Ганна Верес

Щороку у січневий день, 29-ий ('Пам'яті героям Крут)

Це  був  не  просто  бій  –  там  стрілись  дві  епохи:

Стара  імперська,  волі  де  катма,

Де  стогін  пив  Сибір  і  каторжний  неспокій,

Й  нова  –  від  УНР.  І…  рокова  зима.

Там  кров’ю  сніг  заплакав  на  морозі,

Як  бились  ті,  хто  волю  шанував,

Їх  не  злякали  москалів  погрози.

 А  в  небо  сіре  Гімну  линули  слова!



Щороку  у  січневий  день,  29-ий

Людей  у  Крутах  знов  нові  полки  –

То  пам’ять  їх  веде  вклонитись  тим  солдатам,

Хто  склали  на  олтар  життя  свого  роки..

І  чути  голоси  їх  молоді  із  раю:

«Вставай  до  боротьби,  поки  ще  маєш  час,

Як  треба,  й  кров’ю  волю  освяти  для  краю  –

Це  наш  і  заповіт,  й  наказ  тобі  від  нас!»
10.02.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2020

Ой ви зорі мої, зірочки (Слова для пісні)

Нічка    в    соннім    небі    зорі    ткала,
Густо    застеляла    небеса,
В    тихі    води    річечки    упала
Зоряна    небачена    краса.
Я    в    долоні    наберу    водиці,
Де    й    моя    блищить    ясна    зоря,
Поклонюся    долі,    як    годиться,
Хай    зоря    моя    не    догоря.
Приспів:
Ой    ви    зорі    мої,    зірочки,
Золотаві    провісники    долі,
На    майбутні    роки    і    віки
Наберу    я    вас    повні    долоні.
А    як    ранок    потривожить    небо,

А  як  ранок  потривожить  небо,
Зорі    в    тихих    водах    затремтять,
Я    про    них    згадаю    –    не    про    себе,
Випущу    тоді    їх    –    хай    злетять,
Щоб    не    стало    менше    їх    над    світом,
Щоб    світили    кожному    із    нас,
Щоб    раділи    їм    дорослі    й    діти,
Коли    прийде    знов    вечірній    час.
Приспів.
Ой    ви    зорі    мої,    зірочки,
Золотаві    провісники    долі,
На    майбутні    роки    і    віки
Вкрийте    золотом    наші    долоні.
12.02.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864248
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2020

Край Сіверський

Край  Сіверський,  єдиний,  неповторний,
Лісів  утаємничена  краса,
Кував  тут  славу  Ігор  і  Князь  Чорний  –
Надійний  свідок  цього  –  небеса.

Десна  тут  вдень  і  в  пору  світанкову,
Захоплює  всіх  плином  сивих  вод  –
То  вигинає  з  них  собі  підкову,
То  рівне  полотно  тче  із  тривог.

Смакують  віттям  верби  чисту  воду,
Вплітаючи  й  себе  в  красу  Десни,
З  них  не  одна  милується  на  вроду,
Коли  перлини  зацвітуть  роси.

Радіє  сонце  літу  й  водограю,
Чи  грає  в  піжмурки  із  хвилями  Дніпра,
То  ж  не  дарма  цей  край  назвали  Раєм,
Дарованим  для  щастя  і  добра!
9.02.2020.

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2020

Ярошівська земля*

Ярошівська  земля…Ти  земля  моїх  предків  далеких
І  найближчих  також,  адже  мами  моєї  там  слід.
Якже  часто  і  я,  ніби  сивий  од  віку  лелека,
Повертаюсь  в  думках  у  дитинства  і  юності  світ.

Оглядаю  з  висот  сірі  хатки  в  занедбаних  Буртах**
Й  лебеділа  в  кущах  причепурена  хатка  рідні…
Не  було  там  красот,  та  ніколи  цього  й  не  забути,
І  ту  грушу  в  дворі,  й  блиск  води  у  криниці  на  дні.

Поміж  квіту  бузку  колисались  людські  сірі  долі,
Й  кожна  з  них,  мов  щербате  і  чорне  від  сажі  горня,
А  у  хаті  в  кутку  поселилися  злидні,  геть  голі.
День  і  ніч  тут  жили,  не  виходили  і  на  півдня.

Ярошівська  земля!  У  тобі  й  мого  роду  коріння.
Ти  і  свідок  страждань  незагойних,  і  свідок  звитяг.
Як  стогнала  тоді  ти,  як  чула  вдови  голосіння,
І  ридала  за  тим,  хто  у  вічне  зібрався  життя!

Дала  прихисток  ти  і  улюбленцям  власної  долі,
Й  тим,  хто  верст  не  лічив  під  ногою  чи  слідом  коліс,
Хто  ішов  по  росі,  сонця  схід  зустрічаючи  в  полі,–
Для  усіх  вистачає  тепла  твого,  земле,  і  сліз!
8.02.2020.
*  –  в  "Літописі  Руському"  згадується,  що  у  тодішньому  містечку  Ярошев  (тепер  с.  Українське)  влітку  1149  року  зустрічалися  князі  Юрій  та  Святослав  Ольговичі,  котрі  воювали  проти  кочівників.  Ярошев  (пізніше  Ярошівка)  існувало  до  1963р.  В  1964р.  воно  перейменоване  на  Українське.  
**  –  маленька  вуличка  з  кількох  хат  у  Ярошівці.  
[b]На  фото  музей  села  під  відкритим  небом.
[/b]
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2020

Краю мій (Слова для пісні)

           
Краю    мій    рідній,    праотчий    –
Вільне    поліське    село,
Люди,    мов    птахи,    співочі    –
Роду    мого    джерело.
Там    моя    батьківська    хата
І    заповітний    поріг,
Запах    любистку    і    м’яти
Й    небо    високе    вгорі.

Там    мені    мама    і    тато
Дух    гартували    в    труді,
Юність    моя    там    крилата
Швидко    промчала    тоді.
Й    грози    там    перші    шумливі,
З    гуркотом    перших    громів,
Й    перше    кохання    щемливе    –
Сніг    його    рано    замів.

Краю    міій    рідний    коханий,
Я    твоє    вірне    дитя,
Пісня    хай    ця    не    стихає,
В    серці    звучить    все    життя!
Краю    мій    рідній,    праотчий,
Вільне    поліське    село,
Люди,    мов    птахи,    співочі    –
Роду    мого    джерело.
22.10.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2020

Крізь гул століть

"Крізь  гул  століть"  -  моя  нова  поетична  збірка.  Дякую  Вінницькому  видавництву  "Твори"  за  бездоганно  виконану  роботу.  
Не  пишаюсь  -  по-людськи  радію:
8-му  збірочку  стрів  мою  світ.
Маю  ще  невмирущу  надію
Поетичний  продовжити  звіт!
Епіграфом  до  книги  є  мій  вірш          Крізь  гул  століть
Крізь  гул  століть,  що  чується  здаля,
Звучить  бентежно-рідне  «Україна»…
Це  небом  нам  призначена  земля,
Понад  якою  й  пісня  Чураївни,
І  солов’їні  співи  ранять  сни,
І  хвилювання  груди  розпирає,
Це  плюскіт  хвиль  і  Сяну  ,  і  Десни,
І  шир  Дніпра,  що  тішиться  цим  раєм!
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864064
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2020

А життя підкоряється долі

В    полини    закотилось    літо,
І    нема    вороття    вже    звідти.
Ой,    нема    вороття,    ой,    немає,
А    вже    осінь    пливе    понад    краєм.
Я    шукаю    його,    шукаю,
Ще    до    осені    не    звикаю,
Стежечки    ті    густі,    полинові,
Не    повернеться    літечко    знову.

Так    і    юність    вернуть    несила.
Осінь    котиться    вже    до    сина,
Скроні    вибілить    сріблом-снігом,
Хоч    хлоп’ям    ще    недавно    бігав.
І    ні    в    кого    немає    змоги,
Повернути    життя    дороги,
Але    формула    всім    відома,
Що    воно    підкоряється    долі.
18.12.2012.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2020

Полини

Коли    земля    утопиться    в    розмаї
І    заскриплять    старезні    ясени,
У    пам’яті,    неначе    в    сні,    зринають
Дороги    Вітчизняної    війни.
Ще    сивий    дим    стояв    над    полем    бою,
Солдати    знов    в    атаку    піднялись.
Земля    укрилась    сивою    габою    –
То    полини,    що    горем    упились.
Приспів: Полини,    полини,    полини    –
Сиві    свідки    страшної    війни,
Ваша    пам’ять    правдива    й    жива,
І    тут    зайві,    тут    зайві  слова.

Давно    дороги    заросли    травою,
Що    посивіла    від    вогню    війни.
Траву    цю    добре    знаєм    ми    з    тобою    –
Гіркі    і    сиві,    дикі    полини.
Колись    війна    життя    людські    косила,
Де    впала    кров,    тепер    полин    цвіте.
Та    знищити    любов    війні    несила,
Бо    почуття    те    справді    є    святе.
Приспів. (Той    же)

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863944
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2020

Котивсь туман долиною* (Слова для пісні) .

Дуже  приємно,  що  цей  вірш  уже  став  піснею,  завдяки  композитору  Геннадію  Володьку.  
1.Котивсь    туман    
Долиною,
Спинивсь    перед
Калиною,
Вклонився    їй
Низесенько,
Немов    сестрі
Ріднесенькій:
–  Калино,
Мила    сестронько,
Красива,
 Як    та    веснонька,
Позич    тепла    
У    сонечка,
Долині    стань
За    донечку.
2.Стеливсь      туман
Під    ніженьки,
Закрив    мені
Доріженьку
В      долину    із
Калиною,
А    звідти    пісня
Линула.
Ту    пісню    про
Коханнячко
Вів    соловей
До    раночку,
А    я    іду
Долиною,
Щастя    знайду
З    калиною.
3.Калина
Зашарілася,
Коли    ми    там
Зустрілися.
Почервоніло    
Листячко
І    кетяги
З    намистечком.
Лишився    я
З    калиною,
Мов    дівка,
Соромливою,
Хоч    трішечки
Журливою,
Навіки    серцю
Милою.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2020

Чи бачив ти, якою є весна?

Чи  бачив  ти,  якою  є  весна,
Та,  найраніша,  у  моєму  краї?
Погода  ще  не  тепла,  та  ясна,
Веселих  горобців  літають  зграї.
Не  спить  і  чорна  у  полях  рілля  –
Господаря  чекає,  щоб  засіяв.
І  свіжим  подихом  похвасталась  земля,
Чекає,  мов  жона  після  весілля.

Ще  не  тривожать  неба  косяки
Птахів,  що  повертаються  додому.
Припухли  на  деревах  ледь  бруньки,
Мов  скинули  зимову  сіру  втому.
Ще  корчаться  листочки  трав  в  шпичках,
Та  вже  весні  стежки  намалювали,
Чи  то  ідилія  у  неї  є  така,
Щоби  по  зелені  в  вінку  ішла-ступала.
Втопила  річка  рижі  береги,
А  з  ними  й  осоку,  і  очерет  по  пояс,
Та  й  ця  весна  теж  додає  снаги,
Тож  важко  буть  глухою  чи  сліпою.    
21.10.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863819
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2020

Не помилилась!

Хоч  життя  я  одне  прожила,
Починала  ж  не  раз  все  спочатку,
Часто-густо  стернею  брела,
Ніби  долі  шукала  печатку.
А  вона,  мов  непрощений  гріх,
Йшла  й  мені  наступала  на  п’яти,
Намічаючи  стільки  доріг,
Що  одну  було  важко  вгадати.

Серед  різних  доріг  і  турбот
Я  обрала  дітей  і  онуків,
Й  землю  ту,  де  мій  гордий  народ
Будував  Україну  у  муках.
Він  же  падав  і  знов  уставав,
Випробовував  силу  й  терпіння,
Вид  раба  йому  не  пасував,
Хоча  ледь  не  позбувся  коріння.  

Як  би  не  простелявся  й  мій  шлях,
Від  життя  я  іще  не  втомилась,
Мене  рідна  земля  ізціля,
Отже,  я  у  ній  не  помилилась.
22.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863818
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2020

Малюнок донечки

Намалювала  лелеку
Донечка  на  листку,
Хмарку  вгорі,  біленьку,
Дерево  і  ріку,
Синю,  і  берег  зелений,
Квіточка  там  росте.
«Ти  ж  не  забудь  про  мене»,  –
Сонце  кричить  золоте.
5.12.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863699
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2020

Муруєм нову Україну

Там,  де  несе  свої  хвилі  Дніпро  повноводий,

Чітко  карбуючи  кожен  історії  крок,

Часто  мене  він  на  думку  тривожну  наводить:

Скільки  ж  згоріло  у  небі  завчасно  зірок!


Кожна  із  них  –  особлива  то  доля  героя,

Мов  з  покоління  дочасно  обірваний  цвіт,

І  хоч  упав,  не  дозволив  землі  перекроїть,

Гідно  тримаючи  кров’ю  написаний  звіт.


Котиться,  котиться  біль  по  землі  Українській

І  обпікає  кожнісіньку  душу  вогнем…

Стогне  земля  під  грозою  російського  війська,

Та  вже  народу  мого  ця  війна  не  зігне.


