| Сторінки (39/3810): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
В Чернігові таких я не стрічала,
Хто б місто своє рідне не любив,
Із пам’ятною стрічкою журби
Стоїть воно, святе і величаве.
Церковні дзвони линуть за покійних,
Мов до небесних стукають воріт –
Молебінь то за тих, що угорі.
І серце тоді б’ється неспокійно.
Рясні веселки грають у фонтанах,
Радіє сонцю голуба Десна.
І морем назива її весна,
Коли льоди на річечці розтануть.
А скільки в скверах діток галасливих!
Картини осені сміються в їх очах.
Не позбулися б рідного плеча!
Дай, Боже, щоб вони були щасливі!
27.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2020
Картину бачу часто, як татусь
Веде за руку донечку маленьку,
Тризуба на плечі в нього тату –
Це значить, син він України-неньки.
В очах дитячих – сонця промінці,
Тому й світліше, і тепліш навколо.
Мала рука – в його міцній руці…
Таке їй не забудеться ніколи.
Їм посміхається і сонце, і народ,
Свої голівки повертають квіти –
Татусь же – України патріот,
Він той, кому болить війна у світі.
Й пливе думок неспинна течія,
І серед них – до Господа прохання:
«Нехай радіють вони пісні солов’я,
Серця ж їх повняться любов’ю і коханням!»
30.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2020
Пам’ять сива
Дійшла…
Покалічена…
Зачепила не ‘дно з поколінь,
Часом,
Болем,
Неправдою мічена,
Натерпілась принижень, гонінь.
Та ніхто
Її з серця
Не витравив
І не викинув, ні, на смітник.
Вигравала ти
Битву
За битвою
На фронтах мовчазної війни.
І тепер,
Як архіви
Вже скинули
Заржавілі столітні замки,
Пам’ять
Із посивілими
Крилами
Долетіла до волі таки.
1.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2020
Коли весна постукає в віконце,
І у Десні потонуть береги,
Все зацілує яснооке сонце,
І із зимою кінчаться торги.
А потім стрінеться Десна із літом,
І защебече радо дітвора,
Уп’ється все акацієвим цвітом,
Й медами з лип прославиться пора.
Коли у щедру ніжну позолоту
Одягне осінь сквери і сади,
«Кру» журавлине вирветься з польоту,
Щоби залишить в серденьку сліди.
Узимку місто в білій пишній шалі,
Ясніє в небі зоряна краса,
Тоді й Різдво Чернігів зустрічає,
І благовіст колише небеса.
6.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2020
О Україно! Довго ж ти ішла
Крізь війни, мори і репресій море,
Та щлях до волі, все-таки, знайшла
І позбулась російської корони.
Важкий та доленосний був твій шлях,
Не раз ти мусила і падать, і вставати,
Рясну пшеницю маючи в полях,
Доводилось останнє віддавати.
Розгублені збирала колоски,
Щоб вижити, нехай і у в’язницях,
Й стискалися до болю кулаки,
Як за моря пливла твоя пшениця.
Своєю волею ти марила віки
І шлях до неї кров’ю освятила,
Хмеліли нею здавна козаки,
Й зоря, нарешті, шлях той освітила.
Сьогодні неспокійні твої дні:
Уп’явся кігтями орел тобі у спину.
Мільйони в Раші друзів і рідні,
Але чомусь орла свого не спинять.
Тож волю власну боронить тобі
В Криму, Донбасі і в своєму серці,
Праправнуки щоб не жили в ганьбі,
Здобути її мусиш в чеснім герці!
2.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2020
Своє останнє соло листопад
Закінчує півголосним акордом:
То дощиком, то снігом навпопад,
Немов хлопчак, з людьми воює гордо.
Дерева роздягнувши і кущі,
Він босоногі ранки зустрічає,
А ввечері варенням з аличі
І чаєм від простуди пригощає.
Бува, добавить липи для смаку,
Напій цей муза також полюбляє.
Чаїв пила багато на віку,
Та віру в успіх саме цей вселяє.
24.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2020
Іще ‘дна осінь відлетіла в даль,
Снігами грудень за віконцем квітне,
В цю пору й народивсь Сковорода –
Мислитель славний України й світу.
Поет-байкар, філософ, мандрівник –
Таким його запам’ятало людство,
Здолавши паралелі новизни,
Він виступав і проти словоблудства.
Сковорода – просвітник-гуманіст,
Добро найбільш він цінував в людині,
Через роки ці якості проніс,
Хоч душу мав таку, як у дитини.
«Так, світ ловив мене, та не впіймав,» –
Заявить він святителям із Лаври.
Талантами своїми усіма,
Відповідав званню він бакалавра.
Краса, гармонія в природі й між людьми –
Така його була усім наука:
Не може літо буть серед зими,
Своє лиш місце всім на цій Землі,
Людина – для життя, а не для муки!
2.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2020
Мо, тому нас Господь і від смерті вберіг,
Щоби був для онуків надійний поріг,
Той, куди би несли вони біди й жалі,
Де би хліб і до хліба було на столі,
Де би вогник родинний постійно горів,
І не треба родиною буть королів,
Треба просто плекати сімейне тепло,
Щоби зручно і тепло всім душам було.
25.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2020
Дощик, Божа роса,
Її личко умила,
Мов хотіла сказать:
«Чом так рано втомилась?»
Ледь минуло цій жінці сорок,
Як у засвіти відійшла,
В спадок дітям лишила… сором
Й хрест з могилкою край села,
Й біль невипитий, полиновий,
Адже мами у них нема,
Й правди зерна, вже без полови…
В серці кожного з них – зима,
Бо ніхто вже їх не пригорне
Материнським легким крилом,
Не підставить плеча в час горя,
Не посадить так за столом,
Як це робить лиш рідна мати,
І чужим їхній став поріг.
Він також буде сумувати…
Боже, чом її не вберіг?
Будуть роки життям котитись,
Усього буде і в путі,
До матусі ж не притулитись
Двом синам більше у житті…
30.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2020
Життя, мов пісня, то увись злітає,
То опускає вільно тебе вниз,
Тоді тривожно серце калатає,
А розум пропонує: «Схаменись!
Життя не може бути тільки святом,
В нім не лише яскраві кольори.
Упав – мобілізуй себе устати,
Поки живий вогонь в тобі горить,
Допоки маєш дух в собі здоровий,
Допоки над тобою білий світ,
І хоча доля супить уже брови,
Тримайся за життя, милуйсь на квіт!
Й душа твоя в тобі також розквітне
Й сприйматиме життя таким, як є,
Й ти будеш рухатись і «за», і «проти» вітру,
Й борцем за себе й волю вже стаєш.
А у борні лиш сильний виживає,
Отож не опускай ніколи рук,
Хай доля тебе сонцем осяває.
Тримайся, друже, за свою зорю!
26.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2020
Загублені усі стежки в дитинство,
Немає і у юність вороття,
Якби жила людина років триста,
Чи довшим їй здавалось би життя?
Цікаве запитання, та й не дивно,
Бо плин його занадто є швидким,
Здається, й не жила іще людина,
І не глибокі ще її роки,
А старість невблаганна наступає,
Й нові випробування шле їй світ,
І книжечку життя роки гортають,
В нім кожен сам собі готує звіт.
21.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2020
Український військовослужбовець, який дістав поранення у вівторок біля м. Авдіївка Донецької області від кулі снайпера російських найманців, помер, незважаючи на оперативно надану медичну допомогу. Українським військовим, що загинув 24 листопада на Донбасі, виявився 31-річний В'ячеслав Мінкін.
Іще дна смерть бійця… В час перемир’я…
Крилом душа змахнула й… піднялась…
Як від такого «миру» всі втомились!
Геть кров’ю Україна упилась.
Московський снайпер чорну свою справу
Зробив і… преміальні, мабуть, жде…
Не перший рік схід у війни загравах…
Бідніє рід… В хустині чорній день…
Угоди, мир, війна, життя людини –
Усе сплелося у тугім вузлі.
І молиться щодня того родина,
Хто став на захист рідної землі.
Якби у світі гідність панувала,
Не дозволяла б людям жить у лжі,
Скільки б життів вона урятувала,
Й так близько б меч Дамоклів не тяжів.
24.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2020
Стука вечір у шибку дощем,
Невидимкою сон запливає.
Крає душу матусину щем,
Дум у мозок важких наливає.
Думи ті про людей, про війну
І про долю тяжку України.
Скільки там гіркоти-полину!
Серце неньки ще більш заболіло.
Капле дощ у заплакану ніч,
Та спинити ті думи не може.
Мати з Богом лише віч-на-віч:
«У біді не покинь нас , о Боже!
Зупини ту мокшанську орду,
Що на Крим і Донбас зазіхнула!»
