| Сторінки (39/3810): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
В тридев’ятім царстві
Почались митарства
Дівчинки малої
До Чаклунки злої.
Дівчинки-сирітки.
Хто вона і звідки,
Те ніхто не знав.
Звали – Маргаритка,
Мала вона нитку,
Чарівну, й клубочок.
Часнику зубочок
При собі носила –
Мав магічну силу
І до себе звав.
Бігла Маргаритка
І мотала нитку,
Чарівну, в клубочок,
Раптом – теремочок
Виріс перед нею,
Нитка під землею
Заховалась враз.
Вниз вона спустилась,
Тут усе світилось:
Зверху – теремочок,
Згублений зубочок.
Де ж найбільша свічка,
Пробігала річка
Й спав там Дикобраз.
Маргаритка тихо
Обминула лихо,
Ниточку збирала
Й добре пам’ятала,
Що вона шукає
Брата за Дунаєм.
Тільки би знайти.
Ниточка на кладку
Повела дівчатко.
Бігла через річку
Маргарита нічку,
А вже там спустилась,
Вже й перехрестилась.
Хоче в дім зайти.
Раптом із садочку
Вийшла із ціпочком
Бабця, геть старенька:
Ох, моє серденько,
Як тут опинилась
І чому спустилась
В підземелля ти?
Дівчинка не знала –
Правду розказала,
Як згубила Брата
Й хоч була багата,
Позбулася всього,
Щоб дійти до нього,
Щоб його знайти.
Бабця… блись очима –
Й зразу оточили
Дівчинку Гадюки.
Дивовижні звуки
Всюди зазвучали:
Все ревло, кричало…
Вибіг брат з дверей.
Ниточку побачив,
Але став… незрячий.
Все ж згадав ту нитку
Й рідну Маргаритку.
Зайнялось багаття
І згоріло Гаддя.
Ось, ось, ось зжере
Братика Чаклунка.
Маргарита хутко
Хлопчика схопила,
На кладку ступила,
Та Старенька воду
Чаклувала й зроду –
Зникла враз вода.
Діти… заблукали,
Стежку скрізь шукали,
Вийти як на гору,
Щоб позбутись горя.
Підійшли до свічки,
Де текла та річка.
Відьма… погляда,
Бо боїться світла.
Свічка… аж розквітла…
Раптом чують діти –
Лине запах звідти,
Де лежав зубочок,
Поряд – теремочок –
Вискочили враз.
Зник той світ звірячий,
Хлопчик знов став зрячий.
Вже не може Бабця
Із дітьми змагаться –
Бігає, ламає,
Всіх навколо лає…
Втік і Дикобраз.
З того часу квіти,
Як казкові діти,
Звуться Маргаритки
(Це у честь Сестрички).
Кольори два мають
І секрет тримають
Світла й темноти.
Хоч маленькі – сильні –
Розові і сині,
І червоні, й світлі,
Кожну весну квітли.
Квіти ці низенькі
Прямо в борозенки
Посади і ти!..
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2020
Якщо ти Землі
Дитина,
Врятуй і її,
Й родину:
І розум від них,
І сила:
Обом маєш бути
Сином.
Приспів:
Ім’я її – Україна –
Моя це й твоя країна.
І розум від них,
І сила:
Обом маєш бути
Сином.
У світі ти не
Єдиний,
Ти пагоном є
Родини,
Тож сином її
Стань гідним,
Люби Україну
Рідну.
Приспів:
Ім’я її – Україна –
Моя це й твоя країна,
Тож сином її
Стань гідним,
Люби Україну
Рідну.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2020
Тихенько осінь казку вишиває
То бісером яскравим, то дощем,
То запашним високим короваєм,
То росяним калиновим кущем,
То шепотом таємно-тополиним,
То криком потривожених гусей,
А чи ключем у висі журавлиним,
Коли пташину кожну зір пасе.
Ось над водою маревом ранковим
Вона важкими клубами повзе,
Бува й веселки виведе підкову –
То особливий сонячний презент.
Багата, пишна вийшла вишиванка,
І звуками, і барвами рясна,
Хоч і без солов’їної співанки,
Та загадково-світла, як весна!
18.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2020
Тікають дні, сумні й яскраво-пишні,
У невідому досі людям даль.
Про це, мабуть, лиш відає Всевишній,
А щоби не навідала біда,
Зима, весна і літо – в строгій черзі,
На зміну їм – осіння заметіль…
Яка ж планета наша величезна,
Та все підпорядковано меті:
Порядок має буть завжди і всюди,
Як після ночі час прямує в день.
Якби ж про нього дбали так і люди,
Допоки доля вік їм ще пряде!
7.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2020
О доле материнська,
Ти вічна і свята!
Умієш підкориться
І бідам, і літам…
Народжуєш для світу
Ти – не собі – дитя,
Радієш, коли квітне
Його земне життя.
А доля заблукає
Його у тінь буття,
Тебе це не лякає –
Рятуєш знов дитя.
Й немає рахівниці
Для добрих твоїх справ,
Ти й світу рятівниця –
Господь тебе обрав.
6.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2020
[b]Скорішого одужання, ДРУЖЕ![/b]
Він пив землі Чернігівської соки,
Адже його коріння звідтіля,
Та сином став Полтавщини цей сокіл,
Й Лубенська стала рідною земля.
Він той, для кого ненька – Україна,
Як і Марія – матінка свята,
Як неповторна пісня солов’їна,
Що над Сулою в зоредаль зліта.
Він той, для кого слово українське
Звучить, як особливий камертон,
Що стало його піснею і військом.
Поезія - його найвищий трон!
Він той, для кого істина важлива,
І з музою, і з друзями – на «ти»,
І саме тим він гордий і щасливий,
Що вміє дружби будувать мости.
Горить його душа, та не згорає:
У полум’ї тім – Симоненка слід.
Став солов’єм Лубенського він краю,
Поезія його чарує світ!
8.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2020
Пам’яті відомого українського поета, мого земляка, Григорія Коваля присвячую
Там, де Іченька в тиші плине
Й заколихує небокрай,
В Ічні, на старій тополині,
Примостився лелечий рай.
Розрослося гніздо лелече –
Було свідком важких років,
І губила тополя клечінь
Аж до зустрічі двох віків.
Кажуть, птах не живе без пісні
І в лелек була теж своя,
Клекіт їхній всі чули, звісно,
Іншу ж пісню чула сім’я,
Що жила поряд, у хатині.
Знали: хата то Ковалів.
Берегли гніздо, мов святиню,
Так Всевишнього дух звелів.
Зрозумів пісню син-хлопчина
Та й поніс її в білий світ.
Вже й тополя стара спочила,
І нема кучерявих віт,
А гніздо те… живе і хата,
Що поета знала в лице,
Доля в нього була строката.
України ж він став співцем.
З Ковалівського вийшов роду,
Тож уміло ковалював:
Ожила в полотні природа,
Полилися у ритм слова…
Плине Іченька біля Ічні,
Коваля Гришу пам’ята.
Слід його у мистецтві – вічний.
Пісня жайвором в вись зліта!
10.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2020
[b]
В день отримання нагороди за участь у обласному конкурсі «Книга року».
(Моя збірка «Сповідь душі» зайняла друге місце).[/b]
У кожного свій щлях до перемоги,
Цьогоріч мій проходив саме там:
Без протеже – сторонньої підмоги –
Усміхнена іду своїм життям.
І хай гримлять навколо громовиці,
І блискавки мечами виграють,
Не стану я ні плакать, ні гордиться,
Ступатиму, як слід, хоч по краю.
Сприймати буду все, як нагороду,
А не як Божу кару за гріхи.
Краплинка я великого народу!
Ви чуєте ці кроки, вороги?!
19.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2020
Осеніє осінь тут і там.
Всіх зачарувала кольорами:
Ось берізка пишно-золота,
Мов іконостас в багатім храмі.
Осеніє осінь у полях,
Радо й кукурудза золотіє,
Просить рук господаря земля.
Він врожай збирає і радіє.
Осеніє осінь у ліску,
Багряніють кучері калини.
В літі загубилося «ку-ку»,
Лиш «курли» лунає журавлине.
Осеніє осені краса
В лісі, край села, біля дороги…
Парасолем – сині небеса,
Свічечкою жевріє тривога.
28.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2020
Болить мені зруйнований Донбас,
Обдурений, обідраний до нитки.
Хіба це для Росії не ганьба,
Що в череві її усе те зникло?
Хіба це не її кривавий слід
Навік лишився в серці материнськім,
Хіба це не вона тривожить світ,
Розкидавши полки свої ординські?
Гірка ця географія й сумна,
Та бумеранг свої має закони –
Почетвертує й «матушку»* війна,
Й покотиться в Кремлі не дна корона.
6.09.2020.
* – матушка Русь (Росія).