Кров’ю  синівською  кожна  просякнута  миля  –

Почерк  історії  то  у  святій  боротьбі.

Ми  ж  за  свободу  боротися  ще  не  втомились,

Адже  муруєм  нову  Україну  в  собі!
4.02.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863696
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2020

Ти – синок, а я дочка

То  не  осені  струна  –
Сонечко  промінням  грає,
Й  дивна  музика  луна
І  в  серденько  заглядає.
В  ній  –  і  соло  солов’я,  
Й  баритон  ведмедя  в  лісі,
І  тривога  журавля,
І  горобчика  у  стрісі,
Й  шепотіння  потічка,
Котрий  хвилечками  грає.
Ти  –  синок,  а  я  –  дочка
Найчарівнішого  краю.
25.11.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863542
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2020

Ми діти твої, Україно!

Ми  діти  твої,  Україно!
Для  кожного  з  нас  ти  свята.
Тут  гори  і  схили  чарівні
І  пахнуть  росою  жита!

Ми  діти  твої,  Україно!
Народу  твого  дивоквіт!
Акорди  пісень  солов’їних
Чарують  собою  весь  світ!

Ми  діти  твої,  Україно!
Козацької  слави  земля,
Встаєш  із  золи  і  з  руїни,
Скидаючи  пута  Кремля!

Ми  діти  твої,  Україно!
Й  Європа  нас  радо  віта,
А  пісня  з  часів  Чураївни
Із  жайвором  в  небо  зліта!

Ми  діти  твої,  Україно!
Тернистий  іздавна  твій  шлях!
Ми  юне,  нове  покоління,
Шануємо  славу  і  стяг!
17.04.2018.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863541
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2020

Я поспішаю за літами (Сл. для пісні)

Я  поспішаю  за  літами  –
Боюсь  загубленою  буть,
А  доля  зморшками-слідами
Малює  мій  життєвий  путь.

Приспів:  
Були  і  радощі,  і  сльози,
І  невимовний  біль-печаль,
Та  і  в  життєві  я  морози
Любити  вчилась  і  прощать.

Я  поспішаю  за  літами–
Боюсь  загубленою  буть.
Мої  молитви  долітали
Все  ж  до  Всевишнього,  мабуть.
Приспів.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863446
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2020

Кохання довжиною у… життя

(Цей  вірш  про  кохання  Ганни  Барвінок  до  свого  чоловіка  Пантелеймона  Куліша).

Думки  й  кохання  –  речі  ті  в  житті,
Перед  якими  кожен  геть  безсилий,
Вони  і  щастя  наше,  і  батіг,
Й  пояснення  ніколи  не  просили.

Кохання  довжиною  у…  життя
Несла  вона  у  вічно  юнім  серці.
Було  усе:  і  зради,  й  каяття,
І  клятви  чергові,  і  звуки  скерцо.
Несла  його,  мов  кришталеву  річ
І  дорожила  більше,  ніж  собою.
На  все  у  неї  вистачало  пліч.
Вони  ж  міцніли-кріпли  від  любові.

Вона  його…  кохала.  Й  цим  жила,
Ні  ревністю  не  змучена,  ні  болем,
А  сивина  торкнулась  до  чола,
То  кликала  «дружиною»-судьбою.
У  ньому  вона  бачила  орла,
Що  міг  життя  висоти  підкоряти,
Тож  сонцем  осяйним  йому  була,
Котре  уміло  душу  зігрівати.

Кохання  довжиною  у…  життя
Її  тримало  й  навіть  надихало,
Поки  й  за  ним  зібралась  в  небуття,
Щоб  разом  бути,  й  Бога  так  благала.
25.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863443
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2020

Чи. . ?

Крізь  тупіт  проклятих  століть

Ти,  земле,  голос  подавала,

І  рабську  металеву  кліть

Нарешті  духом  розірвала.

Твій  довгий  летаргічний  сон

Усе  частіщ  переривали

УПА  діяльність  і  УНСО,

Поки  з  очей  полуда  спала.

Життів  мільйони  й  стільки  ж  доль

Тебе  від  сну  таки  збудили,

Та  комуніст  зайняв  престол

Усьому  світові  на  диво!..

А  потім  вдруге,  втретє    і…

Скотилися  у  власну  яму.

Тепер  із  Рашею  в  війні.

Пани  ж  –  в  Оманах,  на  Майямах.

Герої  зраджені  лежать,

А  патріоти  –  у  в’язницях…

Хіба  є  це,  браття,  не  межа,

Що  знову  воля  тільки  сниться?

Чи  будем  знов  терпіть-мовчать

Й  від  Боженьки  чекати  волі,

Аж  поки  в  рани  на  плечах

Під  хомути  насиплять  солі?!
22.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863243
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2020

Не здолать її!

То  не  вітер  виє  змієм  –

Подих  «братньої»  війни  –

То  Московія  посміла

Воювать  нас  без  вини.

Із  глибин  віків

Мимо  білих  хат

У  вінках  садків,

Дніпро  не  стиха.

А  обіч  в  полях

Пшениці  й  жита  –

То  моя  земля,

Рідна  і  свята.

То  моя  земля,

Болем  краяна,

Бо  ж  ворожа  рать

Стами  зграями

Її  мучила  –

Не  домучила.

Тож  розколена,

Та  не  скорена.

І  монгольський  кнут

Вмів  у  серп  зігнуть,

Та  з-під  нього  в  світ

Виривалася.

Шляхтичів  мечі

На  її  плечі,

Хоч  лишили  слід  –

Обламалися.

І  Московії

Не  здолать  її,

Як  Славутича

Русла-течії!
22.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863241
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2020

Щось непевне у нас

Щось  непевне  у  нас:
Ні  зима,  ані  пізня  осінь.
Випробовує  час
І  природу,  і  нас,  людей.
Україну  штормить:
Нашу  міць  провіряє  досі  –
Схід  війною  гуде,
Смерть  гуляє  там  кожну  мить.

І  війна  –  не  війна,
Бо  ж  не  названа  ще  війною,
Хоч  калічить  вона,
Діточок  без  жалю  сиротить.
Забирає  життя,
«Нагороджує»  тих  сивиною,
Хто  у  бій  йде  святий,
Захищаючи  нам  майбуття.

Врешті,  випав  сніжок  –
Забіліло  перед  порогом,
З  історичних  стежок
Відшукати  свій  маєм  путь.
Непроста  жде  хода  –
Вибираємось  на  дорогу.
Досить  плакать-ридать,
Щоби  рашівських  пут  не  вбуть.

Досить,  люде,  ридать  –
Маєм  гідно  пройти  стернею,
Бо  ж  не  вічна  біда,
Шлях  оцей  зачекавсь  на  нас.
І  настане  пора:
Ми  покінчимо  з  сепарнею.
Нам  Росія  програ  –
Крим  повернеться  і  Донбас!
31.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2020

Голос роду

Голос  роду  уміє  кликать
Крізь  роки  і  материки,
В  час,  коли  насідає  лихо,
Обзивається  кров  таки.
Кров  матусь  надто  терпелива  –
Це  одна  з  багатьох  прикмет.
Топче  мати  життєве  мливо,
Поки  стрінеться  раптом  смерть.
Її  ж  кров  буде  жити  в  дітях,
Й  їхні  діти  нестимуть  в  світ.
Диктуватиме  мати  й  звідти
Свій  останній  вже  заповіт:
«Кров  живу,  що  струмує  в  венах,
Ви  не  зважтеся  дратувать.
Кровний  бій  –  друга  смерть  для  мене…
Кров  для  того,  щоб  рятувать!»
А  бува,  діти  десь  по  світу
В’ють  гніздечка,  ростять  дітей.
Принесе  про  них  звістку  вітер,
Й  личко  кровного  зацвіте.
І  хай  сиве  уже  волосся,
Кров  нагадує  про  любов.
В  рід  багато  чого  влилося  –
Непідкупною  є  лиш  кров.  
19.01.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863001
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2020

Крути

[b]Побувала  сьогодні  у  Крутах.  Море  людей.  Море  квітів  і  прапорів.  Море  вражень.  Побачене  й  почуте  вилилось  у  вірш  "Крути".[/b]

Січень  місяць.  Зима  вдяглася
У  глибокі  сніги.  Поля.
Крути…  Битва  тут  відбулася.
Кров’ю  вмилась  тоді  земля.  
Й  знову  мозок  стріля  думками  –
В  вісімнадцятий  підмовля,
А  в  душі  біль  лежить,  мов  камінь:
Дише  подвигом  тут  земля…

Проти  ворога  –  не  на  святі  –
З  молодих  людей  тут  стіна:
Молоді  вони  і  завзяті.
Душі  їм  обпекла  війна,
Котра  сунулася  зі  сходу  –
Йшла  Росія  на  УНР,
А  навпроти  їй  –  патріоти.
Світ  і  Київ  тоді  завмер,
Коли  юні  зовсім  герої
Зупинили  ординців  рать.
Малувато  було  і  зброї,
Але  бій  узялись  тримать.
Дві  доби  бій  точився  в  полі,
Сніг  аж  буро-червоний  став,
Тут  Вкраїни  кувалась  доля,
Тож  подекуди  він…  розтав.

Згодом  вої,  ні,  гімназисти,
Важко  воями  їх  назвать,
Відступили  у  поле  чисте,
Поки  виграли  ще  днів  два.  
Так  підмоги  й  не  дочекавшись,
Київ  же  «Арсенал»  «гасив»,*
З  Заходом  УНР  зібравшись,
Брестський  мир**  все  ж  проголосив.

Ржаві  колії  тут.  Вагони…
Мить  історії.  Біль.  Свіча.
Ні  забуть  цього,  ні  загоїть…
Ось  сорочка  в  крові…  з  плеча
Гімназистика  молодого,
А  внизу  –  кулемет  «Максим».
Тут  закінчив  свою  дорогу
Не  один  України  син.

Височіє-кричить  колона
Вись  німу  тризуб  засліпля,
Мов  нагадує:  «Є  ще  клони***,
Котрих  манить  твоя  земля.
Це  забути  не  маєш  права,
І  про  «кіборгів»  пам’ятай,
В  небезпеці  і  ти,  й  держава,
І  землиця  твоя  свята!»
29.01.2020.
*–  сплановане  більшовиками  повстання  на  заводі  «Арсенал».
**–  правовий  акт,  укладений  9  лютого  1918р.,  який  визначав  УНР  суб'єктом  міжнар.  права.  Внаслідок  укладення  цього  миру  Україна  формально  набувала  статусу  незалежної  ...  
***–  від  грецьк.  klon  —  гілка,  втеча,  нащадок),  ряд  наступних  один  за  одним  поколінь  спадково  однорідних  організмів.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862997
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2020

Як і в усіх, одне життя

Як  і  в  усіх,  одне  в  мене  життя,
Його  ж  не  раз  я  почала  спочатку.
Природи  невгамовнеє  дитя,
Тож  долі  власній  кинула  печатку*.

Чи  я  її,  а  чи  вона  мене,
Бо  ж  переможцям  двом  в  борні  не  бути.
Гадаю,  мене  лихо  обмине,
Хоча  й  нелегко  буде  бій  забути.

Але  й  подяк  для  неї  –  тисячі:
За  пару,  сина,  внуків  двох  вродливих,
За  вогник  незрадливої  свічі,
За  душу,  хоч  вразливу  –  справедливу.

Подякувати  долі  хочу  ще
За  вміння  відчувать  добра  краплину,
За  непідробний  полиновий  щем,
Коли  стосується  нещастя  у  людини.

Окрема  дяка  долі  і  за  те,
Що  серце  дихає  ще  до  життя  любов’ю,
Котра  на  рік  не  раз,  не  два  цвіте
І  робить  мене  сильною.  Живою!
24.01.2020.
*–  "кинути  перчатку"  –  в  XIX-ому  столітті  означало  -  "викликати  на  дуель".

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862786
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2020

Тиша жива?

Кажуть,  тиша  жива,
Та  вмирає  від  першого  звуку.
Сич  нічний  чи  сова
Теж  вкорочують  вік  тишині.
І  ніякі  слова
Не  врятують  її  від  розпуки,
Й  це  також  убива,
Коли  падають  кращі  в  війні.
Вона…  плаче  тоді,  
Одиноким  плачем  удовиним  –
Не  плачем  породіль,
Що  сльозою  дитя  умива,  –
Материнським  плачем,
Що  шукає  й  свою  в  тім  провину,
Й  полину  гіркий  щем
Не  вмістити  ні  в  які  слова!
Тиша,  ні,  не  німа,
Її  слухати  треба  серцем,
Коли  в  нім  не  зима,
Коли  там  –  океан  доброти,
Коли  ти  не  слимак,
Здатен  слухати  гімни  й  скерцо,
І  хоча  не  святий  –
Милосердям  багатий  ти!
21.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862784
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2020

Ларисі Іванівні Григор’євій

Душа  у  неї  щира  і  свята  –

У  цьому  переконуюсь  щоразу.

Життєве  її  кредо  –  доброта,

А  це  й  поступки  –  не  солодкі  фрази.


Для  неї  совістливість  –  поводир,

Сприймає  успіх  інших,  ніби  власний.

У  цім  переконався  не  один.

Така  не  підведе.  Та  й  жінка  класна.