Й під вагою обтяжливих дум
Бідна мати, нарешті, заснула.
17.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2020
Народе мій, ти вистояв в віках,
Хоч зазіхали з півночі й зі сходу:
І пОляк тебе нищив – не лякав,
І турок чисті каламутив води.
Гартований і болем, і вогнем
Не раз ти падав, знову підіймався,
Волом трудився на землі й конем,
Але із волею навіки повінчався.
Ніс крізь віки червоно-чорний стяг,
Бо вибирав між волею і смертю,
І закипали кров’ю на вустах
Слова, котрі і час не міг істерти.
А потім ще один ти стяг підняв,
Де колір неба й сонця золотого,
Щоби не знала голоду рідня,
В нім колір хліба житнього, святого.
Та знов поповз на тебе старший «брат»,
Щоб найдорожче в тебе відібрати:
Хліб, волю й мир. Цей трьохсотлітній кат
Не був, не є й не буде тобі братом,
Адже кайдани він готує й грати.
Народе мій, ти вистояв – не зник,
Хоч рясно шлях засіяв свій кістками,
Викреслюєш потроху і «язык»,
І дивлячись на тебе, світ принишк,
Весь подивований твоїми вояками.
24.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2020
Подаруй мені, осене, крила,
Аби я піднялася увись.
Доля коси уже посріблила,
У минуле роки подались,
Та від того я не сиротію –
Підкоряю закони життя –
В чистоті дух тримаю і тіло,
Бо ж Землі я і неба дитя.
Подаруй мені, осене, вітер,
Теж крилатий, щоб разом летіть,
Не спішили роки щоб старіти,
І не збилися ми у путі.
Буде сонце нам шлях осявати,
Що намітив з народження Бог,
Серце стане теплом зігрівати,
Щоби в нім розросталась любов.
23.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896512
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2020
Роздяг дерева всюди падолист,
Закутуються ранки у жупани,
Птахи останні в вирій подались –
Так осінь у минуле відступає.
Ридають-плачуть сірі небеса
Дощем, немов холодною сльозою,
Ізблідла дивна осені краса,
І не лякає землю Зевс грозою.
Впізнати важко листяні ліси,
Що гіллям чорним тягнуться угору,
Ялини й сосни – в обіймах краси,
Немов скелети, голі осокори.
Прозорою сльозою застига
Смола на соснах, ніби вишиванка.
П’ють роси свіжі трави у лугах,
Якими пригостили сиві ранки.
Така, бач, осінь у прощальні дні
Тривалого від літа царювання.
І ночі довші, й дні все холодніш,
Й вітрів усе сміліше завивання.
23.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2020
Котить осінь тумани густі
Понад водами, лісом, болотом,
Ставить жовту печать на листі,
Уплітає туди й позолоту.
Умиває холодним дощем
І поля, і луги, і озера.
Під вологим земельним плащем
На поверхню проклюнулись зерна.
То – пшениця – надія села –
Буде їсти що людям, скотині.
Землю, мов рушником застеля,
Осінь – подруга вірна людини.
Зайде гостею в наші сади,
Замилується яблуком пізнім.
Його свіжість також від води.
Небеса вже не гримають грізно.
Чимчикує навскіс до зими
Непокірна характером осінь.
Хай хурделиця ще не димить,
Не цвітуть білим інеєм коси.
17.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2020
Моя мета – служити слову –
Не тим, хто грубо топче честь,
Хто зневажає нашу мову,
У кім злодійська кров тече.
Мета моя – служити гідно
Тим, хто утверджував в віках
Русь-Україну – землю рідну
Від Святослава до Сірка.*
Від тих, хто слав молитву небу:
Сварогу** – Сонцю і Зіркам,
Життя віддав теж за потреби,
Бо до неволі не звикав.
Від тих, по кому дзвони плачуть
І голосища кобзарів,
Хто сміло йшов в ворожу пащу
І за свободу там згорів.
Моя мета – серця будити,
Щоб вистояти нам в борні,
І власних наказать бандитів,
Перемогти Москву в війні!
22.11.2020.
* – Іван Сірко є однією з найбільш легендарних і улюблених історичних постатей козацької епохи,
** – Сварог — верховний Прабог усіх слов’ян, творець Всесвіту. Одухотвореними створіннями у народних віруваннях є і зорі. З ними пов’язана доля кожної людини: коли вона народжується – загорає її зірка, а коли помирає – зоря погасає.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2020
Ненависті вірус Донбас охопив
І до української пісні,
І звичаї, й мову готові втопить,
Не думають, що буде після.
Не може ж горіть Україна віки –
Кінець наближається Раші,
А скинуть облуду з очей гірняки,
Затягнемо всі тоді нашу,
Народну, глибоку, про зраду й любов
До неньки Русі-України,
Усім зрозумілу і любу, дасть Бог,
Згадаєм пісні й Чураївни.
Бо мова – не просто землі святий код,
Де ти і твоя родина,
Бо мова єднає людей у народ,
І наш буде вільним,
єдиним!
21.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2020
Я дякую тобі, мій любий друже,
За те, що жінку ти в мені збудив,
За душу твою щедру, не байдужу,
За почуття, яким нагородив!
Я дякую тобі за ту надію,
Яку в мені навіки поселив,
За ті хвилини, котрим я раділа,
За той вогонь, що серце запалив.
Я дякую тобі за світлі миті,
За таїну закоханих сердець,
За ранки поцілунками умиті,
Які не розгадає і мудрець.
Я дякую тобі за казку ночі,
Яку для мене ти подарував,
За щастя, яким сяють мої очі,
За сказані й несказані слова.
Я дякую тобі і… за безсоння,
Яке пили ми радо кожну ніч,
За те, що я – кохана – «не персона»,
І за кохання наше віч-на-віч!
15.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2020
Хіба дива бувають на Землі?
Питання непросте тобі й мені
Поставило життя. Це ж не в казках.
Тримає людство світ, мов у тисках:
Отож слабкого сильний завжди б’є,
А зраджений розчарування п’є.
Поселиться в душі тоді зима,
Коли порозумінь з дітьми нема,
Й хоч важко заперечити мені,
Але ж дива бувають на Землі.
Ти вчора плакав від дітей і бід –
Сьогодні ж знову любиш грішний світ,
Тоді від них та недругів тужив,
Хоча цього від них не заслужив,
Тепер шануєш більше, ніж святих,
Може, тому, що в світ привів їх ти?
Недавно називав когось бомжем –
Він нині мільйонером став уже.
Було так, є і буде на Землі.
Не знаю, хто нам жити так звелів.
17.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2020
Карбує час життєву кожну мить,
Уписуючи все в свої скрижалі,
І чути звідти, як Дніпро шумить:
То козака в похід він виряджає.
Не раз, не два доводилось ходить
Козацтву, щоб спинить ворожу зграю,
Тож наші землі – боротьби плоди,
І груди мої гордість розпирає.
Коли загляну в сиву далечінь,
Ізвідки проросло й моє коріння,
Молюся мимоволі при свічі:
«Дай, Господи, нам сили і терпіння,
Щоб Україна вистоять змогла
У боротьбі, що тягнеться віками,
Здолаєм таки хижого орла,
Бо ж навчені іздавна козаками!
18.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2020
Вітаю щиро, друже, з ювілеєм!
Здоров’я, щастя, миру і добра!
Помітив Вас Господь святим єлеєм,
Тому талантів стільки Ви зібрав.
Вам не байдужа доля України,
Її сьогодні і майбутній день,
Такого не поставить на коліна,
Такий і у біді не підведе,
Живіть собі і нам усім на радість,
Даруйте щире слово і пісні,
Адже потрібні Ваші всім поради,
Душевні, мудрі, милі і ясні.
Нехай життя тече й не витікає,
Мов повновода вічності ріка,
Хай горе Вас ніколи не спіткає,
Ніщо в житті уже не залякає,
Бо вспадкував Ви гени козака!
23.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2020
Сьогодні перо моє плаче,
Бо подруги я позбулась,
І світ потіснішав неначе –
Душа моя горем впилась.
Узавтра її поховають,
Так як і належиться , і
Їй ангели гімн заспівають
В осінньо-небесній імлі.
(Артистка Чернігівської обласної філармонії, мати загиблого героя за незалежність України Володимира Близнюка. Людина щедрої доброї душі, незмінна учасниця всіх моїх поетичних презентацій у Чернігові).
День осінній притих –
23-ій день листопада…
Йде душа до святих –
Мати вбитого то солдата…
Вона в вічність іде,
Може, там залікує рану,
З сином спокій знайде…
Але ж рано…
О, як же рано!!!
Їй серце проколов ножем
Донбас…
Йшла до кінця з ним.
Всі ми – цьому свідки…
Чому ж її промінчик рано згас,
Й вуста закрилися уже
навіки?
