| Сторінки (39/3810): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Старий наш пес мав кличку Лорд
І мав не песячий комфорт:
Суху, чудову, теплу хату,
Щоби води завжди багато
І їжі в мисочці було;
Якщо не м'ясо, то крило,
Йому на «друге» подавали б
І сну щоб не перебивали.
Сміється іноді народ:
У вас не пес, а справжній лорд.
[b]Лорд [/b]– в Англії – вищий дворянський чин.
[b]Комфорт [/b]– сукупність побутових умов.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2020
Проти сонечка в траві
Розляглися кішки дві.
Перша, чорна, - це Багіра,
Схожа на пантеру – звіра,
Але кішка ця не хижа:
І пригорнеться, й оближе,
На дивані любить спати.
А іще Багіра – мати –
Народила кошенятко,
Трьох мастей на нім є латки:
Білі, чорні, рижуваті.
Кнопка – стали називати.
Для Багіри це – дочка,
І така вже замічка,
Ну, красунечка, та й годі –
Рідко є такі в природі,
А як стане муркотіти,
Танцювати, лапкотіти,
Це не кішка – справжнє диво!
По мишей в город ходила,
А тепер удвох в траві
Муркотять пісні нові!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2020
Де вітри-пустуни
і високії гори,
Де гіганти-слони
і безмежнеє море,
Жив собі Чоловік,
ні багатий, ні бідний,
І Дружина, й Синок
в нього був,та не рідний.
Чолов’яга трудивсь
і дружина старалась,
М’яса, дров і води
привезе. Дитя гралось.
Згодом Хлопець підріс,
а батьки постаріли –
Вже не те, що колись:
працювали й терпіли.
Красень-син все катавсь
на Слонові без діла,
Часто вже милувавсь
він поставою тіла.
І якщо забурчить
чоловік на неробу,
Мати враз захистить
ще й придума хворобу.
А сама вже, як тінь,
ледь не пада на ноги.
Вже ніхто не хотів
і впливати на нього:
Відвернувся сусід,
друзі знать не хотіли,
Тільки двоє батьків
від роботи потіли.
Якось сів Парубій
на Слона, покататись,
Взяв жердину собі,
зонт від сонця ховатись,
Та Тварина-гігант
підняла хобот вгору,
Й стала з себе скидать
це небачене горе.
Але міцно вчепивсь
Син, сидить на Слонові,
До землі аж схиливсь,
та сідлав Слона знову.
Бачить той, не провчить
він цього Ледацюгу
І, нарешті, вже мчить
поміж пальм у яругу.
Слон, як вітер, летів
не одну вже годину,
Бо зробити хотів
із нероби людину.
Зупинився лиш там,
людям де не бувати.
- Жити хочеш – затям –
треба всім працювати, -
Так сказав мудрий Слон,
а сам ліг і дрімає.
Це обман був – не сон.
Бачить, той оглядає
Берег моря, медуз,
що накидали хвилі,
Ось бичок ледь загруз.
Поки море не змило,
Заходився тепер
Ледацюга ловити.
А он диво якесь
ще повзе, оковите.
Ну, звичайно, це ж краб.
Хоче теж упіймати.
Це не те, що ікра,
І за версти десь Мати.
Їв, голодний, живцем,
що піймати вдалося.
Ох, нелегко все це
полювання далося.
Кілька тижнів провів
Син на березі цьому.
Ноги й руки в крові…
Хоче швидше додому.
Слон дививсь, посміхавсь –
удалось виховання.
Він уже й не ховавсь,
слухав слізне ридання:
- Відвези мене вже
до моєї Матусі,
Я й нерідному Батьку
у ноги вклонюся.
Лиш тепер оцінив
я всі їхні заслуги,
Зрозумів, що вони
не Батьки були – слуги.
Тепер черга моя –
Сином буть й слугувати;
Найдорожче – сім'я,
мої Батько і Мати.
Слон послухав його –
ледь присів на коліно,
Допоміг хоботком
Хлопцю, був що без ліні,
І помчав знов туди,
де високії гори,
Де вітри-пустуни
і безмежнеє море,
Де старенькі жили
Чоловік і Дружина,
Що колись Сину-ледарю
довго служили.
Син приїхав до них
на Слонові з дровами.
- Заживем тепер ми
життям іншим із вами.
Я багато чого
зрозумів, - Син промовив.
У Батьків від цих слів
відібрало і мову,
Та, коли той зловив
риби їм, сам почистив,
І вогонь розпалив,
зготував, урочисто
Запросив, так як слід,
на сніданок багатий,
Говорити тоді
стали Батько і Мати.
А коли прожили
іще декілька років,
Вже ніколи у них
не було з ним мороки.
Згодом Сина вони
підвели під вінець,
Там онуки пішли
Тут і казці кінець.
- Ну, а Слон? Не пішов? –
Запитаєте ви.
- Слон Слониху знайшов –
обзавівся дітьми…
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885771
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2020
Цвіте осіння позолота
В природі і в моїй душі,
Котра із музою в польоті
Мені нашіптує вірші
Про світ жорстокий і прекрасний,
Про сутність віри і ідей,
Про всіх щасливих і нещасних,
Про вміння жить серед людей.
Думки складаю у букети,
Перебираю знов і знов,
Та тільки більшає секретів,
А з ними й сутності основ.
Срібляться коси сивиною,
Мережить доля свій узор,
Відгородитися стіною
Не маю прав я. Це позор,
Бо в цій землі коріння роду,
П’ю тут наснагу для душі
І долю власного народу
Вплітаю у вінок віршів!
22.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2020
Виспалися зорі в пелені небес,
Ранок непрозорий все-таки воскрес,
Сонце ще блукає в нетрях далини,
Вітер не лякає сиві полини.
Заспівали коси – сколихнули рань,
Росяні покоси застелили рай.
Догоряє серпень у вогні заграв,
Крає моє серце шепіт диких трав.
25.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2020
Мовчить народ, мов перед ешафотом,
Підвішена на гак його душа,
Щодень нові синів загиблих фота
І covid Землю ще не залиша.
То що ж чека народ і Україну? –
Катують мозок день і ніч думки, –
Невже дозволить волі він загинуть?
Невже перевелися козаки?
Вердикт із Мінська шлють сивоголові*,
З ним згодитись не може патріот,
Бо розуміє: слово – не полова…
Чому ж ти без’язиким став, народ?
Невже хворобі мовчазній піддався
І станеш знов отарою овець?
А чи заснув? Народе, прокидайся,
Поки ще Україні не кінець!
9.08.2020.
* – Леонід Кравчук, Вітольд Фокін – члени ТКГ по Донбасу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2020
Відкувала зозулею доля,
Солов’єм відспівала в гаю.
Ні для кого вона не відома
Й кожен раз має стежку свою.
Ніби птаха легка і крилата,
Повела вояка вона в бій
Захистити родину і хату,
Й Україну, що вибрав собі.
Доля бачила, як знемагали
Він і всі вояки у борні,
Як прицільно снаряди лягали
І як небо палало вгорі.
Раптом ноги бійця підкосились
І земля застогнала під ним,
І червоно трава заросилась
На стежині брудної війни.
Відкувала зозулею доля,
Солов’єм відспівала в гаю…
Душу воїна геть молодого
Стріли ангели білі в раю.
23.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885597
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020
Спів той слухала ніжно-глибокий,
Мов торкнулась до пісні крила,
І забула про все: і про спокій,
Із яким я до цього жила.
А в тій пісні – уся Україна,
Де не пасма – поля сивини…
Не була ти ніколи царівна.
Хто й кому із вас двох завинив?
Мов Богині, й співачці вклонюся,
Скроні теж її у сивині,
До слідів праотців доторкнуся,
Що згубилися між полинів.
А в слідах тих – і біль, і тривога,
Що з любов’ю вплелися в пісні,
Торували до волі дорогу,
То ж глибокі вони й голосні!..
Й пред тобою схилюся, Богине,
Під мотиви пісень солов’я,
О Величносте, ненько Вкраїно,
Мрія й пісня тобі це моя!..
23.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885593
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020
Пам’яті Кириченків присвячую
Сльоза важка упала раптом з неба
Туди, де впали пісні два крила.
– Не зміг я жити на землі без тебе…
– Я теж без тебе довго не змогла…
То не сльоза важка упала з неба –
Раїсин на могилі диво-хрест,
Що вчить, любить як Україну треба,
Адже вона життям цей склала тест.
«Любіть її вседенно і всенощно,
Як матір, як голубоньку любіть,
Багату і водночас незаможну, –
Звучить козачки щирий заповіт, –
Любіть її, як я її любила,
Клітиночкою кожною любіть.
Нехай міцніють України крила,
Не дайте їм в польоті ослабіть!»
То не бандура в небо рветься гордо –
Її то пісня і її душа,
А поряд - чоловікові акорди,
Свою журавку він не залиша. 3.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885496
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2020
Він поспішав назустріч славі й… смерті,
Бо ж Україну, як ніхто, любив
І смертю власною не дав Росії стерти
З лиця землі її. Але ж, якби…
Якби не ця війна! Чарівний тенор
Не раз вже світ собою сколихнув.
Пісні його, мов солов’їні трелі,
Але ж зустріли на шляху війну.
Війна завжди єднає побратимів.
Стає й він «правосеком» неспроста,
Дорогами війни пройшов крутими,
І місія його була свята:
Знав, що не втримать волі на припоні,
За неї і приїхав воювать,
Та куля снайпера чомусь була… сліпою –
Того убила, хто мав жить, співать…
Герой не вийшов цього разу з бою
За Україну (був її дитям),
Душа його освячена любов’ю,
Тепер пізнала космосу буття.
Зорею ставши, ангелам співає
І Україну рідну прославля,
Не раз герої поряд з ним ставали,
Й нових іще народжує земля.
Настане час, коли зірки засяють
Вже вільній Україні – без війни –
Пісні нові цей світ заколисають.
А тенор Сліпака з-за хмар дзвенить…
8.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2020
1.Давно дитинства сад
Відцвів-відпах любистком,
Давно ти вже не сам,
Й до тебе так не близько.
Приспів: (2р.)
[b]Та скільки б не пройшли
Доріг ми із тобою,
Ми будемо завжди
Жити, як брат з сестрою. [/b]
2.У мене ти один,
І я в тебе єдина,
Тож буде хай завжди
Міцна наша родина!