Їй  до  лиця  розкішна  сивина

І  блиск  очей  у  сонячній  оправі.

Болить  їй  ця  непрохана  війна,

Де  небо  синє  в  кров’яних  загравах.


Я  жінку  знаю  цю  не  так  давно,

Але  між  душами  місток  ми  спорудили.

Мене  приваблює  в  ній  мудрості  зерно

І  бачу  в  ній  близьку  мені  людину.  
24.01.2020.  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862675
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2020

Віктору Охріменку до Дня народження

Не  так  давно,  мій  друг  по  Клубу  поезій  Віктор  Охріменко  святкував  свій  День  народження.  А  вчора  святкувала  я.  Мені  в  подарунок  від  нього  прилетіла  пісня  "Споришева  стежка"(  До  речі,  це  не  перша  його  пісня  на  мої  слова).  Мелодію  до  цього  мого  вірша  він  написав  давно,  а  вчора  вона  зазвучала  у  його  виконанні.  Дякую  Вам  сердечно.  А  цей  вірш  до  вас  теж  трохи  запізнився,  але  ж,  сподіваюся,  знайде  стежечку  до  Вашої  душі.  Людині  незвичайної  душі.


Другу    по  фейсбуку  і  Поетклубу,

Що  Україну  по-синівськи  любить,

Людині  незвичайної  душі,

Котра  народжує  мелодії  й  вірші

І  доброти  в  собі  по  вінця  має,

Болить  котрій  доля  дітей  і  краю.

Землі  Полтавської  він  праведне  дитя,

А  присвятив  Чернігівській  життя.

У  День  народження  дарунок  цей  приймайте

І  птаху  щастя  за  крило  тримайте!

Здоров’я  Ваше  хай  не  підведе

Й  100-літній  ювілей  Вам  приведе!
9.01.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862673
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2020

Думки осінні

Коли  у  осінь  роки  повернули,
А  осінь,  як  відомо,  не  зима,
У  інший  світ  життя  твоє  пірнуло,
І  вороття  ізвідти  вже  нема.  
Зате  думки  осінні  –  наймудріші,
Мов  житній  сніп  з  достиглим  вже  зерном,
Дарма,  що  сонце  гріє  не  тепліше,
Ті  думи  вистояні,  мов  старе  вино.  
Тому  шануй  осінню  позолоту  –
То  колір  віку.  В  кожного  він  свій.
І  хоч  крило  слабіє  для  польоту,
Ще  розгортай  життя  свого  сувій.  
23.01.2020.      

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2020

Висоцький – поет надзвичайний Завтра День народження В. Висоцького.

Він  славу  осідлав  не  з  булавою,
Яку  бояться  часто  випускать,
А  словом  смілим,  піснею  новою,
Обравши  долю  барда-співака.
Не  зрадила  його  лише  гітара,
Струна  якої  –  голий  його  нерв,
Але  вона  ніколи  не  ридала,
А  кликала  вперед  тебе  й  мене.

Так,  Висоцький  –  поет  надзвичайний,
В  ньому  бачимо  барда  й  борця,
Тож  сьогодні  його  величаєм!
Особлива  є  й  дата  ця.  
Січень  місяць.  Число  –  двадцять  п’яте.
День,  коли  народилася  й  я.
Тож  для  мене  подвійне  це  свято,
Котре  тішить  мене  й  звеселя.

Так,  Висоцького  люди  цінують!
Не  обмовилась  я  і  про  час:
Він  не  може  лишитись  в  минулім,
А  живе  і  тепер  серед  нас.
У  піснях,  котрі  серце  тривожать,
Зерна  правди  –  у  кожнім  вірші,
Баритон  його  сплутать  не  можна,
Слово  сміле  –  бальзам  для  душі!

Майже  40,  а  ніби  учора
«Місце  зустрічі  ще  призначав».
Може,  й  був  у  житті  він  актором  –
Правду  ж  «матку»  рубав  із  плеча!
Скоро  40,  як  барда  не  стало,
Чорна  дата  хвилює  серця.
Його  ж  голос,  міцніший  від  сталі,
Будить  в  кожному  з  нас  борця
За  ту  правду,  що  Раша  приспала,
У  майбутнє  він  кличе  нас,
Проти  тих,  що  на  нас  напали.
Він  за  вільний  і  Крим,  і  Донбас!
18.01.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862464
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2020

Повір!

Читай  оце  й  мені  повір:
Поезія  –  не  просто  вірш,
Де  ритм  дотриманий  і  рима,
Народжена  в  Далекім  Римі.
Там  почуттів  людських  –  вагон  ,
Тож  якщо  ти  не  вітрогон,
То  зрозумієш,  що  і  як,
Щоби  твій  розум  не  закляк.
Там  доль  життєвих  теж  букет,
І  ти  із  ними  тет-а-тет:
Милуєшся,  живеш,  страждаєш
І  сам  собі  відповідаєш,
І  хто  ти,  й  що  для  тебе  світ.
Почуєш  шепіт  вод  і  віт,
Пізнаєш  смак  кохання  й  волі
Й  важлива  стане  інших  доля!
22.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2020

Де ж ти, зимонько-зима?

Де  ж  ти,  зимонько-зима,
Чом  тебе  у  нас  нема,
Чи  в  Китай  ти  заблукала,
Чи  недоленька  спіткала,
Чи  зі  снігом  дефіцит,
Що  відклала  ти  візит?
Чи  минулого  в  нас  разу
Хтось  тебе  за  щось  образив?
Тим,  хто  й  справді  завинив,
Пробачай,  бо  ж  ковзани
Зачекались  на  балконі,
Всі  без  діла  вже  відколи!
Лижі  наші  і  санчата
Вийдуть  теж  тебе  стрічати,
Й  морозенка  приведи,
Хай  мости  зведе  з  води,
Не  забудь  про  сніговії,
Хай  заліпить  наші  вії.
Потанцюєм  під  сніжком,
Почастуєм  пиріжком,
Адже  січень  добігає,
А  сніги  все  не  лягають.
Прилітай  до  нас,  будь  ласка,
Подаруй  чарівну  казку!
22.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862345
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2020

Іще дна ніч

Іще  дна  ніч  пробігла  недарма,

Бо  на  слідах  її  –  чотири  вірші.

Нехай  лютує  за  вікном  зима,  

А  мо’,  вона  ще  розшукає  й  більше.

У  них  –  про  все:  і  про  життя  красу,

Й  про  боротьбу,  й  правдиве  вільне  слово,

І  про  тяжкий  невимовлений  сум,

Що  дістає  й  мене,  й  народ  мій  знову.


Про  долю  України  непросту,

Покраяну  ворожим  злом  на  шмаття,

На  суд  поставлену  Великому  Христу*

Й  про  те,  які  з  Росією  ми  «браття».

Немає  у  історії  дрібниць,

Бо  в  ній  людські  і  долі,  і  недолі

Від  предковічних  півнімих  гробниць

І  до  сьогоднішньої  боротьби  за  волю.


Болять  мені  і  жертви  ці  війни,

І  з  материнських  сліз  солоне  море,

За  волю  ж  їхні  діти  полягли!

Не  може  ж  матір  не  вражати  горе!

І  хоч  мені  немало  уже  літ,

Перо  своє  я  впевнено  тримаю.

Люблю  життя  й  цей  божевільний  світ

У  неповторнім  гомінкім  розмаї.
19.01,2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862240
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2020

Хочу йти не рахуючи верст

Я  живу  серед  війн  і  звитяг:
Десь  –  борюся,  а  десь  –  страждаю.
Я  природи  земне  дитя
Й  України  –  святого  краю.
Я  шукаю  безсмертя  й  життя
І  грішу,  і  списи  ламаю,
Та  шукаю  шляхи  каяття,
Тільки  спокою  ще  не  маю.  

Я  живу  у  полоні  краси,
Хоч  не  зовсім  в  ній  розуміюсь.
Сніг  навідався  вже  до  коси,
Я  ж  потрапити  в  казку  мрію.
Хочу  йти,  не  рахуючи  верст,
Щоб  людське  в  людях  осягнути
Пронести  незап’ятнаним  хрест
Й  під  вагою  його  не  зігнутись.
19.01.2020.
Ганни  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2020

Слово – зброя моя й краса!

Може,  я  й  не  поет  –  не  знаю,
Але  з  музою  все  ж  дружу,
П’ю  душею  красу  розмаю,
За  синами  землі  тужу.
Тепер  думка  моя  крилата  –
Досягає  таких  вершин,
Що  нікому  їх  не  здолати.
І  на  все  в  мене  свій  аршин.  

Я  умію  втекти  від  часу,
Та  боюся  втекти  від  людей.
Маю  гідності  власну  касу,
Не  залишу  боргів  ніде.
Найчастіш  до  зірок  я  лину,
Й  дорога  мені  кожна  з  них,
П’ю  журбу  з  полину  й  калини
І  воюю  проти  війни.

Маю  я  й  чарівне  весельце,
З  ним  здолаю  і  океан.
Б’ється  в  грудях  велике  серце,
Біблію  пізнаю  й  Коран.
З  ним  долаю  меридіани,
Мерзну  на  обох  полюсах,
І  лікую  душевні  рани.
Слово  –  зброя  моя  й  краса!

Може,  я  й  не  поет,  та  знаю,
Чим  є  слово  і  для  ідей:
Ним  воюють  і  підкоряють,
Землю  люблять,  життя  й  людей!
19.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862140
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2020

Плине річка понад гаєм (Слова для пісні)

Плине  річка  з  гори  долом,
Залила  долину,
А  над  самою  водою
Росте  кущ  калини.
Щовечора  соловейко
Щебече-співає,
Юне  забавля  серденько,
Немов  промовляє:

«Ходи  ж  сюди,  дівчинонько,
Як  зорі  засвітять,
А  від  цвіту  калиноньки
Гнутимуться  віти.
Сюди  прийде  козаченько
Коня  напувати,
Він  до  серця  доріженьку
Ладен  протоптати».

Дівчинонька  не  вагалась  –
Зорі  дочекалась,
І  з  козаком  пострічалась,
Поки  й  покохались.
А  калинонька  дозріла  –
На  рушничок  стали.
Річка  тому  пораділа
Й  шабелька  зі  сталі.

Плине  річка  понад  гаєм,
Залила  долину.
Соловейко  не  вгаває
На  кущі  калини.
А  матінка  молоденька
Сина  пригортає:
«Спи,  янголе  мій  маленький,
Поки  не  світає».

Плине  річка.  На  калині
Змовкло  пташенятко.
Посміхається  дитина:
Бачить  янголятко.
Не  дрімає  тільки  ненька  –
Молитви  шепоче:
«Врятуй,  Боже,  козаченька!»
Шле  до  неба  очі.
17.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2020

Чи ти чув?

Чи  ти  чув,  як  голосить  тиша?
Після  бою…  Тіла  в  крові…
Той  –  ще  дихає…  Той  –  не  дише.
Цей  рукою  он  ледь  повів.
Ще  вогонь  дожирає  жертву…
Все  закутане  в  чорний  дим.
Хтось  не  хоче  іще  умерти.
Просить:  «Мамо,  подай…  води…»

Запах  диму  і…  запах  м’яса,
І  запеченої  крові…
Он  непевної  форми  маса…
Тут  війни  промчав  буревій.
Глянь,  невидимі  плачуть  душі,
Обіймають  бійців  крильми,
Та  тіла  вже  до  них  байдужі  –
Той  –  сліпий  лежить,  той  –  німий.

Стрепенулась  душа  матусі.
На  молитву  змінила  сон:
«Зараз,  синку,  подам.  Не  тужся,
Мого  житечка  колосок…»

А  як  сонечко  дим  прорвало,
Чи  то  мати  –  свята  душа,
Смерть  від  сина…  позадкувала,
Аж  спіткнулась  об  «Калаша».
Вона  бачила,  як  спинилась
Над  тим  тілом  жіноча  тінь,
Й  вої  з  ношами  не  барились,
Тож  лишила  бійця  в  житті.
20.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862017
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2020

Віршики-вузлики

Хіба  це  гріх  –  любити  свою  землю
Й  віддать  за  неї  все,  навіть  життя?
Вклоняюсь  подвигу  синів  таких  доземно  –
Їм  завдяки,  в  нас  буде  майбуття.
19.09.2019.
Земля  і  люди  –  вічний  це  тандем,
Бо  вони  нарізно  не  можуть  існувати
Й  тоді,  коли  приходить  судний  день,
Й  коли  за  землю  треба  воювати.
20.09.2019.
Удари  долі  витримать  непросто,
Та  не  бува  життя  без  боротьби.
Не  поспішай  стрибать  у  воду  з  мосту  –
Для  самоствердження  усе-усе  зроби!
20.09.2019.
Нам  всім  болить  прабатьківська  земля,
Її  сьогодні,  завтра  і  майбутнє,
Позбудьмося  всіх  найманців  Кремля,
Бо  Україні  не  потрібні  трутні.
20.09.2019.
Українець  не  той,  хто  склада  гарні  вірші,
Українець  є  той,  українства  в  кім  більше.
6.10.2019.
Невже  такою  мусить  бути
За  волю  плата  і  любов?
Як  землю  можна  ту  забути,  
Яку  подарував  сам  Бог?!
30.10.2019.
Хто  сам  не  горить,  не  запалить  і  інших,
У  цім  боротьби  найвагоміша  суть.
Борцям  тим  підвладні  і  кінні,  і  піші,
Гуртом  вони  волю  землі  принесуть.
9.11.2019.
Я  хочу  бути  там,  де  надто  важко,
Де  потребують  зайвого  плеча:
Людина  це,  тварина,  а  чи  пташка  –
Допоможу,  поки  горить  свіча.
16.11.2019.
Хай  допоможуть  ворога  здолати
Мої  гаптовані  відвагою  вірші.
У  них  є  все:  дух  волі  і  скорбота,
Й  краплинки  непохитної  душі.
29.11.2019.
А  кохання  буває  різним:
Надто  раннім  і  надто  пізнім.
Когось  робить  воно  крилатим,
А  комусь  виставляє  плату.
9.01.2020.
Того  не  можуть  зваблювати  статки,
Хто  сам  себе  народу  присвятив,
Читать  він  має  мудреців  нотатки,
Щоб  ними  шлях  в  майбутнє  освітить.
18.01.2020.
Кому  доводилося  пить  отруту  слів,
Той,  певно,  знає,  що  то  є  за  муки:
Темніє  неба  край,  котрий  яснів,
А  душу  завойовує  розпука.
18.01.2020.
Дай,  Боже,  нам  терпіння  і  відваги,
Щоб  виграти  цей  історичний  бій,
До  пороху  додавши  ще  й  зневаги.
Ми  ж  так  не  схожі  на  німих  рабів!
18.01.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862016
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2020

Не може без землі країни буть!