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2020
Летять літа туди, де вічна тиша,
І стежка туди в кожного своя,
Та поки груди вільно іще дишуть,
Земля свої одвічні кола пише,
Дорогу в вічність доля простеля.
Летять літа у непокірний всесвіт,
Мережку залишаючи свою,
На ній – мільйони дій і фотосесій,
Свій рай також у кожного й освенцім.
Й я на порозі вічності стою.
6.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2020
Я осені красу не споглядаю,
А п’ю її, мов трунок чарівний,
Люблю, як сонце хмари звеселяє,,
Як гублять верби листя у човни,
Що на воді зосталися від літа,
Як вітер хвилею у бік потрухлий б’є,
Як моляться воді вербові віти,
І кожне дерево у жовтому кольє.
Люблю, як марево зачепиться в долині
І кличе мене в обійми свої,
Як чепуриться до зими калина
Й колишуть небо жури-журавлі.
Люблю берізок свіжу позолоту,
Дубів старих бурштинову печаль,
Красу утаємничену болота,
Нору чиюсь, забуту у корчах.
Я осені красу не споглядаю ,
А нею дихаю, впиваюсь і живу,
Люблю, коли дуби плоди скидають
І п’ють не воду – неба синяву!
3.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2020
Ці вірні борці за волю
На жертви ішли свідомо…
З них кожен по дві мав долі:
Відому і невідому –
Одна для них стежку слала,
А інша геть утікала,
Напоєна щедро болем.
Така, бач, ціна за волю…
Їх дух був міцніший криці –
Системі ж не вмів кориться.
У пошуках волі й правди
Утрапили, бач, за грати…
Дивились із темних камер,
Як небо цвіло зірками…
І так… місяці і роки,
І дуло… за кілька кроків…
Так нищилася еліта.
Тужила їх воля в кліті,
Де пліснява спала з мохом
Під в’язнями в сандармохах…
Й ридали обидві долі :
Чекала їх невідомість…
А небо цвіло зірками
Уже… для порожніх камер…
29.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2020
Ми з літечком у осінь заблукали
Й красою її раптом упились:
Берізку клен обняв гіллям-руками.
Від хвилювань тремтів пожовклий лист.
Струнка, тендітна, в золотій обнові,
Скидаючися швидше на дівча,
Вона тулилася до клена знову й знову,
Немов до чоловічого плеча.
Калина ж по-вдовиному, журливо
Хиталася і заздрила обом.
А понад ними крики журавлині
Засвідчували вкотре їх любов.
Небесна вись ожинно споглядала
На досі не пояснену красу,
Немов мене, земну, про це питала:
«Чому порі цій притаманний сум?»
5.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2020
Чарує осінь золотом-дощем,
Що падає на виснажені віти,
Вдяглась душа у непідробний щем,
Бо бачить свіжість вже останніх квітів.
Давно і коноплянки не свистять,
Не крадуться до нірок ситі миші,
Сережки з клена тихо шелестять,
Коли вітрець зненацька поколише.
Із груші дятла чувся молоток,
Й душа запіла весело й святково,
Коли побачила намисто з ягідок
Поміж калини листям буряковим.
Вербицям осінь коси розплела,
На черзі – молоді стрункі берізки,
Вгорі хмаринка важче пропливла.
А Миколай святий готує різки.
4.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2020
Пора серпнева особлива:
Листок березовий линя,
Земля щаслива й нещаслива,
Бо ж осінь літо проганя.
Тривожне прожива прощання
Вона із гуртом ластівок,
Їх незрадливе щебетання
Із щастя зіткане й тривог.
Рясніють в небі зорепади,
Освячують собою вись,
І яблуком осіннім пада
Тривога: птахи подались...
П’є серпень ранку прохолоду
З застуджених давно отав.
А осінь пише першу оду
Росою-сріблом поміж трав.
27.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2020
До осені вже просяться літа,
Але ж душа туди іще не хоче:
Щораз вона у літо поверта,
І не тому, що гірше бачать очі,
А все тому, що загадка-душа
Ніколи не пов’язана із віком,
І хоч людина жити поспіша –
Саме душа для неї – ліпші ліки.
Отож не дозволяй старіти їй,
Якщо ти хочеш повноцінно жити:
Стрічати весни, чути солов’їв
І слухати, про що шепоче жито.
4.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2020
Кажуть, що очі сліпнуть від сльози
І через нерозділене кохання,
І це не схоже на удар грози –
Щоденні муки це й душі важкі зітхання.
Жіночі очі особливі тим,
Що можуть сліпнути і від любові.
Як той, кого вважатиме святим,
Позбавить сил останніх перед боєм.
Жіночі очі – це і дно душі,
Й візитна карта жінки і людини.
У них не тільки слід від лемешів,
Що краяли її життя й родини
У них висока місія життя
(Без цього згасло би воно навіки),
І щем за долю всіх, і каяття.
Таке в очах не стрінеш чоловіка.
26.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2020
Наша школа гарна дуже:
Світла, тепла, чиста.
Там писать навчають, друже,
Розуміти числа.
Ще читати вчать у школі
Й мови – не одної.
Кожен день Тарас і Оля
В школу мчать зі мною.
Там танцюєм і співаєм,
Вчимось малювати.
Україну називаєм –
Наша друга мати.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2020
Чи доля була крилата,
Чи кликали вже крилята,
Коли вона, мов лелека,
Полинула в світ далекий –
Далекий і невідомий,
З тривогою: як там вдома?
Той світ часто був жорстоким:
І заздрощів їло око,
Жалило й жало зміїне,
Збивала не раз коліна…
Йшла. Падала й підіймалась
І з долею знов змагалась…
Стрічались і жорна, й труби,
Все мала: і ласку, й грубість,
А доля тоді сміялась,
Ще й подругою назвалась…
Та чи була вона нею,
А чи відбулась брехнею,
Ніхто вже цього не знає,
І все ж вона не одна є,
Бо подругу має – Музу:
Рве квіти із нею в лузі,
П’є запахи абрикоси,
Стрічає життєву осінь.
Уперто прямує в зиму,
Десь видна, а десь незрима…
Від дійсності ж не втікає…
Від Бога, мабуть, така є.
28.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2020
Вогнем палала
В садку калина –
Осінь гуляла
Та й запалила.
Кетяги й листя
Горять червоно,
Ген, полилися
Весільні дзвони.
Вінок з калини
На короваї,
Її сміливо
З гільця зривають,
І жовтий колос
Літнього жита.
Чується голос:
«В щасті вам жити»
Дарує осінь
«Гірко» калині,
З весілля й досі
Пісня ця лине:
«Дай, мати, голку
Ще й нитку шовку
Шити квіточку
Нашім зятьочку.»
Нитка шовкова
Шиє підкову
На щастя-долю
Для молодого,
На щастя-долю
Для молодої.
«Гірко» весільне
Здавна відоме.
15.10.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890414
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2020
Там, де вітри морські співають,
Де хвиль високих цілі вали,
І шумовиння де рясні,
Про волю там звучать пісні.
Дуетів мало – більше хори
Лунають над морським простором.
Малює колесо дельфін,
Мов акробат, у морі він.
Тут краби, коники й медузи –
Це жителі морські і друзі.
Бички до берега спішать,
І чайки рветься теж душа,
Може погоду відчуває.
І я, немов напівжива є,
Все ж з морем хочу буть на «Ви»,
Сплету вінок з морських я хвиль,
Звелю вітрам мені служити
Й без моря вже не зможу жити.
Співають хай мені вітри,
Й цілує сонечко згори.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2020
Вже хваста колосом пшениця
І перша ягідка в саду,
До синичат спішить синиця…
Де кращий край я ще знайду?
Збирає сонце сині роси,
Що з торби ранок розгубив,
Косар до сходу сонця косить,
Воркочуть в парі голуби.
Вже небо в річці утопилось–
Не встерегли очерета…
Скажіть мені, хоч ви, на милість,
Де краща річечка, ніж та?
Я подарую сонцю посміх,
Кокетувати буду з ним,
Мов наречена, дивний посаг
Віддам йому. Лише візьми!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2020
Пливли, пливли по небу журавлі,
– Курли-курли, – курликали землі:
– Спасибі, мамо, що любила нас,
Пробач, та нам вже відлітати час. (2р.)
Жили, жили ми тут, як у раю,
Створили ми, створили тут сім’ю.
Спасибі, земле, за твої поля,
За води, що нас вабили здаля. (2р.)
Пора, пора летіть в далеку даль,
Ми забираєм і твою печаль.
Спасибі за простори і ліси, –
Лунали журавлині голоси. (2р.)
Земля, земля дивилася на них
Аж поки клин у білих хмарах зник:
– Прощайте, вас чекатиму й весни.
Хай буде шлях завжди для вас ясний! (2р.)
