| Сторінки (12/1127): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
[i] Віталій Назарук[/i]
[b]ПРИЛІТ ЖУРАВЛІВ[/b]
Хоч натомлені крила, стріла радо земля
І лунає із неба перший спів журавля.
Вже повертаються додому із невідомих нам країв,
Летять, летять клини у небі, «курли» лунає журавлів.
Летять журавлики додому, вітає їх своя земля,
Летять, летять клини у небі, «курли» лунає журавля.
Хоч натомлені крила, стріла радо земля
І лунає із неба перший спів журавля.
Шлях не легкий вони здолали, та цей політ для них – святе,
Бо їх додому доля кличе, весна у домі вже цвіте.
Нелегкий шлях лишивсь позаду, земля весною стріла їх,
У пролісках цвітуть поляни, в пташинім соло чути сміх.
Хоч натомлені крила, стріла радо земля
І лунає із неба перший спів журавля.
«Курли» з небес неначе пісня, лунає в синіх небесах,
А поруч з ними пропливають хмарки на білих парусах.
«Курли» з небес неначе пісня, лунає в синіх небесах,
А поруч з ними пропливають хмарки на білих парусах.
---------------------------
[i]zazemlena[/i]
Піднялось сонце вгору-
І піймало весну.
В надзвичайну цю пору
Все проснеться від сну.
Приспів:
І радість в нас гірським потоком,
І спів птахів додасть снаги,
І зачарують квіти око,
Зазеленіють береги.
І звеселяться наші душі,
Творити їм, боготворити,
Потік весни знесе байдужість -
День щастям явиться умитий.
Зупини мить на хвилю,
Погляд кинь в небеса,
Скрізь: за крок і за милю,
Скрізь краса-чудеса.
Приспів.
Це не сниться, не казка,
Вся краса наяву,
Як в полон ій не здати
Щирість й правду свою?!
Приспів.
---------------------------
[i] горлиця[/i]
ТУГА
Посивіла голубка, воркотіла в журбі,
Не вертається голуб, вже і збилась з лічби.
Навкруг задушливе повітря, і дихать тяжко. Постарів
Той сад, що вчора щастям дихав, у пахощі свої манив.
Лежить в ногах посохле віття, калина більш не зацвіте
Чекай, не плач голубко вірна, він прилетить, знайде тебе.
Де ж ти голубе білий, у якій стороні,
Чи вернешся в обійми, після тої борні.
Летять пір`їночки у небо, голубка гілку обніма,
Вона чекає, дні і ночі, не вірить що в живих нема.
О, милий мій, моя любове, душа вчуває, ти живий,
Я грію гілочку для тебе, я чую голос любий твій.
Не журися голубко, що минули роки,
Я вернуся до тебе, не лишусь в чужині.
Вже хмари чорні розступились, в саду розтаяли сніги,
Вже чути шелест крил у небі, і квітнуть проліски весни.
Вже світить сонце, скрізь ясніє, голубка чує в серці дзвін,
Надія в серці голубіє, в обійми знову візьме він.
------------------------
[i]Танюша Одинцова[/i]
[b]Знов завесниться ...
[/b]
1. Не журись ,хоч стомились
Знов вітрила твої ,
Що так швидко й невпинно
Пролітають роки .
Життя, мов та барвиста книга ,
Читати нам її й читать,
А ще далеко так до криги
У наші перші 50 .
2. Посміхнімся лелекам ,
Ось вони, десь вночі,
Нам у зорянім небі
Щастя зичуть ключі.
А ми з тобою так багаті
На діточок і онучат,
А ще так хочеться кохати
У наші перші 50 .
3. В серці знов завесниться ,
А в очах ніжний блиск,
І народжена пісня
Зрине пташкою ввись !
Життя не можна зупинити
І повернутися назад,
Та ще багато так зробити
Нам в наші перші 50 .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2016
Слова – Леся Геник
Виконує – Володимир Сірий
Використано ролик -Dibujando una pareja besandose– https://www.youtube.com/watch?v=ZV2hi-VaMJo
---------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3Bnj5V8lMJY[/youtube]
З ніжністю згадую про тебе,
про́ зорепади голубі,
о, як тоді ясніло небо,
як нам щасливилось тоді.
Навіть непосидючий вітер
тихо всідався межи віть,
і любувалось нами літо,
і милувався нами світ.
Згадую сонячні світанки,
промені перші крайнебес,
як почувалась любо-п'янко,
ніжно цілуючи тебе.
Як лоскотала віща радість
серце схвильоване щораз,
все надовкола зупинялось
і задивлялося на нас.
І хоч минуло п'яне літо,
осінь у кучері вплелась,
лину збентеженим привітом
в по́ру, що пам'ятає нас.
З ніжністю згадую про тебе,
про́ зорепади голубі,
о, як тоді ясніло небо,
як нам щасливилось тоді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2016
[i]Львівська батярська пісня[/i]
Виконує – Ярослав Чорногуз
Аранжування – Віктор Ох
--------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k0agT2JOCd4[/youtube]
[color="#1a00ff"]В Стрийськім парку ми ся здибали з тобов.
Межи нами ся зашпортала любов.
А та любов як чорна шмата, шо на вітрі ся калата
За тобов, моя кохана, за тобов.
Ти важєй, моя кохана, ти важєй.
Свої очі в чорну фарбу не мачей,
Бо ті фарба виїсть очі.
Хто ж тебе сліпаку схоче?
Ти важєй, моя кохана, ти важєй.
У трамвай ти на ходу не залажєй.
Бо трамвай хопит за ногу і потєгне на дорогу,
Ти важєй, моя кохана, ти важєй.
Ти важєй, моя кохана, ти важєй.
З самольота з парашутом не скачей,
Парашут ся не відкриє,
Хто ж тоді ми ноги вмиє?
Ти важєй, моя кохана, ти важєй.
Ти важєй, моя кохана, ти важєй.
До сусіда, до Івана не лажєй,
Бо Іван така скотина – раз і два і вже дитина.
Ти важєй, моя кохана, ти важєй.
А в той вечір із дахівки падав дощ.
Ти сиділа в теплій хаті й жерла борщ.
Ти сиділа в теплій хаті й напихалася борщем,
А я мокнув як той дурень під дощем.
Якось раз сказала ти мені: "Іван,
Приходжєй, ми разом ляжем на диван."
Кілько раз до тя приходив, бився мордов я об сходи.
Ну а вчора ти поставила капкан.
Було літо, була осінь вже зима.
Темнов стежков ти із танців йдеш сама.
Я тебе підкаравулив і ти пішла додому з гулев.
Була в нас одна дівчина, вже нема.[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5wEceCSPX9o[/youtube]
Споришева стежка росяна дріма,
Й верби у сережках сняться не дарма.
І хоча немало пройдено доріг,
В пам’яті тримаю Батьківський поріг.
Споришева стежка –то дитинства слід,
То життя мережка у тривожний світ.
Росяну стежину в серці я несу,
Осінь і жоржина – мій одвічний сум.
Росяна стежина – неземна краса,
Мов малу дитину, спогад колиса.
Я життєве мливо вип’ю до кінця,
Шепіт тополиний, подих вітерця.
Знову по стежині, як колись, пройдусь,
Росяній жоржині зорями всміхнусь,
І хоча немало пройдено доріг,
В пам’яті тримаю батьківський поріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2016
Слова - Олег Чорногуз
Виконання - Ярослав Чорногуз
Звукозапис - Олександр Салицький
Кліп – Олексій Тичко
---------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wQI2KJDDvLM[/youtube]
Шлях Чумацький висить наді мною,
Я збираюсь у зоряну путь.
Не беру я нічого з собою,
Бо нічого туди й не беруть.
Як помру — то зорею освічусь,
Метеором на землю впаду.
І в любові синівській освідчусь,
Як до Тебе я знову прийду.
Вічна ніч в світовій круговерті
Серед інших урочих світів.
В ній немає життя, ані смерті,
Як нема ані років, ні днів.
Не прошу я нічого від неба,
Але серцем синівським клянусь:
Я ж воскресну, Вітчизно, як треба,
І до тебе із смерті вернусь.
Чи у слові, чи в пісні, чи в серці —
Оживу я в любові й журбі
І залишусь безсмертним у герці,
І воскресну, щоб жити Тобі!
Ніч урочиста й вічна над нами
Віщим птахом летить у світи.
І між синіми цими світами —
Україна в безсмертя летить.
І в такій світовій круговерті
Я омріяно вічно б летів...
Не боюсь й не боявся я смерті,
А боюсь, що неправильно жив.
Не лукавлю, Вітчизно, з тобою,
Лиш прошу у прийдешніх віків,
Щоб в зеніті висів наді мною
Світ блакитний і сонячний спів,
Щоб я чув у світах рідне слово,
Як і пісню на рідній землі,
Жив народ мій, жила моя мова,
І у вирій пливли журавлі...
Шлях Чумацький тепер піді мною,
Я ж далеко — у горніх світах,
Але пісня і слово зі мною,
І любов на... безмовних устах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650046
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.03.2016
[i]Сергій Пікарось[/i]
Гей! Вирушай же у дорогу,
В світлую неба голубінь.
Переступаючи пороги,
Сину, журбу свою покинь.
Може, за дальнім небосхилом
Десь за межею небуття
Під білих хмар пухким вітрилом
Зразу пізнаєш сенс життя.
Там, на невидимій вершині,
Десь на Говерлі серед хмар
Точно пізнаєш ти, дитино:
Наше життя - безцінний дар.
Тільки під буйними вітрами,
Як вже перейдеш ген, за край,
Сином чиєї ти є мами
Добре, мій сину, пам\'ятай.
Гори пройдеш, за ними море,
Чайка над хвилею кружить.
Наші незвідані простори
В вірному серці збережи.
Без мандрівок життя не варте
Навіть і мідного гроша
Тож без штурвалу і без карти
Сміло в дорогу вирушай!
-------------------
[i] Віталій Назарук[/i]
ЗАХВИЛЮВАЛОСЯ КОХАННЯ
Вже розцвіли весняні квіти,
В небі почулося «курли»,
Знову коханням очі світять,
Сльози з берізок потекли…
Приспів:
Захвилювалося кохання,
Жайвір заповнив небеса.
В небі сховалась зірка рання
І засвітилася роса.
Проліски вдарили у дзвони,
Лебедем хмари попливли.
Всі позникали перепони,
Пари на вірність присягли.
Приспів.
Люба, весну ми стріли в парі
Наче відлинули літа…
П’ємо її, неначе чари,
Хоч в нас вже осінь золота.
Приспів.
------------------------
[i]Ганна Верес (Демиденко)[/i]
Стоїть калина при дорозі
1.Стоїть калина при дорозі,
Росицю п’є гірку, терпку,
Вона за всіх людей в тривозі.
Де ще, де ще знайти таку?
Я до калини притулюся,
Росицю теж вдихну п’янку,
До неба щиро помолюся:
«Де ще, де ще знайти таку?
2.Вдягає тепла літня днина
На кущик, що на моріжку,
Вінок пахучої калини.
Де ще, де ще знайти таку?
Сміються кетяги калини
На короваї і в вінку,
Дарують щастя для дитини.
Де ще, де ще знайти таку?
3.Вона в бабусі на сорочці
І у матусі в рушнику
Горить, як оберіг, ще й досі.
Де ще, де ще знайти таку?
Стоїть калина при дорозі,
Росицю п’є гірку, терпку,
Вона за всіх людей в тривозі.
Де ще, де ще знайти таку?
--------------------------
[i] Ганна Верес (Демиденко)[/i]
Я подарую мамі квіти
Я подарую мамі квіти,
Хай очі в неї зацвітуть,
Бо найрідніші вони в світі
І поруч все життя ідуть.
Приспів:
І вже ніколи не втомлюся
Життя закони прославлять:
Немає діток без матусі,
Як і небес без журавля.