В  моїх  очах  –  історії  мазки:

Щось  ізмінилося,  а  щось  –  забуто.

Там  наші  українські  атрибути

І  подвиги,  що  мали  козаки.


Свята  мережкою  деінде  збереглись,

Є  й  ті,  що  згублені  давно  вже  безнадійно.

Фільтрує  мозок  дати  і  події,

Й  лечу  туди  я,  де  жили  колись

Прапраотці,  що  землю  шанувать

Не  на  словах  уміли,  а  на  ділі:

І  святкувати  вміли,  й  працювать

Та  так,  що  спини  і  лоби  потіли.


Не  буде  українця  без  землі!

Так  є  й  було!  Так  склалось  історично.

За  неї  гинули  і  гинуть  героїчно,

Й  це  добре  знають  ті,  хто  у  Кремлі:

Не  може  без  землі  й  країни  буть!

Ця  істина  давно  усім  відома.

Народ  як  нація  жить  має  тільки  вдома,

Якщо  не  хоче  пожинать  ганьбу!
17.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861899
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2020

Вісімнадцяте… Чорне зведення… 18. 01. 2020.

Вісімнадцяте…  Чорне  зведення…
18.01.2020.  У  зведеннях  з  Донбасу  спочатку  було  повідомлено,  що  за  добу  поранених  8.  А  пізніше  уточнено:  1  убитий,  10  поранено…

Вісімнадцяте…  Чорне  зведення…
Не  вкладається  в  голові…
У  Донбасі  ж  війська  розведені,
Але  ж  дані  чорні  нові:
Один  вбитий…  Є  й  покалічені…
Одинадцять  людських  недоль…
П’є  душа  гіркоту  у  відчаї:
Влаштували  знов  коридор*?
Чи  синам  знов  котел  вготовано?
Скільки  ж  їх  полягло  в  бою!
Де  ключі  до  свободи  сховано?
Як  на  душу  вдягти  броню,
Щоби  звабам  не  піддавалася,
Пам’ятала,  ким  є  вона,
І  ніколи  не  продавалася,
Бо  й  за  неї  іде  війна!
18.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861897
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2020

Хто чув хоч один раз море

Хто  чув  хоч  один  раз  море,
Його  не  забуде  гул  –
То  море,  бач,  так  говорить,
Бо  має  таку  жагу.

Шумить  воно  і  шумує,
Об  скали  щосили  б’є,
А  сонце  йому  дарує
Проміння  ясне  своє.

Ось  море  його  гойдає,
Колише,  немов  дитя,
І  чайка  над  ним  ридає,
Мов  просить  про  каяття.

Розгойдане  шумовиння
Віночком  між  скал  впаде,
«Ти,  чайко,  ні  в  чім  не  винна»,  –
Чийсь  голос  звідтіль  гуде.

Хвилюються  хвилі  в  морі,
Піймати  спішать  крило  –
Над  синім  морським  простором
Три  сонечка  розцвіло.
10.11.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861796
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2020

Тобі рівних ніде нема

Україно,  ти  та  земля,
Де  краса  живе  поряд  з  гореньком,
Скільки  ж  вилетіло  звідціля
В  довгі  пошуки  щастя-доленьки!
Наш  Дніпро  крізь  віки  тече,
До  неволеньки  не  звикаючи,
Боронила  ти  правду  й  честь,
Із  рук  рала  не  випускаючи.

Чарувала  красою  світ,
Пшеницями  і  вишиванками.
Діток  твій  незбагненний  квіт
Із  Марічками  і  Іванками.
Скільки  ж  сліз,  Україно,  ти
На  шляху  на  своєму  вилила,
Щоби  воленьку  вберегти,
З  топорами  вставала  й  вилами!

Тобі  рівних  ніде  нема!
Наділив  тебе  Бог  щедротами.
Чом  же  знову  ти,  мов  німа,
Загубилася  між  турботами
Про  насущний  на  кожен  день,
Про  брудне  перемир’я  з  Рашею?
Знай,  до  прірви  воно  веде,
Вона  ж  кров’ю  уп’ється  нашою!
16.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861795
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2020

Веде стежка туди

Кожен  свій  несе  хрест,
З  ним  –  не  день,  а  роки,
Хтось  –  один,  ніби  перст,
І  навколо  –  вовки.

Той  –  родині  не  рад,
Бо  не  має  часу,
З  усіма  –  панібрат,
Загубивсь  його  сум.

Інший  плаче  від  ран,
Що  нажив  за  життя,
Коли  поряд  –  тиран
Й  все  для  нього  –  сміття.

Хтось  дорогою  йде,
Де  надійні  мости,
Де  є  сонячний  день,
Де  є  сила  цвісти.

Та  куди  б  ти  не  йшов,
Веде  стежка  туди…
Скільки  ж  стер  підошов,
Поки  мудрість  збудив!
2.08.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2020

Сподівалась земля

Сподівалась  земля  на  волю,
Як  Майданами  відгула,
На  жадано-щасливу  долю
Від  столиці  і  до  села,
Заплативши  сповна  синами,
Що  злетіли  у  небеса,
Та  послала  Москва  цунамі  –
Схід  палає  і  не  згаса!

Чом  же,  доле,  ти  відвернулась,
Ледве  мріє  в  повітрі  слід,
Під  рашистів  мечем  зігнулась,
Як  тоді,  майже  сотню  літ?
Не  дозволь  себе  ґвалтувати,
З  духом-силонькою  зберись,
Встань  на  повен  зріст  проти  «вати»
І  за  волю  святу  борись!
17.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2020

Душі багатство

Лиш  зранена  душа  добро  здатна  творить,
І  це  не  теорема  –  аксіома,
Бо  ж  розуміє:  доля  нам  –  згори,
І  жити  тут  –  не  означає  вдома.
Така  душа  уміє  співчувать,
Бо  знає  біль  від  колючок  тернових,
Тож  знайде  у  собі  оті  слова,
З  яких  надія  проростає  знову.
Така  душа  не  дбає  про  добро:
Маєтки,  золото,  алмази,  а  чи  срібло  –
У  інших  вимірах  живе  вона  давно,
Тому  вона  й  духовністю  не  бідна.
Тож  багатіймо  нею  кожен  день,
Турбуймося  про  душі  наші  грішні,
І  інша  доля  нам  тоді  гряде,
Бо  не  бува  в  житті  снігів  торішніх.
11.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861570
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2020

Це суспільства і роду квіти

Є  люди,  яким  просто  віриш
Без  обов’язкових  угод.
Мо’,  ж  тому  вони  й  щасливіші,
Що  господарі  слова  свого.
Мало  їх,  правда,  в  цьому  світі,
Козир  їхній  –  щедрість  душі.
Це  суспільства  і  роду  квіти
Й  історичних  подій  рушій.
9.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861569
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2020

Плине річка (Слова для пісні) .

Плине  річка  без  упину  –
Хвилечками  гра.
Двоє  в  воду  ту  вступили.
Будували  рай.

Плине  річка  по  долині
Гомінким  струмком.
На  рушник  стала  дівчина
З  любим  козаком.

Козаченько  молоденький
У  похід  збиравсь.
Жону  –  в  губи,  в  щоку  –  неньку
Та  й  залишив  край.

Ой,  поїхав  на  війноньку  –
Вісточки  нема.
Чи  не  згубив  головоньку?
Третя  йде  зима.

Плине  річка  без  упину,
Береги  купа.
Козак  славний  той  загинув  –
У  бою  упав.

Приніс  вісточку  цю  вітер:
«Гідно  воював!»
Калинові  плачуть  віти,
Мати  і  вдова.
30.11.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2020

З такими Україна ще жива

[b]Присвячую    тітці  Козир  (Сороковій)  Антоніні  Степанівні.[/b]

Прожито  не  один,  не  два,  не  три  –
Вісімдесят  чотири  довгих  роки  –
Життєві  гнули  теж  не  раз  вітри,
Та  не  було  жалю  за  тим,  що  «доки?»
Вона  жила,  жила,  як  всі  жінки:
Дитинство  кров’ю  Вітчизняна  вмила,
Потрібні  їй  були  іще  ляльки  –
Вона  ж  немов  доросла,  вже  томилась.
Вставала  до  ранкової  зорі,
Купала  ноги  в  росах,    у  холодних,
Переступала  й  фермівський  поріг
І  вишивала  маки  на  полотнах.
Її  кохання  в  зародку  згнило
Від  сліз  за  тим,  хто  воював  на  фронті.
Багато  не  вернулось  їх  в  село  –
Лишилися  на  згадку  тільки  фота…
Не  стрілась  й  доля…  Й  діток  Бог  не  дав.
Робота  й  наспіх  зібрана  вечеря…
Ніхто  її  й  про  справи  не  питав.
Жила  як  всі,  у  хаті  (  не  в  печері  ж).  
Життя  пробігло,  ніби  по  стерні:
І  ноги  накололо,  й  душу  жінці,
Коли  вже  зовсім  стане  сутеніть,
Вона  –  з  Шевченком,  при  вечірній  свічці.  
І  вириваються,  аж  просяться  думки:
Ізвідки  жінка  позичала  сили,
Адже  їй  жереб  випав  нелегкий?
«Підтримки  в  Бога  й  Кобзаря  просила,»  –
Промовить  так  і  знову  вишива,
Примружуючи  півсліпі  вже  очі…
З  такими  Україна  ще  жива!
Ці  іншої  ніколи  не  захочуть…
20.10.2016.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861444
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2020

Зустрілась осінь сіра із зимою

Зустрілась  осінь  сіра  із  зимою
Та  й  захотіли  в  силі  позмагатись.
Давайте  поміркуємо  зі  мною:
Хто  переможе.  Важко  здогадатись?
4.10.2013.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2020

Вона згоріла

Цей  твір  про  ту  палаючу  душу  поета,  котрій  боліла  реальна  історія  його  землі  і  нарешті  відійшов  у  вічність.  А  може,  й  про  мене,  коли  прийде  та  рокова  хвилина  і  я  переступлю  земний  поріг  востаннє.  
Палаючи  в  життєвому  вогні,
Вона  дочасно  свічкою  згоріла,
Народжена,  щоб  бути  на  коні…
Тепер  вуста  майстрині…  оніміли.

Її  поезія  живилась  тим  вогнем,
Що  світ  робив  добрішим,  яскравішим  –
І  це  було  для  неї  головне  –
Подарувати  людям  слово  свіже
Про  землю  змучену,  тавровану  буттям,
Про  свій  народ,  що  вижив  –  не  зламався,
Про  найсвятіше  в  світі  почуття,
Коли  уперше  в  когось  закохався,
Про  тих  писала,  правду  хто  шукав,
Хоча  й  не  був  ще  для  людей  героєм,
Майбутнє  України  хто  плекав,
Став  муром  перед  тим,  хто  землю  кроїв.
8.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861299
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2020

Ніхто не прожив два життя

Ніхто  не  прожив  два  життя  ще  у  світі,
Хоч  як  би  цього  не  волів:
Ні  ті,  в  кого  є  і  багатство,  і  діти,
Ні  ті,  що  бідують  у  місті  й  селі.
Ніхто  не  прожив  два  життя  ще  у  світі:
Ні  слуги  дрібні,  ні  пани-королі,
Ні  ті,  хто  сповідує  Божі  завіти,
Ні  грішники  в  цьому  житті  й  немалі.
Ні  ті,  хто  уласну  шанує  персону,
Постійно  шука  позитив,
Ні  ті,  хто  сльозу  п’є  гірку  та  солону.
Не  зможеш  прожить  два  життя,  друже,  й  ти!
11.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2020

Під загрозою уся наша планета

Здолаю  океани  і  моря,
І  паралелі,  й  шир  меридіанів,
Звернуся  до  усіх  простих  мирян:
«Любіть  цей  світ,  прекрасний  і  жаданий.

