| Сторінки (39/3810): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Я день свій починаю з привітань
До рідної землі в долонях сонця,
Вона для мене дорога й свята,
Як і хатина з маминим віконцем.
Я день свій починаю з молитов
За Україну і свою родину,
І кожну з них засвідчую хрестом,
Щоби завжди вони були єдині.
Я день свій починаю із пісень
Про квітку особливу – Україну.
Гойдає муза думки карусель
Про долю неньки непросту, чаїну.
Я починаю день з молитви за
Землі моєї вояків-героїв,
Щоби орди московської гроза
Затихла й кару понесла сувору!
1.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2020
Летить життя на крилах особливих
Крізь буревії, блискавки й громи,
І в кожного своє воно, мінливе:
Один кротом живе і тим щасливий,
А інший край свій захища грудьми.
Таким є світ. Не всім він зрозумілий,
Де зло й добро у вічній боротьбі:
Той он за течією плине сміло,
А інший мудрий, та служить невмілий,
Тому й приречений прожити у журбі.
Заможні часто з совістю не дружать,
Буває й сором гублять назавжди,
Живуть такі і ні за чим не тужать,
Бо здатні підкупом навіть закон подужать.
З такими дружбу краще не водить.
Життя і світ, невдачі і надії…
З них кожен нерозгаданий тандем,
Де множаться на час усі події,
Хтось залишається без діла, хтось – при ділі –
Так ми дорогою життєвою ідем:
То спотикаємось, то падаєм в безсиллі,
Десь цілі досягаємо, десь – ні –
Вродливі, некрасиві і щасливі,
Та любим всі життя і небо синє,
Де б кожен день нам жайвором дзвенів.
29.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2020
https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fwatch%3Fv%3DYT2PLrDxDWw%26feature%3Dyoutu.be%26fbclid%3DIwAR3WpjANXUfvQkhOOhb-0hurnM27v7y2J8rOHDB2Hx7AA2oKvmuY7sxupSw&h=AT07UZst7F7Xk5tkb7Pfw8EeUbEmX6Z1t5UVHq9R-59tCUWV9-Ha-2Jf1fjv8r8ucdYiOEq3i8SSFRWNQEA9gQTZPHNf1xlM2xzkt_k64DKAvB8rE-RjTnK6wIpdlvh4Zs5I
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878228
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2020
Уже і травень крилонька підняв,
Щоби у вирій вчасно відлетіти,
Він у дощах купається щодня
І вже квиток продав, напевне, літу.
Так, травень особливий цьогоріч:
Усе при ньому залюбки розквітло –
Він зітканий весною з протиріч,
Де строго холод, дощ, тепло і світло.
Конвалій білих дзвоники рясні
Змішалися із запахом бузковим,
Неподалік вела свої пісні
Бджола мала. Їй не страшний і COVID.
Калину пригорнув старий каштан:
Обрав її собі за наречену,
Зеленоокий клен вдягнув кафтан,
П’ють воду верби із Десни свячену.
Добіг кінця травневий календар,
Прощається із нами, як годиться.
За дощ йому шле дяку орендар,
Бо добре піднялась таки пшениця.
29.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2020
Будив-будив Тарас наш волю
Своїм пророчим мудрим словом
І кликав сміло Русь до топора.
Чому ж ми неуки-правнуки,
Попри його науку й муки,
Не впустим волю й досі до двора?
Все тішимось завоюванням,
Чи то до влади заграванням,
Мурахами по світу розбрелись.
Де австралієць, нігерієць,
У наймах їхніх українець…
До чого ж ми вже, браття, дожились?
Чи не пора вже залишати
Європу, Азію і Штати,
Щоби у хаті власній дати лад?
Донбас і Крим відвоювати,
Не під Расєю танцювати…
Правий, правий Кобзар наш був стократ.
29.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2020
Під шепіт музи і октав
Душа купається у віршах:
То синьооку вись віта,
То роси ранні травам віша,
То гомін слухає землі,
Де чари й біль в одне злилися,
А коли день в теплі зомлів,
Замовкли й комарі під листям.
Сивіє горизонту даль:
До неї йдеш – вона втікає,
А вечір стане осідать –
Думки струмочками стікають.
«Чи є така ще десь краса
На загадковій цій планеті,
Отари хмар у небесах,
Котрі хвилюють так поетів?»
А їм у відповідь луна:
«Нема, це вам дарунок Бога:
І ти, людино, й далина,
І почуття святе любові!»
20.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко),
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2020
Нічка розсипала зорі в імлистому небі,
Залебеділи травневі сади коло хат.
Тішились-бавились вдягнені в кучері верби,
Ніжились трави у купелі сонних левад.
Місяць губив біле сяйво, скупе і холодне.
Тиша оглухла – не чує гудінь комара.
Скільки ж краси умістили в собі ці полотна!
Дивний художник – весняно-травнева пора.
2.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2020
Коли весна у повінь забреде,
Де очерет стоїть по самі груди,
Комарик першу пісню заведе
І нею кожну брунечку розбудить,
Загорне її сонце у тепло,
Ще й вітер ніжно в губи поцілує,
Й так солодко їй під його крилом,
І вже нове життя кипить-вирує.
Воно листочком вирветься у світ
І диво-квітом рясно забуяє,
Тоді й бджола озветься поміж віт.
Так перший мед-нектар вона збирає.
Метелик ще фарбує десь крило,
Щоби красою всіх зачарувати,
Щоб гамір птаство всюди завело
Й щедріше землю гріла сонце-ватра.
14.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2020
Україно, моя сива нене,
Моя рідна праотча земля,
Найдорожчі тут люди для мене,
Ніжна пісня в гаю солов’я.
Твої води – то не арикові –
Повні ріки й безмежні моря.
У краю я живу барвінковім –
Тут мій пуп і колиска моя.
А як сонце запалить край неба
І розбудить ліси і поля,
Мені кращого краю не треба,
Україно, красуне моя!
25.06.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877544
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2020
Вдивляюсь в обличчя загиблих я і…
Душа моя німо плаче:
Ці втрати торкнуться кількох поколінь…
А скільки ж очей юначих!
З них кожен – чийсь син і такий дорогий
(Ще вчора футбол ганяли,
Сьогодні селом знайшли берц для ноги),
Війна всі зламала плани.
Ось погляд орлиний у небо злетів:
Такий не літать не зможе,
Для нього і воля, і небо святі,
Не з тих, щоб сидіти в ложі.
А в того он скули широкі, міцні,
Як в мужнього чоловіка.
Не густо таких у житті й на війні,
Таких не змінить до віку.
А цей посміхається, ніби дівча,
Волошки в очах синіють…
Такі у артисти ідуть, зазвичай…
Знов голос душі німіє.
З ним поряд вояк молодий, з собачам
(Воно розбирається в людях),
Ба, мордочку тулить йому до плеча…
Що ж без вояка з ним буде?
У правім кутку – особливий портрет,
Де погляд удаль мрійливий…
Або це художник? О, ні! Це поет.
Душа в нім тонка, вразлива.
І хочеться криком на всесвіт кричать:
«Кого ж ти, Росіє, вбила?
Лишила народ мій міцного плеча,
Донбас у крові втопила!»
І голосом дух обізвавсь у мені:
«Іще боротьба триває…
Фашистів здолали, татар, печеніг
Й Московську орду зламаєм!»
27.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2020
1.Я на струнах осінніх заграю,
Хай мелодію тче падолист.
Журавлі вже до теплого краю
Дивовижним ключем подались.
І сивіє долина туманом,
І чорніє в степу борозна.
Крила птахам вітри не зламають,
Лине пісня згори голосна.
Пр: Ой ви струни, о ніжні ви струни,
Чом життя ми так пізно цінуєм?
А воно ж не повториться двічі,
Тільки струни душі – то є вічне.
2.А як в небо покличе орлине
Мене в гості мелодія та,
Я до самого Бога полину,
Не злякає небес висота.
Свої крила осінні розправлю
Й полечу в синьооку блакить,
Полікую життєві там рани,
Порахую прожиті роки.
Приспів. (Той же).
3.Я руками ловитиму зорі,
Щоб щасливі між них віднайти,
І здолаю ясне неозорря,
Щоби людям цей скарб донести.
Я на струнах осінніх зіграю,
Поєднаю і сум, і красу,
А як поклик відчую до раю,
Цю красу і туди понесу.
Приспів. (Той же).
5.12.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877435
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2020
Вона і син – сім’я маленька –
В любові-злагоді жили.
Була й за батька йому ненька.
Гніздо удвох собі звели.
Хоч у багатстві не купались,
Не пасли й задніх поміж всіх,
За всяке діло вони брались,
Вважали: лінуватись – гріх.
Заробітчанин він – так склалось –
Вона ж, хоч вдома, – волонтер.
В ФБ із «ватою» змагалась.
Їй спасти не давав етер:
Щоденно слухала новини.
І чув її молитву Бог:
«Врятуй синів. Вони ж не винні.
Мета їх – воля і любов!»
Якось у день ясний, весняний
Пташина стукнула в вікно…
«Синочку повертатись рано, –
Схопилась думка, – не все дно!»
Ще від бабусі вона знала:
До звістки той пташиний стук…
Тоді її вже розпізнала,
Коли взяла повістку з рук.
Синок! Дитя її єдине…
Завжди надією їй був.
Для неї він – то вся родина.
«Повістка?! Накладу «табу»,
Адже Донбас горить-палає…
Там діти гинуть… Ще чужі…»
Чи говорить йому – не знає.
За сина страх сидить в душі…
Між ними – сотні кілометрів…
Як буть з повісткою – не зна.
Сидить в задумі, напівмертва,
Забрала сили новина…
Зробити вибір вона має
Між Україною й синком,
Хоч зла на долю не тримає:
Він славним виріс козаком.