Приспів. (2р.)
3.Життя було важким
І в мене, і у тебе,
Та вистояли ми,
Бо нам ще жити треба!
Приспів. (2р.)
4.Нехай не буду я
Вродлива і багата,
Лиш збереже хай Бог
Мені такого брата.
Приспів. (2р.)
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885386
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2020
Тікають сни, коли постука день
У заспане, ледь зрошене віконце,
Його за руку кожен раз веде
Велике кругле яснооке сонце.
Найпершою роса його стріча
На травах, на деревах, на пісочку,
Воно ж приготувало для плеча
В ранкових росах випрану сорочку.
І заясніє, аж замліє цвіт
Теплу його і, мов дитя, зрадіє,
Адже без сонця зник би білий світ –
Воно ж для нього, мов жива надія!
8.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2020
Відпахло літо липою давно,
Акацієвим медом і гречаним,
Пірнало воно з хлопцями на дно
І на все озеро сміялось і кричало,
І будувало з райдуги мости,
Єднаючи всі береги озерні,
Любило й по воді йти – не брести
Й зігріти щойно викупану землю.
Або ж сідлало дикого коня
І мчало в даль, вхопившися за гриву,
На хмарці сонце вчилось обганять
І посміхатись дітворі грайливо.
А косовиць минулася пора –
Косою у отавах заспівало.
Чорницею манила ще гора,
Але в гаю зозуля відкувала.
Перечепившись за отав покіс,
Упало літечко, щоби не відлітати,
Не хоче залишать вербових кіс,
Бо з ким їх буде вітер заплітати?
5.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2020
[b]Присвячую (Червню) Андрію Гергерту (22.05.1978-01.08.2020), заступнику командувача Української добровольчої армії, командиру 8-ого окремого батальйону «Аратта» (посмертно). [/b]
"Так воно природно склалось, - напише якось він, - що прийшов час нашого покоління захищати цю землю. Ми завжди її захищали. Колись наші предки. Сьогодні – наше покоління, від 18 до 70 років. Це покоління повинно відчути, що настав його час захищати. Наскільки багато людей це відчує, наскільки швидко, настільки більшу територію ми зможемо захистити. Інакше нас розвалять, розсварять, розірвуть всередині – і ми втратимо всю країну".
Вражає запис на його сторінці у ФБ, котрий свідчить, що майже через 6 років війни за 5 місяців до смерті ГЕРОЙ отримав посвідчення УБД.
[b]Катруся Стріла
4 березня 2020.•
Сьогодні мала честь отримати посвідчення УБД для комбата 8-го ОБат Української добровольчої армії
Andriy Gergert
.Вітаю, друже Червень! Дякую за Твою службу. Скоршого одужання!...[/b]
Війна не просто місце на землі,
Де сходяться чоловіки і зброя,
Там кожен воїн – в долі на крилі.
Вона ж чомусь частіш буває злою…
Андрій завжди був з долею на «ти»
І на любов до всього не скупився:
Чотири рази батьком стати встиг,
Любив і лікував тварин і птицю.
І Україну-матінку любив,
Тому й Майдан вогнем його покликав.
Він народився не для боротьби,
Та воїном уставши проти лиха,
Був там, куди покликала війна –
Кувалася там України доля.
За волю, за святу іде війна,
І скільки буде йти, ще невідомо.
В житті його забуте слово «ні»,
Бо «правосек» він, доброволець, лідер.
П’ять років – дні і ночі на війні.
Настало й рокове для нього літо,
Коли після виснажливих боїв,
Він біль відчув. На цей раз – не у серці.
Діагноз стрій залишити звелів.
Рік із хворобою страшною був у герці.
На жаль, вона його перемогла…
Трьох донечок залишивши і сина,
Позбувся для польоту він крила…
«Чому ж ти, доле, так його змісила?
Невже героїв мало в небесах?
Там наших воїв – тисячі у війську.
Впаде з очей не раз вдови сльоза,
На землю його рідну, українську.
Душа ж Андрійова побачить те згори
І буде друзів кликати до бою,
Приходитиме в сни до дітвори,
Пригорне до грудей крилом-любов’ю».
7.08.2020
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2020
Прости мене, матусю, за любов,
Котру ділив тобі і Україні,
Але, мабуть, велів мені так Бог:
Обох любить, мов пісню солов’їну.
Прости, матусю, за непослух мій,
За вилиті й невиплакані сльози,
За все, що я зумів і не зумів,
За всю життєву спільну нашу прозу.
Прости мене за вимушений біль:
Боролась ти з хворобами моїми,
І за терпіння, що несла в собі,
Ладнаючи руками все своїми.
Прости, матусю, за полин-печаль,
Яку пила і п’єш іще і досі,
Що залишилась без мого плеча,
За передчасну сивооку осінь.
Прости мене за ночі й дні в журбі,
Якими частував тебе частенько,
За квіти, не даровані тобі,
Не сказане «люблю» для тебе, ненько.
Прости, матусю, за невинний гріх,
Що я за волю нашу став солдатом,
Потрібну як повітря для усіх,
Болить тобі моя посмертна дата…
Прости мені і цю мою вину:
За біль розлуки, що налив у серце,
Коли пішов від тебе… на війну.
Благаю, тебе, матінко, не сердься!
Прости, матусю, за усе прости:
І за моє довічне вже мовчання,
Що рано довелося відцвісти,
І за твоє згорьоване зітхання.
5.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2020
Літа мої від отчого порогу
Знялися стрімко й полетіли в вись.
О доле, не суди їх надто строго
За мрію, що їх звабила колись.
Вони ж, немов крилаті пташенята,
Долають втому й сиву далечінь.
Не поспішай політ цей зупиняти,
А краще помилуйся на ключі.
Їм не завжди сприяють дні погожі,
Вітри у спину дмуть теж не завжди,
Ховаються сліди їх у порошу,
Та крила не ховають від біди.
О доле, ти і матір’ю буваєш,
Коли життя рятуєш тим рокам,
А іноді й сама до бід звикаєш,
Коли несе тебе гірська ріка.
Вклоняюсь тобі, доле, і родині
За кожен день, дарований життям,
За душу небайдужу до людини,
Бо черствість нищить волю і буття.
Й літам своїм завдячую теж, доле,
Що є мого натхнення джерелом,
За кожну мить, відому й невідому,
За незрадливе рятівне крило.
1.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885214
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2020
– Бабусь, а сонечко де спить? –
Спитав онук в п’ять рочків.-
І що в тім сонечку горить? –
Протер вже сонні очки.
Бабуся рада: внук росте,
Про все він хоче знати.
І, хоч питання непросте,
Не може відказати.
-Дізнаєшся тоді про те,
Як будеш вчитись в школі,
А Сонце наше золоте
Не спить ніде й ніколи.
У нього є космічний дім –
Ще Всесвіт називають.
Навколо Сонця, як м’ячі,
Планети облітають.
Одна із цих планет – Земля –
Красива і велика.
І гріє Сонце нас здаля,
Щоб ми не мали лиха.
Ніщо у ньому не горить –
Розжарена планета,
Та тільки зникла б хоч на мить,
Усе могло б померти.
А ще відомо всім давно:
Щоб жити не злиденно,
То сіяти добра зерно
Усім треба щоденно.
- А де знайти того зерна?
- В душі воно у тебе:
Допомагай, ділись, ладнай,
І буде все, як треба!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2020
Тиша спить в сірих обіймах ранку,
Що стоїть по коліна в росі,
Вкрившись ковдрою диво-світанку,
Спить село у казковій красі.
Став дрімає у верб у полоні,
Щука ще не ганяє малька,
Його сиво-дзеркальна долоня
Посміхнулась останнім зіркам.
Не стривожив ніхто ще й дороги:
Ні колеса машин, ні нога.
Місяць теж заховав свої роги,
Схід ясніє, шле перестороги,
Чуть, як поле у вись позіха.
4.08.2020.
Гангна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2020
З теплом липневим літо обнялося.
До жнив уже збудовані мости.
Снагою до життя впилось колосся
Та дозволяло квітам ще цвісти:
Ромашкам, тонконогим, жовтооким,
І макам, що заплутали свій слід,
Волошкам, що тулилися ізбоку
Й красою дивували білий світ.
Милуюся і п’ю липневі чари,
Й здається, що ніколи не нап’юсь.
Сюди людські не досягають чвари,
То ж сонцю й небу тільки тут молюсь!
1.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2020
Частіш глибинка світу дарувала
Отих, хто досягав значних висот,
Бо душі їхні волею впивались,
Їх не колов так ницості осот.
Ці люди були ближчі до природи
І розуміли її так, як і себе,
Служили тільки власному народу,
Такою воля їм була небес.
Не стежкою ішли вони – стернею,
Кололи ноги, адже босоніж,
І надихались рідною землею,
Хоч потрапляли й під системи ніж.
Життя людини справді особливе,
Його пізнати важко до кінця.
Людина ж творча тим уже щаслива,
Що на землі є посланцем Творця.
2.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2020
Подаруй мені ніч
божевіль і палкого кохання,
Подаруй мені ніч,
де на весь білий світ тільки ми,
Подаруй мені ніч
і солодкі в душі хвилювання,
Подаруй мені ніч,
поки не дочекались зими.
Подаруй мені ніч
ту, що згубить дорогу до ранку,
Подаруй мені ніч,
щоби ласкою рук упились,
Подаруй мені ніч,
що опустить зірки на фіранку,
Подаруй мені ніч,
де б від щастя удвох знебулись.
Подаруй мені ніч,
що втопилася в місячнім сяйві,
Подаруй мені ніч,
де уста розмовляють без слів,
Подаруй мені ніч,
зацілуй мої коси русяві,
Подаруй мені ніч,
де б кохання звучав переспів.
7.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884905
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2020
Чи заглядав хоч раз ти жінці в очі,
Коли вона з коханим поряд йде?
В ній серце зайченям тоді тріпоче
І найсвітлішим видається день.
І йде вона, мов справжня королева,
Бо силу відчува того плеча,
Хто може стать заради неї левом
З красою молодого павича.
В очах її не зорі – сонце сяє,
І світла вистача того й тобі.
Чорнява вона, біла, чи русява,
У мить таку забудеться і біль.
І негаразди всі тоді життєві
Ідуть на задній план – її й твої,
Бо бачиш в ній спокусницю (від Єви).
А ти би стать Адамом не волів?
