| Сторінки (24/2332): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Немає честі більше в світі –
Вітчизні все життя служити.
Любові то найвищі миті –
життя за друзів положити.
Найблагородніше в природі –
за волю воювать народу.
Немає більше насолоди –
повітрям дихати свободи.
Міцнішої немає сіті
за біль вперемішку з журбою.
Нема вершини вище в світі,
ніж взяти гору над собою.
30.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117013005999
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715461
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.01.2017
Наш світ невпинно котиться у прірву,
у чорну все зростаючу діру.
Чи ж можна подолати кляту вирву,
як оминути людству ту мару?
Все більше лицемірства з кожним роком,
із кожним днем у світі більше зла.
Не стали війни для людей уроком,
ще потемнішала і так густа імла.
Із кожним днем наш світ стає сірішим,
зачахла поміж люду доброта.
Сховалась щирість у глибоку нішу,
нема усмішок, на обличчях пустота.
Так, світ невпинно котиться в безодню,
давно вже пройдена порядності межа.
Хтось низько вам вклоняється сьогодні,
та завтра в спину увіткне ножа.
Із кожним днем нові теракти, звірства,
вже настає армагедону час.
Заручники гріха ми й лицемірства
і діри чорні поглинають нас.
Весь світ немов здурів, усі безликі,
тут без різниці вік, освіта, стать.
Бездушшя виродки й моральності каліки,
ми все я вся готові продавать.
Все робим вигляд знатного вельможі,
читаєм Біблію, Тріпітаку, Коран.
Та нам навряд чи щось вже допоможе,
нас поглинає бездуховності діра…
січень 2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012808745
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715279
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.01.2017
[i]Пам‘яті героїв Крут[/i]
В вісімнадцятім настала знов лиха година,
знову орди, більшовицькі, рвались в Україну.
Щоб убити, задушити молоду державу,
розтоптати, спорошити її честь і славу.
Залишилася країна сама проти звіра,
бо у владу, як сьогодні, вже ніхто не вірив.
Бо робочі та селяни той прихід вітали,
доки сутність більшовизму сповна не пізнали.
Піднялись, взялись за зброю одні тільки діти,
лиш вони одні рішились Неньку боронити.
Свою землю, незалежність, волю і свободу,
лиш студенти з юнкерами з усього народу…
Навіть дозвіл не спитали ні в мами, ні в тата,
хоч не всі з них навіть вміли гвинтівку тримати.
Та пішли назустріч смерті, на Чернігівщину,
бо любили беззавітно свою Батьківщину.
Юнаки життя ціною ворога спинили,
чим жертовності фундамент навік заложили.
Показали смілі діти своєму народу,
що нема цінніше в світі за нашу свободу.
Хай ці діти вічно будуть в пам‘яті народній,
щоб довіку не забувся подвиг благородний.
Хай червона та колона совість й честь тримає,
бо таких уже студентів серед нас немає…
29.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012903295
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715278
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.01.2017
Ні, я не злий, а просто чесний,
бо не привик кривить душею.
Я не сприймаю блуд словесний
і честю дорожу своєю.
Ні, я не злий, а справедливий,
бо бачив кривди я доволі.
Характер маю норовливий,
як вільний вітер в чистім полі.
Ні, я не злий, але й не добрий
до тих, хто завжди нашим-вашим.
Я не герой, та все ж хоробрий,
і нетерплю знедавна рашу.
Ні, я не злий – проста людина
з дитинства у мені живе.
Таких у світі половина
і це чіпляє за живе!..
Чому ж мовчим ми, як скотина,
сумирно терпимо біду?
Дітей хороним безупинно
й не наведем кругом ладу?!..
січень 2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012804642
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715057
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.01.2017
Щасливий той, донині хто не втратив
захопленість і заздрість переміг.
Хто здатність любуватися не розміняв на злато,
безпосередність й щирість хто зберіг.
Щасливий той, хто молодий душею,
життям крокує, не бреде в імлі.
Не тяготиться долею своєю
і добрий слід лишає на землі.
Щасливий той, хто вірності не зрадив,
любов і щирість не жбурнув у сніг,
хто ні далеких, ні близьких не ранив
і звіра лютого в собі збороти зміг.
Щасливий той, хто годен говорити,
у вічі правду без обиняків.
Хто научився так у світі жити,
щоб пломеніти з глибини віків.
січень 2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012802865
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715056
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.01.2017
„Якби ж вона була іще жива –
я б все віддав, я б зрікся навіть раю!“
Слова, слова, слова, слова, слова…
Ми всі їх надто пізно промовляєм.
Ще пишем вірші, відірвавшись від сохи,
та з каяттям в душі навіки будуть з нами –
Гріхи, гріхи, гріхи, гріхи, гріхи…
Їх не спокутати ніякими словами!
24.01.2017
* Спроба перекладу чи за мотивами однойменного твору Валентина Гафта.
Валентин Гафт
ГРЕХИ
«Ах, если бы она была жива,
Я всё бы отдал за неё, всё бросил.»
Слова, слова, слова, слова, слова.
Мы все их после смерти произносим.
И пишутся в раскаяньи стихи,
Но в глубине души навеки будут с нами
Грехи, грехи, грехи, грехи, грехи,
Которые не искупить словами.
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012400831
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714870
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 28.01.2017
Життя втікає без прощання,
біжить в нікуди стрімголов,
немов юнацькі сподівання,
як сміх крізь сльози, як любов.
Мені за ними не поспіти,
та все ж кортить ще повернути
черемхи білосніжні квіти
і пахощі п‘янкої рути.
Не зупинити скорий потяг,
назад ріку не повернуть.
Взуття змінити можна, одяг,
та не змінить життєвий путь.
Зорі в тумані не угледиш,
карги з косою не позбутись.
Нам залишається одне лиш –
у відповідь їй посміхнутись.
23.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012305838
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714869
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.01.2017
Ти з докором услід не дивись,
не ховаю до тебе презирства.
Погляд твій не люблю, як не злись,
і лукавства твого, й лицемірства.
Ти відкритою часто здаєшся,
та заперта завжди на крючок.
Все навкруг, мов ліана та, в‘єшся,
ловиш рибку на гострий гачок.
Та чи вистачить сили для герцю
і десятка заучених фраз?
На моє схолодніле вже серце
натикались такі і не раз…
Не тебе я люблю, дорогенька,
ти – відлуння, одна лише тінь.
Бо вночі мені сниться маленька,
у якої в очах голубінь!
Хай вона не така вже покірна,
ще й холодна на вигляд, сумна.
Та душа її чиста і вірна
моє збурила серце до дна.
Ось таку вже повік не розлюбиш
і не хочеш, та підеш в туман.
Не клянись, бо мене ти не любиш,
твої клятви – то ниций обман.
Я спітніле чоло витираю,
у густій прокидаючись тьмі.
Не було якби пекла і раю –
їх придумали б люди самі!
26.01.2017
* Спроба перекладу чи за мотивами однойменного твору Сергія Єсеніна.
Сергей Есенин
Не гляди на меня с упреком,
Я презренья к тебе не таю.
Не люблю я твой взор с поволокой
И лукавую кротость твою.
Да, ты кажешься мне распростертой,
И, пожалуй, увидеть я рад,
Как лиса, притворившись мертвой,
Ловит воронов и воронят.
Ну и что же - лови, я не струшу,
Только как бы твой пыл не погас?
На мою охладевшую душу
Натыкались такие не раз.
Не тебя я люблю, дорогая,
Ты лишь отзвук, лишь только тень, -
Мне в лице твоем снится другая,
У которой глаза - голубень.
Пусть она и не выглядит кроткой
И, пожалуй, на вид холодна,
Но она величавой походкой
Всколыхнула мне душу до дна.
Вот такую едва ль отуманишь,
И не хочешь пойти, да пойдешь,
Ну, а ты даже в сердце не вранишь
Напоенную ласкою ложь.
Но и все же, тебя презирая,
Я смущенно откроюсь навек:
Если б не было ада и рая,
Их бы выдумал сам человек.
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012603985
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2017
Віками нас „брати“ гнітили,
нас мордували й розпинали,
та віру в майбуття не вбили,
а лиш сильнішими ми стали.
Нам голови стинали, крила,
на Небо душі відлітали,
ще й голодом народ морили,
та лиш сильнішими ми стали!
Нас у лихий мороз і вітер,
етапом по Сибіру гнали,
дали нам букви замість літер,
та лиш сильнішими ми стали!
Ми не ламалися, не нили
і боротьби не покидали,
в кулак свої зібрали сили
й насіння наше не сконало!
Любіте неньку Україну,
своє не зраджуйте коріння.
Хай вороги від злості згинуть
і наше проросте насіння!
26.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012606371
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714703
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 27.01.2017
Іди за мною ти покірно,
моєю вірною рабою.
Я на гірський хребет манірно
злечу мов блискавка з тобою.
Через безодню в світ буремний
перенесу усе земне.
Твій жах природний, та даремний,
лиш надихатиме мене.
Про дощ космічний й пил ефіру
тобі, кохана, розкажу.
Крильми закрию чорні діри,
від круговерті вбережу.
Над горами в мигтінні білім,
в незаплямованих степах.
Божественно-прекрасне тіло
твоє нестиму на руках.
Коли на землю сплине вечір,
я очарований тобою
накрию дивні твої плечі
зірниці блиском вогневої.
Так, я візьму тебе з собою
і піднесу одну туди,
здається де Земля звіздою,
в далекі неземні світи.
І, занімівши в здивуванні,
угледиш ти нові мири,
де в неймовірності кохання
плоди моєї злої гри.
Безсило затремтиш від страху
і тихо мовиш – відпусти…
Пущу тебе, безкрилу птаху,
і посміхнуся лиш – лети!
І з жахом глянеш ти у вирву,
та знищуючись на льоту,
все ж полетиш, як камінь в прірву,
у зоресяйну пустоту…
25.01.2017
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Олександра Блока "Демон".
Александр Блок
ДЕМОН
Иди, иди за мной — покорной
И верною моей рабой.
Я на сверкнувший гребень горный
Взлечу уверенно с тобой.
Я пронесу тебя над бездной,
Её бездонностью дразня.
Твой будет ужас бесполезный —
Лишь вдохновеньем для меня.
Я от дождя эфирной пыли
И от круженья охраню
Всей силой мышц и сенью крылий
И, вознося, не уроню.
И на горах, в сверканьи белом,
На незапятнанном лугу,
Божественно-прекрасным телом
Тебя я странно обожгу.
Ты знаешь ли, какая малость
Та человеческая ложь,
Та грустная земная жалость,
Что дикой страстью ты зовешь?
Когда же вечер станет тише,
И, околдованная мной,
Ты полететь захочешь выше
Пустыней неба огневой, —
Да, я возьму тебя с собою
И вознесу тебя туда,
Где кажется земля звездою,
Землею кажется звезда.
И, онемев от удивленья,
Ты у;зришь новые миры —
Невероятные виденья,
Создания моей игры…
Дрожа от страха и бессилья,
Тогда шепнешь ты: отпусти…
И, распустив тихонько крылья,
Я улыбнусь тебе: лети.
И под божественной улыбкой
Уничтожаясь на лету,
Ты полетишь, как камень зыбкий,
В сияющую пустоту…
9 июня 1916
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012504253
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2017
Немає без сьогодні майбуття,
як берега без річки не буває.