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890288
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2020
Мені наснилась доля України
Від предковіччя і до наших днів.
Там кров і смута, і важкі руїни,
І ці останні жертви у війні.
Там сивина синів двадцятирічних,
Здобута ними спішно у бою,
Що піднялися в небеса навічно,
Хто волю захистив мою й твою.
Там біль вдови, сльозою щедро вмитий,
І пісня недоспівана бійця,
І серце матінки, що буде вже кровити
До днів останніх, до свого кінця.
Той біль, як свій, я притулю до серця,
Адже не маю права обминуть,
Згорьованій вклонюся низько неньці
І з нею проклинатиму війну.
26.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2020
Покотився день у синій вечір
З оберемком радості й тривог,
Прихопивши сни (то для малечі),
І безсонну нічку (лиш для двох).
Котиться й життя отак людини
Не завжди по рівному путі,
В пошуках для себе світлоднини,
Місця свого в вічному бутті.
21.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2020
Хіба буває щастя зайвим там,
Де вони вдвох його ледь пригубили,
Коли зустрілась їм любов свята,
Котра їх зовсім іншими зробила?
Тоді їм виклик кинуло життя:
Одна на двох повинна бути доля,
Не можете ви жить серед сміття,
А мусите відкинути утому.
Цьому назустріч довго ви ішли,
Стрічались бездоріжжя й перепони,
Поки стежину цю собі знайшли,
Котра підвладна зрячому й сліпому.
Це стежка від душі і до душі,
Устелена не завжди килимами.
Коли, здавалось, люди геть чужі
За руки одне одного тримали.
І хай же небо допоможе їм
Сімейну хату врешті збудувати,
Єднаючи стежки життя свої,
Навчаться щастя з почуттів кувати.
27.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2020
Лягла й мені вже осінь на плече
І сонцю посміхнулась сивооко.
Ріка життя мого пливе-тече,
Хоча були і повені широкі...
Я ж вийшла вже на фінішну пряму –
Свою дорогу впевнено долаю,
Що доля посилатиме, прийму,
Адже святий обов’язок я маю:
Бути людиною сьогодні і завжди,
В негоди час і у погожу днину,
Потік випробувань перемогти,
Бо я – людина.
Хай шкіряться у недругів роти,
Що плин вартують мій на кожнім кроці,
Дорогу не дозволю скоротить,
І доля буде на моєму боці!
17.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2020
Без касок захисних, бронежилетів,
Без рюкзаків і навіть без чобіт
Йшли проти ворога студенти і поети,
Не знаючи, чи матимуть обід.
Ішли вони навстріч уласній долі
Проти Москвою куплених рабів,
За Україну йшли вони, за волю.
Їм ворог стрівся з «Градом». Бач, «забрів»…
Така була війни цієї правда,
Такими уступили і в бої.
Та уніформа ні, не для параду,
Та духом вони всі були свої.
Шість років для війни – це забагато…
Скалічених, загиблих – тисячі…
А скільки туги у матусі в хаті,
Де полум’я не згасло ще свічі…
Коли ж сьогодні дехто нарікає,
Мовляв, давно втомились від війни,
Мені слова ці надто душу крають:
Не українці, все-таки вони!..
27.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2020
[b]25.09.2020. у Чугуєві під час авіакатастрофи Ан-26 загинуло 26 людей, з них 19 курсантів Харківського Нац. Університету Повітряних сил ім. І. Кожедуба.[/b]
Вони злетіли в небо назавжди…
Веселі, молоді, мов соколята.
Хоч долі їх також були крилаті,
Не знали, що так близько до біди.
І раптом… вибух і… вогненний смерч
Зжирав тіла живими, пестив муки…
З землею малював синам розлуку…
Невже сиділа поряд з ними й… смерть?!
О Боже, як це горе пояснить?
Чому їм доля обпалила крила
І двері в вічність рано їм відкрила?
Чому ужинок був такий рясний?!
Їх двадцять шестеро попрямувало в рай.
Залишився один… О, як же мало!
Чи вберегла його молитва мами?
Одягся в траур Український край!
В інеті ж – їхні фота, де вони
Дарують посмішки (не знали, що востаннє,
Що мітку чорну кожен з них дістане
Життя закінчить рано, без війни)…
26.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2020
Коли в осінню сонцесяйну пору
Я забреду у придеснянський ліс,
Обов’язково звірів стріну нори,
Гурт білоногих молодих беріз.
І вкотре замилуюсь дивокраєм:
Он дуб стоїть поважний, геть старий,
На гіллі в нього тиша спочиває.
Комар заснув під зморшками кори.
І тільки день навколо аж гарцює –
Танцює з літом бабиним в танку!
А мо’, то осінь так мене віншує,
Даруючи мережечку легку?!
26.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2020
Плине над землею буйноквіта
В сонячному човнику весна.
Запросило в гості її літо,
Зачекалась голуба Десна.
Веснонька ж у вишиванці пишній
Посміхнулась літечку й Десні,
Сонцю простягла в долонях вишні,
Місяцю – пташині всі пісні.
Та й лишилась квіточкою в літі,
Щоби край собою чарувать,
Сонцем зацілована й зігріта.
Скільки ж буде літечко тривать?
22.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2020
Стеле осінь пишні килимочки,
Щоби м’яко спалося зимі.
Перший сніг зустріне вона мовчки.
Небеса опустяться сумні.
Та поки що дивом вона квітне!
Скільки ж вона має кольорів!
І хоча погода вже не літня,
Сонце ще привітне угорі.
Кремезні дуби, мов дідугани,
Крекчуть, бо не хочуть ще зими.
Бурштином розбагатіла гама,
Поки день осінній не втомивсь!
22.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2020
Я знаю Україну достеменно.
Не збоку знаю – знаю у лице,
І повторюсь, можливо, вже у-енне:
Земля мого коріння й плоду це.
Я знаю і людей її, й код-мову,
І тугою народжені пісні.
В них оживає Україна знову.
Для тих пісень і небеса тісні.
Я знаю, скільки має вона болю,
Коли втрачає сина чи дочку
У боротьбі за гідність і за волю.
Чи ж можна не любить її таку?!
Я знаю, як любив її Шевченко,
Як віру в неї словом сповивав,
Бо в світі лиш одна буває ненька –
Це не мої – Всевишнього слова.
Я знаю Україну не з примусу,
А так, як і належиться дочці,
Й пісні свої я їй співати мушу –
Початок їх у мами молоці.
Я знаю Україну й цим пишаюсь,
І легко впізнаю її портрет,
Я говорю із нею теж віршами,
Хоча звичайна жінка – не поет!
20.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2020
[b](До презентації моєї поетичної збірки «Крізь гул століть»)[/b]
Спішу в куточок раю на землі,
Який колись обрав сам Коцюбинський.
Тут особливо піють солов’ї,
І до небес Господніх близько-близько.
Так, справжній рай, що кличе в гості нас,
І вже собі відмовити несила:
Казковий взимку і у літній час.
А восени! Погляньмо, як красиво!
Ось квіти водять власний хоровод,
А он і сад скидається на Божий,
Повітря зіткане із кисню і тривог!
Вдихнімо його глибше, друзі, кожен!
Садиба голоси ще береже.
Чи чуєте ці потаємні звуки?
Четверте покоління тут жиє.
(Гніздечко стережуть вже праонуки).
Це саме тут при світлі каганця
Народжував митець свої шедеври.
Чи з волі то Небесного Отця
Вросли вони в літературне древо?!
Лунає у свята церковний дзвін
Той, що будив митця натхненне серце.
Вони і зараз поряд: церква й він,*
І музика життя його, мов скерцо!
28.08.2020.
* – погруддя Михайла Коцюбинського на подвір’ї садиби.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2020
Заблукала осінь у долину,
Сонцем посміхнулась до людей:
– Що то? Флейти ніжні переливи?
– Ні, хтось літо бабине пряде.
Підхопив мереживо на руки
Вітерець і вдаль його поніс,
Щоб ніхто в житті не знав розлуки,
Не минув і молодих беріз.
Запишались кетяги калини –
Розімліли під ясним теплом.
Вись поранив окрик журавлиний:
Зачепило білу нить крило.
21.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2020
Останні птахи в вирій подалися.
Стривожене услід летить «уже?!»
Осіння ватра запалила листя,
Лиш мох лежить м’яким товстим коржем.
Вітри осінні струни напинають,
На них сліди останнього тепла,
А марево ставочки пеленає.
Схолола після літечка земля.
Глянь, як причілок неба багряніє,
Чи в осені позичив теж краси?
Заснули трави, ніби заніміли,
У пелюшках вечірньої роси.
Мені здалось, я в осені в долонях,
Ловлю «курли» останнє журавлів,
Згинаюся покірно у поклоні
Перед красою рідної землі.
19.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2020
Стрілась осінь на моїй стежині
І у ліс за руку повела.