Закохана у слово і життя…
Чому ж пішла?
Чом відійшла зарано?
Хоч Білорусії вона була дитям,
Несла ж за Україну жінка
рану.
Ця рана – син…
Коханий мамин син.
Її кровиночка,
утрачена надія.
Ця жінка незвичайної краси.
Як же синочку другому раділа!
Уміла вона все і всіх
любить,
Даруючи тепло душі своєї.
Стрічались в соцмережах
щодоби,
Цікавилась здоров’ям і сім’єю.
Тікає у минуле
листопад,
З собою прихопивши
й цю матусю.
По стежці раю їй тепер ступать!
Я ж Богу й вічності
за неї помолюся:
«Прийми її таку,
як вона є:
Усміхнену, хоч болями
розп’яту.
Хай вічним домом рай твій їй стає,
А ми її всі будем
пам’ятати!»
21.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2020
Гарцює осінь всюди: тут і там –
То падолистом, то дощем проллється,
Свої накази роздає вітрам,
Буває, й сонцю раптом посміхнеться.
А як дотрусить яблука в саду,
Яри й долини в марево сховає,
То буде виглядати Коляду,
Тоді вся Україна заспіває.
18.11 2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2020
Воюють там і з мертвими, й живими,
Чи не тому, що розум їх заснув?
Відмовились від них і херувими*,
Бо з Києвом ведуть брудну війну.
Обдурені, осліплі, взявши зброю,
Вони на службі котрий рік в Кремля,
Уроки не згодилися їм Трої,
Свій коять гріх, тож зраджена земля.
На шальках терезів лежить немало:
Їх доля й ненароджених дітей.
Не відають, що їх за дурнів мають,
Й земля їх кров’ю котрий рік цвіте.
Які ж іще потрібні аргументи,
Аби Донбас нарешті вже проснувсь?
Рецепт один і в цім нема секретів:
В однім окопі скінчуймо війну!
18.11.2020.
* – У біблійній символіці — надприродна шестикрила істота з очима на всьому тілі; у християнському віросповіданні — ангел вищого чину.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2020
Чому так є і що цьому виною,
Що сонця мало у житті у нас,
Що ми не розминаємось з війною:
Відтятий маєм Крим, горить Донбас?
Чому так є і так допоки буде?
Питання, звісно, це не із легких.
Не для війни народжуються люди.
Чому ж у війнах гинуть юнаки?
Чому? Питань немало виникає.
Невже тісною стала вже Земля?
Чи і Афіну* війни не лякають?
А мо’, й вона на службі у Кремля?!
6.09.2020.
* – грецька богиня війни і мудрости.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2020
Життя упертих любить… Аксіома,
Написана і віком, і буттям.
І зайві тут про інше щось розмови.
На все життя цю істину затям!
21.07.2020.
Сльозою горю не поможеш
І лиха нею не заллєш,
Лиш душу вкотре розтривожиш
І зайвий раз печаль зореш.
А щоби горе подолати,
Мобілізуй, мій друже, дух,
Щоби отримав гідну плату,
Той, хто наслав тобі біду!
5.11.2020.
Коли у завтра загубився слід,
І дні, й літа людині вже не в радість,
Й здається осоружним білий світ,
І час завмер, неначе її зрадив,
Період цей найважчий для людей.
Не дай, Господь, тобі там опиниться,
Клястимеш ту годину і той день,
І місце, де колись ти народився.
9.11.2020.
Як іноді далеко ми від Бога,
Коли в нашім житті усе ок’ей,
Не відчуваєм, що душа убога,
Що в когось теж одне життя й гірке!
16.11.2020.
Життя людини славиться не віком –
Корисним ділом й пам’яттю людей,
Чи добрим був для інших чоловіком,
Що світу залишив своє і де.
17.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2020
Сонце, ніби дивовижне бра,
Світло з вишини дарує краю,
Той, немов би жовто-синій рай,
Де струна осіннє соло грає.
П’ють водицю верби із ріки,
Віти опустили сумовито,
Стан у них у кожної крихкий,
Платять річці гіллям власне мито.
Стеле осінь стежку до зими
З падолисту й моху-оксамиту,
Загубила в літечку громи,
Личко в росах не забула вмити.
Скоро осінь фініш свій мине,
І її запросить в гості грудень,
А скінчиться жовте «муліне»,
Він для себе біле роздобуде.
15.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2020
Подаруй мені, осене, казку,
Де навколо все в теплих тонах,
Бо душа прагне сонця і ласки,
Щоб розквітла красою вона.
Подаруй мені пізнє кохання,
Хай дуетом воно заспіва,
Це моє потаємне прохання:
Захмеліє нехай голова.
Подаруй мені, осене, щастя
І того, з ким його смакувать,
Будем пити його, мов причастя,
Залоскочуть най душу слова.
Подаруй мені зоряний вечір,
Що зорітиме тільки для двох.
Будуть сипатись зорі на плечі,
Й запалають серця у обох.
17.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895512
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2020
Запроси мене, осене, в ліс,
Як настане пора падолисту,
Де немає слідів від коліс,
Не гойдається вітер в колисці,
Де в задумі старечій дуби,
Від глибокого віку німіють,
Може, де й поховались гриби,
Але я їх знайти не зумію.
Я красою осінньою вп’юсь,
Розчинюсь у пожовклім листочку,
В гами осені вся переллюсь
І навіки залишусь в лісочку.
Стану мавкою там назавжди,
Синьоокі стрічатиму весни,
Тільки ти мене швидше веди
Через міст підвісний через Десну.
14.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2020
Постукав ранок пташкою в вікно,
Тож я його стрічать на ганок вийшла.
Залитий схід малиновим вином,
Мов наречена, вся розквітла вишня.
Німа, я споглядаю цю красу,
Хоч почуттів по вінця в собі маю.
А ранок вішав на листки росу,
Котру вони, немов святу, тримали.
Аж ось і сонце жовто-золоте
Прорвало неба край, вином залитий,
Завдання воно має непросте:
Зігріти все, що росами умите.
14.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2020
Коли стрічаю я малих дітей,
Душа моя радіє мимоволі:
Це ж українська нація цвіте,
Котра ніколи не зречеться волі.
За неї падали в усі часи кістьми,
В ГУЛАГах умирали у кайданах,
Морози знали і Сибірської зими,
Гнили, як мили злото в Магадані,
Не спали місяцями на Майданах,
Але не став народ сліпим, німим.
За волю і сьогодні йде війна,
Де «на нулю»* – відважні патріоти.
Скільки ж крові вже випила вона,
Поки спинили, врешті, ми забродів!
Дивлюся на дітей малих я і
Народжується у душі молитва:
«Пошли нам, Боже, мир на всій Землі,
Бо ж надто кров’ю вже вона полита!»
12.11.2020.
* – на передовій.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2020
А хто сказав, що легко жить з коханою,
Коли її схолола вже душа,
В тобі ж горить кохання, не стиха ніяк,
І роки, мов заведені спішать?
А хто сказав, що легко буть коханою,
Коли в душі обранця згас вогонь,
І слуха темна ніч твоє зітханнячко,
І відректись не можеш від свого?
А хто сказав, що легко буть коханою,
Подружній усвідомлюючи гріх,
А вдома дітки ждуть, геть занехаяні,
І розуміння: з ними – твій поріг?
А хто сказав, що легко стать коханою,
Коли супроти себе треба йти,
І від людей, і від дітей ховаючись,
Хоч знаєш: не надійні ті мости?
А хто сказав, що легко жить, кохаючи,
Коли навколо – болю океан,
І хвиля хвилю б’є, не затихаючи,
Й думок проходить цілий караван?
11.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2020
Пшениці давно відколосились,
Підставля боки тепер стерня,
Ластівки у вирій не спізнились,
Плакала за ними теж земля.
Опустила осінь крила жовті
На ліси зелені і гаї,
Серпень одягнув востаннє шорти
Й попрощавсь із клином журавлів.
Ще вітри не надто норовисті
Добігають до мого села.
Стеле осінь килими барвисті,
Небо ж сірошаллю обняла.
14.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2020
Є міста з джерелом позитиву –
Там душа торжествує в теплі,
Люди мов упиваються дивом
І сильніші від того в крилі.
Мою ж душу Чернігів бентежить,
Бо, здається, утрапила в рай,
Горда, що до містян я належу,
Та й енергія б’є через край.
Тут нема хмарочосів-висоток
І буденної сірості теж,
Особливі тут люди й красоти,
Дум щоденно стрічаю кортеж.
Я люблю тихі парки й алеї,
Кожен кущик готова обнять.
Тут дівчата, немов королеви,
Юнаки-козаки – їм під стать.
Споглядаю Чернігів вечірній
І удень, коли сонце сія,
І любов свою щиру, дочірню,
Я засвідчую власним ім’ям!