Життя, життя, життя, життя, життя…
Немов пісок крізь пальці утікає.
Вже скроні густо вкрила сивина,
розруха й голод – то найбільше лихо.
Війна, війна, війна, війна, війна…
Для бідних горе, для багатих – втіха.
Братерства й дружби спалено мости,
що будувалися народами віками.
Хрести, хрести, хрести, хрести, хрести…
після боїв з братами. Ні – з катами!
Свій шлях торуємо уперто крізь туман,
сміємося, заходимося плачем.
Обман, обман, обман, обман, обман…
Ми часто вірим в те, чого не бачим.
Як без повітря не прожить і дня,
без медитацій не відкрити чакри.
Брехня, брехня, брехня, брехня, брехня…
Вона вбиває душу й віру в завтра.
Можливо нас чекають сотні літ,
а може буде це останній крок.
Політ, політ, політ, політ, політ…
Одних в безодню, інших – до зірок.
25.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012506101
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714531
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.01.2017
Ми боязкі, підвладні кожній миті.
Ми зовні горді, та в душі раби.
Ми віруєм, попавши в віри сіті,
і любимо про око, як аби…
Ми жалібно завжди самолюбиві,
та скромні й безсоромно мовчазні.
Ми часто ниці в спокої сонливім
і в радості боїмся, що смішні.
Надіємось, що новий храм збудуєм
з обіцянок для нової землі…
Та кожен дорожить своїм покоєм
й самотністю у вічній кабалі.
Ми тихі, бо соромимося Бога,
зневажливі – лиш тлієм, не горим.
Ми вибрали собі рабів дорогу,
нам зорі застилає чорний дим…
24.01.2017
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Зінаїди Гіппіус „Тільки про себе“.
Зинаида Гиппиус
ТОЛЬКО О СЕБЕ
Мы, — робкие, — во власти всех мгновений.
Мы, — гордые, — рабы самих себя.
Мы веруем, — стыдясь своих прозрений,
И любим мы, — как будто не любя.
Мы, — скромные, — бесстыдно молчаливы.
Мы в радости боимся быть смешны, —
И жалобно всегда самолюбивы,
И низменно всегда разделены!
Мы думаем, что новый храм построим
Для новой, нам обещанной, земли...
Но каждый дорожит своим покоем
И одиночеством в своей щели.
Мы, — тихие, — в себе стыдимся Бога,
Надменные, — мы тлеем, не горя...
О, страшная и рабская дорога!
О, мутная последняя заря!
1904
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012404991
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714344
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 25.01.2017
Вже п‘ятий гарант осідлав Україну,
знов гори словесного блуду.
Довірливі люди у нашій країні –
чекають небесного чуда.
Усе сподіваються, пестять надію,
що гірше вже точно не буде.
Ідуть, голосують, радіють і мріють,
та знов помиляються люди…
Вже двадцять п‘ять років ті виродки правлять
й не знають довірливі люди:
коли всіх катів біля стінки поставлять –
тоді лиш покращення буде!
24.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012406118
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714343
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.01.2017
Ой, немає переводу козацькому роду,
Наша доля – захищати волю і свободу.
Наша доля в чистім полі правду боронити,
бо без правди, у сваволі, та чи ж варто жити.
Ой, у полі три тополі та ще й дуб з вербою,
погуляли білим світом, друже, ми з тобою.
Погуляли, постріляли, шаблі потупили,
скільки ворогів-поганців на горло згубили.
Хай росте густа пшениця, жито колоситься,
наші діти будуть жити, як пани в світлицях.
Наші діти, наші внуки з Дону й до Дунаю,
краще звістки козакові у житті немає.
Тож гуртом підемо сміло правду боронити,
бо без неї бідним людям не під силу жити.
Розбудуємо Вкраїну, захистим свободу.
І не буде переводу козацькому роду!
24.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012402724
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714139
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.01.2017
Хлопець з очима кольору неба
в полі донбаськім лежить.
Руки розкинув мов тягне до себе
чисту небесну блакить.
Вітер ворушить коротке волосся,
рвуться снаряди кругом.
Сумно схилилось налите колосся,
над молодим юнаком.
Очі відкриті і погляд дитячий,
мов зупинився на мить.
Ліг відпочити у полі неначе
й сном непробудним вже спить…
Впав під сталевим дощем серед поля,
друзів закривши грудьми.
Вмерти в бою йому випала доля
з іншими разом дітьми.
Хлопець з очима кольору неба
дивиться у височінь.
Скільки таких положити ще треба?!
Скільки полине їх в синь?..
23.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012311699
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714138
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.01.2017
Спасибі, доле, що живу!
За дивограй – окрема дяка.
За синє небо у ставу,
за добрі, і не дуже, знаки…
Спасибі, доле, за мораль,
за радість і за сподівання.
Мені дітей безмежно жаль,
нена́виджу їх біль, страждання!
Спасибі, доле, що знайшов
душі своїй зі срібла струни
і з ними до сих пір ішов
босоніж через часу вруни.
Спасибі, доле, за любов,
за друзів, ворогів, уроки,
гарячу, невгамовну кров,
за вірні, і не зовсім, кроки.
Спасибі, доле, за печаль,
що душу юну розривала
і волю гартувала в сталь,
та розслаблятись не давала.
Спасибі, доле, за вірші,
що до сих пір пишу і мрію,
багатства грішної душі,
за щастя, віру і надію!
23.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117011606097
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2017
Не чекай, не повернусь, не потрібно слів,
бо як в вічі вже сміюсь – значить розлюбив.
Та навіщо ж я грішу й котрий уже рік
Бога подумки прошу, щоб тебе беріг?!
Ждеш мене? Я не вернусь, нізащо. Пробач,
що на тебе вічно злюсь, за дитячий плач.
Може згодом поміж трав і старих могил
я знайду, кого шукав і кого любив…
Не чекай, я не вернусь вже назад. Прости!
Відновити не берусь спалені мости.
В річку двічі не ввійти, щастя не вернуть.
Заросли твої сліди, загубився путь.
23.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012302910
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2017
Отрутою просякло кожне слово,
вам давить груди невимовна лють.
Махровим шовінізмом віє знову –
то юди у Дніпро старий плюють.
Жовто-блакитний стяг, козацька слава,
про незалежність довгождана звістка,
Мазепа, Орлик, Калнишевський, та й Полтава,
застрягли в горлі ніби гостра кістка.
Пробачити не можуть українцям,
що в решті-решт своїм шляхом пішли.
Не зрозуміти вам, простим ординцям,
чому ми спекались улуса кабали.
Та нарізно пішли не випадково,
у нас доволі і своїх проблем.
Як можна зрадити того, хто рідне слово
топтав, цькував, гнобив мечем й вогнем.
Ще тюрмами і голодом морили
дзвінкої мови гордих носіїв,
та потяг до свободи все ж не вбили
в дідів, батьків і наших матерів.
Не здатен той почути добре слово,
хто ще з народження, із пелюшок, оглух;
хто вкрав історію русинів, навіть мову,
народ хто братній нищить в прах і пух.
Отрута сотні років вже сочиться
із ненажерливих, оскаженілих пащ.
Спокійно їм не п‘ється і не спиться,
не можуть вибратись одні зі своїх хащ.
Ви всі учились, та нажаль потроху,
чомусь, як-небуть, ліньки, аби-як…
Ми ж топчемо вперед свою дорогу
в своє майбутнє й нам то добрий знак.
Ступайте з Богом, москалі прокляті,
давіться куркою як і своїм рублем,
обрубком гривні. Московитські таті,
могилою вам стане рідний кремль.
Шляхом кривавим йдіть самі у прірву,
куди нечистий вперто тягне вас.
Ми – українці, ми здолаєм вирву,
бо з нами честь, свобода і Тарас!
Так, з нами правда, воля і Тарас!
2016, 2017
[i]* Відповідь Йосипу Бродському на його пасквіль „На независимость Украины“.[/i]
http://patrioty.org.ua/society/pravda-shcho-vsplyla-pislia-smerti-nobelevskoho-laureata-shanuvalnykam-rosiiskoi-poezii-skandalnyi-virsh-proshchevaite-khokhl-nalezhyt-taky-iosypu-brodskomu-video-131714.html
Иосиф Бродский
"На Независимость Украины"
Дорогой Карл Двенадцатый, сражение под Полтавой,
слава Богу, проиграно. Как говорил картавый,
время покажет - кузькину мать, руины,
кости посмертной радости с привкусом Украины.
То не зелено-квитный, траченый изотопом,
- жовто-блакитный реет над Конотопом,
скроенный из холста: знать, припасла Канада -
даром, что без креста: но хохлам не надо.
Гой ты, рушник-карбованец, семечки в потной жмене!
Не нам, кацапам, их обвинять в измене.
Сами под образами семьдесят лет в Рязани
с залитыми глазами жили, как при Тарзане.
Скажем им, звонкой матерью паузы метя, строго:
скатертью вам, хохлы, и рушником дорога.
Ступайте от нас в жупане, не говоря в мундире,
по адресу на три буквы на все четыре
стороны. Пусть теперь в мазанке хором Гансы
с ляхами ставят вас на четыре кости, поганцы.
Как в петлю лезть, так сообща, сук выбирая в чаще,
а курицу из борща грызть в одиночку слаще?
Прощевайте, хохлы! Пожили вместе, хватит.
Плюнуть, что ли, в Днипро: может, он вспять покатит,
брезгуя гордо нами, как скорый, битком набитый
отвернутыми углами и вековой обидой.
Не поминайте лихом! Вашего неба, хлеба
нам - подавись мы жмыхом и потолком - не треба.
Нечего портить кровь, рвать на груди одежду.
Кончилась, знать, любовь, коли была промежду.
Что ковыряться зря в рваных корнях глаголом!
Вас родила земля: грунт, чернозем с подзолом.
Полно качать права, шить нам одно, другое.
Эта земля не дает вам, кавунам, покоя.
Ой-да левада-степь, краля, баштан, вареник.
Больше, поди, теряли: больше людей, чем денег.
Как-нибудь перебьемся. А что до слезы из глаза,
Нет на нее указа ждать до другого раза.
С Богом, орлы, казаки, гетманы, вертухаи!
Только когда придет и вам помирать, бугаи,
будете вы хрипеть, царапая край матраса,
строчки из Александра, а не брехню Тараса.
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012106855
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713720
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 22.01.2017
Я до тебе пишу ніби завше гарячою кров’ю,
навіть тут у Раю некомфортно живому мені.
Переплутались туга зі злістю й святою любов‘ю,
неспокійно на небі душі поміж хмар навіть в сні.
Ниють зламані крила, не гоються зболені рани,
зовсім став неможливим крилатий політ в майбуття.
Я тепер зрозумів, що зумів, розірвавши кайдани,
дарувати народу можливість змінити життя.
Знову брешеш чому? Чом крадеш ти нахабно й безмірно?
Чи плекаєш надію, що зійде все зрештою з рук?!.
До одвічних сувоїв буття неодмінно, невпинно,
похвилинно записано, Петрику, кожен твій рух.
Вже не в силах сьогодні нічого я більше зробити,
але знай, що не будуть безкарними всі твої дні.