Очі в неї сині – із ожини,
За плечима – жовті два крила.
Ніжно-калиново посміхнулась,
Підморгнула сонячно мені
І у вечір синій повернула,
Там де небо в зорянім зерні.
А як ніч застряне в тих тенетах,
Домалює місяця ріжок,
Зачарує казкою поетів,
Музам їх настеле ще стежок.
Допишу і я пісень куплети,
Поскладаю вірші у стіжок.
22.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2020
Лине осінь понад Сновом
І понад ланами,
Над дібровами й Десною,
Гомонить піснями.
Лине осінь жовтокрила,
Береги єднає,
Все навколо підкорила,
Схоже воно з раєм.
Лине осінь золотава,
Вішає багрянці,
У росі купа отави
Ввечері і вранці.
Лине осінь сонцеока,
Небо забавляє.
Скоро вся земля намокне
І краса злиняє.
16.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2020
Котяться літа мої у осінь.
Я ж не намагаюсь їх спинить.
Принципово не фарбую коси.
Вищі мене вже мої сини.
Відбуяли квітом синьовесни.
Напоїло літечко теплом.
Спогадом немеркнучим воскресне
Найдорожче на землі село.
Відчиняю сміло двері в осінь,
Доля ж перед мене поспіша,
Небо предковічне вона просить:
«Хай вона ще землю не лиша!»
Дякую я їй за цю турботу –
Стільки ж не закінчено ще справ!
Та й Всевишній теж, мабуть, не проти:
Хай моя сопілка ще погра.
20.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2020
[b](З мого виступу на форумі «Книга року-2019» у Чернігові)[/b]
Люблю тебе, праотча земле мила,
Люблю таку, як є ти, – без прикрас.
За все життя любити не втомилась
І хочу повторити в сотий раз:
Люблю тебе, знедолену і бідну,
Люблю за те, що ти така одна:
Обкрадена, покраяна, та рідна,
З тобою спільне горе нас єдна.
Люблю твої простори-вишиванки,
Калина де з барвінком заплелись
У мамині молитви і співанки,
Що з сивини до нині збереглись.
Люблю тебе, сльозами жінки вмиту
І потом щедро зрошену зрання,
Героїв кров’ю теплою политу.
У пам’яті їх подвиг не злиня!
Люблю тебе у снігових завіях,
У листопадну жовту заметіль,
З тобою торжествую і сивію,
Й навік лишитись маю на меті!
17.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2020
Укотре осінь їм лягла на плечі,
Позаду шлях з розчарувань, звитяг,
Не пораділи щебету малечі –
Таке життя…
Тікали дні, усміхнені й не дуже,
Сліди ж закарбувались в душах їх.
Навколо – світ, до їхніх доль байдужий.
І раптом… гріх!..
Літа обох екватор перетнули,
Посіявши у скроні сивину,
Так жінка до кінця і не збагнула
Свою вину
У тім, що мимоволі… закохалась.
Та і кого було про це питать?
А почуття таємно так підкралось…
Була ж свята…
У веснах її юність заблукала,
Прив’яли й губ розкішні пелюстки,
Неславонька її також лякала,
Але ж ростки
Кохання, й їх уже не зупинити,
Бо втрапили у благодатний грунт,
Ані сховати їх, ані звільнитись…
І не умруть…
Й душа здалась, захоплена зненацька,
Покірно почуттю вона здалась,
Боялась і сама собі зізнаться…
І… віддалась…
Чому ж тепер, о доле, безталанна,
Жіноче щастя ставиш їй в вину?
Тому, що запізнилося кохання
Й п’є сивину?
А згодом світ заяскравів для неї:
Живий почула рух в собі… Дитя!?
Й летіла дяка Богу і Енею:
– Vivat Життя!
12.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2020
У кожного свій шлях до нагороди
Й його проходить маєш тільки там,
Де стежка спільна із твоїм народом,
Хоч іноді це коштує життя!
Хто б ти не був, цю істину затям!
З народом мусиш свята святкувати,
А в час незгод своє додать плече,
В один окоп із іншими ставати,
І перемогу так, як слід, кувати,
Коли синівська кров тече-пече.
Не може серце буть твоє байдужим,
Коли йде бій за волю і життя,
Народ твій із тобою буде дужим,
Це мій наказ мені й тобі, мій друже:
Легких ніколи не бува звитяг!
18.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2020
Земля у спалахах надій і безнадій
Долає шлях, сповитий світлом сонця,
І хто те знає, хто її водій,
І хто у світ нам прочинив віконце.
Земля – той дім, ізвідки вийшли ми,
І де коріння поселилось роду
Із засторогою, щоб ми були людьми,
Де кожному – життя у нагороду.
Його ж ні повторити, ні збагнуть,
І не бува йому альтернативи,
Та кожен має шанс загладити вину,
Перебуваючи під Божим об’єктивом.
18.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2020
Грає осені сопілка –
Розлива мінор,
Вторять заєць їй і білка.
Скапує вином
Лісова дрібна малина –
Залишає слід,
Запишались і калина,
І дубок-сусід.
Стеле осінь щедрі роси
На пожовклий лист,
Посіріла неба просинь,
Гуси подались.
Заколисують тумани
Хвилечки в воді –
Знали й бачили немало,
Хоч і молоді.
Грає осені сопілка…
Всюди падолист.
Змовкли в житі перепілки –
З поля подались.
А сопілка собі грає –
Змовкнуть не бажа.
Плине осінь понад краєм –
В зиму поспіша.
13.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2020
Осеніє осінь. Осеніє…
Золота для всіх приберегла.
Дощ грибочків з пелени насіє –
Грибники прибудуть із села
Осеніє осінь. Осеніє…
Бурштинову шаль вдяга дубам.
Небо зачароване синіє.
В терни заховалася журба.
Осеніє осінь. Осеніє…
Стеле килим жовтий і м’який.
Журавлиним криком даленіє,
Водами гойдається ріки.
Осеніє осінь. Осеніє…
Примхи на усе в неї свої:
Галкою рілля в полях чорніє –
Дбає про майбутні врожаї.
28.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2020
Двері диво-храму відчинила осінь,
Де вдяглися клени в золоту габу,
Опустили верби до водиці коси,
Випити бажають осені журбу.
Пелюсткові зливи ще не почалися,
Зорі вечорові впали у росу,
Маревом ранковим упилося листя,
Сторожує сонце осені красу.
Полонила осінь віялом листатим,
Багряніє неба сива далина.
Ще вітри не хочуть у долинах спати.
Тишу ледь колише лісова луна.
Заблукала осінь у міста і села.
В кожному куточку пензля її слід,
І хоча пора ця, кажуть, невесела,
Їй радіють люди і радіє світ!
14.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2020
Жила усамітнено, не розкошуючи,
Долала Всевишнім намічений шлях,
Щоранку і сонце, і день свій віншуючи,
Ногами збивала росу у полях.
Їй зоряно нічка не раз посміхалася,
І темінь німа огортала не раз,
Єдиний лиш раз у житті закохалася,
Та й то, мов нечистий із нею погравсь.
Всього досягла повсякденною працею.
Непросто було, й зна, так буде завжди,
Бо донька вона української нації,
Що вміє трудящих собі спородить.
Підмог ні від кого в житті не чекаючи:
Ні манни з небес, ні чийогось плеча –
Не раз програвала, терпіла, не каючись,
Тремтіла не раз полохливо свіча.
Дивилась у очі біді, холодіючи,
Зі шляху ж свого не звернула ні раз.
Зустріне вона й перемогу радіючи,
Як волею вп’ються і Крим, і Донбас!
11.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2020
Гарцює день осінній спозаранку,
Попереду жде не одна з доріг,
І я тепер уже для нього бранка,
Аж поки вечір стане на поріг.
Запалить перші зорі він у небі,
Щоб вартували наш із ним нічліг,
У сяйві місячнім потонуть став і верби.
Дугою білою Чумацький шлях проліг.
Пишається намистечком калина
Край темної, як ніченька, води.
То річка по долині ледве плине,
І я у сні прямую теж туди.
18.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2020
Гаптує осінь килими чарівні,
Встеляє землю золотим руном –
Ступає величаво, мов царівна,
Її не підганяє метроном.
Стрічають її горді чорнобривці,
В поклоні перед нею квіт жоржин,
І лиш сосна не хоче підкориться,
Хоч і стоїть від неї за аршин.
Клекоче небо сумом журавлиним,
Без них зажуру п’ють луги й поля.
Ген багряніє сукнею калина,
Дощем не раз умилася земля.
Неначе скло, прозорі води стали,
Пливуть по них хмаринки-двійники.
Вдяглися ранки в росяні кристали,
Турбують тишу лісу грибники.