27.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2020
Одних любов рятує, інших – губить,
Але її пізнати людям слід,
Коли тебе цілують милі губи,
Ти здатен покохати цілий світ.
Впиватись неповторністю і болем,
Бо поряд вони світом цим ідуть,
Пролитись тихим сяйвом – не журбою
На вишні, коли в травні зацвітуть.
Любити – віддаватись до нестями
Тому, хто почуттів є адресат,
І мандрувати грішними світами
Й з ним щастя світлооке колисать.
4.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020
Вже й ранок зустрічало сонне жито,
І перепел стривожено озвавсь…
А він… лежав. О, як хотів він жити!
Все проклинав і… «посилав» Донбас.
А поряд – смерть. Повзла змією збоку.
Навіть раділа жертві черговій.
У нього ж шанси вижить невисокі.
Сльозилась кров’ю рана в голові…
Дивилась вічність строгими очима,
І болем повнилась душа її ущерть:
«Не смій стояти в нього за плечима, –
Просила, ні, молила вона смерть.
Він надто молодий іще для тебе,
На нього зачекалася рідня…»
І раптом… відбулася воля неба –
Зраділи цьому жито і земля.
О вічносте, рясні твої щедроти,
Й за цей дарунок кланяюсь до ніг.
Людське життя не мусить буть коротким,
А сиротою – батьківський поріг.
1.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020
Ми різні є й були багато в чОму,
Єдиними ж буть мусимо в однім:
Один окоп зайняти на війні
Й любити Україну ясночолу.
Вітчизна наша зараз в небезпеці,
Тож прав не маєм на експеримент,
Ким би не був ти: вчитель чи поет,
Чи Президент, обути маєш берци.
Якщо і Президентові болить
Війни біда й від того в’яне серце,
Обути має й свому сину берци –
Сам Бог йому таке зробить велить!
Коли віддав усе вже й волонтер
Тим, хто стоїть і день, і ніч в окопах,
«Вставайте проти ворога всі скопом!» –
Кричати має до людей етер,–
Адже війна на те і є війна,
Щоб міцність перевірити країни,
За кожну смерть, за владу і руїни –
Тільки народу є у тім вина!
31.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2020
П’ють воду зорі з сивого Дніпра,
Холодну, чисту, правда, трохи сиву,
Чи не тому, що мало знав добра,
Й не одного земля згубила сина?
У цім, повінчанім із бідами краю,
Де брат на брата часто йшов війною,
Краса цвіте, неначе у раю,
Та полини впилися сивиною.
Холодні зорі німо зрять згори,
Хоч свідками є усього земного:
І княжої далекої пори,
І сьогодення, доброго і злого.
«Чому так є, – питаю у зірок,
Що сивина торкнулася й волосся?»
«То людство платить вічності оброк
За те, щоб довше на землі жилося!»
А зорі п’ють все воду із Дніпра,
Що бачив на шляху своїм немало,
Позичивши у нього серебра,
Вони загадку вічності тримають.
1.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2020
Вже й серпень на підході. Он, дивись,
Яку змережив павучок хатину,
Ще одуд своїм «худо» не вдавивсь,
День покоротшав не на дну годину.
В вишневі сукні де-не-де уплівсь
Жовтесенький у зморщечках листочок,
Теплом упився і липневий ліс.
Серпневий день – до осені місточок.
31.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2020
Іще дна ніч добігла до кінця,
Вписала в календар наступну дату.
Торкнулась доля до мого плеча,
Щоб зморщечку ще дну подарувати.
А я прошусь: «Чекай, не поспішай,
Хоч ти і маєш звичку малювати,
Моя іще не стомлена душа,
А губи просяться, щоби їх цілувати.
Нанизуються у разки роки,
Тому мій вік не є уже секретом.
Але ж я жінка і жива поки,
Бути коханою – моє життєве кредо».
26.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2020
Мов намистинки, нижуться слова
В разочки, із яких складу намисто,
Теплом, ні, сонцем серце залива,
І жить без тебе вже собі не мислю.
Я з сонцем тим лягаю і встаю,
Співаю разом з диво-солов’ями –
Все проковтну я і перетравлю,
Адже кохає серце до нестями.
Складаю не слова вже – камінці,
Важкі і гострі – смак розчарування,
Хоч боляче душі й моїй руці,
З них викладаю слово знов – «кохання».
12.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2020
Я говорю від імені народу,
Бо саме він мені це право дав.
Ніхто не відбере в мене свободи,
Хоч і хотіла це зробить орда!
Я говорю від імені народу
Своєю мовою. Вже досить «язиків»!
Для мене це найвища нагорода,
Що стержень мій із плем’я козаків!
Я говорю від імені народу,
Бо я його краплиночка мала.
Землі своєї не вручу забродам,
Бо я її дочка і є, й була.
Я говорю від імені народу,
Болить мені його одвічний біль,
Бо однієї ми із ним породи,
За землю й волю кинуся і в бій!
Я говорю від імені народу,
Бо Україна – це й моя земля,
Мого далекого і нинішнього роду.
Замовкніть же, бо слово маю я!
26.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2020
Ще день не кланявсь тиші вечоровій
І зорі не засвічені були,
Та небо свої супило вже брови –
То хмари в дощ осінній забрели.
Вони, води набравши повні щоки,
Щедренько полили на все згори.
Це не було ні дивом, ані шоком.
Ловили дощ у жмені явори.
Дивлюсь на цих я велетнів високих
І рОсту їх радію, мов маля,
Бо, крім дощу, вони ще п’ють і соки,
Якими пригощає їх земля.
25.07.2020.
Ганна Верес Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2020
Знов перед вибором шалений світ стоїть:
Навіки зникнути чи й далі існувати –
Закони потоптав давно свої
Й себе з середини узявся руйнувати.
Понищені ним віра і любов,
Мораль і чистота давно забуті.
У кожного, на жаль, тепер свій Бог.
Смаки змінились, навіть атрибути.
І кожним править інший тепер Бог.
Він без душі й не мав ніколи серця.
В нім не живе до ближнього любов,
Втопаючому не подасть весельця.
Цей Бог – то золото, холодне і німе,
Йому під силу й розум відібрати.
Інстинкт людський у нім давно умер,
Жалю нема ні до сестри, ні брата.
Чи ж варто поклонятися йому,
Вирішувати має це вже кожен.
Якщо ж душа противиться цьому,
То цілий світ урятувати можна.
25.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2020
Пізнавши крил політ у висоту,
Я виконаю Боже це веління
І повернусь на землю цю святу,
Бо саме тут дідів моїх коріння.
Вертатимусь крізь сивину віків
Із багажем не одного століття,
Стрічала там я душі вояків,
Що врятували світ від лихоліття.
Я повернусь, обравши день і час
З галактик інших на свою планету.
І вийде мене рід новий стрічать
Як прапраневідомого поета.
Я знаю, що я точно повернусь,
Шторми здолавши й снігові завії,
І Україні низько поклонюсь,
Сльозу сховавши за розкішні вії.
Я повернусь! Росою упаду,
Травинку кожну освячу любов’ю,
Озвуся соловейком у саду,
Щоб бути, Україно, із тобою!
26.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020
Хтось проклинає час важких реформ
І бачить зло в них, помисли ворожі,
Когось дратують заклики і фон
І бісить влади в’яла неспроможність.
А я щаслива: на моїх очах
Стяг відродився наш, жовтоблакитний!
Радію, як торкається плеча,
Бо маю дух свій гордий, непохитний.
Це за мого короткого життя
Проснувсь народ, озброївсь українством,
Хоч душі й досі просять каяття,
Що маємо іще слабке суспільство.
Моє також стояло слово «ні»
На референдумі супроти всіх союзів.
Майдани два, піднесено-сумні,
Котрі й останні розірвали узи.
Сьогодні серце і моє кричить
Проти війни й смертей важких, синівських,
Жаль материнський з усіма п’ючи,
Я внука віддаю у наше військо.
25.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020
Заблукало сонечко у вечірні сутінки,
Калиновим кетягом неба край розквіт.
Упилося серденько чарівними звуками,
І на мить здалось мені, підкорився й світ.
Вечір не засіяв ще небо зоряницею,
Вітер крила склав уже, сонний, позіха.
Духмяніє полечко стиглою пшеницею,
Комарина пісенька лиш не затиха.
Зорі з синім вечором стали вже вінчатися,
А вінчав не батюшка – місяць-молодик.
Скоро тут, під зорями, будуть зустрічатися
Ті, хто в серці молодість раптом відродив.
26.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020
Ніколи жінку не питай про вік,
Ким би не був ти – жінка – чоловік –
По-своєму вона завжди красива:
Русява, чорна, а чи зовсім сива.
Її краса – любов і доброта.
Не зразу видна якість її та,
Але в житті ці риси – еталон –
Вклонявся їм і сам Наполеон.
Тож стверджувати мушу до хрипот,
Що жінку не дарма створив Господь.
В ній джерело любові й доброти.
Про вік у неї не питай і ти!
П’ємо ж за жінку – факел доброти,
Що від народження життя нам освітив,
П’єм вдруге за любов і матерів,
За мирні небеса, що угорі.
Утретє п’єм уже за її гріх,
Що у цей світ колись привів усіх.
Завдячуємо жінці ми життям.
П’ємо за жінку-матір і дитя!
27.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020
Питання мене мучить кілька літ
Не залиша воно мене й сьогодні,
Чому війну ізнов дозволив світ,
І хто воює: влади чи народи?
Кому потрібна й ця була війна –
Москві чи тим, хто на престол усівся?
Влаштовувала тих і тих вона,
І гинуть у ній люди, а не вівці.
Там ті лягли, хто сутність правди знав,
Кому боліла доля України:
Це – Київ, Львів, Житомир і Борзна…
В котли потрапили, під ДАПівські руїни…
Для них кінцем не став тоді Майдан,
Саме від них стара тікала влада.
Нова не менш боялась їх. Ридав
Майданівець удруге, вже… від зради…
Майданна хвиля їх тоді несла,
І мали б неодмінно перемогу,
Та кормчий, бач, не мав іще весла,
Чи бачив іншу він собі дорогу?
Й лягло їх там немало – тисячі –
Від куль, снарядами покошені і «Градом»,
Вони життя нового сіячі,
Їх не манила слава чи паради.
Це ті, у кім упертості струна
Майбутнє їм велике обіцяла.