Я подарую мамі ласку,
Хай усміхнеться вона знов.
Матусі посмішка не маска,
Свята то мамина любов.
Приспів.
Я подарую мамі вечір,
Такий потрібен для обох,
А пригорну її за плечі,
То щастя будем пити вдвох.
Приспів.
---------------------
[i] Леся Геник[/i]
З ніжністю згадую про тебе,
про́ зорепади голубі,
о, як тоді ясніло небо,
як нам щасливилось тоді.
Навіть непосидючий вітер
тихо всідався межи віть,
і любувалось нами літо,
і милувався нами світ.
Згадую сонячні світанки,
промені перші крайнебес,
як почувалась любо-п'янко,
ніжно цілуючи тебе.
Як лоскотала віща радість
серце схвильоване щораз,
все надовкола зупинялось
і задивлялося на нас.
І хоч минуло п'яне літо,
осінь у кучері вплелась,
лину збентеженим привітом
в по́ру, що пам'ятає нас.
З ніжністю згадую про тебе,
про́ зорепади голубі,
о, як тоді ясніло небо,
як нам щасливилось тоді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2016
(пісня-буфонада*)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NYwb_BaSIRo[/youtube]
Пам'ятаю, ніч була холодна,
Місяць хмарі грітись ліз в рукав,
І вікно вже не світилось жодне,
Бо тихенько й ніжно муркотав.
Не скажу тобі, кохана, "Мяу!"
Це не личить весняній красі,
Лиш коли звучить потужне: "ВАУ!"-
Вікна відкриваються усі.
Пісня ця моя бентегу плодить,
Я співав до самозабуття...
"Господи! Ну хто це так заводить?!
Певно нам підкинули дитя!"
Господиня вибіжить в тривозі,
І впаде у шоці раптом ниць:
Світять їй в закоханій знемозі
Пари дві палаючих зіниць.
Не назвеш ти спів мій більше кволим!
Хай там згадує чиюсь хтось "мать".
Я умію "жечь сердца глаголом",
І вночі з постелі підіймать.
Розпусти хвоста, моя ти крале,
І об мене шубкою потрись,
Про твою я вроду досконалу
Піснею тривожитиму вись.
Тож почнімо ми весняні гони,
Ти - втікай, я ж буду доганять!
Хай коти із різних регіонів
Хором "ВАУ!" також закричать!
-------------------------
*Буфонада - стиль комедії, побудований на прагненні виконавця максимально підкреслити зовнішні характерні ознаки персонажа, схильність до різких перебільшень (гротеску).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2016
Запис і виконання – Володимир СІРИЙ
Музика – Віктор ОХ
Слова – Олександр ПЕЧОРА
-------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uV2d8pL8WbQ[/youtube]
Ти не простила і тоді права була.
І я карав себе і досі щиро каюсь.
Із тої миті, як ображено пішла,
із тої миті як же болісно чекаю!
Як Ти сказала, що навік тепер пішла,
із тої миті я Тебе одну чекаю.
Я не лукавлю, не клянуся на віки.
Відчуло серце і тепер напевно знаю:
Тебе не зможу замінити я ніким,
бо лиш Тебе так зачаровано кохаю!
Не всі однакові жінки й чоловіки.
Тепер пізнаєш, як же я Тебе кохаю!
Нам пощастило на солодке каяття:
всі помилки ми щиро визнати готові.
Бо не погасли, а палають почуття,
серця наповнилися повінню Любові.
Ми помилялись, та палають почуття.
Ми переповнилися повінню Любові!
--------------------------------
В кліпі використано роботи австралійського художника Луї Жовера
(Loui Jover)
[img]http://www.the-artwork-factory.com/image/data/loui-jover-hp.jpg[/img]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D2l4jOmJ050[/youtube]
---------------------------------
В передвечірній час я вийшов на побачення з тобою.
Тебе нема. Прийшлось мені зазнать чекання мук.
Тривоживсь і боровся я із смутком і нудьгою,
А серце в грудях билося – тук-тук, так-так, тук-тук.
Тук-тук...
Так-так...
Згасає день. Я ж навмання по парку все блукаю
й похмурістю своєю всіх відлякую собак.
Вже місяць підсвітив гілки, а я іще чекаю.
Іду і пританцьовую – так-так, тук-тук, так-так.
Тук-тук...
Так-так...
Аж ось із темряви (як виросли) назустріч два гевали,
лякаючи накачаними біцепсами рук.
Цукерки, квіти й гроші на "кафешку" відібрали,
могли б ще і настукати – тук-тук, так-так, тук-тук.
Тук-тук...
Так-так...
А ти, холера, не прийшла, даремно я чекав і мерз надворі.
Такий сердитий був на тебе – думав власноруч упхну
у потяг, щоб відвіз тебе померзнуть аж на Північний Полюс –
і їдь собі під стук колес – тук-тук, так-так, тук-тук.
Тук-тук...
Так-так...
Минула ніч. Промучивсь я, долаючи страждання.
А потім сам собі сказав: "Не переймайсь, чувак!
Дарма, що нічку змарнував, вона ж ще не остання!"
і серце знов забилося – так-так, тук-тук,так-так.
Тук-тук...
Так-так...
-----------------------
Виконує - Володя Охріменко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648159
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=n5msE7aR4y8[/youtube]
Якщо раптом зберешся в Карпати,
все залишиш внизу і піднімешся ввись,
зможуть гори тобі дарувати
те, що люди-забудьки вже мали колись –
чистоту почуттів немовляти,
вільний дух, рівновагу. Замри і дивись,
як потрібно сум’яття долати.
Гори ці Світотво́рцем сповиті.
Тут небесна енергія йде до легень.
Царство зелені тут і блакиті.
Тут епохи і ери тривають, як день.
Тут століття спресовані в миті.
Тут читаються тексти космічних пісень
про секрети іще не розкриті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647533
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.02.2016
Слова - Олег Чорногуз
Виконання - Ярослав Чорногуз
Звукозапис - Олександр Салицький
Кліп – Олексій Тичко
---------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OmMXq4HnPY8[/youtube]
Ми з тобою зустрілись неждано
У моєму, за містом, саду...
Сподіваюсь і досі, кохана,
Що побачу тебе молоду.
Знаю, певний, належиш другому –
Самотою за обрій пішов.
Бо у домі своїм, як в чужому,
Сподіваюсь на першу любов.
Хоч і знаю, що див не буває
Навіть тут, у казковім раю
Та я вперто, як мрію, чекаю
На кохану, на першу, свою.
І тепер, коли роки на схилі,
Але мрія незмінна моя.
Я любитиму все ж до могили,
Поки ряст піді мною й земля.
Не лишав, не втрачав я надії
(Бо я твердо упевнений в цім).
Якщо тут не здійснилися мрії
То здійсняться, кохана, на тім.
Я зустрівся з тобою неждано...
В марноті одсвітилось життя.
Та я вірю і мрію, кохана,
В учорашнє своє майбуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uqI1nrQuURc[/youtube]
-------------------------------
З дерев злітає лист пожовклих мрій.
Оголюється суєтність ілюзій.
Своя поезія в беззахисності цій.
Багато так краси у світлій тузі.
Вона не роздає надій тепло.
Покаже як любить останні квіти.
Навчить про те, що назавжди пішло,
не скімлити, не нити, не жаліти.
Бреди неспішно шурхотом надій
у кришталевій і легкій скорботі.
Залиш її у пам’яті своїй,
На полотні, у музиці, в блокноті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646385
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.02.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4YzYKxkewyE[/youtube]
Очі чарують оголені плечі.
Ох, як приємно потримати Вас!
Вальс ми танцюємо з Вами весь вечір.
Тільки б не збитися! Раз-два-три, раз…
Горда постава і грація кішки.
Перших зізнань несміливі слова.
«Не відтоптати б мені Ваші ніжки» –
тільки і думаю. Раз-два-три, два…
Радість крутилася в вальсі з любов'ю.
Ми не соромились поглядів гри.
Тільки у вальсі самими собою
ми могли бути. Раз-два́-три, два-три…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2016
Слова і виконання - Ярослав Чорногуз
Запис: Руслан Шевченко
-----------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UxMexiA_7y0[/youtube]
Полюби мене знову, кохана,
Відречись від огуди й журби,
Хай на серці затягнеться рана,
Полюби, полюби, полюби.
Полюби мене знову - до болю,
До тремтіння щемливого рук.
Я страждання твої обезболю,
В білі шати я сум уберу.
Полюби мене знову… Як пісня –
Хай життя наше лине в світи,
Хай веселка у небі повисне –
О світи мені, сонце, світи!
Полюби мене знов. Хай зігріє
Нас повітря жагуче весни.
О прилинь, о прийди, наче мрія,
Наче казка - в мої віщі сни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2016
Виконує Володя Охріменко
(запис на мобілку)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Wk5-J2JPALU[/youtube]
Сіє дощик нічка темна –
дощ за мене плаче,
бо сумую за тобою –
ти далеко так.
І не знаєш ти, напевно,
про любов юначу.
Не було ще так зі мною,
як тепер.
Дощ цей пройде.
Небо посміхнеться.
І засяє
ясне сонце знов.
Хай лунає
пісня мого серця,
ти узнаєш
про мою любов.
Голову стискає обруч
тих думок бентежних.
Про любов свою не знаю,
як словами розказать...
От якби була ти поруч,
люба, біля мене,
зрозуміла б, як кохаю
я тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2016
[b] популярного афоризму з Інтернету[/b]
[i]"It's Impossible", said Pride;
"It's Risky", said Experience;
"It's Pointless", said Reason;
"Give it a try", whispered Heart.
[color="#00499c"][/color][/i]
[i]Переклад[/i]
«Це неможливо!» – мовила Причина.
«І нерозсудно!» – стверджувало Вміння.
«До того ж марно» – Гордість заявила.
«Та все ж ти спробуй!» – шепотіла Мрія.
[i]Сиквел [/i]
«Все буде як завжди», – рекла́ Буденність.
«Все буде клас!» – Передчуття брехало.
«А мо’ не треба?» – радить Обережність.
"Чи краще завтра..." – мимрила Непевність.
Не витримала Мрія – «Ви дістали!!"
-------------------------
На фото картина Дженні-Лінн Паске "Мрія і політ"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642623
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.02.2016
[b]Музичний альманах[/b]
[u][i][b]«Октава»[/b][/i][/u]
[i][b]Видавництво «Склянка Часу»[/b] [/i]
Канів – 2016
В другому випуску музичного альманаху «Октава» виданого за сприяння журналу «Склянка Часу» чимало цікавих матеріалів. Тут є матеріали про популяризацію самодіяльної авторської пісні та співаної поезії аматорами Харкова, про збереження музичного, пісенного творчого доробку тих, кого вже нема з нами (спогад про Львівську оперну і камерну співачку Іру Маланюк, якій мало б виповнитись 97 років). Та в основному, якщо в першому випуску «Октави» було чимало сюжетів про аматорське музичне життя, то в другім випуску мова йде про професіоналів, але тих, що своїм ентузіазмом старалися зробити більше ніж від них вимагалося:
–Професійний київський композитор Ігор Тилик пише музичний твір на церковний канонічний текст «Покаянія».
–Професійні артисти і музичні педагоги з Хмельниччини Євген і Вадим Гжегожевські започатковують музичні фестивалі, телепресцентр.
–Джазовий піансіт Ярослав Гринишин з Тернопільщини розробив методику викладання джазової імпровізаціїї в музичній школі.
–Диригент-хормейстер Володимир Байкін з Канева стає ще й композитором-піснярем.
–Криворізький рок-музикант Андрій Комісаренко став викладачем кафедри філософії, щоб займатися філософськими проблемами музики і музичного мислення.
– Іван Бідак диригент хору з Харкова виховав цілу плеяду співаків.