Повзла повільно ніч до ранку,
Домалювала зморшок ще…
Стояла жінка вже на ганку,
Затиснувши у серці щем,
До сина впевнено дзвонила,
Щоб новину цю сповістить.
Душа її уже не нила –
Свій хрест із ним буде нести
Отам, де жарко, де руїни,
Де йде сьогодні боротьба.
Вона донька теж України
І не зовсім іще слаба
Про це ще не сказала сину:
Дарма не хтіла хвилювать.
За землю, волю й небо синє
Удвох поїдуть воювать.
І поки син прибув додому,
Зібрала одяг, харч дрібний.
Забувши про роки і втому,
В обійми кинулись війни.
26.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2020
Вінок печалі зодягла калина,
Хоч буйно квітом білим розцвіла:
Душа бійця над нею тихо плине,
Вона ще зовсім юною була.
Хотілось їй ще жити і любити,
Але покликав грізний час на схід
За волю із Московією битись…
«Чому такий жорстокий білий світ, –
Запитує калинонька щоразу, –
Чому без воєн люди не живуть?»
Луна ж укотре повторила фразу
Й доповнила: «В них зла людського суть!»
25.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2020
Два віки під татарами,
Що бродили отарами,
Тож була поневолена –
Край сохи й солов’я…
Серце плавилось ватрою,
Як стогнала під Шляхтою,
І народжувать воїнів
Заходилась земля.
Під Литвою схилялася,
Москалем розділялася,
Ніби долею карана –
Волелюбна земля.
Під чужими магнатами,
Мов за мурами-гратами,
По Дніпрові покраяна
Знов рукою Кремля.
Хоч і навпіл ділилася,
Слізьми-кров’ю умилася,
Та в борні не втомилася
Пракозацька земля.
Не згубилася – встояла,
Пише власну історію,
Богу, воям вклонилася
Україна моя!
25.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877277
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2020
Чи звикнути можливо до війни,
Коли у ній сини щоденно гинуть?
Вони орду зуміли зупинить,
Життя віддавши за свою країну.
Застигла в мертвих їх очах любов,
Котра вела на бій і цей, останній,
Болить мені, що не вберіг їх Бог,
І битися серця їх перестали.
«О Боже, скільки ще випробувань,
Готуєш ти, щоб волю врятувати?
Почуй сиріток, матерів слова:
Мо’ ж, досить землю кров’ю поливати?
Так, воля в світі надто дорога:
Ціна їй – кров, життя людські без ліку, –
Сльоза дружини по щоці збіга, –
Не залишай мене без чоловіка!»
22.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2020
Я на порозі осені стою.
За мною – не одна крута стежина.
На долю все ж не плачуся свою,
Хоч смак пізнала меду і ожини.
Поміж турбот буденності і свят
Стрічались мені радощі і горе.
Ішла життям, не маючи ні злат,
Ні срібла, але з духом непокори.
Із віршами новими на устах
Нову добу життєву зустрічаю.
Страху нема – весь розгубила страх,
Тож сміло двері в осінь відчиняю.
7.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2020
Де тиша обнялася з сірим ранком
І марево спустилося у яр,
Роси напившись з чарівного збанку,
Прибув сюди також поет-пісняр.
Він, музу прихопивши із собою,
Поринув у мелодію віршів,
І полилася пісня із любові,
Як плід його ліричної душі.
Знялась вона пташиною над світом
І сколихнула марева стіну…
Голівки підняли до неї квіти…
Пісняр смичком торкав душі струну.
22.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2020
Ти не забудь подякувати Богу
За день минулий і прийдешній день,
І буде милостивий Він з тобою,
У час критичний лихо відведе.
Ти не забудь покликать за собою
Матусину молитву-оберіг,
Щоб не зустрітись у житті з журбою,
Коли залишиш батьківський поріг.
Поклич і світлооку диво-мрію,
Підхопить її доля на крило
І у польоті сонечком зігріє,
Щоби усе задумане збулось.
Ти не забудь подякувати веснам,
Що сяяли зорею у путі,
І на доріг крутезних перехрестях
Тебе оберігали у житті!
Ти не забудь!
1.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2020
Палахкотить замріяна калина,
А на душі легкий п’янкий розмай.
І солов’їна пісня щедра лине:
– Це мій, це український край.
Колишуть небо крила журавлині
Під ними ріки, гори й зелен-гай.
І лине пісня з поля і долини:
– Це мій, це український край.
Шумлять Дніпрові горді теплі хвилі,
Малюють з сонцем диво-водограй.
– Пробач мені мої святі провини,
О мій, ти український край.
Живу давно бажанням я єдиним,
Щоб зберегти оцей одвічний рай.
Радіє хай йому завжди людина:
– Це мій, це український край.
Душею й тілом тільки тут спочину,
Земля моя, мені допомагай,
Моя мала й велика Батьківщина –
Це мій, це український край.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2020
Схилилось наді мною надвечір’я
І срібло уплело в густу косу,
Несу в собі давно любов дочірню,
Яку не залишає дивний сум.
Вона моя незмінна сива карма
І найвірніший долі оберіг,
Що не слабіє навіть із роками
Й веде туди, де батьківський поріг.
Це звідти я дитинно вилітала,
Гартуючи сумління і крило,
І серце хвилювалось-калатало,
Коли стрічалась згадка про село.
Зв’язок, виходить, маєм пуповинний
Із місцем особливим на землі,
Де світ озвавсь уперше до дитини.
Чи не тому себе в думках ловила:
Я, певне, теж несу в собі провину,
Яку несила пояснить мені.
20.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2020
Смерекові віти (Слова для пісні)
1.Смерекові віти
В роси одяглись,
Свіжі і привітні,
З небом обнялись.
Смерекові віти –
Неземна краса,
Сонечком зігріті,
В синіх небесах.
2.Смерекова гілка
Сріблом зацвіла,
Осені сопілка
Зиму привела,
А як на ті віти
Упадуть сніги,
Не злякає вітер –
Казка навкруги.
3.На весняні віти
Сонце слало блиск,
Звуки із трембіти
Поміж гір лились.
В вітах смерекових
Розлились пісні,
Ми ж раділи знову
Молодій весні.
4.Смерекові шати –
Казка сивих гір,
Важко залишати
Землю цю, повір,
Адже незвичайний
Весь Карпатський край –
Смерекові чари –
Зелені розмай.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2020
Де сині гори
Підперли небо,
Гірські потоки
Де ревуть,
Там ясні зорі
Сміються з тебе,
І едельвейси
Там цвітуть.
Приспів:
А гори, а гори, а гори, а гори
димлять в вишині,
А води, а води, а води, а води
дзвенять чарівні.
А білі, а білі, а білі, мов сніг,
едельвейси цвітуть,
Де гори і води, там хмари над ними
пливуть і пливуть.
Де сині гори
Вітри спиняють,
Смерека хату
Стереже,
Там сонце в морі
Небеснім сяє,
Красу Карпат тих
Береже.
Приспів:
А гори, а гори, а гори, а гори
димлять в вишині,
А води, а води, а води, а води
дзвенять чарівні.
А білі, а білі, а білі, мов сніг,
едельвейси цвітуть,
Де гори і води, там хмари над ними
пливуть і пливуть.
Де сині гори
Та полонини,
Краса казкова
Вирина.
А вище вгору
Погляд полине –
То смерекова
Сторона.
Приспів:
А гори, а гори, а гори, а гори
димлять в вишині,
А води, а води, а води, а води
дзвенять чарівні.
А білі, а білі, а білі, мов сніг,
едельвейси цвітуть,
Де гори і води, там хмари над ними
пливуть і пливуть.
24.10.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2020
В теплім спомині хата,
І барвінок, і м’ята,
А ще груша крислата,
Й срібноросий город.
Там і батько, і ненька,
І ми з братом, маленькі,
У дворі чепурненькім –
Український народ.
25.10.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2020
Де сині гори
Лоскочуть зорі,
І вітер виє,
Забавля,
А внизу море,
Дивне й просторе,
Колише хвилі
І… гуля!
Те синє море
Воду гойдає,
Співа вітрами
Пісню влад.
А небо зорі
В море скидає,
Тоді заграє
Зорепад.
І синя річка,
Мов дивна стрічка,
Мене щоразу
Забавля,
А синій вітер
Цілує квіти
І не по разу.
Гей, гуля!
26.10.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2020
У інеї у раннім ти і я,
Та душі наші молоді і досі.
Нас поєднала з юності ще осінь,
І майже пів століття ми – сім’я.
Залюблені у золото гаїв,
В тужливе журавлине голосіння,
Ми стрілися у вечір той осінній
Без тьохкання весняних солов’їв.
Залюблені у спалах тихий рос,
У трави, котрі бачили немало,
У ранки, підперезані туманом,
У музику останніх дивних гроз.
Осінню казку вже п’ємо не вдвох
Від ніжного «люблю» нетлінні звуки,
На власних крилах діти і онуки.
Їм оберегом наші долі й Бог!
25.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876441
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2020
Тоді ішов четвертий рік війни,
Коли робився геноцид свідомо:
Татар етнічних зовсім без вини
Землі лишали, прав і навіть дому…
Півмісяця в товарняку в путі
Після п’ятнадцятихвилинних зборів…
Пообіч колій – тисячі життів
Зарили… Біль везли з собою…
Узбекистан чекав їх і Урал.
Ніхто не обіцяв для них палаців –
Цехи холодні, смерть, лісоповал…
Відігрівали душі у землянці.
Незгодних діставали й звідтіля,
Їм вироки спонтанно готували…
Чекала їх десятки літ земля,
Та чужина не одного сховала.
І ось той час, коли збулися сни
Після поневірянь їх по Союзу.
Повітря рідного вдихнули жмут рясний.
Татарська пісня розлилась в окрузі.
Так ластівки радіють щовесни,
Коли вертають з чужини додому.
