| Сторінки (39/3810): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Пам’яті старшого лейтенанта Володимира Віталійовича Шпака (13.03.1984 – 6.04.2021), що вчора загинув у Російсько-Українській війні на Донбасі.
І знов Чернігів древній у сльозах:
Поліг його синок-герой на сході,
Там де російська вогняна гроза,
А він на захист став свого народу.
У день квітневий, теплий, весняний,
Синіло небо, мов безкрає море,
Безлисті ще стояли ясени.
Ніщо здалось, не віщувало горя.
Аж раптом… громом чорна новина
Не поповзла, а миттю облетіла –
Про себе нагадала знов війна:
Везуть до міста сина його тіло…
У сум закутались і люди, й небеса,
Із церкви дзвін поранив кожне серце:
Сторінку чорну ворог уписав,
Життя забравши воїна у герці…
Скільки ж лягло синочків у війні!
Таке ані забуть, ані простити –
Горітиме убивця у вогні,
А з ним і Путін, хитрий, ненаситний.
Герой же буде вічно молодим…
Утрапивши до Божого він раю,
Зорітиме щоночі знов сюди
Син славного Чернігівського краю!
7.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2021
Від мами спадок невеликий маю,
Бо ж не була багатою вона,
Та нею вишитий рушник тримаю.
Нітрохи й візерунок не злиняв.
Губами його бережно торкнуся
Й відчую запах найрідніших рук.
Неначе у дитинство повернуся,
Де вчила вона совісті й добру.
Не раз – не два карала її доля,
Позбавила й батьківського тепла.
Трудилася і в полі, і удома,
З неправдою боролась, як могла.
Давно пішла у засвіти далекі,
А рушничок, як і колись, цвіте…
«Як жить тобі було, мамо, нелегко!
Яке ж ти мала серце золоте!
Пірнають дні в обіймах у вечірніх.
Думки, як завше, водять хоровод
Про борг перед тобою мій, дочірній,
І сон буксує посеред тривог».
6.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2021
Із двох джерел я п’ю своє натхнення,
Їм завдяки, несе мене крило.
Зізнаюсь у любові вже у-енне
Тобі, Чернігівське й Полтавське джерело.
Любов ця сяє диво-кришталями,
В душі стооке сонце виграє,
Зчарованій лісами і полями
Мені бажання жити додає.
Зі мною землі ці і в час розлуки,
Й тоді, коли сягаю я висот,
Готова пити з ними їхні муки,
Коли страждає у війні народ.
Я своє слово викую із криці,
Й щоб не ослабло у руці перо,
Позичу сил-натхнення в громовиці,
Аби довіку вільно плив Дніпро!
6.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2021
У вирій ще дна пташка полетіла,
Махнувши нам ослабленим крилом,
Ще донедавна Масляній раділа
І веселила друзів і село.
Чому ж забрав так рано її, Боже?
Хіба співучих мало там пташок?
Гадалось, вона covid переможе,
Тож багатьом кончина її – шок!
Як важко вірити у те, що відбулося!
Не розбавляє горя і сльоза,
Бо ж передчасно опада колосся
І доля з рук зрадлива вислиза.
Крокує квітень в траурній хустині
З очима, повними печалі і жалю.
«О Господи, прийми свою дитину
У райський сад», – Всевишнього молю.
5.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2021
(Після написання Іваном Забіякою передмови до моєї 9-ої збірочки "До волі").
Статтю читаю і… сльозу ковтаю:
Невже це справді про мої вірші,
Й коменти вкотре в пам’яті гортаю,
Що залишили друзі-читачі.
І просяться нові назовні вірші
З найглибшої в людині глибини,
Аби від цих були вони не гірші –
У кольорах любові – не війни.
Їх на папері висію рядками –
Нехай стовеселково зацвітуть,
Аби жили поміж людей віками,
Коли потраплять в благодатний грунт.
Слова – то особлива Божа сила,
Що окриляє люд і зігріва.
Поет лиш той по-справжньому щасливий,
Хто служить їх величності – словам!
3.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2021
Допоки не пізно, зізнайся в любові
Тій жінці, що в світ цей квиточок дала.
Це ти під її засинав колискову
І силу із неї черпав для крила.
Завдячуй цій жінці і словом, і ділом –
Вона між тобою і Богом місток.
Це їй завдяки ти плекаєш надію.
Вона – соломинка, а ти – колосок.
Живеш-посміхаєшся сонцю і небу,
Рятує вона від сердитих вітрів.
Любити тебе вона має потребу,
Отож не забудь її серце зігріть.
Допоки ти топчеш життєву стежину,
Вона твій надійний святий оберіг.
Думками летітиме, ніби пташина,
До тебе й тоді, як позбудеться ніг.
Допоки не пізно, зізнайся в любові…
4.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2021
Іще одне дитя у бік штовхає:
Дев’ята збірка голос подає.
Це не пов’язано ні з якими гріхами –
Донести слово маю я своє
До тих, хто розуміє його силу
І хто не захворів на німоту,
Хто є дочкою справжньою чи сином,
Хто має до землі любов святу!
Виношую її, немов святиню,
Не в лоні, а у серці – місяці.
Дев’ята буде це моя дитина.
Дай, Боже, адже все в Твоїй руці.
І хоча скроні з сивиною дружать,
Пологам цим вона не заважа,
Бо головне – мать серце небайдуже,
І щоб любов пізнала вже душа.
І хоч роки екватор перетнули,
І зморщечка підкралась до очей,
На поворотах доля ледь нагнула,
Та України біль мені пече!
Це ж означає, збірці моїй – бути,
Гадаю, мрія збудеться моя,
І муза не дозволить теж забути:
Кожна наступна книга окриля!
20.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2021
О, це не чорний жарт першоквітневий –
Болюча правда, що турляє з ніг:
Вона … пішла, де вічності поріг…
Гірчить усім, хто був знайомий з нею….
Повінчана із правдою святою
Служила жінка слову до кінця…
Із посмішкою, що їй до лиця,
Пішла у інший вимір молодою…
Завжди вона була на варті мови,
Яку Господь вручив їй із небес,
Віддаючи талант свій і себе,
Світилась якось дивно, калиново!
Уміла вона плакати від… щастя,
І це її, мабуть, єдиний «гріх»,
І посміхатись ранішній зорі,
І пити з Божих рук своє причастя…
Чому ж пішла вона з життя так рано,
Залишивши і друзів, і рідню?
Щоб запалити й там свою зорю?
Щоб мову нашу знали і в раю?
Ніколи й час цю не загоїть рану!..
2.04.2021.
Царство небесне Ганні Василівні і щире співчуття рідним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2021
Сімдесят – не просто дата,
А солідний ювілей.
Кажуть люди, це багато.
Може, й так воно, але…
Вік цей також має вроду,
Хай літа ще не спішать.
Будь же гордістю ти роду,
Молодіє хай душа.
Ще бажаємо прожити
Сотню-другу гарних літ
І ніколи не тужити –
Милуватися на світ.
Бути гетьманом в родині,
Внукам – добрим дідусем.
Здоровиться хай щоднини,
Бо здоров’я понад все!
1.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2021
Заснула ніч. Затихли птахи.
Дрімали трави у лугах.
Уклались в ліжечка комахи –
Весь день крутились на ногах.
І тільки річка спать не хоче –
Біжить, цілує береги;
Для неї ані дня, ні ночі.
Лиш промінь світла дорогий:
Вона повінчана з ним небом,
Мережить світлом хвиль краї –
Їй іншого життя й не треба:
Лиш води й блиск нести свої.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2021
Від горя власного не пробуй утікать –
Йому не на заваді час і милі,
Коли ж у тебе доля отака,
Що ти уже і сам собі не милий,
То вихід може бути лиш один:
Терпіння (в кількох степенях – терпіння).
Чи ти у віці, а чи молодий,
Знай: горе має теж своє коріння.
28.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2021
Втомився бігти Тагамлик,
Прямує повагом до Ворскли.
Йому приклеїли ярлик
Якісь пани, чи-то заморські,
Що в річці риба вже не та
І береги всі в очереті,
Вода, мовляв, тепер мутна –
Недолік цей назвали третім.
Не вірю я отим панам,
Бо Тагамлик – чудова річка:
І риба, й береги, й вода,
Такі як слід, і будуть вічно.
Природу важко обдурить –
Вона мудріша за людину:
Захоче – піднесе дари.
Образиш – знищить за годину.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2021
А чи затих Майдан в серцях у наших?
І чи туди йдемо? Ой, чи туди?
Нам голос предків дух наш розбудив,
Але постала на дорозі Раша.
Чи ж мало нашої крові знов пролилося,
Аби вернутись у ярмо назад?
Та не страшна ніяка нам гроза,
Хоча й сивіє у бійців волосся.
Огляньмось на шляхи свої столітні,
Де зради тінь карала нас не раз,
І цього разу запалав Донбас,
Бо знов народ наш зрадила «еліта».
Вона ж і волю продає за безцінь,
Москві б’ючи поклони кожен раз.
Застерігав колись пророк Тарас,
Щоб жити українцям у безпеці,
Свого гетьмана вибрати пора!
26.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2021
Десятки літ гострив своє перо
Не терпугом – розгарячілим серцем,
Щоб сіяти усе життя добро,
Котре б зі злом перемогло у герці.
Він не сміявся цілих десять літ,
Аби із нами потім засміятись,
Засвідчував про це весь білий світ,
Як він умів з системою змагатись.