7.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2020
Зберу у жмут не колосочки жита –
Слова, де є і біль лихих століть,
І зерна, сонцем-росами налиті,
І силонька праотчої землі.
Складатиму у вірш їх обережно,
Щоб не розхлюпать свіжості їх чар,
Поводить себе з ними буду гречно,
Бо ж натерпілись зла від яничар.
Немов дітей, голубити їх буду,
Тулитиму до серденька-тепла,
Й вони святу любов у ньому збудять,
Щоб патріота в венах кров текла.
29.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2020
У осінь наші роки подались.
Під ними ж – лан (життєве наше поле).
Колись іти ми разом поклялись,
Й веде обох нас вірно наша доля.
Немало пережито у путі…
Звитяги теж траплялись, хоч нечасто,
Та головне пізнали ми в житті:
Яке на смак людське звичайне щастя.
Нас гартувала доленька обох,
Й засвоїли ми непросту науку:
Здолає все-усе в житті любов –
Вгамує біль утрати і розлуки.
11.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2020
(Побачила у фейсбуці фото, на якому зображено розстріляний портрет Тараса Шевченка (Слов’янськ. 2014 рік). Не могло це не сколихнути мене, тому воно й вилилось в рядки вірша).
Стріляв у нього сепар неспроста…
Не знаю: помста це чи божевілля?
А мо’, тому, що сила слів свята?
Не зрозуміть душі це здичавілій.
Стріляв у серце і поміж очей.
Шевченко ж сміло дивиться на вбивцю…
Невже того сумління не пече,
Хто Україну зрадив кровопивцям!
Підспівує сепар тим, хто в Кремлі,
Піднявши проти України зброю.
Болить від того людям і землі,
Адже москаль на шмаття її кроїть.
Заглянуть в очі хочеться мені
Тому, хто в серці має скалку льоду.
Невже він так уже осатанів,
Що викреслив себе з свого народу?!
15.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2020
Будить сонце жовтооке
Сіро-синю рань,
В груди радість б’є потоком –
Уставать пора.
Дзвонять трави кришталями –
Роси у лугах –
Йде лісами і полями
Осені нога.
Заколисує тумани
Течія Дніпра,
Запросила й до лиманів
Осені пора.
В золотих стоять корсетах
І гаї, й ліси –
Люблять пору цю поети –
Співаки краси!
13.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2020
Позичу я у осені ключі,
Щоб відчинити двері в надвечір’я,
Й писатиму удень і при свічі
Пісні і вірші про любов дочірню
До України й матінки-землі,
І про велике значення родини,
Про хліб і сіль до нього на столі,
І про буття у світі цім людини.
Про шепіт хвиль у голубій Десні
І про кохання неповторне, вічне,
Коли йому і груди затісні,
Про силу його дивну і магічну.
Із висоти моїх осінніх літ
Порину в казку юності своєї,
Де особливий щастя дивоквіт,
Де сад радів і заздрив солов’єві.
Там ти і я під ніченьки крилом
Шукали щастя нашого підкову,
Ловили зорі в лузі за селом…
Таке не забувається ніколи.
10.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2020
Фліртує осінь з ніччю, краде й день;
Вплітає ранкам в бороди тумани.
Як вечір казку зоряну спряде,
То небо розпрощається з громами.
У гай і ліс навідавсь падолист,
Йому зраділи і земля, й грибочки,
Пташки давно у вирій подались.
Лякає тишу дятел молоточком.
Галдить у полі чорне вороння,
То черв’яком смакуючи, то соком.
Частенько вітер верби розпина,
Трясуть хвостами змерзлими сороки.
Поля таки докликались дощів,
Тож хвастають тепер озиминою.
І радісно господаря душі:
Дасть Бог, хліба стоятимуть стіною!
11.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2020
Горить Україна в російськім вогні,
І гинуть у нім найкращі…
Донбас опинився в золі і багні,
І Крим заграбастала раша.
Горить 7-ий рік… Там – вогонь до небес…
Згубили єднання родини…
Мовчать США, Будапешт і ЄС,
Згвалтована совість людини…
Горить Україна… Горить із людьми…
Таке не забудеться зроду…
Уже не повернемось ми до тюрми.
Прозріли і інші народи…
Горить Україна… Пала її схід,
Та раша нас ні, не здолає.
Її зневажає увесь білий світ.
Загарбницю й Бог покарає.
13.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2020
Люблю, як осінь цідить за вікном
То дощ, то мряку у таріль імлисту.
Той монотонний спів у жовтім листі
Мене чарує й чарував давно.
Коли сивіє неба мокра шаль,
Якій немає ні кінця, ні краю,
Тоді у вірші я слова збираю.
Й кайфують моє тіло і душа.
5.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2020
Коли весняно-літня суєта
Благає час, аби перепочити,
В природі листя жовкне й обліта,
У школах діти починають вчитись.
І потечуть невпинно сірі дні
І ночі надто довгі, темноокі,
І ранки кожен раз все холодніш,
Вчуваються й зими далекі кроки.
Уписує все час у календар,
Там жовтень грудня не переганяє:
Після Покрови прийде Коляда –
Це кожен українець, певне, знає.
А пройде Новоріччя і Різдво –
Доточить сонце день на пів-аршина,
Побільшає в зими тоді тривог,
Отож теплішу вдягне кожушину.
11.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2020
Світ божеволіє, напевне,
Якщо зерно людське втрача.
Не просто люди йдуть – то перли –
Від вченого – до сіяча.
Йдуть, повторитись аби знову,
Мо’, й через кілька поколінь.
Їм важко жити без любові,
Якої мало на Землі.
То в хаосі, то у болоті
Люд копирсається роки,
Свічки запалює скорботи.
Сусіди, друзі, як вовки.
Знецінені сумління, віра,
Не в моді церква, божество.
Утрачена багатству міра.
Людини попране єство.
Світ божеволіє… Жахлива
Ця істина турбує всіх,
Бо й доброта вже не важлива.
Забуло людство і про гріх.
«Спинімось, – хочеться кричати, –
Якщо ми любимо цей світ,
Нам є що, люди, утрачати,
У війнах губимо свій квіт!
Невипадковий, мо’, й COVID!?»
4.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2020
Куточок раю на землі,
Що сонцю поклонявсь віками,
Лісів – стіна, моря полів,
Трудящі люди, нелукаві –
Це все Чернігівська земля –
Коріння тут Русі й сарматів,
В молитвах згадана й піснях,
Твоя й моя це друга мати.
Куточок раю, що розквіт
Добром під Божими руками,
Озер – невидимо й боліт,
Десна і Снов течуть роками –
Це все Чернігівська земля,
Сльозою й кровію омита,
Своїх дітей благословля,
Купає сонце в оксамитах..
Куточок раю, де є слід
І Феодосія, й Мстислава,
Русалок, мавок дивний світ,
Й козацька невмируща слава –
Це все Чернігівська земля –
Коріння тут Русі й сарматів,
В молитвах згадана й піснях,
Твоя й моя це друга мати.
9.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894673
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2020
Колись Бог щастя наділяв жінкам –
Запрошував для цього їхні долі,
Аби не запізнилася якась,
Пророчив їй суцільну невідомість.
Багато хто шукає щастя слід
І пошуки його таки не марні:
Настирливих, бач, поважає світ,
Та й Бог у полі зору їх тримає:
Для діток має в’язку казочок,
А душу жінки ласкою зігріє,
Буває, кине й щастя вузличок,
Хвилюється, чи розв’язать зуміє.
9.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020
Читаю казку осені не вперше,
Стрічаю в ній щоразу щось нове.
На цей раз шле вона мені депешу
Подарувати слово їй живе
І про красу нових її полотен,
І про нові симфонії дощів,
Про звуки загадкові із болота,
Які тривогу сіють у душі,
Про сни осінні, довгі і пророчі,
У них загадка схована буття,
І про туманів сіре мокре клоччя,
І про життя й часу невороття.
Я ж посміхнусь їй приязно споквола
Та й заходжуся відповідь писать:
«На все існує в світі Божа воля,
Тому і вічні музика й краса!»
7.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020
Я півжиття тебе шукала всюди,
Ні часу не шкодуючи, ні ніг.
Стрічалися в дорозі різні люди.
Долала шлях частіше по стерні.
І все ж зустріла, дякуючи Богу,
Тепер ідем життям рука в руці.
Серця осяяні, мов сонечком, любов’ю.
Й сльозинка щастя мліє на щоці.
Позаду в нас – невдачі й перемоги,
Попереду – незвідані путі.
Несем одну на двох за всіх тривогу,
Й не заважає це нам у житті.
4.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2020
Немало свят сьогодні в Україні,
І мови та писемності є день!
Пробилось наше слово крізь руїни
Й почесне місце в світі віднайде.