20.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2020
Осінь у садочку догоря,
Багряніє кущиком калини,
Нам красою душі підкоря,
Маревом лягає у долини,
Упилася виссю яворів,
У сережки вирядились клени,
Журавлі маячать угорі,
Пижма тільки все іще зелена.
Літечко у вирій утекло,
Все частіш дощі приносить вітер…
А сьогодні дивне щось пливло:
То мережки бабиного літа.
29.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2020
Спав тихенько хом’ячок
В нірці у вузенькій,
Аж отерп його бочок,
Виліз помаленьку,
Сів на сонечко й сидить,
Пригадать не може,
Як потрапив він сюди
І де його ложе.
Раптом мишка пробіга,
Сіра та маленька,
Попросила хом’яка
Голосом тоненьким:
- Чи дозволиш, хом’ячок,
Із тобою разом
Скуштувати бурячок,
Не їла ні разу.
Хом’ячок почухав лоб,
Потім повні щічки:
- Я б дозволив тобі, ой,
Так немає свічки.
В нірці повна темнота,
Бо ж нема віконця
Буде й в тебе сліпота –
Не побачиш сонця.
Так бува й серед людей:
От втрачають пам'ять,
А попросиш: «дай» чи «де»
Зразу все згадають.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2020
Удовина доля
Полином цвіте,
Щастя невідомо
Удовине де.
Удовині діти –
Красивіш нема,
Мов весняні квіти, –
А в душі – зима.
Удовині очі,
Мов сама печаль,
Удовині ночі –
Ліжко без плеча…
Удовині сльози,
Щедрі і гіркі,
Удовині коси
Пишні і легкі.
Удовина хата –
На семи вітрах,
А душа багата
У вдови на страх.
Удовине поле
Терном поросло,
Бо ореться болем,
Коли спить село.
Удовина пісня –
То журба і біль.
В світі жити тісно
Не дай, Бог, тобі.
Удовина доля
Полином цвіте,
Щастя невідомо,
Удовине де…
20.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888733
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2020
Не твоя я тепер, не твоя…
Продирявів човен сімейний…
Не тобі звучить пісня моя
І твоя тепер – не для мене…
Не твоя я тепер, не твоя…
Дотик губ твоїх, рук – буденні.
Навіть пісня в саду солов’я
Теж лунає вже не для мене…
Не твоя я тепер, не твоя…
Не магнітить мене твій погляд…
Жито вилягло у полях
Й нас дві стежки ведуть… не поряд…
Не твоя я тепер, не твоя…
Нас вина в цім, чи вирок долі?
Душу сум мою застеля,
Та не хоче мене неволить.
22.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888731
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2020
– Що таке мова?
– Стан душі людської,
Коли сказать потреба настає,
Й пливуть тоді слова з душі рікою,
Й вона їх щедро іншим роздає.
– Що таке воля?
– Стан душі людської,
Коли вона крилатою стає
Й позбутись крил не згодиться ніколи,
І бачення на все має своє.
– Що таке совість?
– Стан душі людської,
Коли вона сама собі суддя
І має в собі критика різкого,
Частіш вона живе серед трудяг.
– Що таке гідність?
– Стан душі людської,
Коли вона не дасть себе зламать
І не живе як-небудь, «по-приколу»,
За все відповідальна лиш сама.
– Що таке дружба?
– Стан душі людської,
Коли вона уже не «Я», а «МИ»,
І ноша нелегка стає легкою,
Адже поділена між добрими людьми.
9.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2020
Трикутник: я, війна і Україна –
Замислитися вкотре заставля,
Чи може змовкнуть пісня солов’їна
Під чобітьми загарбника з Кремля,
І хто ти є без неї – України,
Без роду племені дитя-півсирота,
Котре поставить легко на коліна,
І зникне твоя воленька свята.
Трикутник: я, війна і Україна –
Надто важливий кожному із нас.
Відчути маєм, як болять руїни,
Побачить, як горить в біді Донбас.
Я ж небайдужі душі закликаю,
Займіть свій кут не спостерігача,
І станьмо обронцями для краю.
Йому не вистача цього плеча!
8.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2020
Осінь юна, справжня, жовтоока,
По землі упевнено іде,
Десь повільно, десь чеканить кроки,
Вкоротила трохи білий день.
То присяде на старім пеньочку
І намокне під рясним дощем,
З пригоршні сійне для нас грибочків,
Ще й прикриє листяним плащем.
Молока націдить в сонні хмари,
Щоб розбавить неба синяву,
Збудить рань густим сирим туманом,
Пропливе листочком по ставу.
Вітер принесе його з діброви
Й сколихне зненацька падолист.
Незабаром жовтень жовтобровий,
Тож птахи у вирій подались.
7.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2020
Кам’яніє душа,
Коли горя нап’ється багато,
Кам’яніє вона,
І холодна, мов лід в час зими,
Бо ж навколо війна,
Де палають і люди, і хати,
У диму далина,
І ти став і глухий, і німий.
Там, де неба блакить
Упилась чорним димом і болем,
Пахне кров’ю земля,
Котру там пролили козаки.
Молоді їх роки –
Гідна плата за землю і волю,
Котрі довгі віки
Під п’ятою були у Кремля.
Кам’яніє душа
Від ненависті – не від любові,
Кам’яніє вона,
Вкарбувавши у себе ім’я,
У собі залиша
Тих, хто вчора не вийшов із бою,
Й зачекалась сім’я
Їх ізвідти, де дише війна.
4.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888538
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2020
Колиска матері! Чи не вона впустила
Дітей у світ, даруючи життя
Чи донечці-красуні, а чи сину.
А кожне з них – ще і земне дитя?!
Колиска матері – це й джерело родини,
Де не буває місця для сміття,
Ми є усі допоти молодими,
Допоки називають нас дитям.
Колиска матері! Щось є цього цінніше?
Це їй ми зобов’язані життям,
І лоно матері – усього людства ніша.
У цьому суть людини і буття.
Колиска матері вготована нам Богом,
Це він ключі вручає від життя,
Що зіткане з тепла, добра й любові,
І шанс дає для віри й каяття.
31.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2020
Уже й до мене осінь в вікна стука,
А я для неї двері відчиню,
Навіть подам, як подрузі, їй руку
І слів жалю за літом не зроню.
Сприйму все так, як і належить людям,
Зрадію, що пізнаю і її,
За нами Боже око стежить буде,
Відкрию таємниці їй свої.
Доба осіння тим і є цікава,
Що вже позаду тисячі доріг,
Дрібницею стають багатство, слава,
Є час, щоб відмолити власний гріх.
Здоров’я лиш стає пріоритетом
І у родині повсякденний лад.
Те не важливо, чи ти став поетом,
Важливо, дух міцнів щоб, як булат.
Хоч котяться повільно дні і ночі,
І глибина думок зовсім не та,
Й хвилини радості і рідші, і коротші,
Але ж які прекрасні ці літа!
7.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2020
Життя, де плинуть осені і весни,
Де є початок усього й фінал,
Це і прямі дороги, й перехресні,
І долі недоведена вина.
Й мої літа, немов осіннє листя,
Осипались на воду, під весло,
Складаю спогади, мов книги на полицю,
А там дитинство, юність і село.
В минуле подались вони дружненько
На крилах недоспіваних пісень,
Отих, що так любили тато й ненька,
Як Галя воду Йванкові несе.
Вигойдується й спогад предалекий
(Була тоді я дівчинка мала),
Лякав мене лелек на хаті клекіт,
Що розливавсь на цілих півсела.
Тривогою навідалась у серце
Та мить, коли мій виліт теж відбувсь…
Життя – нові й нові змагання в герці
Без участі братів, батьків, бабусь.
29.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2020
У світі мелодійних слів багато,
Та душу УКРАЇНА звеселя,
У нім – усе: і мати сива, й хата,
І кров’ю вмита батьківська земля.
І шир Дніпра у ньому умістилась,
І чайки крик, що на воді закляк,
І поле, що так щедро вколосилось,
І степ, де волю здобував козак.
Це тут найзеленіша рута в світі,
І м’ята пахне так, що аж п’янить,
Під пильним оком батька «Заповіту»
Горить земля у полум’ї війни.
Пишаюсь гордим йменням УКРАЇНКА –
І це найвищий мій життєвий ранг!
Чи чуєш, як звучить це слово дзвінко,
Як тішить серце, груди розпира?
У світі мелодійних слів багато,
Крізь гул століть це слово долина,
Бо ж Україна – наша сива мати
Й зігріта сонцем неба далина!
4.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2020
Купаючись у злі людськім, безвір’ї,
Захоплена нащадками Орди,
Коли при владі люди, гірші звірів,
Летиш ти, Земле, в космосі куди?
В полон тебе узяв незримий COVID –
Свічками догорає рід людський.
Молитви небу не летять ранкові –
Рівень духовності відсутній, десь – низький…
Невже ми не докличемося Бога?