Раділи так, але не всі вони
Після розлуки в півжиття потому.
Хтось до землі притиснувся грудьми,
Хтось цілував її, сльозою вмивши,
Здавалося, що змовкли всі громи…
А хтось… вмирав, від мандрів утомившись.
Над Кримом знов навис репресій час:
Татари під арештом, в казематах.
Імперія усілась на плечах…
То чи не досить на собі тримати?
А мо’, пора вже бряхнуть зо всіх сил
Й самим на своїх землях панувати?
Щоб вільними росли донька і син,
Усім народом треба повставати!
18.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2020
– Не випробовуй, сину, долі, –
Казала матінка мені: –
Не рвись до бажаної волі –
Служи собі, своїй рідні.
Я мамі тихо усміхнувся:
– А хіба в волі рамки є?
Здобути щастя всім я рвуся –
Завдання то святе моє,
Адже дружина, рідні діти –
То не приватний капітал –
Без них ні жити, ні радіти.
І я, й держава – сирота.
Бо всі ми є народ І сила
Його знаходиться у тім,
Коли моє бажання й сина
Служитимуть одній меті,
Коли щасливий рід і мати,
А тюрми – виключно музей –
Кожен знайде, де працювати,
Граніт науки хай гризе.
Хіба мета ця не важлива?
Заради цього варто жить!
Зібрать багате хочу жниво,
Бо доля всіх мені болить!..
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020
По краплинці збираєм історію
Із архівів таємних, гробниць,
Хоч була вона надто зашторена,
Обізвалась гучніш громовиць.
Мо’, тому, що писалася кровію
На землі і на стінах в’язниць –
В волелюбців стріляли закованих…
Й гасло світло ясних їх зіниць…
Скільки ж їх, безнадійно загублених,
Доль закреслених рухом пера!
Хтось із них був поетом улюбленим,
Та в ГУЛАзі далекім згорав.
Не зросли всім хрести над могилами…
З глибини ж їхні кості кричать:
«Ми за ваше майбутнє загинули
Й зараз мусимо вас захищать,
Щоб ніколи не стрілись ви з морами,
Не пізнали наруг таборів!
Хай міцніють плоди ваші й корені!
Долю нашу лиш не повторіть!»
17.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020
Заросила нічка ноги
Ледь не до колін.
Зачекалось дня ясного
Все, що на землі.
Ніч заглянула у річку -
Зорі там ясні,
Ясен місяць був за свічку,
Плавав по Десні.
Ніби човник жовтоносий,
Ночі рідний брат,
Він постійно зорі просить
Вийти на парад.
Стрепенулось раптом небо,
Бризнула роса…
Спокій втратили і верби –
Бджілкою – коса.
16.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020
Летить життя прямісінько у осінь…
Чи фото, чи то я уже не та?
Не ті і темно-русі мої коси –
То, мабуть, доля срібло упліта...
Літа ж, як птиці, в вирій відлітають,
А звідти не буває вороття,
У мої коси інеєм спадає
Та сивина, що вишило життя.
Бурхливе, гомінке і неспокійне,
І хто те знає, де цьому межа.
Таке буває іноді у кінах.
Який же мала гарт моя душа!
Людина й доля – хто з них головніший?
Шукаю відповідь і не знаходжу знов.
Можливо, осягну я це пізніше…
І чую шепіт: щастя і любов!
16.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020
Із сивини задимлених століть
Незримі крила пам’ять напинають
Про Русь, оту єдину на Землі,
Ізвідки рід мій витік починає.
Ту Русь, де поряд зло жило й добро,
Що віру свою мала і Енеїв,
Де сивий і старий, як світ, Дніпро
Хрещеним батьком став тоді для неї.
Не рік, не два цим землям – тисячі…
Колись на всю Європу Русь гриміла!
Князі її – культури сіячі,
Господарі і воєводи вмілі.
Це усвідомлюю і гордість груди рве
За край моїх прапраотців далеких.
Давно життя у цім краю нове,
Та кличе мене пам’ять, мов лелеку,
В минуле, щоб дізнатись, ким були
Оті, чий код ношу і зберігаю.
Мо’, через нього так мені болить
Війна на сході й серце навпіл крає?
Травневий день в бузковому вінку
Мене також, як завше, не чарує –
Болить, яку ж то ношу нелегку
Матуся має, котра ще горює
За тим, кого утратила в війні.
І сумнів обпіка: чи ж не даремно?
Так, на її життєвім полотні
Глибокі рани від подій буремних.
10.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2020
Життя, пропущене крізь себе,
Не дозволяє часто спать,
А будить у мені потребу
Це пережить і описать.
Чужі примірявши тривоги
На власну душу, як свої,
З молитвою лечу до Бога
І віршів тчу новий сувій.
Душа ж вогнем тоді зоріє,
Збудивши в інших співчуття,
Снопом думок серця зігріє:
Так, надскладне людське життя!
14.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2020
Він будив Україну
Словом правди палким,
Все життя до загину,
Слів знаходив полки.
Він любив Україну,
Так як він тільки вмів.
Гідний пагін коріння –
Він горів – не димів.
Він будив Україну,
Поки й змовкли уста –
Стуса шлях повторив він
І Ісуса Христа.
На хресті розіп’ята
Ще пручалась душа,
«Бійтесь волю проспати!» –
Нас молила в віршах.
Він будив Україну
До нового життя,
Долі мав він веління
Шлях обрати звитяг.
Він любив Україну
Більш за власне життя,
Розумів до пуття
Її долю чаїну,
Тож не мав каяття!
14.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2020
(Пам’яті Леоніда Тереховича (26.03.1941- 22.08.1992), маловідомого українського поета, борця за незалежність України, котрий пройшов табори, психлікарню, а смерть його стала останнім протестом проти беззаконня).
“Скінчиться все в обшарпанім хліві, де ще стоїть моє стареньке ліжко,” – пророче писав поет. Там його і знайшли. Мертвим. Перед цим він завітав до редакції райгазети (тут його добре знали) і стиха мовив, що його побила міліція на вокзалі. За що?
По смерті лікарі встановили: помер тому, що серце зупинилось. І винних немає… воно й справді, бо неволя забрала не тільки кращі роки, а й здоров’я – разом з довідкою про звільнення видали йому цілу купу довідок про хвороби. До того ж, ні притулку надійного, ні рідної живої душі, ні співчуття в селі, ні роботи…
«Я свідомо іду на муку»,–
Твердо сам поет заявив.
Інший з горя, може б, завив –
Цей пройшов лжесуди, розлуку…
Він свідомо пішов на муки:
Сам супроти системи встав,
Мов скалу, він її тесав,
А над ним кедебісти-круки…
Був же теслею особливим:
Тембр позичивши у дзвіниць,
Слово, зіткане з громовиць,
Кидав тим, хто був полохливим.
Він свідомо ішов на муки…
Попри обшуки і арешт,
Ніс важкий громадянський хрест
І віршів невмирущі звуки.
Не шукаючи собі слави
І безпечних прямих стежок,
Україну в собі знайшов
І те слово, що душі плавить.
Він свідомо ішов на муки…
За душею – ані гроша…
Долі примхи в його віршах,
Тож не хтіли їх брать до друку…
Крила маючи – не крилята –
Собі вибору не лишав –
Так бажала його душа:
Він за волю життям заплатить…
Йшов свідомо вже не на муки…
13.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2020
Гвалтована і краяна, і бита
Не раз – не два ти, матінко, була,
Сльозами удовиними залита,
Та вистояла! Отже, відбулась!
Твій стяг на шмаття рвали і топтали,
А він жовтоблакитив, майорів…
Раділо йому серце-калатало
Синів твоїх і їхніх матерів,
Отих, кому земля ця надважлива,
Тим, хто життя свого не шкодував.
Хто все зробив можливе й неможливе
І перемогу у борні кував;
Отих, для кого ймення Україна
Таке ж святе, як і церковний дзвін,
Й з останнім подихом бійця тоді бриніло,
Коли прощався з білим світом він!
Гвалтована і краяна, і бита
Не раз – не два ти, матінко, була,
Сльозами удовиними залита,
Та вистояла! Отже, відбулась!
8.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2020
Купали в річці верби віти
І шепотіли до води:
- Чи можеш ти нам розповісти,
Як ми потрапили сюди?
Вода не квапилась казати,
Хоч добре знала цей секрет.
- Вербове листя вирізати
Мусили ангел і поет.
Колись злодійкуватий вітер
Украв насіннячко верби,
Співав під музику трембіти,
І диво з див тоді зробив:
Полив чарівну сіменину,
І з неї виросла верба.
Зустріла й перші іменини
Біля води. Людей – юрба…
Спустився раптом ангел з неба,
Звернувся щиро до людей:
Йому знайти поета треба.
Чи не підкажуть люди, де?
А ті дивилася на нього,
Не розуміючи, як слід.
- Це отого, мабуть, смішного,
Який хотів змінити світ? –
Вказали дружно на поета,
Що саме риму підбирав:
- Життя його – падіння й злети –
Вже й заспокоїтись пора.
А той на деревце дивився
Й уклінно ангела просив,
Щоб видовжив вербичці листя
А в річки випросив роси.
Вербові гілочки зігрілись:
Розкрили, все-таки, секрет.
Не випадково ж їм зустрілись
Вода і ангел, і поет.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2020
9 Травня – історична дата,
Коли нацизму світ поставив хрест,
Коли останні змовкли канонади
І повернувся дикий план «Nach west“.
З 39-ого й по рік по 45-ий
Бої ішли не на життя – на смерть,
Коли два нелюди* – народ їм шле прокляття –
Поїли кров’ю землю нашу вщерть.
Та визволителі і в землю угризались,
Долаючи до перемоги шлях…
А скільки ж у снігах їх замерзало,
У вічні сни утрапивши в полях!