Може, тому й покликала війна,
Щоби зійшли вони на п’єдестали?
Чи скупить гріх Росія цей колись
І чи покаються пред Богом наші кормчі
За сльози матерів, що пролились,
За недитячі у сиріток очі,
За кожен їх без батька-неньки день,
Адже війна дитинство в них украла,
Тепер їх доля по життю веде,
І стануть вони совістю для краю.
Горить Донбас отим страшним вогнем,
Що пропікає мозок, серце, груди,
Та Україну вже він не зігне!
Її не знищать і свої іуди!
25.07.2020.
Ганна Верес (Демденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2020
Зрізають коси молоді дівчата,
Жінки міняють зачіски свої –
Йдуть на війну, Росією почату,
Лишають вдома донечок, синів.
Душа жіноча ніжна і ранима,
Їй місія відведена життям:
В усі часи вона вогонь хранила
Сім’ї, народжуючи чергове дитя.
Жінки бувають вперті до нестями,
Хоча приходять в світ не для війни.
О, скільки ж їх лежить вже під хрестами!
Й героями також стають вони.
Жінки і війни – парадокси долі?
Ні, вибору нема у грізний час:
Шлях, котрий нас веде усіх до волі,
Йде через Крим і звільнений Донбас!
24.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2020
[b]Сьогодні рівно сорок років, як нестало В. Висоцького., тому не згадати про це не можна.
[/b]
Він славу осідлав не з булавою,
Яку бояться часто випускать,
А словом смілим, піснею новою,
Обравши долю барда-співака.
Не зрадила його лише гітара,
Струна якої – голий його нерв,
Але вона ніколи не ридала,
А кликала вперед тебе й мене.
Так, Висоцький – поет надзвичайний,
В ньому бачимо барда й борця,
Тож сьогодні його величаєм!
Особлива є й дата ця.
Січень місяць. Число – двадцять п’яте.
День, коли народилася й я.
Тож для мене подвійне це свято,
Котре тішить мене й звеселя.
Так, Висоцького люди цінують!
Не обмовилась я і про час:
Він не може лишитись в минулім,
А живе і тепер серед нас.
У піснях, котрі серце тривожать,
Зерна правди – у кожнім вірші,
Баритон його сплутать не можна,
Слово сміле – бальзам для душі!
Уже ж 40, а ніби учора
«Місце зустрічі ще призначав».
Може, й був у житті він актором –
Правду ж «матку» рубав із плеча!
40 років, як барда не стало,
Чорна дата хвилює серця.
Його ж голос, міцніший від сталі,
Будить в кожному з нас він борця
За ту правду, що Раша приспала,
У майбутнє він кличе і нас
Проти тих, що на нас напали.
Він за вільний і Крим, і Донбас!
18.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2020
[u][/u]Дрімають небо і земля
Під чорною таріллю ночі,
І лиш однісінька зоря,
Здається, крильцями тріпоче.
Вона тремтить. В напрузі й світ:
Війна ж гримить на сході й досі,
І листя яблуневих віт
Опалим зустрічає вкотре осінь…
Воно чекає теж на мир,
Слізьми й тривогами впилося:
Війни Російської громи
Снігами падають в волосся.
А схід кипить. Щоніч, щодень,
То смерті роздає, то рани,
Та вірю, листя молоде
Наблизить вирок для тирана*:
Впаде таки російський стяг,
На шмаття волею роздертий,
І задзвенить на всіх вустах:
"Росія з мапи світу стерта!!!"
24.07.2020.
* – В.В.Путін.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2020
У хрестах моя країна,
Виросли могили.
Людські душі у руїнах:
Краще ж плем’я гине…
Плач вдовиний не змовкає,
Матері голосять:
Кров’ю діти їх стікають,
Сивіє волосся.
Щодень дзвони небо ранять –
Проводжають душі
Тих, хто впав на полі браннім,
Хто не був байдужим
До доленьки України –
Закрив грудьми неньку…
Там красуні Чураївни
Й справжні козаченьки.
Глянь же, Боже, святим ликом,
Які ж діти гинуть,
Щоби вберегти від лиха
Рідну Україну.
Не дай її поховати
І славоньці згинуть,
Загаси в Донбасі ватру –
Зарий у могилу!
24.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2020
Є багато облич у війни,
Майже всі негуманні вони,
Та зустрілось одне – особливе.
І думок полились цілі зливи.
Є обличчя й таке у війни:
Без вогню, навіть без сивини,
І… без пам’яті мозок. Манкурт він?!
НІ, в АТО був на передку. В тім,
Його тиша постійно ляка.
Не впізнати у нім мужика.
Мов беззахисна, з виду, дитина…
Де ж ти, доле, його поводила?
Згас вогонь до життя ув очах,
Сила зникла в поставі й плечах,
І чи їв щось, також забуває…
А на сході… війна ще триває.
Чи не там його ліки лежать,
Щоб струснулася, врешті, душа,
Й пригадалося, хто він і звідки,
І чого він насправді був свідком?
Йому тут себе важко знайти.
Обминають його і «менти».
Хтось бомжом назива його тихо…
Скільки ж раша насіяла лиха!
4.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2020
1.Ще літечко купалося в красі
І плакали росою сині ранки,
Як я тебе на стежечці зустрів,
Що потонула в розовім серпанку.
Ти йшла, немов замріяна весна,
Струнка і горда, надто величава,
Мережка вій, розкішна і рясна,
Красу очей і губ твоїх вінчала.
2.Царівною ти тихо пропливла,
Здалось на мить: спустилася із трону,
А в косах блиск. То не чарівний лак –
То сонце одягло тобі корону.
Й озвалась у мені якась струна,
Тонка і ніжна, досі не відома,
І не серпанок очі застеляв,
А образ твій, що не привів додому.
15.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883765
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2020
[b](Пам’яті Героя України Тараса Тарасовича Матвіїва присвячую).[/b]
Чи знав колись Тарас про це, чи відав,
Що він збере народу тисячі
І стане кожному із нас, мов рідним,
І ми поклонимось усі його свічі?
Жидачів… День липневий, геть спекотний…
Бруківки стогін з Гімном переплівсь…
Обличчя й стяги у німій скорботі…
Пливе Тарас… в труні – не в кораблі…
Єдиний син!.. О, це тяжка утрата!..
Надія скошена – впав колос без зерна…
Ніколи не назвуть Тараса татом…
Майбутнє роду знищила війна.
Сумує Україна за синочком…
Це й розумом несила осягнуть…
Його ж чекала вишита сорочка,
Шо на весілля мав би зодягнуть…
Він воїнам і другом був, і братом,
Не раз їх тілом власним прикривав.
Про себе лиш боєць не встиг подбати,
Допоки Україну рятував.
Серця німіють… Плаче Україна…
Немов завмер Жидачівський майдан…
Стяги приспущені. Народ весь на колінах…
Герой йому важливий знак подав:
«Борітеся за неньку Україну –
Вона у цілім світі лиш одна –
За землю й рідну мову солов’їну!
Хай сам Господь усіх вас об’єдна!»
21.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2020
[i][/i]Бродить літечко між ромашками,
А над ним – золоті жита,
Обізвалося воно пташкою,
Що з гнізда свого виліта.
А по житечку – жовтохвилечки,
Мов наввипередки біжать,
П’ють ромашки роси краплиночки,
Що не висушила діжа*.
Люблять літечко звірі й діточки,
І комашечки, і пташки,
А як дощ упаде, на квіточки
Вдягнуть мокрі капелюшки.
25.11.2019.
* – сонце кругле, немов діжа.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020
Коли серце не ділиться навпіл,
Не примушуй: це вибір не твій,
Бо серця – не якісь там канапки* –
Тчуть з думок дивовижний сувій.
Примусово також їх не ділять,
Бо ж керує цим тільки любов.
Це вона спонукає до дії,
Свідком цьому завжди тільки Бог!
Коли ж люди не знають любові,
Друзів теж у таких не бува,
Душі повняться їхні злобою
І отрутою дишуть слова.
19.07.2020.
* - бутерброди.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020
- Мій тато, ніби справжній «ас»,
Машину водить, - так Тарас
Хвалився хлопчакам у школі.
Його слова почув Микола:
–Та ти не тільки в нас пустун –
Неперевершений хвастун!..
Ти про яку таку машину
Говориш нам?
– Зате є шини…
Тарасик весь почервонів,
Язик замовк, мов занімів.
А ви як думаєте, діти,
Тарасу можна порадіти?
Ви вірите, що шини є?
Скажіть про враження своє…
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020
Біль супроводжує народження і смерть –
Таке вже є природне існування:
Хтось пив життя і не напився вщерть,
А інший про фінал свій шле прохання.
У нас у кожного своя стезя у світ:
Тому – шовками встелена тонкими,
Тому ж – стернею, хоч і мало літ.
Життя не схоже на персидський килим.
Воно – випробувань складних потік,
Коли ти то, як птах, стаєш крилатий,
То проклинаєш свій непевний вік,
Не розуміючи, що це за щось розплата.
16.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020
Розпахлось літо в лузі чебрецями,
Мережить липень вітрові крило,
Хмарки біленькі плинуть острівцями,
І сонце кутає ще воду у тепло.
Хвилює бджілок трунок яблуневий,
Що розливає скрізь білий налив,
Упився ним і зорепад серпневий,
Котрий красою око полонив.
Пора настане скоро особлива,
Що надиктує знов нові вірші,
Хвилюючі, із присмаком журливим,
Але ж вони – це ліки для душі.
19.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2020
1.Край води на березі дві верби.
Не зламалось гіллячко їх якби,
Бо вербова гілочка, ой, крихка.
Закохалась дівчина в козака.
2.Не спить, тільки думає про нього,
Хлопця, серцю милого, гарного.
Та вербова гілочка, ой, крихка
Закохала дівчину в козака.
3.Дівчина зустрілася з козаком,
Пов’язала милого рушником.
То вербова гілочка, ой, крихка
Вибрала для щастя їй козака.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020
1.Ой, рушали козаченьки
в похід воювати
І зазвичай козаченьки
мали промовляти:
– Поможи нам, святий Боже,
ворога здолати;
Шануймося, пани-браття,
бо ми того варті!
2.Воювали козаченьки,
ворогів вбивали,
Українську рідну землю
кров’ю поливали:
– Поможи їм, святий Боже,
ворога здолати;
Шануйтеся, пани-браття,
бо ви того варті!