Обіцяю у снах твоїх бути щоночі, щомиті,
Україна допоки конатиме в горі й війні.
Я до тебе пишу і писати довіку ще буду,
доки Неньку терзатимеш з любими друзями ти.
Доки мла не впаде і прокинуться згорені люди,
доки сонце не зійде й не згинуть закляті „брати“.
Доки землю все ритимуть вперто криваві кроти!
листопад, грудень 2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120305223
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713719
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.01.2017
Чому, скажи, ридаючи, ти мрієш,
коли вже знаєш, що любов жорстока?
Та все ж страждати від кохання ти волієш,
ніж залишатися без нього одиноко…
Давно ти мовчки плакати навчилась,
за посмішкою тугу й біль ховати.
Просити Бога, потайки молитись –
у клоччя серце зболене не рвати.
Чому ж воно так плаче по ночам?
Чи завжди буде так? Ні, щиро вірю –
діждешся згодом вірного плеча,
десь вже на обрії кохання і довіра!
листопад 2016
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117011605503
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2017
Велике що здійснити може блазень?..
Усе, що міг, той клоун вже зробив.
Своїм ідіотизмом він наразі
в майбутнє світу віру геть убив…
20.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012003974
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713494
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.01.2017
В країні цирк вже котрий рік триває,
міняють блазні маски й антураж;
пророчать – нас поліпшення чекає,
та кожен день якийсь ажіотаж.
Вже майже до небес підняли ціни
на світло, воду, долар, євро, газ;
крадуть з бюджету добру половину,
а решту все спускають в унітаз.
Ліси карпатські ріжуть мов вандали,
вагонами торгують за бугор;
у Княжичах фактично розстріляли
про око реформований позор.
То знов „безвіз“ відстрочили до квітня,
то грошей для кредиту не дали…
Історія рече тисячолітня –
ведуть народ скоти до кабали.
Люд безпорадно скиглить й лає все,
вже двадцять п‘ять, а ми ще у дорозі…
Все більше й більше смаженим несе,
уже сімнадцятий буремний на порозі.
грудень 2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117011803246
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713315
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.01.2017
Найгарніші все ж вони у світі
ті жінки, яким уже за сорок.
Шарму в них не можна не помітить
й цьому не завадить навіть морок.
Їх запаси ласки необ‘ємні,
їхні форми пишні і прекрасні.
Посмішки чаруюче-приємні,
світяться як зорі очі ясні.
Ніжність рук зведе з ума любого,
в ласці утонути може кожний.
Та тому вони наставлять роги,
хто кохати їх вже не спроможний.
Мудрістю Господь їх не образив
й серцю щедрості додав з лихвою.
Дотик губ доводить до екстазу,
щастя ложу розділить з такою.
Вправно розставляють свої сіті
і звитягам їх немає ліку.
Найхитріші в цілім білім світі
ті жінки, що вже за сорок віком.
січень 2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117011805859
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2017
Господня заповідь нікого не спасе,
хто б там і як вам та про що не свідчив.
Якщо людині ти простив усе,
це означає – з нею ти покінчив.
18.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117011807637
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713105
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.01.2017
Господнє хрещення – це міф,
хоча й тисячолітній;
його не знав сармат і скіф,
чи половець самітній.
Ми пам‘ятаєм чудака,
що все махав руками,
феномен мага Чумака –
заряд води банками.
Цілющі якості води
у кожен день незмінні,
то все придумали жиди
про цінності нетлінні.
Не довели б нас до біди
оті христини слова,
нема різниці для води –
йорданська чи дніпрова.
Тоді чому ж уперто ми
щоразу ще спросонку,
в морози посеред зими
шугаем в ополонку?!
Моя позиція тверда,
омита древнім хистом –
очистить душу не вода,
бажання бути чистим.
19.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117011903649
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713103
рубрика: Поезія,
дата поступления 19.01.2017
[i]Якщо я подобаюсь Путіну, то це потрібно
розглядати, як актив, а не пасив…
(із заяви Дональда Трампа)
[/i]
Суспільство захворіло – очевидно!
Про це кричить усе в останній рік.
В кінці тунелю світла геть не видно,
почався з воєн двадцять перший вік.
Скажений карлик тягне світ у прірву,
позбавитись народ не взмозі шор.
Євросоюз невпинно суне в вирву –
теракти, бреґзит, потяг до офшор…
Ще й клоуна обрали президентом
у США – перевернувся білий світ!
Це вбило віру в багатьох дощенту,
відкинуло назад на сотню літ.
У пірровій тій, дивній перемозі
знайшли спецслужби підступи Москви.
Всесвітній хаос близько, на порозі!
Я впевнений у цьому. Ну, а ви?
„Недопалок“ радіє, компліменти
він сипле Трампу мало не щодня.
Бо виродку вже нові аргументи
підкинула з Америки „рідня“.
А Дональд що ж? Звичайно, в тому ж дусі –
сентенції він світу роздає.
Віднині міжнародні „мусі-пусі“
у свій актив цинічно додає.
Для мене геть різниці не існує,
активний чи пасивний педераст.
Куди ж суспільство світове прямує,
такий як в нім керує федераст?!.
січень 2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117011800449
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712892
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.01.2017
Все, що сказати хочу, я пишу,
свої думки паперу довіряю.
Поезією віднедавна я дишу,
бо іншого шляху уже не знаю.
Цю решту шляху хочу так пройти,
щоб не хотілось знову повернутись,
не перейматись про другі світи,
а наостанок тільки посміхнутись.
17.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117011704307
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712891
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.01.2017
Помер начальник. Цвинтар, панахида…
В житті небіжчик був порядна гнида,
та про покійників, а це існує строго,
говорять добре… Ну, або нічого.
Промови заморилися чекати,
пора у землю з шефом гріб спускати…
І тут колега каже, – Час марнуєм.
Давайте просто мовчки… потанцюєм.
16.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117011606467
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2017
На Землю знову я колись вернусь,
як паросток через асфальт проб‘юсь,
Любов нехай панує над Землею,
я вірю, що свого таки доб‘юсь.
Ми переможемо чужих і своїх ланців.
Життя – немов вода в прозорій склянці:
хоч з часом рідини стає все менше,
та будоражать кров все ж дикі танці.
Але воно усе розставить по місцям,
а вірність стане запорукою всім нам.
Нехай це почуття як нитка Аріадни
романтиків завжди приводить в храм!
січень 2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117011605218
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712681
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.01.2017
Щастям, люди, щастям дорожіть!
Помічайте, мрійте, бережіть
сонця промені у світанковий час,
бо вони лише для вас, для вас, для вас!
Якщо ж казкове чудо пропустити,
тоді на білім світі як нам жити?!
Усе, що мимо серця пролетіло,
назавжди віхола вкриває біла.
Трепетне коли почуєш слово –
радуйся, не вимагай другого.
Не спіши і час не підганяй,
порадій, полинь за виднокрай.
Скільки пісні випало тривати?
Вже давно пішла на небо мати,
лист спадає під могутній в‘яз...
Та чи ж буде все те сотні раз?!
В сутінках палахкотить у вічі
стрій тополь, немов вечірні свічі.
Насолоджуйся, постій і помовчи,
як заповнити вже пустку нічим.
Грім гримить, немовби канонада,
дощ періщить по верхівках саду.
Душу що теплом не зігріває,
облетить додолу листопадом.
Хворі й суперечності облиште,
ви на потім все оте залиште.
Постарайтесь в цей нелегкий час,
щоб вони не хвилювали вас.
Вслід бубнять хай скептики уперті,
не губись в життєвій круговерті.
Радощів, ну як там не крути,
злим очам, хоч лопни, – не знайти!
Добрих і привітливих очей
не торкають заздрощі і муки.
Радість вам сама простягне руки
і вантаж спаде з сумних плечей.
Хто красу розгледить у звичайнім,
в ручаї розлив побачить рік.
Хто радіти вміє, як востаннє –
дійсно той щасливим буде вік.
Хай співає птах над головою,
ліс квітує і волошки в житі.
Не дружіть з проклятою журбою.
Щастям, люди, завжди дорожіте!
Щастям, люди, завжди дорожіть!
Помічайте щастя кожну мить:
ранки, зорі, роси, весен час.
Радуйтесь, цінуйте – все для вас.
16.01.2017
[i]* За мотивами твору Едуарда Асадова „Дорожите счастьем, дорожите!“
[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117011604752
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712467
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.01.2017
Сьогодні сина проводжаю на чужину,
в краї далекі їде старший працювать.
На заробітки, бо удома копійчину
вже зовсім тяжко стало зароблять.
Так, саме заробити, а не вкрасти,
не шельмувати чи народ дурить.
Бо крадії і шельми всі у власті,
нестерпно стало в ріднім краї жить.
Не знайдеш більше, обійди півсвіту,
країни, де ще люди так живуть.
Кому потрібен фах, твоя освіта,
коли не вмієш задницю лизнуть.
Добилися ми волі і свободи,
уперто пнемся в європейські двері.
Та то лиш обіцянки для народу,
цяцянки для блаженних на папері.
Країну можновладці осідлали,
народ її вже ставлять на коліна.
Свободи наші і права попрали
і роблять все, що заманеться з ними.
Хто ж захистить усіх нас, люди бідні,
хто наведе порядок в рідній хаті?
Чи дочекаємось часів, що всі свобідні
поїдуть на чужину працювати?!
16.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117011601110
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712445
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.01.2017
Життя мінливе як зимовий день –
ще зранку сонце, та сльота надвечір.
У метушні турбот не до пісень,
не помічаємо ми очевидні речі.
Мелькають миті, місяці, роки…
Як мало ціним все, що нам дається.
Немов попереду у нас іще віки,
немов минуле знову повернеться.
Неначе можна поміняти все,
всі помилки і похибки поправить.
Та течія ріки життя несе
туди, де вічність завжди балом править.
Немовби все можливо позабуть
й почати зранку прожите спочатку,
а в серце втрачене кохання повернуть,
як одягти в мороз свої пальчатки.
Немовби варто лише побажать
і барвами веселки все засяє
та врунами укриє сіножать,
і все потоне в веснянім розмаї.
Невідворотно все ж настане час,
коли ми зрозуміємо – все тлінне.
Життя у решті-решт навчає нас –
воно коротке, надто швидкоплинне.
Важливо зберігати і цінить
все те, що Небесами нам дається.
Життя тендітне мов тоненька нить,
а там, де тонко, зазвичай, і рветься.
Тож пийте, друзі, божий дар щодня,
хай вкриє всіх нас щастя покривало.
Щоб не блукати лабіринтом навмання,
щоб вдома воно завжди нас чекало.
15.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117011506718
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712326
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2017
Бажаю, щоб усі… подохли:
хапуги, злидні, брехуни…
і щоб навіки вмить заглохли
у їхніх грудях „двигуни“.
Бажаю, щоб усі… сконали:
зажери, свині, все сміття,
а добрі люди – щоб не мали
до того жаху вороття.
За це зі смаком, як годиться,
я вип‘ю келих коньяку,
а якби знав, що те здійсниться –
то навіть склянку миш‘яку!
12.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117011207175
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2017
Я іду неозорим золотаво-жовтим полем,
безмежним ланом шовковистої пшениці.