Продукт не одного це покоління,
Переливався з вуст він у вуста.
Декрети-заборони і гоніння –
Усе здолала мова ця свята.
Земля, народ і мова – триєдиний
В усі часи життєвий аргумент.
Із ним громадянин ти і людина,
Й перо – незмінний Божий інструмент.
Допоки це в гармонії існує,
Допоки й мова наша ще жива.
Із нею у майбутнє ми веслуєм,
Нам сам Господь ворота відкрива!
4.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2020
Я вишию долю Вкраїни
У серці – не на полотні,
Сховаю у нім біль руїни,
Згадаю, хто впав у війні.
Та доля, мов житечка поле,
Де поряд колосся і мак.
Така землі вишилась доля,
Гірка і солона на смак.
Гірка, бо зросла полинами,
Солона від поту й крові.
Жита ж корчували цунамі,
А поряд зростали нові.
Я вишию долю хрестами,
Сльозою розбавлю жалі,
Й шептатиму в тиші устами
Молитву про мир на Землі.
6.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894408
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2020
[b](7.11.2020. у Російсько-українській війні на Луганщині загинув 20-річний боєць 80-ої аеромобільної бригади ВСУ Олег Свинарик).[/b]
Стогне болем осіння струна…
Листопад лист дотрушує з вітів…
Забирає синочків війна…
Знов один не вернувся ізвідти…
Слова гіркі у горлі застряють …
Знов сни втечуть… Душа це відчуває…
Чому на Мінськ знов сепари плюють,
А мат(Демиденко).ері своїх синів ховають?
І серце стогне, ніби у тисках…
І жаль пече… Пече немилосердно.
Утратили такого козака!
Мо’, й нагорода жде його. «Посмертно»…
Йому ж – лиш 20. Тільки 20 літ!
Чи на війні осліпла його доля?
Чому застряв у війнах білий світ
І вічним дефіцитом стала воля?
Душа ж моя, покраяна, кричить:
«Допоки діти наші будуть гинуть?
Допоки матері, сльозу п’ючи,
Холодні обійматимуть могили!?»
Не знаю, чи почув слова ці Кремль,
І чи почули матері російські,
Та знаю, біль наш час не перетре.
Ми ж перемогу матимем без Мінська!*
7.11.2020.
* – В цьому місті засідає тристороння група по врегулюванню конфлікту на Донбасі.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2020
Покотилось літечко вдалечінь,
Соняхово сонечку посміхнулось,
Зодягло берізоньці дукачі*,
Яблуками, грушами вниз сипнуло.
Росами ранковими упилось,
В тополинім гіллячку погойдалось.
Та й у осінь нищечком подалось,
Де щодня потрошечку холодало.
5.11.2020.
* Дукач – українська жіноча прикраса у вигляді підвіски-медалі, яку дівчина пов'язувала на ленту серед інших шийних прикрас.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2020
Там, де ліси, мов храми буйнолисті,
Тримають предковічні небеса,
Десна купа їх в зоряній колисці,
І вал також на хвилях колиса.
Стоїть Чернігів – велет сивочолий,
Історія його – в його хрестах*.
Із ними він живе не від учора,
А ще і в давніх сказах і вістях.
Чернігове, мій посивілий граде,
Тобі і сивина ця до лиця,
Ти пам’ятаєш істини паради,
Вшановуєш героя і митця!
Ти біль пізнав ворожої навали
І шепіт хвиль у течії Десни.
Нема в світах ніде такого валу!
А може, ти мені лише наснивсь?!
Чернігове, ти серця мого пісня,
Вона гучніш за співи солов’їв.
У грудях їй і солодко, і тісно,
І гірко від синівської крові.
Вони за волю, як один, устали,
Щоб зупинити промосковську рать.
Їх сотні вже зійшли на п’єдестали,
І з неба будуть ворога карать.
6.11.2020.
* – Чернігів – місто з тисячотрьохсотлітньою історією, де збереглося чи не найбільше церков і храмів в Україні.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2020
Сльозою горю не поможеш
І лиха нею не заллєш,
Лиш душу вкотре розтривожиш
І зайвий раз печаль зореш.
А щоби горе подолати,
Мобілізуй, мій друже, дух,
Щоби отримав гідну плату,
Той, хто наслав тобі біду!
5.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2020
Заколисує осінь печаль
У зеленій вербовій колисці,
На кленових обвислих плечах
Помаранчевий вельон* із листя.
Сіро-синьо цвіте далина,
Вже застигла в німоті осінній.
Сплять вітри у сухих полинах,
Їх загнало туди моросіння.
5.11.2020.
* – легке, звичайно довге, покривало з тюлю, серпанку, шовку або мережива як весільний головний убір нареченої.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2020
Заблукала осінь у тумани,
Закотилась даль у сивину,
Не гуркочуть небеса громами,
Запахи п’ють пижми й полину.
Німота дрімає у дібровах,
Утопились трави у росі,
Все частіше ранок супить брови,
Мул шукають ситі карасі.
І кущі, й дерева напівголі.
Осінь, хоч і пізня, чарівна,
Коли сонце жовте, напівкволе
З марева густого вирина.
9.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2020
Прокотивсь листопад над землею,
Віддзвеніла степів далина.
Ще поля не усі під ріллею,
Луг п’янів у сухих полинах.
Кволий ранок розміреним кроком
Йшов і день новий ніс до людей.
Став застиг у думках сірооких,
Не помітивши й листя руде.
Розчепіривши пальці в долоні,
Він губив сиві краплі дощу,
Стежка плакала в мокрім полоні
Під галуззям старим споришу.
14.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2020
Запитати хочу я у осені
Про її кохання з диво-росами,
Що осінні умивають ранки,
Створюють небачені серпанки.
Осінь раптом трохи зашарілася,
Як зі мною й сонечком зустрілася:
"Хай не висихають диво-роси,
Бо жовтіти стануть мої коси.
Заплету у них я сонця промені,
Нанизаю калинові спомини,
Ще багатші стануть мої коси,
Збережу для них ранкові роси.
Замилуюсь і красою-вродою,
Вітром полечу над чистоводами…"
Осінь запитати я ще хочу,
Чому в неї довгі темні ночі?
"Хай же довше відпочине сонечко,
Золотом укриє землю-донечку,
Відпочинуть після літа люди,
Цю красу ніколи не забудуть"
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020
Давно-давно було це в нашім з вами краї…
Події ці і досі серце людям крають:
Ще не топтали наші землі і монголи,
Степи безкраї розляглися всюди голі,
Та вже були тут давні невеликі села,
Трудящі люди, а ще звичаї веселі,
Біленькі хати, в них дахи були з соломи,
Поля воли орали, що не знали втоми.
А ще такі, як намальовані, дівчата,
Готові вранці сонце в полі зустрічати,
До всього вмілими і щедрими руками,
Що прикрашали хати рушниками.
Зварити і спекти – усе вони уміли,
У косах – стрічка й квіточка стриміла.
На шиї в кожної із них цвіли дукати –
Таких дівчат у цілім світі пошукати.
І внадився сюди крилатий Змій, жорстокий,
На чоловіка схожий був він, повнощокий,
А замість пальців на кінцівках сильні кігті.
Він міг літати, повзати, ходить і бігти.
Тож до тих хат, сільських, він прилітав частенько,
Поки намітив двох дівчат собі, гарненьких:
Одна із них – струнка і горда – це Тополя,
Завжди із батьком працювала в чистім полі.
А другу дівчину Вербиченькою звали,
Покірна й ніжна, саме в воду заглядала,
Як Змій летів. Спустився до водиці,
Схопив за стан тендітну й гарну ту Вербицю,
Своїми кігтями притис до свого тіла –
Звивалась, плакала, та з Змієм все ж летіла,
Аж поки опинились у Зміїнім домі,
Не був тепер для неї шлях назад відомим.
Знесилена і змучена, вона упала
І воювати з хижаком не стала,
А той летів уже на заповітне поле,
Схопив так само й дівчину Тополю,
Приніс додому в кігтях, у страшних, зміїних.
Вогонь щоб розвести, пішов рубать поліна.
Дівчата пильно глянули і здогадались –
Втекти від злого Змія щиро присягались –
Тихенько вибравшись, тікали швидше вітру,
Та доганяли їх і Змій, і слуги – відьми.
Прощатись з волею дівчата не хотіли,
Тож здатними були вони на всяке діло:
Вербичка-дівчина лиш до води нагнулась,
Як раптом деревом-вербою обернулась,
Свої покірні віти низько опустила.
Тополя, бачачи це все, заголосила:
О, сонечко моє, ласкаве, тепле, миле,
Не зможу я втекти, бо дуже вже втомилась,
А вороги мої женуться і вже близько,
Врятуй мене, я на землі живу так низько.