–Киянин Ярослав Чорногуз – Соліст Національної заслуженої капели бандуристів імені Г. Майбороди – роширив свій творчий музичний діапазон, розвиваючи жанр українського шансону, він намагається повернути цьому терміну його справжнє значення сюжетної пісні і відмежуватися від спотворень жанру [b]«російським шансоном»[/b].
Великим «плюсом» є те, що в збірці є посилання на сайти і адреси де можна послухати чи подивитись доробок представлених музикантів. Також збагачують зміст збірки фотографії і, звичайно, ноти.
Збірка видана, можна сказати, методом [b]самвидаву[/b] – тобто за кошти дописувачів при організаційній підтримці і допомозі Ірини і Олександра Апалькових. Тому бажати більш чіткого тематичного, жанрового чи регіонального форматування при такому стані речей не доводиться. Бо у нас поки що все поставлено з ніг на голову – свою «музику», пропонує той, хто платить. А має бути навпаки – «хто замовляє музику – той і платить».
Адже без державного заохочення в нашому музичному і культурному простору просто немає шансів сформуватись і витримати конкуренцію із зарубіжним.
Поява нотного збірника, пісенника, критичної розвідки, цікавого музичного огляду, чи просто присутність пісні в теле- чи радіо-ефірі – це не завжди відображення зацікавленості публіки чи «потрапляння в формат», це також результат наполегливої роботи промоутерів артиста, митця, його музична репутація і медійна вага. З музичною репутацією музикантів усе в Україні неоднозначно: за відсутності інституту музичної критики мірилом профпридатності часто слугує публічність. Радіостанціям, як правило, байдуже, чи назбирається хоча б 500 людей, готових заплатити за шоу артиста, що ротується. Ротацію визначає оплачена сума коштів. Тому в країні фактично відсутні медіаможливості для розвитку української музики.
Тому значення виходу чергового випуску музичного альманаху «Октава» важко переоцінити.Людям доводиться самим створювати власний життєвий простір, в якому можна творчо самореалізуватись, займаючись улюбленою справою, спілкуватись з людьми, яким довіряєш і симпатизуєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641065
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.02.2016
[i][b] Ирина Иванченко [/b][/i]
[u][b]«Прощёное воскресенье»[/b][/u]
[i](Книга стихотворений)[/i]
Киев– 2014
[b]Журнал «Радуга»[/b]
[color="#1336d4"]«Я русский бы выучил только за то, чтоб громко скандировать: «Путин – …ло!»[/color]
(сучасне народне прислів'я)
===========================
Під час спілкування з Іриною Іванченко відмітив привабливість її справжніх жіночих рис характеру – доброти і турботливості, теплоти і тактовністі. А при читанні книги її віршів «Прощёное воскресенье», яку поетеса люб'язно мені презентувала, додатково відчув наявність і інших проявів всього спектру жіночності – жіноча інтуіція і домовитість, терплячість і співчуття, м'якість і ніжність.
І це все в поєднанні з високим рівнем освіченості і культури, товариськістю і діловитістю.
«Прощёное воскресенье» – вийшла друком навесні 2015 р., і вже стала бібліографічною рідкістю. Це вже п’ята книжка письменниці.
Книга в твердій палітурці, гарно художньо оформлена, прикрашена симпатичною графікою.
Подобається, що після багатьох віршів є коментарі, пояснення, невеличкі розповіді. Це дозволяє не тільки прочитати твір, а ще й познайомитись з передісторією написання.
Читаєш ці вірші і бачиш за ними особистість автора. В дуже жіночній поезіїї авторка математично точно і по-чоловічому логічно вибудовує сюжет і о́бразний ряд. Навіть описуючи буденні «жіночі проблеми» вона ухитряється створити з того справжню Поезію. Саме таке вміння бачити в звичайному щось особливе і показати це читачу я вважаю найбільш цінним для митця.
Наприклад,
[u]Про жіночу самотність[/u]
[i]«Щедро гостя привечаю
на изломе января.
За ночным столом, за чаем –
одиночество и я…
…Пробуй, гость, пирог с малиной,
и варенье, и халву.
Я живу наполовину –
я теперь одна живу…»[/i]
(«Одиночество и я»)(38) *
[u]Про вагітність[/u]
[i]«Ребёнок, заплывший в меня из бездонных глубин,
парит, невесом и невидим, плывёт, невредим,
растёт, обживая уверенно тёплое лоно,
и медленно движется вниз по пологому склону…»[/i](31)
[u]Про кухню [/u]
[i]«Что ни день из блаженных семи
дней в неделю – касаешься чуда:
сочиняешь обед для семьи
и ласкаешь, и нежишь посуду…
…Кухня – жёлтая кружка без дна,
милосердный поваренный омут.
Только здесь я бываю одна –
узкий берег меж миром и домом…»[/i]
(«Некухонное»)(36)
[u]Про власне домашнє гніздо[/u]
[i]«Пусть небольшой, но свой, но тёплый дом
обязан быть у каждой божьей птахи,
чтоб были в нём стол, стул, стихи и страхи,
и детская, и садик за окном…»[/i](35)
[u]Про відпістку на дачі[/u]
[i]«…Похоже отпуск близится к концу.
Варенье сварим и затеим сборы.
Вот только не забыть задёрнуть шторы.
И яблоки не позабыть, которым
Любовь навек прихлынула к лицу.»[/i](38)
Звичайно, в пані Ірини є чимало віршів іншої тематики. Є чудові пейзажні замальовки і подорожні нариси. Є екскурси в історію. Є сюжети біблейські і античні. Наприклад,
[i]«Когда спалили Трою, я была
сухим поленом в греческой жаровне.
И пробивался огонек неровный,
и вырастала, множилась зола.
Когда спалили Трою, я была
ресницей горемычной Андромахи.
О, в пересохшей горловине страха
слеза – щекою – как пустыней – шла…»[/i]
«Когда спалили Трою»(42)
Є вірші про недавні історичні події:
[u]Про Небесну Сотню[/u]
[i]«…Проходят расстрелянной ратью
долинами райской земли
мои милосердные братья
и кровные сёстры мои…»[/i]
«Небесная сотня»(21)
Є вірші [u]про рідне місто[/u], адже недаремно Ірину Іванченко часто називають «найбільш київською» поетесою.
[i]«Мой Левый берег, ты неудержим,
Хотя мосты летят к тебе как стрелы,
Но за края выплёскивает жизнь
В русановских и дарницких наделах…»[/i](63)
Єдиний раз відчув якийсь ментальний дискомфорт, коли читав вірші про Сорочинську ярмарку:
[i]«... и вышиванки из Китая
везут на праздник челноки.
На старом месте нарастают
тюки, баулы, клумаки,
ряды, лотки, горшки и плошки,
сусальный август про запас,
где мы пересекаем площадь,
а площадь рассекает нас…»[/i]
« Сорочинская ярмарка» (24)
Наскільки краще б сприймався вірш, якби про те ж саме було написано українською. А на «рус.язикє» вже щось не те, наче йдеться про якийсь базар в Ізмайлово, а не колоритну українську ярмарку.
Ірина Іванченко вважає себе українською поетесою, хоча пише російською. Пані Ірина родилась, живе і працює в Києві. Тому зрозумілим є те, що оточення її було не українським. В містах і селах України раніше (та, мабуть, і тепер) витіснялося все українське, а натомість нав'язувалося московитське.
Московити вже 360 років прагнуть домінуваня свого «рус.язика». Вони навіть в роки Незалежності через своїх агентів впливу «забили під зав'язку» тим своїм «язиком» теле- і радіо-ефір України, завалюють українців пресою, друкованою продукцією на «вєліком і магучєм». Творчих людей заманюють в різноманітні цілком легальні у нас неукраїнські спілки (наприклад – «Южнорусский Союз Писателей»)(?), організовують сумнівні фестивалі (наприклад, «Русский Stil» або «Эмигрантская лира»), проводять у нас «Вручение литераторам — соотечественникам на Украине Международной литературной премии имени основателя Москвы Великого князя Юрия Долгорукого».(?) За кращі твори українських письменників російською мовою Національною спілкою письменників (!) надається Гоголівська премія та Літературна премія імені Володимира Короленка, а поетам присуджується Премія імені Миколи Ушакова.
Звичайно всі ми колись щось писали і російською мовою, але ж тепер, під час нинішньої війни зформувалося стійке відчуття: все російське – вороже українському, і насамперед – мова.
Нинішня російсько-українська війна розпочалася саме через мову. Це незаперечний факт. Саме мовний фактор Росія використала як головний привід до агресії ― пояснивши її потребою захисту російськомовних громадян в Україні.
А як та сама Європа може зрозуміти, що відбувається в Україні? Як вона може розпізнати українців? Їй важко розділити людей, що розмовляють мовою того народу, який на них напав і відібрав частину територій.
Задамо собі питання:
[b]Що потрібно для того, аби вважатися в Україні українським літератором?[/b]
Або точніше:
[b]Чи можна вважати вітчизняними письменниками тих, хто [u]пише не українською?[/u][/b]
І ще точніше:
[b]Чи етично Україні плекати двомовність (читай «російськомовність») в умовах неоголошеної, але фактичної війни з Росією?[/b]
[b]Чи прощати співвітчизникам їх усвідомлене чи мимовільне служіння ворогу?[/b]
Питання не прості. І ми, як народ [b]«поміркований», «толерантний»[/b] довгий час уникали відповіді на них.
А проте, давно доведено, що двомовність – це шлях до сепаратизму. Доки Україна «плекатиме двомовність», доти вона залишатиметься об’єктом російського впливу, зазіхань і агресії. Русифікація та підбурювання мовного конфлікту — це ті маніпулятивні технології, які Росія роками застосовувала в начебто незалежній Україні, щоб підтримувати проросійські настрої, розпалювати українофобію та сепаратизм і змушувати Україну поступатися своїми інтересами.
Тимчасом Росія на окупованих територіях активно викорінює українську мову. І в Криму, і на Донбасі активно прибирають українські написи, а головне — усувають українську мову з освіти, ліквідують україномовні школи. За українську мову там можуть ув’язнити, катувати і навіть убити. З усього цього добре видно, що Росія вбачає в українській мові величезну небезпеку. Туди, де поширена українська мова, російські загарбники й не рипнулися, а там, де її трішки — роблять усе, щоб її не було зовсім.
З історичної, наукової точки зору, поняття “російськомовний українець” не існує? Як не існує поняття італомовний іспанець, чи франкомовний німець. Просто існує категорія людей, що в процесі колонізації варварами прийняли колонізаторські правила. Тобто відмовились від рідної мови на користь окупанта. Те, що ми зараз говоримо російською – це виключно наслідок колонізації, а не історичний феномен.
Коли ми відмовимось від «рус.язика», ми не відлучимось від «великої культури» – ми покинемо табір вбивць і андрофагів.** Щодо московитського варварства – це не просто метафора, це незаперечний історичний факт. До другої половини 18-го століття в культурі і навіть в мові у московитів нічого вартісного не було. А все, що з'явилось потім, створили носії різних етносів.
Сама російська мова це була лише говірка від мови Руси(України). Видатний вчений-лексикограф Володимир Даль ( Козак Луганський) вже в назві основної своєї праці («Толковый словарь велікорусского наречія русского языка»***) точно визначив походження сучасного «рус.язика».
І російську літературу створили у своїй основі не етнічні росіяни.****
Навіть «їхнє всьо» – Пушкін – був нащадком ефіопських євреїв*****. “Черт догадал меня родиться в России…” – журився Олександр Сергійович.
Найбільший внесок в розвиток російської літератури зробили українці і євреї.