3.Поважали козаченьки
побратимів важних
І карали козаченьки
підлих та продажних:
– Поможи нам, святий Боже,
ворога здолати;
Шануймося, пани-браття,
бо ми того варті!
4.Сповідали козаченьки
віру православну,
Захищали церкву й землю,
здобували славу:
– Поможи нам, святий Боже,
ворога здолати,
Шануймося, пани-браття,
бо ми того варті!
5.Ой, вертали козаченьки
з походу додому;
Помолившись, говорили
козаки потому:
– Поможи нам, святий Боже,
в Січі погуляти;
Шануймося, пани-браття,
бо ми того варті!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883325
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020
1.Минула літечка пора
З мріями синіми,
У коси осінь забрела
Думами сивими.
Лелеки пробують крило:
В політ зібралися,
Неначе вчора це було,
Як ми побралися.
2.Нам доля виткала літа
Рутою-м’ятою,
Вже донька долю вигляда –
Скоро посватають,
Дошила доля нам рушник
Квітами-ружами,
Виросли доньки і сини –
Тепер одружені.
3.Уже онуки на крило
Ставать зібралися…
Неначе вчора це було,
Як ми побралися…
6.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883168
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2020
В смерекові віти
Заховався вітер,
Щоб передрімати
Й полетіти знов,
А навколо гори,
Буки й осокори,
І старенька мати,
І її любов.
Очі, як озерця,
Й добре миле серце
Сину дарувала
Та й на все життя.
А як виріс легінь,
Пив кохання легіт:
Серце схвилювала
Дівчина проста.
Мало не щоночі,
Снились її очі,
Що не розкривали
Чорноти душі.
Зрозуміла ненька:
Вже він не маленький,
Та не врятувати:
З сином, мов чужі.
Сперечались гори
Про безмежне горе
Матері, що сину
Серце віддала.
А вона згасала,
Губоньки кусала,
Бога все просила,
Помочі в ділах.
Застогнали гори,
Коли сталось горе:
То летить до раю
Матері душа.
Мчить синок до хати,
Де страждала мати
І ховала рани.
Мовчки поспіша…
В смерекові віти
Заховався вітер,
Щоб передрімати
Й полетіти знов,
А навколо гори,
Буки й осокори.
Відійшла там мати
І її любов.
18.01.2013
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2020
Сподівалась Україна
Воленькою впитись,
В своїй церкві – хаті рідній
Вірити-молитись.
Сподівалась, як до себе
Крим, Донбас пригорне –
Своїх рідних, а не сербів,
І здолає горе.
Сподівалась для усіх нас
Матінкою стати,
Щоб не гнулись під Росію
Свої супостати.
Сподівалась, та… не сталось
Дива неземного:
Гнила спадщина дісталась –
Пада Мокші в ноги.
Запроданці ненаситні
Дбають лиш про себе,
Бабло вміють так косити –
Жахається й небо.
Й Раша випустить не хоче –
Дітей убиває,
Безсоромні свої очі
Навіть не ховає.
Чи ж не пора тії очі
Всім світом колоти,
А цю здичавілу Мокшу
Втопити в болоті!?
Сподівалась, та… не сталось…
«Чому ж бо так, Боже?
Чи любить ми перестали,
Чи діти негожі?
Чи ти, Боженьку, караєш
За щось її, рідну,
У полки нас не збираєш,
Хоч живем не гідно?
Ніхто із нас не зна того,
Та й чи буде знати,
Що немає більш святого
Імені, як МАТИ!?»
16.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Біжу до фінішу. О, ні, лечу на крилах,
Таврує зморшка втомлене чоло,
Хоч висоту не дну вже підкорила,
Болить мені залишене село.
Болять мені людей близьких утрати,
Бо пам’ять їх надійно береже:
Хтось був для мене за сестру чи брата,
Та не зустріну їх ніколи вже.
На мене теж чекає старт в висоти,
Де вічності й життя мого кордон.
«Не поспішай!» – від долі чую всоте,
І в -енне повторив це камертон.
14.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
[b]Побувала нещодавно на Голубому озері, що біля Олешні. Про нього не можна не писати. [/b]
Там, де озера голубінь
Позичає краси у неба,
Солов’їв мільйон, голубів,
Де вартують водицю верби,
Там краса свята, неземна
Повнить душу мою по вінця,
Ніч від чарів не засина,
Лічить зорі, немов червінці.
Там вітри зупиняють біг,
Подивовані диво-раєм,
Срібний місяць не на трубі –
На струні своє соло грає.
В ніч Купальську щороку тут
Всі русалоньки випливають,
Квіти папороті цвітуть,
Мавки ж їм пісеньки співають.
12.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2020
(Пам’яті Героя України Тараса Матвіїва, журналіста, активіста Майдану, волонтера, добровольця, молодшого лейтенанта, командира взводу у 24-ій ОМБр., котрий загинув увечері 10.07.2020. у бою в районі Троїцького на Луганщині. Був єдиним сином у сім’ї. Плаче Львівська земля за Героєм).
«Мені не соромно, що не стояв осторонь тоді, 6 років тому…,» – напише він 21.11.2029р. Хочу продовжити його слова своїми…
Мені не соромно за кожен день життя,
За кожен крок свій, зроблений свідомо,
За мрію й погляд світлий в майбуття,
За те, що я не відчував утоми
Ані в борні за воленьку святу
Ще в 14-ім, на Київськім Майдані,
Не соромно за долю непросту,
За шлях, де правда важливіш медалі.
20-ий рік… Липневий день жаркий
Останнім став в житті земнім для мене…
У чорний дим сховалися зірки,
Умився кров’ю білий цвіт ромену…
В очах застиг руїною бліндаж,
З якого ніс я в ранах побратимів,
«Калаш» зі мною й вірний патронтаж,
З набоями він був не холостими…
Та враз душа моя знялась увись
Із почуттям завершеної справи,
Все ж в Україну повернусь колись,
Де запанують воля, правда й право!
Мені не соромно за кожен день життя,
За кожен крок свій, зроблений свідомо,
За те, що я не став брудним сміттям
І спокій врятував своєму дому!
13.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2020
Дружина – мого серденька обраниця,
Мій стимул і партнер, надійний тил,
Учитель десь, а іноді порадниця,
Це з нею власний хрест мені нести.
Дружина – не лише моя порадниця,
Це жінка, що одна лиш на землі,
Мій лікар, як душа болить-пораниться,
Із нею мені йти в однім ярмі.
Дружина – моя зваба і забава,
Надія і підтримка в чорні дні,
Вона мій кип’яток душі розбавить,
Живе завжди зі мною і в мені.
Дружиною не кожну величають,
Та й похідне воно від слова «друг»,
Їй долю і свою, й дітей вручаю,
Роки любов до неї не зітруть.
1.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020
Назарук, мов прощавсь
Із родиною, нами, світом…
Посивіла душа
Ще палала кохання вогнем.
Жити він поспішав,
Слід його проглядається в дітях,
У піснях і віршах,
Щастя власного був ковалем.
Змовкла раптом струна…
Обірвалась… Але ж так рано!
Ще палає війна…
Закривавилась в серці рана.
Не наживсь до пуття –
Багатів до людей любов’ю…
Закоротке життя
Йому дане Великим Богом…
Серед різних утіх
Він обрав українське слово.
«А любить хіба гріх?» –
Я запитую небо знову,
Та мовчить далина –
Вона відповіді не має,
Лиш далека луна
Дивну істину відкриває:
«Він пізнав смак життя:
Гірко-кислий, немов калина,
Знав шляхи до звитяг
Синьоокої син Волині,
І хоч змовкла струна,
Та живе його слово й після,
І лунала й луна
Серед нас його щира пісня.»
6.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020
Мене щойно сколихнула звістка про те, що відійшов Віталій Назарук... Кілька років знала я цього ПОЕТА. І для мене, і для багатьох одноклубників він був надто дорогою людиною. Скільки спогадів залишив кожному з нас, що це ім'я ще довго буде жити у пам'яті кожного, хто його знав. Про нього мої рядки:
Мов батько рідний, нас він зустрічає,
Козак із виду, дужий, кремезний,
Віталій Назарук – поет-лучанин.
І затишно, й приємно завжди з ним.
Він той, без кого свята не буває,
До кого тягнеться, ні, проситься душа,
Бо ж і його душа бринить-співає,
Таку не знищить підлості іржа.
Це літечко для нього ювілейне,
Як не кажи, солідний має вік.
Відпахли липи, ще буяють клени,
Він ще й пісняр і справжній чоловік,
І це краси йому лиш добавляє,
І срібло-сніг в волоссі – до лиця.
«Хай ювілей 100-літній він здолає, –
Проситимем Небесного Отця... Та не допросилися...Не судилося... Підступна хвороба вирвала його з наших рядів. Боляче це усвідомлювати, але... Царство небесне тобі, ДРУЖЕ-ПОЕТЕ!
Чому так рано свічка його згасла
Й душа знялася в Божі небеса?
Чом серденько спинилося дочасно
І на щоці непрохана сльоза?
Чому з життя частіш ідуть найкращі?
Якась жорстока істина буття!
Усім стає від того тільки важче.
На жаль, нема копілочки в життя!
5.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2020
Коли життя із бідами зіткнеться
І здасться раптом: виходу нема –
Не розчаровуйся, адже ти в Божій жменці,
Біда мине, як і мина зима.
Найбільше бійся віру в себе втратить
(Життя ж без віри – втрачене життя).
Непросто до біди усім звикати –
Цілеспрямованих чекає майбуття!
Життя – щораз нові випробування,
Ти ж першовідкривач в нім – піонер.
Готовим будь до боротьби й єднання,
Бо України ти легіонер!
27.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2020
Країна кіборгів від Сяну і до Дону.
Земля ця у могилах і хрестах.
У мозолях твердих отих долоні,
Хто сіяв хліб і брав колись Рейхстаг.
Країна кіборгів – одна лише на карті,
Та править бал у ній олігархат.
У мозку багатьох – живі «совіти»,
Народ стоїть в позиції «шпагат».
Країно кіборгів, у світі ти єдина,
Де так зневажений в своїй землі народ,
Де не цінується святе життя людини,
І де не в моді зовсім патріот.
Країно кіборгів, ти знаєш біль утрати
І слави смак пізнала ти не раз,
Для мене й багатьох ти друга мати,
Та зрадою обпік тебе Донбас.