Такого – ні зламать, ані скорить,
Бо дух у нім був славний, український,
Його благословив Господь згори
Перетворити слово в дивне військо.
Залишивши шляхи свої земні,
Він поселився там, де і Всевишній,
А влучне слово в мудрості зерні
Давно пережило Остапа Вишню.
23.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2021
Чому історія нічому нас не вчить?
Невже ми неуками підемо і далі,
Журбу-печаль і день, і ніч п’ючи,
Руйнуючи майбутнє, як вандали?
Неволі ж добре знаємо ми смак
І напились її уже достоту,
З її приправами гіркими усіма,
Бо шани було менше нам, ніж скоту.
Чому ж хворіємо і досі на «совок»,
Невже і в генах наших цей же вірус,
Чи утомились від війни, тривог
І втратили у справедливість віру?
Палає схід, а в нім – людські життя…
Хіба не «руський мир» його калічить?
Це крок назад уже із майбуття,
Тим часом вічність жертви нові лічить.
Невже історія нас так і не навчить
Й ми неуками згинемо у світі?
Чому в нас голос нації мовчить
І що залишимо ми після себе дітям?
28.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2021
Своя дорога в кожного до Бога:
Хтось навпростець щосили поспіша,
Хтось жертвує життям своїм, любов’ю,
Бо надто щедра його праведна душа.
Хтось манівцями по узбіччю бродить,
Шукаючи й там вигоди собі,
Такого не турбує біль народу,
Цей не засвітиться ніде у боротьбі.
Таким є світ, на жаль, бо ж різні люди.
Хтось навіть з вірою веде свої торги.
Холодне серце у таких у грудях,
Закутане в нетанучі сніги.
Своя дорога в кожного до Бога…
Аби здолати ти її зумів,
Свою стежину вистели любов’ю,
І менше буде у житті громів.
27.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2021
І знову світ плацдармом став для воєн,
Хоч кожну починає не народ,
А той, хто прагне влади ще й нової,
Але рятує землю патріот,
Якому не байдужа її доля,
Тож на олтар кладе своє життя.
Для нього найсвятіше – честь і воля,
Такий не втрапить і у забуття!
20.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2021
Донецьке поле упилося болем,
Бо ж ЗСУ тяжких зазнали втрат:
Чотири воїни не вийшли вчора з бою –
Не промахнувся знову «старший брат».
Чотири воїни – людські чотири долі,
Яким дочасно спинено політ,
Рукою невідомою ведоиі,
Поріг переступили в інший світ.
Оплакують їх і земля, й родина,
І березень закутався в журбу…
Не для війни батьки їх народили,
Та ж мусили вступити в боротьбу.
Чотири зірки згасли над Шумами,
Донецький край прибрався у печаль…
Заголосили і… чотири мами…
А як отой, що цю війну почав?
Невже повірив у свою безкарність?
Невже гадає, зійде все із рук?
Але ж існує в світі ще і карма,
Котра пошле удосталь йому мук.
27.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2021
Чернігівщино, земле сивочола,
Тобі в любові зізнаюся знов,
Народженій у муках і не вчора,
Вмістила ти в собі Десну і Снов.
Ти пам’ятаєш перші мої кроки
І руку мою в маминій руці
Там, де згубилися дитинства мого роки,
Поміж п’янких, рожевих чебреців.
Любов до тебе щира й незрадлива,
Саме вона перо до рук дала,
Красою неземною полонила,
Стежину в світ прослала від села.
І хоч біліють інеєм вже коси,
Та все ж любов міцніє – не згаса.
Несу її святу у свою осінь,
Вдягаю у найкращі словеса.
23.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2021
Усе у світі свій початок має:
Від витоку малого – плин ріки,
Від матері – до сина чи доньки,
Ніхто й ніколи це вже не зламає
Й через тисячоліть важкі роки.
Усе в житті свої має секрети,
Яких ніхто іще не розгадав:
Ні вчені, ні філософи-поети,
У всього є свої падіння й злети,
І тільки час, мов вічності вода,
Біжить собі неспинною рікою.
Пульсує в ньому власний метроном.
Він не зупиниться уже, мабуть, ніколи.
А мо’, заведений він Божою рукою,
Що медом нас частує й полином.
Усе живе лиш по своїх законах,
Які нікому не дано спинить.
Людину ж від народження до скону
Тримає доля за незриму нить.
І дивною струною час бринить.
16.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2021
Лежить Донбас у згарищах і брилах…
Геть сонце потемніло від журби…
Московські танки землю нашу зрили…
Тіла і кров, мов свідки боротьби…
Лежать сини, мов скошене колосся…
Земля під ними… плаче – не чужа ж…
Таке не вперше бачить довелося,
Та тліє-мліє кожен раз душа…
Земля і воля – два ці атрибути
Святими є й були в усі часи.
Та Україна вистоїть! Їй – бути!
Не втомлююся в Господа просить:
«Допоможи нам ворога здолати,
Урятувати землю для краси,
Щоби раділи сонцю син і мати,
Щоб жита лан отут заколосивсь!»
21.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2021
Відгоріла осінь, відпалала,
Дивоквітом пізнім відцвіла,
Росянисті килими прослала
Від містечка й до мого села.
Відшуміла дужими вітрами,
Роздягла діброви і ліси,
Трохи дня для ніченьки украла,
Бурштину і злота для коси.
Стіл накрила пишно пирогами
На Покрови найсвятіший день.
Осінь – ще й майстриня оригамі*,
Як мороз у трави упаде.
22.01.2021.
* – вид японського мистецтва по складанню витворів і паперу чи металу.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2021
Вмирала я не раз і воскресала,
Аби свій хрест донести нелегкий,
Любов же до Вкраїни не згасала,
Й думки кололи мозок, мов голки.
Ніколи не жила я безтурботно
І бачила у цім для себе зиск:
Сімейні клопоти, улюблена робота,
А з неба час-інкогніто грозивсь…
Усе в житті цім тільки тимчасове
І усьому настане судний час.
Він перевірить почуття і совість,
Коли запалить Раша наш Донбас.
Тоді вже кожен знайде собі нішу:
Хтось пересидить десь непевний час,
А той в бою проллє кровицю свіжу,
Й заплачуть за ним мати і свіча.
І хто те зна, чи так хотіла доля,
Чи вибір сам синок собі зробив,
Коли життям він заплатив за волю?
Фіналу ж ще не видно боротьби…
22.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2021
Німі дивились в воду береги,
Мов заворожені ранковою порою,
Туман, мов сивий дід, розлігся навкруги,
Дубовий гай тулився під горою.
Край неба заяснів і… в річку впав,
А з ним і осока, і сонні очерети…
Здається, мить відповідальна наступа,
Якій завдячують художники й поети,
Бо неможливо диво це забуть,
Де кожен кущ по дві голівки має:
Одна в воді, друга – на березі. Мабуть,
Краса ця все життя в полоні нас тримає.
Хмаринка, кучерява і легка,
В воді купалася, до сонця чепурилась,
В туман сховалась ніч, за гай тіка.
Зі сходу вже на день благословилось!..
27.08.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2021
Усіх поетів вітаю із Всесвітнім Днем поезії! а це мій подарунок вам, друзі!
Душа поета дивно загадкова:
То плаче, то воює з усіма,
То осяває шлях усім довкола,
Або згорає в полум’ї сама.
Мов на хресті, душа тоді розп’ята,
Коли лунає материнський крик:
«Нехай ніде не буде війн проклятих,
А хто почав, у ній нехай згорить!»
Душа поета щедра на дарунки
Для тих, хто від життя не дочекавсь,
Й цілющого цього напившись трунку,
Лишає слід і слово у віках.
Душа поета – теж дарунок неба –
Воно їй надиктовує слова:
То найпростіші, як сама амеба,
А то гримлять, хоч вуха затикай.
Душа поета зіткана з любові
Й живе із ним аж до його кінця.
В ній вистачає місця сонцю й болю,
Й не вимага лаврового вінця.
21.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2021
Чути, як весни сопілка
Звуки розливає,
Он шпачок усівсь на гілку,
Весело співає.
В теплих сонячних обіймах
І земля, і люди.
Води снігові пробігли,
Легко дишуть груди.
Скоро дзвоники задзвонять
В лузі барвінковім.
Упаду в його долоні
В океан квітковий.
А дістанусь оком висі -
З нею поєднаюсь:
«Де ти, раю? Озовися!» –
«На землі!» – лунає.
10.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2021
Є рани ті, яких не заживить –
Болять вони до смертної години –
Це зрада й помста власної дитини,
Сирітство й з долею змагання удови.
21.12.2020.
Немає горя більшого в житті,
Коли брат брата кровного вбиває,
Таке не пробачається в бутті,
Бо більшого гріха уже немає.
7.01.2021.
Все ж правда кривду переможе,
Бо ж роковий настане час,
Не може вічним бути горе –
Господь сторінку перегорне –
Не обминай лише причасть.
7.01.2021
Надія, віра і любов – це ті надійні коні,
Які несуть людину в майбуття,
Коли ж, хоча б один з них на припоні,
Порушується формула життя.
17.01.2021.
Даруй любов.
Допоки є кому,
Най п’ють її серцями і устами.
Даруй добро,
І може, вже тому
Тепліше людям жити в світі стане.
17.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2021
Небо струшує ізгори
Зорі в сиві долоні ранку,
Ловлять вправно їх явори.