Поставте  перепони  для  війни,
Бо  в  небезпеці  вся  наша  планета.
Під  подихом  небесних  зоряниць
Вона  народить  нам  нових  поетів,

А  ті  співати  будуть  про  красу
І  про  любов  високу,  непідвладну
Ні  розуму,  ні  волі…  Й  дивний  сум
Торкнеться  тих,  хто  є  напівгалантним.

Бо  лиш  краса  й  любов  врятують  світ  –
Слова  ці  істину  святу  «глаголять»:
І  поняття  про  мир  стають  нові,
Що  не  дозволять  мій  народ  неволить!
28.03.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861210
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2020

На те воно і життя!

Йдуть  друзі  від  нас,  як  завше,
У  вічність  –  не  в  небуття.
Відходять  вони.  Назавжди,
Лишивши  земне  життя.
Ідуть,  щоби  повторитись
Через  тисячі  років,
Собою  час  підкорити
І  не  одного  з  віків.

Сліди  вини  залишивши
На  дітях  і  внуках  теж,
Від  всіх  суєт  відпочивши,
Спокутувати  свій  гріх.
До  рідних  у  сни  заглянуть,
Нагадуючи  про  те,
Що  жити  без  правил,  планів
Не  слід,  поки  ще  цвітеш.
І  був  щоб  того  свідомий:
Життя  –  не  парад  звитяг,
І  не  марафон  без  втоми.
На  те  воно  і  життя!
31.12.2019.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2020

Життя – із щастя і журби вінок

Перегортаю  сторінки  життя,
Потріскані  від  часу  і  від  болю,
Мо’,  й  не  була  улюбленим  дитям
Я  в  долі  власної,  а  може,  і  у  Бога,
Але  я  знаю,  що  таке  життя:
Випробування  це  душі  і  тіла,
Де  мало  бува  радощів,  звитяг,
Й  людей  нема,  що  щастя  б  не  хотіли.
І  хоча  шлях,  намічений  згори,
Де  ти  гравець  і  на  чужому  полі,
Все  дно  висоти  мрієш  підкорить,
Що  ставить  на  путі  для  тебе  доля.  
Читаю  між  рядками  сторінок:
Людська  душа  вмирає  без  любові.
Життя  ж  –  із  щастя  і  журби  вінок.
Чом,  доле,  розминулись  ми  з  тобою?
8.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861094
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2020

І небо, й море

І  небо,  й  море
В  єдиний  простір,
У  синю  казку
Колись  злились…
Жить  без  любові,
Ой,  так  не  просто
І  дуже  важко,
Хоча  й  клялись.
І  небо,  й  море
Не  розділити  –
Казка  не  може
Буть  без  кінця…
Жить  без  любові  –
Життя  спалити,
А  чи  потрібна
Ще  жертва  й  ця.
Для  неба  й  моря
Сонце  єдине,
Воно  лиш  контур
Той  проведе,
Де  б  у  любові,
В  теплі  й  родині
Жили  не  котрісь  –
Усі  з  людей!
10.11.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861008
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2020

На півночі далекій

На  півночі  далекій,
де  вічна  мерзлота,
Прожити  так  нелегко.
людина  там  –  метал.

Там  холод,  завірюхи,  
піврічні  ночі  й  дні,
Холонуть  ноги  й  руки,
Вітри  гудуть  нудні.
Та  і  слабка  людина  
сильніша  від  нудьги,
Бо  в  грудях  не  льодина    –  
 гаряче  серце.  «Згинь,»  –

Накаже  вона  твердо
та  й  прожене  її,  
Ще  й  гляне  сміло,  зверхньо,    
бо  справи  зна  свої:

Полює  там,  рибалить,
працює,  мов  титан,
Такого  ні,  не  звалить
 ні  вітер,  ні  буран,

Бо  дух  міцний  він  має,
а  то  –  не  просто  міць  –
Те,  що  його  тримає,  
коли  живуть  самі.

В  таких  складних  умовах
господар  краю  –  він,
В  краю  такім  у  змові  
 природа  дика  й  світ.

На  півночі  далекій,
де  вічна  мерзлота,
Прожити  так  нелегко.
Людина  там  –  метал!
18.10.2013.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861006
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2020

Це мов гірської річки течія

Я  знаю,  що  бабуся  я  й  дружина.

Цим  починаю  і  закінчую  свій  день,

А  ще  я  словом  правди  одержима

І  це  сильніше  мене.  Й  звідки  йде,

Не  можу  і  собі  це  пояснити:

Це  мов  гірської  річки  течія,

Готова  закрутить  мене,  змінити,

Та  випустить  не  хоче  вже  ніяк.
16.10.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860905
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2020

Зорі

Вартує  небо  тихі  зорі,
А  ті,  розгублені,  тремтять–
У  безкінечнім  неозоррі,
Про  зміни  в  долі  сповістять.
Я  хочу  небо  прихилити,
Щоб  звідти  зіроньку  дістать,
До  ніг  покласти  і  молити,
Щоб  ти  могла  моєю  стать.
18.07.2012.
Ганна  Верес  (Демиденко)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860898
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2020

Війна і сирота

[b]Натрапила  на  фото  в  інтернеті  молодого  воїна-сироти  і  зачепило.  [/b]
Зростав  сиротою.  Один  до  війни.
Мов  море,  душа  широка.
Звичайно  ж,  не  міг  мати  хлопець  вини,
Тож  сам  планував  і  кроки.

Коли  ж  загорівся  війною  Донбас,
Туди  він  обрав  дорогу.
І  кинувся  в  бій  проти  раші  за  нас,
Наблизить  щоб  перемогу.

Та  куля  сліпа  й  навіть  знать  не  могла,
Що  він  сирота  безрідна.
Двохсотим  вертався  герой  до  села.
І  хати  були  привітні.

Стрічало  бійця  його  рідне  село.
І  люди  всі…  на  колінах…
Раділа  душа  його:  «Ба,  спромоглось!
Загинув  же  за  Вкраїну!»

Всміхнулися  гірко  згори  небеса  –
Тепер  він  не  сиротина.
Рушник  на  хресті  вітерець  колисав,
Та  сонце…  не  так  світило.

І  дощ  заридав:  «Чом  же  доля  була
У  вояка  полинова?
Людина  в  житті,  звісно,  ця  відбулась,
Але  ж  на  душі…  хреново…»
4.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2020

Сонет

Коли  засинають  зорі
У  передранковій  млі
І  небо  ще  не  прозоре
Наблизиться  до  землі,
Тоді  сонце  проглядає
(Краєчок  неба  в  крові),
Краплинки  роси  спадають
І  губляться  у  траві.
Зажмурили  зорі  очі,
Щоб  виспатися  за  день,
Хмаринок  застигло  клоччя,
Десь  біле,  а  десь  руде…
Аж  ось  промінець  яскравий
Стрілою  все  пронизав,
Й  розквітли  вгорі  заграви.
Ще  вітер  не  колисав
Ні  верб,  що  понад  водою,
Ані  густий  очерет.
А  марево  над  водою
Писало  воді  сонет.
15.12.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860795
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2020

Зустріч

[b](Ця  зустріч  з  подругою  дитинства  Раєю  Штик  відбулася  через  51  рік    у  Дубно,  де  я  була  з  поетами  на  екскурсії.  Писався  в  автобусі  після  того,  як  за  вікном  його  побачила  напис  «Дубно»).[/b]

Коротка  зустріч  через  стільки  літ
Нас  потривожить  мала  за  хвилину…
Який  тісний,  усе-таки,  наш  світ!
Тебе  ж  запам’ятала  ще  дитину,
Ту  чорнооку  дівчинку-красу,
Коли  ділилось  все,  перші  секрети,
Тепер  я  на  побачення  несу
Себе  й  звання  маленького  поета.

І  ось  ми  вдвох  –  дві  подруги  з  села…
По  шість  десятків  років  за  плечима…
Іконку  ти  на  згадку  подала
Й  цукерки.  Й  знов  життя  нас  розлучило.
І  знову  на  невизначений  час.
Чи  стане  днів,  щоби  зустітись  знову?
Й  тремтливо  голоси  наші  звучать,
А  пам’ять  цю  записує  розмову:

«Ти,  Раю,  бережи  себе  завжди,
Бо  ж  мрію  ще  зустрітися  з  тобою…»
«А  може,  то  нас  Бог  нагородив
Обох  і  зустріччю,  і  щирою  любов’ю?»
І  засвітились  зорі  ув  очах,
Заворушились  зморщечки-мережки.
А  час  лічити  знову  дні  почав…
Та  чи  простеле  Бог  іще  нам  стежку?*..
19.07.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860697
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2020

У мене дві сьогодні батьківщини

У  мене  дві  сьогодні  батьківщини:
Чернігівська  (там  витоки  життя),
Полтавська  (гартувала  дух  і  крила,
І  готувала  до  важких  звитяг).
І  матінок,  так  сталось,  двох  я  маю:
Та,  що  зродила,  ніжила  грудьми,
Співала  колискову  і  благала,
Людиною  була  щоб  між  людьми.
А  інша  матінка  –  велика  Україна,
Її  тризуб  для  мене  не  тавро,
А  гордість  за  історію  країни,
За  свій  народ,  за  сивий  мій  Дніпро!
18.04.2015.

Ганна  Верес  (Деиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2020

Вузлики мудрості, набуті життям (Міні-вірші)

Жить  –  значить,  бути  завжди  борцем
За  землю  рідну,  дітей,  за  себе,
У  згоді  бути  зі  світу  Творцем,
Щоб  не  осквернити  святого  неба.
7.07.2019.
***
Тікають  весни  в  вічності  щілину,
Щоби  вдихнути  там  нове  життя,
І  тільки  час  без  вороття  в  даль  плине  –
Невтомний  свідок  нашого  буття.
28.07.2019.
***
Українець  –  звучить  мелодійно  і  гордо,
Він  зернинка  великого  мужнього  роду.
У  горнилі  історії  вистояв  він,
Хоч  на  долю  його  стільки  випало  війн!
2.08.2019.
***
О,  то  не  хворість  –  швидше,  воля  неба  –
Низать  у  вірші  зболені  слова,
Чи  в  організмі  є  така  потреба  –
Збирать  думки,  не  спати,  як  сова.
3.08.2019.
***
Кричала  гірко  материнська  доля,
Мов  сиротина,  з  раною  в  душі:
Чом  син  не  повернуся  з  поля  бою?
Чия  вина  у  тім,  мені  скажіть,  –
І  плакала  від  нелюдського  болю.
10.08.2019.
***
Життя  –  не  просто  плин  подій,  часу  –
Це  перевірка  нас  на  витривалість,
Чи  вмієм  оцінити  страх,  красу
І  нитку  долі  прясти,  щоб  не  рвалась.
11.08.2019.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860605
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2020

Красою твоєю впивався Тарас

Чернігівська  земле,  пронизана  наскрізь  ти  болем,
Сльозою  рясною,  вдовиною  вмита  не  раз…
Ти  бачила  кров  і  вогонь,  і  дикунські  розбої,
Але  ж  упивався  красою  твоєю  Тарас.

Чернігівська  земле,  твій  біль,  сивоокоглибокий,
Тебе,  мов  дитину,  журбою  не  раз  сповивав,
Але  не  спиняла  ніколи  до  волі  ти  кроки,
Й  під  стяг  боротьби  кожен  сміло  до  гурту  ставав.

Чернігівська  земле,  в  часи  небезпек-лихоліття
Була  ти  завжди,  де  найважче,  на  передовій,
Тебе  не  лякали  пожеж  історичних  жахіття,
Хоч  доля  припала  тобі,  як  у  горі  вдові.

Чернігівська  земле,  дорогу  до  власної  волі
Ти  густо  встеляла  тілами  коханих  синів.
Кували  вони  і  тобі,  і  собі  кращу  долю,
Й  тоді  супостат  від  злоби  зеленів-сатанів.

Чернігівська  земле,  красою  своєю  ти  щедра,
І  рівних  тобі  не  було  ще  у  світі  й  нема,
Святого  Антонія  тут  загадкові  печери*,
Що  дух  українства  уже  не  дозволять  зламать.

Чернігівська  земле,  пізнала  ти  смак  і  недолі,
Й  круті  повороти  навчилась  долати  в  путі,
Та  шлях  боротьби  нелегкий  ти  обрала  свідомо,
Й  легендою  став  град  Чернігів  укотре  в  житті!
3.01.2020.
*  Антонієві  печери  —  печерний  комплекс  ХІ  —  ХІХ  ст.  у  Болдиних  горах  у  Чернігові.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860600
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2020

А може все не втрачено іще?

Рукою,  ніби  зраненим  крилом,
Листа  тримаю.  Вирвалось  зітхання…
Перебираю  в  пам’яті:  було!
А  може,  тінь  то  від  мого  кохання?

Вдивляюсь  я  у  літер  рівний    ряд,
Та  очі  слів  не  бачать,  не  читають,
Адже  надії,  почуття  горять.
Терпке  розчарування  лиш  ковтаю.

