| Сторінки (39/3810): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
У мозок мій думки впились жалом,
Зайшлося серце болем від розпуки,
Адже скотився не один шолом:
«Допоки, Боже, житимемо в муках?
Чому нема ладу межи людьми?
Хіба ще матері не відтужили?
Від горя від людського світ стомивсь,
Бо землю не одна душа лишила.
Пірнула в дим у чорний синява:
Болять і їй людські в війні утрати.
Героєм хтось посмертно вже ставав,
Боронячи свій край від горе-«брата»!
Не мають спокою розхристані думки:
«Допоки будуть гинуть наші діти?
Війна ж за волю точиться віки!
Коли ж, нарешті, мир настане в світі!»
2.04. 2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2020
Я дивлюсь в старий альбом
1.Я дивлюсь в старий альбом,
Знов згадаю нас обох.
Приспів:
Як кохалися,
Сподівалися…
Де ж надії всі
Подівалися?
2.Посивіли вже літа…
Знов мелодія ота.
Приспів.
3.Відлітають журавлі,
Та лишаються жалі…
Приспів.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870742
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2020
Слова… слова… Могутня ваша сила –
Не просто глас народу у віках!
Це – «мама», вперше вимовлене сином,
І «на», що вперше піднесе дочка.
Слова – це скарб, який не продається, –
Він або є, або його нема.
Людина з ним крилатою здається,
А ні – тоді людина ця німа.
Слова – це скарб, незвичний, особливий,
На всі події і в усі часи:
До Бога шлях, коли гроза і злива,
І до людей, коли прийшов просить.
Слова – це скарб – зумій же скористатись,
І з них дорогу вміло проклади
До рідного і навіть супостата,
Щоб не відмовив і подав води.
Слова – це скарб…
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870737
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2020
- Як пахне хліб! – аж скрикнула Оленка. –
Який він запашний, смачний, ще й теплий!
Очима кліп – бабуся помаленьку
Ледь встала, мабуть, знов нога отерпла.
Поклала хрест, нагнулась до хлібини,
Поцілувала спраглими губами.
- Хліб ще й святий, затям, моя дитино,
Він по життю завжди іде із нами.
Якщо є хліб, то люди не бідують,
Запам’ятай цю істину для себе,
Співають, садять, варять сталь, будують;
Стосунки між людьми такі, як треба.
А як нема – життя весь сенс втрачає –
І люди мруть, а, ще страшніш, - звіріють.
Ми не дарма його так величаєм.
Це не тому, що з кожним днем старієм,
А, просто, хліб – то є життя основа –
Він головний в сім'ї, в державі, в світі.
Нагнись до нього і послухай знову –
Майбутнього лунає голос звідти.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2020
Раз полем зайчик пробігав,
До лісу мчав щодуху.
За ним – собаки два. «Гав-гав,» -
Луна озвалась глухо.
Старий лисак дививсь на це
Й теж вирішив тікати,
Та захотілось зайця ще
Рудому налякати.
Біжить напереріз йому
Ще й гавкать заходився.
В собак і морди вже в снігу.
Глядь – мчить на них… лисиця.
Такого з ними не було
Іще в житті ніколи:
Летить, ну, просто напролом.
Це що, нові закони?
Собаки розвернулись і…
Назад рвонули разом.
Тікали, навіть, мисливці
Від лисячого «сказу».
Тут заєць сів перепочить,
Оглянув все довкола –
Лисак за усіма біжить,
А ті летять, як коні.
Нарешті наш лисак збагнув,
Що бігти вже не варто,
Й до лісу знову повернув.
Такі бувають жарти!..
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2020
«Моя бабуся є найкраща із бабусь,» –
Сто раз слова ці повторю і не зіб’юсь,
Мене чарує її мудрість, доброта.
Це про бабусю мою пісенька ота:
Приспів:
«Я тебе, я тебе змусила
Стати моєю бабусею,
Світлою, доброю казкою,
З сонечком схожою ласкою.»
Свою бабусю я по-справжньому люблю
І цю любов за все життя не розгублю,
Бо від колиски поруч мене вона йде
Й живе в молитві і любові кожен день.
Приспів.
А як спіткнусь я ненароком у житті,
Слова бабусі, мовби ангели святі,
Від бід і болю мене стануть рятувать,
Бабусю й пісню цю не треба забувать.
Приспів.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2020
Дві посестри зі мною у путі:
Надія й мрія, виплекані Богом.
Вони – це подруги мої в моїм житті,
Що повнять душу світлом і любов’ю,
Це сутність і мого, й твого життя,
Як альфа і омега існування,
Без них нема в людини майбуття,
Як і життя без вірного кохання.
Надії й мрії – в кожного свої.
Життя без них приречене до страти,
Без них не бути щастю у сім’ї,
Ні сіяти без них, ані збирати!
30.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2020
Кохання й цвіт – сподвижники життя,
Без них немає ні краси, ні плоду.
Вони також від Бога нагорода,
Якщо не осягнув цього, затям:
В житті немає їм альтернатив –
Щоб гармонійно світ цей розвивався,
Це їм в усі часи він підкорявся.
Закохана людина – креатив.*
Кохання – особливе почуття,
Народжене і серцем, і душею,
Скалічене, часом, бува іржею, –
Пісне без нього і черстве життя.
Весна й кохання в злагоді живуть,
І часто разом до людей приходять,
Щоб щастя одне в одному знаходить,
Почавши ним сторіночку нову.
30.03.2020.
* – це комплексне розв'язання конкретної проблеми.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870032
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2020
Летять літа, летять
У вись, у синьооку,
Де голоси дзвенять
Журавликів щороку.
Летять навстріч вітрам
І стомленим лелекам,
І хмарам-кораблям.
У даль летять, далеко.
Розквітла сивина
На скронях і у мене –
То доля дожина
Жита-літа з роменом.
Й тривогу п’є душа:
Життя вже – половина…
А роки все спішать,
Не маючи провини.
Летять літа, летять
Крізь білі заметілі,
Й нема їм вороття,
Хоч як би не хотіли.
Летять крізь весен шум
І осені ридання,
Спинитись їх прошу,
Та марні сподівання.
Летять літа…
30.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870027
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2020
Біля хати під віконцем
Народило квіти сонце.
Вони дивні й невеликі
Ще й назвалися – гвоздики.
Квіти тягнуться до неба,
Кажуть: їм до сонця треба.
Хоч листочки невеликі,
Все ж прекрасні ці гвоздики.
Приспів: А гвоздики – гарні квіти,
Сонця й грому рідні діти,
Квіти горді й величаві,
Незвичайні, незвичайні.
А гвоздики, а гвоздики,
Колір – сонця, запах дикий.
Квіти жовто-золотаві.
Їх багато у Полтаві.
Як прийшла красуня-осінь,
Квіти виросли вже зовсім.
Зацвіли гвоздики рясно,
Кажуть, трохи не сучасно
Може, трохи й не сучасно,
Але квіти ці прекрасні.
Хай же сонце ясно світить
На мого дитинства квіти.
Приспів. (Той же)
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869918
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2020
1.Збились якось лебеді з дороги
Та й забули про перестороги,
Опустились низько над землею,
Бо вважали вже її своєю.
Поспішали птахи до водиці,
Раптом… постріл пролунав з рушниці.
Стрепенулась, падає лебідка,
Зрозуміть не може, горе звідки.
2.Лебідь свої крила підставляє,
Він лебідку цю давно кохає,
Та слабіють швидко її крила,
Ось вона і очі вже закрила.
Впали вони вдвох на чисту воду,
Не продовжать більше свого роду…
І стікала кров на білі крила,
Поки їх обох вода накрила.
3.Не дісталось м’ясо лебедине
Мисливцю: він теж в воді загинув,
Залишив одну свою лебідку,
Сиротами стали його дітки.
Там, де лебідь зник в воді із нею,
Білі-білі зацвіли лілеї.
В лебедів ніколи не стріляйте,
Пісню лебедину не спиняйте!
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869916
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2020
«Не поет вона. Не поет!» –
Чорна заздрість услід сичала,
А вона набирала лет –
Музу радо свою стрічала.
«Не поет вона. Не поет!» –
Заявляли й авторитетні,
А вона мала свій секрет –
Не дозволила лірі вмерти.
Не поет вона?! Може, й так
Та словами ж он як жонглює.
В дні скорботи і у свята
Світу вірші свої дарує.
А у них і весни розмай,
І мелодії солов’їні,
І надія, котра трима
Дух незламний для України.
20.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869786
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2020
Посіяла долю дітям
Матуся і… відійшла,
Не встигнувши й порадіти, –
То воля небес була.
А дітки, мов ті курчата
Без сонечка і трави,
Їх нікому захищати,
Частенько й голод давив…
Спинались таки на ноги,
Гуртом проти бід, хвороб,
Й отримали перемогу;
Не мали в сім’ї нероб.
І щастя їм посміхнулось,
А мо’ то послав сам Бог,
Бо з Божою перетнулась
Матусі свята любов?
12.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869779
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2020
Затуманилось озерце,
Спить у нім вода.
Чує дівчиноньки серце –
Трапиться біда.
Закувала зозуленька –
Розбудила гай.
Їде козак молоденький –
В стременах нога.
Їде-скаче до дівчини
Та й не перший день…
– В холодку перепочинем, –
З конем річ веде.
Де взялися бусурмани
Хмарою з ліску –
Славу й тіло порубали
Вони козаку.
Затуманилось озерце ,
Та не спить вода…
Дівка чула своїм серцем –
З козаком біда.
Вже й зозуля не лічила
Козаченьку літ.
Сльози дівчину душили –
Захитався світ.
Заплакала дівчинонька:
Щастя ж відцвіло.