Нема героїв багатьох між нами,
В яких навік застигли ув очах
Війни картини – чорного цунамі –
Тож хай горить по кожному свіча!..
9.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2020
У центрі нашого села,
Куди зійшлися три дороги,
У бронзі весь стоїть солдат,
І невідомий, і відомий…
Стоїть на варті миру він,
Над ним верба схилила віти,
Спиняє бурі грозові
І захища від сонця квіти.
Внизу на плитах імена
Тих, що пішли колись в безсмертя,
Не повторилась щоб війна.
Не може слава їх померти.
Ще поряд храми два стоять:
Культури храм і храм науки.
Сюди приходять, ні, летять
І діти наші, і онуки,
Щоб перші прочитать слова
І букву вивести уперше,
Щоб кожна юна голова,
Коли навчання тут завершить
Змогла б собі вже раду дать
Ще й слід вагомий залишила,
Щоб не доводилось страждать,
Щоб не ламались юні крила.
16.09.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020
Весна святкує Перемогу
В природі, в душах і в війні,
Невже закінчились тривоги,
Людській біді сказала: «Ні»?
Вона ж легким бузковим цвітом
Дивилась в очі воякам,
Чума коричнева над світом
Нікого вже не заляка…
Зруйновані дороги, долі,
Руїни в селах і містах,
Та стала інша вже свідомість
В людей у наших проростать.
Вони так важко працювали
Без вихідних, а влада їх
Одне на одного цькувала.
Народ же вистояти зміг.
Живих сьогодні – одиниці –
Хто Перемоги прапор ніс,
Частіше в ліжку наодинці,
Знов за життя вони в борні.
Бува, згадають і «Катюшу»,
Далеку пісню фронтову…
Тоді сльоза старого душить:
Згадає друга чи вдову…
Їх рани й спогади тривожать,
Адже усе життя в труді,
Лиш смерть перемогти не зможуть,
Хоч стільки вміли у житті!
Вклоніться ж, люди, їм доземно –
Живим і мертвим. Це ж борці
За волю, за життя, за землю.
Вони – історії творці.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875162
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020
Уже й до мене осінь завітала,
Торкнулась білим пензликом чола,
Про пережите не мене спитала,
А з пам’яттю розмову повела.
До струн її крилом вона торкалась –
І спогади рікою полились…
Прочитаною книгою здавалось
Життя і те, чим я жила колись.
Там несподіванки буденні і святкові,
І хмарні дні, і крил стрімкий політ –
Все ожило на диво-рушникові
І цей непередбачуваний світ.
Радію я і осені, і веснам,
І сніговіям, і гучним громам,
І долі у життєвих перевеслах,
Котра мене у світі ще трима!
6.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2020
Верб засалатились коси.
Вітру сопілочка гра.
Лине згори суголосся.
Орють клини небокрай.
То журавлі. Не голосять –
Раде спускають «курли».
Слід його світиться в росах.
Їх не збагнуть перелив.
Веснонька кличе у поле,
Стежечку стеле до ніг:
«Досить тобі бути кволим –
Кличе-димить переліг».
23.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2020
Перебрела вже нічка річку,
Дрімала стомлена земля.
Не кидав місяць давню звичку
На все дивитися здаля.
Він срібну вимостив доріжку
Через водицю навпростець,
Заглянув в трави на обніжку,
Знайшов, кульбабка де росте.
Хотів її поцілувати –
Стулила губи-пелюстки.
До ранку буде так тривати –
В кульбаб закон, мабуть, такий:
Не дать цілунку без любові,
З коханим сонцем – інша річ.
Чарує й манить за собою
Ця загадкова мила ніч.
8.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2020
1.Плинув рікою час.
Осінь зустріла нас
Не золотим листком –
Скроні цвіли сніжком.
Пахнуть калина й глід
З голих осінніх віт,
Й посмішка хризантем
Вже по життю веде.
2.Ледь прозвучав для нас
Тихий осінній вальс,
І хоч ми вже не ті –
Душі ще молоді.
Ти мене запросив,
Повен осінніх сил,
І закружляв нас вальс
В тихий осінній час.
7.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2020
Понад степом сивим плине тиша,
Болем упилась її душа…
Вітер ковилю там не колише,
Бо земля здалась йому чужа:
Трави поріділі, обгорілі,
Вирви-рани додають жалю:
Москалі учора, озвірілі,
Дикість показали там свою.
Німотою степ укрився нині,
Стелиться невиплаканий сум:
Не один синок там наш загинув.
Обагрила кров його росу.
Пам’ятає степ, як гарцювали
Там османи й славні козаки.
Спинимо і цю орду-навалу
Й волю понесемо у віки!
4.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2020
Я хочу людям слово дарувати
Тверде, мов камінь, і легке, мов птах,
Що славило би Україну-матір,
Тривожило і серце, і уста.
У «завтра» віру хочу тим зміцнити,
Хто рівновагу втратив у житті,
Щоби не втратив ті важливі ниті,
Котрі тримають кожного в бутті.
Я не втомлюся світ, людей любити
І в цьому, і в наступному житті,
Зумію словом душі підкорити,
Щоб сильними були вони в путі.
Тим, хто захоче дивний світ змінити,
Краплинку волі спробую додать:
Не маєм права лінуватись-гнити,
Коли державу гне-лама біда!
У час, коли стоїть питання руба:
Буть Україні в світі чи не буть,
Скажу: зневіра, зрада – то їй згуба,
Лиш сильний дух – надійний атрибут.
5.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2020
1.Ключем летіли в тихім небі журавлі,
Із чужини вони верталися додому,
Собі шукали вони місце на землі,
Щоби віддати журавлину свою втому.
Приспів: – Ой журавлі, журавлики мої,
Я вас давно-давно уже чекала
З далеких і важких, важких доріг, –
Земля синам своїм, синам співала.
2.Синіло небо і раділо водночас,
І крила птахів ніжно-ніжно обіймало,
А в тих блищали сльози на очах,
Прожито ж бо й подолано немало.
Приспів.
3.Весняне сонце раптом сіло на крило,
Щоби зігріти й сльози, сльози підсушити,
Щоб на своїй землі їм затишно було,
Бо в рідній стороні найкраще жити.
Приспів.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2020
Де розляглося Дике поле,
Тополі з небом гомонять,
Де вітер осідлала воля,
Їхав козак, просив коня:
Приспів: – Неси мене у Січ далеку
За неї неньку воювать,
Щоб зупинити небезпеку.
Летіли вслід за ним слова.
І кінь летів, як дикий вітер,
Спішила шабля до Дніпра,
Тягла тополя в небо віти.
Коня козак щосили гнав.
Приспів.
Та молода козачка стрілась,
Немов спустилася зоря.
Козацьке серце загорілось.
Не міг він їхать звідтіля.
Приспів.
Коли ж на світ благословилось,
Козак уже був у путі.
«Не маєм права ми спізнитись!»
Не птах – козацький кінь летів.
Приспів.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2020
Губилась стежка в полинах,
Що від журби, мов посивіли,
Ген-ген синіла далина,
Жита навколо половіли.
Аж ось і край мого села,
Такий близький і серцю рідний,
Раптово душу звеселя
Гніздо лелече, заповідне.
А он – три сонця над селом –
То церква з диво-куполами,
Ще й кожен – з рятівним хрестом,
І дзвін полився над полями.
Я, мов окрилена, лечу
Вже не по стежці – по городу –
Додому… хочу знов почуть
Матусі голос – голос роду.
Та ні!.. Город не наш, таки,
І двір не той і навіть хата.
Роки даються узнаки,
Хоч можна все це ще впізнати.
Я до криниці підійшла,
Води у жмені зачерпнула,
Знов силу у собі знайшла
Й до церкви мовчки повернула.
Бач, куди стежка привела,
А далі – цвинтар, там могили
Моїх близьких, людей села,
Тих, хто помер і хто загинув.
Вклонюся цим святим місцям,
Бо, чи вернуся ще, - не знаю.
Та стежка в полинах оця
Чомусь постійно серце крає.
18.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2020
Чи хочеш, любий друже, знати,
Що значить для людини хата –
Найзаповітніший поріг,
Куди вертаються з доріг,
Куди несем свої тривоги,
Шляхи долаючи розлогі,
Де біля рідних тих воріт
Зустріне радо батьків кіт,
І запах м’яти, і любистку?
Тут мама стала за невістку.
Криниці давнє джерело
Ще й досі воду зберегло.
І слід до неї, полиновий.
Он цвіт розкішний, калиновий,
Торкнись рукою до дверей –
І вже тебе в полон бере
Отой куток, що з образами,
(Як жити треба, нам казали).
Широка, з півниками піч,
Що зігрівала кожну ніч,
Пекла ще й пироги із маком,
(Вони із особливим смаком).
Скоринку з хліба пригадай…
- Хоч сам не з’їж, а старцю дай, -
Навчала мудрим словом мама.
Ти, мабуть, вчиш своїх так само?
І під Різдво веселий сміх,
Що в хату цю збирав усіх,
І паску, запашну, духмяну,
Теж спечену руками мами,
Долівку в травах з чебрецем
Під Трійцю. Пам’ятаєш це?
Поглянь в вікно – стара тополя,
І рідна, і близька до болю.
Весна, чи літо, чи зима –
Для тебе, друже, все дарма,
Адже до рідного порога
Завжди коротша є дорога.
А як зайшов іще й сусід,
В душі залишить теж свій слід.
Душа козацька й хлібороба –
То для людини вища проба.
Сусіду й хаті цій вклонись,
За рідних щиро помолись!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2020
Зорею вечір у вікно
Мені постукав…
Душі моїй не все одно:
Болить розлука…
Адже коханий полетів
Край боронити,
Зробивши вибір у житті,
Не став він нити,
Бо ж хто тоді, якщо не він –
Думок – вагони.
Шкода, що воля у крові.