І п’ють роси з нічного збанку.
А як зійде на землю день,
І вітри запряже прозорі,
Час до вечора поведе,
Де їх знову зустрінуть зорі.
13.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2021
Тікає час у даль без вороття:
То хвильками дрібними замережить,
То заштормить-закрутить так життя,
Що й вічність не встигає за ним стежить.
А час пливе. Фіксує метроном…
Від «А» до «Я» маршрут його незмінний.
Чи велет це, чи примітивний гном
Свої сліди лишають у камінні.
Тікає час, а з ним – людські життя:
Те – пасажиром плине, те – статистом.
Аби не втрапить людям в забуття,
Час одягає пам’яті намисто.
Так час пливе під гул тисячоліть,
Епохами до вічності прямує.
Аби удосконалювався світ,
Любові джерело у нім струмує.
Злітає час і в зоряні світи,
Аби засяять зорями новими,
Для інших землю нащу освятить,
Перетворивши їх у херувимів.*
11.03.2021.
* – крилаті створіння, що супроводжують Бога.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2021
Немає уз, святіших від любові!
Слова ці не втомлюся вимовлять
Перед людьми й перед Великим Богом,
Що Україна – це моя земля.
Люблю її, геть змучену і кволу,
Обкрадену, обдурену не раз.
Сьогодні у війні вона за волю,
За Крим і Чорне море, і Донбас.
Любов моя уже не ослабіє,
Допоки дихаю, допоки я жива,
Саме про неї серце моє піє.
Й душа диктує щирі ці слова.
Немає уз, святіших від любові,
Вона людині – кара й поводир.
Коли й на небі стрінусь я із Богом,
Мій погляд буде линути сюди!
13.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2021
Заколисує смерть юнака,
Що упав на задимленім полі…
Кров уже не струмує – в’язка…
За життя ще змагається доля.
«Молодий же він, – каже, – повір,
І у неньки синочок єдиний.
Глянь, який він лежить у крові,
Зачекалась на нього родина…»
Раптом кроки… Поспішні, людські…
Зупинилися. Тіло – на ноші…
І жіночі долоні вузькі
Жгут наклали… Тон серця – хороший…
«Жити мусиш, – то ангел спустивсь,
Аби смерть від бійця відігнати, –
Маєш сина іще ти зростить,
Пригорнути до серденька матір…»
7.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2021
Літа-літечка посивілі
Стеле осінь мені до ніг
Літа-літечка посивілі,
Десь поколені у стерні,
Але пройдені мною вільно.
Десь губився в дорозі слід,
Десь лягав борозною в землю.
Не здававсь мені раєм світ,
Та проклюнулись діти-зерна.
Доля ж казкою не бува.
Знаю, кожному це – від Бога:
Комусь трапиться булава,
Комусь – доля гірка, убога.
Літа-літечка ж ви мої,
Ні здогнати вас, ні спинити,
Поки внучки мої малі,
Не порвіть життєдайні ниті.
2.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2021
Присвячую молодшому сержанту Ребенку Олегу Вікторовичу (8.10.1991- 4.11.2019), котрий ніс службу на різних рубежах Російсько-Української війни 3 роки і раптово помер у бліндажі. (Посмертно).
Тривожний час. Війна ще схід терзає…
І 2-ий рік, як телефон твій змовк…
Що славним воїном ти був, Чернігів знає.
Підріс на тебе схожий і синок.
Він так пишається тепер твоїм портретом!
Такий, як ти в дитинстві, відчайдух:
«Сержантом хочу бути, – й брови в злеті, –
І на війну, як тато мій, піду.–
Поморщить носик, як і ти маленьким,
І очі раптом зорями стають,
(Великі, вдумливі, як у твоєї неньки,
Вони дорослості дитині додають).
Йому ж лиш 3-ій, але пам’ятає
Тебе, хоч не награвся до пуття,
Немов на крилах, вихором літає, –
Тепер мій татко в небесах літа!»
Ти ж посилаєш посмішку небесну,
Коли у сни приходиш уночі,
І хочеться тобі тоді воскреснуть,
Вмостити сина на своїм плечі
І нести, ніби іграшку коштовну,
Хотілось би повірити в дива,
Чи казочку розповісти змістовну,
Себе всього б сім’ї подарував.
А мо’, й на Десну б із синком гайнули б,
Піймали б там рибинку на гачок,
Не раз у воду із човна пірнули б,
І плавали би швидше за качок.
«На все є Божа воля, знай це, сину,
І ми безсилі щось уже змінить.
Життя віддав за стяг я жовто-синій,
Щоби ніхто не знав у нас війни.–
І вкотре з неба хлопцю посміхнувся, –
Нічого, що такий ти маєш вік,
Матусю бережи свою й бабусю:
Тепер в сім’ї один ти чоловік!»
Слова ці чує світ і Україна,
І вірить хочеться: настане миру час –
Затихне стогін матерів чаїний,
Загоять рани Крим наш і Донбас!
20.02.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2021
Душа Тарасова геть зболена, в рубцях,
Йому із ними жить до днів останніх,
І з пам’яттю про справжнього бійця,
В котрім характер викуваний сталлю.
«На цього хлопця й батальйон моливсь.
І кликали його «Сірком» любовно.
Він принципово чомусь не голивсь,
А може, й радивсь іноді із Богом?
Завжди із бою повертавсь живим,
Бувало, й побратим на нім прибуде,
Хоч після ран сліпим лишавсь, кривим,
Та серце ж неушкоджене у грудях.
Не одного він на собі приніс
І жартував: «Станцюєш на весіллі!»
Ще й кине посмішку він сам собі під ніс…
Не знав, що вже й над ним біда висіла…
Важкий був бій… Нагліла сепарня…
Нам не давали й голови підняти.
Мене в повітря вибух враз підняв…
Що далі, я не міг тоді ще знати…
Прийшов у себе серед білих стін,
А вийшов звідти вже із костурами.
Хотів подякувать за порятунок свій –
Це було першим у моїй програмі.
Думки ціляли знову ж у «Сірка» –
Йому не вперше рятувати воїв,
І хоч здогадка та була крихка,
Та я не помилився. Він із бою
Мене дістав. По суті, врятував
І в медчастину якось же доправив.
Може, хтось і не вірить у дива,
Але ж бувають винятки із правил!–
Зчорнів Тарас. – Улюбленця-бійця
Ворожа куля снайпера… дістала,
Та профіль його світлого лиця
Завжди зі мною, –
Й два живих кристали
Заворушилися в Тарасових очах, –
Не був я ще і на його могилі…
Це на своїх скривавлених плечах
Мене він виніс, щоби не загинув. –
Дістав хустину, щоб сльозу сховать,–
Я й плакать на війні уже навчився, –
І не було неправди в тих словах, –
А сю ніч наш «Сірко» мені приснився…»
Закінчилась розмова ця давно.
Думки ж мої були біля Тараса:
Яке ж гірке таки війни вино
І за життя мала занадто такса!..
17.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2021
Позичу крила у орлиці,
Щоб вись небесну підкорить,
Я відсьогодні жінка-птиця,
Візьмуся землю боронить.
В липневі грози заблукаю
Поміж холодних блискавиць,
Хто війни шле, тих покараю,
Аби не чути громовиць.
Важкі хмарини осідлаю,
Проллюся весняним дощем,
Веселкою зігнусь над плаєм,
Загою Україні щем.
5.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2021
Котилась озером луна –
То крик пташини.
Чим так стривожена вона?
Зірвавсь спочинок?..
А води в озері мовчать –
Чогось чекають…
Он крижень по воді промчав –
Очі шукають…
І раптом… диво-дивина –
Лебедів пара…
Високі шиї – він, вона…
Немов припала
До нього всім своїм єством –
Стали єдині,
Немов звернулись до нас двох: -
Вчися, людино!
Цінуй любов, шануй красу,
Бо це є вічне.
Життя-буття є в цьому суть! –
Слова – магічні…
27.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2021
Вкраїнцю, де б не був ти: у Канаді,
Іспанії, Росії, США,
Твоя земля – і код твій, і розрада,
Бо українська у тобі душа.
Свої робила доля викрутаси:
Когось за тисячі погнала верст,
Ти ж УКРАЇНЕЦЬ – праонук ТАРАСА.
Навік з тобою і тризуб, і хрест.
В якім куточку ти б не був земному,
Чи в океанних водах, штормових,
Будь Україні вірним у одному:
У час біди спіши під корогви.*
Ти – УКРАЇНЕЦЬ! Добре пам’ятай це:
Земля твоя завжди тебе чека.
Ніде нема пісень таких і танців,
І мова в світі лиш одна така!
10.03.2021.
* – козацькі прапори.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2021
У вирі зла, надій і безнадій
Сьогодні ми усі перебуваєм.
Чи це не результат отих подій,
Що 8-ий рік війна у нас триває?
І що війні не видно ще кінця,
Тим часом діти наші гинуть-гинуть.
Скількох утратили! І Сліпака-співця,
І тисячі других синів – в могилах!
Свинцем важким лягає в серце біль
І давить-давить без жалю щоночі,
І кожен носить саме те в собі,
Про що говорять з їх портретів очі.
Щодень схід кропить українська кров…
То тут, то там – тужіння-голосіння…
Чиясь розчавлена Росією любов,
Чиєсь не проросте дитям насіння…
Застиг в німім очікуванні світ –
Забув про меморандумів папери…
А ми ховаєм свій найкращий цвіт…
Невже настала ера Люцифера?*
13.03.2021.