Невже загинеш, матінко Земля?
Невже це незворотна вже дорога?
Невже не спиним лет цей ти і я?!
6.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2020
Рясніють барвами й думки
У дні передосінні,
Їм, норовливим, завдяки,
Не чую й голосіння
Ні ластівок, ні журавлів
(Для мене ж це важливо).
«Та маю інші я жалі, –
Озвалося тужливо, –
Птахи повернуться назад
Із теплої країни,
Та не поверне божий сад
Синочків України!»
25.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2020
Лягла під ноги осінь килимами,
На всіх березах сукні золоті,
Сховались ранки у густі тумани,
І рушники готові для сватів. *
Хоч день осінній має свої вади,
Він закороткий, часто із дощем.
Давно отави скошені в левадах,
Торкає душу непідробний щем
За журавлями, котрі прокричали,
За щедрим літнім сонячним теплом,
За днями довгими і тихими ночами…
Шкода, що літо в вирій утекло.
20.07.2020.
* - вважалося, найкраща пора для весіль до Покрови.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2020
Земля ця непокірну має долю,
Тож викохала велетів-синів –
Борців за справжню українську волю –
Поводирів не дного з поколінь.
Переплелись тут Глібова стежки,
І Куліша, і Кобзаря, й Грінченка,
Й великого співця Десни-ріки
Кінематографа й письменника Довженка.
Струну бандури пестив Вересай,
Люд змушуючи плакати й співати,
Радів пісням тим синій небокрай.
Хіба таке можливо забувати?
Крізь марево натомлених століть
І строгі чужоземні заборони
Ми позбулись кайданів-постолів,
Діставши мову із надійних схронів.
Звучить вона сьогодні тут і там!
У променях народної любові,
Пісенно-неповторна і свята,
Дарована здавен великим Богом!
4.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2020
Коли ворожить нічка на зірках,
Що зацвітуть на хвилях дивоквітом?
До цеї ночі зорям не звикать,
І до вінків, і папороті цвіту.
Тоді вогонь турбує небеса,
А береги засіє сміх дівочий?
Лиш раз у рік така бува краса,
Де ловлять долю руки парубочі.
(Ніч на Івана Купала).
4.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2020
Я все ближче до осені
І все вище до просині,
Йду ногами я босими,
П’ю наснагу з землі.
Ще милуюся росами,
Заколисана грозами,
З посивілими косами
На шляху до зорі.
26.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2020
Зранку осінь жовтокоса
На кларнеті виграє,
І танцюють в травах роси –
Край цей казкою стає.
Листопадять перші клени –
Килимочки тчуть землі,
Трави ще напівзелені –
В небі жури-журавлі.
Змовкли крики журавлині,
Дише смутком їхній слід,
У намистечку калина
Зустрічає сонцесхід.
4.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2020
О море, неспокійна диво-казко,
До тебе поспішаю я в полон,
Щоби напитись ніжності і ласки
Із білопінних водяних долонь!
Мій норовливий, синьо-білий світе,
Мінливо-вічний, як і небеса,
Собі тонів позичив ти ізвідти.
Саме у цім і є твоя краса:
У хвиль плесканні, лагідно-грайливім,
У спокої, коли настане штиль,
У штормі, коли хвилі ті сварливі.
Непросто їх тоді перемогти!
О море! Я люблю твою стихію,
Бо маю гени вічного борця,
Люблю, коли під сонцем ти спокійне,
Й нема тобі ні краю, ні кінця!
25.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2020
Там, де осінь колобродить,
Ронить листя жовте ліс,
Крізь туман сивобородий
Пробирався рижий лис.
Довгу подолав дорогу:
«В ліс мене також пустіть!
Обминатиму барлоги
І за хитрість теж простіть!»
Ранок ще не приморозив
Ні доріг, ані стежок.
Всі дерева голомозі.
Спить у листі й їжачок.
«Наказав не турбувати –
Сон у нього, як-не-як,
До весни буде тривати», –
Мовив сміливо русак.
Лис прижмурив хитре око:
«Добре, буду я мовчать.
Тихі будуть мої кроки,
Як ловитиму зайчат…»
А коли туман розвіявсь,
Посміхнулись небеса.
Поховались тоді звірі.
Дивна в осені краса.
6.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2020
Коли стрічаю жінку в камуфляжі,
Щоразу ранять мозок мій думки:
Ким би вона була в годину княжу
І предок її хто був і який,
Якщо у ній озвалися ті гени,
Котрі землею, людом дорожать?
Мабуть, душа у ній аборигена,
Що край свій у біді не залиша.
«Скільки в тобі загадок, жінко-воїн,
Любові скільки в серденьку твоїм?
Невже й тебе народжено для воєн?» –
Гудуть думок стривожені рої.
А є й такі, що цим думкам перечать:
«Коли орда загрожує тобі,
Згодяться всі, навіть жіночі плечі,
Щоби перемогти у боротьбі!»
27.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2020
У пахощі полів, лугів, стежок
Лягає день, укрившись оксамитом,
Прогнало сонце місяця ріжок
І ранок сивий, росами умитий.
І задзвенить тоді одвічна суєта
В природі, між людьми. Вона – усюди.
Може для того й білий день світа?
Її лиш ніч зупинить і остудить.
27.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2020
[b]30. 08. 2020. на зеленій сцені Чернігівської обласної наукової бібліотеки ім В. Короленка відбувся всеукраїнський фестиваль поезії "Дотиком душі". Свято було неймовірно цікавим, змістовним, насичене не лише поетичним свіжим словом, а й піснями відомих чернігівських співаків та музикантів. Дякую організаторам і долі за прекрасно проведеий час. Крім того всі учасники отримали грамоти, сувеніри і збірочки віршів "Первоцвіт", куди ввійшли твори минулорічних переможців конкурсу.
[/b]
Тиха осені сопілка
Десь озвалася згори,
Яблунева гнеться гілка.
Галас чути дітвори.
То плоди вона смакує.
«Кру» згубили журавлі,
Бо за волею жалкують,
Що лишають в цій землі.
А сопілка ближче грає,
Листопадить в спориші.
Осінь плине понад краєм,
Стеле тугу у душі.
27.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2020
Заколисує тумани
Ранок сірий на воді,
Трави в обіймах тримають
Роси срібні, молоді!
Сонце променем-рукою
Доторкнеться до роси,
Крапля стане та легкою –
Поспішай траву косить!
25.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2020
Там, де котяться тумани
Восени і навесні,
Зачепилось куполами
Славне місто на Десні.
Навкруги ж – ліси стіною
Хмарочосять небеса,
Дух козацький там луною,
Кожне серце колиса.
Там, де зорі хороводять
В тихій течії Десни,
А згори сміється водам
Місяць – їхній брат ясний,
То – моя земля кохана,
З діда-прадіда земля,
Знає слід Батия-хана
Й слід козацького коня.
Там, де сонце яснооке
Миє срібло у Десні,
Там дитинства мого кроки
Учуваються мені,
А Десна-красуня плине
І несе мої літа,
Краю рідного перлина,
Повновода і свята!
24.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887430
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2020
[b](До Дня пам’яті загиблих захисників України)[/b]
Серпневий день. Число 29-те…
Ця дата особлива є для нас,
Бо мусимо дань пам’яті віддати
Синам, що полетіли воювати,
Щоби звільнить захоплений Донбас.
Тремтіло небо від жалю і болю…
Земля палала й гіркла від крові,
Бо москалі творили там сваволю,
Бо кращі з кращих полягли за волю…
І в небі зорі зацвіли нові…
Ті вої щойно вилетіли з школи…
Обов’язок покликав їх і честь…
Таке ні! Не забудеться ніколи,
Коли текла там їхня кров рікою.
Та рана й досі багатьом пече,
Хто побратима у бою утратив.
А біль який у душах матерів!
Вони уже втомилися ридати…
Син кожної увись здійнявсь солдатом,
Котрий у полум’ї війни тут ізгорів.
Не можна пам’яттю про вбитих жонглювати
І забувати, як болить війна…
Якщо забув, поглянь на сиву матір,
Котра пустила сина воювати…
О, як же пам’ятає все вона!
28.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2020
Долала я намічений свій шлях
Під грозами, під сонечком палючим,
Бувало, що й котилася – не йшла,
Зате любов приберегла жагучу
До матінки – родючої землі
Й до тої, що життя подарувала,
До «кру», що опускають журавлі,
До гаю й поля, де волошки рвала.
До довгих кіс задумливих вербиць,
До хвилювань водиці у струмочку,
До туй струнких, так схожих на дівиць,
До вишитої хрестиком сорочки.
Любов та все вмістила у собі:
І квітів перших труночок медовий,
І осінь у віночку із грибів,
І заметілі пісню, часом довгу,
І спокій затуманених ставів,
Криниці срібло у кінці городу,
Стрічались на шляху мені й нові,
Та найдорожчою була любов до роду.