На території України народилось багато російськомовних письменників, яких найчастіше відносять до авторів російської літератури. Передовсім Микола Гоголь, Анна Ахматова, Михайло Булгаков, Максиміліан Волошин, Давид Бурлюк, Микола Бурлюк, Божидар, Борис Чичибабін, Микола Ушаков, Леонід Кисельов, Леонід Вишеславський, Микола Носов, Михайло Матусовський, Віктор Некрасов, Гелій Снєгірьов, Ірина Ратушинська, Ігор Померанцев і т.д..
А ось поети і письменники єврейського походження, які розвивали російську літературу: Мандельштам Осип, Уткін, Каверін Веніамін, Інбер, Алігер, Антокольський, Маршак, Коган, Самойлов, Межиров, Слуцький, Бродський, Рейн, Сапгир, Липкин, Левітанський, Городницький, Горін, Улицька , Рубіна, Дмітрій Биков і т.д.
На території України народилось багато російськомовних письменників єврейського походження, яких найчастіше відносять до авторів російської літератури. Лише деякі імена:
Ісак Бабель, Лівшиць Бенедикт, Саша Чорний, Пастернак Борис, Ільф Ілля, Кірсанов Семен, Багрицький Едуард, Михаил Светлов, Еренбург Ілля, Михайло Зощенко, Євген Петров, Валентин Катаєв, Ілля Еренбург, Гроссман Василь, Михайло Жванецький і т.д.
Навіть Толстой, хоч і від самого Рюрика веде родовід, але теж не кацап. А ще німці Фонвізін, Дельвіг, Кюхельбекер, Блок, шотландець Лермонтов, італієць Тютчев ... – всіх не перелічити.
Помітна участь у російській літературі і письменників татарського походження: Державін, Карамзін, Аксакова, Тургенєв, Купрін. Вони не тільки писали і мислили по-російськи – вони створювали російську словесність, формували російську мову і ставлення до російського слова.
А ось лише деякі імена (на які я натрапив в Інтернеті) авторів сучасної [b]української російськомовної[/b] літератури: Олександр Кабанов, Анастасія Афанасьєва Леонід Борозєнцев, Євгенія Баранова, Максим Кабір, Олексій Торхов, Олександр Мардань, Наталя Ворожбит, Марія Ладо, Максим Курочкін.
Письменники-фантасти Марина та Сергій Дяченки, Андрій Валентинов, Яна Дубинянська, Генрі Лайон Олді (псевдонім творчого тандему Дмитра Громова та Олега Ладиженського), Олександр Зорич, Юрій Нікітін, Андрій Дашков та Володимир Арєнєв – з України пишуть російською мовою.
В сучасній [b]російськомовній українській [/b]прозі можна виділити три покоління. Старше покоління: Етері Басарія, Валентина Єрмолова, Анатолій Крим, Володимир Бушняк, Станіслав Славич. Середнє покоління: Сергій Пономаренко, Лада Лузіна, Марина Муляр, Євгенія Чуприна, Хелена Томассон, Володимир Нестеренко, Сергій Головачев, Андрій Краснящих, Юрій Цаплін, Олександр Сидоренко. Молоде покоління: Яна Дубинянська, Олена Мордовіна, Ада Самарка, Платон Бєсєдін, Всеволод Непогодін, Симона Вілар.
Велика кількість авторів народжених в Україні працюють в рамках російської літератури і мало пов’язані з Україною. Наприклад народжена у Львові авторка детективів Олександра Марініна, народжений в Івано-Франківську поет Олексій Цвєтков та інші.
2014 року журнал «Шо» оприлюднив списки найкращих російськомовних українських авторів на думку опитаних експертів. До списку найкращих поетів увійшли: Олександр Кабанов, Борис Херсонський, Андрій Поляков, Наталія Бельченко, Ірина Євса, Анастасія Афанасьєва, Олексій Зарахович, Максим Бородин, Ілля Риссенберг, Максим Кабір, Олександр Моцар, Євгенія Чуприна, Ігор Померанцев, Євгенія Більченко, Станіслав Мінаков.
Список найкращих прозаїків склали: Андрій Курков, Олексій Нікітін, Володимир Рафієнко, Андрій Краснящих, Яна Дубинянська, Уляна Гамаюн, Інна Лісова, Маріанна Гончарова, Володимир Нестренко, Володимир Аренєв, Андрій Пічахчі, Еліна Свенцицька, Олександр Сидоренко, Сергій Соловйов, Юрій Цаплін.
Це далеко не весь перелік імен письменників і поетів, які живучи в Україні працюють на розвиток російськомовної літератури. Українці в найбільшій мірі можуть пишатися таким своїм інтелектуальним продуктом як –[b] «русская литература».[/b]
Можете собі уявити, що було б, якби всі ці люди писали українською мовою. Мова - не тільки наслідок, а й причина всього, що відбувається з народом. Мова – це і є народ. Мова - це зброя, яку дав людині Бог. А ми, не зумівши боронитися за допомогою мови, маємо брати до рук автомати. (Ракетно-ядерну зброю українці також подарували московитським «братам», як і мову.)
------------------------------------
Та повернімося до Ірини Іванченко. Вона чудово володіє українською мовою. Нею написано навіть декілька віршів українською. Наведу тут один, який сподіваюсь незабаром звучатиме романсом на мою музику.
[i]
[b]Ірина Іванченко[/b][/i]
РОМАНС
[i]Як важко мені з Вами — день у день
похмурим, наче вітер невітрильний.
Ні радощів моїх, ані пісень,
ані порад Вам зовсім не потрібно.
Ви їдете — немов чиясь рука
нам ворожила відстані і втечі.
А все ж чекання Вашого дзвінка —
як виглядання зірки у Святвечір.
Та марно ждати дива із небес —
таке життя, такий неспільний устрій…
Я так боюся викрити себе
чи поглядом, чи порухом назустріч.
Сховати сум на сьомих небесах
та зимувати порізно, як завше…
Я там не йду, де найкоротшій шлях
напевне перетнувся би із Вашим.
Хай буде так — подалі від журби
і осторонь від Вашої дороги…
Як мрію я, щоб здогадались Ви
про всі мої страхи й перестороги.
[/i]
======================
10.01.2016
----------------------------
При написанні замітки використано інформацію з Інтернету
* – в дужках указано номер сторінки в збірці.
** – Грецький історик Геродот (484–425 до Р. X.) пише, що на північ від Скитської держави (на просторі теперішньої Московщини) жив народ андрофаґи (що означає «людожери»). Геродот вказує, що андрофаги мали найдикіші звичаї серед скіфів та їхніх сусідів, у них не було ні прав, ні законів. Вони були войовничими і не дотримувалися норм права тих часів.
***–
[img]https://v1.std3.ru/cb/7e/1428517491-cb7e2695c3ec02e293245311b21f1834.jpeg[/img]
**** – http://for-ua.com/authornews/2010/10/28/145305.html
*****– Його справжнє прізвище – Пушкінд – http://malech.narod.ru/fakt4.html
=======================================
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640732
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.02.2016
ptaha
[i] Паперовий змій[/i]
Розкришивши в небі лід,
взявши радість на крило,
паперовий змій летить
білим птахом за вікном,
залишає слід у весни -
до мого дитинства шлях,
де з Мізинчиком Телесик
чумакують по степах.
Рветься паперовий птах,
ніби просить: не тримай.
Тане цяткою в літах:
- Повернуся! Виглядай!
Залишає слід у весни -
До мого дитинства шлях.
Вже веде синів Телесик
Десь по сонце на стовпах.
-----------------
горлиця
[i] Де ж ти доленько моя[/i]
Де ж ти доленько моя,
Де стежини щастя слід!
Крутиш шлях мого життя,
Мить весни і знову лід!
Чом весна така коротка,
Блисне променем в саду.
Під вінець пішли дівчатка,
У них щастя, а я жду!
Нічка, плахта, темнота,
Поховалися зірки.
Щастя пташкою літа,
Там де сховані роки.
Стукає зима, не в жарти,
Сипле снігом навкруги.
Та журитися не варто,
Ще прочищу береги!
-------------
Білоозерянська Чайка
[i]Співає юність[/i]
В струнах ніжно плаче дощ,
Перебором кличе знов
В спогад серця - сльози площ -
В нашу втрачену любов.
Ро́ки - птахи перелітні-
Тануть вирієм в очах.
В них - кохання нерозквітле,
ще купається в дощах.
Разом - змоклі ти і я,
Прошу хмару: не розтань,
Бо кохання-янголя
Б'ється в краплях між світань.
Грай же дужче, гітаристе,
Щоб веселка в небокрай.
Почуття юнацьке чисте
В дивних нотах нагадай...
...Серце струни рвуть пробач...
Краплі, мов серцебиття.
Під гітари срібний плач
Розгубили почуття.
Та звучать гітари струни
У буденності речах.
Ти прислухайся: то юність
Нам співає у дощах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2016
Виконали пісню на слова Світлани Костюк «За гранітним вітром» учні Нововолинського ліцею 2-го грудня 2015 р. у Нововолинську, в Палаці культури на творчому вечорі Світлани Костюк під назвою “Є цінність життя в неповторності кожної миті”.
----------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ize-5ePylzE[/youtube]
----------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9QWEm7_1ktg[/youtube]
За гранітним вітром – висохла трава…
За похмурим сонцем – надмогильна тиша…
Ненька Україна зранено-жива
Хлопчикам загиблим заповіти пише…
Хлопчикам полеглим маки відцвітуть…
У полях далеких ворон досі кряче…
Вантажі двохсоті…роздоріжжя й путь…
І оте знайоме: потерпи, козаче…
У туманнім небі цятки журавлів….
На душі неспокій і тяжка молитва…
Важко проводжати на той світ синів…
Бо іще не час їм…бо триває битва…
Ой матусю мила, як тобі тепер…
На шматки роздерта, розіп`ята всує…
Доки дух свободи в серці не помер –
Закричу над світом, може хто почує…
---------------
Фонограму можна прослухати тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626906
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2016
Слова - Олександр ПЕЧОРА
Запис і виконання - Володимир Сірий (Рідний)
---------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qDxrQI9Btww[/youtube]
Відлітають з гнізда пташенята,
а на крилонька пам’ять беруть.
Важко доленьку наздоганяти,
нелегка ж простирається путь.
Як же часто мене доля била!
Походив, побродив, політав…
Рідна ж хата – повік буде мила.
Звідси в світ йде дорога свята.
Кожна пташечка свій має голос.
Має вартість свою кожна мить.
Скільки всякого скарбу навколо!
Таємниче про це сад шумить…
А повітря густе і духмяне
бадьорить, веселить і п’янить…
Щедрий спомин оцей не зів’яне.
Рай наземний Господь боронить.
В рідний двір, де любисток і м’ята,
повертаюсь на крилоньках мрій.
В рідну хату, де мама і тато,
де негаснучих споминів рій…
Як би доля мене не сварила, –
рідне хатнище радо віта.
Тут лікую поранені крила.
Тут Вітчизни моєї вівтар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638357
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.01.2016
Дерев печальних темні силуети,
Птахів безшумнокрилих перельоти,
Гірських хребтів химеристий декор,
В червоних скелях таємничі гроти,
Один із них нагадує собор,
Розмитий контур місяця вгорі,
Кудлаті хмари в неба фіолеті –
Усе навкруг довершеністю дише,
Все це́ до серця припада мені:
– Хто сотворив казкову цю красу?
У відповідь мені лунає тиша.
Мовчання – краща відповідь дурлу́.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636629
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.01.2016
Валентина Малая
ПІСНЯ ДЛЯ ВИПУСКНИКІВ
(1-ий куплет співають хлопчики,або 1 хлопчик )
В школі навчання - прекрасна пора.
Це золоте і щасливе дитинство
Там ми-малеча й іще дітвора
школа для нас-то святе королівство!