Опустила головоньку,
Як везли селом
У журбі сади вишневі,
А прийшла зима -
Сина, схожого на неї,
Бог подарував.
26.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2020
Сніги зійшли. Дрімає ще земля,
Немов чекає, хто її розбудить.
Ще й сонечко не дуже звеселя,
Хоч добре знає, влада чия буде.
А як весна розбурканим крилом
Змахне над України рідним краєм,
В гаю, що притулився за селом,
Полине пісня аж до небокраю.
Заполонить той голос небеса
(Ту першу пісню поведе вівсянка),
Й душа людська, неначе воскреса,
Вона тепер весни є полонянка.
І гай, немов орган, співа-дзвенить,
Під ноги стеле перші квіти-трави,
Сміються сонця променям вони
І навіть дуба кореням корявим.
13.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2020
Колишуть небо крила журавлині,
І сонечко радіє теж весні,
А я, неначе птах, до сонця лину,
І душу переповнюють пісні
Приспів:
Ой веснонько, ти красна і весела,
Чаруєш нас красою і теплом,
Тебе чекали і міста, і села,
І журавлине стомлене крило.
Хмаринку білу поглядом дістану,
Закоханим в грози весняний шум.
Впадуть на землю водяні кристали,
Я й дощ до пісні також запрошу.
Приспів:
Ой веснонько, ти красна і весела,
Чаруєш нас красою і теплом,
Тебе чекали і міста, і села,
І журавлине стомлене крило.
Тумани кучерявляться в долині,
Голублять ніжні паростки рослин,
А з піднебесся лине журавлине,
Безмежно рідне, весняне «курли».
Приспів:
Ой веснонько, ти красна і весела,
Чаруєш нас красою і теплом,
Тебе чекали і міста, і села,
І журавлине стомлене крило.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869510
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2020
Шрами-автографи війни –
По всій Вкраїні…
Вони – у пасмах сивини
І у руїнах,
В дитячих ніжних ще серцях
І у старечих,
У тих, хто мчав із-під вінця,
Свої ніс плечі,
Ворожу гадь щоби спинить
Й цим буть щасливим,
Бо ж дух свободи в нім бринить
Той, особливий,
З яким героєм він ставав,
Злетівши в небо.
Він Україну рятував –
Там – не за себе.
Війни автографи сумні –
В нових могилах,
В душі у маминій, в труні,
Де син загиблий,
В німій зажурі прапорів,
В безсонній ночі.
Їм сонце чорне угорі
Радіть не хоче,
Бо, мов тавром, його війна
Також торкнулась,
Та віра в завтра нас єдна –
Не похитнулась.
Керує нами лиш любов
До України,
А напівдика вража кров
Навіки згине!
26.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869506
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2020
Летить Земля, закутана в гріхи,
Котрі їй людство чомусь назбирало.
Життя ж усіх – для неї то штрихи:
Хтось квіт посіє, хтось наносить рани.
У гавань котяться уже й мої літа,
Шукаючи хоча б відносний спокій,
Й так хочеться устигнути спитать:
«Чому так поспішаєте щороку?
Попереду ще стільки справ у нас,
Бо кожна мить в історії важлива.
Іще кровить загарбаний Донбас,
Благання Криму чується тужливе.
Чекає і земля моїх ще рук,
Турбот без мене збільшиться й родині.
Хай стежка моя зіткана із мук,
Та іншого нема життя в людини!»
7.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869387
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2020
У полум’ї розбурханім століть
Не зникла Україна як держава.
Крізь решето пройшовши лихоліть,
Вона свій слід в історії лишала,
Бо мала дух вона в усі віки –
Дух волі, українства, непокори.
Такі жінки в нас і чоловіки,
Й не буде інших в цій землі ніколи!
21.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869382
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2020
1.Принишкли зорі, гай замовк –
вже ніч стояла,
А унизу співав струмок
трава не в’яла.
Дрімала стомлена земля,
стелила роси,
А з неба місяць, ген, здаля
струмочок просить:
Приспів:
Пливи, струмочку поміж трав
у море синє,
Не полишай своїх забав,
мій любий сину,
Пливи, струмочку день і ніч,
неси водицю,
Дозволь у дзеркало твоє
та й подивиться.
2.А на горі, а на крутій
росла смерека,
Почула теж слова оті,
бо ж недалеко,
Мов зачарована, стоїть,
на воду косить
І ловить звуки голосні,
й струмочок просить.
Приспів.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2020
Хто матір зрадив, має кровний гріх.
Вона із Богом є твоє начало.
Завжди на тебе жде її поріг,
Що колискову чув її ночами.
Вона – є незрадливо-дивний код
Твого коріння й гілля берегиня.
Світ відкрива тобі без перешкод,
Та без тепла твого вона загине.
Вона бува й сильніша від усіх,
Коли навідується лихо до дитини,
Купає тоді душу у красі,
Без неї не було б тебе в родині!
Тож, коли хочеш крок зробить різкий,
Щоб матері ім’я святе зганьбити,
Ти запитай свої не раз мізки,
Чи маєш право неньку рідну вбити?
21.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869232
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2020
1.Коли вечір малює зірки,
І моргають в морях маяки,
Гори там замаячать здаля –
То моя все, моя то земля!
Там, де сиві легенди й пісні,
І степи, і долини ясні,
І ліси, й золотаві поля –
То моя все, моя то земля!
Приспів:
То моя Україна,
Де пісні солов’їні,
То колиска надії
І тепла, і добра.
То моя Україна
І велика, й єдина,
Там, де вільна людина
Й чисті води Дніпра.
2.Де пахучі в лугах чебреці
Повні баржі пливуть по ріці,
І лунає гудок звідтіля,
То моя все, моя то земля!
Де світліє березовий гай,
І де синій застиг небокрай,
І молитва тіла де зціля,
То моя все, моя то земля!
Приспів.
10.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869119
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2020
Питання мучить вже давно мене,
Чому такі ми різні в Україні:
Ті запалили схід війни вогнем.
І «миром руським» душі отруїли.
Вони бажання мають лиш одне:
Побільше вкрасти і сховать в офшори.
Живуть вони й їх рідні одним днем,
І діти їх – розбещені мажори.
А інші кинулися під російський «Град»
Землі й народу волю рятувати.
Одна для них існує Правда з Правд:
Їм Україна – друга рідна мати.
Якщо однакова в їх жилах кров тече,
Чому ж вона диктує людям різне:
Одні, боронячи і волю свою й честь,
Героями в бою вмирають, звісно,
Та волю вбережем таки свою
Сльозою, кров’ю, зброєю, камінням:
Батьки і діти в ряд один стають,
Бо так диктує власне їм сумління.
22.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869117
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2020
В жорстокості й пітьмі геть тоне світ,
І горе розлилося цілим морем,
Де гине не зміцнілий іще цвіт,
І людство піддається війнам, морам.
Летить і час крізь морок в небуття,
Засуджуючи світ з його гріхами,
Нагадуючи знов про каяття,
І «Боже, поможи» лиш не стихає.
Невже то апокаліпсису тінь
Нависла на планетою так низько,
Коли вмирають бідні і «круті»,
І навіть королям до смерті близько.
Короновірус на вустах у всіх,
Його не розпізнать було відразу.
Чи це не кара людству є за гріх?
Чи сам нечистий випустив заразу?
А може, це одне з випробувань,
Щоб люди власну сутність не забули
І припинили красти, убивать,
Порядністю щоб віяло з трибуни?
20.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868973
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2020
4 свічки у вікні інету…
І душу біль розкраяв на шматки…
Війна спалила крила тим для злету,
Хто встав за нас – жінки, чоловіки…
У них серця наповнені любов’ю,
Адже для України – не чужі,
Вручили свої долі вони Богу:
Жінки, дівчата, юнаки, мужі.
4 свічки плачуть за синами,
Обпік вогонь їх душі матерям,
Адже війна на сході гірш цунамі,
Де проти нас – москаль, чечен, бурят.
Війна гарцює на Донецькім полі,
Під копитом – жива гаряча кров,
Котра рятує Україні волю,
Її святу, ніхто ще не зборов.
4 свічки небу сповіщають
Про душі тих, кого стрічати слід,
Їх воями за волю величають,
Їх подвигом захоплюється світ!
І позивний їх – «Слава Україні!»,
«Героям слава!» – відповідь луна,
Для них замовкла пісня солов’їна,
Згубились долі в згірклих полинах.
4 свічки – привидом за мною,
Бо ж кожна з них – утрачене життя,
Повінчане із долею земною.
Москва украла їхнє майбуття.
Тікає сон і ніч із ним тікає,
А біль народжує до Господа слова:
«Допоки буде жити в світі Каїн?
Невже збідніло небо так зірками,
Щоби зорею воїн наш ставав?!»
20.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868970
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2020
Плине час життєвою рікою,
Усього трапляється в путі,
Адже доля не бува легкою,
А без неї важко у житті.
Зв'язані подружнім перевеслом
Ідемо, за руки взявшись, вдвох,
Зустрічаєм осені і весни,
І міцніє серед нас любов.
Коли сива стукає вже старість,
Заперечить хтось: яка любов?
Як без пари у житті зостатись,
Скажуть ті, хто все життя удвох.
Не такі й швидкі ми уже стали,
Снігом притрусила нас зима,
Книжечку життя свого гортаєм
З сином і онуками двома.
20.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868842
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2020
Поет – не лікар, але чує пульс
І серця, і душі свого народу,
До правди кличе словом (не з трибун),
Не маючи за це ні нагороди,
Ні слави, ані золота взамін.
Він місію виконує Господню
Не кількістю написаних томів,
А тим, як чує біль усенародний.