* – одне з імен Сатани, Диявола, втілення злого початку.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2021
Чому не чує влада свій народ,
Вручивши долі кращих горе-суддям?
Тож утрапля за грати патріот.
Хіба не є ці вироки безглуздям?
А булаву їй не народ вручив,
Повіривши в липке солодке слово?
Тепер, бач, інше з вуст її звучить,
Тому й готовий лікті кусать знову.
Веде Вкраїну 6-ий вже Мойсей…
То схід, то захід – у пріоритеті,
Немов прокляття на собі несе:
У владних кріслах – лже-авторитети.
І так вже біля 3-ох десятків літ…
Народ же – в сні, тривалім, летаргічнім…
Залишив у хвості Вкраїну світ.
Невже цей сон для неї буде вічним?
Чому не чує влада свій народ,
Мені у неї хочеться спитати.
Коли очолить владу патріот,
Щоби пробоїн менш було латати?
9.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2021
Яких дітей поклала Україна!
Не просто діток – свій найкращий цвіт!
Їх подвигом захоплюється світ!
Москва ж мільйони предків їх згноїла…
Росія танки шле, гранатомети,
Тому й горить-палає наш Донбас.
Москальське око мітить і Кривбас,
Тож смертю дихають не метри – кілометри…
Яких дітей поклала Україна!
Вони опередили навіть час,
Їм завдяки, врятований Донбас,
Не стали й перед смертю на коліна.
Тече скрізь кров невинна, українська…
Калічить ворог донечок, синів…
О сили неба, чорну рать спиніть,
Чи відродіть Січ знову Запорізьку!
Аби війни не знали вже онуки,
Расєю-Рашу мусим наказать,
Нехай війни затихне вже гроза,
Щоб закінчились материнські муки.
9.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2021
Є поезія висока –
Зрозуміла ж не для всіх,
Є поезія глибока –
Не читати таку – гріх.
В кожнім разі, сила слова
Вдосконалює наш світ,
Бо воно – життя основа –
Залишає в душах слід.
Є поезія зразкова –
Величають її – КЛАС,
Не модерна, та толкова –
Так писав Кобзар Тарас!
12.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2021
Потік людей неспинний, український,
Пливе, аби вклонитись Кобзарю…
Пророчив він: московське прийде військо,
Щоб України знищити зорю.
Отож зійшлись в Донбасі ми на прю!
Москва знов хоче поступу завадить –
Свої тісні кайдани натягти…
Б’ють без жалю по дітях наших «Гради».
Війною світ взялася знов трясти.
Між нами й нею – не якісь там сварки:
Кремлівська гадь змінити хоче світ.
Та певен будь, наш сивочолий Батьку,
На цей раз ми не зрадим ЗАПОВІТ!
10.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2021
160, як серце зупинилось
Твоє, Тарасе. Слово ж бо живе!
Від кайданів ми рашівських звільнились –
Майбутнє відвойовуєм нове.
160 без тебе ми, Поете!
Звіряєм крок свій по тобі весь час.
Твоєї мудрости і дум високих злети
Святими віхами є кожному із нас.
160 – в історії краплина,
Хоча в скрижалях не бува дрібниць:
І доля жінки, схожа на калину,
І козака, що впав за волю ниць.
160 – це майже два століття,
Пророка слово будить ще людей.
Якби ж на нім училася й еліта,
То мали би давно світліший день.
160 – ця дата не лякає –
До бою кличе кожне слово нас.
Відстоїмо свободу свому краю:
Повернем Крим і звільнимо Донбас!
160 без Тебе і з Тобою,
Гетьмане наш, наш Генію святий!
Не бачив України ти рабою,
То ж мусимо в війні перемогти!
Твій «Заповіт» ми добре пам’ятаєм –
Із ним пройшли вже не один Майдан.
Для України воленька свята є.
Ніхто її не змусить вже віддать.
8.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2021
Втекла зима з морозами й снігами,
Шалений вітер дико стугонів,
Краса-весна несла свої вже гами,
І птаством гай дзвенів. Ні, гомонів…
Радів весні, красуні синьоокій,
Що перші проліски губила поміж трав,
Він навіть мріяти не міг про спокій,
Бо клопітлива весняна пора.
Просторе небо, синє і високе,
Ловило звуки, жваві, голосні,
І частувало сонце ніжним соком
Берізку, що раділа теж весні.
16.08.2012
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2021
Кохай мене,
Кохай таку, як є,
Без дорогих прикрас і макіяжів,
І я вручу життя тобі своє,
Щоб разом щастя будувати наше.
Кохай мене,
Так як умієш ти:
Без хитрощів чи зайвого зазнайства.
Здолаємо хвилини гіркоти
І не дозволим розростися хамству.
Кохай мене
В час тиші і грози,
Кохай, неначе вперше і востаннє,
Мене у своє серце запроси,
І я тобі лебідонькою стану.
Кохай мене,
Мов лебідь, лебедій,
Щоб душі наші не зазнали зради,
Аби могли зарадити біді,
Бо ж не бува життя лише парадом.
Кохай мене,
Спали усю до тла,
Щоб ти і я єством стали єдиним,
Щоб я як жінка в світі відбулась,
Щоб ми раділи кожній спільній днині.
Кохай мене
Ще більше, ніж колись,
Бо ж сивина для почуттів – не вирок,
І хай благословить нас неба вись,
Щоб разом нам здійнятися у вирій!
1502.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2021
Давно стежки їх у одну зійшлися,
Й послав Бог щастя їм клубок до ніг.
Пройти свій шлях удвох вони клялися,
Допоки стрінуть вічності поріг.
Десятки літ вони в путі-дорозі –
Рука в руці. За ними – гідний слід.
П’ють нарівні свою життєву прозу,
Дітьми й онуками цей збагативши світ.
Отак і йдуть, узявшися за руки,
Вона і він, мов долі два крила,
Траплялися стерня, тривоги, муки,
Та квітка щастя їх не відцвіла.
І хоч навколо небо сіє грози,
І в сивині обоє вже давно,
Їм доля часто шле свої погрози –
Вони ж щасливі п’ють життя вино.
5.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2021
Спустилась сонячна весна
На тиху землю, ніжна, мила,
Безмежно радісна й ясна,
З полів останній сніг ізмила.
Спішить проклюнутись трава –
Зелено-сива диво-казка,
І серце, й душу зігріва
Весняна неповторна ласка.
Мов фея, чиста й чарівна,
Над всім весна володарює,
Окрім всього, тепер вона
Надію нам іще дарує.
На щедрий літній урожай,
На золоту багату осінь,
На світлі іскорки стожар,
На долю, що вита десь досі.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2021
Весна запахла не в календарі –
В природі, бо вона уже в дорозі.
Озвався перший клин гусей вгорі,
Та Україна знову у тривозі.
14 синочків-журавлят
По черзі і по-троє в ірій плинуть –
У Божий рай спішать вони, летять.
За ними – стогін матері Вкраїни…
Тремтить від болю сіро-синя вись,
П’ючи гірке, немов полин, причастя.
Чиїсь надії-мрії не збулись.
У серце матері постукало нещастя…
Їх 14. Боже милий мій!
Чом полетіли так вони зарано?
Слід загубився їхній у зимі.
Голосять мами звечора і зрану…
Крокує біль 7 років по землі
В усі кінці від заходу до сходу…
Ледь не у кожнім місті чи селі
Лежать нащадки батьківського роду.
Та віриться: мине пора грози
І сонцю Україна ще зрадіє.
У неї є козирні ще тузи,
Отож воскресне-оживе надія!
3.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2021
Чи ж може бути мода на вірші,
Де код святий захований від ліри?
Такі рядки душі моїй чужі.
Та й не лише мені, у це я вірю.
Поезія – спів слова і душі,
Що гармонійно з мислю поєднались.
Слово – історії хранитель і рушій,
Із ним за волю люди підіймались.
Поезія – це жайворона спів,
Що на крилі підняв його до сонця,
Це біль невиплаканий за отих синів,
Що були мамі світлом у віконці.
Поезія – гіркий вдовиці щем,
Який вона п’є серцем разом з ніччю,
Й знаходить сили жінка в собі ще
Дітей підняти й мріяти про вічне.
Отож, коли узяв до рук перо,
То мусиш людям душі сколихнути,
Аби літературний твій герой
Зумів людей на дії надихнути.
І не вишукуй слів у словниках,
Щоби подивувати новизною,
Згадай про землю рідну й козака,
Й про долю матері, поранену війною.
І дівчина, й калина – це не штамп –
Це те, без чого зникне Україна.
Із них свідомість наша пророста,
Зі співу кобзарів і Чураївни!
2.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2021
Лиш замаячила на обрії весна,
Прозоре небо сонцем засвітилось,
Сміялась льодом радісна Десна –
Здалась таки зима весні на милість.
В льоди закована, скучала за Дніпром,
Терпляче на побачення чекала,
А скресла – сколихнув її погром,
Заворушились льодяні дзеркала.
А коли сонечко крихкий розтопить лід,
То перетвориться Десна тоді на море,
Й чекатиме на журавлів приліт
І на вечірні комарині хори.
А зараз ще Десна, немов німа,
Все мріє птахів з гідністю зустріти,
Під льодом вже останні дні дріма…
Проснеться – й раді їй дорослі й діти.