Повільно ступаю колосистим збіжжям,
що м‘яко стелиться під обважнілі ноги
і переливається у променях вже зчервонілого Сонця
міріадами хвиль аж до небосхилу.
Іду на захід, на захід свого життя,
на зустріч з тими, кого любив весь цей час,
назустріч своїй долі,
до її останньої межі – у вічність.
08.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117010810344
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710971
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.01.2017
Я їду додому живий
з війни, із Донбасу, зі Сходу.
Хоча вже і не молодий,
ходив захищати свободу.
Я їду додому живий,
де діти, батьки і дружина.
Дім змалечку рідний там мій,
моя там мала батьківщина.
Я їду додому живий,
хоч ниють загоєні рани,
і вірю, що мир дорогий
здобудемо пізно чи рано.
Я їду додому живий,
привітно всміхаються люди.
В півсотні я ще молодий
і радість наповнює груди!
28.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116122804471
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708934
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.12.2016
Засоловів сніжком зимовий ранок
і морозцем підтягує світанок.
Над річкою пливе густий серпанок,
відкрию двері і ступлю на ганок.
Не видко горобців, ще сплять синиці,
не чути голосів другої птиці.
Лиш піднялися спозаранку, на зорі,
і глодом ласують яскраві снігурі.
Кінця черговий добігає рік…
Яким він буде двадцять перший вік?
Ніхто цього не зна і я не знаю,
але непросто буде… Так гадаю.
27.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116122704584
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708772
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.12.2016
Розбився „Туполєв“ над морем
із невідомої причини.
Здавалося б велике горе,
із сотню чоловік почило.
Ансамбль славетний, пісні й танцю,
в Алеппо вилетів на свято.
Російських привітать засранців
і дух загарбникам підняти.
Мистецтвом щоб насолодившись,
з новими силами ті звірі
бомбили, Асадом прикрившись,
лікарні й школи, ніби в тирі.
Та не судилось, слава Богу,
здійснитись шабашу в Різдво.
Він іншу визначив дорогу
утратившим людське єство.
Не міг Господь те допустити –
пісні і танці на костях.
Не мають права в світі жити
всі, хто втрачає совість й страх.
25.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116122511579
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708521
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.12.2016
Життя прекрасне, лиш збігає без зупинку.
Як пізно інколи кохання нас знаходить…
Ось друг у мене покохав вже літню жінку,
а насолодитись любов‘ю не виходить.
Не вистачає часу всьому дати раду,
як сонце взимку, промінцем ковзнувши.
Що знову юність повертається – неправда,
не подолати прірву, двічі відштовхнувшись.
А тому нині два життя – уже на двох
і жодних сподівань чи зайвих обіцянок.
Та все ж безмежно я радію за обох,
що не злякались закохатись наостанок.
24.12.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Андрія Дементьєва „Позднее счастье“.
Андрей Дементьев
ПОЗДНЕЕ СЧАСТЬЕ
Прекрасна жизнь,
Но слишком коротка,
Как поздно нас порой любовь находит.
Вот к другу моему издалека
Пришла любовь,
А годы на исходе.
И жизни не хватило на неё,
Как солнца — зимам,
Соловьям — черемух.
Что юность возвращается
Враньё!
Не перепрыгнуть пропасть
В два приёма.
А потому
Две жизни на двоих.
И никаких надежд и обещаний.
И всё-таки я радуюсь за них.
Влюбившихся друг в друга
На прощанье.
1975
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116122407933
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708276
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 24.12.2016
Жив так, що нібито й не жив,
все будував на завтра плани…
Отак весь вік і пролетів,
майнув в минуле окаянний.
Що залишу нащадкам я,
що після себе людям лишу?
Могуче слово бунтаря
чи цілковиту, мертву тишу?..
Та опановуючи суть,
усе частіше, бідний люде,
мене вагання все ж беруть –
чи взагалі те завтра буде…
грудень 2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116122407746
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708274
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.12.2016
Ну ось і все – кричати можна вже „віват“!
Добили остаточно й банківську систему.
Якщо держава відбирає банк Приват,
то його функції під силу лиш гРошену…
19.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116121905608
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707389
рубрика: Поезія,
дата поступления 19.12.2016
Давно не бачив я таких скрутних часів.
Гадаю, для країни це критичні роки...
Ми опинились за межею бідності усі,
але, нажаль, по різні її боки…
грудень 2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116121905352
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707388
рубрика: Поезія,
дата поступления 19.12.2016
Себе зламати зможе, ой, не кожен,
як написати дійсно гарні вірші.
Якщо ж себе переломити зможеш –
мов сірники ламати будеш інших.
02.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120204353
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706893
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.12.2016
Сексуальність пре із Люби,
на мармизі – губи-труби.
Вся красива, як Мадонна:
два бідони силікону,
ззаду припічок в дівиці –
накладні ерзац-сідниці.
А підбори в лабутенів –
в землю ввіткнуті антени.
Ще й скирта на голові…
Ой, життя… Ой, селяві…
03.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120406425
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706891
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 16.12.2016
Вино було супутником людей завжди
в часи веселощів і в час гіркої скрути.
Вино не допоможе істину знайти,
воно про неї допоможе лиш забути.
грудень 2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120406470
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706645
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.12.2016
До побачення, мій друже. Прощавай.
Сумувати гірко підожди.
Ця розлука – зустрічам не край.
Милий мій, ти в серці назавжди.
На добраніч. Без руки, без слова…
Не сумуй і брови не печаль.
Помирати в цім житті не ново,
як не ново жити й линуть вдаль.
грудень 2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Сергія Єсеніна „До свиданья, друг мой, до свиданья“.
Сергей Есенин
До свиданья, друг мой, до свиданья.
Милый мой, ты у меня в груди.
Предназначенное расставанье
Обещает встречу впереди.
До свиданья, друг мой, без руки, без слова,
Не грусти и не печаль бровей,-
В этой жизни умирать не ново,
Но и жить, конечно, не новей.
1925
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116121004658
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706643
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.12.2016
Рішучий крок зробили ми в Європу! –
читаєм знов у черговому звіті.
Податки і тарифи…, ну їх в _опу,
а зарплатня – одна з найнижчих в світі…
Настав небачений розгул свободи,
чергове рішення із „шостої палати“:
підвищення поборів із народу –
цинічно зветься збільшенням зарплати!..
11.12.2016
http://iamir.info/47483-tramp-obvinil-ukrainskuju-vlast-v-genocide-sobstvennogo-naroda
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116121200246
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706502
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.12.2016
Питання совісті одвічно непросте,
воно з людських джерел бере своє начало.
Чи ж може втратити якась особа те,
чого вона ще з малечку не мала?..
13.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116121305342
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706500
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.12.2016
- Що відбувається в світі?
- А просто зима.
- Просто зима, Ви гадаєте?
- Так, я гадаю.
Я самотужки, як вмію, стежки прокладаю
в ваші ще сонні будинки, крізь сніг і туман.
- Що ж за усім цим настане?
- Настане трісќун.
- Січень настане, вважаєте Ви?
- Так, вважаю.
Я вже давно білосніжну цю книгу читаю:
пр́осинець, сн́іжень, а ще лютов́ій і щип́ун.
- Чим же закінчиться все?
- А прийде снігоѓон.
- Буде красн́ець, Ви упевнені?
- Так, неодмінно.
Я переконаний, що у діброві привітно,
дзвінко звучатиме скоро шпаків баритон.
- Що ж постає за усім цим?
- Потрібно всім жить.
Шити весняні платт́я й сарафа́ни із ситцю.
- Як ви гадаєте, буде оте все носиться?
- Я переконаний – все необхідно те шить.
Шити потрібно, зима все рівно пролетить,
скільки б мороз не тріщав і метіль не кружляла.
Тому з нагоди цього новорічного балу,
мила, дозвольте мерщій Вас в танок запросить.
Місяць сріблястий, мов з́абавка для дітвори
і машкар́а карнавальна мелькає довкола.
Вальс уже лине, прошу Вас, пан́янко, у коло
і – раз-два-три, раз-два-три, раз-два-три, раз-два-три!..
12.12.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Юрія Левітанського „Диалог у новогодней елки“.
Юрий Левитанский
— Что происходит на свете? — А просто зима
— Просто зима, полагаете вы? — Полагаю.
Я ведь и сам, как умею, следы пролагаю
в ваши уснувшие ранней порою дома.
— Что же за всем этим будет? — А будет январь,
— Будет январь, вы считаете? — Да, я считаю.
Я ведь давно эту белую книгу читаю,
этот, с картинками вьюги, старинный букварь.
— Чем же все это окончится? — Будет апрель.
— Будет апрель, вы уверены? — Да, я уверен.
Я уже слышал, и слух этот мною проверен,
будто бы в роще сегодня звенела свирель.
— Что же из этого следует? — Следует жить,
шить сарафаны и легкие платья из ситца.
— Вы полагаете, все это будет носиться?
— Я полагаю, что все это следует шить.
Следует шить, ибо, сколько вьюгё не кружить,
нёдолговечны ее кабала и опала.
Так разрешите же в честь новогоднего бала
руку на танец, сударыня, вам предложить!
Месяц серебряный, шар со свечою внутри
и карнавальные маски — по кругу, по кругу.
Вальс начинается. Дайте ж, сударыня руку,
и — раз-два-три, раз-два-три,
раз-два-три, раз-два-три!..
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116121207058
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706265
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.12.2016
Нас знову розділила пізня осінь,
осіннє золото, черлений клена лист.
Сталеві фарби замінили просинь
в низькому небі. Чути вітру свист.
Та не боюсь холодного я вітру,
що з хугою у танці вічно спорить.
Зі скла в салоні лише іній витру
і несподівано для всіх гайну на море.
Покрилось воно ковдрою із піни,
та чомусь я не бачу Афродіти.
Чи взимку заховатися за стіни
воліє красота усього світу?
Хай упадуть у воду небеса.
Хто переможе в цім одвічнім спорі?
Зимою в моря є своя краса,
знайшло домівку все прекрасне в морі.
Нехай говорять: взимку – не сезон,
що краще з лижами поїхати у гори.
Я лину думкою завжди за горизонт,
туди, де хвилі в берег котить море!
01.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120106214
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706264
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.12.2016
Коли пускаєш стріли все забувши,
не виключай ніколи, сучий сину,
що земну кулю згодом обігнувши,
ті можуть влучить прямо тобі в спину…
02.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120204137
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706087
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.12.2016
Прозорий одяг на Каменських весь блищить,
ліф Насті витворяє неймовірні речі -
так тягне вгору її груди, аж тріщить,
що штучні перси заміняють дівці плечі.
03.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120406560
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706086
рубрика: Поезія,
дата поступления 12.12.2016
Я хотіла вплести в сірих буднів узор – позолоту,
намагалась у сутінках щастя хоч крихту знайти.
Та воно не знайшлось, переплутало мабуть ворота,
оминуло мій двір, побрело в інший бік назавжди.
За вікном сіє дощ й доливає у серце печалі.
Як гвіздки, за тобою він сум забиває в газон.
Без надії й жалю мрії всі ми свої розіп‘яли
і посіяли в душах самотності вічний сезон.
Тоді трапилось що, нам ніхто і нічого не скаже.
Хто правий, а хто ні – я нізащо судить не берусь,
бо пуста маячня моє літо уже не розваже
і без ласки твоєї можливо я все ж обійдусь.