Поет – борець за кожного і всіх,
Хворіє альтруїзмом він хронічно.
Єдиний дозволяє собі гріх:
Шмагати кривду, хоч і не публічно.
Поет – це вождь, хоча й без булави,
І поводир упертий, самобутній.
Болить йому гірка сльоза вдови,
Не може материнський біль забути.
І пише він не задля похвали –
В нього перо і слово – атрибути,
Від інших вищий на півголови,
Освячує народу шлях в майбутнє.
21.03.2020.
Вітаю всіх із Днем ПОЕЗІЇ! Добра, здоров'я, миру в тепла вам, і музи щедрої на вірші і пісні!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868841
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2020
Там, де жита половіють
Й соняхи морем цвітуть,
Верби, мов люди, сивіють,
Дивлячись в воду святу.
Дивно шумлять осокори,
Що до небес піднялись,
Кримські й Карпатськії гори
Колють замріяну вись.
Приспів:
То все моя Україна –
Рідна до болю земля,
Мова її солов’їна
Гріє і кличе здаля.
То все мій край веселковий,
Де і Дніпра водограй,
Щедрий, багатий казково,
Небом дарований рай!
Там, де цвітуть синьо-синьо
Небо, волошки й льони,
Квітнуть сліди там лосині,
Сонцю дзеркалять лини.
В білім садів шумовинні
Хорами бджоли гудуть,
Звуки трембіт з верховини
В світ Україну ведуть.
Приспів.
23.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2020
Чернігів – місто, сяєвом залите,
В полоні швидкоплинної Десни,
На березі сріблястої Десни,
Легендами рясними оповите,
П’є казку синьоокої весни.
Оточений високими валами,
Що над Десною хвацько піднялись,
Уперся золотими куполами
Й тримає на собі він Божу вись.
Котився час, не зваживши на втому,
Сивіла з ним від горя і Десна,
Де не один шолом скотивсь додолу,
Й не раз сльоза скотилася рясна.
Схилявсь він під татарськими вітрами
І стріли половецькі зустрічав,
Цвіла вода в Десні тоді багряно,
І плакала за воїном свіча.
І знала, й бачила Десна тоді багато,
Рятуючи Чернігів від орди,
Вогнем палахкотіли білі хати,
Та вижив він і житиме завжди!
Стоїть Чернігів, сповнений любові,
Що проросла зі святості й тривог,
З молитвою й надією на Бога,
Плекає шлях до світлих перемог!
20.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868721
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2020
1.Спали в тиші гори,
Сонечко дрімало,
А в лелеки горе –
Ледве шкандибало.
В ранах його ноги,
Й крила не здійняти,
Тож не має змоги
В небеса піднятись.
Пр. Журяться тополя
І рясна смерека:
«Житиме в неволі
Молодий лелека».
1.Полював раненько
Мисливець із луком,
Врятував лелеку
І полегшив муки.
А як осінь гори
Вкутала в тумани,
То й лелеку вгору
Підняла й тримала.
Пр. Раді і тополя,
І рясна смерека,
Бо тепер на волі
Молодий лелека.
19.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868606
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2020
Поет Ви, Ліно, й жінка із жінок,
Така далека й понад все сучасна,
Ви Україні зодягла вінок,
Із тих творінь, вогонь яких не згасне.
Сьогодні, Ліно, перед Вами світ
Схиляє свої голови в повазі.
В день ювілейний щирий шле привіт,
Бо людству Ви не зрадила ні разу.
Ішла стезею прямо й напролом,
Не звітувала тим, хто у коронах,
Тримала гордо голову й крило,
Бо в віршах не була Ви безборонна.
Така поезія – то особливий сплав
Із Правди, Гідності і надміцної Криці.
Ні вік, ні час талант Ваш не приспав –
Бо дух черпаєте з народної криниці!
Вашого імені нема серед святих,
Та мудрістю поезія вражає,
Бо сіє зерна волі й доброти.
Зібрати ж маємо багаті урожаї!
19.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2020
Притомились крила
У моїм польоті,
Врешті підкорили
І осінню вись.
Скільки ж пережито,
Випито турботи,
Та перепочити
Мрії не збулись!
Все ж не нарікаю
Ні, я ні на кого,
А лише звикаю
До нових висот.
Сенс життя людського –
Мати власну волю,
За яку віками
Гинув мій народ.
27.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868171
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2020
Прослало літо стежечку до осені
Через поля й медовий світ садів.
Хмаринками біленькими на просині
Ще серпень милувався і радів
І сонцю, котре ранкам посміхалося,
І річечці, і кучерям беріз,
І гіллю, що із вітром колихалося,
Й рибалці, що забрів у верболіз.
Забрів у воду він ногами босими,
За поплавком уважно споглядав,
І дні, і ночі рахував до осені,
Тоді стає прозоріша вода.
Мої літа також пливуть до осені,
Лишаючи на скронях білий слід.
По стежці йду із сивими вже косами,
Вона ж веде туди, де сонця схід.
26.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868169
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2020
Добровольці – це ті, хто віру в завтра нам дарує,
Хто волю у боях нам уберіг,
Життя кладе за правдоньку святую
І береже і твій, і мій поріг!
Добровольці – це ті, для кого Україна – мати.
Вони її від нечисті спасуть,
Уміють слово й меч в руках тримати,
В народі добровольцями їх звуть!
Це воля їх веде і надихає,
Бо нею вони дихають щодня,
І ворог їх ніякий не злякає –
Любов до України їх єдна!
14.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2020
(Присвячую Віктору Охріменку – поету, справжньому інтелігенту, літературному оглядачу, композитору-пісняру, чудовому лікарю. Псевдонім Віктор Ох.)
Нам зустріч влаштувала тоді доля,
Тож дякую Всевишньому і їй,
Любов’ю до поезії ведомі
Зустрілись ми на Київській землі.
Чернігівське у мене, бач, коріння,
Біля Полтави довго прожила.
Змінити все зуміла докорінно,
Тепер на Сіверщину доля привела.
Він, навпаки, полтавська насінина,
Вітри ж на північ занесли, в Холми,
Приріс на цій землі (створив родину).
У поетичнім Клубі стрілись ми.
Любов до слова, до життя, мистецтва
На душу вплинули, що мов струна жива.
З дієзів, нот і неповторних терцій
Піснями обізвалися слова.
За щире, сміле і важливе слово,
За віру непідкупну й простоту,
Котрі буття людського є основа,
Я Богу дякую за зустріч цю святу!
14.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868019
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2020
Тендітно-ніжна, як весна,
Не очі – зорі.
Усмішка дивно-осяйна,
Думки прозорі.
Вона так схожа на дівча,
Тихе, ласкаве.
Нема лиш рідного плеча
В світі лукавім.
Зате із музою – на «ти»
У мовнім морі,
В минуле спалені мости –
Там біль і горе.
І хоч, здається, що слабка,
Та духом сильна.
Таку ніщо вже не зляка –
Вона – з русинів.
Майстриня в прозі і віршах,
Ледь полинових,
Та в неї сонячна душа
В вінку кленовім!
12.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867902
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2020
Блукаєм майже тридцять літ
По чорноземах – не пустелях,
Дивуємо собою світ,
Міняючи собі Мойсеїв.
А ті не дбали про народ –
Гребли усе лише під себе:
Маямі, ще якийсь курорт,
Аеро власне мають в небі.
Ведуть… Ми ж падаєм, встаєм,
Немов з одним крилом лелека.
Щораз не той у нас Мойсей.
Й до сорока вже недалеко.
Вогонь війни вже 7-ий рік
Найкращих з кращих пожирає,
Тож той, хто справжній чоловік,
Устав на захист свого краю.
Стогне кожнісінька доба –
Війна всім доленьки ламає.
Важка за волю боротьба,
Та іншого шляху немає.
Усе витримує народ:
Котли, торгівлю, Роттердами*
Спить під… бетоном патріот,
Аеропорт за ним ридає.
У серці туги й болю вщерть…
Війна на сході ще палає.
«Без волі нас чекає смерть», –
Так думка думку обганяє.
Тож треба, треба воювать –
Надія ця в житті тримає,
Щоб жити нам – не виживать,
Росії роги обламаєм!
13.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867900
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2020
Котився день до вечора,
А літечко – до осені
З клинами із лелечими,
І зі сльозами-росами.
Приспів. А день хай не кінчається,
Вже осінь починається,
Лелеченьки під весноньку
Додому хай вертаються.
Повітря, мов настояне,
То осінь над просторами,
В калиновім намистечку,
Торгує жовтим листячком.
Приспів. (Той же)
А небо, шите зорями,
Чумацьким шляхом зоране
Ще й місяцем підковане,
Мов чари там заховані.
Приспів. (Той же)
Гордився ранок свіжістю,
Кохання справжнє – ніжністю,
А молодість – бадьорістю,
Життя – любов’ю й совістю.
Приспів. (Той же )
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867788
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2020
А там, за перелеском,
В синеющей дали,
Высоко в поднебесье
Летели журавли.
Покошенные травы
Глядели им во след…
То сказка или правда,
То было или нет?
И всюду, где б я ни был,
Курлычащий тот клин
Напоминал мне жизни
Ввысь рвущийся трамплин.
Он рвался к солнцу, к небу,
Горел в лучах зари…
Эх, вот сейчас и мне бы,
Как эти журавли!
Переклад Ганни Верес (Демиденко).
А там, де ліс кінчався,
У синій далині,
У небеса піднявся
Клин сірих журавлів.
Покошені отави
Дивились їм услід…
Чи казкою те стало…
Та і чи був той слід?!
Усюди, де б не був я,
За мною журів клин,
Буває, й спогад будить
Як чую їхній крик.