Мовчать ООНи…
Кладу правицею я хрест –
Молюся знову:
Якщо ти, Господи, воскрес,
Почуй цю мову:
«Врятуй коханого мені
І Україну!»
Зоря озвалася в вікні:
«ВІН НЕ ЗАГИНЕ!»
30.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2020
[b]Такою була весна в 2017. [/b]
Вже весни діждались люди,
Раптом… сніг, та ще й який!
Вітер сильний, холод лютий,
З абрикос летять квітки.
Вітром змучені тюльпани,
Поверх снігу височать,
Все у білому жупані,
Трави дихати спішать.
Перелякані нарциси
Нахилилися, тремтять,
Горя вдосталь напилися,
Не розцвівши до пуття.
І в суспільстві, і в природі
Не найкращі нині дні,
Тяжко-важко жить народу…
Діти ж гинуть на війні.
22.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2020
Полощуть крила білі лебеді у річці,
Тонкі їх шиї уже вимиті давно.
О, як хотілось їм лишитись в юнім віці,
Та це нікому, ще нікому не дано!
Приспів:
Вони кохались самовіддано, до болю,
І добре так було обом у самоті…
Хто зустрічавсь хоч раз із справжньою любов’ю,
Пізнав той радощі і щастя у житті.
Гроза весняна тихі води розтривожить,
Веселку кине, мов казковий диво-міст.
Без неба й волі жити лебеді не можуть,
Тож до веселки вони в парі піднялись.
Приспів: 22.08.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2020
Герої, кажуть, гинуть – не вмирають
І часто з піснею живою на устах,
Ворота їм відчинено до раю
Про них у серці пам’ять пророста!
Герої таки гинуть – не вмирають –
Переконались ми у цім не раз:
Не ворог їх – вони його карають –
Засвідчують це Крути і Донбас!
Герої тільки стоячи вмирають,
І смерть така їх ворога ляка,
Мовляв, у українців оживає
Ген характерника – січовика Сірка!
Герої не вмирають, а… згорають…
Чи то є воля Божого перста?
Це – оборонці мови, роду, краю,
Запам’ятай сліди до їх хреста!
28.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2020
Десь вилилась мелодія з вікна
І сколихнула вечір цей журбою,
Мов хвилею котилася вона,
Душі торкнулась і озвалась болем.
І зазвучав невидимий дует,
Душі моєї і душі чиєїсь,
Не міг ніхто спинить цей дивний лет
До місяця, що зрив згори свічею.
Він слухав сповідь наших душ обох
Про все, що довелося пережити,
А другим слухачем її був Бог.
Не міг сльози своєї осушити.
Мелодія ж лилась, немов пливла,
Наповнюючи все і всіх собою
Про те, що ми – то щастя два крила.
Чому ж не стали ними ми з тобою?
31.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874095
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2020
Під шквал металу і вогню,
Де смерть виходить погуляти,
Із духом, схожим на броню,
Боронять волю нам солдати.
Вона ж оцінена в життя
Бійців і неньки України.
Там кращі з кращих – не сміття,
Тож воля наша не загине.
Там вої світла і добра,
Сторожові святої волі
І посивілого Дніпра
Проти агресії-сваволі.
І місить долі їхні «Град»,
Лягає сивина на скроні…
Стріляє в них вчорашній «брат»,
Котрий плює на всі закони.
Бійці ж, мов кам’яні, стоять:
За ними – їхня Україна
І віра в них тверда, своя:
«Звучати буде солов’їна!»
30.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874093
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2020
Могутній батечку Дніпро,
Землі моєї серцевина,
Бідніє пам'ять на добро,
Але ж вона у тім не винна,
Що зліва й справа люд стогнав,
Життя його – пекельні муки.
Дим воєн очі застеляв
Батькам і дітям, праонукам.
О земле, матінко моя,
Ти теж не можеш те забути,
І рани ще тобі болять,
Де до крові в'їдались пута?
В пологах довгих і важких
Народжуєш-таки державу.
Та чи не схиблять вожаки,
Щоб долю світлу, не іржаву,
Подарувать святій землі,
Ім'я якої – Україна,
Якій сам Бог тепер звелів
Буть рівною посеред рівних?
01.12.2012
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873983
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2020
Серед тисяч доріг
Заповітну зберіг,
Що веде мене з дому й додому,
Бо вона – головна
І єдина, й одна,
І мені найрідніша одному.
Хто пізнав чужини,
Ці думки не жени,
А погодься, як зможеш, зі мною:
Дома навіть поріг
Жде завжди із доріг,
Й зустріч ця завжди пахне весною.
Не весна то – любов,
Що верта тебе знов
В рідний край, де могили і мова,
Хоч могила мовчить,
Пісня неньки звучить
В твоїй пам'яті знову і знову.
19.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873982
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2020
Відлетіли з журавлями весни,
Час пройшов і неабиякий,
Знов я тут і в пам'яті воскресли
Забуттям притрушені роки.
Вигін, де ми весни зустрічали,
Ніби килим, тканий споришем,
Тут ми грались, бігали, кричали, -
Вмиті першим весняним дощем.
Он – криниця, ще жива, ще диха,
І вода у ній така ж, смачна.
«Пам’ятаю все, - шепоче стиха, -
Твій візит – то дата визначна».
Я проходжу мимо. Ряд шовковиць,
Щедро частували вони нас.
«Не було в житті моїм околиць, –
Зізнаюсь, – рідніших ще від вас.»
Півстоліття збігло у минуле,
Стали ми всі на своє крило…
І тепер із пам'яті війнуло
Все, що у дитинстві відбулось:
Перші вдачі і розчарування,
Перші сльози в темному кутку.
Я й не знав, що то було кохання –
Не зустрів більш дівчину таку.І
І хоча побачив я немало,
Випив все, що доля піднесла,
Хочу знать, життя чи не зламало
Дівчинку із нашого села.
Хати теж поранені стояли
Під вітрами часу, ледь живі,
Відійшли у вічність і селяни,
Вже стежок не топчуть у траві.
Заросли двори чагарниками,
Он гніздо лелече збереглось.
- Не торкайтесь їх малят руками –
Горе буде…
Може, те й збулось,
Що тепер земля осиротіла,
І у душах щось у нас не так?
Як приїхати мені сюди кортіло –
Однокрилий стрів мене вітряк!..
Наші села тихо вимирають,
Лиш зозулю чути й солов’я.
І в тривозі серце завмирає:
- Україно, матінко моя!..
1.06.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873833
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2020
У сповиточку деяке ще листя,
Та білі вельони* вдягли уже сади,
Отарами тумани розбрелися –
Ранкову свіжість п’ють з роси й води.
Шпаки свої пісні переспівали,
Тепер горла тренують солов’ї,
Зозуля жде грози – не закувала,
Жалі в собі тамує ще свої.
Найперше жаби «кум» не будить ранку,
Й зорю вечірню мовчки зустріча,
Прибрався берег в пишну вишиванку,
Уперто поле кличе сіяча.
Упевнено береться той до діла,
Адже весняний день годує рік,
Тож молиться душа його й радіє:
«Нехай уродить краще, ніж торік!»
28.04.2020.
* – головне вбрання нареченої (фата).
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873830
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2020
Ще рани не загоєні. Болять…
Уперта ж пам’ять душі розтинає…
З свинцем і кров’ю змішана земля…
Коліна ж Україна не згинає!
Нема святішого нічого,
Ніж воля власної землі.
В колонії і сонце чорне…
Сам Бог боротись нам звелів.
Чи ж маєм право забувати
Про тих, що впали у борні,
Супроти тих, хто грабувати
Йшов нас зі зброєю, в броні,
Хто нищив нашу волю й право,
У трупах… очі колупав
З облич «крутян», що йшли за правду.
З їх духу виросла УПА.
А перемога над Рейхстагом?..
Предовгий список наших мук:
Заслання, каторги, ГУЛАГи…
Чи вирок винесли комусь?!
Тепер ось правнуки «упівців»
Донбас наш кров’ю залили –
Там молоді бійці і в віці
Пройшли аеропорт, котли!..
Звучить насмішкою сьогодні:
«Москва шле в Київ гум конвой»,
Коли війна іде народна,
І душі сповнені тривог…
Попи у Лаврі промосковські…
Куди їх слово поведе?
Адже це Путіна службовці!
Де СБУ вкраїнське? Де?
27.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873688
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2020
Сьогодні Проводи. Щороку у цей день ми провідували могили своїх рідних, друзів, сусідів, знайомих, а цього року згадуємо вдома при свічечці. Цей вірш моїй мамі Ходак Феодосії Іванівні.
[b]Тобі, матусю, віршик мій новий![/b]
Матусю, не була ти навіть сива,
Коли душа злетіла в засвіти,
Любила землю й цим була щаслива,
Та рано залишила її ти.
Немов учора, нам ти дарувала
То посмішку, то мудрий свій совіт,
Молитвою від лиха рятувала,
І нам здавався раєм білий світ.
На небі ти вже два десятиліття,
Собою й там прикрасила наш рід.
Уже і ми із братом люди літні.
Війна у нас ще й вірус цей – «COVID».*
Я знаю, мамочко, що ти і там при ділі,
Без цього жить ніколи не могла.
Гадаю, й ти від того не зраділа:
Немає майже вже й твого села.
Уперше ми не прийдем на могили
У день Провід, та ти вже нас прости –
Біда у нас: людей багато гине,
Ростуть, немов гриби, нові хрести…
В Донбасі сьомий рік війна палає –
Праправнуків твоїх вона п’є кров.
Всевишнього молитвами благаєм,
Щоби поміг нам ворога збороть.
О, як непросто на Землі сьогодні!
Здається, й люд до всього збайдужів.
Навіть весна, як і серця, холодна.
Частенько й рідні люди, мов чужі.