Бо так уже влаштовано наш світ:
Ніщо й ніколи не зросло нізвідки,
Ні диких трав геть витончений цвіт,
Ані калини кущик, що є свідком
Того, що є і що вже відбулось
Під сірим від людського болю небом.
Воно ж над нами ним уже впилось,
Благає Бога: Досить війн! Не треба!
Народу мир святий уже пошли,
Лише твоя потрібна там підмога,
Бо долю їй не вирішать посли –
Потрібна Україні перемога!
Вкажи твердим нев’янучим перстом
На землю, що у рабстві жить не хоче,
Накрий її і рятівним хрестом –
Не закривай на злочин свої очі.
І затремтіла вишня у саду,
Вітри на струнах на тонких заграли…
І я вже не кочуся – далі йду,
Долаючи життя свого спіралі.
14.08.2019.
Ганна Верес (Демидено)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2020
Мов дві обручки, дві зорі горять,
У центрі всесвіту зависли, а не збоку,
Своє кохання вийшли зустрічать
І слухали його ледь чутні кроки.
Дивився світ на це і милувавсь,
Чекаючи на зустріч довгождану.
Зібрала всі несказані слова
Ще одна зірочка і раптом… заридала…
Адже трикутник: він, вона і… він –
Нікому не приніс ніколи щастя.
Життя для двох лиш простеля сувій,
Й одне для двох вготоване причастя.
25.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2020
Нагідками ще сміялось літо,
Соняхово полечко цвіло.
Зупинив крилом лелека вітер –
Вечір опустився на село.
Заглядає в зоряну світлицю
Одноокий місяць ізгори,
Його жовту круглу паляницю
На собі тримають явори.
26.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2020
В саду її сімейнім – два синочки:
Один з них – кровний, інший – рідний зять…
Однакові їм вишила сорочки,
Шкарпетки поспішила теж зв’язать.
Вони йшли боронити Україну
Від «брата», що укотре замахнувсь,
Донбас перетворивши у руїну,
Мав захопити предковічну Русь.*
Просила жінка Бога дні і ночі,
Аби живі були її сини,
І зморшка не одна лягла під очі.
Благала небо ворога спинить.
Почувши щире те її благання,
Від куль смертельних Бог таки вберіг.
Зраділа матінка, коли сини кохані
Ступили разом на її поріг.
Минають місяці за місяцями…
Тремтить її поранена душа:
Вона прийти не може ще до тями –
Війна її й на мить не залиша,
Бо ж там сини чиїсь і досі… гинуть,
Бо ж України доля – на кону,
Бо сіються хрести, ростуть могили,
А Кремль іще продовжує війну…
20.08.2020.
* – Україну.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2020
Сховало сонечко стремена,
Стежину славило села,
Сюїту слухало Семена.
Сестриця свічку стерегла.
Сичі стогнали сивоокі,
Святився світлим сяйвом світ,
Стривожив сонну сум сороку.
Сові складала свій совіт.
Спочатку словеса споквола
Спускала ситим солов’ям.
Суворе свідчення сваволі –
Судами стомлена сім’я.
Стихія скривлену стодолу
Схопила сміло сам-на-сам.
Сини Сварогові свідомі
Сховали сіно. Смерть списам!
12.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887128
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2020
Не знаю, чи собі він зізнається,
Що в нього добра, все-таки, душа,
Вона в хвилини горя пізнається
Й предметом стала для мого вірша.
Він – українець в –еннім поколінні –
Про це засвідчили і вуса, й оптимізм,
З яким він переміг в душі руїну:
Союз – позаду і соціалізм.
Він пра-пра-правнук діда-українця,
Що не цурався рала і серпа,
Всього в душі того було по вінця,
Й на мозолі теж доля не скупа.
Він – українець. Він не був ні звідки.
В нім доброта у боротьбі зі злом.
Ген український став надійним свідком
Того, що був закоханий в село.
Він землю любить ту, що нині в ранах,
Бо «Смерч» російський б’є по ній і «Град»,
А донедавна солов’я сопрано
Він радо слухав день і ніч підряд.
З пра-пра-пра-прадіда він гордий українець,
Болить йому сьогоднішній наш день,
Такі не продаються за червінець,
Тож нішу він свою в раю знайде!
13.07.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2020
[b](Її нестало 27.08.2019.)[/b]
Рік, мов птах, пролетів,
Як між нами нема Валентини,
Бо до інших світів
Попросилася в Бога душа…
У земному житті
Це була особлива людина,
І у вічнім бутті
Буть такою ж вона поспіша.
Рік… А ніби лиш день,
Як замовк її голос бентежний.
Долю іншу пряде
Тепер ангел їй в божім саду.
Її стежка веде
У далеке і тихе безмежжя,
Де все пахне й цвіте
У кожнісінькім саду ряду.
Рік – сиріткою дім.
Не звучить білоруська говірка.*
У нові спориші
Заховала роса її слід.
І від того в душі
Одиноко, тривожно і гірко:
Рід людський порідів,
Бо обрала вона… інший світ…
8.08.2020.
* - Вона родом із Білорусії.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2020
Десна… Спить ніч… Ледь дихає земля…
Блищать згори зірок далекі очі…
Води легенький плюскіт забавля
Обидва береги, що тут, у царстві ночі.
Розкутий місяць щедро світло ллє –
Нічний пейзаж доповнює собою,
А серце, як не вискочить моє,
Поранене незримою любов’ю.
Легені, чарів сповнені нічних,
Затисли подих – тісно їм у грудях –
Не чути окриків, стривожено-нічних.
Навколо – ні душі, ані споруди.
І хоча світ здається цей німий,
Я його чую й мову розумію,
Лиш не сполохали б його війни громи,
Щоби людські серця не заніміли!
23.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2020
Проснувсь таки, проснувсь і цей народ,
Хоч довго спав і надто був терплячий.
Здавалося, німий був патріот,
Напівглухий, а іноді й незрячий.
Тим часом «бацька» надто нахабнів,
Вчиняючи щораз нову розправу,
Ростив для крісла владного синів
І псів, котрі б топтали волю й право.
І ось настав в історії момент,
Коли був виклик кинутий народу,
Коли черствий і озвірілий мент
Зміг псячу проявить таки породу.
Людей, котрі сказали «бацьку» «ні!»,
Нещадно били, грубо катували,
Ледь не по шию й «бацька» у брехні,
Протести ще дружнішими ставали.
Кипить сьогодні знову Білорусь…
Серця і душі оповиті болем.
Диктує собі кожен: «Не скорюсь!»
Й торує шлях до світла, значить, волі.
Проснувсь таки! Проснувсь і цей народ,
Хоча, здавалось, що заснув навіки,
Та білоруський виполе город
Від бур’янів – ненависної кліки.
23.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2020
День Незалежності святкує Україна!
А мій народ уміє святкувать!
Душа його, мов пісня солов’їна,
Народжена, щоб жити й працювать.
Киплять сьогодні вулиці столиці:
Військові йдуть, цивільні й дітвора.
Купає дощ усміхнені їх лиця,
Та кожен крок у марші цім звіря.
Такий народ нікому не скорити,
Доведена ця істина життям,
І поступ у майбутнє не спинити!
Ординцю, чуєш? Це запам’ятай!
Ніколи він не стане на коліна,
Бо добре знає гідності ціну,
Бо це його кохана Україна,
Тож перемогою закінчить він війну!
24.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020
[b]Сьогодні День народження України, вільної, незалежної, УКРАЇНСЬКОЇ УКРАЇНИ! Вітаю всіх нас із цим святом! Хай Господь пошле нам свою благодать! Крім того, у цей день святкує свій День народження прекрасна жінка, моя подруга Іра Тітенко. Людина щедрої прекрасної душі, про котру хочеться писати і вірші! [/b]
Поглянь цій жінці в очі, а не збоку –
В них – слід краси залишила Десна,
Там доброта й про всіх-усіх турбота,
А в посмішці завжди цвіте весна.
Краса дісталась їй, мабуть, від Єви,
Живе постійно в музиці й труді,
Скидається вона й на королеву,
Хоч простота у погляді й ході.
У цім житті вона не одинока –
У дюжину всіх друзів не вбереш –
В очах застигли доброта і спокій,
І глибина, яку і не збагнеш.
Ця жінка й справді, надто особлива,
Адже дарує щедро всім тепло,
І ті, хто поряд з нею, теж щасливі.
Підносить доля й їй своє вино.
А в нім є все: полин і смак медовий,
Й калини вічний гірко-кислий смак.
Порядок в неї на роботі й вдома,
І син – єдиний – хоч куди козак.
Сьогодні в неї свято – народИни!
Бажаю ласки Божої я їй,
Буть двигуном і гвинтиком родині
Серед штормів життєвих і завій!