Під сонцем він у небі,
І в променях зорі…
Злетів би й я до тебе
Й поплив між журавлів!..
7.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867787
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2020
10.03.2020. великі втрати наших воїнів: 3 загиблих, 9 поранено. Загиблі з Вінницької та Кіровоградської областей.
Не сплять цю ніч ні Вінниця, ні Київ,
Не сплять Одеса, Кропивницький, Львiв,
Бо воi нашi впали не на килим...
То смерть пiдряд iх косить кiлька днiв.
Невже тобі, о Господе, не шкода
Синів і дочок, їхніх матерів,
Вони ж осердя нашого народу,
Шматочок серця в кожного згорів?
Невже молитви не доходять наші,
Що ти в земнім житті їх не вберіг?
Чому не спиниш кровожадну Рашу?
Чи це покара нам за якийсь гріх?
Питань до тебе, Боже, більш, ніж треба:
Коли ж із душ ми вижнем полини?
Укотре ми з молитвою до тебе:
Спини вогонь і розбрату, й війни!
10.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2020
10.03.2020. великі втрати наших воїнів: 3 убитих і 8 поранено.
І знову бій… І знову кров… Рікою…
Вона вже пів Донбасу залила.
Не зна історія ще випадку такого,
Щоб вільно дихать Раша нам дала.
Диктуючи, кого й за що любити,
Ще й зброю випробовує на нас,
Кацапія уміє так ганьбити,
Що «вата» словоблудством упилась.
То мова українська не така їй,
А чи Бандера навіває страх,
Жовто-блакитний стяг і гімн лякає.
Вся Україна в траурі й хрестах.
Усе частіш до думки я схиляюсь,
Чи вартий тих життів людських Донбас,
Котрий у більшості ненавидить всіх нас?
А, може, я, як мати, помиляюсь?
Гадаю, Бог розсудить нас і час!
10.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867690
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2020
Земля під снігом ще відпочивала,
Та мріяла про сонячну весну,
А та вербові віти простягала
Й мені послала думу навісну.
Приспів: Щоб милувалися
У світлих мріях-снах,
Щоб сподівалися,
Що прийде знов весна,
Вже зачекалися
І сонця, і тепла,
А просиналися,
То ще зима була.
Думки ті, мов намисто, нанизаю,
Промінням теплим бережно зв’яжу,
Красу природи і любов пізнаю,
Струну весняну в серці розбуджу.
Приспів. Щоб милувалися
У світлих мріях-снах,
Щоб сподівалися,
Що прийде знов весна,
Вже зачекалися
І сонця, і тепла,
А просиналися –
То вже весна була.
І серденько з тривогою зустрілось,
Верби відчувши гіллячко тонке,
Кохання в ньому раптом розгорілось,
Нестримне, дивовижне і палке.
Приспів (Той же)
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867583
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2020
Любов і сльози, й щастя диво-смак –
Всього мені пізнати довелося:
Була і серед літечка зима,
Котра сніжком упала у волосся.
І мед кохання, й гіркоту розлук
З келиха долі сміло пригубила,
Пізнала біль і материнських мук,
Та все одно життя, людей любила.
Чекати вміла свята, ні, весни
В душі, в природі. Вчилася сприймати
Смак неповторності, німої новизни,
Бо розуміла, що я жінка-мати.
Здається, Бог призначив таку роль:
Зміцнити дерево і крону свого роду.
Лиш мати знає код той і пароль,
Щоби на гіллі зав’язатись плоду!
10.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867582
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2020
Дивно регоче вітер
В віхолу у трубі,
Гнуться й, мов скачуть, віти,
Стали якісь рябі.
Виють дерев верхівки,
Заткані небеса,
У снігових криївках
Мишки тамують страх.
Мерзлі грудки під снігом
М’ячиками лежать,
Їм давно не до сміху –
Виспатися спішать.
Хай до весни далеко,
Поки лежить зима,
Тепло їм там і легко –
Краще уже нема.
А як весна загляне
На снігові поля
І лісові поляни,
Враз оживе земля.
Й віти бадьорі стануть,
Пахнутимуть бруньки,
Легко під небесами
Будуть пливти хмарки.
Груддя, щоби напитись
Теплих весняних вод,
Стане в ріллі топитись.
Радий весні й народ.
28.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867458
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2020
Сніги зійшли. Дрімає ще земля,
Немов чекає, хто її розбудить.
Ще й сонечко не дуже звеселя,
Хоч добре знає, влада чия буде.
А як весна розбурканим крилом
Змахне над України рідним краєм,
В гаю, що притулився за селом,
Полине пісня аж до небокраю.
Заполонить той голос небеса
(Ту першу пісню поведе вівсянка),
Й душа людська, неначе воскреса,
Вона тепер весни є полонянка.
І гай, немов орган, співа-дзвенить,
Під ноги стеле перші квіти-трави,
Сміються сонця променям вони
І навіть дуба кореням корявим.
13.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867457
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2020
1.Вогником червоним
Кущ рясний цвіте,
На калини грона
Білий сніг іде.
Калинові віти,
Зіткані з журби,
Колисають вітер,
Що злетів з верби.
Калинове гроно
Під сніжком горить,
Мов сльозинку зронить,
Ягідку згори.
Капала краплина
На холодний сніг,
Серце розтопила,
Щоб кохати зміг.
2.Квіти малиново
На снігу цвітуть.
Щастя калинове
Чи не на біду?
Падають червоні
Крапельки до ніг,
Ніжно їм говорить
Безголосий сніг:
«Подаруй, калино,
Ягідку ізнов,
Я, хоча й загину,
Знатиму любов.»
І цвіте калина
Під сніжком вогнем –
Ця краса в долині
Звабила й мене.
18.01.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867364
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2020
Позіхали віти жовторунно,
Поки їх здолали тихі сни.
Я в думки геть сиві загорнула
Шепіт хвиль невтомної Десни.
Блимають-срібляться диво-блесна –
То танцюють зорі свій «гопак».
Щука-полювальниця десь плесне.
Берег пріллю зовсім ще не пах.
Верби, мов у вічному поклоні,
Опустились низько до води.
Вирвались думки мої з полону:
Місяць в водах ще дин народивсь.
6.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2020
Їхав козак через долину
Та й зупинився край води.
Дівочий голос звідкись линув:
– До мене, милий мій, зайди!
Козак коня прип’яв до груші,
На голос ніжний поспішав.
Серця з’єднали їхні й душі –
Пили кохання, мов з ковша.
Та раптом шабля обізвалась
Ще й шапка із-під голови:
– В коня вуздечка перервалась,
Біжи мерщій, коня лови.
Козак догнав коня швиденько,
Згадав про друзів і про Січ,
Про Україну, милу неньку,
Й помчав по вранішній росі.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867225
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2020
Їхав козак раненько з Січі,
А навкруги лиш степ, трава.
Свій голос він возив на Віче,
Де обиралась булава.
Їхав козак опівдні з Січі,
Навколо розлились жита.
Над ним високе небо вічне,
Орел до сонця долітав.
Їхав козак під вечір з Січі,
У ліс заїхав сам-один.
Стрілець коня його скалічив,
Той потонув у свіжий дим.
За козаком сумують дома,
Давно чекають із путі.
Приніс козак страшенну втому,
Й сідло з вуздечкою тоді.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867222
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2020
1.Смерекові Карпати.
Вас ні з чим не зрівняти.
Буки тут і ялини
У ранковій росі.
Україна, як мати,
Здатна все подолати,
Її гори й долини
Заніміли в красі.
2.Душу заполонили
І ліси, й полонини,
Де ревли й шепотіли
Водограї щомить,
Щоб Донбас і Карпати
Небесами обняти
Й кожне серце раділо,
Коли Тиса шумить.
22.08.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867129
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2020
Заблукала душа в тенета…
Ба, не зчулася, і коли.
Тож ослабло крило для злету.
Не туди і думки вели.
Виривалась вона щосили,
Рятувалася, як могла.
Це душа була її сина,
Що до прірви його вела.
Мозок рветься в матусі й серце:
«Як же бути? Її ж дитя!..
Маю бути за нього в герці.
Мо’, й своє покладу життя».
6.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867123
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2020
Володимиру Черненку з Новгород-Сіверського (28.01.1995-3.03.2020)
(Посмертно)
Воїн цей 25 лиш мав,
Серденько у бою спинилось…
Утікала уже зима.
Третє березня зажурилось.
Справжній воїн і чоловік
Впав за нас і Вкраїни волю…
Справжній воїн і чоловік!
25 - закороткий вік...
Чом же зрадила його, доле?
Він пізнав до землі любов
І беріг її, мов святиню,
Та солдата покликав Бог…
Як же матінці без дитини?
І мої очі теж не сплять…
Важко-тяжко у це повірить…
Він прожив тільки 25…
Хто ж так мало йому відміряв?
Вдягся в траур знов Сівер-край,
Ба, не вперше сльозою вмився…
Боже, ворога покарай,
Цей синочок за волю бився!..
4.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867026
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2020
Ой, піду я у ярочок,
Там біжить швидкий струмочок,
А вода в нім чиста-чиста.
І так всюди урочисто.
Приспів: А струмочок, а струмочок
Забавляє своїх дочок:
І вербицю, і калину,
Ще й прекрасну тополину.
А струмок біжить швиденько,
Забавля моє серденько,
І вербиченьку, й калину,
І прекрасну тополину.
Ой, піду я у ярочок,
Там росте міцний дубочок,
Крону вітру підставляє,
З сонцем, небом розмовляє
Приспів. (Той же)
Ой, піду я у ярочок,
Де біжить струмок-дзвіночок,
Всі вмиваються росою,
Замилуюсь їх красою.