Ганна Верес (Демиденко).́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2021
У спалахах останньої зорі
Народжувався ранок сіробровий.
Молився місяць тихо угорі
І жовте світло посилав діброві.
Трава була у повені роси,
Вона іще продовжувала спати,
А поряд лан пшениці колосивсь.
Озвались перші піснярі пернаті.
Сон додивлявсь на колосові джміль,
Забувши ліжко у старому хмизі.
Берізки* пагін, мов зелений змій,
Повз обережно по стеблу ізнизу.
Мурахи теж давно уже не сплять –
День лиш проклюнеться – в них вистача роботи:
То в росах ніжки стануть полоскать,
А чи будуються. Усе життя в турботі.
Нарешті й ранок трохи осмілів,
Піднявши сонцю із імли повіки,
Він тужився, від свіжості хмелів…
Таке не забувається до віку.
17.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2021
Наш Київ – серце України,
Його дівчата – маків цвіт.
І Роксолани, й Чураївни
Красою знаджують весь світ.
Наш Київ – це оплот держави,
Його історія – моя.
Усе було: тоді дрижала
Полита кровію земля.
Наш Київ – совість України
В усі часи, в усі віки.
Народ уже не на колінах –
Він в світі не один такий.
Наш Київ – рупор України.
За правду, Боже, не карай!
Звучать тут мова солов’їна
І пісня про козацький край.
Наш Київ – місто у каштанах,
Тут сквери й парки – зелен-рай:
Альтанки, зустрічі й прощання,
А в душах – весняний розмай.
Наш Київ – то Дніпрові схили,
Золотоглаві куполи.
Дай, Боже, розуму і сили,
Щоб шляхом праведним пішли.
Наш Київ – місто у загравах,
Мільйони величних споруд,
Несамовиті водограї –
Людей то все величний труд.
Наш Київ – сонячна столиця,
Науки і культури центр.
На прапорі його – пшениця
Й блакить густа – небес лице.
25.04.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2021
Зима схиляє до весни
Свій сонця промінь,
І кожен день стає ясний,
Як теплий спомин.
Чарує світ вона вві сні
Дивом-веснянкою,
Тоді нові співа пісні
Й є сонця бранкою.
А я милуюся теплом –
Радіють зерна,
Вони не снігом, а зелом
Одягнуть землю.
Весну зустріну молоду
Й назву я долею,
І її пісню поведу,
Ще невідомую.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2021
В білім сповиточку спить наш сад,
Крекчуть стовбури – печуть морози,
Гілля, ніби рукава, висять,
В тиші п’ють зимово-сніжну прозу.
Склали свої крилонька вітри,
Чи з морозом їм не по дорозі,
Пень з-під снігу виткнувся старий,
Хоч мовчить, але за сад в тривозі.
13.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2021
Сльоза скупа, зрадлива, чоловіча,
Щоку зросила раптом вояка…
Мо, ж пригадав, як умирав він двічі,
А мо, розхвилювали друзям свічі,
Боявся, не погасла би якась.
Не смій його засуджувать за сльози,
На це причина в нього є своя:
Війна – не тільки ворога погрози,
Війна – це смерть, згорьована сім’я.
Він смерть стрічав не раз і наодинці,
Й в окопі, й в ДАПі, і у бліндажі,
Коли на нього сунули ординці –
Оті, що не були колись чужі.
Виносив з бою тіло друга… теплим,
У ньому власний пульс йому вчувавсь,
Тоді серпневий день бійцям став пеклом
Із назвою земною «Іловайськ».
Сльоза і воїн… Ні, не випадково
Вони у парі… Поєднав їх біль...
Бо ж на портретах наші ті соколи,
Чиї життя згоріли в боротьбі…
20.02.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2021
Хіба за це стояв Майдан,
Себе про це не раз питаю,
Коли сам Бог тоді ридав,
Як сотня в небеса злітала?
Хіба за це стояв Майдан?
Щоби багатшали багаті,
Палали люди, долі, хати,
Й земля здригалась від ридань?
Хіба за це стояв Майдан
Під водометом на морозі,
Сини Вкраїни – у судах,
Від ворогів летять погрози.
Хіба за це стояв Майдан?
Заливши кровію бруківку,
Й новим вклонився «господам»,
І пам’ять про героїв згіркла.
Хіба за це стояв Майдан,
Щоби народ страждав, як завше,
Й знов булаву не тим віддав.
Караєш, Боже, нас ти зА що?
Хіба за це стояв Майдан,
Щоби героя знов за грати,
А чи синок малий ридав:
«Коли до мене прийдеш, тату?»
Хіба за це стояв Майдан,
Щоб ми сліпі були й байдужі,
Й не розуміли, як Богдан
Продав Росії Русь і душу!
Хіба за це стояв Майдан? –
Запитую у-котре вічність,
Нам сам Господь можливість дав,
Щоб сором не дививсь у вічі,
Щоб стисли зуби й кулаки
Й звели у душах барикади,
Й здобувши волю залюбки,
Ми знали, що її не вкрадуть!
3.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2021
Три янголи крильми закрили небо…
Утрати біль нас до кісток пропік…
Невже і там у воїнах потреба?
А це ж синок чийсь, внук чи чоловік…
Біди не обіцяв лютневий ранок –
Із Днем закоханих їх радо привітав…
Чому ж рука кремлівського тирана
Спинила їхні молоді літа?
Вдяглась у траур мати Україна:
Сини ж її загинули в цей день…
Донбас перетворився у руїну –
Там сьомий рік війна з Москвою йде…
Невже ти земле й досі не впилася
Кровію тих, хто у бою упав?
А щоби Україна відбулася,
В тобі хай спротив також закипа
І мова українська не ляка!
19.02.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2021
Прощається й тікає вже зима,
Морози і сніги в дорозі губить,
Вітрами з холодом тепер не задима,
Тому й сміються, й червоніють губи.
Адже, ген-ген, за рогом вже весна –
Вклонилась сонцю й хмарку осідлала…
І пролилась із неба голубінь ясна,
Що килим з пролісків внизу послала.
Поглянули вербиченьки униз –
Теж поспішили і собі прибратись:
В липкі листочки ще й в сережки одяглись –
Весні зраділи – досить уже спати.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2021
Верба журилась над водою,
Все ж чарувала білий світ,
Давно змирилася з бідою,
Хоч не могла підняти віт.
Ті ж опустились тихо в воду,
Й сльозинки бігли по листках,
А може й, названа за вроду
Верба плакучою така?
1.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2021
Корилася зима вже весняній порі,
Але найвеселіш ставало дітворі –
Хоч сніг іще лежить, та бавиться теплом,
Вітри південні рвуться напролом.
Відм'якне сніг і заблищать кристали,
Востаннє діти в сніжки грати стануть,
Чи зліплять «бабу снігову», чарівну:
І ніс, і посмішка, і очі – все на рівні.
А скільки сміху, радості в очах:
В майстрів-хлоп'ят та в помічниць-дівчат.
Єднає праця їх ця снігова, як слід,
Тож ближчим стане кожному й сусід.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2021
Зустрілася Зима з Весною
У стрітенський лютневий день.
Сказала їй: «Я ще постою,
Хай заметіль ще погуде.
Нехай закидає доріжки,
Утеплить ще ліси й поля,
Я ж пожартую іще трішки,
А ти дивись на це здаля».
Весна погодитись не хоче –
Іде до Сонця на поклон,
Дає йому частинки ночі,
Цілує сніговий покров.
І народилися струмочки,
Сіріли й танули сніги,
Вже скоро оживуть листочки,
Зазеленіє навкруги.
А Сонце небо розмалює
Ключами перших журавлів,
Весняні води розхвилює,
Тепло пошле святій землі.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2021
Вона встає з молитвою й лягає,
Аби Господь синочка уберіг.
Їй тиша душу болісно шмагає:
Чи ж переступить син живим поріг,
Бо ж звідси провела у світ далекий,
Хрестом благословила його вслід,
Не раз вже повернулися лелеки,
А син її іще рятує схід.
Розквітли в мами коси сивиною –
Не в марева позичила краси –
Душа її поранена війною,
Адже єдиний там воює син.
Змагається матуся із думками,
Готова до найгіршого щомить…
Сльоза солона по щоці стікає
І в унісон їй серденько щемить.
І щле вона свій погляд на ікону,
Чи захисту шукає в небесах.
Її молитва там, де терикони,
Рятує Україну без списа!
11.02.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2021
А ти той, що один у світі –
Оберіг і обранець мій.
Ти і я – тільки в нашім літі,
Не підвладне воно зимі.
А я та, що чекати вмію
День чи рік, а чи все життя.
По-жіночому, десь – несміло,
Нетерпляче десь, мов дитя.
А ти той, хто мене розрадить
В час незгоди-зла захистить,
Хто не кине під ноги зраді,
Відбудує хиткі мости.
А я та, що тебе кохає,
Пригорнусь під твоє крило.
Про одне Бога я благаю,
Щоби поряд воно було.
Ти для мене – сонечко в небі,
Я ж хмаринкою – при тобі,
Бо і в дощику є потреба,
Як душа заблука в журбі.
Нас давно поєднало небо,
Хоч не вінчані – не біда.
Я ж не мислю себе без тебе,
Ти ж без мене будеш ридать.
А ти той, що один у світі,
А я та, що лише твоя.
Діти й внуки – то наші квіти –
З ними повна, міцна сім’я.
5.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2021
Дві подружки Маша й Ната
Розмовляли у кімнаті:
- Ти була сьогодні в школі?