Країно кіборгів, пишаюсь я тобою,
Та осягнуть не можу до кінця:
Якщо ти не народжена рабою,
Не втрать же в світі гідності лиця!
Країно кіборгів, і все ж я вірю в тебе,
Благословенна будеш у віках,
Осяє сонце мирне синє небо,
Народ покаже силу у руках!
29.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2020
Дивилось сонечко згори
На дивовижні кольори
Землі-планети голубої,
Де живемо і ми з тобою.
Чарують колосом жита,
Волошка звідти вигляда,
Розкішна поряд лісосмуга,
Що навпростець спішить до лугу.
Там тиха річечка біжить,
І хочеться радіти й жить.
А щоб закінчити картину,
Хатинку намалюй із тином.
В цім допоможуть кольори,
Що сонце бачило згори.
Отож, скоріш за олівці –
Й сам розфарбуй предмети ці!..
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2020
Можна звикнуть до горя, до нудьги і до болю,
Але звикнуть не можна до неправди-брехні,
Що дорогу торує у пекло-неволю,
А закінчує шлях у нерівній війні.
Легко звикнуть до правди й до тепла, до людського,
Та не просто це щастя у житті зберегти!
Не бува ноша зради для людини легкою,
Й долю ані змінити, ані обійти!
28.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2020
Гойдався вітер на осиці,
Листочки їй перебирав:
Біліший бік, немов із ситцю,
У тінь від сонечка ховав…
Вона ж, закохана, тремтіла,
І подавала ще гілки –
Торкався стовбура, мов тіла,
І мріяв про нові бруньки.
Так і живуть вони під сонцем –
Осика й вітер. Гомонять…
Дивлюсь частенько із віконця,
Й здається, що осика – я.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2020
Колише колосом важким рясна пшениця,
А пісня жайвора колише небеса.
Повір: ще довго буде тобі сниться
Гаряче поле, де вже висохла роса.
І пісня жайвора звучатиме ще довго,
Слух лоскотатиме і пам'ять твою теж.
Де б ти не був, куди б не слала доля,
Перед очима полечко все те ж,
Бо образ хліба – то життя основа,
А образ поля – неземна краса…
Щоби утвердитись, вернись до поля знову,
Послухай пісню, що колише небеса!
06.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2020
Дзвенять над Карпатами весни,
Смерековий славлячи край,
Мов сніг, на горі едельвейси,
Над ними схиливсь небокрай.
Дзвенять не трембіти – то весни,
Чарують задимлену вись,
Веселки гнучкі перевесла
Між горами ген піднялись.
Об камінь струмочок спіткнувся –
То гомін гірської води,
Тієї краси хто торкнувся,
Там серце лишив назавжди.
30.08.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880994
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2020
1.За селом долина,
Ніби справжній рай,
Кущик там калини,
Весняний розмай.
Там сміються трави,
Й квіти поміж них,
Серце моє ранить
Пісня, що бринить.
2.Спалахом червоним
Мак заяскравів,
Кланяються дзвони
Молодій траві.
А коли калина
Витче білий цвіт,
Задзвенить долина
Піснею між віт.
3.З неба тихі зорі
Упадуть в росу
І напівпрозору
Збережуть красу.
За селом долина,
Ніби справжній рай,
Кущик там калини –
Весняний розмай.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880992
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2020
Ні, муза не приходить на запросини,
Хоч як би ти її не запросив,
Тебе зуміє звабить сиворосами,
Що одягли діброви і ліси.
Ні, муза не приходить на запросини,
Й не ти їй, а вона тобі велить
Пташиною пливти понад покосами,
Коли надворі лютий хурделить.
Ні, муза не приходить на запросини,
Бо ж горда пані – зна собі ціну:
То із весни веде тебе до осені,
То нагадає строго про війну.
Ні, муза не приходить на запросини:
Вона є там, де сила і краса,
Милується вустами жінки й косами,
Вколоти може кінчиком списа.
Ні, муза не приходить на запросини,
І не вона, а ти її слуга.
То ким же вона, все-таки, нам послана,
Коли місточком поміж душ ляга?
13.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2020
Душа переорана болем утрати,
Надії в собі вона вже не несла.
Хто зміряв той біль, що витримує мати
Удень і вночі у перерваних снах?
Засипала спогади в пам’яті жорна,
Й згадалось усе до найменших дрібниць,
Як він ще маленький, а це ніби вчора,
Тремтів, коли дзвони лунали дзвіниць.
Зірок не хапав, та кохавсь у читанні,
Виношував мрії високі, ясні.
Стрічався із музою він на світанні,
Вплітаючи роси у власні пісні.
«Не гоже хвалити дитину на людях,» –
Носила в душі ще бабусин совіт.
Не вірилось їй, що війна скоро буде,
І попелом чорним укриється світ.
З молитвою жінка лягала й вставала,
Й до Бога летіло синочка ім’я.
Подушку сльозою не раз поливала,
Як снилася вкотре їй чорна рілля.
Кричали думки її несамовито,
Душа розривалась від туги й плачу…
«Допоки земля наша буде кровити?» –
Дивилася ненька на сина свічу…
23.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2020
Пливуть водицею роки –
Їм течію не обігнати…
Пішли у засвіти батьки,
А я бабуся двічі й мати.
Немов кораблики, літа
Пливуть, підхоплені водою…
Їх течія не розверта –
Добром гартує і бідою.
Мережить коси ранній сніг,
Сповите серденько журбою…
Усе вмістилося в мені –
Пізнала смак життя й любові.
Пливуть літа у сиву даль –
Несе їх, крутить течією…
Життя людське – то не вода –
Змагання з долею своєю.
21.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2020
За плечима вже не весна –
Літа сонячна нагорода.
Срібнохвилить-біжить Десна
Мимо лук і людських городів.
І купаються у красі
Чорногузи носаті й чайки,
Витанцьовують карасі,
Мов життя почали спочатку.
Кличе літечко до води
І дітей, і людей у віці.
Крик, пісні на усі лади –
Аж не хочеться йти ізвідси.
А Десна свій торує шлях
Під сатиновосинім небом,
Упилася теплом земля,
Молодіють від того верби.
22.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2020
Слава наша козацькая
Спочива в могилах,
Зате доля жебрацькая
Не хоче загинуть!
Отака-то Україна
Зараз безталанна,
Обкрадена, у руїнах,
У лабетах кланів.
Отака-то наша мати,
Сивокоса неня,
Знає славоньку сарматів
І біль сьогодення…
Кричить криком кров козацька
Із глибин могили:
«Долі край кладіть жебрацькій,
Щоби не загинуть!»
Хвилюються Дніпра хвилі –
Ревуть – не стихають…
Чайками матусі квилять
(Сини ж погибають),
Ждуть зі сходу далекого,
ПрОклятого й Богом,
Летить кожна лелекою
На крилах любові…
Летить туди, де синочок
Чи донька на чаті,
Її серденько – дзвіночок,
Летить виручати
Із неволеньки-полону,
Щоби поряд стати,
Несе серденько в долонях,
Та не супостату…
Мчить дитину рятувати,
Де бій кров’ю бризка,
Летить, ні, не торгувати
Серцем материнським.
Летить вона на підмогу,
Доки живе серце,
Щоб здобути перемогу
В нерівному герці.
Донець-ріка окаянна
Кров п’є українську,
Й там не просто росіяни –
Мокшанськеє військо.
Материнське серце силу
Має богатирську,
Йому й небо служить синє –
Змете рать ординську!
20.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2020
У День батька отримала приємний сюрприз від київського композитора і виконавця Геннадія Володька, котрий оперативно написав і виконав пісню на мої слова "О батьку мій!" Це вже 10 його пісня на мої слова. Сердечно дякую йому!
https://youtu.be/FYQsBI_amK8
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880483
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2020
Пахне працею хліб
І пролитим людиною потом
На зернятка малі,
Що в колосся важке склались потім.
Пахне хліб вітерцем –
Той колосся хвилює і гладить,
Пахне теплим дощем –
Він напоїть коріння й підправить.
Пахне вільним вогнем,
Що в душі хлібороба іскриться,
Пахне сонцем іще,
Бо будило його до пшениці.
Пахне радістю хліб,
Коли двоє поєднують долі,
Й короваї смачні
Зацвітуть у весільному домі.
Щастям пахне ще хліб,
Коли з'явиться перше внучатко.
В його честь на столі
Хліб запахне, як свідок початку.
Пахне й пекарем хліб, –
Мов чаклун, він над хлібом ворожить,
Щоб здоров'ям міцнів –
Свої статки зумів теж примножить.
Пахне й гордістю ще
За країну й її хлібороба,
Хай душі його щем
Надасть хлібу найвищої проби.
09.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2020
Давно гніздо наше схололо,
З якого вилетіли ми.
Матусі серце все кололо:
«Хай вчаться, стануть же людьми.»
Струмок грайливо біг за нами,
Яр і калину звеселяв.
Та й ті, зі служби хто звільнялись,
Теж не вертались до села.
Щороку з школи вилітали
Ті, хто відточував крило –
Свій фах у місті здобували
Й не поверталися в село.
Журились верби і тополі
За тими, хто летів у світ.
З чиєї ж то було все волі?
Чому сільський губився цвіт?
Так поступово умирало,
Ні, задихалося село.
І біля школи вже не грали –
Занять там більше не було.
Потік струмочка притомився,
В гущаві яр засумував,
І не прочищена криниця
Водою вже не напува.
Людей і чверті не лишилось –
Вже доживають – не живуть.
В яру калина зажурилась,
Сльозою капле на траву.
28.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2020
[b]Вітаю всіх друзів-медиків з їх професійним святом![/b]
- Вона була лиш медсестра,
З ім’ям далекої княгині.
Про це згадав теж неспроста:
Без неї я б тоді загинув.
У тім запеклому бою
Відчув під серцем біль – це… рана.
Не був би з друзями в строю,
Життя б закінчилося рано…
Уже зліталось вороння,
Зловісно угорі кружляло.
Брела вже доля навмання –
Спасіння небо все ж… послало.
Казали, без ознак життя
Лежав, блідий і бездиханний.
І Богу навіть каяття
Уже приніс. Зате стихали
І вибухи, і стогін тих,
Хто вже прощався з білим світом.
Мене ж сестрі вдалось знайти
Й забрати в медчастину звідти.