Чи знову «чорну смерть»** ми проживаєм,
Як то колись, в далекому «тоді»,
Чи що насіяли, тепер те пожинаєм?..
Планета наша, мамо, у біді!
27.04.2020.
* – COVID-19 - це інфекційне захворювання/
**– «чорна смерть»* — «найжахливіша демографічна катастрофа в історії людства».
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2020
Стоять оголені гаї,
Вода внизу хлюпочеться.
Літа мої, мої жалі,
Любити й жити хочеться.
Вклонюся я святій землі,
Хай силоньки потрояться.
Літа мої, мої жалі,
Хай рани всі загояться.
Літа, мов коні вороні,
З вітрами ще змагаються.
Літа мої, мої жалі,
Живуть хай і кохаються.
Давно замовкли солов’ї
І листям вітер грається.
Літа мої, мої жалі,
Життя хай не кінчається.
22.10.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873586
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2020
Колише зорі пісня солов’їна,
Село лежить у сповиточку снів –
Це той куточок раю в Україні,
Де люди особливі і пісні.
Приспів:
У них краса і велич України,
І запах м’яти, й чари чебреців,
І доля особлива Чураївни,
Й сльоза гірка матусі на щоці.
Зірки впилися місяцевим сяйвом,
Бентежить їх і солов’їне «тьох»,
Його на хвилях нічка колисає,
Поміж сердець будуючи місток.
Приспів.
Коли ж ясний рожевоокий ранок
Запалить схід і зіроньки збере,
Трава зодягне дорогі корали
Під звуки солов’їні «сі». «до». «ре».
Приспів.
23.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873577
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2020
[b]Вірш написаний ще у 2012 році, але проблеми залишились ті ж. [/b]
Летить-біжить крізь дні і ночі
Найстарший чин в державі – час.
Він землю пам’ята праотчу
І вболіває знов за нас.
Чому земля у нас єдина,
І біди, й звичаї також,
А влада чомусь нас ділила
Ще й видала дурний закон
Про мови, бач, регіональні?
А українська? Проживе?
Адже лиш мова об'єднає.
З часів ще Ігоря зове
До нас його пророче, славне:
«Єднайтесь, адже ж в цьому міць.»
Згадай поради Ярослава,
Зерно в них мудрості поміть.
Єднаймося ж, і схід, і захід,
І північ з півднем – ми ж одні.
Не різнимось навіть сльозами,
Єдиним фронтом у війні!
Чому ж ми владі дозволяєм
Себе ділити на сорти,
В церквах теж голови схиляєм
Владикам різним? Думав ти,
Як довго зможе Україна
Так жити, мов між двох вогнів?
А може, ждем, коли країну
Народний об'єднає гнів?..
Кажуть, що назва «Україна»
Від слова «краяти» пішла…
Не крайте душу солов’їну.
Зоря нова уже зійшла!
27.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2020
Де в піснях тоне гай,
Де весняний розмай,
Запах м’ят, сивина полинова,
То моя сторона,
Непорочна й ясна –
Світ дитинства у пам'яті знову.
Я крізь марево літ
Знов готова зустріть
І весну, і замріяні верби,
І дзвінкий потічок,
І калини пучок –
Маю в цьому жадану потребу.
Хоч у мріях вернусь,
До землі нахилюсь,
В споришах відшукаю стежину,
По якій я колись
Бігла в світ, що дививсь,
Як мене проводжала жоржина.
Я пройдусь по лугах,
Піднімусь, наче птах,
Над ромашковим полем полину.
Припаду до води
І нап’юсь досхоти –
О дитинство моє, тополине!
Через тисячі літ
Знов вернуся в цей світ,
Щоб дитинство зустріть барвінкове.
Я в житах поселюсь,
За життя помолюсь,
Подарую дугу веселкову!
Бо ж душа не вмирає ніколи.
17.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873429
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2020
Мене чарує неба глибина
І ранок тихий, й світла тепла днина,
І місяць, що з-за хмари вирина,
І перший крок маленької людини.
Мене чарує шум весняних вод
І літня ніч, коротка, з скрипалями,
І золотий осінній хоровод,
І сніговій над луками й полями.
Мене хвилює непростий цей світ,
Де місця злу й добру завжди доволі,
І журавлів над хатою політ,
І України калинова доля.
Мене хвилює вишитий рушник.
Червоне й чорне де переплелося,
Перед тобою, земле, я – боржник
За власну долю й золоте колосся.
21.08.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873313
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2020
Вінок розкішний із барвінку
Весна-царівна одягла,
Співає в небі жайвір дзвінко,
Біжить стежина до села.
І тепле сонечко цілує,
Найперші квіти весняні,
А трави око ген милують,
В них роси синьо-вогняні.
Давно вернулися лелеки,
Будують житла для дітей,
І хоч до літа ще далеко,
Бузковий дим уже цвіте.
Нехай вона дарує казку,
Усе навколо звеселя,
І п’є, як воду, теплу ласку
Благословенна ця земля.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873307
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2020
Перетинає Україну
Із півдня журавлиний ключ.
Ловлю із неба я пір'їну
Іще в повітрі голіруч.
З-під сонця лине журавлине
Знайоме й вірне те «курли»,
Шукають, стомлені, долину,
Весну на крилах принесли.
На серці солодко й тривожно,
В повітрі шириться тепло,
Без журавлів прожить не можна –
Усе б по-іншому текло.
А я дивлюся на пір'їну,
Тулю її до ніжних губ –
Для журавлів і України
На все життя я однолюб.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2020
Я України є дочка,
Землі, що вже відома в світі.
Вона й з польоту літака
Найкраща – й я за це в одвіті.
Я України є дочка,
Вогнем гартую серця крицю.
Одна в нас доля є – тяжка,
Та берегтиму, як зіницю.
Я України є дочка,
Служити їй завжди готова.
Моя це клятва є така,
І повторю її я знову:
- Я України є дочка…
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873175
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2020
Я зачарована струною,
Що ллє з блакиті голубої
Отой тонкий весняний спів –
То жайвір заспівать посмів.
Він бавить світ високим тоном,
Хай в душах звуки ті потонуть,
І вже ніхто не заважа,
Щоб запалала та душа
Вогнем великої любові,
Тоді молитву, а не сповідь
Вона до Бога понесе,
Бо ця любов – понад усе.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2020
Любити треба Україну,
Як сонце, що дає тепло,
Щоби в реформах не згоріла,
Щоб місце тут усім було.
Любити треба Україну,
Як небо, сонце де пливе,
Щоби ніколи не старіла,
Звучало слово щоб живе.
Любити треба Україну,
Як найсвятішу із чеснот,
Щоби ніколи не загинув
Хоч змучений – живий народ.
Любити треба Україну,
Землі ту жменьку, що з села,
Бо це вона тебе зростила,
В життя дорогу повела…
Любити треба Україну!.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873063
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2020
«Серце людям віддай, душу – Богу,
Честь і совість – залишиш собі», –
Такі чути слова мала змогу
Я від батька, коли у журбі
Залишала поріг отой, отчий,
Де і слово, і перший мій крок,
Найрідніші де матері очі
У молитві до Бога й зірок
Все про долю щасливу благали,
Допомоги просили дочці:
«Між людьми будь людиною, Галю,
Пам'ятай настанови оці.»
Пролетіли літа й люті зими,
Буревії життєві трясли,
І жила, й працювала із ними
У чеканні добра і весни.
І хоч осінь на скроні упала,
Не забуду батьків настанов,
Як би всім вони в душу запали
І життя повторилося знов,
Все було б набагато простіше,
Ми б шукали в житті інший сенс.
Ти і я були б теж, мабуть, інші,
Тільки треба повірити в це.
09.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872948
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2020
Ранком тихим осіннім
Там гуляє туман.
Різнотрав'я на сіно…
Гір, ярів там нема.
Плине річечки русло,
Понад нею – село.
І хоч хат там не густо,
Та було, ні, жило.
Учепилось корінням
Вікопомних дубів,
Верб крихких і тендітних,
Що схилились в журбі.
Щедрі яблуні й груші
Пригощають село,
Щоб добріш були душі.
І рясніло зело…
А на пагорбі, вище,
Рвуться в небо хрести –
То – сільське кладовище,
Хоче рік весь цвісти.
Рушники там і квіти.
Їх полощуть дощі.
І здається, що звідти
Чути голос душі:
«Будьте мудрими, люди,
Землю, працю любіть,
І село ваше буде
Жити в сонмі століть!»
03.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872945
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2020
Я хочу з Сонечком «на ти»,
Його тепла секрет пізнати,
І навіть витвори-мости
Побудувати з дива-злата.
Нехай і сонячна струна
Проникне в душу й заспіває,
Не віршем – піснею вона
Усе життя моє триває.
Я хочу з Місяцем «на ти»,
Секрети доль, життя пізнати,
Цю цінність людям понести,
Назвати їм ту гідну дату,
Коли посіється добро
В моїм краю, заколоситься,
А сонячне й людське тепло
Зігріють жито і пшеницю.
І зацвіте у душах теж
Воно небаченим ще цвітом,
Яке не матиме і меж,
А крокуватиме над світом.
Я хочу виростити сад,
Щоб всім по яблучку знайшлося,
Де правда, а не чудеса,
Була б в життя святім колоссі.
Я хочу дикість засудить,
І кара та, хай буде вічна,
А сад мій буде знов родить
Плоди, що сила в них магічна.
Вас ними щедро обділю –
Не станьте ж перекотиполем,
Щоб долю вибрати свою,
Вінчайтесь із народу болем.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872801
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2020
Чорнобиль, Прип'ять і Десна,
Й така близька, й далека Ічня –
Ця тема рідна і сумна –
Землі своєї тема вічна.
Летіла я в чужі краї
Дитям, характер гартувала,
Та завжди на моїм крилі
Було і спогадів немало.