- Краще б там не буть ніколи!
- А чого? – спитала Маша,
Обижав тебе хтось з наших?
Ната глянула з-під лоба:
- Винна тут твоя хвороба:
Ти ж до школи не прийшла,
А контрольна в нас була.
Сіла біля мене Алла,
А списати не давала.
Не отримала й півбала.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2021
Зима на білих крилах прилетіла,
Захолодила небо, землю, тіло.
Жартує із північними вітрами,
Складає з льоду ніжні діарами.
Звернулася вона якось до неба:
- Прикрити землю білим снігом треба.
І падали, все падали сніжинки,
Із діаманту різьблені крижинки.
А сонце на снігу малює кола,
Таких зима не бачила ніколи:
Червоні, жовті, навіть синюваті:
- Я буду тут ще довго царювати.
Заглянула в лісок зима-царівна:
- Підкину снігу , аби було рівно.
Навколо біла-біла ковдра, чиста.
І на душі святково, урочисто
.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2021
Літала старанна Бджола в сад – не гуляти.
- Працюй завжди, нектар збирай, - навчала мати.
Науку цю мала Бджола запам’ятала –
Й сьогодні миль із десять намотала.
А ще красива ця Бджола була, нівроку,
Та стріла раптом і вона в житті мороку:
Ледачий Трутень за комахою вв’язався,
Вперше побачивши її, аж облизався:
- Така ж бо працьовита, ця не дасть пропасти.
І став щодня цей ледар милу Бджілку пасти:
І вдома, й на роботі, словом, з нею всюди.
Що їх чекало далі, здогадайтесь, люди!
Трутень – самець бджоли, що не виконує ніякої роботи.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2021
Вже сонечко частіше в нас гостює
Природу до весни воно готує:
Рослини, звірів і завбачливих людей –
Ніщо вже не сховається й ніде.
Коли ж повернуться у край у рідний птахи,
Прокинуться від довгих снів комахи,
Проснуться річка й матінка-земля,
Це душу кожному собою звеселя.
І здасться всім життя буденне кращим,
Бо ніколи питать: живемо нащо;
Адже народжуються світлі почуття
Один до одного і навіть до буття.
Така природи суть воістину велична,
І щовесни вона для нас і всього звична,
Й здається, що немає кращої пори
Для нас, дорослих, і для дітвори.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2021
Свою краплинку спротиву додай
Спогади 7-річної давнини)
Сторінку ще одну перегортаю
Революційного і непростого дня,
Де небезпека над людьми витає,
Та спільна є мета у них – одна:
Змінити владу, ні, скоріш – систему,
Й суди прозоро б стали працювать,
Тільки тоді народ закриє тему,
Як перестануть на закон плювать
«Тітушки», « гопники» і міліціонери,
Чиновники, яких усюди рать,
Що виросли так швидко в мільйонери,
Навести лад в державі цій пора.
І думка ще одна щодня терзає,
Яка душа сховалась за щитом
У емвеесників? Та і для них стезя є –
К народу перейти – не буть «скотом».
Коли й тебе думки такі хвилюють
І у душі теж маєш свій Майдан,
Усіх не залякають, не вполюють –
Свою краплинку спротиву додай!
11.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко)
Ці люди добре знають, чого хочуть
Колише час людські життя й країну,
І владу, й навіть цінності гойда,
Вогонь революційний в Україні
У душах запалив Євромайдан.
Стоять тепер єдиним всі оплотом –
Ніхто не хоче жити, як раніш,
Не куплені грошима, ані злотом,
І більшість з них – при вченому званні.
Ці люди добре знають, чого хочуть,
І знають, як мети їм досягти.
Розумні, щирі, добрі у них очі,
Прислухайсь, придивися до них ти!
Такий сльозу даремне теж не зронить,
І власної він честі не продасть –
Саме такі у самообороні,
І завдяки таким, живе Майдан.
11.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2021
Живемо знову в непростий ми час. Простим ніколи він не був для нас... Сторінку пропоную за 10.02.2014р., коли стояв народ мій на Майдані. (Сторінка з мого поетичного щоденника за те число)
Десяте Віче Київ зустрічає,
Палкі промови слухає Майдан,
Отці святі знов Бога величають,
Про Україну хочуть нагадать.
Спливає час: знов лозунги ті самі,
Хай змучений, стоїть, та гордий люд.
Майдан людей весь повен тисячами.
Казна – пуста і банки – без валют.
Спливає час. Повстання ще триває,
І жертви теж тут мало не щодня,
Та дух людей ніхто вже не зламає,
Хоча біда не випита до дна.
Спливає час. Заграви ваблять Сочі,
Й жовто-блакитний прапор також там.
А президента безсоромні очі
Когось шукають… Тут – не чорнота!
Пружинить, аж зашкалює суспільство,
Та уряд ще під буквами В.О.
«Тітушки» демонструють різні звірства,
В парламенті намітилось крило,
Тих що не хочуть жити по-старому.
Вони в собі також долають страх,
У США з Європою – оскома,
Бо Україна в світі на устах.
Людей багато, змучених брехнею
І безробіттям стомлених давно,
Не хочуть жити далі вони з нею –
Тамують біль горілкою, вином.
В Криму, на Сході страх фальшивий сіють
І «Русский мир», і «Український фронт»,
Під прапором давно уже Росії –
Не український – Чорноморський флот.
Регіонали й навіть комуністи
Трублять в ефірах про страшний розкол,
Й чекає мати про дитину звістку,
Яку хтось викрав в Києві тайком.
Світ огортає непроста тривога –
Майданчики й пікети – тут і там,
І це для влади є пересторога.
У барикадах – обласні міста.
І ранить небо сіре прапорами
Проплачений в парку антимайдан –
На тілі України то є рана,
В очах людей немає тих стида.
Картина справді вийшла чорно-біла,
Та зацвітуть і інші кольори –
І казнокради, й «тітушки»-дебіли
Наказані ще будуть ізгори.
Майдан зимовий ранок рано будить,
І в’ється над наметом білий дим.
Все переможуть й прийдуть наші люди
Ще на екскурсію з онуками сюди!
10.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2021
Угледіла синичка стовп з труби залізний,
Пізніше із самцем туди залізли,
Гніздечко там зручне швиденько намостили
І синичаток народили і ростили.
Та найцікавіше було уже пізніше:
Стовп став пищати… тихо, потім голосніше.
Сусідський кіт не вперше голоси ці чує,
Не раз, було, загляне зверху в стовп й чатує,
Коли ж синички їжу дітям принесуть,
Тож очі котика щодня пташок пасуть.
Він кінчиком хвоста виляє вліво, вправо –
Така котяча, бач, була в нього забава.
І все ж синички у трубі були хитріші –
Сусідського кота залишили без їжі.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2021
Простори сонячні сміються –
Цвітуть соняшники, ріпак.
Красою жовтизни уп'юся,
Коли пройдуся по степах.
Зайду в соняшникове поле,
Медовий запах удихну
І потону у тихе море,
Забувши про життя-війну.
А з неба сонця промінь ллється,
Немов магнітом, притяга
Голівку соняха. Й сміється
До нього кожна голова.
Секрети ці давно я знала,
Не вперше й бачила я це,
Та вперше в соняху впізнала
Синочка сонечка лице.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2021
Побачить хочу справжні гори,
Бо їх не бачила ще я.
Росла, де степ, ясні простори,
Мов камертон, вітри дзвенять.
Піднятись хочу я у небо
І доторкнутись до хмарок.
Погляну ізгори на себе
Й згадаю той малий ярок,
Улюблену найпершу гірку,
Котру долали ми саньми.
Було і весело, і гірко,
Та виросли усі людьми.
Життя вершини підкоряли,
Що на шляху стрічались нам.
Батьки в ту путь благословляли,
Й це часто в пам'яті зрина.
Отож побачить справжні гори –
Бажанням цим так марю я –
Хай сонце й гори біль загорнуть
І заспіва душа моя.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2021
Я не соромлюся, що виросла в селі,
Ба, навіть цим ще трішечки й пишаюсь,
Бо переваги є і немалі:
В людей сільських багатшою душа є.
Вона все знає: хто і де живе,
З сусідами Різдво стрічає й Пасху,
Хто й як дитя народжене назве,
Й запросить тій дитині Божу ласку.
Коли я чую «баба із села»,
То хочеться «персоні» тій «умазать»:
А ким твоя пра- пра- колись була?
А по траві зеленій ти не лазив?
А по землі, на ноги що звела,
Тій, що, на жаль, тебе іще годує?
А пив холодну воду з джерела?
А їсти хліб, що зріс там, не гордуєш?
А знаєш, де беруться мозолі,
І як болять порепані геть п’яти?
Картоплю ту, що в тебе на столі,
Доводилось, на жаль, із цим копати.
А чув хоч раз ти пісню у селі,
Якій і небо відкриває двері?
Для неї в хаті стіни затісні,
І йшли до нас століттями – не вмерли…
Отак-то, друже, квити ми тепер,
Хоч полюси у нас лишились різні,
Якщо ти в місті, й тричі мільйонер,
Любити землю вчитися не пізно!
11.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2021
Відстогнали зимоньки вітрами,
Пролісками весни відцвіли…
Що ж ти наробила, доле, з нами?
Ми ж кохання спів не вберегли…
А мо’, й не було його – кохання,
А чи за літами подалось?
Як воно залишитись прохало!..