Юності вітер кудись нас несе,
Ми спішимо стати зрілими швидше
Ми біжимо по своЄму шосе-е
І поле життя посміхається нам…
П Р И С П І В
Ти у вальсі мене закружляй
Наш весняний щасливий розмай…
Ти у вальсі мене закружляй.
На-аш весняний щасливий розмай…
(2-ий куплет співають дівчата,або 1 дівчинка )
Нас зустрічає доросле життя,
Що-ось готує для кожного доля
Також чекають нові відкриття
Буде дорослішать сила і воля…
Юність прекрасна, зажди,почекай
Мить ця чарівна залишся зі мною,
Я танцюватиму вічно з тобою,
О, Юність прекрасна, зажди,почекай!!
П Р И С П І В
Ти у вальсі мене закружляй
Наш весняний щасливий розмай…
Ти у вальсі мене закружляй.
На-аш весняний щасливий розмай…
(3-ий куплет—повтор 1-го,
співає весь клас випускників, або дует )
В школі навчання - прекрасна пора.
Це золоте і щасливе дитинство
Там ми-малеча й іще дітвора
школа для нас-то святе королівство!
Юності вітер кудись нас несе,
Ми спішимо стати зрілими швидше
Ми біжимо по своЄму шосе-е
І поле життя посміхається нам…
П Р И С П І В
Ти у вальсі мене закружляй,
Наш весняний щасливий розмай…
Ти у вальсі мене закружляй.
На-аш весняний щасливий розмай…
------------
Віталій Назарук
ВАЛЬС НА ЛУЗІ
Падали зорі в нічних небесах,
Роси сіяли яскраво на лузі.
Плаття червоне, немов паруса,
Звало у світ невідомих ілюзій.
Ти пригорнулась мені до плеча,
Залупотіли червоні вітрила,
Нам соловей ніжний вальс посилав,
Наші серця в поцілунку кружило.
Приспів:
У житті це був перший наш вальс,
У житті це був перший наш вальс,
У житті це був перший наш вальс,
На який ми так довго чекали…
Наче метелики ми поміж трав,
В вальсі кружляли у росах холодних.
Я твого, люба, кохання бажав,
Ти ж не давала надій мені жодних.
Вальс дарував у гаю соловей,
Зорі і роси були нам за свідків.
Я тебе, мила, горнув до грудей.
Місяцю хмари ховали завидки…
Приспів.
3-ий куплет—повтор 1-го
Приспів.
-----------------
ptaha
Стріли Амура
Ранок стрічає байдужий хайвей,
Лічить таксі кілометрохвилини.
Так, я втекла. Ти забудеш мене.
Знаєш, кохання таке швидкоплинне.
Змелються дні заметіллю на сніг,
Пам'ять морозом візьметься на скронях.
Сивий Амур на замерзлім вікні мені
Креслить калинове серце стрілою.
Приспів:
Тиша тук-тук-тук все стучить, тук-тук-тук.
Чую голос твій крізь завію розлук.
Коридором згадок – назустріч: Я тут!
А телефоном - луна: ту-ту-ту…
Сплять голубами від тебе листи –
Оберігають надій літаргію.
Поруч із ними – мої, які ти
(Так було треба, повір!) не отримав.
Змелено дні заметіллю на сніг.
Пам'ять з роками пішла за водою.
Тільки Амур на замерзлім вікні мені
Креслить посивіле серце стрілою.
Приспів.
Зустріч признач в паралельних світах,
Де ні жалі не живуть, ні образи.
Хай приховає туман забуття
Зморшки на серці від зайвої фрази.
Вибілить душі нехай снігопад,
І подарує нам янголів крила
Вічний Амур, проведе нас у дивний сад,
Той, де серця не понівечать стріли.
Приспів.
--------------------------
Олександр ПЕЧОРА
ЖАДАНИЙ ВАЛЬС
Ти говорила: "Гляди, не влюбись".
Ще й нахвалялася пальчиком грізно.
Раптом в очах я твоїх утопивсь!
А спохватився, – було уже пізно.
Ти пригорнула душею мене,
лагідно серце тулилось до серця.
Щастя вернулося, нам усміхнулося.
Долею суджене нас не мине.
Приспів:
Щоб вогонь кохання ніколи не гас,
хай не умовкає жаданий цей вальс.
Сонячно-яскравим предивним стає
справжнє кохання єдине моє.
Щире кохання не купиш за гріш.
Досі ми порізно щастя шукали.
Як же чарівно проймає нас дріж,
очі іскряться й за чашкою кави!
Стрілися двоє на стежці одній,
думи свої принесли сокровенні.
Мрії таємні вже стати взаємними
схожі й несхожі, і трішки чудні.
Приспів.
То ж полони мене й не відпусти.
Ще й кулачком посварися грайливо.
Жодної миті вже не пропусти.
Боже ж, яка ти красива й щаслива!
П’янко з криниці любові напивсь.
У надвечір'ї горить зірка рання.
Справжнє кохання – оте, що останнім є.
Ти говорила: "Гляди, не влюбись!.."
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636310
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2016
Чорніє ліс притихлий вдалині
і сірі скелі дихають туманом.
У ньому дальній краєвид розтанув…
А ти, холєра, знов сказала «Ні!»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2016
[img]https://s-media-cache-ak0.pinimg.com/originals/9c/62/ae/9c62aea09cc4248e7c1f2faed218238b.gif[/img]
В натовпі різноманітних калік
кожен по-своєму згадує маму.
Хочеться втрапити в браму до храму,
що у думках манячи́ть віддалік.
Важко чомусь зберегти рівновагу
сходинки так і пливуть із-під ніг.
Розмисли відволікають увагу
про мудроту́ непрочитаних книг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634780
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 10.01.2016
[b]Станіслав Бондаренко[/b]
[u][b] «Вогонь майданів і магнатів»[/b][/u]
[u]Київ-2015[/u]
[i][b]Видавництво «Український пріоритет»[/b][/i]
Ще тільки почавши читати поетичну збірку Станіслава Бондаренка «Вогонь майданів і магнатів», презентовану мені автором, я відмітив, що є в його стилі щось від футуриста Веліміра Хлєбнікова. Моє припущення підтвердилось, коли і сам Станіслав згадав поета (Голову Земної Кулі) і його Всесвітній Уряд Творян(стор.79).
Помічаю риси притаманні хлєбніковському кубофутуризму, а саме:
– Відхилення від звичних норм віршованої мови, екпериментаторство.
– Пошуки розкріпаченого, нестандартного слова, своєрідного стилю, химерної мови.
– Орієнтація на плакатність художнього матеріалу не стільки на соціальну, скільки на авторську.
Та Станіслав Бондаренко не лише на це спирається, але по-своєму розвиває згадані прийоми і тенденції – винаходить власні жанри, паліндроми, неологізми.
Хлєбніков винайшов свій жанр «[u]сверхповесть[/u]». У Станіслава Бондаренка є свій винахід – нова літературна форма – [u]поема-кліп[/u].
Хлєбніков в поемі «Разін» з підзаголовком «заклятье двойным теченьем речи, двояковыпуклая речь» написав чотириста рядків паліндромів.
Станіслав Бондаренко довів, що теж є майстром паліндромів ще в 2011 році збіркою «Кирилиця київських вулиць», де представив їх в цілому розділі «ПАЛІНДРоскоші».
Кубофутуристи-живописці полюбляли зображувати частини тіл, розрізи. А футуристи-мовотворці, очолювані Хлєбніковим, розчленовували, розрубували слова, грались їх частинами, створюючи химерні сполучення ( і називали це «заумь», або «заумный язик»).
Станіслав Бондаренко теж іноді не проти побавитись розбивкою слів, і своїм оригінальним баченням розважає читача. Наприклад, препаруванням слова «[i]рай-ад-міні-страція[/i]» показує всі складові цієї установи. Слово «[i]міль-яр-дер[/i]» трактує один з персонажей поеми-кліпа– «[i]це міль, ярдами і кілометрами пожираюча душі й тіло[/i]».
Поет винаходить, або підхоплює випадково почуті неологізми –[i] фелічитач, співщастя, білбординці, бандовлада, ментокат, брехіонали, ліліпутін[/i].
Він розширює словарний запас сучасної української поезії новітніми словоо́бразами –[i] білборди, наркота, гебісти[/i], включає іншомовні слова – [i]money, everybody, so so, scribe[/i], і вислови – [i]donnerwetter, tabula rasa, besa me mucho, qui pro quo[/i], абревіатури – [i]СМС, ЗМІ, АКМ[/i].
Є декілька яскравих образів. Наприклад, «[i]двоногі колорадські жуки[/i]».
Поезія Станіслава Бондаренка може видаватись шорсткою, кострубатою, колючою. Та що тут скажеш – яке життя така й поезія. А життя зараз не причесане, пекуче, часи не солодкаві, а гіркі.
Можливо, саме сучасне життя підказує і нові літературні форми та жанри – поема-кліп, СМС-переписка, електронне листування, телефонні дзвінки.
Мозаїчність нового часу підказало автору і колажність побудови його творів – чергування віршів, прози, листів, роздумів, щоденників ([i]щонічників[/i]), проектів ([i]музею жертв геноциду[/i])(61)*.
Щодо побудови збірки Станіслава Бондаренка «Вогонь майданів і магнатів». Книга містить лірику останніх літ (розділ «Шанси чинів і шанці бійців»), а також три поеми-кліпи.
В першій (філософській) поемі-кліпі «Гірка розмова з Європою, або таємниці наших літер»(25)* поет не лише пояснює наше прагнення в Європу, а ще й виставляє їй свій рахунок за подвійні стандарти, і, не сказати б зневагу, швидше, неуважність до України.
Ось найболючіше:
«[i]Ешелони з хлібчиком за валюту
з України слав тобі скромний Сталін –
це коли мільйонами пухли люди:
ти не подавилась, а їх не стало.![/i]»(33)
В другій (психологічній) поемі-кліпі «Пікнік із мільярдером, або Травми трав»(51) йдеться про природу людини. Скільки вже написано і сказано про гріховний, згубний потяг людини до багатства, накопичення.
«[i]Знаєте, все одно в фіналі – лише тире
поміж дат на пам’ятнику, тере-дере…[/i]»(55)
Але людська природа залишається незмінною. Доки людина бідна, вона висловлює мудрі думки про те, що щастя не в грошах. Але як тільки з’являється спокуса збагачення, привласнення – більшість змінює свою «хвілосохвію». Чи можливий взагалі діалог між поетом (інтелектуалом) і магнатом (олігархом)? Адже вони розмовляють на різних мовах. Чи можливо духовний потенціал народу об’єднати з капіталами багатіїв і направити в одному векторі для досягнення єдиної вищої мети? Щоб, наприклад, забудовники Києва думали не лише про власне збагачення, а і про людей, які в ньому живуть, про збереження історичної пам’яті.
«[i]Тоді ще Київ не скам’янів
від з’яви блудних своїх синів,
очей Горгони, приблудних мерів:
ще не косила різня садів,
не крили плиткою трави скверів –
ніякий бізнес не сатанів.
Ще архітектори – АРХІВАРВАРИ –
Не годувались… бетонним варивом.[/i]»(58)
---------------
В третій (історично-детективній) поемі-кліпі «Майдани і магнати, або Магія магми» (83) – своєрідне продовження «Пікніка із мільярдером». Дійові особи ті ж – поет і олігарх. Є й декілька нових. Наприклад, бувший «афганець» Борода. Майдан створив ситуацію, де одними лише розмовами не обійдешся. Олігархам треба було визначатися, з ким вони – з офіційною владою, що дискредитувала себе не лише зажерливістю, злодійкуватістю, а ще й прислуговуванням диктатору сусідньої держави-монстра чи все-таки з народом. Всі (поет, мільярдер, Борода) об’єднуються для боротьби, всі готові до самопожертви в ім’я свободи і гідного, достойного життя (хоча зрозуміло, що [u]гідним і достойним [/u]життя кожен розуміє по-своєму).