І враз до неба виросла струнка тополя,
Над нею сонце, небо, вітер, поряд – поле,
Під нею – мертві впали Змій і злющі відьми.
І, мабуть, би ніхто уже про це й не відав,
Та бачив все це з піднебесся вільний вітер.
Він полетів через степи і води, й поле,
Всім розповів про чарівну й струнку тополю,
Що так росла-тяглась до Сонця й Неба вгору,
Яку не схилить вже, мабуть, ніяке горе,
І про крихку вербу – води подружку вірну,
Її тендітні віти й доленьку покірну.
Літа давно втекли ті у минуле сиве,
Дерев таких у нас багато є красивих.
Тополя і верба – два символи країни,
Моєї рідної святої України.
Й хоч дуже не проста була і є в них доля,
Вони живуть-ростуть, не корчаться від болю,
І тішать землю ще співцями-солов'ями.
Хто зна, може, тому й назвали нас слов’яни?!..
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893983
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020
Ніхто не зна, де позолоту
Шукає осені пора,
І добавля усім роботи,
Чом день раніше догоря.
Та добре нам усім відомо,
Що осінь – фініш на шляху
Для всіх, хто працював для дому
В годину добру і лиху,
Весну хто використав плідно,
В гаряче літо не дрімав,
Тих осінь нагородить гідно
Своїми чарами всіма.
14.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020
Давно гуля в діброві падолист,
І суховії в безвість подались.
Ключі лелечі в небі прокричали,
Багатші стали річкові причали.
Калині вітер ягід нанизав,
Униз червона скапує сльоза,
Коли пташина клюне зпересердя.
А ось павук сховавсь аж до осердя.
У зграї збились гамірні шпаки,
Не хочуть край свій залишать такий.
І соромно кущам рясного глоду,
Бо голі зовсім. Скоро – непогода.
23.10.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020
О жінко! Ти правічна таємниця,
Яку іще ніхто не розгадав:
То ніби неприборкана тигриця,
То долею впокорена ягниця,
То легкокрила недосяжна птиця,
Котру ані купить, ані продать!
О жінко! Ти рабиня і богиня,
Ти світло для подружнього життя,
В сімейнім возі – щира колегиня,
В палатах владних – горда герцогиня,
Та місія твоя завжди свята.
О жінко! Вічне джерело ти ласки.
У грішнім світі іншу маєш роль:
Повести вмієш у незриму казку,
Сховати холод свій під теплу маску.
Тобі служити ладен сам король.
29.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2020
Розіп’явши крила, плинуть весни,
Роки мої вірно несучи,
Не один раз крига в річці скресла,
Не дає можливості спочить…
Поряд мене плине моя доля,
Зодяглась у різні кольори.
Шлях її відомо-невідомий.
Я ж в обіймах зрілої пори.
Сивиною ледь чоло розквітло,
Зморщечкою доленька лягла,
Та не розлучається зі мною,
Плин почавши з рідного села,
Де «ку-ку» зозулі особливе
Й понад ставом саду дивоквіт,
Де дитинство, бідне і щасливе,
Проводжало в загадковий світ.
5.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2020
Вже осінь починалася,
Земля в дощах купалася,
Калина з теплим літечком
На цілий рік прощалася:
Чистенько умивалася,
Під сонячним проміннячком
Із дубом сперечалася:
- Це я – царівна осені,
Хоч і не жовтокоса я,
А ти стоїш, задумавшись,
Старезний дідуган.
Хоч листя ще тримається,
Плоди всі обсипаються,
В густій траві заплутавшись,
Чекають на туман.
Тут осінь аж заохала,
Бо дуб дививсь закохано
На ту рясну калиноньку,
Що сперечалась з ним,
Сказала йому правдоньку:
- Тебе чекає зрадонька,
Калина – твоє лишенько,
Добавить жовтизни.
Та всі глухі закохані,
Усі сліпі закохані,
Бо чути й бачить хочеться
Всім люблячим лиш те,
Чого в житті бажається,
То ж радо все прощається,
І рани швидко гояться.
Пояснення просте:
Кохання!!!
31.08.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2020
Заблукала осіння пісня
У розкішний ще літній сад
Та й злякалась: – Чи я не пізня?
Чи то стиглі плоди висять?
А вони, як почули осінь,
Соромливо кивали їй.
Поки стали вже стиглі зовсім
В неповторній красі своїй.
То вітрець задзвенів у шатах
Між рум’яних смачних плодів,
Не хотів, мабуть, їх лишати.
Як же він їм усім радів!
Рання осінь – це пізнє літо,
Де ще зелень чарує світ.
Вітру довго іще дзвеніти
Серед саду розкішних віт.
18.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2020
Закотилось сонечко ген за ліс,
Вечір тишу зоряну вже приніс,
Чарував закоханих він, як міг,
Клав стежину росяну їм до ніг…
Випливає повагом місяць-ріг -
Це усіх закоханих він стеріг.
І хмеліють голови від вина:
Щастя п'ють долонями – він, вона…
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2020
Їхав степом козак навпростець,
А під серцем пах ніжно чебрець.
Коли світом козак мандрував,
Той чебрець від біди рятував.
Притомились козак із конем,
Оба серця пашіли вогнем.
Піт гарячий обох заливав,
Десь голодний шакал завивав.
Приспів:
Чебреці – чародійне зело,
І людей, і добро берегло.
Хто закоханий у чебреці,
Не забути їм запахи ці.
Та козак не боявся виття,
Знав: обом берегтимуть життя
І чебрець, і землиці вузлик,
І матусею шитий рушник.
Спустить сонце тепло своє в гай,
Зацвіте чебрецями весь край,
Порадіють матуся, й земля.
Повертає козак звідтіля.
Приспів. (Той же)
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893431
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2020
Коли твоїй дитині до півста
Й тобі десяток сьомий посміхнувся,
І чисті помисли у тебе, мов кришталь,
Й під пресом літ ледь-ледь уже зігнувся,
Знай: це прекрасна у житті пора,
Хоч паморозь прикрила скроні й коси,
Навколо тебе – рідна дітвора,
І ти за них у Бога ласки просиш.
Цвітуть тоді і зморшки, і уста,
І радість сяє ув очах зірково,
Й думки снують: «А може, й неспроста
Свого ти щастя відшукав підкову!»
І просяться у вірш новий рядки
Про ці нечасті й неповторні миті.
Саме таким подіям завдяки
Жить варто на землі і не втомитись!
9.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2020
Вони так схожі долями й піснями –
Земля Чернігівська й Полтавська сторона…
Обидві платять у війні синами,
Й сльоза в матусь однакова – рясна.
Їм вкотре осінь щедро листопадить
І зморшок добавляє матерям,
Ті ж розучилися спокійно спати,
І серце свічкою у кожної згоря.
Лягає пережите борозною,
Яку ні відбілити, ні зцілить…
Й душа кожнісінька поранена війною
На землях від Десни і до Сули.
Від Києва, Волині, Закарпаття,
До Вінниці, Хмельницького, Дніпра
Устали проти ворога, мов браття,
Воїни світла, правди і добра!
Житомир, Харків, Суми і Одеса,
Черкаси, Запоріжжя, Львів, Херсон…
Вкраїнська Україна – їх адреса…
Не дбають вої цих земель про сон.
В окопі поряд Рівне й Тернопілля…
Житомир, Кропивницький, Чернівці…
Франківські вої в обороні спільній –
За рідну Україну це бійці!
28.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2020
Із літечком і я вже попрощалась,
Де вдосталь було сонечка й тепла,
Де я любов’ю вперше причащалась,
І доля надто щедрою була.
Хоча літа вже полудень минули,
І сивина торкнулася чола,
Із головою в осінь я пірнула.
Радію, що в житті цім відбулась.
Немає осені без бабиного літа,
Як не буває весен без тепла.
Своє ж тепло дарую внукам, дітям,
І ця турбота вічна для крила.
26.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2020
Я не люблю людей зарозумілих,
Не здатних на звичайне співчуття.
Ціную тих, хто правду каже сміло.
Їм завдяки існує ще життя.
Я не люблю, як судять поза очі…
Це гірше, ніж межи очі плюють.
Такі людину на шляху затопчуть,
Коли охопить їх звіряча лють.
Я не люблю, коли мене повчають
І як писать, і землю як любить,
Коли нікчем великих величають,
Котрі в житті не знають боротьби.
Я ж кожне слово вистраждати мушу,
Поки візьмусь писати про війну,
Гнилі, байдужі засудивши душі,
Озвучу сміло кожного вину.
Я не люблю улесливих, пихатих,
Але ціную ум і простоту,
Хто залишився в українській хаті,
Не кинувши в біді її – святу.