І  ранить,  і  бентежить  серце  щем,
Та  не  звільнюсь  від  дум  важких,  чекання,
А  може,  все  не  втрачено  іще
Й  воскресне,  оживе  наше  кохання?
25.02.2013.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860403
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2020

Як плакало кохання

Почула  я,  як  плакало  кохання,
А  поряд  обсипався    вишні  цвіт,
Хоча  й  не  голосне  було  ридання,
Та  сірим  став  навколо  білий  світ.
Стогнали  від  плачу  гіркого  верби,
Стривожило  сича  ридання  це,
І  падала  зоря  кохання  з  неба,
Осяявши  заплакане  лице.

Воно  ж  росою  падало  додолу,
Шматочок  ухопила  і  сова…
«Так  умира  кохання,  –  то  недоля
Зненацька  тихо  мовила  слова
І  про  сердець  невінчане  єднання,
Котре  гіркий  осадок  залиша,  –
Може  тому  й  назвалося  коханням,
Бо  хвора  пристрастю  закохана  душа».

Ледь  чутно  в  травах  хлипало  кохання,
А  зрада  поряд  розсипала  сміх,
І  вечір  врешті  видихнув  зітхання,
Неначе  усвідомлюючи  гріх.
29.12.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860401
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2020

«Кру»

Хтось  осені  не  любить,  хтось  -  занадто,  все  ж  найбагатша  ця  на  все  пора.  Вона  для  мене,  мов  бджолі  принада,  думки  про  себе  в  сто  віршів  збира.  (Маю  більше  сотні  віршів  про  ОСІНЬ).  
Не  так  лякає  осінь  нас  дощами,
Чи  сивими  туманами  в  яру,
Як  довгими  і  темними  ночами
Й  повислим  угорі  журливим  «кру».

Стискає  воно  серденько  до  болю,
Немов  шукає  в  ньому  співчуття
Й  нагадує:  розлука  ця  з  тобою
На  місяці,  а  мо’,  й  на  все  життя.

Й  думки  вже  не  дають  тоді  дрімати,
Й  густіє  від  тривоги  в  венах  кров,
Неначе  після  пострілу  гармати,
А  небо  «кру»  нове  спускає  знов.
30.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860250
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2020

Кілька заримованих думок (Міні-вірші)

Ніколи  не  радій  чужій  біді,
Бо  власне  горе  сам  собі  розбудиш,
Й  на  долю  будеш  скаржитись  тоді,
Бо  дні  святкові  зміняться  на  будні.
14.08.2019.
Чи  може  бути  мода  на  вірші,
Як  то:  верлібри,  акро-.  білі,  інші?
О,  ні,  бо  вірші  то  є  спів  душі
І  кожна  з  них  –  по-своєму  є  грішна.
5.09.  2019.
Чи  знаєш  ти,  чим  пахне  чужина?  –
Сирітством  і  постійною  війною.
Не  завжди  й  успіхом  ввінчається  вона,
Хоча  й  не  ти  цьому  будеш  виною.
13.09.2019.
Поезію  не  кожен  розуміє,
Бо  ж  це  потік  мелодії  і  слів.
Хто  п’є  її  й  від  насолоди  мліє,
Той  розгадать  секрет  її  зумів.
13.09.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860245
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2020

Проти біди

Ніщо  не  зближує  людей  так,  як  біда  –
Одна  на  всіх  і  давить  без  жалю  ж  бо.
Той  у  куточку  сам  собі  рида,
А  інший  мовить:  не  важлива  дружба.
Робімо  з  цього  висновок  один:
Гуртом,  і  батька,  кажуть,  легше  бити,
Лишився  хтось  без  коштів  чи  родин,
Біду  ж  гуртом  лиш  можна  зупинити.
14.08.2019.  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860188
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2020

Творець

Творцем  є  той,  хто  світу  будівничий
Словами,  нотами  чи  зігнутим  хребтом,
І  кожен  з  них  нічого  в  нім  не  нищить.
Їх  Бог  благословля  на  це  хрестом.

Бути  творцем  почесно,  хоч  не  легко,
Але  не  зупиняйсь  на  півпуті.
Твій  визначає  шлях  крові  у  жилах  клекіт
Й  стає  поводирем  тобі  в  житті!

Коли  ж  ти  є  прекрасного  творець,
То  світ  тебе  собою  не  злякає,
Може,  й  терновий  припасе  вінець,  
Твоє  ім’я  –  то  візитівка  краю!

2.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860186
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2020

Козацький, значить, нездоланний

Народе  мій,  мордований  роками
На  Богом  даній,  на  своїй  землі,
Світ  дивував  ти  вмілими  руками.
Чому  ж  і  хто  так  жить  тобі  звелів?
Не  раз  ти  землю  засівав  кістками
І  кровію  своєю  поливав,
Пишався  і  красою,  й  козаками,
Й  тими,  хто  час  від  часу  повставав
За  волю  і  свою,  й  землі  святої,
На  плаху  клав  і  долю,  і  життя,
Ніс  роду  код,  а  з  ним  –  новий  світогляд
І  нелегким  шляхом  ішов  звитяг.

Земля  твоя  прослалася  від  Сяну
До  гір  Кавказу,  до  Кубань-ріки.
Неприязно  синів  твоїх  стрічали
Степи,  що  дичавіли  всі  роки.
Цариця  Катерина  їм  зламала
Козацьку  вольницю  (і  день  той  прокляли).
Припливши  морем,  землі  ті  займали,
Де  ковила  та  полини  росли.

І  забіліли  хати  із  садами,
Колядки  рвали  сонні  небеса,
Увечері  за  спільний  стіл  сідали,
А  ранком  літнім  піла  і  коса.
Адже  вони  господарі  від  Бога,
І  спали  часто  лиш  на  кулаці.
Зростали  й  козачата  у  любові,
Нужди  не  мали  в  м’ясі,  молоці.
Кипіла  в  них  робота  спозаранку,
Бо  ж  повен  двір  і  птаства,  і  корів.
А  в  свята  простеляли  самобранки.
У  морі  мали  кілька  якорів.*
«Гопак»  гармошки  грали-заливались,
П’янів  від  бандуристів  сивих  край,
Лиш  українські  там  пісні  співались.
За  це  Москва  не  раз  їх  покара.

Не  забарився  час    гірких  репресій…
Москва  ж  сміялась  в  очі  козакам,
Давила  їх  своїм  імперським  пресом,
Щоби  ніхто  не  смів  і  нарікать.
А  потім  голод  стис  козацьке  горло…
Ковтались  ним  і  діти,  й  ковила.
Здавалось  небокрай  змінив  свій  колір,
Зате  Москва  в  той  час  лихий…  цвіла.
Росли  й  ГУЛАГи,  мов  гриби  під  осінь,
Чи  то  недоля  проклинала  їх…
Козак  прощення  в  ката  не  попросить
Ніколи!  То  ж  довершувався  гріх!

Вже  й  37-ий  кровію  зросила.
Скоріше,  не  зросила  –  залила,
Щоби  козацький  дух  позбувся  сили,
А  пісня  залишилась  без  крила.
Два  кати  Україну-неньку  рвали:
Фашист  –  із  заходу,  зі  сходу  –  московит…
Сумне  майбутнє  дітям  готували.
Ця  рана  й  досі  ще  болить-кровить.
І  закипіла  бійня  знов  за  волю,
За  українську  і  Союзу  теж.
Устав  козак,  позбутись  щоб  сваволі,
Адже  любив  свій  край  він  до  без  меж

Сьогодні  небо  знову  у  загравах
Російсько-української  війни,
Виборює  народ  одвічне  право
На  волю,  на  життя.  І  з  сивини
Віків  лунає:  «Хоч  по  світу
Розкиданий,  народе,  пам’ятай:
Ту  догму  наймудрішу  «Заповіту»*,
Що  найдорожча  воленька  свята.
Єднайся,  люде  гордий,  від  Кубані
І  до  Карпатських  сивочолих  гір.
Май  дух  козацький,  значить,  нездоланний,
Ти  тільки  в  перемогу  власну  вір!
28.12.2019.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860085
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2020

Осінь пізня впевнено ступа

Цинкує  вітер  листя…  Шарудить…
Як  тільки  те  опуститься  додолу,
Ухопить  лист,  малесенький,  рудий,
Та  й  побіжить  по  стежці  невідомій.

Коли  ж  йому  зустрінеться  пеньок,
Весь  почорнілий  і  старенький  зовсім
(Все  літечко  стеріг  він  холодок,
А  ранком  очі  умивали  роси),  

Листок  притулить  тільце  до  пенька,
Прикриє  гриб,  що  тільки  народився.
Вітрець  тоді  кивне  йому:  «Пока!»
А  той  зрадіє:  грибу  ж  пригодився.  

Сховав  надійно  стежку  листопад,
Дрімає  все  під  кучерявим  листям  –
То  осінь  пізня  впевнено  ступа,
Гойдаючи  вітрець  в  німій  колисці.
20.12.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860077
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2020

Як дорого ми платимо!

Як  дорого  ми  платимо  за  те,
Що  аж  занадто  недалекоглядні,
Тож  віддали  й  Луганську*,  й  Золоте,
А  там  же  люди  чесні  є  й  порядні.
Їм  Україна  –  не  порожній  звук,
А  їхня  майже  сотню  літ  держава,
Залишені  тепер  вони  для  мук
Від  тих,  у  котрих  душі  геть  іржаві.
І  важко  буде  вірить  їм  в  добро,
Обдуреним  своїми  й  сепарнею,
Виходить,  зрадив  сивий  їх  Дніпро,
Й  буде  життя  колючою  стернею.

Тепер  же  зрада  більша  за  оцю,
Коли  убивць**із  суду  відпустили…
Як  же  болить  це  матері  й  бійцю,
Адже  це  ті,  котрі  стріляли  в  спину!

2020-ий  –  свято  з  свят!
Вже  й  19-ий  до  краю  добігає.
А  рани  незагоєні  болять,  
Несправедливість  по  душі  шмагає.
Ховає  посмішку  єхидну  знов  сепар,
І  очі  колють  в  серце  патріоту.
Від  сліз  пекучих  мати  вже  сліпа,
І  глибшає  зневага  у  народу
До  тих,  хто  чорну  дійсність  нав’язав,
І  стогону  не  чуючи  народу,
Свободу  вбивцям  дати  наказав,
Котрі  не  знають,  що  таке  скорбота.

Чи  мудрості  нап’ємось  хоч  тепер,
Чи  про  такі  приниження  забудем
І  підем  тихо  знов  в  СРСР
Й  тайгу  Сибіру  пилками  розбудим?!
 29.12.2019.
*–  Станиця  Луганська.
**  –  5  «беркутівців»  звільнено  для  обміну  полоненими  28.12.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859966
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2020

Їх (воїнів) 111 (сто одинадцять)

[b]Саме  стільки  воїнів  загинуло  в  Донбасі  за  2019рік![/b]

Дивлюсь  на  портрети,
І  серце  тріпоче…
Їх  111.  У  розквіті  сил.
Тож  кропить  сльоза  мої  стомлені  очі  –
Живим  не  вернувся  додому  чийсь  син.

Їх  111.  
Умілих  і  гордих.
Синів  України.  Важкий  це  був  рік.
Замовкли  життя  їх  навіки  акорди,
Лиш  степ  і  Донець  їхній  стогін  зберіг.

Їх  111.
Всі  різного    віку.
Усіх  об’єднала  велика  любов.
Хтось  тут  і  мужнів,  і  ставав  чоловіком,
Не  давши  на  себе  обути  оков.

Їх  111.  
Всі  різної  статі,
Та  це  українських  земель  вояки:
Безвусі,  й  мужі  бородаті,  вусаті,
Й  красуні-дівчата,  і  зрілі  жінки.

Їх  111.  
Цей  чорний  ужинок
У  землю  поклав  19-ий  рік,
Тож  серцю  і  важко,  і  терпко,  й  ожинно.
Чому  ж  наших  воїнів  він  не  вберіг?

Дивлюсь  на  портрети,
Й  душа  завмирає:
Скількох  перемелють  ще  жорна  війни,
Котра  Україну  безжально  карає
І  сіє  щоденно  нові  полини.
1.01.2020.
 
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859964
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2020

Творити буду

Я  часто  думаю,  і  звідки  це  у  мене  –
Уміння  словом  думку  колисать,
Кохатись  у  красі  ялин  і  кленів,
Веселкою  у  небі  провисать.

Може,  від  діда-прадіда  чи  Бога,
А  чи  від  рідної  батьків  моїх  землі?
Не  може  буть  душа  того  убога,
Хто  уставав  до  ранньої  зорі
І  йшов  босоніж  сонце  зустрічати,
Збиваючи  незайману  росу,
Життя  готовий  ще  раз  розпочати,
Щоб  осягнути  вічності  красу.

Я  вдячність  одягну  у  щире  слово,
Котре  каскадом  упаде  думок,
Й  творити  буду  ними  знову  й  знову
Із  мови  рідної  нев’янучий  вінок.
29.12.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859894
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2019

2020 рік іде

[b]З  прийдешнім  роком,  друзі!!![/b]

2020  рік  іде,

Здолавши  нелегкі  путі-дороги.

Сталевий  білий  Щур  його  веде,

А  з  ними  йдуть  і  завтрашні  тривоги.