В цьому кліпі найбільше прозових вкраплень, що підсилює враження репортажності, хронікальності, кипучості «магми Майдану».
[u]Про початок Майдану[/u]:
«[i]Осінь: круті летять на Канари,
а в центрі столиці – мільйонний крик:
«Зека на нари! Зе-ка-на-на-ри!»
А зек у палаці, від нар відвик...[/i]»(85)
[u]Про загиблих[/u]:
«[i]Лежать – блаженні і невинні.
Стоїть мовчання нелукаве.
І – громом: «Слава Україні!»,
і відгомін – «Героям слава!»
Ця гречна галицька галузка
на древнім древі України
і східна ця – не вся ще в друзках –
сплелися майже при корінні...
Як велетенські кобзи, труни:
за кожним по сто тисяч плаче,
і натяглись між нами струни,
тепер за кожним «Плине кача[/i]».»(109)
--------------------------
[u]Про вклад українства в розвиток демократії:[/u]
«[i]І сказав поранений сивий пан:
„З того, що у людства ще не було,
ми дали Козацтво, УПА, Майдан –
людству з Україною повезло…”[/i]»(105)
[u]Про владу:[/u]
«[i]Українці щоразу спростовують класичну тезу про те, що народ має таку владу, якої він достойний, бо в нас влада майже завжди не достойна народу. Тому її перемагають. Та, зазвичай, переможуть і розійдуться, подарувавши перемогу новій владі, яка знову перетворює її на поразку. Отож, спростовуємо-спростовуємо, а ніяк не спростуємо – невже й тепер так?[/i]»(125)
Емоційно збірка викликає різнопланові почуття, що зумовлено конструкцією з міксту поетики, іронії, медитації, памфлетності, штукарства в грі словами.
Іноді написане Станіславом Бондаренком я відчував есеями в формі віршів.
Іноді ловив себе на відчутті, що ця поезія – продовження традиції трубадурів, кобзарів. А то здавалося, що його тексти так і просяться для виконання в стилі реп. (Що і зробив, між іншим, Ярослав Чорногуз, начитавши в стилі ритмічного речитативу два вірша «Європа вранішня» та «Шанси чинів і шанці бійців»). Є ще дві пісні написані на вірші з цієї збірки з цілком традиційною поезію – пісня-молитва «Молитва молодої» і громадянська лірика «Місце сили і місце болю».
------------
І на завершення. Традиціоналізм чи авангардизм, академізм чи експериментаторство, зрештою, не визначають чи буде «фелічитач» щасливим читаючи книжку. Все визначає талант автора. Станіслав Бондаренко – автор талановитий.
------------------
* – в дужках номер сторінки в збірці.
24.12.2015
Євмен Бардаков
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634661
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.01.2016
ptaha
Лічить кроки старенький годинник.
До Різдва – кілька срібних сніжин.
Із минулого запах цитринний
Гладить хутро красуньок ялин.
Стіл святковий змахне рушниками -
І, як диво, запахне кутя,
Примовляючи: Зірка над нами -
Тож родилося Боже Дитя!
Десь надворі лунають колядки.
Ходять Сонце із Місяцем вдвох –
Носять кожній родині на свято
Промінцями Любов і Добро.
Стіл святковий гостей пригощає,
І по колу кружляє кутя.
А згори Зірка всім сповіщає:
Народилося Боже Дитя!
Оживають портрети на стінах,
Зупиняється в просторі час.
Це вона – наша ненька Вкраїна –
У родину об\'єднує нас.
За святковим столом пригадаймо
Тих, що наше боронять життя,
Долі їм у Зорі попрохаймо,
Що явила нам Боже Дитя!
-------------------
горлиця
ЖУРАВЛІ
Знов летять журавлі понад степом,
В далинІ сумне чую кру – кру.
Чорні хмари зв`язалися кленом,
І журавка знов плаче - помру.
Ой, летіть журавлі, повертайте,
Батьківщина вас кличе назад.
То ж свій край на чужий не міняйте ,
Вас чекає гніздо своїх хат.
Так і я, повернусь в Україну.
Над Дніпром ту стежину знайду,
Де стрічала сліди журавлині,
І по них я в дитинство пірну.
Ох, ви сни, чародійні, бажані,
Сніться, сніться я тут відживу,
Бо лиш в мріях усе це кохане,
Хоч на мить я в душі воскрешу.
І пахучі степи й рідну хату,
Я до серця свого притулю,
Й тут засну, щоб уже не літати,
За далекі моря, в чужину.
Ой летіть журавлі, повертайте,
Батьківщина вас кличе назад.
То ж свій край на чужий не міняйте ,
Вас чекає гніздо своїх хат.
----------------------
Віталій Назарук
СОЛОВ’ЇНІ ГАЇ
Солов’ї цілу ніч не змовкають,
У квіту зеленіють гаї.
Вони нашу любов виглядають,
Де єднають серця солов’ї.
Приспів:
Миготять в небі яснії зорі
І любується Місяць здаля…
Білі хмари, як хвилі у морі,
Закохались в пісні солов’я.
А ми взявшись за руки з тобою,
Йдемо слухати в гай солов’я.
Сядем разом удвох під вербою,
Моя доле, єдина моя.
Приспів.
Соловей все співав нам про щастя,
Від цілунків п’яніли вуста,
Вітер в гіллі вербовім хитався,
Нас п’янила травиця густа.
Приспів.
----------------------
Сергій Ранковий
ОСІННЯ ЗУСТРІЧ
Розмалює скуйовджена осінь,
Мальовничі пейзажі свої,
А у небі захмаренім просинь,
Підморгне синьооко мені.
Розляглись попід ліс полонини,
Де журчать кришталеві струмки.
Ми з тобою зустрілися нині,
А у небі летять журавлі.
Пролунає відлунням сопілка,
І відчують серця резонанс.
З неба впаде замріяна зірка,
Як зорі промайне диліжанс.
Заіскряться у темному небі,
Нескінченно далекі зірки.
Я тихцем пригорнуся до тебе,
І згадаю роки молоді.
Посміхнеться розхристана осінь,
Розійдуться холодні вітри,
Розтріпають приховану просідь,
Нагадавши мені про роки.
Розляглись попід ліс полонини,
Де журчать кришталеві струмки,
Ми з тобою зустрілися нині,
А у небі летять журавлі…
--------------------
Олександр ПЕЧОРА
РІДНИЙ ДВІР
Відлітають з гнізда пташенята,
а на крилонька пам’ять беруть.
Важко доленьку наздоганяти,
нелегка ж простирається путь.
Як же часто мене доля била!
Походив, побродив, політав…
Рідна ж хата – повік буде мила.
Звідси в світ йде дорога свята.
Кожна пташечка свій має голос.
Має вартість свою кожна мить.
Скільки всякого скарбу навколо!
Таємниче про це сад шумить…
А повітря густе і духмяне
бадьорить, веселить і п’янить…
Щедрий спомин оцей не зів’яне.
Рай наземний Господь боронить.
В рідний двір, де любисток і м’ята,
повертаюсь на крилоньках мрій.
В рідну хату, де мама і тато,
де негаснучих споминів рій…
Як би доля мене не сварила, –
рідне хатнище радо віта.
Тут лікую поранені крила.
Тут Вітчизни моєї вівтар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2016
[i][b]Чатує в століттях Чернеча гора[/b][/i]
[u][i]Вісник четвертого поетичного конкурсу[/i][/u]
[u]Видавництво «Склянка Часу»[/u]
[i]Канів-2015[/i]
Отримав і з задоволенням прочитав Вісник четвертого поетичного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча гора». Вісник є спеціальним виданням. Проте ця збірка віршів – цілком достойний альманах хорошої патріотичної поезії.
Дуже вдало вибрано тему конкурсу – «Про рідний край», з висвітленням ролі «малої батьківщини». Це благодатний матеріал, де кожному є про що сказати, тим паче поету – творчій особистості, наділеній здатністю сприймати світ у поетичних образах. (Віршів не по темі майже немає.)
Читаючи конкурсні твори, можна вивчати географію України. В 137 віршах захопливі спогади і описи великих і малих міст, містечок і сіл рідної країни.
Вісник містить непогану добірку поезій з досить пристойним середнім рівнем. Звичайно, є вірші явно недопрацьовані авторами, з нецікавими текстами, банальними думками, затертими метафорами. Є декілька верлібрів (модного жанру євро-поезії). Трапляються слабкі рими, не завжди витримується метрика, є чимало русизмів. На жаль, знову зустрічаються друкарські помилки. Але в цілому збірка справляє дуже приємне враження. Через те, що вірші писалися авторами настроєними на одну тему, то іноді здавалось, що більшість поезій писала одна людина – Справжній Патріот. В кожнім вірші присутня позитивна поезія любові до рідних місць. Це можуть бути різні локації, з різною роллю в житті людини. Місця́, де ти народився, де пройшло дитинство; місця́, де був дім твоїх батьків, де прийшло перше (чи не перше) кохання; місця, де живеш ти, чи твої діти. Місця́ історичної пам’яті, просто мальовничі місця України.
І хоча в віснику зібрано твори одної тематики, проте все одно жанрово, сюжетно, стилістично, за рівнем майстерності вірші відрізняються.
Багато віршів, в яких пейзажна лірика передає роздуми і переживання автора – наприклад, Співак Наталія ( сторінка 120), Стасюк Микола (121).
Чимало віршів про місця де пройшло дитинство – сподобались: Гільчук Володимир(30), Кірій Олександра (60).
Є ліричні твори-елегії меланхолійного, сумного змісту – відмітив би Ущапівська Тетяна(128).
Є вірші близькі за звучанням до народої пісні – наприклад, Журенкова Лариса(49)
Є вірші-оди, вірші-думи, гімни (Решетняк Лілія (106))
Цікавий вірш-монорим Володимира Назаренка (95)
Простежується і варіативність підтем – від громадянської, національної, суспільно-політичної до елементів філософської лірики.
Звучить і родинна, і любовна тематика.
Зустрічаються елементи сатири, іронії, стьобу – сподобався оригінальний вірш автора Боісіда (20).
Навіть підлітково-бунтівний вірш Медвідь Олександри(85), що починається словами «Я ненавиджу Львів» насправді переповнений емоціями любові.
Є вірш-звернення до емігранта – Іванна Байда-Слободян(14)
Є спогади емігрантів про рідні місця – Генцельман Жанна(29), Маковець Оксана(79), Харченко Інна(132), Шевельов Марко(137)
Зауважень до збірки мало. Перш за все бажалося б, щоб розмір шрифта був більший. Адже 30% довжини сторінки залишилися незайнятими при дотриманні умови конкурсу –«обсяг вірша обмежується двадцятьма рядками». Інша справа, що знову у Віснику є твори, які перевищили вказаний ліміт рядків і їхні вірші зайняли всю сторінку.(Наприклад, на сторінках – 2, 20, 72). Це звісно дратує дисциплінованих авторів, бо багатьом з них довелося скорочувати свої вірші до обумовлених «п’яти чотирирядкових строф».
Ще раз повторюсь – переважна частина поезій представлених в Віснику поетичного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча гора» мені сподобалась. Якщо ж треба виділити лише три твори, то зупинюся на такому виборі: Геник Леся (28), Данилюк Наталя(38), Шевельов Марко (137)
------------------
Євмен Бардаков
25.12.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631242
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.12.2015
[i](сумна пісня)[/i]
За гранітним вітром – висохла трава…
За похмурим сонцем – надмогильна тиша…
Ненька Україна зранено-жива
Хлопчикам загиблим заповіти пише…
Хлопчикам полеглим маки відцвітуть…
У полях далеких ворон досі кряче…
Вантажі двохсоті…роздоріжжя й путь…
І оте знайоме: потерпи, козаче…
У туманнім небі цятки журавлів….