Я не люблю завбачливих і хитрих,
Котрі свій сан понад людьми несуть,
Ціни не знають гідності і крихті,
Спотворюють буття людського суть!
28.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893205
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2020
Гірка ягода калина,
Ой, гірка!
Закохалася дівчина
В козака.
Закохалась-віддалася
При зірках,
Медом-щастям упилася
На святках!
Але щастя калинове
Теж гірке,
Має душу полинову –
Не тривке.
Ні догнати, ні спинити
Щастя те.
Й слізьми горя не залити…
Відцвіте.
Бо те щастя швидкоплинне,
Мов струмок,
І ніхто не зна, хто винний,
Що вінок
Дівчинонька загубила
При зірках.
Чи ж діждеться ще калина
Козака?
18.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893077
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2020
Ой, летіли гуси… Темінь стала…
Нічка їх під хмарами застала…
Хвилювались птахи, не мовчали,
Повернули клин свій до причалу.
Ой, летіли гуси, притомились.
До водиці нижче опустились,
А вона їх кликала до себе,
І тривога залишилась в небі…
Ой, летіли гусоньки, летіли,
На водицю темну вони сіли,
Викупали білі вільні крила,
Височінь згори на них зорила.
Напилися гусоньки водиці,
Стерегти їх берег заходився,
Спали птахи на воді до ранку,
Поки зникли зорі на світанку.
8.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893073
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2020
[i][/i]Іще не листопадить рясно осінь,
І не лякають квітів морозці,
Та сумовито поглядає просинь,
Журбу малює в мене на лиці.
Акації і вишні ще зелені,
Їм сонце посміхається згори,
У помаранчі зодяглися клени,
Змагаються з вітрами явори.
В тумани сиві заблукали ранки,
Сліди їх загубились в осоці.
Сади, неначе дивні самобранки,
Змагаються. Хіба ж не молодці!
22.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020
Осеніє осінь тут і там.
Всіх зачарувала кольорами:
Ось берізка пишно-золота,
Мов іконостас в багатім храмі.
Осеніє осінь у полях,
Радо й кукурудза золотіє,
Просить рук господаря земля.
Він врожай збирає і радіє.
Осеніє осінь у ліску,
Багряніють кучері калини.
В літі загубилося «ку-ку»,
Лиш «курли» лунає журавлине.
Осеніє осені краса
В лісі, край села, біля дороги…
Парасолем – сині небеса,
Свічечкою жевріє тривога.
28.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020
Верба, тополя і калина,
Журба у пісні журавлиній,
Кохання голубине, вічне,
І вірність лебедів магічна –
Мого то краю атрибути,
А значить, жити йому, бути!
І через сотні тисяч літ
У нас ще стане вчитись світ.
Й вербою буде милуватись,
Й не перестане хизуватись
В піснях оспівана тополя
Серед полів, мов символ волі.
Й калина в смутку червоніти
Теж буде. Й знаю, що сивіти
Не перестануть голуби –
В коханні жить їм лиш якби.
І лебеді не втратять вірність,
А ми людську, ба, справжню гідність.
Гостинні й щедрі, повні віри –
Ці риси маємо й до піру.
Народе мій і рідний краю,
Прямуйте впевнено до раю.
І світ радітиме за вас,
А свідком цьому стане час!
26.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2020
Частенько стала мені сниться
Ота далека вже криниця,
У верболозовім вінку,
Що воду мала, ох, яку!
Її джерела наскрізь видно,
Киплять, бувало, як повидло,
Заглянеш в воду – й бачиш дно.
І смакували, мов вино,
Оту прозору чисту воду,
Природи справжню нагороду,
З далеких що прийшла віків.
Наснагу для чоловіків,
І для жінок напій цей дивний,
І дітям, словом, для людини,
Вона приносила щодня,
Щоб дружною була рідня.
І до сьогодні в тій криниці
Іще не випита водиця.
По стежці ходять ще туди,
Принести щоб цебром води.
Жива, виходить, ще криниця…
Тож не дарма мені це сниться!
Криниця давня та в вінку,
Водицю зберегла м'яку.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2020
Лягла вже осінь на схололу землю,
Умилася не раз – не два дощем,
Темніші стали ріки і озера.
Дрімає ліс під золотим плащем.
Давно клини замовкли журавлині,
Німими стали і гаї, й ліси,
Мов наречені, кущики калини –
Не позичать ніколи їм краси!
Вітри гарцюють, мов гривасті коні,
Хмарки вони прогнали всі легкі.
У осені на все свої закони,
І хто те зна, чому вони такі.
Люблю осінню пору я іздавна:
І падолисту шум, і шум вітрів,
І за вікном дощів сумне ридання,
Й скелети навіть голих яворів.
24.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2020
Народила мати доню
Молодою,
Та й не знала, що та стрінеться
З бідою.
Дарувала доні личенько,
Красиве,
Помолилася про доленьку
Щасливу.
Ой, росла та дівчинонька,
Виростала,
І з коханим на рушник, весільний,
Стали.
Тільки мамина їй доленька
Дісталась:
Про доріженьку до щастя
Не спиталась.
– Чом же, мамо, моя ненько,
Красу дала,
Щастя донечці, хоч жменьку,
Передала б,
Бо вже личенько, красиве,
Те змарніло.
Її доленька, зрадлива,
Заніміла.
Народила мати доню
Молодою,
Та й не знала, що та стрінеться
З бідою.
Коли б щастя своє мала
Рідна ненька,
Усе б донечці віддала
Ще маленькій.
19.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892726
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2020
Він той, кому болить його земля,
Її минуле, вчора й сьогодення,
Хто Україні рани ізціля,
Бо УКРАЇНЕЦЬ, в Ічні нарожденний.
Він той, кому Ічнянська сторона
У світі цім була й є наймиліша,
І небо понад нею найсиніше.
Болить йому й сьогоднішня війна,
Й минувшина не менш йому болить,
І біль людей, кого карала доля,
А це борці за правду і за волю,
Тож пам’ять написать про них велить.
До долі кожного він двері відчиняв,
Досліджував життєві повороти,
Землі Ічнянської це вірні патріоти,
Струною серця біль їх відчував.
Вони ж – це слова рідного майстри,
Правдивого й твердого, ніби криця,
В далекий світ від рідної криниці
Мостила доля кожному мости.
Криниця та поїла з ранніх літ
Цілющою і дивною водою,
Й була вона завжди для них святою.
По-різному стрічав людей цих світ.
Таланти й карми несучи свої,
(А це художники, поети, музиканти)
Озвалися із світової карти
Землі Ічнянської невтомні солов’ї.
Союз їх ненавидів. Сатанів…
Ічнянщина ж у світ їх відпустила…
Не раз щоку сльоза матусь зросила,
До віку виглядаючи синів.
Земля ж раділа успіхам дітей,
Нагадуючи кожен раз про себе,
Містком до них служило Боже небо,
Та не радів, хоч знав Союз про це.
Васильченко й поет Василь Чумак –
Теж України-матінки синочки,
Ічнянського теж поля колосочки…
Їх знищили, та не змогли зламать…
Коріння з Ічні мав і Кмета Йван,
Котрий ніс віру в серці, мов святиню,
Хоч України теж він був дитина,
Полинув журавлем за океан.
Злетіла в вічність звідти і душа,
Й засяяла над Ічнею зірниця,
В могилі жменька рідної землиці…
Важкою, бач, здалась йому чужа…
Живими постають Микола Шуст,
Андрій Бурлака, Піщенко й Саченко…
О, скільки ж їх! Сльоза тремтить частенько,
І серця щем і досі не ущух…
Він України й Ічні також син,
І пережив, і бачив теж немало…
Його «Сузір’я» у руках тримаю,
Мов джерело духовної краси,
В пошані щирій голову схиляю!..
17.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2020
Сипле осінь. Сипле
то дощем, то листям
І благословляє
землю відпочить.
Гілля тополине,
ніби у колисці,
Вітерець осінній
хоче приручить.
Котяться тумани,
молоком налиті,
На причілку неба –
журавлиний клин.
Топче осінь трави,
росами умиті,
Вміло обминає
пижму і полин.
Наберу в долоні
свіжої росиці,
Чарів срібнодзвонних
в тиші пригублю.
Посміхнуся долі:
«Це мені не сниться.
Осені полотна
я завжди люблю!»
Заглядає осінь
у садочок голий,
Одиноку грушку
зором обняла.
Ближчими до сонця
стали видноколи,
Хлюпає дорога
до мого села.
Тулиться до неї
молода калина,
Рожевіє листя
долі килимком.
Бабиного літа
на гіллі перлини.
Сірооким слайдом –
на землі трико.
26.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2020
Зацілована вітром
тиша спить уночі.
Ген за річкою явір
в далині височів.
Він милує і манить
погляд мій іздаля.
Відчуваю, як з нами
рівно диха земля.