Воскресити любов навіть в Бога не вистачить сили.
Як душа відболить, хоч гукай там уже, не гукай…
Ой ти, осінь моя, відшукай, де подівся мій милий!
Обернула розлука у пекло наш втрачений рай…
05.12.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Ірини Істоміної „Я хотела вплести в серых будней узор позолоту..“
Я хотела вплести в серых будней узор позолоту..
Заплутавшее счастье пыталась в потёмках найти.
Но оно не нашлось. Перепутало видимо что-то,
и без компаса чувств, может, попросту сбилось с пути.
А за окнами дождь – неотъемлемый спутник печали …
Он тоску по тебе, словно гвозди, вбивает в газон.
Как безжалостно мы все мечты и надежды распяли,
поселяя в сердца одиночества вечный сезон.
Что случилось тогда, нам никто не ответит на это.
Кто был прав, кто не прав - ни судить, ни рядить не берусь.
В жёлто-дымном бреду догорает ушедшее лето,
и без ласки его я, наверно, уже обойдусь.
Ведь любовь воскресить, - говорят и Всевышний не властен.
….Отболеет душа, ну а там уж зови – не зови…
Ах, ты, осень моя, не ищи заплутавшее счастье,
оказалась разлука намного сильнее любви.
© Copyright: Ирина Истомина, 2013
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120503463
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2016
По полю їхала бідарка,
за кучера сидів Петрарка.
Я вкляк, аж очі враз протер…
Ну, слава Богу, то Вольтер!
06.12.2017
[i]* В зв'язку неоднократними пропозиціями Олекси Удайка зайнятися перекладами Петрарки і Вольтера[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120608173
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705892
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 11.12.2016
Болить!..
Серце нестерпно болить!
Ще мить…
й птахом у небо злетить.
Не спить…
розум удень і вночі.
Горить…
вогник моєї свічі.
Сніжить,
все огортає туман.
Біжить
поряд біда і обман.
Життя
стрімко стікає в пісок.
Буття
випило весь уже сок.
Ще раз…
стріну старий новий рік.
Вже час…,
колом замкнувся цей вік.
Зима…,
краю брехні тій нема.
Німа…
все накриває пітьма…
07.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120703752
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705709
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.12.2016
Нехай нестерпним день цей був до сліз,
весь сповнений дошкульної печалі.
Цілунок твій і кіс духмяний ліс
вночі мене зі спочивом чекали.
Хай злого дня безжалісний пожар
палив без міри у життя довіру.
Твої долоні, благодатний дар,
мені вночі вертали в завтра віру.
І хай весь світ у марній боротьбі
тік в забутті від альфи до омеги.
Сріблясто чари сипали мені
твої блаженні руки-обереги.
грудень 2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Еріх Марія Ремарк „Пускай был день мучителен до слёз“.
Эрих Мария Ремарк
Пускай был день мучителен до слёз,
Исполненный язвительной печали.-
Твой поцелуй и аромат волос
Меня в ночи отдохновеньем ждали.
Пусть злого дня безжалостный пожар
Во мне доверье к жизни жег без меры-
Твоя ладонь, как благодатный дар,
Мне ночью возвращала скрепы веры.
И пусть весь мир, с бессмысленной борьбой,
От альфы до омеги тек в забвенье-
Серебряно парило надо мной
Твоих блаженных рук успокоенье.
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120907667
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2016
Уже несила популістів слухати тиради
про незалежність, мир, безвіз, свободу…
Чиновники повинні жити на одну зарплату,
яка залежить від добробуту народу.
08.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120805938
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705609
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.12.2016
Не зміряєш любов одним лиш часом,
та кажуть, що з роками вона кріпне.
Якщо прожити років тридцять разом,
можливо знову та любов розквітне.
Розквітне те, що звичкою вже зветься,
що з серця перейшло повільно в душу.
Те, що теплом морозним днем озветься,
приємно вразить чи хоча б зворушить.
Любов – завжди надійні, сильні плечі,
що все життя тримають на плаву.
А ще – розважливі і мудрі речі,
у снах та роздумах і навіть наяву.
Любов – це завжди щастя й горе навпіл,
одна дорога разом, до кінця.
Любов – це гострий кут й пологий нахил,
і в унісон співаючі серця.
08.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120810527
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2016
Поганих у людей удосталь рис:
брехливість, дурість, жадібність чи страх…
З дитинства не люблю шакалів й крис,
а особливо, коли ті на двох ногах…
07.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120704276
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705371
рубрика: Поезія,
дата поступления 08.12.2016
В‘ється, ніби змійка, русло лиш від річки,
а була ж бурхлива, велична Ріка.
Висохли озерця, згинули потічки…
Що чека Карпати? Доля нелегка…
Нижчі стали гори, різко полисіли,
бо дзвенять сокири і ревуть пилки.
То красу Вітчизни, легені країни
звірі розривають на дрібні шматки.
Що чекає Неньку, рідну Україну?
Чи проб‘ється завтра крізь вогонь і дим?
Чи ж не вбережемо квітнувшу країну?
Що ми скажем, люди, правнукам своїм?!.
Що ми скажем дітям, що ми скажем внукам?
Чом не боронили свій зелений дім?!
Чи ми безголові, чи зовсім безрукі,
що відпір не можем дати звірям тим?!.
Змійками зів‘ються спомини про річку,
довго жить накаже не одна ріка.
Висохнуть озера, пропадуть потічки,
якщо будем, браття, й далі так чекать…
07.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120705420
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705369
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.12.2016
На базарі, в молодиці, вибирав я биту птицю.
Розіклала продавщиця тую птицю на полиці.
Файна жінка, наче киця чи зі сходу танцівниця.
Все у неї як годиться, а навколо – ласі лиця…
З-під короткої спідниці визирали дві сідниці –
вистачало у дівиці глядачів на її циці!
Прицінився, добра птиця, та ще краща – молодиця.
Пишногруда, круглолиця, все у неї аж іскриться:
вихваляє, веселиться, реагує на дурниці…
Доторкнувся до сідниці, та отримав враз по пиці.
Іскри сипали зіниці, що топили навіть крицю!
Хоч на вигляд полуниця – не проста вона синиця…
Та весела працівниця, ой скажу вам – бита птиця!
06.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120605134
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2016
Англійська! Задарма!! За дві години!!!
Кричить реклама на білбордах України.
Спішіть, бо лише ми і лиш у нас,
заморській мові враз научать вас!
Одне додати, друзі, тільки треба
для тих, у кого в мові є потреба,
щоб ви свідомо вклались у ті строки,
що безкоштовні лише перші два уроки.
А ще учитися по дві години в день
на протязі як мінімум двох років…
06.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120609119
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705188
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 07.12.2016
Своїх ви не ховайте почуттів,
якщо вони до того ще й хороші.
А щирих – не ховайте й поготів,
бо їх не купиш ні за які гроші.
Нехай вони хлюпочуть як вода
чи квітами із ваших вуст струмують.
Не вистачає квітів? Не біда –
у справах ваших хай вони квітують!
Хай погляд ваш завжди мов блиск зірок
несе в собі тепло, яскраве світло,
щоб кожне ваше слово, кожен крок
перевертали світ, кохання квітло.
Із нього починається усе,
нічого не буває без любові.
Вона на крилах кожного несе,
за хмари підіймає знову й знову!
Вона – душі то лет і серця спів.
Любов – блаженство і безсонні ночі
а то наповнені сльозами карі очі.
Живіть, кохайте, не стидайтесь слів,
своїх ви не ховайте почуттів!
05.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120507092
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2016
Вже й незабаром новорічне торжество!..
Що ж дарувати чоловіку на Різдво?
Який йому купити знову дар,
коли шкарпеток в нього вже сім пар?..
Відновлені кінці свого волосся
чи віял накладних густе колосся?
Поголені гладенько стрункі ніжки,
з невбитого ведмедя шкіри віжки?
Пострижену по новій моді „кицьку“,
а разом з нею ліву й праву цицьку?
Щоб не глумився над вчорашнім супом,
оновлену від ліпосакцій дупу!
А заодно нагайку і кайданки,
не забував щоб закривать фіранки!
Що ж дарувати в новорічному аспекті?
А може все перераховане в комплекті?..
05.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120507493
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704996
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 06.12.2016
Вовків бояться, левів чи гадюку,
ще крокодила і медуз горгон,
та жаба найстрашніша з них звірюка –
вдушила люду не один мільйон.
29.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112910272
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2016
А на останок я скажу:
прощай, назад не повертайся!
Ти перейшла свою межу –
тому дарма уже не кайся.
Як я любив! Боготворив
тебе одну у всьому світі.
Я полюбив й перетворив
наші життя в кохання миті.
А на останок я скажу…
Життя летить дощем в пісок,
іще пишу, та мерзнуть руки.
Рідкою зграйкою в лісок
втекли п‘янкі слова і звуки…
А на останок я скажу:
Прощай. Любить не зарікайся
і марно спокою межу
уже здолати не старайся.
Так наостанок я скажу…
29.11.2016
* За мотивами твору Бели Ахмадуліної „А напоследок я скажу“.
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112912041
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2016
Ще тільки, тільки розпочався місяць грудень,
а вже сім тисяч вбивств навмисних в цьому році.
Клянуться охоронці права, б‘ються в груди:
розкрити – справа честі. Так на кожнім кроці…
Страшний розгул правопорядку у державі:
карають сірих кардиналів, бізнесменів,
вбивають журналістів, чесних і лукавих,
ворів в законі, вбивць і навіть суперменів.
Розстрілюють, мордують дико, розпинають
вночі на сходах, у під‘їздах й нітелень…
Стріляють снайпери, гранати підривають,
в авто, на цвинтарі, увечері і вдень.
Пани, що сталося? Чому ж таких моментів
побільшало останнім часом в нашім краї?
Може, що вбивств розкрито десять лиш процентів,
а вироків для кілерів практично не буває?..
Та марнослівство це – скажу вам, добрі люди,
і слова доброго всі факти не вартують.
Було так, є і безсумнівно далі буде
допоки всюди й всім замовники керують!..
03.12.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704654
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.12.2016
Не квапся гірко перейматися судьбою,
нещасну долю лаяти зажди.
Лиш досягнувши у душі спокою,
себе ти застрахуєш від біди.
Як в мирі й злагоді ти заживеш з собою –
щасливим будеш, вір мені, завжди!
04.12.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704653
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.12.2016
Відповідати на добро добром
нормально, це зрідні десь божій милості.
Коли ж до вас приходять вже зі злом –
відповідайте в цьому разі справедливістю!
29.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112903953
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704414
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.12.2016
Ви мрієте суттєво похудіти?
Вам заважають зайві кілограми?
Не відаєте, що і як робити?
Не бачу в цім ніякої я драми.
Не треба бігти, штангу підіймати,
уперто тиснути педалі тренажера.
Ефект стовідсотковий буде мати
останній, безнадійний ненажера.
За місяць щоб змогли ви похудіти,
всього потрібен в день стакан води!..
Та кожний раз його потрібно пити
за три декади строго до їди!
29.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112907704
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2016
Їх убивали підло, поодинці,
але та смерть була не випадкова –
лише за те, що родом українці,
за наші древні звичаї і мову!