Знайомство наше відбулось
Пізніш, коли прийшов до тями.
Й кохання, що з сердець лилось,
Несли б з тобою все життя ми.
Та не судилось… Бо війна…
Вона всі плани нам зламала.
Назвалась Ольгою сестра –
Таке ім'я прекрасне мала.
Як їй підходило оте
Просте ім'я слов’янське – Ольга.
В них вишня, як і в нас, цвіте,
Милує око тиха Волга.
Читала і думки мої,
Красива й горда, як княгиня,
В одному із тяжких боїв
Моя кохана теж… загине…
Та образ я її несу
Через усе життя тривожне.
Її нев’янучу красу
Вже порівнять ні з чим не можна.
А слово «Ольга» є святе…
(Назвав дочку ім’ям цим милим)
Ім'я не тільки в серці те,
Воно – і на її могилі…
Я кожен рік спішу туди
У день святої Перемоги,
З баклажки вип’ю там води,
Щоб загасить вогонь-тривогу.
Тіка здоров'я з кожним днем,
Та й досі пам'ять зберігає,
Як ми, такі щасливі, йдем
Перед тим боєм, ген, до гаю…
Там і похована вона,
Моя княгиня, юна Оля, -
І обзивається луна
У тім гаю й стиха над полем.
- Спішить життя моє, летить –
До фінішу не так далеко.
Так я й не стрів таку, як ти, -
Слова ці підхопив лелека
Й поніс на крилах до висот,
Намалював у небі коло.
Під ним темнів-синів лісок,
Я ж прочитав безсмертне «Оля».
Вона не тільки медсестра…
Ганна верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2020
І честь, і совість, правда й гідність –
Такі важливі ці слова,
Але в житті нашім це рідкість.
А чи не модно їх вживать?
Чи, може, носіїв цих значень
Тепер у нас уже нема?
І для теперішніх призначень
Найкраща якість, щоб німа
Була людина і по-рабськи
Вела себе завжди-завжди.
Проснувся світ уже й арабський.
Чи й ми прямуємо туди?
Але ж живем ми не в гаремі,
І вільні в нас давно жінки.
В історії нема перерви.
Скільки терпіти ще? Віки?
Від тих, хто замахнувсь на мову,
Чого ж ще можемо чекать,
Якщо не підлості, то змови,
А мо’ нового вже ЧеКа?
У світі нас не звуть «нероби»,
Хоч інша думка про чини.
Задумаймось над цим, народе.
І з себе кожен сам почни,
Ці повертай слова до вжитку:
Честь, совість, правду, гідність теж –
І тим, що оберем служити,
Будем нагадувать про те?!
26.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2020
Весна садками рано відцвіла,
Й метелики вже закликали літо,
Як запишався луг біля села,
Красою впившись свіжовмитих квітів.
Стобарви розливались навкруги,
Бо літечка давно усе жадало,
Раділи й синьорічки береги,
Кульбабок парашутики літали.
Воно ж не йшло вже – бігло навпростець
І кланялося росяному ранку,
В віночку, де ромашки й овесець,
Землі подарувало вишиванку.
О літечко, веселості пора!
Краса й тепло – усе в тобі сплелося.
Найбільш тобі радіє дітвора:
Нове життя для неї почалося!
22.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2020
(Пишу й не віриться, що це уже про нас.
Присвячую викладачам та своїм однокурсникам Кременчуцького педучилища 1970 року випуску).
Вже півстоліття, а ніби ж вчора
Ми журавлями знялися ввись,
А вже сьогодні всі сивочолі,
І вік поважний – не як колись.
Вже півстоліття, а це немало…
Шепоче пам’ять: «Не забувай!»
Ми ж як годиться, «марку тримали»,
Й на рік мудрішим кожен ставав.
Вже півстоліття, як храм науки
Тоді жив іншим – своїм життям…
Гризуть науку вже тут онуки –
Пора настала для їх звитяг.
Вже півстоліття Дніпро-Славутич
Колише інші уже пісні,
Але не зміг він і нас забути,
Отож приходить частенько в сні.
Вже півстоліття, а ніби ж вчора
Без нас і стіни, й викладачі,
Від віку мудрі і сивочолі,
До душ дитячих дали ключі.
Вже півстоліття… Води немало
Відніс у море старий Дніпро…
Час і події нас не зламали,
Тримає пам’ять і їх добро.
11.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2020
Квітне літечко буйним зіллячком
І метеликами, й джмелем,
Котрий вибрав таку сопілочку,
Що оглух лопух під брилем.
Ранок виспався поміж росами,
Та й пішов поміж чебреців,
Він ногами своїми босими
Налякав мишей і зайців.
Плине сонце понад ліщиною
І шукає мої сліди,
Що згубились між конюшиною.
Ген, побігли аж до води.
Багатіє луг диво-квітами,
Господинею в них – бджола,
Не один раз вона тут літує.
Хмарка тінню в траву лягла.
П’ють зернятка життя з колоссячка,
І з землі. Нива запашна!
Кукурудза своє волоссячко
Ледь фарбує. Така смішна!
Скоро літо протопче стежечку
В царство осені по росі,
Жовті кине тоді мережечки
На берізки, що в полосі.*
Скоро й груші зарум’яніються,
В цьому році такі рясні!
Коли ж птахи у вись піднімуться,
Нам залишать свої пісні.
Вкриє осінь все позолотою,
Непідвладний їй лиш туман.
Швидко час летить за роботою:
Для зими вишива жупан.
18.01.2020.
* – лісопосадки поміж полями.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2020
У сиву мантію вже й доля одяглась,
Бо ж стільки перебачено-прожито:
І те, як молодість дочасно відцвілась,
І те, як полинами йшла – не житом.
Але ж ішла за покликом душі
Й несла у серці віру, мов святиню,
Їй стежку вистеляли спориші,
Вітри не забували сиротину.
Ішла вона всьому наперекір,
І шарпали вітри їй коси, груди…
Стрічався й не один з чоловіків,
Думки ж сичали: «А що скажуть люди!»
Вже й осені минулася пора –
Вона ж за все і всіх живе в турботі…
В сусідів галасує дітвора –
Вона ж одна. Щоднини у роботі.
У косах вже не паморозь, а сніг,
Присліпли очі і не крила – руки.
Бринить в дворі сусідськім внуків сміх –
Її ж згорає серце від розпуки…
«За що ж ти, доле, мучиш її так?
Жила ж по совісті, не позичала й вроди?»
У відповідь: «О, так, вона свята,
Та щастя жінки – неба нагорода!»
13.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2020
1.Співає серце і душа співає,
Бо Україна – вільна сторона.
І сяє сонце над козацьким краєм,
Радіє, що соборна є вона.
2. Я горда, що земля моя проснулась,
І істини момент уже настав,
Що рідна Україна не зігнулась.
А славний мій народ з колін устав.
3. Настануть, вірю, дні у нас веселі,
І будуть люди жити, як брати.
І розцвітуть нарешті наші села,
І будемо щасливі я і ти.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879807
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2020
1.Задивились вербоньки на воду
Та й замилувалися на вроду,
Опустили низько свої віти,
Хай полоще їх коханець-вітер.
А вода у річці чиста-чиста,
Одягла із бульбашок намисто,
З очеретом тихо розмовляє,
Осоку до себе нахиляє.
2.І стоять ті верби над водою,
І кує зозуля їм про долю,
Вітерець милує їхні віти,
Сонцю помагає їх зігріти.
А вночі ці верби ваблять зорі,
Що пильнують небо неозоре,
Й соловей щебече аж до ранку,
Ще й роса їх вкриє на світанку.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879804
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2020
Вже літечко в полі житами цвіло,
Впивалося чебрецями,
Легкою хмаринкою ледве пливло,
Цвірінькало горобцями,
Що густо обсіли рясний верболіз
(Вода до колін сягала).
Спустився й сосновий до берега ліс,
Тож тінь від дерев лягала.
Сорока озвалась. Поживу шука.
(Зробити це влітку легко).
А понад травою пливе до ставка
Червононогий лелека.
Ховаються жаби у воду мерщій,
І навіть горбаті скреки.
Дарує їм літечко часті дощі,
Щоб не доконала спека.
4.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2020
Колишуть небо солов’ї,
Їм місяць посміхається:
«Малі піснярики мої,
Як легко ж вам співається!»
А вечір зорями пряде
Колиску для коханнячка,
У ній дівча ще молоде
Із юнаком до раночку.
Радіє місяць-срібноріг
І з зорями шепочеться,
Прослав стежину їм до ніг,
Де щастя їхнє котиться.
Із ним зустрілися серця,
Коханням переповнені,
Ітимуть разом до вінця
Вона і він – закохані.
11.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879695
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2020
Буває доля-злодійка, що краде
Оте, що нас тримає у житті,
То «ощасливить» звісткою про зраду,
То розумінням, що не всі святі,
То стежечку, круту і кам’янисту,
Знічев’я кине до ослаблих ніг,
І шлях тоді вперед важко-тернистий.
Чи то є випадковим такий збіг?
Та долю, кажуть, ми не вибираєм,
Скоріш вона знаходить нас сама,
І там, де малось буть земному раю,
Трапляється чомусь таки зима.
6.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2020
Ти чув, як тиша плаче за бійцем,
Що впав на полі праведної брані?
А бачив те, безвусе ще лице
Й як кров тече зі свіжої ще рани?!
Не міг ти чуть, бо ж плаче сам-на-сам,
За свідка їй Всевишній лиш буває…
Болить бійця остання їй сльоза
За ненькою і Українським краєм.
Вона не просто плаче – біль ковта,
Гіркою запиваючи журбою
За тим, хто в небеса святі зліта,
Не вийшовши із праведного бою…
12.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2020
І досі сніг у Крутах пахне… кров’ю,
І небо, пам’ятаючи той біль,
Ще супить над тим місцем сиві брови…
Не може ж бути байдуже й тобі,
Мій друже, зрілий ти, а чи ще юний,
Кувалась доля України там.
На її тілі збереглися руни*,
Де вписана сторіночка свята
Про те, як нас минула перемога,
Й ми не дали Росії по зубах.
Були би наші іншими дороги –
Мільйонів не забрала б боротьба.
Оте «якби» і мучило, і мучить,
Але ж історія не хоче знать його:
Умовних не бува в житті розлучень –
Думки печуть мій мозок, як вогонь:
Не знали б ми, напевне, стільки муки –
Голодоморів, війн і болю втрат.