Але дещо, все-таки, збулось.
Сина маю, схожого на тебе,
Навіть носить він твоє ім’я…
Чи то так судилось мені небом?
Стереже мій сон таки сім’я…
Вже й душею трішечки сивію,
Дещо стала навіть забувать,
З серця ж тебе викинуть не вмію
Й пам’ять не навчилась заривать.
15.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2021
Кохання й біль! Як часто ви обоє
Йдете, за руки взявшись, поряд нас.
Аж раптом зрада випустить з обойми
Смертельну чергу. То болючий час.
Й ти летиш тоді зі своїм болем
Туди, де тебе чують, – на Парнас.
І вже ніхто-ніхто там не завадить
Про наболіле світу заспівать.
Й кохання переможе в пісні зраду,
І вторитиме світ йому: «Віват!»
9.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2021
Сміються-піють солов'ї,
Цвіте схвильована калина,
Радіють в небі журавлі,
Сміються квіти у долині.
В росі красуються жита,
Що морем розлились навколо,
До неба пісня ген зліта,
Малює сонце власне коло.
Моє то долі джерело,
Мого життя, мого натхнення,
Де рідні місто і село
Хвилюють душу мою й вени.
З цим кожен день буду стрічать,
Як казку дивну, особливу,
Й не стомиться світить свіча
Поки топчу життєве мливо.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2021
Одна у світі Україна –
Її не можна не любить.
Стояти досить на колінах, -
Жовто-блакитний стяг шумить.
Як Україна незалежна
Давно вона поміж держав,
Кордони й владу, їй належні,
Щоб кожен-кожен поважав,
І стане милою країна
Святою й рідною тобі,
Коли й на мапі Україну
Знайдеш, а ще знайдеш в собі,
Коли і пісню її, й мову
Всотаєш з мами молоком,
Впадеш в борні і встанеш знову,
Щоб стати сином-вояком!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2021
Як купались зорі
У нічному морі,
Сонечко підкралось.
Зорі полякались
Й швидко поховались.
Скільки світ існує,
Сонечко полює
На зірок. Хоч більше
І від них кругліше,
Та зірки хитріші.
А чому?
27.01.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2021
Людське життя – одвічна суєта
Від крику першого й до вічності порогу,
Аж поки в небеса душа зліта,
Забравши і туди земні тривоги.
Непросто зрозуміти суть життя,
І пазли його скласти ой, непросто.
Один стає крилатим, той – сміттям,
Та всі на цій землі ми тільки гості.
28.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2021
Учора сховали матір,
В печалі-жалобі світ –
Шкодує за нею, мабуть.
Сирітками – її квіт:
Онучка її й синочок –
Дві гілочки деревця –
Чорнітиме гірше ночі
Матусина дата ця.
Сховали вчора матір,
Що дітям була крилом,
Аби від бід закривати,
Зігріти душі теплом.
Була ж і за батька, й неньку…
Ридає її свіча –
Свій хрест, а він чималенький,
Несла на слабких плечах…
Учора сховали МАТІР,
А це надвисоке звання…
Важка, непоправна втрата –
Збідніли світ і рідня.
Пливтиме душа над світом
(Мо’, ж спокій хоч там знайде),
Впізнає свій сад і квіти,
Росою на них впаде…
Чом добрі люди йдуть з життя частіше?
Чи не Аїд їх кличе в потойбіч?
У його царстві полюбляють тишу,
Аби не гасла ні одна зі свіч.
4.02.2021.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2021
Зима давно вдягла кожух вже сніжний,
Запакувала води у льоди.
Навколо біло й неповторно ніжно,
І дітворі так хочеться туди!
Пограти в сніжки, виліпити бабу,
Велику і веселу водночас,
На лижі стати, в сніг з гори стрибати,
На ковзанах промчати льодом раз.
Або у сніг звичайний просто впасти –
Кожух примірять матінки-зими,
А потім лоб, і мокрий, і вихрастий,
Нести додому разом із саньми.
І щоки розові і… рукавичку…
Одну, бо та сховалася в снігу.
І це вже входить у щоденну звичку:
Хоч кажеш, рукавичка – ні гу-гу!
18.02.2013
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2021
Дихав вечір п’янкою м’ятою,
Що сховалася десь за хатою,
Квітом рясно там уквітчалася,
Бо з любистком якраз вінчалася.
Небо бавилось зорепадами,
Що губилися над левадами,
Місяць світить на сад, на річечку,
Покупався в водиці трішечки
Та й поплив між зірок, вітаючись,
Перші диво-сни навіваючи.
І стомилися й руки, й ніженьки…
Опустилася Божа ніченька…
20.09.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2021
Коли твір виносиш, як і дитя в утробі,
І випестивши, пустиш у життя,
Тільки тоді поставлять йому пробу,
Й народ уже не викине в сміття.
Коли ж його складатимеш, як сіно.
Й слова колотимеш, на вила беручи,
Той довго вірш не житиме – застигне.
В поетів це трапляється ручних.
«Ручний» – «зручний» – хіба слова не схожі.
Поет – у масці – в масці його й вірш,
Згодиться і для влади, й для заможних.
Не сумнівайся в цьому – краще вір.
Допоки ще звучить у світі слово,
Знай, що воно, неначе голий нерв,
Призначений народ будити знову.
Стовпи ж поета – правда й рідна мова,
Хоч слов’янин він, азіат, чи негр.
11.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2021
Кульгає світ і вже на дві ноги:
Один – кінці з кінцями ледве зводить,
А інший – божеволіє з нудьги
Й коханок для розваг собі заводить.
Мораль замурувавши у бетон,
Кульгає світ й, здається, вже занадто,
Бо слова не соромиться «притон»,
Навіть цікавить якість і оплата.
Немає й мови там про почуття,
Зате в них бізнес крутиться. Вдається.
Галопом пробігає і життя,
Аж поки щось лихе у них стається.
У колах тих – на все – своя ціна…
Купується там все і продається.
Таким на руку є й була війна,
Такий над чесним звично посміється.
Аби могли, то й матір продали б,
Там часто й брат свого вбиває брата.
Куди ж уже і людство завели,
Коли і вмерти ніяк без оплати?
11.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2021
Коли замовкає серце,
То тіло життя покидає,
Німіє від втрати скерцо –
Шкодує воно – ридає.
Багатий це, а чи бідний,
Чи праведник, геть убогий,
Для когось – чужий, тим – рідний,
Та рівні всі перед Богом.
Слова ці звучать буденно,
І людям давно відомі.
Знай: знатний ти, чи нужденний –
Ти раб у своєї долі.
28.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2021
Коли Бог щастя розділяв жіноче,
Забув якось про вдів і матерів.
Чи не тому їх часто плачуть очі,
Що серця шмат у кожної згорів,
Серця ж у них і теплі, і великі,
Й любові у них більше, аніж зла,
Їй завдяки долає жінка лихо,
Яке чомусь їй доля посила.
Жінок таких стрічала я немало,
Що власне щастя клали на олтар,
Вони ж контакт із вічністю тримають,
І кожна з них – по-своєму свята.
2.02.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2021
На перехресті зоряних доріг
Вони зустрілись в пору вечорову…
О доле! Ну, хіба ж кохати гріх
Заміжній жінці, мо’, й не чорнобровій?
Як може вона серцю наказать,
Коли йому тісними стали груди,
Й життя не повернути вже назад,
І суддями – сумління власне й люди?
Холодний розум каже тоді: «Ні!»
А зорі кличуть: «Йди! Він там! Чекає…»
Вона ж сама з собою у борні,
Аж поки розум зраджує – втікає…
Й вона приймає вирок, хай такий:
Ні поговір, ні сором не хвилюють,
Бо холодно ЇЙ без ЙОГО руки,
Без вуст гарячих з шепотом «люблю я».
Хоч не належить вже вона собі,
Та іншої також не хоче долі,
Купається те щастя у журбі,
Все ж не лякає жінку невідомість…
31.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2021
Ми зустрілися в синім вечорі,
Коли сонце ховало день.
Покохались. Обоє хрещені.
Чом же доля нас не знайде?
Вперше я тоді закохалася…
Ти ж взаємністю відповів.
Не судилося нам побратися –
Іншу ти під вінець повів.
Не водою – сльозою вмилася,
Ледь не вирвалася душа.
Я й молилася… Притомилася…
Мала в полечко поспішать.
Стала там… польовою мавкою,
Й аби щастя вінок сплести,
Я купалася в росах ранками,
Бог, гадаю, мене простить.
Між волошками й незабудками
Тільки Він мене і стеріг,
З перепілки зливалась звуками,
Щоб прилинуть на твій поріг.
І сокирками невеличкими
Милувалась під шум вітрів,
Посміхались до мене личками
І хмариночкам, що вгорі.
У віночок вплела колоссячко,
Щоб родили усім жита,
Розпустила й густе волоссячко.
Хоч і мавка я, все ж… свята!
13.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2021
Двадцяте сторіччя – жорстокості шквал –
Тоді збожеволіла вкотре Москва –
Топталась по гідності й вірі святій….
Лунають прокляття ще вбитих звідтіль,
Куди їх відправив «Червоний терор».
Німими були і суддя, й прокурор….
Губила людей їх слухняна рука,
А скільки втопила неволі ріка!