Яким  він  буде?  Що  нам  принесе?

Чи  вистачить  терпіння  в  нас  і  сили?

І  чи  молитва  матерів  спасе

Від  азіатів  диких  нас,  русинів?


Чи  біль  затче  і  очі,  і  серця

Й  загубим  на  шляху  своїм  свободу,

Залишимось  у  світі  без  лиця,

Рабами  ставши  у  своїй  господі?

Не  дай  цього,  о  Господи,  молю,

Нас  об’єднай  та  так,  як  ще  ніколи,

Стальну  нам  витчи  волю  із  жалю

І  вже  ніхто  народ  наш  не  розколе!
31.12.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2019

Народе мій, чи не згубив ти віри?

Народе  мій,  ти  звик  ходить  стернею,
Хоч  ноги  мав  наколені,  в  крові.
Як  довго  ти  шукав  свого  Енея,
Й  стежки  ті  були  довгі  і  криві!
А  ти  ішов,  знесилений  і  гордий,
Хоч  руки  в  закипілих  мозолях,
Лунали  із  душі  пісні-акорди,
Й  раділи  тобі  небо  і  земля.

Чи  маєш  на  сьогодні  ти  кумира,
З  яким  крізь  пекло  ладен  теж  пройти.
Згадай,  як  трон  твої  сини  громили,
Як  ти  неволі  розривав  дроти.
Тоді  козацька  кров  кипіла  в  жилах,
І  корчилась  від  лжі  твоя  душа.
Молитву  слали  небу  старожили,
А  ти  давав  неволі  відкоша.

Народе  мій,  що  ж  роблять  із  тобою
І  вороги,  і  внутрішня  шпана!
Чи  ти  уже  забутий  навіть  Богом,  
Що  гне  тебе  вже  6-ий  рік  війна.
І  судять  лиш  тебе  суди  неладні,
Де  винним  тебе  роблять  без  вини,
Може  тому,  щоб  іншим  неповадно,
А  мо’,  й  за  те,  що  ворога  спинив.

Народе,  ти  у  пазурах  недолі
Чужі  гріхи  на  себе  брав  не  раз.
Чому  ж  не  розминувся  ти  з  бідою,
Адже  застерігав  тебе  Тарас:  
«Не  смій  вручати  булаву  чужому  –
За  тебе  в  нього  серце  не  болить  –
Та  й  лиха  фунт,  не  знає  він,  по  чому.
Для  нього  люди  –  без  ярма  воли,
Що  мусять  лиш  на  когось  працювати,
Хоча  ти  звик  трудитися,  як  віл,
І  будеш  від  дітей  сльозу  ховати,
Поки  настане  час  рабом  сивіть».

Народе  мій,  чи  не  згубив  ти  віри,
Що  здатна  повести  тебе  на  бій,
Чи  будеш  і  надалі  смирним,  сірим,
Що  ради  не  даси  навіть  собі?
Ми  живемо  одним  життям  з  тобою:
Дніпро  вже  сивий,  я  вже  на  порі  –
Не  дай  же  повінчатися  з  журбою!
За  себе  не  боротися  –  то  гріх!
28.12.2019.  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859779
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2019

Змахнув рік 19-ий крилом

[b]Всіх-всіх  я  вітаю  з  НОВИМ  РОКОМ![/b]
Змахнув  рік  19-ий  крилом,
Не  в  небуття  –  у  вічність  щоб  злетіти,
Подумати  над  тим,  що  відбулось,
Й  утвердити  століття  й  це  у  світі.

Іще  одну  сторінку  боротьби
Уписано  в  літопис  України,
Зазначено,  хто  й  що,  й  коли  робив,
І  хто  ставав  покірно  на  коліна.

Хтось  у  безсмертя  ангелом  злетів,
А  хтось  іще  й  тепер  на  полі  бою,
Всім  серцем  ненавидить  він  «кротів»,
Котрі  не  знають  до  землі  любові.

Жде  нас  2020  рік  –
Рік  не  лише  Щура  –  надій  великих,
Й  так  хочеться,  щоб  він  нас  уберіг
Від  промосковського  і  зрадницького  лиха,
Щоб  в  Україні  мир  запанував
І  небеса  від  болю  не  темніли,
Господар  поле  житом  засівав
І  пісня  жайвора  з-під  сонечка  дзвеніла.
28.12.2019.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859777
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2019

Котиться сум

Котиться  сум  над  нивою
Прямо  у  полини…
Падають  кулі  зливою
Й  «Гради»  –  жахи  війни.
Котиться  над  озерами,
Затамувавши  злість,
Сіється  в  душах  зернами,
Ллється  дощем  зі  сліз.

Котиться  сум  долиною
Через  мости  журби,
Криками  журавлиними
Кличе  до  боротьби.
Небо  розквітло  зорями,
Та  не  спиняє  сум,
Серце,  журбою  зоране,
Випустило  сльозу.

Котиться  сум…  Ой,  котиться
Понад  Дністром,  Дніпром.
Віриться,  що  народиться
В  нашім  краю  добро.
Сріблом  цвістимуть  спомини
В  матінки  у  косі.
Мир,  ніби  сонце-променем,
Душі  зігріє  всім!
27.12.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2019

Як мало для щастя треба!

Як  мало  для  щастя  треба
Тому,  хто  душею  пише,  –
Лиш  мирне  одвічне  небо,
Щоб  слухать,  як  зорі  дишуть,
Плече  чиєсь  відчувати,
Готове  від  бід  закрити,
Думками  не  жонглювати,
Словами  світ  підкорити!

Як  мало  для  щастя  треба
Тим,  пензлем  хто  володіє,
І  це  вже  душі  потреба,
Тому  вона  й  молодіє.
А  на  полотно  лягає
Творіння  те  веселкове,
Й  шляхи  туди  відкриває,
Де  щастя  лежить  підкова.

Як  мало  для  щастя  треба,
Отим,  кому  служить  муза,
Підніме  вона  на  гребінь
І  світ  полюбити  змусить
Сопілкою  із  калини,
Бандурою  тонкострунно,
Де  чайками  душі  плинуть
І  щастя  рясніють  вруни.
Як  мало  для  щастя  треба!
25.12.2019.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859676
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2019

Я і чорнобривці

Пора  осіння  пишна  і  багата,
Вдягла  й  землі  і  ризу,  й  пектораль.
Ген  задиміли  димарі  на  хатах
Крізь  синьо-сіру  марева  вуаль.
Ще  де-не-де  висять  плоди  на  сливці
У  молодому  нашому  саду.
Вітаються  до  сонця  чорнобривці,
І  я  із  ними  бесіду  веду
Про  се,  про  те,  про  їх  життя  і  вроду,
І  про  дощі  осінні,  золоті,
Про  картоплі,  що  виросли  в  городі,
І  про  зимову  срібну  заметіль.
10.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859576
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2019

Настане мир

Тікають  дні  у  книжечку  життя,
Де  не  бува  їх  менше  або  більше,
Забути  нам  про  сенс  свого  буття
Не  дозволяють  віра,  дух  і…  вірші.

Летять  крилаті  ночі,  темні,  й  дні  –
В  історію  потраплять  –  не  в  офшори.
Сьогодні  в  нас  події  геть  сумні:
Життя  людські  війни  зжирають  жорна.

Хто  ж  запустив  убивчий  механізм,
Готовий  в  правду  і  в  дітей  стріляти?
Чи  не  оті,  кого  ляка  безвіз
Й  майбутнє  наше  хочуть  залякати?

А  дні  біжать…  Вже  й  листопад  мина,
Надія  ж  наша  жевріє,  ще  тепла,
Що  незабаром  кінчиться  війна
Й  настане  мир  для  мене  і  для  тебе.
6.11.2017.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859574
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2019

Поцілунок Іуди

Лиш  зранена  душа  добро  може  робить,
Хоч  як  не  дивно  це  звучить  сьогодні,
Допомагають…  рани  їй  творить,
Адже  болить  їй  горенько  народне.

Не  смій  тримати  душу  на  замку,
В  безпеці,  мов  у  зависокій  клітці,
Вона  у  кожнім  долі  завитку,
Де  усього  було  і  є  по  вінця.

І  хоч  круті,  складні  її  стежки,
Бо  шлях  цей  нею  обраний  достоту,
Для  когось  він  аж  надто  затяжкий,
З  нею  вона    –  людина  –  не  істота.

Не  вирок  це,  а  істина  свята,
Що  черствість  –  поцілунок  то  Іуди.
Ніхто  її  й  ніколи  не  віта  –
Душа  чуттєва  має  бути  в  людях!
24.12.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859451
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2019

Невже то плата за талант?

Невже  то  плата  за  талант,
Щоб  рід  свій  пагонів  лишити,
Чи  діток  мати  без  крилят
І  цим  нечистого  смішити?
Недовго  й  приклади  шукать.
Говорять  часто:  що  там  діти!
Придбать  нового  козака,
А  чи  дівча  це  легко  в  світі!

Левко  Лук’яненко  –  титан,
Та  для  засіву  час  утратив
Народ  і  світ  його  вітав,
А  міг  би  й  син  з  ним  поряд  стати…
Й  застигла  у  очах  сльоза:
Не  встигли  ж  нивоньку  засіять
Ні  Винниченко,  ні  Кобзар  –
Усім  завадила  Росія.  

Чом  не  судилося  мужам
Із  щастям  батьківським  зустрітись?
Мені  їх  теж  по-людськи  жаль,
Бо  ж  серце  їхнє  не  зігріте
Ані  дитячим  голоском,
Ані  веселими  очима.
Укрила  слава  їх  вінком,
А  щастя  в  дітях  не  вручила.
16.12.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859448
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2019

Повнить серце журба осіння

Трави  після  жаркого  літа
Притомилися,  ледь  живі,
Мов  карлючки,  заклякли  квіти,
Забілів    лише    деревій.

Його  кругла  з  суцвіть  долоня
Себе  осені  простяга,
Та  ж  свої  золоті  корони
На  дерева  й  кущі  вдяга.

Вітер  бавиться  жовтолистом,
Що  зненацька  злітає  вниз,
Коли  ж  він  починає  злиться,
Рве  щосили  і  всім  болить:

І  листкам,  що  від  ран  страждають
На  холодній  блідій  траві,
І  гілкам,  котрі  голі  мають,
Зустрічатимуть  вітровій.

Повнить  серце  журба  осіння
За  красою  і  за  теплом,
І  шукає  душа  спасіння,
Щоб  весною  зійти  зелом.
18.10.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2019

Україна – то його редут*

Прибув  учора  син  з  війни  додому.

У  формі,  як  і  мається  бійцю.

Забувши  про  свою  вчорашню  втому,

Всього  наготувала  молодцю.

Не  мали  тільки  оченьки  спокою:

Все  сином  милувались  крадькома,

Адже  поїхав  з  дому  ще  весною,

Прибув,  коли  вже  свариться  зима.  


«Змужнів  як,  –  мати  думкою  горіла,  –

І  мозолі  ж  он  свіжі  на  руках.

О,  скільки  ними  виконано  діла!»  –

Губилась  жінка    у  своїх  думках.

І  виривалася  душа  її  із  тіла,

І  серце  птахом  билось  невпопад…

Вона  ж,  крилата,  в  рай  земний  летіла,

Й  радів  із  нею  сірий  листопад.


«І  погляд  рідний,  строгий  лиш  до  болю,»  –

Ловила  мати  думкою  себе,

І  дякувала  нишком  його  долі,

Й  німу  молитву  слала  до  небес.

Зненацька  сонце  крізь  вікно  заграло,

Й  волосся  сина  сріблом  зацвіло…

Озвалася  у  серці  мами  рана:

«Не  просто,  сину,  там  тобі  було»…


Лягла  вже  ніч.  Думки  попростеляла

Його  (Як  там  без  нього  вояки?).

Вона  ж  своїх  зібрати  не  встигала…

Медалі  тільки  спали  залюбки.

До  сина  потяглась  вона  рукою,

Хотіла  доторкнутись,  як  колись,

Він  скочив!  «Мамо,  не  роби  такого.

Краще  за  мене  й  хлопців  помолись!»


Підтята  думкою  важкою,  навісною,

Не  спала  бідна  мати  допізна:

«Він  зовсім  не  такий,  як  був  весною,

Війну  жорстоку,  мабуть,  там  пізнав.

Бач,  Україну  й  сонний  захищає,

Мов  бастіон.  Вона  –  його  редут.

Жахи  зі  сходу,  де  війна  палає,

Нехай  йому  у  сни  не  забредуть!  

 25.12.2019.
*  –  фортифікаційне  укріплення.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2019

Сльоза на щоці

Тікає  ніч,  а  з  нею  і  безсоння.
Фонтанами  думки  аж  через  край.
У  них  –  дитинство,  пройдене  босоніж,
І  юності  розвихрена  пора.

Окраєць  неба  запалав  на  сході.
Погасли  ліхтарі  нічних  зірок.
Недавно  місяць  річку  перебродив.
Мені  здалось,  я  чула  його  крок.

Ось  пам’яті  ледь  видимі  скрижалі,
Де  й  України  чорні  сторінки,
Коли  сини  її  з  життям  прощались
Заради  волі.  Справжні  козаки!