Приспів: Ой струмочок, ой дубочок,
Полюбив я вас і дочок:
І вербиченьку, й калину,
Ще й прекрасну тополину.
А струмок біжить швиденько,
А дубок росте рівненько,
І вербиця, і калина,
Ще й прекрасна тополина.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867019
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2020
1.Заколисаний піснею
Зачарований запахом
Край дивився замислено
І чекав, все чекав…
Та тенета ті тріснули
І імперії спалахи
Від братання стомилися.
Лиш народ не зникав…
2.Оповитий легендами,
Він вербу із калиною,
Рушники з чорнобривцями
У піснях освятив.
Слався, земле, лелеками,
І полями, й долинами,
Кришталями-криницями.
Йди у вільні світи.
3.Мій народе, не скорений
Ні вітрами історії,
Ані зрадами-болями,
Шлях твій буде твердий.
Пам’ятай власні корені
І гордися просторами,
І полями просторими,
Сміливіше іди!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866928
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2020
1.Я спішу до криниці,
Що видніє в долині,
Щоб набрати водиці
Й напоїти калину.
Та криниця глибока,
В ній вода, як сльоза,
Та долина широка,
Поспішу розказать.
Приспів: – Де вода, там калина, –
Я повторюю знов,
– Де козак, там дівчина,
А між ними любов.
Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла,
Ла-ла-ла-ла-ла-ла.
Де козак, там дівчина,
А між ними любов.
2.Заглядаю в криницю
І, як в дзеркалі, бачу
Унизу на водиці
Личко миле, юначе.
Два портрети дивились
З глибини із води.
– Може, ноги стомились,
Коли йшов ти сюди?
Приспів. (Той же).
3.– Я прийшов до криниці,
Що видніла в долині,
Щоб напитись водиці
Й напоїти калину.
Поки вдвох поливали,
І дівчина, й козак,
Народилось кохання,
Та не сміли сказать.
Приспів. (Той же).
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866926
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2020
1.Сьогодні наше все село гуляє,
Адже прекрасне свято воно має,
Тож веселиться, скаче і гуде,
Бо особливий в нас сьогодні день.
І люди тут із кожного двора,
Й щебече радо наша дітвора,
І на душі у кожного святково,
Й тіснішим стане наше дружне коло.
Приспів:
І вже нехай, нехай не полиша
Нас солов’їна трепетна душа,
А хто з нас душу справді таку має,
Нехай танцює з нами і співає.
2.Нехай лунає пісня солов’їна
І розквітає рідна Україна,
А в ній маленьке приміське село,
Щоби жило, трудилось і цвіло.
Нехай нам сонце радість посила
І дітвори іще на пів села,
Нехай вона здорова підростає,
І жити будем років хоч до ста.
Приспів. (Той же)
1.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866812
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2020
1.Дрібненькі синьо-сині незабудки
Вмостились при самісінькій межі.
Щоранку світле сонечко їх будить,
Бо квіти ці для нього не чужі.
Приспів:
Ти незабудку, незабудку не забудь,
Якщо захочеш у житті щасливим буть,
Бо незабудка – неба й сонечка дитя,
Отож люби її до самозабуття.
2.Нехай дрібні, та сонця вони діти,
Кохані й рідні, як мале дитя,
Й так хочеться їх бачити й радіти,
І пам’ятати все своє життя.
Приспів.
3.Їх недарма назвали незабудки,
Бо хто їх бачив у житті хоч раз,
Той ніжний колір неба не забуде,
Їх сині очі дивляться на нас.
Приспів.
25.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866811
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2020
1.Де синіють Карпати
Й гомонять водоспади,
Море там смерекове
До небес піднялось.
То моя Україна,
Ніби мати єдина,
У вінку колосковім.
Там добро збереглось.
2.Це моя Україна –
Сторона солов’їна,
Грають хвилі Дніпрові
І шумують, і б’ють.
Це моя Україна –
Ясноока царівна,
Де веселки, мов брови,
Із Десни воду п’ють.
3.Там, де море чорніє
І Дністер не міліє,
Де гаї і долини,
Терикони й ліси –
Це моя Україна,
Незалежна і вільна,
Тут верба і калина,
І пісень голоси.
25.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866721
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2020
Батьківська хатина,
Де бузковий цвіт,
Крик і крок дитини
Там стривожив світ.
Там молитва мами
З зерен доброти.
Батька вже немає,
Та живі сліди.
Батькова хатина
Серце зігріва,
Я вже не дитина –
З дітками вдова.
М'ята і барвінок
П'ють зі мною сум,
Я ж кохання вірне
У душі несу.
Батьківська хатина
В світі лиш одна,
Що збира родину
І серця єдна.
Коси хоч не білі –
В пасмах сивини,
Й душі загрубілі –
У шрамах війни.
6.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866720
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2020
Принишкли зорі. Місяць ледь пливе
Повільно й тихо по нічному морю.
І тільки сич кричить, немов зове
На двір, на хату непоправне горе.
Той крик об гілля дуба розбивавсь,
Його осколки все ж ятрили душу.
За хмару круторогий заховавсь,
Я ж ту пташину слухати все мушу.
Й так хочу запитати у сича,
Чому обрав він нашу деревину,
Може, тому, що дуб, немов зачах,
А може, маю я якусь провину?
Та говорити сич таки не вмів –
Лиш нявкнув та й подався нишком далі.
Він відвернути горя теж не міг,
Й душа його також, мабуть, страждала.
Вже час мені підходив народить,
Пізнати вдруге материнське щастя,
Спромігся Бог мене нагородить
Бідою в сина… Ні одне причастя
Не увінчались успіхом тоді,
Ані молитви, ані лікування…
Холонув сина мозок у воді –
Тремтіла під пташине я кування.
Його життя – страшних три роки мук,
Без вихідних, без днів перепочинку…
І ось останній, ледь вловимий звук,
І напівмертва стомлена сльозинка…
Пройшли роки, а рана ще жива,
Болить, при згадці заблищать і очі,
Не скроні вже біліють – голова,
Недоспані взнаки даються ночі…
Коли я чую віщуна-сича,
В душі враз починає холодіти,
Хай крики ті на горе не звучать.
Нехай живуть щасливо й довго діти!
8.03.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2020
Там, де Дніпра могутня течія,
Два береги хвилює України,
То все моїх прапрадідів земля,
Котру сам Бог, мабуть, благословля,
І в пісні оспівала Чураївна.
Початок звідси нашого путі,
Якому не одне тисячоліття.
О, скільки ж знала ця земля катів!
Дорожчого ж немає у житті,
Ніж України неньки розмаїття.
Хустину чорну й досі не зняла
Знедолена, та горда Україна.
Рука ж імперська Крим наш відтяла,
Донбасу пів із розуму звела,
Але воскресне матінка з руїни!
29.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866614
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2020
Ой, то не лебеді – весни
В повені білій садів,
В сивих життя перевеслах
Клин моїх років летів.
Запах любистку і м’яти
Ледь доганяв його лет,
Я і бабуся, і мати…
Хтось величає поет…
Світлом любові зігріта
Вірші низає душа,
Ніби боїться зміліти,
Жити й творить поспіша.
Стали й зимі посміхатись
В іній закуті слова,
В барвах осінніх купатись,
Літнім теплом зігрівать.
Ой, то не лебеді – весни
Плинуть, верстаючи час,
Й далі дитинства воскреслі
Заколисали печаль.
І ожили мимоволі
Кращі життя сторінки,
З житечком стиглим у полі
Схожими стали роки.
27.09.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866502
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.02.2020
)
Стежка, виткана росами,
Мене в осінь веде
Із дощами й морозами,
Де коротшає день.
Пробіжуся я стежкою,
Під роками прогнусь,
Сивиною-мережкою
Зацвіту-приберусь.
Доля казкою сивою
Вимережує слід.
Десь була я щасливою,
Десь радів мені світ.
Не завжди небо зоряне
Посміхалось мені,
Та була я нескорена –
Серця жар пломенів.
На побачення з юністю
Поспішаю я знов,
Щоб напитися мужності,
Вкотре стріти любов.
Знову щоб закохатися
В срібнодзвони роси
І собі в цім зізнатися:
Я в полоні краси!
4.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866500
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.02.2020
У вирій зібрались лелеки.
Світ мовчав… 3р.
Прощально-тривожний їх клекіт
Зазвучав… 3р.
Увись піднялися лелеки
Світ стрічав… 3р.
Дорога їх кличе далека,
Мов прочан… 3р.
Неначе завмерли лелеки,
П’ють печаль… 3р.
Повис до весни їхній клекіт
На плечах… 3р.
Їх клин в високості ледь мріє
У очах… 3р.
Надія серця тільки гріє –
Не печаль………...3р.
Лякали гніздо завірюхи
Зазвичай… 3р.
Вітри і дощі воно слуха…
Жде ключа… 3р.
7.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866381
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2020
Ще вітер спить – не напина вітрила,
І в морі мов поменшало води,
А уночі ревло, гуло, бурлило…
Хтось навіжений хвилями котив.
Та далина раптово запалала –
То сонце випливало із води,
Повільно, величаво виринало.
Вогонь той знову море розбудив.
2.07.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866376
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2020
Я збірку Ганни просто проковтнула.
Поезія в ній ллється джерельцем.
Дитинством вона й юністю дихнула,
І краєм рідним. Як важливо це!
Минувшина у ній і те, що нині,
Й кохання щирого в безсмертя слід.
В ній те, без чого не живе людина,
І навіть холоднішим стає світ.
Пила я жадно з віршів насолоду,
Немов цілющий чарівний нектар.
За слово Ваше дякую і вроду.
Хай доля більше нанизає літ!