Не ступаю на трави,
бо боюсь розбудить –
Передчасно світанок
щоби не народить.
Ніч чарує й голубить
сонні очі мої,
І, здається, що ближче
красень-явір стоїть.
Ні, не часто буває
така тиша німа.
Добре це чи погано,
що стою я сама?
Недоторкані трави
загорнулись в росу,
Неповторні хвилини
по життю понесу.
Хто хоч раз долучався
до такої краси,
Той не раз, мабуть, небо
про це щастя просив.
Повторить неповторне
все ж не можна, мабуть.
Я ж не можу ніколи
ці хвилини забуть!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2020
Заколисана вітром,
зачарована небом
Зашарілася осінь
в жовтолистім вінку.
І дивлюсь, і милюсь
я, красуне, на тебе,
Обережно зриваю
диво-мяту п’янку.
Хай не журиться сонце,
і не сердиться вітер,
Адже осінь постала
в неповторній красі.
Закохалися в осінь
з жовтим бархатом квіти,
Посміхаються росам
вони дружно усі.
Скільки раз зустрічала
й проводжала я осінь,
Та щоразу на серці
тепло й щемно було.
Знаю, все, що в моєму
у житті відбулося,
Забере чарівниця
на осіннє крило.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2020
Чому й на сьомий рік війни
Пів-України – за Росію,
Не усвідомлюють вини
Отих, хто смертю край засіяв?
Невже їм втрати не болять?
Їх зрозуміти я не можу,
Бо ж заходилися пилять
Той сук, де рід їх жив і множивсь.
«Невдячність від дітей таких
Чому терпіти, земле, мусиш?
Москві молилися роки…
Чи ж діти то твоїх урусів?»
«Вкраїнці ви чи москалі? –
Хочеться кинуть межи очі. –
Ви гірші тих, хто у Кремлі,
Бо ж землю зраджувати – злочин!
21.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2020
Тихо шепче гай пожовклим листям,
Осінь у садочку догоря,
Небеса з печаллю обнялися,
Зблідла в їхніх обіймах зоря.
І пташина пісня, стоголоса,
Заніміла в лісі, у полях,
Зажурились трави в срібнороссі,
Зачорніла зорана земля.
Опустили верби довгі коси,
Напилися темної води,
Пізню осінь милостиво просять:
«З холодом-морозами зажди!»
30.09.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2020
Вузька стежина бігла лугом,
Що в срібній потонув росі.
Її я маю за подругу,
Несу свої секрети всі.
А вона кривиться від болю,
Бо шкода їй мене, мабуть,
Та й схожі долею-судьбою:
Уліво, вправо – лиш би буть
На цій землі, святій і грішній,
І бігти, бігти без кінця
Не замінивши честі грішми,
І не ховаючи лиця.
26.10.2012
ГАННА ВЕРЕС (ДЕМИДЕНКО)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892333
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2020
Крізь плин століть, розвихрених і кволих,
Що знали війни й рабства біль гіркий,
Коли топталась мова наша й воля,
Під прапором чужим жили віки.
Хіба це не трагедія народу,
Що знав наругу і кайданок біль,
Вільнолюбиву маючи породу,
Згубив синів найкращих в боротьбі?
Страждає ще й сьогодні наша мова,
Колись розтоптана й похована без свіч.
Вона для єдності й життя свята основа
Й для волі також особлива річ.
Народе український, досить рабства,
Залиш потомкам жовто-синій стяг,
Закінчуй по світах свої митарства,
Й Москва впаде, як у війну Рейхстаг!
20.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2020
Не журавлиний клин –
Літа мої летять
Між хмар важких і блискавиць шалених.
Назустріч – часу плин
І простір для звитяг –
То доля, що призначена для мене.
Не журавлиний клин
Чорніє поміж хмар –
Журба моя за тим, що вже минуло,
А там – гіркий полин,
І спека, і зима,
І роки, що екватор перетнули.
Не журавлиний клин
Тривожно прокричав –
Пісні останні осені моєї,
І сльози потекли,
Втопивши всю печаль,
Щоб я не поверталася до неї.
8.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2020
Плакала трембіта
(Слова для пісні)
Плакала трембіта в горах синіх,
Ридала…
То плачі матусині за сином…
Віддала…
Віддала синочка воювати
Та й на Схід…
Як за ним журилась рідна мати!
Плакав рід…
Ждала-виглядала вона сина
Ніч і день.
Серденько матусі голосило:
«Чи ж прийде?
Зупини війну, о милий Боже,» –
Молилась…
Личенько змарніло її гоже…
Схилилась…
Цілувала матінка ікону.
Хрестилась,
Не забуде проводів до скону,
Стомилась…
Плакала трембіта в горах синіх,
Ридала…
Доля… врятувала мамі сина
Й віддала…
Мужнього, живого, до порогу
Привела,
Та в очах у матері тривога
Не мала…
Пригорнулась матінка до сина,
Тулилась…
Скроні у синочка стали сиві…
Пройнялась…
22.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892219
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2020
https://youtu.be/5LlStRw_qh0
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892118
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2020
По стежці ледь прижовклій, росянистій,
У синій вечір білий день побіг,
Кивав ізбоку клен йому вогнисто,
Та ще зелене листя на вербі.
Одягшися у зоряну ситину,
Осіннє небо тишу обняло,
Тополя – одинока сиротина –
Із поля поглядала на село.
Повіки опустилися у вікон,
Імлисту вись розсік Чумацький Шлях.
Щербатий місяць лив холодне світло
На стиглу кукурудзу у полях.
10.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2020
Загляньмо, друже, осені в долоні
Й побачимо, чого там лиш нема:
Картопля, морква, огірки солоні,
І помідорчики. Усе поїсть зима.
Грибочки посміхаються он з банки,
Запаси яблук, груш і бурячків.
Всіх виконає осінь забаганки,
Навіть ікру придбала з кабачків.
10.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2020
Коли весняно-літня суєта
Удаль помчить услід за журавлями,
Навідається осінь золота
У ліс і сквер, у кожен двір загляне.
Люблю її, похмуру і ясну,
Коли шепоче день опалим листям,
І в темінь непроглядну, навісну,
Й як нічка зорепадить в вись імлисту.
Я з осінню давно уже на «ти»
І зізнаюсь не вперше їй в любові,
Нехай мені вже літечко простить,
Що осінь славлю знову я і знову.
9.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2020
Доспало літо не в траві –
В отав покосах.
Несміло вересень привів
Нам ранню осінь…
І обізвались небеса
Криком лелечим,
А клену з золота краса
Накрила плечі.
Туманом повняться луги,
Жовто-зелені,
Отави, складені в стоги,
Вогнисті клени,
Ослабне змучена трава
У сивих росах,
То землю осінь засіва,
Дощику просить.
10.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2020
Ми пара не ідеальна.
Всього у житті було,
Та лиш про одне благали,
Щоби не гуло село.
Боялись ледащом бути,
Ліпили своє гніздо.
Ті роки нам не забути –
Одну вибирали з доль.
Стрічались і справжні друзі,
І покидьки на путі,
І люди, що не байдужі
До всього, що є в житті.
Й на серце тавро лягало –
На все був свій суд і час:
Когось ми перемагали,
А хтось насміхався з нас.
Та, як не було, прожито
Найкращі уже роки,
Живі ще зернятка жита
У душах, серцях поки.
Йдемо ми, за руки взявшись,
Дорогою в майбуття
Удвох, як було і завше,
Вимірюємо життя.
7.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2020
Тобі хоч раз побачить довелося,
Як вітер бавив падолистом осінь,
Як калинові кетяги голубив
І цілував давно вже спраглі губи;
А ще, як в гай упала багряниця,
В землі сховалось зернятко пшениці,
Як ранили верхів’я тополині
Тужливі зойки з неба журавлині,
Як дивний місяць сонне небо міряв,
А ранком заблукав в тумані сірім?
Скажи: звичайні ці осінні атрибути
Хіба можливо хоч колись забути?
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2020
Осінь дарувала золото дібровам,
Сірий смуток – небу, травам і воді.
Скільки ж пережито, друже, в нас з тобою –
Все життя ми в парі, все життя в труді!
Осінь нам на скроні впала сивиною,
Та серця, мов весни, й досі молоді.
Скільки ж пережито, друже, в нас з тобою –
Все життя ми в парі, все життя в труді.
Осінь гаптувала килим жовтизною…
Разом ми у спеку, й серед холодів.
Скільки ж пережито, друже, в нас з тобою –
Все життя ми в парі, все життя в труді.
24.12.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891798
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2020
У моєї киці
Білий бант на грудях
Зелені очиці
Вуса довгі, грубі.
А сама – чорненька,
Ні п’ятна нема більш.
Вже така гарненька,
А не хоче заміж!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2020