Згас Симоненко ніби та свіча,
бо на заваді стало його слово –
вмер від побоїв ката-палача,
а людям правлять – мовби випадково!
Як тільки піднялася в них рука
на те криваве і страшне паскудство?
Повісили скоти Івасюка
й кивають на банальне самогубство!
Загинув Стус в гулазьких таборах
за Україну-неньку, її долю.
Кати звіріли, та ховали страх,
бо не змогли його зламати волю!
Минуло все, пройшли значні часи,
але того не можна забувати,
бо краєм знову бродять дикі пси
і поодинці нас продовжують вбивати.
Скажіть лише, добродії, кому
смерть знадобилась В‘ячеслава Чорновола?
Не важко здогадатися, чому
та ДТП була як випадкова!
А де взялись оті скажені пси,
ті люті, кровожерливі шакали?!
Здавалося б уже пройшли часи,
коли за слово правди убивали…
Чому загинув Ігор Білозір,
який співав пісні на рідній мові?
Митця загриз черговий хижий звір
у серці України… Так, у Львові!
А згодом хто віддав команду „Фас“
Гонгадзе вбити? Також всім відомо.
Та до сих пір за дурнів мають нас –
суспільству брешуть нагло і свідомо.
В Одесі знов убили юнака.
Кого за душу звістка зачепила?
Максима Чайку люта смерть така
теж випадково, в двадцять, підкосила?!
Убили підло хлопця лиш за те,
що палко вболівав за Україну.
Кати любові почуття святе
йому безвинному поставили в провину.
І наостанок ДТП візьму,
щоб завершить картину цього ладу –
звели зі світу співака Кузьму,
що викривав в піснях злочинну владу!
Що ж за таку державу бідним нам
вдалось за чверть століття збудувати,
що дозволяє тим скаженим псам
нас поодинці, вибірково, убивати?!
І на чиїй сторожі оті пси,
хто визначає кожну їхню жертву?
Ще не настали мабуть ті часи,
коли природно кожен може вмерти…
Тож не мовчи, народе, загризуть,
найбільшу палю виламай із тину –
без нас з тобою псів не розженуть,
ніхто крім нас не звільнить Україну!
осінь 2016
[i]* За мотивами твору без назви невідомого автора.
[/i]
http://politinfo.com.ua/staty/6616-nas-ubyvayut-poodyntsi-duzhe-sylnyj-virsh-bery-sobi.html
http://moyaukraine.livejournal.com/654439.html
21.06.2020: Висловлюю щиру вдячність пану Дмитру Кібичу за надану інформацію стосовно авторства Мирослава Вересюка відносно вірша "Без нас не звільнять Україну!", який став предметом цього переспіву.
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120208960
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2016
В природі менше й менше диких коней,
бо вершників „добіса“ розвелось.
[i]Вуздечок[/i] й [i]с́ідел[/i] ті тримають тони,
скотинку вгледять й чуєш: „Кось-кось-кось!..“
В них [i]присішки, черкоти і зубела[/i]…
[i]Принукують [/i]конячку до сідла.
Ех, [i]в‘йокнуть[/i] би [i]лікбезом[/i] по „губелах“,
щоб зрозумілою говірка їх була.
Повсюди ренесанс, ампір, бароко,
життя перетворилося в паркур.
Як наслідок, куди не кинеш оком –
один [i]лямур,[/i] тужур, бонжур, [i]конкур[/i]…
[i]Нештепне[/i] серце враз закалатає,
та й кинеться кобилою в [i]конкур[/i].
У [i]недотеп[/i] і [i]дурників[/i] співає
воно також оте чуже [i]L’Amour![/i]
Неждано у [i]жокея[/i] десь [i]умілість[/i]
взялась у подоланні кучугур,
коли йому з небес, як [i]Божа милість[/i],
на голову звалилась враз [i]L’Amour!
[/i]
Тут [i]ніжність[/i] задушила підлу [i]хтивість[/i],
упала на коліна [i]висота[/i].
Рети́вість вмить перемогла спеси́вість.
Заїздила ж усіх їх [i]красота[/i]…
01.12.2016
[i]* Пародія на твір Олекси Удайка „L’Amour“: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703695
[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120112032
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704210
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 02.12.2016
Останній день сьогодні листопада
і осені останній в році день.
Останній лист з дерев повільно пада
і наїжачився старий, трухлявий пень.
Осінні промені нетеплого вже сонця
несміло визирають з-за хмарин.
Бездомний кіт ще гріється в сторонці,
йому стрімкий байдужий часу плин.
Та завтра вже зима затрусить снігом
сади і парки ніби із перин.
Я силюсь встигнути за часу бігом.
Чи довго ще триватиме екстрим?..
30.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120100493
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704003
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.12.2016
Із вечоринки жінка повернулась,
на циферблаті запівнічний час.
Лише на ліжку все-таки роззулась,
а від піке коханий її спас.
Вертілася, а то води просила,
ходила кілька раз у туалет…
Нарешті піднялась і в ліжку сіла,
почувши мухи реактивний лет.
– Ой, звідки вона, Васю? Уся біла…
А може коньячку ще? По ковточку…
– Та спи! З тобою з бару прилетіла
і одягла уже нічну сорочку.
листопад 2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112804318
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2016
У керівництві є своє начало,
керівником в житті не кожний може стати,
бо керувати завше означало –
спеціалістам працювать не заважати!
25.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112600170
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703769
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 30.11.2016
Синій вечір, раннє літо, зупинився час.
Випускний, усюди квіти, плавно лине вальс.
В ньому смуток і зітхання, ще й розбіг доріг.
В нім юнацькі сподівання і шкільний поріг.
Десять років відучились, ніби й не було.
Враз дитинство розлетілось, як об камінь скло.
Завтра юність нас чекає, нові відчуття.
Новий розділ відкриває книга нам "Життя".
За собою двері школи тихо зачиню
й запрошу на вальс, у коло, лиш тебе одну.
Будуть радощі і горе, щирі почуття.
Буде щастя ціле море й пізні каяття.
За вікном червневий вечір, йде з акацій сніг.
На твої дівочі плечі він фатою ліг.
В синім вальсі, танці звершень, я тебе кружу.
І в житті сьогодні вперше, що люблю скажу.
Чом же сумно так на серці, чом душа щемить?
Очі чом твої, як скельця? В них сльоза бринить…
У дитинство нам немає більше вороття.
Синім вальсом запливаєм ми в нове життя.
листопад 2016
[i]* За мотивами пісні „Шкільний бал“ на слова П. Леонідова.
[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112711622
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2016
Сказав: „Не лаятимуся“, немов задув свічу,
й нова позиція для спілкування враз готова.
Вже другий тиждень все ходжу, мовчу,
бо я ж таки хазяїн свого слова!..
29.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112903674
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703567
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 29.11.2016
Садок марніє коло хати,
замовкнув жайвір угорі,
похнюпились старі дівчата,
розбіглися плугатарі…
Село вмирає потихеньку,
бо молоді біжать в міста,
лишаються лише старенькі,
та їхня доля непроста.
Дощі дорогу розмочили,
пішла сердешна в небуття.
У бричку запрягти б кобилу –
порвали ферму на шмаття…
Давно усіх корів із кіньми
в район звезли на ковбасу,
лиш дід Свирид блукає тінню,
шукаючи свою козу.
Сільмаг старенький похилився,
закритий років сім тому,
бо дах у зливу обвалився.
Село крокує у пітьму…
Вовки в будівлі клубу виють,
що вже без вікон, без дверей.
Поглянеш – серце бідне ниє
від болю за сільських людей.
Що стало з благодатним краєм,
а може з нашими людьми?
Кого у владу обираєм,
хто виведе нас із пітьми?!
Ох, скільки їх було вже, брате,
народу непотрібних влад…
Пора самим за себе дбати
і навести в країні лад!
28.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112805102
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2016
В переконаннях я затятий холостяк,
мене вже безлад існування не турбує.
Потребу в прибиранні має лиш дурак,
а геній же над хаосом панує!
28.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112803829
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703389
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 28.11.2016
Зійду із потяга на станції далекій
і кинусь у нескошену траву.
Над головою пролетять лелеки,
безмежно радий, що у краї цім живу.
Босоніж бігтиму, хай сили не покинуть,
удалечінь, за обрій-небокрай.
Аж доки не побачу ту хатину,
котра для мене стала більш, ніж рай.
Вклонюся до землі старим тополям,
що бачили мене ще немовлям.
Взяла початок тут мінлива доля,
тут вчився я радіти солов‘ям.
Пройдуся садом та попід горою,
де хвоєю ще зеленіє ліс.
Матусю пригадаю молодою
і серце стисне спогад той до сліз.
Спущусь до річки, ноги намочу,
загляну крадькома за верболози.
Все, як колись. Присяду, помовчу
та пригадаю радощі і грози.
Село, моя маленька батьківщина,
ти завжди в серці юному живеш.
Тут моя школа, друзі, вся родина
і вдячності моїй немає меж.
27.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112710143
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703388
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.11.2016
Хоч жінка вже у віці, але все ж
приваблива в томливості своїй,
а в чарах – взагалі не знає меж,
як очі її зиркають із-під вій…
Приляже враз – і ніжно, і лукаво,
печаллю страсті манить згаряча.
Душі моїй приємний, ніби слава,
овал її осіннього плеча…
Спів про весну кінчається з роками:
чим ближче старість, тим ясніш стає,
що серцю ближча весен з їх садами
пустинна прохолода осен́ей…
26.11.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Ігоря Сєвєряніна „Зовущаяся грустью“.
Игорь Северянин
Зовущаяся грустью
Как женщина пожившая, но все же
Пленительная в устали своей,
Из алых листьев клена взбила ложе
Та, кто зовется Грустью у людей...
И прилегла — и грешно, и лукаво
Печалью страсти гаснущей влеча.
Необходим душе моей — как слава! —
Изгиб ее осеннего плеча...
Петь о весне смолкаем мы с годами:
Чем ближе к старости, тем все ясней,
Что сердцу ближе весен с их садами
Несытая пустынность осеней...
1926
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112610229
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703166
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 27.11.2016
Переведи мене через майдан,
через скрутні часи і лихоліття,
крізь війни громадянські і всесвітні.
Звільни, врятуй з полону злих оман.
Переведи мене через майдан,
голодоморів лютих чорні хвилі,
де в тридцять років старці посивілі.
Переведи нас всіх через туман.
Переведи мене через майдан,
через всілякі бурі, злидні, грози,
крізь люту спеку і страшні морози.
Прошу, розвій байдужості дурман.
Переведи мене через майдан,
де сива мати жде одного сина,
та в полі вічно спить її дитина.
Всіх матерів переведи через майдан.
Переведи мене через майдан,
де честь і славу топлять в крові гоїв,
життя кладуть з-за гідності людської,
та знов негідників у владі новий клан.
Переведи мене через майдан,
не доведи, щоб вбили ті країну,
хто люд простий вважає за скотину.
Не дай нам, Боже, ще один майдан!
Переведи нас всіх через майдан,
усіх, хто Україну щиро любить,
а тим, хто нашу землю підло губить,
нехай могилою обернеться майдан!
Переведи нас всіх через обман.
26.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112608269
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703165
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.11.2016
Чи може бути, щоби до чортів
зненацька ангел взяв і залетів?!