5.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2020
Боки в ведмедя від лежні зболіли,
Мороз і сніг іще не допікали,
Та все частіш мережив гілля іній,
Покректували сосни під шапками.
Боялись миші висунути носа,
Щоб очі, не дай, Бог, не осліпити
Тим сяйвом, що від сонця на морозі,
І на снігу застигли цілі плити.
Тому руда й слідів не залишала,
Шукаючи для себе провіанти,
А зайчики злилися із кущами –
Немає, бач, в них інших варіантів.
Підпер рідке повітря лось рогами,
Широкогрудий, − гордість цього лісу.
І розлилися кольорові гами…
Не випить казку цю зимову, звісно.
15.02.2013
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866269
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2020
Життя триває… Рвуться обеліски
У світлу і високу неба синь.
І шепчуться, й хвилюються берізки,
Адже під ними чийсь коханий син,
Що у війну обув солдатський чобіт,
Узяв солдатську ношу нелегку,
Віддав життя своє, взамін – нічого…
Чи мріяв він про доленьку таку?
Чи не забудуть люди його подвиг,
Заради чого йшов він воювать,
І де зробив солдат останній подих?
Не можна це, не можна забувать!
28.05.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866154
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2020
Коли стою, було, я біля п’єдесталу
Й бачу Леніна руки у даль указ,
То думала: а чи хотів він, щоб стріляли,
Найкраще гілля для плодів пиляли
У той страшний репресій дикий час?
Питання із питань! Ну, що тут скажеш?
А відповідь на це є у твоїх руках:
Чи то чекати будеш, поки Бог накаже,
Чи власний розум щось-таки підкаже,
Щоб жах не повторився цей в віках.
Не хтіла й «правди» комуняк я слухать,
Бо різна є вона в народу і у них.
Від неї нудить, іноді страшна задуха:
Щоб чоловік боявсь чужого вуха,
У мирний час щоб безвісти ізник?!
Щоб не рубалось зріле вже коріння,
А зріс у Україні пишний сад,
Я думаю, що прийде вже прозріння,
Що не пропало гідності насіння,
Його поллють не сльози вже – роса.
25.10.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866151
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2020
В кожного своя пора кохання –
Часто незабутня і свята,
Й серця особливе коливання,
Коли в драму вже перероста.
Я ж співаю пісню про кохання,
Вірне й посивіле від часу,
Котре будить в серці хвилювання,
А в душі невимовлений сум.
Все було тоді не випадковим,
Хоч мороз лютневий лютував,
Щастя свого вдвох знайшли підкову…
Як же він кохану цілував!
Не горіли, а зоріли очі,
Дрібно розсипавсь дівочий сміх…
Але щастя їх, мов хтось зурочив,
Чи захолодив лютневий сніг!
Бігло їх життя, мов бистрі води,
Не згубилось те, у чім клялись…
Грів той спогад, як «Люблю» виводив
На снігу хлопчина. Перший лист…
Крізь роки несли вони надію,
Теж крихку, як і весняний сніг.
Бачилися двічі… Як раділи!
Оживав-дзвенів її знов сміх.
Те кохання терміну не мало –
Стало оберегом для обох,
Та хвороба їй крило зламала,
Й душу стрів її у небі Бог.
І його давно в снігу волосся.
Пара є і діти – не вдівець.
Лиш кохать так більш не довелося.
З іншою ж мав стати під вінець.
Очі ледь присипані золою,
В них кохання вогник не погас.
«Доле, чом була до них ти злою?» –
Хоче запитати і Пегас.
Ніби одинокий дикий лебідь,
Він листа її бере до рук
І тоді зорю шукає в небі.
Й лине між серцями перегук…
25.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866042
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2020
Як засина зимовий сад
В інеї пишнім,
А з неба пишний снігопад
Сіда на вишні,
То неповторна, справді, мить –
Буває рідко.
Хто бачив цю красу зими,
Став дива свідком.
А сад мовчить, немов завмер –
Тишею впився…
Чи то не Бог – його гример –
Тут опинився?!
2.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866039
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2020
Мліє тиша в саду осіннім
Під автографом «листопад»,
Змовкли окрики, голосіння,
Та дерева іще не сплять –
Тишу слухають напівсонні,
Килимочком – опалий лист.
Мишка вискочила босоніж,
Та не так уже, як колись.
Зирить місяць холодним оком
І на мишку ту, і на сад,
Де дерева німі, високі,
Зорі яблучками висять.
Мліє так лиш осіння тиша,
Чи то спить, чи то теж німа.
Чуєш, як вона рівно дише?
Скоро збудить її зима.
6.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865952
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2020
Сьогодні в бібліотеці ім. М.Коцюбинського відбулась презентація моєї 7-ої збірочки "Сповідь душі".
Важлива зустріч в мене відбулась
В Чернігівській міській бібліотеці:
Маленьким щастям я там упилась
Під звуки дивовижно-ніжних терцій.
І очі бачила не просто глядачів,
А тих, хто вміє думати і слухать,
Кого думки тривожать уночі,
Як Україну у майбутнє рухать.
Я долі вдячна за цей світлий день,
За кожну посмішку у бік мій нелукаву,
І музі, що по стежечці веде
Мене в життя змістовне і цікаве.
24.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865950
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2020
Є речі, про які кричати б треба…
«А ти помовч, – озвалось Боже небо. –
Затисни біль у власнім кулаці,
Бо виграють в житті лише борці,
Котрі холодний мають в собі розум,
Таких ніхто й нічим не заморозить,
І не зламає просто так біда.
Борець такий від болю не рида,
А йде, розправивши свої уласні плечі,
Знаходить тепле слово для малечі,
А гостре слово-зброю ворогам.
Життя таких, як мить одна, збіга.
29.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2020
Історія – сувора господиня
В усі часи, на всіх материках.
Не пробачає зрадництва, гордині,
А іноді й на суд нас виклика.
І ходить вона часто по спіралі,
Щоб висновки уміли ми робить:
До влади тільки гідних обирали,
Щоб згодом не потрапити в раби.
Історія буває й надто мстива
Отим, хто нехтує її, не поважа,
І покоління не одне зростила,
Хто згинув від російського ножа.
Бувало, й гідних не пошанувала,
І помилки не визнала свої:
В часи ворожої ординської навали
Висмикувала кращих із сім’ї.
Не раз вона бувала і в бувальцях –
Героїв не оцінюючи всіх,
Наказувала строго самозванців,
Клеймом їх нагороджуючи «Гріх!»
Чи ж варто нам історію вивчати,
Коли йдемо шляхом випробувань?
ЗВИЧАЙНО! Й досвід інших позичати,
Й про прорахунки теж не забувать!
20.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865829
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2020
Є кохання коротке й вічне
Й таких прикладів більш, ніж треба.
Лиш оглянься навколо себе.
Це ж кохання також незвичне.
Перше в них воно і… останнє,
Мо’ ж , тому й дороге обом їм,
Чи то послане з неба Богом,
Чи велінням це долі стало?..
Він… Вона… Й 9 днів знакОвих.
Пригубили уперше щастя…
А воно, мов святе причастя.
Смак його не забуть ніколи.
Він… Вона… Молоді, вродливі…
І кохання їхнє крилате.
Розлетілись… Гірка розплата?!
Ні, бо ж душі були щасливі.
Він… Вона… Й півжиття між ними.
І листи – не десятки – сотні.
Пахнуть нею вони й сьогодні
І зізнаннями геть рясними.
Він… Вона… Й вірність лебедина.
Та лебідки душа… на небі.
Він листи її п’є. Потреба?!
Так, хоч зріла давно людина.
Він… Вона… І з листа цитата:
«Мо’ ж, хоч тут відшукаєш? Мрію…
Молю матінку я Марію.
Будем наші листи читати!.»
20.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2020
Зацвіла моя осінь сріблом
І навідалась до чола.
Не жила я одноосібно,
Хоч коріння моє з села.
Моя осінь мене чарує,
Адже квітне вогнем душа.
Не сприймаю життя, як гру, я
Й добре знаю: роки спішать.
І хоч думи маю осінні:
Десь солодкі, а десь терпкі,
Ні, не схожі на голосіння –
Непокірні і нелегкі.
Я люблю свою дивну осінь,
Нескінченний думок потік.
Не таврує він, а підносить,
Тож тікає зажури тінь.
Срібло я не берусь ховати,
Хоча рясно вже розцвіло –
Не собою боюсь ставати
Й не зламалось аби крило.
19.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865666
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2020
Є люди особливого ґатунку,
Тому життя й підніжки ставить їм.
Це ті, хто напилися волі трунку
І мають погляди на все – на все свої.
«Щасливий ти!» – захоплюються ними, –
Що правду вмієш в очі говорить».
Та хто те зна, яка душа ранима
Й яким вогнем вона тоді горить.
І все ж вони щасливі таки люди,
Бо смак пізнали болю і тривог,
Пісним життя ніколи в них не буде –
Їм не дозволить скніти навіть Бог!
19.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2020
Плекаймо мову рідну, ту праотчу,
Якою перші вимовив слова,
І слово перше прочитали очі,
З якою ти людиною ставав.
Плекаймо мами найніжнішу мову,
З якої казка й правда пророста
І найдорожча серцю колискова –
Твого народу пісня це свята.
Плекаймо ж мову і дітей навчаймо.
Цьому зрадіє і твоя земля.
Сьогодні це важливо надзвичайно,
Адже російська – то «язик Кремля»!
Плекаймо мову, що звучить пісенно –
Її мелодія колише небеса:
В ній шум прибою й спокій Наддесення,
І України вільної краса!
Плекаймо ж мову нашу, українську,
Адже вона – землі одвічний код,
Наш оберіг і незбориме військо,
Коли її шанує весь народ.