Тож  небо  Боже  хочу  я  спитати:
«Чому  народ  розп’ятий  в  котрий  раз?
За  що  страждає  Україна-мати,
Горить  Одеса,  Крим  наш  і  Донбас?

Чом  патріоти  знову  у  в’язницях,  –
Не  дюжина  –  вже  сотні  запитань.–
Їм  Україна  вільна  часто  сниться,
І  скільки  їх  чекає  ще  скитань?

А  цвіту  скільки  нашого  по  світу?
Чи  не  доходять  наші  молитви?
Зростати  будуть  сиротами  діти».
І  горло  клуб  гіркий  мені  здавив:

«Чому  так  є?  І  буде  так  допоки?
І  хто  й  коли  за  жертви  сплатить  ці?»
«Немає  плати  іншої  за  спокій,»  –
Сльозу  осяяв  ранок  на  щоці…
23.12.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2019

Не благородна сивина

У  сивих  кучерях  літа  мої  давно,
Адже  життя  екватор  перетнули,
Нерівно  їх  стелилось  полотно,  
А  це  мій  стан,  стрункий  колись,  зігнуло.

Вдяглись  душа  й  долоні  в  мозолі,
А  в  них  мої  усі  земні  турботи.
Болять  вони  мені,  бо  на  землі
Затіяли  війну  Путіноботи.

Тож  це  не  благородна  сивина,
Яку  роки  удячні  вишивають,
У  кожній  зморшці  світиться  війна,
Яку  ніхто  уже  не  заховає.

І  серце  протикає  гострий  біль,
Адже  чужого  горя  не  буває.
Сини  ж  згорають  кращі  в  боротьбі  –
То  «руський  мир»  на  сході  їх  вбиває!
16.12.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2019

Слід Сварога

Вмостилась  осінь  клену  на  плече,
Рясною  позолотою  укрила.
Не  літнє  уже  сонце  –  не  пече.
Птахи  лаштують  до  відльоту  крила.

Серпневих  зорепадів  згас  танок,
І  місяцеве  вже  півмертве  сяйво,
Поплив  Купала  в  далечінь  вінок,
А  з  ним  іще  дне  літечко  русяве.

На  всю  округу  чути:  «Худо  тут!»
То  одуд  оголошує  тривогу.
Жоржини  самовіддано  цвітуть.
До  чорнобривців  слід  веде  Сварога*!
24.12.2019.
*–  слов’янський  Бог  неба  і  всіх  Богів.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859121
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2019

Іще дна сотня

[b]Дізналася,  що  за  2019  рік  загинуло  наших  вояків  110  чоловік.  Боляче.[/b]
Іще  дна  сотня  в  небеса  злетіла,
Що  боронила  нас  і  наш  Донбас,
Бійці,  не  знавши  надвисоких  фраз,
Підперли  небо  душами  святими.

Той  молодий,  безвусий  ще  і  досі,
А  цей  –  у  інеї  рясному  сивини.
Шляхами  вогняними  йшли  війни
І  не  одну  в  бою  зустріли  осінь.

Хтось  посмішку  з  них  синові  дарує
І  сон  йому  до  ранку  стереже,  
Закінчивши  життя  земне  уже,
Він  ангела  крилом  його  рятує.  

Висить  над  нами  сіра  далечінь
Осіннього  замисленого  неба.
Щоб  не  торкнулася  вогнем  війна  до  тебе,
Небесна  сотня  береже  ключі!
24.12.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859116
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2019

Зустріч

В  білій  паморозі  літа

І  мої,  і  твої  давно  вже.

Ти  про  мене,  кажуть,  питав.

Чом  же  зустріч  відклав  нам,  Боже?


Стоїмо  тепер  я  і  ти.

Мої  очі  в  твоїх  втопились.

Ні,  не  спалені  ще  мости.

Щастя  тільки  от  притомилось.


Заблукало  воно  від  нас,

Марно  стукало    в  інші  двері.

Журавлем  пролетів  наш  час,

А  воно  обминало  скверну.


Плаче  небо  дрібним  дощем,

Серце  пташкою  б’ється  в  грудях.

З  дна  душі  обізвався  щем:

Чи  тепер  хоч  із  нами  буде?


П’ють  мовчання  обох  уста

І  мої,  і  твої.  Лиш  очі…

Дощ  давно  уже  перестав,

Але  ноги  іти  не  хочуть.


І  зненацька  краєчки  губ

Ворухнулися  мимоволі

Й  стали  жадно  спивать  жагу.

Поряд  свідком  стояла  доля.
23.11.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858985
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2019

Кохання й жалість

Кохання  й  жалість  –  надто  різні  речі,

І  кожне  з  них  важливе  для  життя.

Допоки  слід  свій  на  землі  мережиш,

Їх  сутність,  друже,  все-таки,  затям.

Когось  жаліти  змушує  сумління,

Щоб  не  хворіла  докором  душа,

Кохання  –  це  скоріш  небес  веління,

Й  зректися  ніяк:  доля  ж  не  чужа!
25.10.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858983
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2019

Чи може мати?

Чи  може  мати  матір’ю  не  стати,
Коли  дитя  її  не  справдило  надій,
Для  неї  стало  гірше  супостата,
Й  вона  нещасна  серед  цих  подій?

Одна  обох  єдна  їх  пуповина,
Котру  ніхто  не  зможе  відсікти.
Злословити  не  варто:  сама  ж  винна,
Адже  в  один  злились  їх  два  світи.

Не  може  мати  матір’ю  не  стати,
Бо  ж  серця  їй  ніяк  не  замінить:
Любить  воно  не  може  перестати
І  іншої  нема  на  це  константи,
Хоча  воно  ображене,  кипить!
6.10.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858860
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2019

Де розквітли мальви

Де  розквітли  для  літечка  мальви
При  хатині,  білішій  за  сніг,
Там  жили  мої  тато  і  мама,
І  подоланий  перший  поріг.
Ще  дівчам  я  його  підкоряла,
Залишаючи  слід  босих  ніг.
Він  дорожчий  мені  за  корали,
Хоча  стоптано  стільки  доріг!

Ніби  вчора  пишались  жоржини
І  прощально  кивали  услід,
Стерегли  мені  долі  стежину,
Поки  я  підкоряла  свій  світ,
А  сьогодні  порожня  хатина.  
Мальви  всохли.  Старий  геть  поріг.
Він  мене  пам’ятає  –  дитину,
Посивілу  ж  зустрів  із  доріг.

Притулюся  до  нього  думками.
Пасма  білі  прикрили  чоло.
Важко  долі  встигать  за  роками,
Та  життя  майже  вже  відбулось.
9.11.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858859
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2019

Осіння елегія

Колосом  зозуля  подавилась,
Відшуміли  в  полі  пшениці,
Марево  лугами  покотилось,
Де  присохли  літні  чебреці.

Наливались  ягоди  калини,
Викупані  грозами  не  раз,
Листя  її  осінь  запалила.
Клин  лелечий  в  подорож  зібравсь.

Небо  сіре  ще  дощі  тривожать,
Землю  ніч  тісніше  обійма.
Скоро-скоро  осінь  переможе
Білоока  матінка-зима.
18.12.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858733
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2019

Осінній вітер

Одяглись  у  осіннє  золото
Сквери,  парки,  гаї  й  ліси,
Але  сонце  ще  сяє  молодо,
Самоцвіти  збира  роси.

В  гіллячках,  мов  у  колисаночці,
Вітер  пісню  веде-шумить.
Вже  опівдні  –  не  спозараночку
Зупиняється  лиш  на  мить.

А  чи  вербам,  що  понад  річкою,
Коси  з  гіллячка  заплете.
Заворожить  мене  він  звичкою
Листя  бавити  золоте.
23.11.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858731
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2019

Нічка й річка

Нічка  темінь  зодягала
В  сяйво  зоряниць,
Річка  зорі  колихала,
Що  упали  ниць.
Місяць  опустивсь  на  воду  
І  збирав  зірки.
На  усе  Господня  воля  –
І  на  рай  такий.

Гомонять  із  осокою
Хвилечки  дрібні:
«Ми  краси  іще  такої
Не  стрічали.  Ні!»
Верби  спокій  загубили  –
Кутались  в  росу,
Вони  річечку  любили,
Тож  пили  красу.

Коли  ж  ранок  із  заграви
Ноги  опустив,
Нічка  зорі  позбирала  –
Впав  туман  густий.
Він  жупаном  дивно-сивим
Верби  обійняв,
Поки  день  набрався  сили
І  жупан  підняв.
26.11.2019.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858623
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2019

«Криничанам»*

[b]Моїм  друзям-літераторам  Ічнянщини[/b]

Нас  віддаляють  кілометри,
Та  помислами  з  вами  я,
Не  проситься  хай  серце  вмерти,
Бо  всі  для  мене  ви  –  сім’я.
Близькі  по  духу  –  «криничани»
З  ічнянських  ми  земель  святих,
Такі  звичайні  й  незвичайні,
Де  неба  синього  сатин,
Розправив  над  землею  крила,
Під  ним  живемо  ви  і  я.
Воно  секрет  мені  відкрило:
І  ви,  і  я  –  одна  сім’я!

Тому  й  волію  бути  з  вами
В  святковий  час  і  в  час  незгод,
І  в  час  ворожої  навали,
Бо  разом  ми  –  міцний  народ!
Хай  без  упину  лине  слово
Й  крилатою  стає  душа,
Радію  з  вами  знову  й  знову,
Що  я  «Криниці»  не  чужа!
13.12.2019.
*  -  назва  Ічнянської  літературної  спілки.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2019

Чи маєм право?

Чи  маєм  право  інших  ми  судити,
Не  вимірявши  їхньої  вини?
Щоби  комусь  помститись-досадити,
Слід  би  побути  там,  де  і  вони.

Ми  ж  тільки  люди!  Ті  звичайні  люди,
Що  здатні  і  грішити,  і  любить,
Десь  забуваєм  знять  з  очей  полуду,
Когось  за  щось  воліємо  зганьбить.

Людське  в  людині  міряється  часом,
Обставинами,  карою,  гріхом.
Вердикти  іншим  не  винось  завчасно,
Бо  лиш  Всевишній  є  їх  пастухом.
15.12.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858533
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2019

Там, де любов

Там,  де  любов,  там  зради  ходить  тінь,
Тож  будь  готовий  і  її  зустріти.
Буває  так,  на  жаль,  що  й  золоті
Плюють  на  тебе  друзі,  навіть  діти.

І  що  тоді?  Утертися  й  мовчать?
А  чи  позбутись  через  «суд  лелечий»*
Поки  ще  сила  є  в  твоїх  плечах,
Хоча  зробити  людям  це  не  легше.

Ох,  ця  любов!  Як  міру  їй  знайти,
Щоби  серця  дітей  не  перегріти,
І  щоб  струмок  любові  не  затих
Й  душа  твоя  для  них  була  магнітом!

Коли  ж  любові  зраджене  крило,
Тоді  втрачається  життєва  рівновага
І  відбувається  душевний  перелом,
А  із  любові  пророста  зневага.

Так,  за  любов  доводиться  платить
Собою,  волею,  а  іноді  й  любов’ю.
Коли  ж  отой,  що  любиш,  не  святий,
Ти  змушений  платити  йому  кров’ю!
15.12.2019.
*  –  перед  відльотом  лелечі  ватажки  збирали  так  звані  «лелечі  суди»,  де  вирішували:  вбити  чи  вигнати  старих  слабких  птахів,  які  не  зможуть  витримати  далеку  мандрівку.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858532
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2019

Україно-ластівко!

Україно,  моя  ти  ластівко,
Хай  підбите  твоє  крило,
Мало  небом  була  ти  ласкана,
Та  прозріння  в  нас  відбулось.
Твоє  серденько  болем  зболене,
Стежка  котиться  по  стерні,
Кров’ю  діточок  твоїх  скроплена,
Що  і  в  цій  полягли  війні.

Не  шукай  уже  винних,  матінко,
Втома  звалить  на  тих  шляхах,
Бійся  підлої  знову  зрадоньки,
Що  не  кається  у  гріхах.
У  Дніпровій  воді,  стривоженій,
Віру  предків  топила  ти,
Розпорошена  і  знеможена
Зодягла  на  церкви  хрести.

Україно,  ти  і  довірлива,
Часто-густо  немов  сліпа,
Була,  ненько,  надто  покірлива,
Стяг  твій  волі  ледь-ледь  не  впав.
Душа  горечком  переорана,
В  пісні  біль  живе  і  гроза,
Бита-порена,  та  не  скорена,
Не  зів’яла  твоя  краса.
23.11.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858421
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2019

Бій за волю триває

Україну  штормить,
Україні  болить,
Бо  на  сході  війна  палає,
І  в  покосах  війни
Вірні  доньки  й  сини.
Бій  за  волю  іще  триває.  

Без  утоми  і  снів
Ждуть  матусі  синів,
Хоч  би  звісточку  у  конверті,
Та  синів  імена
Уписала  війна
У  рядочки  святі  безсмертя.

Повні  люду  церкви
Небу    шлють  молитви
За  дітей  і  за  Україну,
Хай  настане  той  час,
Коли  Крим  і  Донбас
Встануть  іншими  із  руїни.
10.12.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858419
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2019