Й тепер, як чую щось про край,
Де мій і предків дух витає,
В душі такий тоді розмай! –
Здається, й груди розпирає.
Той, хто не знав чужих людей,
Прожив, неначе, у теплиці,
Не зрозуміє… Хай цвіте
Моє село і часто сниться…
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872799
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2020
Її я називаю просто – Мати,
А мати рідна лиш одна в дітей.
Люблю її таку, хай не багату,
Та кращої немає вже ніде!
Її краса – то сонячна долина,
А понад нею – синій небокрай –
Це звідти пісня жайворонка лине
Й дзвенить гірський веселий водограй.
Її душа і щедра, і багата,
Радіє їй сьогодні білий світ.
Тризуб, колосся в полі й біла хата
Відомі всім, й садів травневий цвіт.
Її ім'я – легендами повите,
Спів Чураївни крізь віки луна,
І Роксоланою земля ця знаменита,
І козаком, що рідний край звільняв.
– Моя ти ненько, славна Україно,
Я вірю в тебе, в долі світлий час.
У душах відбудуємо руїни!
Зоря надії не залишить нас!
11.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872660
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2020
Одягну я вишиванку,
Вийду в поле рано-зранку,
Зустрічатиму весну,
І ясну, і голосну.
Простягну навстріч долоні –
Все у сонячнім полоні:
Річка, поле, моріжки,
І дерева, і стежки.
Оживає все довкола,
Краще не бува ніколи,
Як весняної пори:
Справжній рай для дітвори!
І у серці теж святково,
Мов знайшов собі підкову, –
Цим з весною поділюсь
Й працювати не стомлюсь.
15.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872658
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2020
Перекликались журавлі,
Коли верталися додому.
Ключі у небі чималі
Я рахувала по одному.
Сурмила в сурми вже весна,
Людей до праці закликала.
Погода сонячна, ясна,
Вівсянка пісню заспівала.
Я помолюсь святій весні
І сонце хочу привітати.
Хай родить врожаї рясні
Земля одвічна наша мати.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872555
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2020
- Чи знаєш, сину, хлібу ціну? –
Спитав дідусь у юнака? –
Яка життєва необхідність
І інша роль його яка?
І відповіді не чекавши,
(Терпіння в нього вже не те)
Став говорити сам, як завше:
- Хліб – це і поле золоте,
Що вироста з малих зерняток,
Политих потом і дощем,
І в техніці святий порядок,
І в серці особливий щем.
Хліб – це для сонця тепла справа,
Бо без тепла – то вже не хліб,
Для вітру – витівка-забава,
І не порожній буде хлів.
Хліб – загадкова то вечеря,
Смачні сніданок і обід.
З ним не повернеться печера,
Не буде тих прадавніх бід.
Хліб – то не тільки в небі сонце,
А й на весільному столі
І в нас, і в шведа, і в естонця,
І в Африці, де Сомалі.
Хліб – то від Бога нагорода
За чесний труд, ранню зорю,
Коли вставав і в непогоду,
І в спеку думав: «Не згорю!»
Хліб – то обов’язок людини
Перед землею і дітьми
І в темну, й світлу теж годину,
То ж з хлібом завжди будем ми!
Хліб – то життєва є криниця,
Що всім енергію дає,
Міцніє з ним держави криця,
І благоденство настає!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872554
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2020
У снах я часто-часто бачу
Моєї України долю.
Чи то їй Бог таку призначив?
Чи додаєм самі ми болю?
І все ж майбутнє України
Постане іншим скоро в світі,
І буде мова солов’їна
Звучати на земній орбіті.
Й народ, звичайно, помудріє,
Відкине у минуле вади.
Я вірю: він, таки, зуміє
В державі джерелом стать влади.
Не на папері, а в законі,
Який порушити – ні, ні!
Обман? Корупція? – Ніколи!
Так жити хочеться мені!
22.11.2012
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2020
Ой, у полі три дубочки росли виростали,
Росли, поки ті дубочки та й дубами стали.
Три дуби високі, статні, в листі, як ніколи,
Три богатирі неначе та й у чистім полі.
Ой, хто ж іде, ой, хто ж їде, на них поглядає,
А сердитий сильний вітер жолуді гойдає.
– Ой дуби, мої дубочки, дуби зелененькі,
Чому ж у вас, чому ж у вас жолуді дрібненькі?
– Ой, тому вони дрібненькі, що у чистім полі,
Що тим вітрам, ще й сердитим, забагато волі.
Що ті вітри, сильні вітри дуби роздягають,
А дощі у пізню осінь щедро поливають.
А ще сніги, завірюхи гілля розпинають,
А морози-морозенки печуть-допікають.
Ой дуби, мої дубочки, дуби зелененькі,
Пошли ж бо їм тепло, Боже, й дощики дрібненькі!
21.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872449
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2020
Гуля вітер
По діброві
Гіллячко ламає.
Плачуть віти,
Рида стовбур,
А ще більш сама я.
Гуля вітер
По пшениці,
Хвилі підіймає.
Стали діти,
Хата й сниться,
А гнізда немає.
Гуля вітер
Та й по житу,
До землі схиляє.
Як же мені
З дітьми жити –
Милий десь гуляє?
Гуля вітер
Попід небом –
Земля хай спочине.
Батька дітям
Ой, як треба!
Але є причина.
Гуля вітер,
Гуде в хмарах,
Аж землиця тужить.
Не ждіть, діти,
Батька марно –
Ми йому байдужі.
17.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872330
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2020
Дізнатись треба
Про очі в неба,
Бо очі – дзеркало душі.
Дитини очі –
Дарунок отчий.
Не можуть буть вони чужі.
Спитати хочу
Про карі очі,
Про очі чорні й синь очей.
Кохані чому
Не кожні очі,
Чому сльоза із них тече?
Небо мовчало,
Немов вивчало,
Про очі людям що сказать,
Про парубочі
Й очі дівочі,
Й дощем закапала сльоза:
«Ой, чорні очі –
То колір ночі,
Очі пророчі – то від зір.
А очі сині,
Ніжні й красиві,
Зрадливі часто – перевір.
А очі карі
Трохи лукаві,
Та безталанні у житті.
Все ж очі карі
Милі і гарні.»
Мені ж потрібні саме ті.
27.10.2012
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2020
Чомусь життя завжди строкате,
І ми з усім не завжди «за».
Не поспішає висихати
Бентежна батьківська сльоза.
Тож сиву нахили голівку,
До серця ніжно пригорни,
Й запахне глиною долівка
І теплі з печі деруни,
Й гарячі мамині долоні
(Від них таке завжди тепло).
Душа твоя не захолоне,
Бо з молоком добро текло.
Не жалять хай чужі достатки,
Бо важливіші думи ці:
Щоб тільки світ був у порядку
І літом пахли чебреці.
Життя завжди чомусь строкате,
І ми з усім не завжди «за»,
Хоч діти добрі, й не пихаті,
Бентежить батьківська сльоза…
22.10.2012
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2020
Я посаджу тополю в полі,
Щоб і розкішна, і струнка,
Не знала щоб людського болю,
Не стала щоб крихка, слабка.
Я посаджу тополю в полі,
Щоби була, як оберіг,
Росла завжди щоби на волі
Нас виглядала із доріг.
Я посаджу тополю в полі,
Щоб маяком для всіх була,
Блукав хто у життєвім морі,
Вертав до рідного села.
Я посаджу тополю в полі,
Щоб вітер бавила й грозу,
А її віти, в листі й голі,
Спиняли батьківську сльозу.
Я посаджу тополю в полі,
Щоб стала пам’яттю для тих,
Хто йшов назустріч власній долі,
В далекі вилітав світи.
Я посаджу тополю в полі,
Щоб чарувала диво-світ,
Де діти б не жили в неволі –
Таким є отчий заповіт!
8.10.2012
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2020
Ні срібла-злата, ані слави
Не мала я в своїм житті,
Хоч ненароком розкисала
В такім складнім людськім бутті,
Та дух я свій, як меч, кувала
В життєвому святім вогні,
Солодких масок не вдягала
І не тонула у багні.
По крапельці збирала сили,
Мов найстаранніша бджола,
Добром і вірою зросила,
Щоб духу сталь міцніш була.
Той дух є родичем свободи,
І плани в нього не малі –
Зміцнити помисли народу,
Заприсягнуть своїй землі,
Щоб заясніла України
Зоря яскравим світлом тим,
Якщо ти патріот країни,
Вогонь свій гордий засвіти.
Тоді здобудеш честь і славу,
Хай не для себе – для синів,
Щоб прапор цей не для забави –
Як символ щастя майорів.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2020
[b]Пройшло 7 років після написання цього твору. Тоді ще не витав у повітрі дух Євромайдану, ніхто не чекав війни з Росією, але ми й досі в пошуках зернини правди. [/b]
Прискіпливо вдивляюсь в давнину,
Немов шукаю правди там зернину.
Її сподвижникам віддам я данину,
Зерно те берегтиму дозагину.
Хай непростий, жорстокий нині час –
Зерно те проросте, наллється колос,
І ще планета порадіє за всіх нас,
Почують в світі України голос.
І сивочолий батечко Дніпро
У своїх водах правду ту освятить,
Нехай розквітне між людьми добро,
Тож не дозволимо йому зів'яти!
05.03.2013
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872063
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2020
Дарує сонечко весну,
Щоб розбудить життя і землю,
Пташину пісню голосну.
За це вклонюсь йому доземно.
Дарує сонце літа час,
Зігріти щоб теплом любові
Птахів і землю, і всіх нас.
За це вклонюсь йому я знову.
Дарує сонце восени
Землі і людям урожаї
І добрі та спокійні сни.
За це вклонюсь, бо поважаю.
Без сонця не бува й зими,
Птахи у вирій подалися,
Земля радіє їй і ми
Тепліше взулись, одяглися!