На душі неспокій і тяжка молитва…
Важко проводжати на той світ синів…
Бо іще не час їм…бо триває битва…
Ой матусю мила, як тобі тепер…
На шматки роздерта, розіп`ята всує…
Доки дух свободи в серці не помер –
Закричу над світом, може хто почує…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626906
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.12.2015
[i]Світлана Костюк[/i]
[u][b]«Траекторія самоспалення»[/b][/u]
[i][b](Щоденникові записи у віршах)[/b][/i]
Чернівці– 2015
[u]Видавництво «Букрек»[/u]
Я не спеціаліст в питаннях футурології, прогнозування, гадання, трансового контактерства, віщунства і тому подібних містичних практик.
Проте я давно знав про феномен профетизму* (передбачення) в літературі, поезії, цікавився фактами літературного передбачення і намаганнями його пояснити.
Всім відомі безліч прикладів описів в фантастичній літературі різноманітних технічних новинок, винаходів і наукових теорій за багато років наперед до їх винаходу і втілення в життя.
Ось лише невеликий перелік імен письменників-фантастів, що зробили в своїх творах наукові передбачення - Жюль Верн, Герберт Уеллс, Хьюго Гернсбек, Карел Чапек, Едвард «Док» Сміт, Олдос Хакслі , Мюррей Лейнстер, Артур Кларк, Айзек Азімов, Ніл Стівенсон, Клиффорд Саймак, Роберт Хайнлайн, Рей Бредбері, Девід Брін, Ларрі Нівен, Дуглас Адамс, Фрэнк Герберт, Уільям Форд Гібсон, брати Аркадій і Борис Стругацькі, Кір Булічов та багато, багато інших. **
Хтось скаже – передбачити наукове відкриття неважко, досить знати в якому напрямку працюють вчені-сучасники.
Гаразд полишимо техніку. Візьмемо інші приклади.
Джордж Оруелл – в своїх романах-антиутопіях «1984» і «Ферма тварин» передбачив жахи тоталітарних режимів майбутнього.
Достоєвський в своєму «Щоденнику письменника» в 1877 році детально описав події 1917 року за сорок років до їх початку.
В пророчій антиутопії Олександра Богданова «Червона зірка», автор ще в 1904 році передбачив не тільки риси майбутнього тоталітарного правління, але й навіть його символіку, винесену в заголовок роману.
Скептики і тут заявлять, що історичні процеси рухаються по спіралі і, знаючи політичну обстановку в світі, передбачити деякі події зовсім просто.
Нехай так. А як тоді пояснити літературні передбачення подій не пов’язаних ні з науковим, ні з історичним поступом. Як пояснити передвіщення імен, дат? Прикладів їх є чимало. Ось лише декілька з них.
У 1858 році А.Дж.Телбот написав комедію «Чез Богуславський», в якій його герой викрадає картину з паризького Лувру. Багато хто дивувалися, чому він дав своєму героєві таке дивне польське прізвище. 15 серпня 1939 людина саме з таким прізвищем викрала картину з Лувру.
Роман Моргана Робертса «Марнота» виданий в 1898 році, описує гігантський пароплав «Титан», що відправився в плавання через Атлантику і зазнав катастрофи. Тепер ми легко впізнаємо в ньому прообраз легендарного «Титаніка», який затонув в 1912 р. і спочатку теж називався «Титан».
В оповіданні радянського фантаста Нікольського, опублікованому в 1928 році, розповідається, що перша атомна бомба буде підірвана в 1945 році. А в 1928 році ні фізик-експериментатор Резерфорд, ні фізик-теоретик Ейнштейн ще не вірили в можливість перспектив використання атомної енергії в найближчі сто років.
Ну, подумаєш – це лише випадковий збіг! – знову скажуть мені тверезомислячі. Все ж, приголомшливих у своїй силі художніх прозрінь письменників про події прийдешньої епохи занадто багато, щоб можна було пояснити їх простим збігом.
А як тоді сприймати факти передбачення письменниками, а особливо поетами, власних біографій. В ряду надзвичайних прозрінь – рядки деяких поетів про власну загибель.
Міхаіл Лєрмонтов у вірші «Сон» за рік до своєї дуелі на Кавказі писав:
[i] В полдневый жар в долине Дагестана
С свинцом в груди лежал недвижим я;
Глубокая еще дымилась рана,
По капле кровь точилася моя.[/i]
Ніколай Гумільов «побачив» в одному зі своїх віршів ремісника, який виготовляв кулю, призначену для нього.
[i] Им пуля отлитая отыщет грудь мою. [/i]
Так і сталося: Гумільов був раптово заарештований і без суду розстріляний чекістами.
Пророцтво для української поезії – рідкісне явище. Після Шевченка ця місія нікому більш не випадала.
У поемі "Неофіти" чи не в кожній строфі вгадується алегорія, де сучасні “неофіти” постали проти сучасного Нерона.
[i]Подай душі убогій силу,
Щоб огненно заговорила,
Щоб слово пламенем взялось,
Щоб людям серце розтопило,
І на Украйні понеслось,
І на Україні святилось
Те слово...
……………
Горить
І день і ніч перед пенатом
Святий огонь[/i] (чим не алегорія палаючої вулиці Грушевського?)
Шевченко має ознаки Пророка, який часто промовляє до свого народу від імені й голосом Бога. Він ніби виступає посередником між народом і Богом, котрий виконує свою місію:
[i] Буде бите
Царями сіянеє жито!
А люде виростуть. Умруть
Ще не зачатиє царята...
І на оновленій землі
Врага не буде супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі. [/i]
Омріяна колись Пророком ідеальна Україна з часом поступово матеріалізується зусиллями поколінь тих, хто цю мрію підхопив і на практиці реалізовував.
В творчості кожного більш-менш видатного поета можна знайти передбачення, цікаві збіги, паралелі, пророцтва. Взяти хоча б творчість Івана Франка. Можливо це, знову ж таки, лише випадковий збіг, але в нього є вірш «Беркут», в якому він виводить «[i]Мов над життям грізний, невпинний образ смерти[/i].»
В вірші є такі рядки:
[i]Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте!
За те, що в груді ти ховаєш серце люте,
За те, що кров ти п’єш, на низьких і слабих
З погордою глядиш, хоч сам живеш із них;[/i]
Напрошується аналогія зі злощасним міліцейським спецпідрозділом «Беркут», що збещестив себе силовим розгоном Євромайдану.
«Українським Нострадамусом» називають козака-лірника Мусія Вернигору. Наприкінці 1760-х років староста містечка Корсунь записав деякі з його численних пророцтв. Серед головних пророцтв Лірника – загибель Польщі як держави, а потім її відродження, Велика французька революція і війни Наполеона та пророцтво про кращий день для вільної України. У тих пророцтвах – безліч деталей, які вражають точністю передбачень. Найголовніше ж для нас пророцтво Вернигори про Україну починається словами: «Наша нація здобуде роль у Європі…». Віщун каже про спільне духовне відродження поляків та українців в об’єднанні народів Європи. Далі пояснюється, коли це трапиться: – «Навесні непарного року, сума цифр якого рівна п’яти». Таким роком може стати 2021-й. Після угоди України з ЄС про асоціацію у 2013 році чому б і не сподіватися, що через 8 років, 2021-го остаточно увійдемо до Євросоюзу?
Щодо самого Нострадамуса з пророцтвами вдягнутими у форму чотиривіршів-катренів. Вони навмисно затемнені каламбурами і грою слів, ілюзіями і натяками, граматичними хитрощами і прихованими анаграмами***. Спроби відшукати сенс у пророчих римах цього поета епохи Ренесансу приводили кого до слави, кого до насмішок і помилок, або й загибелі. В багатьох випадках інтерпретатори не можуть зрозуміти, чи вже збулося те чи інше пророцтво чи ж йому ще тільки належить здійснитися в майбутньому. Ось катрен, що нібито стосується України:
[i]Закон Мора поступово загасне,
Потім другий більш спокусливий,
Борисфен першим прийде встановити
талантами й мовою привабливий закон.[/i]
(катрен XCV, центурія III)
Ви щось зрозуміли? Я теж ні. Ясно лише, що потрактувати цей набір слів можна як завгодно.
Намагатись пояснити явище профетизму, як особливої властивості поетичного мистецтва, звичайно можна. Для цього треба розводитись про інтуіцію, здатність входити в особливі стани сприйняття, пословоблудити про пси-резонанс, що дозволяє свідомісті фільтрувати інформацію, відсіювати непотрібне, не головне, з того що приходить зовні і зсередини. Та я не буду стомлювати читача. А такий розлогий вступ зробив лише для того, щоб пояснити чому мене особливо зацікавила нова збірка віршів Світлани Костюк «Траєкторія самоспалення». Мені здалося, що в її поезії відчувається присутність трансцендентного**** досвіду, тобто інструментарію профетизму і автопророцтва.
Книга складається з трьох розділів: “[b]Майданне[/b]” – соціальна (швидше, громадянська) лірика, “[b]Особисте[/b]” – інтимна (швидше, інтроспективна*****) лірика, “[b]Переклади[/b]” – підбірка віршів поетеси перекладених на інші мови (англійську, польську, російську).
Я читав книжку «Траєкторія самоспалення» знаючи, що деякі вірші («Невеселі роздуми», «Материнські голосіння») з першого розділу – «Майдан» – були написані, коли Майдан ще був мирним. Наведу весь вірш, щоб можна було відчути той біль і крик душі поетеси:
[i][b]Невеселі роздуми[/b][/i]
[i] розгойдані зорі над сивим смерканням століть
а ще різнобарвні майдани на київській площі
і так Україні цей безлад постійний болить
і так вона вірить у наші прозріння і прощі
мадонна чорнобильська плаче сухими слізьми
Перун і Дажбог заніміли від фальші та злості
лукавих героїв яким не дивуємось ми
прибиті журбою без духу свого й високості
героїв багато пророків як завше нема
чужа напівправда для нашого вуха миліша
а в селах поліських якась напівдика пітьма
фатальна якась навісна і щоразу густіша
спустошено землі у клубі колишнім пивбар
а очі бабусь вже не горнуться більше до неба
за кожну ідею ціна ніби йдеш на базар
молитва і та як повинність уже не потреба
а вітер розхристаний стогне в забутих лісах
ночами вивозяться сосни на бартер на гроші
і відчай гіркий поселяється в наших серцях
хоч гасла лунають гучні й обіцянки хороші
без віри куди тільки вірити важче щораз
політики в душах уже наслідили надовго
на кручах Дніпрових криваво ридає Тарас
про наше гірке безталання розказує Богу[/i]
(17)******
Читаючи вірші, цікаво досліджувати процес творення поезії, зринання поетичного образу з глибин колективного підсвідомого та несвідомого.
[i]Не вмерла ще...не вмерла ще...не вме...
Хіба та смерть - нав`язлива ідея?..
А з півночі не вітром - матом дме...
І я не знаю - хто я...як я...де я...
Хтось каже : жий на західний манер.
Витає привид - матінка-Європа...
Народ надіється, що він іще не вмер...
Політикам – свої дрібні турботи[/i]
(В першому, не редагованому варіанті цей рядок звучав більш влучніше: « [i]Політикам - своя важніша "ж.опа"[/i]).
(21)
Зрощення поезії і життя – феноменальне явище найвищої самототожності митця і життєвості поезії.
[i] наливаються кров’ю очі нової доби
щось втрачає душа у скаженій оцій круговерті
і ростуть домовини так рясно як в лісі гриби
і стає страшнувато бо ми вже звикаєм до смерті[/i]
(33)
У процесі свого розвитку нація втілює в життя і розвиває міфи, які лежать в її основі доти, доки не вичерпується повідомлюваний ними психологічний заряд.