Донбас довбуть сьогодні «чорні круки»,
І плеще у долоні «старший брат»!
4.06.2020.
* – Руни слов'ян - праслов'янська писемність.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2020
Чи можна продавать Господній дар?
(Я землю нашу маю на увазі),
Людина без землі – то раб-злидар –
Це пам’ятати маємо наразі.
Земля і сонце, і ясна блакить –
Творіння рук Господніх у цім світі,
Що існували і до нас віки.
Чом замахнулась на цей дар еліта?
А мо’, і не еліта це, а так…
Потрапивши у владу випадково,
Вона забула, що земля свята,
І це не є секретом ні для кого.
Земля для тих, котрі живуть на ній,
Її і кров’ю, й потом поливають.
Вони господарі її є головні.
Чому ж їх волю влада розпинає?
Саме Творець є Господом для всіх:
Для України і для її влади.
Народ зневажити – то непростимий гріх,
Тож прийде час і гідної розплати!
6.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2020
Ненавидіти вмію і любить –
Душа ці почуття мені диктує
І кличе іноді й мене до боротьби,
Коли за волю мова йде святую,
Коли над Україною гроза
Збирає хмари й блискавками креше,
Чи материнська капає сльоза
Мені у серце і уже не вперше,
Коли народ героїв зустріча,
Схиляю перед ними й я коліна.
І огорта крильми мене печаль:
Скільки ж страждати мусиш, Україно!
Коли у стрічці траурній дитя
До себе тулить у сльозах вдовиця,
Коли погасла свічечка життя
Того, хто має сіяти пшеницю,
В такі хвилини не знаходжу слів,
Душа тільки кричить, мов навіжена:
Як же ти руку знов піднять посмів?
Чому хижацька кров у твоїх венах?
Чи це на геннім рівні у тобі
Ненависть проросла отак, москалю?
Чи ж мало повернулося гробів
Ізвідусюд? Чому ж лукавиш?
Здається, що і я – уже не я,
Й єство ненависть зважує із болем:
«Це наша, чуєш, наша це земля,
І ми вже не відмовимось від волі!»
4.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2020
Вмирає все, лиш слово не вмирає,
Воно планети вірний камертон:
У час біди щосил про «sos» благає,
У дні торжеств міняє радо тон.
Та чи всі силу слова розумієм,
Його сьогоднішню і історичну роль,
Це завдяки йому стаєм кумиром,
До інших душ знаходимо пароль.
Словами володіють тільки люди –
Такий Творця дарунок маєм всі.
Є поміж слів легенькі і стопуді,
Народжені ще в Київській Русі:
Людське єднання – сила незборима,
І віра з правдою в тризубі одному,
А він непритаманний сходу й Риму,
Бо ж народився тут в вогні й диму!
7.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2020
Котиться сонце стежкою,
Рівною – не мережкою,
Стежкою котиться вічною,
Дивно-ясною, магічною.
Котиться й посміхається,
З ніченькою змагається.
Як переможе злодійка.
Спить тоді сонце солодко,
А коли просинається,
Нічка тіка-лякається.
Так ніч і день чергуються.
Чи не про нас турбуються?!
24.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2020
Мені наснилися не раз уже слова,
Такі далекі й зовсім, як сучасні,
Колись під кобзу їх кобзар співав
Про долю України й долю власну.
Вони про землю нашу й житія,
Про неньки долю, з горя посивілу,
Про те, як дим округу застеляв
Й від того небо довго половіло.
.
Про те, як падав із коня козак,
Промовивши востаннє слово «мамо»,
Як плакала над воїном гроза
Й дощем ще тепле тіло обмивала.
І хоч минули сотні уже літ,
Де впав козак, там проросла тополя,
Але ж і досі війни мучать світ,
І всі вони за землю і за волю!
30.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2020
Коляску стріла вкотре двоколісну,
А в ній – ледь посивілий пасажир…
Не сам він управляє нею, звісно,
Чи руки йому встигли відслужить?
Цього не знаю, але бачу… очі.
У них застиг не жах – якась печаль.
А вище очі інші: то жіночі…
(Коляску жінка пхала, зазвичай).
Постава її ладна. Струнконога.
Та і роки ж які? Мо’, двадцять п’ять?
Вона йому в житті тепер підмога,
На власні ноги щоб його піднять.
Вдивляюся в обличчя чоловіка.
Читаю вік – не більше тридцяти.
Прорік хтось поруч: «О, та він каліка…»
«Чекайте, не каліка! Він – святий, –
Відповідаю, – тризуб на зап’ясті.
На сході, мабуть, ноги загубив.
Не думав, що повернеться в колясці,
Зате себе, родину не зганьбив».
Ось жінка нахилилася до нього,
І посмішка осяяла лице.
Гадаю, встане він таки на ноги,
Вона ж дотрима клятви під вінцем.
2.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2020
Давно Вас, тату наш, уже не стало,
Та рана ще жива. Вона – в душі…
Двадцять два рази вже сніги розтали,
А біль живе і ллється… у вірші.
Знов шосте червня. Рокове. Надворі
Буяє все й нагадує про те,
Який трудолюбивий Ви і добрий,
Таке ж і серце, добре, золоте.
Дитинство Ваше дикий голод знало,
Крилату юність обпекла війна.
Не всіх тоді героями назвали,
Хоч голови фашистам Ви стинав.
Не все тоді ми, діти, розуміли,
Любили навіть грати у війну,
А мо’, й любити так, як слід, не вміли
Й не оцінили ранню сивину?
Та так, на жаль, із багатьма буває,
І Ви, наш любий, вже пробачте нас.
Сьогодні в Україні схід палає –
Москва окупувала наш Донбас…
Тож у війні тепер вже діти наші,
І ми забули про спокійні сни,
Бо чинить злочин там фашистська раша.
Там вої – від Карпат і доДесни.
Приходять звідти в ранах, часто й сиві,
Але зневіри-відчаю нема…
Вже тисячі дітей вона скосила,
Та буде знищена зросійщена орда!
Субота знову, пам’ятна, клечальна…
А завтра – Трійця – Свято трьох святих.
Ми Вас із ними разом величаєм
І образ будем у собі нести.
Онук на Вас аж надто, тату, схожий:
І рухи Ваші, й розрізи очей.
Квітує у дворі, як пам’ять, рожа,
Колись була Вам, рідний, по плече.
Давно уже, давно ми самостійні.
Змінився час і Україна теж.
Живуть дерева, квіти самосійні.
Ніхто лиш не вернувся із-за меж.
6.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2020
[b](Є друзі, про яких завжди є що сказати. Такою була моя подруга Лебідь Олександра Іванівна. Відлетіла душа її в вічність, а думки і слова тут про неї.)
[/b]
Вона відходить
Вона… відходить…
Тихо… День при дні…
Із болем і… свинцевими думками.
Не хоче чути
Друзів і рідні…
Життя краплинками у небуття тікає.
Вона відходить…
Раптом… в інший світ…
Ізвідти не вертаються ніколи
Ні трав у росах
Ані світлих віт,
Ні дітвори, ні зошитів, ні школи…
Вона відходить…
Знаючи про те,
Що вже ніколи сонця не побачить…
Без неї кущ троянди зацвіте
І теж за нею в темряві заплаче.
Вона відходить…
Щоб колись прийти
У білий світ ромашкою малою.
Й коли вітрець
Над нею пролетить,
Про неї нагада мені полою.
21.01.2018.
[b]І грішна, і свята[/b]
(Пам’яті моєї подруги Лебідь Олександри Іванівни присвячую. 2 роки тому її крилата душа відлетіла у вічність).
Не плава вже Лебідонька між нами…
В політ останній птаха піднялась…
Не вихор підхопив її – цунамі…
До вічності порогу подалась.
Висока, тонкошия, з гарним личком,
Трудилась у житті, немов бджола.
Відспівували – плакала й капличка,
Бо ж рано її доля відцвіла…
Лишилась… пам’ять, а це школа, діти
Й усміхнені, припухлі ледь уста…
Не вміла вона тліти чи диміти…
Була в житті і грішна, і свята…
4.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2020
Лебідками хмаринки білі в висі,
Легкій, напівпрозорій, мов шифон,
Жита по груди в полі піднялися,
Перепелиний уключивсь айфон.
Нарешті червень. Сонце височіє.
Каштан тепла свічками пригубив.
Надворі тепер пізно поночіє,
Бо день собі доміряв ще доби.
Танцює вітер в листі тополинім,
Але під вечір до зірок тіка.
У росах сивих спить трава в долині
Й на ніч сиру ніяк не наріка.
4.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2020
Україно моя ,
Нене сива, єдина і мила,
Край, де спів солов’я
Заколисує зоряну вись.
Україно моя,
Боронить ти себе не втомилась,
Й хоч колюча стерня,
Але захід і схід обнялись!
Україно моя,
Не одне ти пройшла лихоліття,
Бог чи доля твоя
Простелили стежки непрості.
Пам’ятає земля
І двадцяте криваве століття,
Й знову дзвони дзвенять,
Доторкаючись болем хрестів.
Україно моя,
Ти для мене була і є мати
І в годину ясну,
І у чорну годину незгод.
Коли плаче маля,
Сиротіють, ледь дихають хати,
Я залишу Десну,
Встану там, де мій гордий народ!
Україно моя,
Нерозгадана ти таємниця,
Твоє дивне ім’я
На всіх мовах ще вимовить світ!
Україно моя,
Будуть довго раї твої сниться:
Стоголосся в гаях
Й чебреців зацілований квіт!
2.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878531
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2020
Давно ми розкусили москаля,
Ним "обдаровані" і муками, й смертями…
О,скільки ж пам’ятає ця земля,
Та чи прийшли усі ми вже до тями,
Що з ним одним народом не були
Ми генетично й історично різні!
Хіба не він Батурин запалив,
Улаштувавши різанину грізну?
"По-братськи" УНР ізгвалтував,
Згадаймо Крути, Муравйова військо…
Десятки літ радянський прес тривав,
Вичавлюючи наше, українське.
Донбас іще смакує ту любов
І поступово у обіймах… гине…
Тож про «братерство» досить вже розмов –
Москаль копає нам усім могилу…
Невже погодимося заживо туди,
Коли іще зоря нам наша сяє,
Коли ми здатні сіять і родить
Веселооких діточок русявих?!
31.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2020