12.10.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871902
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2020
- Бабусю, - просить внук ласкаво, –
Звари мені, будь ласка, кави,
А ще зроби і бутерброд,
Бо хоче їсти вже мій рот.
Бабуся рада, аж літала,
І кави, й цукру вже дістала…
Почувся голос дідуся:
- Набридла музика вже ця.
Звучить вона у нас щоранку.
Вставай, внучок, зроби зарядку,
Умийся добре проти дня –
Зрадіє вся твоя рідня.
А потім – кава, справи інші…
Чи правильного склав я вірша?
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871899
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2020
Коли весна осінні шрами змиє,
Теплом і сонцем зцілиться земля,
Душа зрадіє й серце вже не ниє –
Набрала перших квітів і зела.
Землі своєї набери в долоні,
Живильний запах в себе удихни,
Відчуй себе у дивному полоні
Цієї неповторної весни.
І дні і ночі в неї особливі,
І кожен з них – новий то крок вперед.
Весняна особлива навіть злива.
У чому ж, справді, є її секрет?
28.01.2013
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871772
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2020
Я до тебе прийду…
Ні, прилину на крилах любові
Крізь розвихрені дні
І ночей заколисаних сни.
Я до тебе прийду…
Зустріч цю ми чекали обоє,
Як оновлення дух,
Як пташина чекає весни.
Я до тебе прийду,
Тихим сном посміхнусь на світанні
І росою впаду,
Щоби ти не сколов своїх ніг.
Я до тебе прийду,
Проросту дивоквітом кохання,
В тихий рай поведу,
Де на нас зачекався поріг.
Я до тебе прийду
Крізь дощів сивину й заметілі,
Біди всі відведу,
Своїм серцем твоє запалю.
Я до тебе прийду,
Подарую не просто надію –
Ключ від щастя знайду
І вручу, бо ж давно вже люблю!
12.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871767
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2020
1.Ой, летіли гусоньки, кричали,
Над землею високо пливли,
Про весну й про себе сповіщали,
Що нарешті в край свій прибули.
Приспів:
Ой, ви гуси, гуси. гусенята,
Дякую за весну й за любов
Хочеться теплом вас обійняти,
Що до нас вернулися ви знов
2.І хоча шляхи важкі здолали
Через море, гори і поля,
Часто й смерті в очі заглядали,
Та любов у рідний край вела.
Приспів:
Ой, ви гуси, гуси, гусенята,
Край тривожать ваші голоси.
Хай же будуть сильними крилята,
Що у рідну землю принесли.
17.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871661
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2020
Так світ уже улаштований,
Що в кожного свій є шлях.
Мій – у перемішку з болями,
Все ж впевнено я ішла.
А доля, мов сива ластівка,
Частенько міняла лет:
То у небеса здіймалася,
А то доторкалась ледь
До вод, що в ставочку-дзеркалі,
Своїм, мов мечем, крилом,
Й тоді у душі щось дзенькало
Й тривожно мені було.
Все ж віра не розгубилася:
Наївністю десь зійшла,
У комусь я помилилася,
Та друзів також знайшла.
11.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871659
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2020
Стояла ніч, липнево-літня, тиха.
Завмер, здалось, і місяць між зірок…
Не спало тільки промосковське лихо:
Лягав ворожий палець… на курок.
Немов звірина, снайпер мружив око,
Смакуючи, як жертву покладе.
А стати нею мав «укроп», високий
І світлоокий, як липневий день.
Закляк, як завше, ворог досить звично.
Давно не гість він на шляху війни,
Тож постріл його був завжди класичним,
Та… погляд «укра» вбивцю зупинив…
Очей таких і погляду ясного
За всю війну ні разу він не стрів,
Наповнений любов’ю неземною
Той ворога також уже уздрів.
Гвинтівку снайпер відштовхнув нервово,
І мозок чи не вперше пояснив,
Що перед ним – землі своєї воїн
Десь із Карпат, Полтави чи Десни.
«А ким є я на цьому полі бою?
За кого я у цій брудній війні? –
Думки переплелись його з журбою.
А серце простогнало: «Досить! Ні!»
8.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871405
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2020
Тобі сьогодні, внучку, чотирнадцять.
Вже майже самостійний ти юнак.
Не смій ні перед чим в житті згинаться,
Ти ОВЕН, а це надто гордий знак!
Хоча ти ще навчаєшся у школі,
Та подорослішав у цю останню ніч.
Тепер ніколи не кажи ніколи,
Серйозним має бути кожен спіч.
Тобі вже чотирнадцять. Вік цей дивний,
Бо ж повноправний серед інших ти.
Вже Станіслав – не Стасик, не дитина,
Тож мудрим, сильним по життю іди!
Нехай весна тепло тобі дарує.
Для нас будь сином, внуком золотим.
Характер доля вміло загартує.
Будь же здоровий і щасливий ти!
9.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871402
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2020
Пахла любов весною
І молодим вином.
Вперше вона зі мною.
Як це було давно!
Пахла любов любистком,
Світлом дівочих мрій.
Щастя було так близько,
Чом же ти не вберіг?
Приспів:
Не забувай, не забувай
Любов оту,
Сльозою біль не заливай
І гіркоту,
Хай стане казкою життя,
Світліють дні,
Й заколосяться знов жита,
Але… одній.
Пахла любов дурманом –
Запах його п’янкий.
– Щастя було обманом, –
З неба твердять зірки.
Пахла любов вітрами
Ще й грозовим дощем.
– Що ж ти зробила з нами? –
В серці озвався щем.
Приспів. (Той же)
Вірю, зустріну сміло
Врешті таку любов,
Котру дощі не змиють,
Ту, що одна на двох.
І посміхнеться знову
Наша любов обом,
Зайві тоді розмови:
Серцю диктує Бог.
Приспів: Не забувай, не забувай
Любов святу,
Сльозою біль не заливай і гіркоту,
І стане казкою життя,
Й світліші дні,
Й заколосяться знов жита
Вже… не одній.
Не забувай, не забувай
Солодких днів,
У келих щастя наливай
Вже не одній!
Його ми вип’ємо до дна
З тобою вдвох,
П’яніти будем від вина –
Не від тривог!
23.07.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2020
Літа не в казку сиву одяглися –
У білий сніг життєвої зими.
Давно по світу всі ми розбрелися…
Хвороби й вік солідний маєм ми.
Та душі наші зовсім не старіють,
Нагадують й про зустріч повсякчас:
Нехай вона нас юністю зігріє
Й дитинство хай повернеться до нас.
Сьогодні ладні ми туди летіти,
Жили де поряд вісім літ підряд–
Були ми всі сільські наївні діти,
Та кожного побив життєвий град.
Своя у всіх і доля – власна нива,
Де сіяв хтось полову, хтось – зерно,
Купали нас не раз дощі і зливи.
Здається, так було це все давно.
Не зливи нас купали, а недоля –
Лишались незагоєні сліди,
Та, кажуть, що на все те Божа воля.
Може тому й зібрались ми сюди?!
У кожного й свій досвід за плечима –
Своя печаль і щастя феєрверк.
Про це говорять зморшки під очима,
А декому вже й білий світ померк.
Таке життя: розгнуздане і кволе:
То кине в прірву, то підносить ввись,
І в кожного своє життєве поле,
Де біди із любов’ю обнялись.
Та ми живем і маємо ще жити,
Й служити буде нам іще земля,
Коли ж зберем своє достигле жито,
Тоді свій погляд кинемо здаля.
Й радітимем за тих, котрі в пошані,
Хто гинутиме, будем рятувать.
І хочеться сказати на прощання,
Що двом смертям ніколи не бувать!
Живімо ж, поки нам іще живеться,
Радіймо кожній миті і красі,
Тільки тоді життя життям назветься,
Як очі покупаються в росі!
30.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871283
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2020
Чи можна продавать Господній дар?
(Я землю нашу маю на увазі),
Людина без землі – то раб-злидар –
Це пам’ятати маємо наразі.
Земля і сонце, і ясна блакить –
Творіння рук Господніх у цім світі,
Що існували і до нас віки.
На землю ж замахнулася еліта?
А мо’, і не еліта це, а так…
Потрапивши у владу випадково,
Вона забула, що земля свята,
І це не є секретом ні для кого.
Земля для тих, котрі живуть на ній,
Її і кров’ю, й потом поливають.
Вони господарі її є головні.
Чому ж їх волю влада розпинає?
Саме Творець є Господом для всіх:
Для України і для її влади.
Народ зневажити – то непростимий гріх,
Тож прийде час і гідної розплати!
6.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871148
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2020
Я на порозі осені стою.
За мною – не одна крута стежина.
На долю все ж не плачуся свою,
Хоч смак пізнала меду і ожини.
Поміж турбот буденності і свят
Стрічались мені радощі і горе.
Ішла життям, не маючи ні злат,
Ні срібла з духом сильним непокори.
Із віршами новими на устах
Нову добу життєву зустрічаю.
Страху нема – весь розгубила страх,
Тож сміло двері в осінь відчиняю.
7.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2020
1.Земля жива,
Земля жива,
Вона і чує, й бачить.
Лихі слова,
Пусті діла
Ніколи не пробачить.
Вона була,
Завжди була
І є для того кара,
Хто забува
Свої слова,
Від труднощів тікає.
2.Земля свята,
Земля свята
Для сина-патріота,
Хто вірним став
І виростав
Про неї у турботі.
Вона тоді,
Вона тоді
Для нього буде рідна,
Хто у житті,
В святім труді
Їй вірним буде й гідним.
3.ЗемлІ болить,
ЗемлІ болить,
Коли заплаче мати,
Тоді тремтить
Й страшну ту мить
Велить запам’ятати.
Земля одна,
Земля одна
Для космосу й людини,
Для ночі й дня.
Вона єдна
Народ в одну родину!
29.01.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870879
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2020