Плекаймо, якщо хочемо свободи,
Плекаймо, якщо мрієм про добро,
Щоб стати нацією – не лише народом,
Щоб нас єднали слово і Дніпро!
21.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865597
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2020
Вітри гудуть,
Гудуть вітри історії,
Розносячи ужинок непростий.
Озвалися
Важким далеким стогоном
Козацькії могили і хрести.
А в стогоні,
В тім стогоні вчувається
Від пращурів мольба і заповіт:
«Коли біда,
Біда коли стрічається,
Ніколи свому ворогу не вір!
Єднайтеся ж,
В кулак один єднайтеся,
Бо сила вимагає протидій.
Ні з ким, ні з ким
Ніколи не братайтеся,
Щоб каяття не мучило тоді!»
Гудуть вітри,
Вітри гудуть історії
Крізь темінь закостричених віків,
Розносять на
Усі чотири сторони
Науку наших славних козаків!
18.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865476
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2020
Краса і сонце, гідність і любов –
Усе у цьому імені сплелося,
Саме його обрав для світу Бог,
Як для життя із житечка колосся.
Марія! Скільки в імені святім
Вмістилося тепла, добра й любові!
Воно таке ж потрібне у житті,
Як над колискою матусі колискова.
В іконі Богоматері святій
Вона з тобою і в путі, і в мрії,
Мати-заступниця усім-усім в житті –
Марічка, Маша, Машенька, МАРІЯ!
17.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865474
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2020
О батьку мій,
Початок мій від тебе!
Це з тебе моя квітка розцвіла.
Життя сувій
Нам простелило небо
З далекого і вільного села.
О батьку мій,
Мій рідний і єдиний,
З зорею ти лягав і уставав,
Любив, ліпив
Із мене ти людину,
Хоч був скупий на похвали слова.
О батьку мій,
Гаряче твоє серце
Мене зігріло на усе життя,
Твої сумні
Очей сірі озерця
Були зі мною в час біди й звитяг.
О батьку мій,
Святі твої висоти,
Та плаче по тобі твоя свіча,
І образ твій
Нагадує усоте:
Не знала я вірнішого плеча!
18.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2020
Він хотів довго-довго жити,
Бо ж кохання своє зустрів,
Мав посіяти власне жито –
Повела ж війна по стерні.
Мав батьківства любов пізнати –
На заваді ж – гарячий схід.
При собі мав завжди гранату,
Щоб останній здійснить політ.
В 22 виглядав хлопчиськом,
Але ж волею це був лев…
І вона… При косі – дівчисько,
Синьооке, худе, мале.
Українську любила землю,
Загубила в дорозі страх.
Очі ж сині, мов ті озера,
Й ніжна посмішка на устах.
Його погляд , хоча й несмілий,
Підхопила її душа,
Й став він серця її кумиром.
Не ходили по споришах,
А тихцем по тісних окопах…
Замість квітів – «Калаш», плече…
У закоханих цих «укропів»
Була мова лише… очей.
Той цілунок їх був останнім,
Хоч не знали вони про це.
Ніч прощання… Постать розтала.
Квітло щастям її лице.
Скільки мрій було, скільки планів!..
Зупинила усе війна.
Не збере жита він із лану…
Не сказала «люблю» вона.
Розтоптала їх щастя доля,
Розчавив його прес війни…
Ще дна плата за нашу волю…
Боже милий, війну спини!
19.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2020
Кононко Сергій Олександрович (18.08.1982 – 26.08.2014). Член УНА-УНСО. Перший керівник Обухівського осередку руху «Правий сектор». Солдат, 24-й батальйон територіальної оборони «Айдар» Луганської області, псевдо «Обухів», «Обух», «Тор». 26 серпня 2014-го Сергій з айдарівцями їхав в УАЗі, яким Василь Пелиш вивозив важко пораненого в живіт побратима до найближчої лікарні у Хрящуватому. По дорозі на трасі в районі Новосвітлівка — Хрящувате терористи влучили у авто із танка. Виявилося, що він потрапив у полон. Перебував у списках зниклих безвісти. Похований у Обухові (Київщина) у березні 2019р.
Синок цей довго не вертавсь додому.
Не раз – не два знімались ДНК.
Пробігло кілька літ уже потому,
А вивела на слід його… рука.
Там «Слава Україні!» збереглося.
Воно бісило ворога найбільш.
Від катувань посивіло волосся,
Як п’яний кат в обличчя прохрипів:
«Нікто єщьо живим нє шьол отсюда.
Ти тоже. Твою руку отрублю!»
«Рубай, – гукнув боєць йому, – Іудо.
Любив я Україну і люблю!»
Бог бачив муки ті страшні солдата
І від побаченого раптом сам… знебувсь.
Як міг він цьому покидьку віддати
Того, хто вів за волю боротьбу!
Сніги зійшли… Сергій навіки вдома.
А з ним і… татуйована рука.
Там «Слава Україні!», всім відоме,
Що стало свідком слави вояка.
17.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865248
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2020
[b]Вірш-відгук на книгу відомого українського письменника Станіслава Маринчика, де висвітлено 47 літературних портретів Ічнянщини, його земляків.[/b]
«Сузір’я талантів» дочитую я,
І повняться гордістю груди:
Яка ж то багата Ічнянська земля!
Які ж піднялись звідти люди!
Артисти, художники і співаки,
Письменників ціла когорта!
Їх пращури вільні були козаки:
Сірки, Наливайки і Гонти!
Митців об’єднав у великий сувій
Маринчик – солідного віку,
Він теж на Ічнянській землі посивів –
Заслуженим став чоловіком!
Усіх земляків в український вінок
Майстерно уплів, як годиться,
Тож кожна новела, мов дивний вінок.
Струмує й Ічнянська «Криниця»*,
Яку він колись теж започаткував,
Нове там сузір’я леліє,
І часто не має часу святкувать.
В нім кварта добра не міліє.
«Сузір’я талантів» створив теж талант,
Що зріс на Ічнянському полі.
Тримає його посивілий Атлант –
Коваль він мистецької долі!
18.02.2020.
* – назва Ічнянської літературної спілки.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2020
І знову бій!
І знов за Україну!
Сльозою вкотре вмилася земля…
У боротьбі
Найкращі з кращих гинуть –
По них стріляють найманці Кремля!
Війна іде
Із вечора й до рання,
Танцює смерть вогненний Рок-н-рол,
І кожен день
Вмира чиєсь кохання –
Кладе на плаху голову герой…
Війна гримить
Не рік, не два на сході
За волю і за душі водночас…
І струменить
Надія у народу,
Що разом будуть Київ і Донбас!
16.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2020
Донецька земле, знаєш ти немало:
І біль розчарувань, і смак звитяг –
В 30-ті чула вікопомне: «Мамо,
Дай хліба… Я люблю тебе й… життя…»
Тобі боліли сльози материнські,
Коли у шахті чийся син лишавсь,
І хустки запинались не барвисті,
Й на шмаття рвалась удови душа.
Від вибухів ти рани заживляла,
Розгадувала довго чуже «Хайль!»…
Та нелюдським плачем враз заволала,
Коли Московія, набравшися гріха,
Синів твоїх понищила найкращих,
Тремтіла, як замкнувся Іловайськ,
Дебальцеве як захопила Раша,
Й як ДАП упав, а гімн іще співавсь…
О земле, ти обдурена Москвою
Не раз, не два, тож страх в очах застиг.
Без Києва залишишся вдовою,
Заплачуть терикони і… хрести!
16.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865150
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2020
Корчували Україну,
Глибоко копали,
Не лишали і руїни.
Мало не сконала…
Її пісню, її мову
Нищили-рубали,
А вона, мов фенікс, знову
Лилась-оживала.
Корчували дні і ночі,
Аби доконати,
А вона боролась мовчки
І ламала грати.
Корчували і косили,
Підрубали й корінь,
Та сильніш немає сили
Й не буде ніколи.
Корчували Україну,
Синів таврували,
Убивали і гноїли
Ворожі навали…
Вона ж знов зібрала сили
По дрібній краплині,
Й душа її в небі синім
Жива-горда плине!..
15.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865075
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2020
Присвячую 16-ій річниці від створення 26-ої артбригади ім. генерал-хорунжого Романа Дашкевича.
16-ть вже бригаді двадцять шостій.
Здається, й небагато іще літ,
Та бути у строю завжди непросто,
Коли війна тривожить білий світ.
І день, і ніч солдатики на варті,
Бо України доля в їх руках,
Як і колись відважні вої Спарти
Свій подвиг уписали у віках.
16-ть років… 6-ть із них – вогненні.
Тут один одному і брат, і побратим.
Кров українська в їх пульсує венах…
«Врятуйте ж їх!» – молю усіх святих.
14.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865074
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2020
Зими відійшли в минуле повагом,
Прихопивши завірюх виття,
Відкупались в березневих повенях
Весни мого зрілого життя.
Літечко житами відпишалося,
Поки втрапив серпень в зорепад,
А коли і птахи попрощалися,
Закружляв осінній листопад.
Сміло йду життя свого стежиною:
Галька зустрічається й асфальт –
То медком смакую, то ожиною,
Поки забрела у снігопад.
Іноді й назад я оглядаюся,
Тільки щоб не збитися в путі,
І бажання вкотре загадаю ся:
Хай щастить усім нам у житті!
23.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864918
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2020
[b]Чернігівчанин Юрій Вікторович Степанець (03.11.1980–11.02.2016) – старший механік-водій бойової машини піхоти (БМП) 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, сержант. Більше року воював у зоні АТО. Помер вдома від серцевого нападу під час відпустки. [/b]
Дружить збирались хлопці ці до віку,
Та в їх життя удерлася війна…
І кожен став не просто чоловіком –
Солдатом, адже рішення прийняв
Свою родину й землю боронити
На сході, там, де плавиться земля.