7.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020
Цей світ збагнути хочу до кінця,
З його жорстокістю й джерелами любові,
Де місце в нім невтомного борця
За краще завтра, вміння буть собою.
Борцем же бути – справа не проста,
Та іншого шляху такі не бачать:
Протест у них з малого вироста –
З душі, котру ніхто не закріпачить.
Борець – занадто гордо це звучить,
Коли він не за себе, а за волю,
І я, у цьому світі живучи,
Теж розумію: ковалі це долі!
Секрет пізнати хочу я й життя,
У чім його найвища насолода,
І зрозуміла: крапля я буття,
Продовження мого земного роду!
21.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2020
Вона завжди, мов квіточка, цвіла,
Усміхнена, наперекір злій долі…
Ніхто не знав, як жінка ця жила,
Й чому обрала шлях важкий. Свідомо!
«Красуня,» – хтось єхидно величав.
«Щаслива,» – в такт сичали злоязикі.
Не маючи подружнього плеча,
Вона сама змагалася із лихом.
Вдова… Вона із дітками двома
Сміялася в лице своїй недолі,
Хоч в серці поселилася зима:
Робота, діти, злидні сірі вдома.
Здавалося, що виходу нема,
І що усе навколо – проти неї.
Не радила нічого й ніч німа,
Й розбите щастя важко було склеїть.
Але не розгубилася вона,
Свій виклик гордо ставлячи вже долі,
І впала її каторги стіна,
Знайшовся вихід, досі невідомий…
Італія і сонцем, і теплом
Її зустріла, ніби рідну доню.
Не солодко вдові і там жилось:
Чужа і мова, і щоденна втома.
І так – не рік – не два – тяжкі роки,
Поки дітей поставила на ноги,
Усе пила з життєвої ріки,
А серце кликало до рідного порогу.
І ось він – її милий серцю край,
Та мова, за якою так скучала.
Він зовсім не скидавсь на божий рай,
Все ж не такий, яким його лишала.
Й вона не та. Давно уже не та…
Птахами промайнули світлі весни.
Тепер одна у будні і в свята…
Минуле зрідка пам’яттю воскресне.
Нагадують про себе й болячки –
Їх вистачає, щоби ними впитись,
Не до снаги й порожні балачки,
Й себе теж не навчилася любити.
В краю чужому доля відцвіла,
Хоч вибір нею зроблено свідомо…
Ніхто не зна, й вона, а чи жила?
Вона щаслива, бо, нарешті, вдома…
31.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2020
В гори вечір сонце опустив,
Спізнитися боявся з солов'ями,
Над лісом сірі сутінки згустив,
Розбавив їх пташиними піснями.
А коли ніч на землю упаде
І зачарує снами все навколо,
Лиш павучок не спатиме – спряде
Собі хатинку, ходячи по колу.
16.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2020
На замріяній калині
Вже проснувся перший квіт,
Вітер спить у тій долині,
Не тривожить її віт.
Там вода біжить-струмує,
Сріблом-дивом миготить.
Дівчинонька там сумує,
Нахилилась до води:
– Ой водиченько-струмочку,
Вдаль біжиш ти день і ніч,
Прала милому сорочку
Й одягла тут при зорі.
А тепер його немає –
Мусив їхать на війну,
А мене журба ламає.
Бо лишив мене одну.
Той струмок біжить-дзюркоче,
Прислухається до слів,
Ще й молитва слух лоскоче,
Вона краща із послів.
Чує, як козак додому
Мчить полями навпростець,
Волю він везе і втому
Й перемоги вдяг вінець.
23.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886486
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2020
1.Ой, гуляло сонечко
Понад хмарою,
Частувало полечко
Його парою,
Зерням-горошиною
Посміхалося,
Піснею пташиною
Забавлялося.
2.Споришами стежечка
Простелялася,
Ніби та мережечка
Вишивалася,
То по стежці веснонька
Проходжалася;
Дітвора малесенька
Потішалася.
12.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886402
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020
Як дорого ми платим за любов,
Котра дитя зростила егоїстом,
Адже в душі такій відсутній Бог,
А живуть звички: погулять, поїсти.
Таку ціну осилюють не всі,
У декого й життя не вистачає,
Їх очі день-у-день в сльозі-росі,
Аж поки небо душі їх стрічає.
Пожурить, звісно, та чи зможе їм
Наука та колись іще згодиться,
І досвідом гірким таким своїм
Із іншими чи схочуть поділиться?
4.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020
Ще літечко у нас господарює,
А осінь вже стоїть біля воріт,
Тепло своє ще сонечко дарує,
Замкнувсь у хатці ситий короїд.
Їжак готує до зими запаси
Із яблучок і грушок, і грибів –
Він поспішає все зробить до Спасу*,
Поки чарує неба голубінь.
Петрів батіг, рукатий, синьоокий,
Прогнав жалку від себе кропиву,
На пижмах, що квітують тут щороку,
Павук натяг доріжку-тятиву.
Горобина плодами апельсинить –
То, кажуть, рано упаде зима,
А на шибках віконних роси слинять,
Поки сліди їх вітер поздима.
Голублять погляд айстри волохаті,
На чорнобривцях бархат заяснів,
Немов солдати, мальви коло хати,
Вдяглись у брилики маленькі та рясні..
В передосінню казку заблукаю
І кожній квіточці, мов сонцю, посміхнусь,
Уп’юсь легким серпневим дивограєм,
Красі земній низенько поклонюсь.
18.08.2020.
* – До найбільших серед дванадцяти річних свят християнського календарного циклу належить і Преображення Господнє, або Спас (Великий Спас), що припадає на 19 серпня. Він вважається третім святом після Різдва та Великодня.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2020
«Чому свобода має колір крОві? –
Запитую себе не раз – не два, –
За неї гинуть сиві й чорноброві,
Й ця боротьба століттями трива.
Чому свобода так п’янить людину,
Що часто це їй коштує життя,
Адже це стан душі, отой єдиний,
Котрий народ веде у майбуття.
Свободи ж людям не бува багато,
За неї голови кладуть, йдучи у бій,
Вона кайдани рве, ламає грати
Й народжується тільки в боротьбі!»
17.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2020
Відмайоріло літечко вітрами,
Відпахло стомедами й чебрецем…
У ліс іду, мов до святого храму,
Й стрічаю осінь там лице в лице.
Вона ж листочкам зодягає крила
Й гаптує ними пишні килими,
Мов рушниками землю рідну вкрила,
А з неба журавлиний клин сурмить.
«Курли» висить в повітрі й верховітті…
І враз тривога вишилась в душі,
А коли клин став зовсім не помітний,
Той слід потрапив у мої вірші.
У ньому біль, що серце кожне крає,
І туга за невипитим теплом,
І жаль пташиний за одвічним раєм –
Ставочком, що дзеркалить за селом.
17.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2020
Спить натомлений день
У долонях осінньої ночі…
Зірочки де-не-де
Допивають імлисту печаль.
То не зорі! О, ні!
То холодної вічності очі,
І здається мені,
Місяць сонце несе на плечах.
Мозок думи пряде –
Мою душу готує до прощі,
Й коли ранок прийде,
Чи приїде на сірім коні,
Утечуть тоді сни.
Просинаюся неохоче.
Промінь сонця ясний
Затанцює на східнім вікні.
5.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2020
Бігла річка, голубіла
Стрічкою на схід,
Сивим маревом диміла,
Чарувала світ,
А навстріч – зелені шати
Й тисячі пісень,
І поля, рясні, багаті,–
То – Вкраїна все!
П’є журбу з землі калина,
Згіркла і роса,
То не пісня з полонини –
Матінки сльоза,
Облила і цвіт, і коси
Мами сивина,
Бо на Сході діток косить
Не коса – війна…
Сонця личко посміхнеться
До густих садів,
Доля щастям озоветься
Кожному тоді,
Як воскресне Україна,
Звільнить рідний край,
Й пісню дивну, солов’їну,
Слухать буде рай!
Голубіє небо й річка,
Дощик п’є трава,
В’ється стежка до каплички –
Зелен-мурава.
То – моя все Україна –
Батьківська земля,
Де співала Чураївна,
Тут моя сім’я.
8.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886049
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2020
Звук трембіти лине в горах синіх,
Вторить стоголосо їй луна.
То журба матусина за сином,
Адже по землі повзе війна.
Маминому серцю тісно в грудях,
Молитвам її нема кінця:
«Ой, коли ж народ наш мир здобуде?» –
Ці слова злетіли до Отця.
Затремтіли звуки-переливи,
Все журбою тою обняли,
Підняли їх гори й полонини,
Мамині слова у даль несли.
А коли дісталася молитва
До її синочка на Донбас,
То зцілила дух його для битви,
Котра волю збереже для нас.
14.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886040
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2020