Та ще і не утратив свого лику,
а збільшив вже й до того жирну пику!
Мораль проста: хоч як тут не крути,
чорти – вони завжди чорти!..
26.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112600580
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702969
рубрика: Поезія,
дата поступления 26.11.2016
Як добре без жінок та їх принад,
без сліз „гірких“ і поцілунків всує.
Відверто чесних, милих оченят,
які вам брешуть та іще й ревнують!
Як хороше без сцен тих театральних
і довгих перепалок невпопад.
Без з‘ясувань спізнілих і брутальних,
а також підлих й істеричних зрад.
Як сміхотворна ця безглузда гра,
де програш все, а виграш сущий мізер.
Коли партнерші ваші – шулера,
а вихід з гри дорожчий від круїза.
Як добре із товаришем не раз
сидіть спокійно й смакувати ромом,
пригадуючи з посмішкою час,
коли все те раніш скінчалось громом.
Як мило просинатись одному
в своїм шикарнім холостяцькім домі.
Попити кави, слухати Кузьму
й до вечора скитатись у „рандомі“.
А щоб підсолодити цю „невдачу“,
з її подругою вечірку невелику
провів, застрахувавши вже „на здачу“
звичайне самолюбство чоловіка.
листопад 2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Олександра Вертинського „Без женщин“.
Александр Вертинский
БЕЗ ЖЕНЩИН
Как хорошо без женщины, без фраз,
Без горьких слов и сладких поцелуев,
Без этих милых слишком честных глаз,
Которые вам лгут и вас ещё ревнуют!
Как хорошо без театральных сцен,
Без длинных «благородных» объяснений,
Без этих истерических измен,
Без этих запоздалых сожалений.
И как смешна нелепая игра,
Где проигрыш велик, а выигрыш ничтожен,
Когда партнёры ваши - шулера,
А выход из игры уж невозможен!
Как хорошо с приятелем вдвоём
Сидеть и пить простой шотландский виски
И, улыбаясь, вспоминать о том,
Что с этой дамой вы когда-то были близки.
Как хорошо проснуться одному
В своём весёлом холостяцком «флете»
И знать, что вам не нужно никому
«Давать отчёты» - никому на свете!
А чтобы «проигрыш» немного отыграть,
С её подругою затеять флирт невинный
И как-нибудь уж там «застраховать»
Простое самолюбие мужчины.
1940, Шанхай
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112510655
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702967
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.11.2016
Щоб подружитись треба упізнать
людину з часом, її кращі ниті.
Однак для того, щоб чужими стать,
буває вистачає навіть миті…
24.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112410077
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702787
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.11.2016
Чекав тебе… Годинник плів журливо,
секунди у години, дні у роки…
Ночами чув я голос твій грайливий
й лунали у вітальні твої кроки…
Чекав тебе… Прозорий, світлий, свіжий,
осінній день в повітрі мов повис.
Німа зажура серце давить хижо
й одна сльозинка покотилась вниз.
Ти зрозумій – у цім житті шумливім
з тобою, люба, кожну мить ловлю.
Бо я люблю тебе, моя прекрасна діво,
як щастя, як життя тебе люблю!..
листопад 2016
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Олексія Апухтіна „Я ждал тебя“.
[/i]
Алексей Апухтин
Я ЖДАЛ ТЕБЯ
Я ждал тебя... Часы ползли уныло,
Как старые, докучные враги...
Всю ночь меня будил твой голос милый
И чьи-то слышались шаги...
Я ждал тебя... Прозрачен, свеж и светел,
Осенний день повеял над землей...
В немой тоске я день прекрасный встретил
Одною жгучею слезой...
Пойми хоть раз, что в этой жизни шумной,
Чтоб быть с тобой, - я каждый миг ловлю,
Что я люблю, люблю тебя безумно...
Как жизнь, как счастье люблю!..
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112504339
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2016
В дебілів повним ходом йдуть жнива,
"цікаво" дуже стало в білім світі жити…
Щоб довести те, що людина ще жива,
її потрібно неодмінно вбити!..
20.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112006965
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702625
рубрика: Поезія,
дата поступления 24.11.2016
Немає виходу, одна невтішність…
Кохання наше – наша то вина.
Любов перетворилась просто в ніжність
й померти вже приречена вона.
Немає виходу, лиш безнадія,
лиш безкінечність схолоднілих рук.
Та ніжність дарувала мені мрію,
щоб врятувати у часи розлук.
Ти мабуть народитись запізнилась,
чи я в чеканні вибився із сил.
Як пташки дві, ми в синє небі звились,
та серце ранив кожен помах крил.
Без виходу в коханні лиш страждаєш,
а я не можу раптом розлюбить.
Живеш лише тому, що жити маєш
і щоб любов уходом не убить.
24.11.2016
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами однойменного твору Андрія Дементьєва.
[/i]
Андрей Дементьев
Выхода нет. Есть неизбежность...
Наша любовь - это наша вина.
Не находящая выхода нежность
На вымирание обречена.
Выхода нет. Есть безнадёжность
И бесконечность разомкнутых рук.
Мне подарил твою нежность художник,
Чтобы спасти меня в годы разлук.
Видимо, ты опоздала родиться.
Или же я в ожиданьи устал.
Мы - словно две одинокие птицы -
Встретились в небе, отбившись от стай.
Выхода нет. Ты страдаешь и любишь.
Выхода нет. Не могу не любить.
Я и живу-то ещё потому лишь,
Чтобы уходом тебя не убить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2016
Ти мене на світанні розбудиш,
провести босоніжкою вийдеш.
Ти нізащо мене не забудеш,
ти ніколи мене не увидиш.
Затуливши тебе від негоди,
я подумаю: „Боже всевишній!
Я нізащо тебе не забуду,
я ніколи тебе не увиджу“.
Гладь води, натовп різного люду,
башту Адміралтейства і Біржу
я нізащо уже не забуду
і ніколи уже не увиджу.
Все моргають від вітру й сльозяться
карі очі, невтішні, дівочі.
Нехороша прикмета – вертаться,
я їх бачити буду щоночі.
Та, якщо все ж на сушу вернемся
нечисленною зовсім юрбою,
ми з тобою однак розминемся,
не зустрінемось більше з тобою.
Вже мені незначними здаються
ті незгоди і сварки з тобою.
Знов вві сні воєдино сплетуться
світлий образ з моєю журбою.
І злетять з губ моїх ще гарячих
пара фраз про любов і про чудо:
„Я ніколи тебе не побачу,
я нізащо тебе не забуду“…
листопад 2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Андрія Вознесенського „Сага“.
Андрей Вознесенский
САГА
Ты меня на рассвете разбудишь,
проводить необутая выйдешь.
Ты меня никогда не забудешь.
Ты меня никогда не увидишь.
Заслонивши тебя от простуды,
я подумаю: «Боже всевышний!
Я тебя никогда не забуду.
Я тебя никогда не увижу».
Эту воду в мурашках запруды,
это Адмиралтейство и Биржу
я уже никогда не забуду
и уже никогда не увижу.
Не мигают, слезятся от ветра
безнадежные карие вишни.
Возвращаться — плохая примета.
Я тебя никогда не увижу.
Даже если на землю вернёмся
мы вторично, согласно Гафизу,
мы, конечно, с тобой разминёмся.
Я тебя никогда не увижу.
И окажется так минимальным
наше непониманье с тобою
перед будущим непониманьем
двух живых с пустотой неживою.
И качнётся бессмысленной высью
пара фраз, залетевших отсюда:
«Я тебя никогда не забуду.
Я тебя никогда не увижу».
1977
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112304032
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2016
Сором’язливий мій герой
ганьби уникнув як майстерно!
Як довго грала я цю роль
і вправно йшла одна по тернях.
За допомогою до тебе
я не зверталася, нівроку.
Серед куліс, не сині неба,
ти спасся, не моргнувши оком.
У соромі і маячні
ішла одна в борні жорстокій.
Все на біду, вся на виду,
як завше в ролі одинокій.
Нещадно реготав партер,
не вибачавши очевидність –
моїх утрат, тоді й тепер,
моєї посмішки невинність!
Ти жадно гнав свої стада.
З печалі повними очима
одна, одна серед стида,
стою з опалими плечима.
Та нерозважливій юрбі
героя справжнього не видно.
Герою, боязко тобі?!
Не бійся, я тебе не видам.
Вся наша роль – моя лиш роль.
Я в ній жорстоко все програла,
бо голим виявивсь король,
а скільки болі я зазнала!..
20.11.2016
* Переспів твору Белли Ахмадуліної „О, мой застенчивый герой“.
Белла Ахмадулина
О, мой застенчивый герой,
ты ловко избежал позора.
Как долго я играла роль,
не опираясь на партнера!
К проклятой помощи твоей
я не прибегнула ни разу.
Среди кулис, среди теней
ты спасся, незаметный глазу.
Но в этом сраме и бреду
я шла пред публикой жестокой -
все на беду, все на виду,
все в этой роли одинокой.
О, как ты гоготал, партер!
Ты не прощал мне очевидность
бесстыжую моих потерь,
моей улыбки безобидность.
И жадно шли твои стада
напиться из моей печали.
Одна, одна - среди стыда
стою с упавшими плечами.
Но опрометчивой толпе
герой действительный не виден.
Герой, как боязно тебе!
Не бойся, я тебя не выдам.
Вся наша роль - моя лишь роль.
Я проиграла в ней жестоко.
Вся наша боль - моя лишь боль.
Но сколько боли. Сколько. Сколько.
1960-1961
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112012578
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2016
До суперечок часто нас життя веде,
я в цьому переконувавсь не раз.
Ідуть дощі, хоч поле сонця жде;
пече нещадно, та дощу б якраз.
Приходить приходяще не у строк,
раптовими бувають зло і милість.
Я не чекав тебе, як і твій крок,
в той день, коли в житті моїм з‘явилась.
Відразу ж все по-іншому пішло,
став по другому жити, в певній мірі.
Що у житті так трапитись могло,
зо два десятка років я не вірив.
Жартує з нами доля часто зле
і часто нам в житті везе. Але…
20.11.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Расула Гамзатова „Бывает в жизни все наоборот“.
Расул Гамзатов
Бывает в жизни все наоборот.
Я в этом убеждался не однажды:
Дожди идут, хоть поле солнца ждет,
Пылает зной, а поле влаги жаждет.
Приходит приходящее не в срок.
Нежданными бывают зло и милость.
И я тебя не ждал и ждать не мог
В тот день, когда ты в жизнь мою явилась.
И сразу по-другому все пошло,
Стал по-иному думать, жить и петь я.
Что в жизни все случиться так могло,
Не верится мне два десятилетья.
Порой судьба над нами шутит зло.
И как же я? Мне просто повезло.
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112009740
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2016
Приніс я вранці тобі, мила,
ще вчора зірвані квітки,
бо мої мрії помертвіли,
як ті зів‘ялі пелюстки.
Я нашептав моїм левкоям
про згаслу у собі любов
і ти в оплакані покої
мене не зви ніколи знов.
Нудьгою вкрились візерунки,
краса поблякла неспроста.
Більш не запалиш поцілунком
мої холодні вже вуста.