ГУЛАГи: Норильськ, Сандармохи, Печори…
Ще рани болять, хоч було це не вчора:
Три голоди нас убивали – не вбили…
Кричать замордованих сиві могили…
Та встояли ми, попри всі заборони,
Хоч смерті не раз приміряли корону,
І мову свою зберегли, солов’їну,
І вже не радянську – свою УКРАЇНУ!
Ішли через війни, де в подругах – зрада,
Несли ледь живу, пошматовану ПРАВДУ,
Котра не горить в історичнім вогні!
Сьогодні рятуєм ЇЇ у війні!
30.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2021
Чи ж думав, чи гадав він у 30-их,
Коли востаннє бачив білий світ,
Що хтось про нього може ще згадати
Десь через довгих 90 літ?
Він надто молодим зустрівся з Богом,
Щоб думати тоді вже про внучат.
Їм із дружиною, окриленим любов’ю,
Послало небо немовля-дівча.
Мале таке, цікаве, карооке,
Та ще й на нього схоже – думка всіх.
Не виповнилося дитині й року,
Як під арешт утрапив. Не за гріх –
За правду! З нею він не розлучався
І ніс її, мов хрест свій, до кінця.
Про нього все відомо тільки часу
Й шрамам після тернового вінця.
Давно й доньки душа злетіла в небо,
Тож, може, там зустрілись вони знов,
Та не зникає у внучат потреба
Ту правду відкопать. А це любов
До роду до свого і України,
Без котрої не мислилось буття,
Де пісня й мова ніжно-солов’їні,
Де воля важливіша за життя.
Й болить усім, чому мовчали дзвони,
Як нівечились молоді життя,
Як знищували голодом мільйони?
Чому ж пішли кати без каяття?
21.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2021
Хтось щастя має в парі, хтось – в батьках,
А хтось його знайшов у власних дітях,
Нещастя біль усіх-усіх ляка,
Щасливо жити, мабуть, треба вміти.
Наука ця і справді непроста,
Звичайно, й доля вносить корективи:
Собою бути в будні і свята
З сусідом, у сім’ї, у колективі.
Хоч це й не скарб, але допомага
Долати виклики життєвої недолі,
Коли доводиться й себе перемагать,
Коли шляхи подальші невідомі.
І почуваєшся тоді ти на коні,
Коли біда лишилася позаду,
І поряд голос чийся ще дзвенів,
Отже тебе ніхто в біді не зрадив.
Отож, щасливі будьмо ти і я,
Бо щастя відшукати можна всюди,
Й його гарантом є таки сім’я,
А також добрі незрадливі люди.
24.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2021
Козак їде по долині –
Підганя коня,
Навстріч тиха річка плине,
Його зупиня:
«Загнав коника, козаче,
Дай йому води.
Чуєш дівчинонька плаче,
Мабуть, від біди.
Утри слізоньки дівочі,
Й посмішка загра,
А заглянеш в її очі,
То пізнаєш рай!»
Завів коня у водичку,
Де не бистрий плин,
Та й побачив
Миле личко,
Й слізоньки з перлин.
Плине річка по долині,
Хвилька плюскотить.
Дівчинонька, мов калина,
Серце лоскотить.
Ніч застала їх в долині –
Сторожем – вода.
Місяць-човник ледве плине
Радо погляда.
21.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2021
Крізь сивину задимлених століть
Ти йшла до волі, святої волі…
Своїм терпінням дивувала світ,
Новим щоразу впивалась болем.
Ти знала свист нагайки й батога –
Сліди їх не забули твої плечі –
Той біль шрамами у серця лягав
Й передавався з геном до малечі.
Ішла крізь бурі воєн і туман,
І підлій зраді часто піддавалась,
В путі не знала ти небесних манн
І на дива в борні не сподівалась.
Ішла під гуркіт вражих канонад,
Синів тілами шлях твій вистелявся…
Не у однім ярмі народ стогнав,
В чужі краї насильно виселявся.
Ти йшла й губила найдорожче – квіт,
Кувала долю, для себе долю,
І не спиняла вільних крил політ
Туди, де воля, жадана воля.
Нема багатших за твої поля,
Котрі пів світу завжди годували.
Саме тобі дарована земля,
Що не одну відвадила навалу.
Ти йшла, хоч нелегким був кожен крок,
Ходу свою звіряла по героях,
Їх душі над тобою, між зірок,
Вони й звеліли в руки взяти зброю.
На рубежі нових тисячоліть
Ти не зреклася шляху до волі,
Доламуєш міцну імперську кліть
В Донецькому скривавленому полі.
24.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2021
Коли ти здатен жертвувать собою,
Не вимагаючи за це ніяких плат,
Оце і називається любов’ю,
І не важливо, хто з яких палат,
Адже вона серцями володіє,
А серце для людини – поводир,
Бува, що кличе й до такої дії,
Що й сам раніше би відгородивсь.
І серце, й розум – часто антиподи:
А отже, кожне тягне у свій бік:
Холодний розум голосує проти
Того, що серце вибрало тобі.
Важка стежина жде тоді людину,
Як з розумом сердЕнько не в ладу,
Частіше так бува із молодими,
Що почуття із розуму зведуть.
14.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2021
Передранкова тиша…
Уже не спить село.
Вітри ще не колишуть.
В дрімоті і зело.
Дорога ще чекає
На первісні сліди,
А очі вже звикають
До напівсліпоти.
Ген мріється обора
Ґаздівська, непроста,
Хліва стіна дубова,
Мов привид, вироста.
А далі – хати стіни
Біліють аж до стріх,
Дерев кумедні тіні,
Що викликають сміх
І загадковий шепіт
Ранкової роси
Тут кожного зачепить.
Почувся спів коси…
04.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902971
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2021
Відпахло літо житечком гарячим
І росяним петровим батогом,
Озерами, де мама-качка кряче,
І білим мокрим ще дощовиком.*
Викупувались ранки в сивороссі,
Сліди лишаючи у повені краси,
Серпанки карі, пестячи колосся,
Спивали з нього залишки роси.
Мене не вабить ні краса венецій,
Ні Малайзійських дивних островів,
Й тоді, як осінь золотом озветься,
Постане світ у профілі новім.
Красу таку не випити очима
І не вмістити все в одній душі!
Забути теж не маю я причини,
Бо ці раї для мене не чужі.
23.01.2021.
* – гриби.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2021
У кожного – свій фронт у час війни,
І це – обов’язок святий – не тільки право:
На передку, де ходить смерть, – сини.
Там з диму і вогню цвітуть заграви.
За ними – волонтери й матері –
Несуть бійцям стривожену турботу
Й молитву, аби Бог їх уберіг
Від сепарні, точніш, путіноботів.
Німим спостерігачем у війнах – світ,
І в цій він міряє все коефіцієнтом,
Бо ж не його в нас опадає цвіт:
А це мужі, учені і студенти,
Оті, що вічно з серцем молодим,
З генетикою й волею уруса,
Продовжувачі роду для родин,
Котрі не голять бороди і вуса,
Аби здаватись старшими в літах,
Аби морози їм не допікали,
Бо Україна, рідна і свята,
До волі йшла не день-не два – віками.
І віриться, що фронт цей не здамо –
Не маєм права зрадити убитих,
Та поки що з окопів ми зримо,
Щоб Україну в світі не зганьбити.
Але вже не за горами наш час,
І триколор впаде під наші ноги.
У лоно матері повернеться Донбас,
Й здобуде Україна перемогу.
16.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2021
Ще сонце схід не плавило у небі,
І тиша зачекалася заграв,
Як стрепенулись напівсонні верби,
І кришталі упали поміж трав.
Небесна вись то більшала, то тліла,
Народжуючи в муках день новий,
Й озвалася пташиною несміло.
Окраєць неба раптом закровив.
Земля ж не здивувалася – вдихнула
На повні груди цноту цього дня…
Саме вона і музу підштовхнула,
Щоб випурхнула та із серця дна.
16.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2021
Тікають води в даль і час відносять,
А з ними попливли й мої літа,
Залюблені у особливу осінь,
Адже у інеї вона – не золота.
Літа ж скоріш нагадують листочки
У неспокійній течії ріки,
Й нема для них такого ще замочка,
Який би приберіг життя роки.
І добре їм, як течія повільна,
Тоді вони, милуючись, пливуть,
І дихається легко їм і вільно.
А як потраплять в темну каламуть,
Чи падають із водяним потоком
В каміння гостре з висоти униз,
Ніхто не порятує їх від шоку.
Вже інші потечуть удаль вони...
21. 01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2021
Заблукала матусеньки доля
В посивілі гіркі полини –
Сина доленька їй невідома –
Загубилася в тернах війни.
Не на день – не на два, а на рочки…
Ані вісточки, ані дзвінка…
– Де ж ти, сину мій, любий синочку? –
Чути шепіт матусин зіркам.
Затремтіла одна з них від болю,
Хоч яскрава була, та німа.
Стріла в небі вона його… долю
Й зрозуміла: живого нема.
До матусі вона прилетіла,
У короткий заглянула сон:
– У Донецькім степу його тіло.
Воював у загоні УНСО.
Був сміливим бійцем-побратимом
І нагадував збоку орла.
Смерть його блискавична була…
Ти ж живим його в серці нестимеш…
Й полетіла… Догнав її ранок.
Ненароком і матір збудив,
У якої кровила ще рана…
Він із нею по воду сходив.
Далі день підхопив ясноокий
І надію, як вмів, відтесав
На усі розтривожені роки
Й сивини жмут у коси послав…
15.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
Фото з інтернету.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2021