Устиг і Юрій неньці проронити:
«Спинити маю я орду з Кремля!»
Сніги ураз упали неньці в коси…
Чекаючи, молилася щодня,
Й ховала від онука свої сльози.
Жила у хвилюванні вся рідня,
Поки прибув боєць таки додому.
Зраділа воїну в кімнаті кожна річ…
Одне було нікому невідомим:
Що скоро смерть запалить кілька свіч.
Ніколи не кажи в житті ніколи,
Адже непередбачуваний світ.
Вони зустрілись вперше після школи.
На скронях іній в кожного розквіт.
Текла скупа між друзями розмова:
Війна на все поставила печать.
Дитинство згадували, школу знову й знову…
Та… згасли зорі в Юриних очах…
Війна догнала воїна вже вдома,
Хоч кілька раз підходила в АТО.
Чи від війни його зламала втома?
Але ж такого не чекав ніхто.
Зима йде п’ята. Білі в мами коси.
І біль у серці й досі не змовка.
Внук – ліцеїст (військову форму носить)…
Чи бачить тато юного синка?!
11.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864914
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2020
Присвячую світлій пам’яті поетів Миколи Ткача і Людмили Овдієнко.
Кохання буває різним:
І раннім, і надто пізнім,
Буває воно й… до віку.
Нема від такого ліків...
І все-таки, кохання вічне!
Вона і він, мов лебідь і лебідка,
Й одне кохання в творчих їх серцях.
Таке в людськім житті бува нерідко,
Коли живе кохання й… без лиця:
Вона – заміжня. І між ними – милі,
А душі поєднав міцний канат…
Для неї він – єдиний, серцю милий,
Й вона для нього – зірка і талант.
Життя пробігло кіньми вороними,
Хоча й далекий путь був і… слизький.
Жило й кохання чисте поміж ними,
Долало шлях також і… неблизький.
Воно… – в листах, маленьких лебедятах,
І грілося в серцях – не віддалік.
А в них слова промовисті і… дати…
Він теж уже чужий був чоловік.
О доле, доле! Що ж ти наробила?
Чому зіграла з ними такий жарт?
Чому їх щастю шлях ти заступила?
Вони… пішли… Але ж лишився жар
Кохання їхнього на білому папері
У кожнім слові, в кожному значку,
Що спеку витримало всіх життєвих прерій
Й стрічається один раз на віку.
Тіла їх під хрестами спочивають,
А поміж ними… знову сотні верст…
У небі ж пісню душі їх співають…
Ти чуєш? Про кохання їх дует!
24.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864849
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2020
Вчорашній вечір знову провела у Чернігівській обласній бібліотеці для юнацтва. Поетичне рандеву пройшло у неймовірно теплій атмосфері. Цьому сприяв і колектив бібліотеки, і чай із солодощами, і гості різного віку, яких об'єднала вічна тема КОХАННЯ, Тому і знову пишеться про нього.
Навідалась уже й до мене осінь,
Повисла літом бабиним в косі,
Але ж душа весни-кохання просить
У всіх його відтінках і красі.
Й тоді, як зорі гаснуть на світанні,
Зігрітись хочеться від губ твоїх,
Втопитись у кохання океані,
Забувши, що в житті існує гріх.
А мо’, грішніші ті, хто без любові
Літа промарнував у світі цім?
Авжеж, любов дається з волі Бога
Й сльозою щастя сяє на щоці.
14.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864844
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2020
Їй за паспортом – 80,
Та хода ще струнка її й мила.
Може, роки її так спішать?
Ні, любити вона не втомилась.
Схвилював її надто етер:
У Донбасі ж війна почалася.
Й Маргарита уже – волонтер –
До бійців, чим скоріш, подалася.
Шлях долала й долає туди,
Де Вкраїни на ниточці доля:
Хтось удруге в бою народивсь,
Хтось упав, та вберіг її волю.
Волонтерці лиш – 80.
В сивину загорнулися скроні.
Не страшний ворог їй – супостат.
В неї власний окоп-оборона:
Щоби воїнам допомогти
Десь харчами, а десь – добрим словом,
Бути поряд в моменти біди,
Воїв цим рятувать знову й знову.
Спека їй не страшна і сніги –
Волі дух її мобілізує.
Мо’, й спинились тому вороги,
Що над ними сам Бог глузує.
Лиш на сльози ця жінка скупа,
Та у свята вона – княгиня,
По землі своїй твердо ступа.
УКРАЇНИ ВОНА БЕРЕГИНЯ!
5.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2020
Котилось небом
Яскраве диво
Навколо тебе
Весь день ходило.
Рухалось небом,
Не присідало.
- Виспатись треба, -
Врешті згадало.
За ліс сховалось,
Закрило очі.
Сутінки впали.
Початок ночі.
Що це?
22.08.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864721
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2020
Ой, росла собі калина коло ставу,
Напилась води і сонця, гарна стала.
Закохався соловейко в ту калину,
І щовечора від ставу пісня лине.
А на березі на другім цього ставу
Дівчинонька, як калина, виростала.
Закохався козаченько в ту дівчину,
Тай по осені швиденько заручились.
Застеляли вони столи та й дубові,
А дуби ті виростали у діброві,
Відгуляли всі селом гучне весілля,
Поки сонечко за гору та й не сіло.
Ой, росте калина й досі коло ставу,
Іще краща, мов царівна, вона стала.
Соловейко до калини прилітає,
Козака, дітей і жінку розважає.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2020
Восени квіти мало цвітуть:
Чи коріння впилося журбою?
Чи така у природи вже суть,
Коли поряд живуть самотою…
Хто те зна?Але осінь ляга
І в мою душу вже сивиною.
Невловима чомусь літ вага,
Коли кличуть степи далиною.
Перевеслами зморшки лягли
Попід очі і понад бровою,
У собі вони все зберегли,
Що зустрілось в життєвім сувої.
Невідомість мене заклика
Йти навстріч небом посланій долі.
Не злякаюсь голок будяка,
Ні того, що вже ноги судомить.
Я в осінню фату приберусь
І затчу призадумою очі,
Сивій старості не підкорюсь,
Хоч і маю недоспані ночі.
10.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864618
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2020
Сьогодні ж побувала і на СТРІТЕНСЬКИХ ЧИТАННЯХ. Насолоджувалась поезією і музикою колег. Дякую Ганні Василівні Арсенич-Баран за чудову організацію вечора.
Я маю Богові подякувать за те,
Що він мені перо вручив у руки,
Що поле мене тішить золоте
Й болять мені землі моєї муки.
Душа у кожнім слові має жити,
Якщо Господь вручив тобі перо,
Життя любити вчи, а не тужити
І не втрачай надії на добро.
Адже душа – творіння неба вічне,
Тримай її завжди у чистоті,
Хто слово п’є твоє, той підопічний,
З яких би не прийшов сюди світів.
Коли душа зі словом не у згоді,
Залиш перо – то справа не твоя,
Аж поки знову трапиться нагода
Рушник думок душею простелять.
30.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864513
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2020
Сьогодні мені довелося бути присутньою при відкритті у Чернігівській сш №2 меморіальної дошки загиблому старшому сержанту ЗСУ Степанцю Юрію Вікторовичу.
Його війна догнала уже вдома,
Коли він повернувся із АТО,
Адже війна - то непомірна втома -
Не витримало серденько-мотор!
Надто хвилюючий захід. Багато було присутніх людей. Вразили спогади його матері, шкільного товариша, першої вчительки, командира. Право відкрити дошку було надано директору школи і сину героя (курсанту місцевого військового ліцею). Довелося виступити і мені.
Чернігівська земле, гірке одкровення
Сьогодні про тебе і гордих синів:
Їх кров схвилювалась у збуджених венах,
Як ворог на сході тоді сатанів.
Кохались вони у великій любові,
Тож стали на захист землі й матерів,
Що послані їм з вишини самим Богом,
Але не один у вогні тім згорів.
Чернігівська земле, ти теж їх любила
І шану останню синам віддала,
Сльозами матусь їхній шлях окропила,
Поки повертались вони звідтіля.
Я знаю, ріднесенька, як тобі важко
Ховати в собі передчасно синів,
Коли кожна мати, мов змучена пташка,
І батько від горя за ніч посивів.
Сьогодні Чернігів принишк над Десною,
Вручає дань пам’яті їм від містян,
Адже не було би години ясної,
Якби ці сини не утримали стяг.
Чернігівська земле, важкі твої будні,
Ще схід у загравах брудної війни,
Та буде у тебе ще світле майбутнє,
Його наближають вже інші сини.
І прийде до нас іще світла година,
Затчуть синім ситцем всю вись небеса.
Дітей не втрачатиме в війнах родина,
Й не буде сивіть в мами рано коса.
Рясніє Чернігів і квітами, й болем,
Бо ж рани глибокі нанесені нам.
Ніколи роки такий біль не знеболять!
Хай душі синів спочивають із Богом,
Й землі не торкнеться ніколи війна!
3.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864510
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2020
Не питай, чого скрипочка плаче,
Чом мелодія надто сумна,
Закохалося серце юначе,
Та любов не взаємна була.
Він давно ту дівчину кохає,
Все ж до серця шляху не знайшов,
А тепер вже напевне він знає:
Кращий друг її сватать пішов.
Важко розумом це осягнути,
Серцем важко також зрозуміть:
Дружбу як зберегти, як забути,
Те від чого серденько болить?
Хай же скрипка і плаче, й ридає,
Біль поділить із серцем навпіл,
Може ж десь іще та підростає,
Яка край покладе цій журбі?
20.11.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864342
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2020