Нехай твій кожен погляд віє:
„Ти не любив, тобі не жаль“,
беззаперечно розумію
твого кохання всю печаль.
19.11.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Сергія Єсеніна „Я положил к твоей постели“.
Сергей Есенин
Я положил к твоей постели
Полузавядшие цветы,
И с лепестками помертвели
Мои усталые мечты.
Я нашептал моим левкоям
Об угасающей любви,
И ты к оплаканным покоям
Меня уж больше не зови.
Мы не живем, а мы тоскуем.
Для нас мгновенье красота,
Но не зажжешь ты поцелуем
Мои холодные уста.
И пусть в мечтах я все читаю:
«Ты не любил, тебе не жаль»,
Зато я лучше понимаю
Твою любовную печаль.
1912-1913
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116111912369
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2016
Життя завжди у кожного своє:
один співає, інший – вовком виє.
Один уповні щастя пізнає,
другий – про нього уві сні лиш мріє.
Життя прожить – не поле перейти,
про те в народі мовиться віками.
Один спромігся долю віднайти,
другий – згубив її, ще й власними руками.
Усе в житті свій має день і час:
то місяць світить, а то сонце ясне.
Життя дивує несподіванками нас,
а взагалі воно було і є прекрасне!
19.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116111909672
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701826
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.11.2016
Давним-давно, це кожен знає,
на Русь насунулась біда –
заповнивши степи до краю,
на Київ рухалась Орда.
Польотом стріл, вогнем і криком,
як з торби, що набита вщерть,
неслись народам військом диким:
пожар, знущання, голод, смерть…
Пройшли віки. Не сам собою
середньовічний жах минув,
та шлях прокладений Ордою
її потомок не забув.
Повзуть уперто, зброю взявши,
чумною хмарою біди,
й на танки коней помінявши,
на Київ правнуки Орди.
Старанно в танкові приціли
вони чатують дні і ночі,
військові, а то й мирні, цілі
шукають їх розкосі очі.
З одним лиш за душею шагом,*
впродовж останніх трьох років,
ґвалтують під російським стягом
люд звірі з глибини віків.
Усе цинічно враз попрали,
і Будапештський договір,
коли із „градів“ розстріляли
слов‘янське братство, дружбу, мир...
Ладу у себе дать не можуть,
та вперто лізуть за моря.
Їм це ніяк не допоможе,
уже заходить їх зоря.
Разом із нею йде удача,
розбійний „фарт“ минулих літ,
а кат отримає на здачу
снаряд, запущений в політ.
Навиліт ті проб‘ють гостинці
„Армати“ хвалену броню
і втонуть вже самі ординці
у морі крові і вогню.
В полях білітимуть їх кості,
закон такий є, вражий сину:
Хто в дім з мечем приходить „в гості“ –
той від меча навіки згине.
На зміну їх зорі кривавій,
що кане в прірву назавжди.
Другі зірки встають у славі,
щоб вберегти нас від біди.
20.11.2016
[i]* Шаг – дрібна монета (гріш) вартістю півкопійки, яка використовувалась в Україні до початку двадцятого століття.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2016
Ніч на півдні тепла й ніжна.
Гулко, аж дзвенить.
Спить хатинка білосніжна,
в небі хмарка спить.
Сплять черешні, абрикоси
і сусіди сплять.
Лиш черговому матросу
вахту ще стоять.
Чути відголос прибою,
тиша навкруги.
Уквітчалися вербою
бузькі береги.
Хвиля тихо плеще в берег,
хлюпає в пісок.
Себелів ганяє жерех,
задрімав лісок.
В небі зорі ярко сяють,
як алмазний пил.
Круглий місяць випливає
з-за хмарин-вітрил.
Над Інгулом вітер віє,
грає в комиші.
Дивна музика лунає
у моїй душі.
Сплять мости, депо, заводи.
Тиша полонить
парки, сквери, всю природу.
Миколаїв спить.
19.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116111911409
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701612
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.11.2016
Коли душа як в юності співає,
нагальну справу їй не підкидай!
Нехай співає, діло зачекає,
якщо у ній буяє водограй…
Нехай душі лунає голос чистий
і мило дзюркотить її струмок,
докіль вона в калиновім намисті
нестримним птахом лине до зірок!
Бог дав їй долю до небес літати
і, склавши крила, падати униз,
відчути щем, захоплено кохати,
долати болі нездоланних криз…
Мовчи, благаю, бо душа співає,
не наполохай ці чарівні миті.
Любов її вустами промовляє –
Немає пісні кращої у світі!
Хай стихне все, коли звучить душа,
замре війна, снаряд не розірветься.
Хоч за душею в неї «ні гроша»,
вона свята, допоки спів той ллється!
19.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116111905959
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2016
Поки людина відчуває біль – вона жива,
але не це різнить її з скотиною.
Лиш доки відчуває біль чужий, чужі слова,
істота залишається людиною…
16.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116111609313
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701437
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.11.2016
Як серце палко вільним птахом не тріпоче
та із грудей увись полинути не хоче;
як знепритомніла душа твоя в спокої
і схолодніла вже й до прикрості чужої;
якщо тобі уже байдужий стан дівочий
і ліньки пасмами мутні вкривають очі;
коли весняний ліс з ранковою росою
уже не манить неповторною красою;
як за реальність ти сприймаєш маячню,
а рештки гордості вже стерплять і брехню –
хоча ще дихаєш і ходиш дотепер,
те означатиме, що ти уже помер…
19.11.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701436
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.11.2016
Вгамуй гординю, але гордим будь,
твій стяг й в чохлі ніколи не зімнеться.
Минуть літа і доля посміхнеться,
не плачся, не пусти у душу лють.
І самоствердження ймовірно підведе,
бо пиха сточить геній твій природний,
жага погубить норов благородний,
до самознищення, як завше, приведе.
І слава, і опала небезпечні –
обидві самолюбство все ж лоскочуть,
медальки часом не сприйми за почесть,
й плювки з медалями не сплутай недоречно.
Хавтурок не чекай від добрих дядь,
бо жадібність завжди зрідні заразі.
Не крадь, а той, хто хоче все й відразу –
душею бідний, бо не вміє ждать.
Нехай не маєш ні кола ти, ні двора,
та не підносся навіть на зневазі.
Не жебракуй з грошима у оазі
чи навпаки – то істина стара.
Не заздри, відкидай оте паскудство,
на успіх інших нізащо не ображайся.
Уму чужому заздрити стидайся,
бо блуд душевний той загубить людство.
Хай не образить думка будь-яка,
та май свою, ба попри неприємність.
Умій любити без надії на взаємність
й найщасливішим будеш ти в віках.
Не користай талант немовби туз,
бо козир – не чеснота і не кара.
Хто щедрий напоказ, той завше скнара,
сміливість демонструє ж – боягуз.
Не загордуй і тим, що ти боєць,
ні тим, що у борні ти всередині,
і навіть тим, що підкорив гординю.
Не справишся – тоді й тобі кінець.
18.11.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Євгена Євтушенка „Не возгордись“.
Евгений Евтушенко
НЕ ВОЗГОРДИСЬ
Смири гордыню - то есть гордым будь.
Штандарт - он и в чехле не полиняет.
Не плачься, что тебя не понимают, -
поймёт когда-нибудь хоть кто-нибудь.
Не самоутверждайся. Пропадёт,
подточенный тщеславием, твой гений,
и жажда мелких самоутверждений
лишь к саморазрушенью приведёт.
У славы и опалы есть одна
опасность - самолюбие щекочут.
Ты ордена не восприми как почесть,
не восприми плевки как ордена.
Не ожидай подачек добрых дядь
и, вытравляя жадность, как заразу,
не рвись урвать. Кто хочет всё и сразу,
тот беден тем, что не умеет ждать.
Пусть даже ни двора и ни кола,
не возвышайся тем, что ты унижен.
Будь при деньгах свободен, словно нищий,
не будь без денег нищим никогда!
Завидовать? Что может быть пошлей!
Успех другого не сочти обидой.
Уму чужому втайне не завидуй,
чужую глупость втайне пожалей.
Не оскорбляйся мнением любым
в застолье, на суде неумолимом.
Не добивайся счастья быть любимым, -
умей любить, когда ты нелюбим.
Не превращай талант в козырный туз.
Не козыри - ни честность ни отвага.
Кто щедростью кичится - скрытый скряга,
кто смелостью кичится - скрытый трус.
Не возгордись ни тем, что ты борец,
ни тем, что ты в борьбе посередине,
и даже тем, что ты смирил гордыню,
не возгордись - тогда тебе конец.
1970
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116111805075
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701251
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.11.2016
Ніколи не звикайте до Кохання,
як довго б ту Любов ви не чекали!
Троянди щоб до строку не зів‘яли
й не змовкли соловейки на світанні.
А ще, прошу, не вірте у розмови,
що все само приходить і зникає.
Так, меркнуть зорі всі, окрім Любові,
Любов завжди зірницею сіяє!
Ніколи не звикайте до Кохання,
не розміняйте Щастя ви на звички.
Забудьте дощ чи про осінню мжичку,
живіть завжди сьогодні, як в останнє!
До губ коханої ніколи не звикайте,
нехай вони вам вже роки знайомі.
Як сонце з вітром знов і знов стрічайте,
чи ливень влітку з голосистим громом…
До Щастя не звикайте теж ніколи,
а, навпаки, осяяні промінням
з живим, а не фальшивим, нетерпінням
виконуйте своє любовне соло.
Повік не згасла щоб Любові зірка,
в житті, коханні будьте обережні.
Хоча у всьому є і буде мірка,
та почуття хай будуть все ж безмежні!
Наговорив вам цілу рукавичку,
в кінці ж я засмутити можу вас:
як почуття заміните на звичку –
коханню то прийшов останній час…
Самим не варто задувати свічку,
повірте – доля зробить це за вас.
Життя таке, як різнобарвна стрічка,
нехай Любов не покидає вас!
листопад 2016
* За мотивами твору Едуарда Асадова „Не привыкайте никогда к любви“.
Эдуард Асадов
Не привыкайте никогда к любви
Не привыкайте никогда к любви!
Не соглашайтесь, как бы ни устали,
Чтоб замолчали ваши соловьи
И чтоб цветы прекрасные увяли.
И, главное, не верьте никогда,
Что будто все проходит и уходит.
Да, звезды меркнут, но одна звезда
По имени Любовь всегда-всегда
Обязана гореть на небосводе!
Не привыкайте никогда к любви,
Разменивая счастье на привычки,
Словно костер на крохотные спички,
Не мелочись, а яростно живи!
Не привыкайте никогда к губам,
Что будто бы вам издавна знакомы,
Как не привыкнешь к солнцу и ветрам
Иль ливню средь грохочущего грома…
Не привыкайте к счастью никогда!
Напротив, светлым озарясь гореньем,
Смотрите на любовь свою всегда
С живым и постоянным удивленьем.
И чтоб любви не таяла звезда,
Исполнитесь возвышенным искусством:
Не позволяйте выдыхаться чувствам,
Не привыкайте к счастью никогда.
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116111711607
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2016
А час летить й нічого тут не вдієш.
Мелькають дні, роки, ось вже й цейтнот.
Лиш радує, як кермувати вмієш,
що в гвинтокрилі тому ти пілот.
17.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116111706335
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701096
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.11.2016