[i]зіщулилася правда у кутку
над нею ще не вицвілі біг-борди
хоч маски інші та ті самі морди
і воля що конає в сповитку[/i]
(38)
Явище профетизму не є суто мистецьким і літературним фактом, воно має безпосередню співвіднесеність із життєвою дійсністю, якою б вона не була. Ось пекучі рядки про деяких владолюбців, які заробляють собі політичні дивіденди на чому завгодно, навіть на крові і війні:
[i]о як ідуть до влади як ідуть
шеренгами колонами осібно
і то пусте що кров’ю пахне путь
і то пусте що просвітку не видно…
не гребують ні грішним ні святим
синці малююють подвиги і шрами
нестріляні невтомлені ті самі…
а в ріднім краї смерч вогонь і дим…[/i]
(41)
Поетеса сама признається, що були в неї якісь передчуття, які наче спалювали зсередини, що вона прокидалась вночі і записувала поетичні рядки так, ніби хтось водив її рукою.
[i] Сама від себе кажуть не втечеш
А я ще намагаюся ще хочу
Розвішую повітряні мости
З яких хіба що у безодню скочу[/i]
(«Благословляю свій самообман»(55)
В особистому житті теж багато ніби напророчено.
[i]сприймаю кожен день свій як останній
крізь душу сію мальву і зорю
збираю в серці миті невблаганні
горю[/i]
(15)
Деякі вірші виявились пророчими і для країни і для самої поетеси.
[i]Мене для цього світу вже нема –
Я вигоріла, вицвіла, німа...
Несуть мене, спустошену й розп’яту,
З “двохсотим вантажем” у кожну хату...
Душа моя, ранима й безборонна,
Відлунює у всіх церковних дзвонах...
Над ними дух Спасителя витає...
Для інших вже нема мене.
Немає...[/i]
(39)
Їй писалось «[i]Прощайте, люди[/i]», «[i]Лечу кудись обпалено жива[/i]», «[i]Згораю, падаю, свічусь[/i]». В поетеси було відчуття згорання зсередини, разом з тими всіма суспільними і власними проблемам.
Коли Світлана Костюк вже завершила роботу над цією книгою – тоді ж і дізналась про свій діагноз – онкозахворювання. Багато хто радив їй хоча б змінити назву збірки «Траєкторія самоспалення», бо нібито поетеса сама на себе своїми віршами накликала негаразди. Але пані Світлана вирішила – якою назва книги до неї прийшла – такою вона має залишитись.
Як творча особистість, вона сприймає поезію, як трансцендентне знання.
Зразу ж по закінченню роботи над книжкою «Траєкторія самоспалення» поетеса почала роботу над наступною, з оптимістичною назвою «Зцілення Любов’ю», де любов – у широкому значенні цього слова. Їй вже пишуться оптимістичні речі, бо вона оптимістка і світла людина. Вона хоче вірити, що в нашій країні все буде добре; вона вірить, що здолає свою хворобу.
Віримо в це і ми!
------------------------
* – профетизм – від грец. pro - перш і phemi - говорити) – пророча спрямованість творчості чи іншого роду діяльності людини, в якій сповіщаються істини, що дають зразок того, що має відбутись.
** – для написання замітки було використано інформацію з Вікіпедії та інших інтернет-реурсів.
***– Анаграма – переставлення літер у слові, завдяки чому утворюється нові значення слів.
****– Трансцендентність – (від лат. Transcendence - виходити за межі) - філософський термін, який характеризує те, що не грунтується на досвіді. У широкому сенсі трансцендентне розуміється як «потойбічне».
*****– Інтроспекція – метод психологічного дослідження, що полягає в спостереженні дослідника за власними почуттями, думками тощо; самоспостереження.
******– в дужках номер сторінки в збірці
30.11.15
Євмен Бардаков
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626692
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.12.2015
[i][b]«Ярослав Чорногуз і
Віктор Охріменко –
ПІСНІ»[/b][/i]
[b]Київ – Холми[/b]
[u]Самсебевидав[/u]
2015
Пісенники, співаники, пісенні хрестоматії, нотні збірники україномовних пісень виходять у нас все рідше і все меншими тиражами. Та рекорд в 2015 році мабуть побив збірник нот і віршів «Ярослав Чорногуз і Віктор Охріменко – ПІСНІ», виданий способом самвидаву накладом 2 екземпляра. В ньому представлено 35 пісень написаних в співавторстві в 2013-2015 роках.
Пісні в збірнику можна назвати авторськими. Всі тексти пісень написав Ярослав Чорногуз, він же їх і виконує на виступах. Всі мелодії до представлених пісень і музичний супровід (записаний в формі аудіо-фонограм) склав Віктор Охріменко.
Автори пробували свої сили в різних пісенних жанрах. Тут в збірнику є і пісні-романси («Туга», «Світло кохання», «Реквієм кохання»), пісні в народному стилі («Українська незабудка»), художні пісні («Венеціанська баркарола»), патріотичні пісні («Героям слава»), пісні-пародії («Любов і традиції»), жартівливі пісні («Па-де-де на хвилях», « Міліціонерка»), пісня-буфонада («Арія березневого кота»), пісні, які можна віднести до жанру шансону («Таксі шансон», «Осіння дефіляда») чи шансонетки(«Вчора ти взяла», «Ла-Ла-Лариса») і навіть «блатної» пісні («Відрадний», « Бомжацький дон»).
Всі представлені в збірці пісні Ярослав записав в студії. Він також видав декілька музичних альбомів на компакт-дисках («Вишиванка», «Українська незабудка»), в які увійшли пісні з цього збірника.
Ярослав Чорногуз неодноразово приймав участь в радіопрограмах на українському радіо, де виконувались деякі пісні з цього збірника.
До більшості пісень Олексій Тичко зробив відео-кліпи і виставив в відеохостингу YouTube. Посилання на них можна знайти на сайтах «Клуб Поезії», «Поетичні Майстерні», «Натхнення» та інших.
За визначенням пісня — це словесно-музичний твір, призначений для співу. Пісні є у всіх народів. Пісня поступово стала основною музичною формою популярної музики. Історія розвитку пісні (від античних часів до наших днів) займає товсті томи.
Пісня може виконуватися як одним співаком, так і хором, її співають як з інструментальним супроводом, так і без нього. Пісні відрізняються за жанрами, складом, формами виконання та іншими ознаками. Один лише перелік жанрів пісні не помістився б на одній сторінці. Є чимало різноманітних класифікацій пісні: пісні за історичним періодом, за місцевістю, за середовищем поширення, виникнення, за тематикою, календарно-обрядові та соціально-обрядові, духовно-релігійні, танцювальні пісні. Пісенні жанри весь час інтенсивно розвивались і нараховують десятки пісенних традицій, як фольклорних так і авторських.
Хотів би детальніше зупинитися на визначенні деяких пісенних жанрів, зокрема на термінах – [b]Авторська пісня, Бардівська пісня, Шансон[/b], а також поміркувати над тим, чи представлені ці жанри в україномовній музичній культурі.
Авторська пісня на теренах СССР виникла як альтернатива «радянській масовій пісні» - жанру тоталітарного мистецтва.
Термінологія в галузі авторської пісні рясна і заплутана. Сперечатися щодо численних означень пісенних жанрів не варто. Згадаю тільки частину з того, що можна було почути за останні кілька десятиліть.
[i]Аматорська пісня і Самодіяльна . Гітарна і Бардівська . Студентська і Туристська . Поетична пісня,Співана поезія, Співуча поезія. Міський фолкльор і Міський романс. Дворова пісня, Кабацька і Блатна. Естрадна пісня і Шансон.[/i]
(До того ж слід зазначити, що є окремі різновиди останнього, бо шансон французький, італійський, англомовний, російський, український відрізняються не лише мовою виконання, а й характером музики, манерою подачі, тематикою.)
В Радянському Союзі авторська пісня існувала лише напівпідпільно і не виходила за межі середовища в якому виникала – студентські кола, туристичні зльоти, капусники творчої інтелігенції, закриті вечори науково-дослідних інститутів, злодійські кубла, під’їздно-дворові тусовки, ресторанно-танцмайданчикові збіговиська. Радянська соціальна шизофренія – розщеплення свідомості на суспільно-публічну і приватну, для вузького кола своїх – породила «катакомбну», неофіційну культуру. Її роль в житті народу постійно зростала, а з появою «магнітовидаву» (широкого розповсюдження записів неофіційної, тіньової пісні) вона стала невід'ємним елементом щоденного буття. Ці пісні співали, слухали, переписували один в одного всі.
Збагнувши колосальну силу впливу авторської пісні, влада спробувала оволодіти ситуацією зсередини, створивши під дахом комсомолу так звані [b] КСП[/b] – клуби самодіяльної пісні . Але це не дало очікуваних результатів. Навпаки, чим сильнішим і витонченішим був адміністративний і ідеологічний тиск, тим вільнішою, відвертішою, жорсткішою ставала авторська пісня, що живилася енергетикою усвідомленого протистояння.
Українську авторську пісню після першого фестивалю «Червона рута» на відміну від [b]бардівської[/b] пісні російськомовної стали називати терміном [b]співана поезія[/b]. Можливо тому, що в репертуарі українських бардів дуже багато поетичних рядків поетів «розстріляного відродження», а також сучасних українських поетів, і поетів-класиків, можливо, на противагу російськомовності багатьох пісень українських авторів-бардів.
В столиці України діяли декілька творчих об’єднань, які регулярно організовували концерти і фестивалі. Проте, переважна більшість їх учасників російськомовні, отже багато українських виконавців там почувалися
некомфортно, наче не в себе вдома, а в гостях.
Справжній безлад існує щодо визначення терміну [b]шансон[/b] і означення його стильової характеристики. Тому зупинимося на цьому трохи детальніше.
Шансо́ном – (від лат. cantio - спів, пісня) – в строгому сенсі слова прийнято називати усі жанрові та історичні різновиди французької ліричної пісні, а також народна і сучасна естрадна французька пісня. В історії музики шансоном (Chanson – французькою мовою – пісня, Сanzone – італійською) — називається поліфонічна французька пісня середньовіччя, яка виконувалася під акомпанемент лютні або клавіру. Ранній шансон розвинувся з таких жанрів народної музики, як балада, віреле, рондо та мистецтво співаючих поетів –труве́рів (трубадурів) і менестрелей.*
Шансон, який ми знаємо, сформувався наприкінці позаминулого століття в стінах театриків-кабаре. І тоді ж сформувався головний принцип шансону: це пісня, яка виконується автором, як правило, в кабаре, кафешантанах чи інших камерних приміщеннях; пісня, в якій музика нерозривна з текстом, зазвичай сюжетним. Виконавців шансону, які нерідко є і авторами текстів і музики називають шансоньє́ (тобто «піснярами» в прямому перекладі).
Згодом шансон – це жанр французької естради, в який французький мюзик-хол привносить ритми джазу і геги з американських комедій. Різниця між шансоном і [b]естрадною піснею[/b] досить умовна. Прийнято вважати, що при виконанні шансону більш вимогливо ставляться до текстів пісень, а в естраді до голосу співака і аранжувань. В зв’язку з цим є цікавий афоризм –« Коли ви щасливі, ви насолоджуєтеся музикою. Але коли вам сумно, ви починаєте розуміти текст».
Після війни шансон стає серйознішим. Йому більше не потрібні комікування і красуні в пір'ї, він хоче чесної і серйозної розмови зі слухачем. В шансон приходять справжні поети і письменники. Світ французького шансону стає безмірно різноманітним і на рівні культурних зв'язків, і на рівні персоналій.
Поступово рамки розсуваються все ширше. Сьогоднішній французький шансон використовуює електроніку і не обмежує себе стилістично, він органічно вбирає в себе панк-рок і драм-н-бейс, босанову і ритми Латинської Америки.
Шансон подорожує по всім континентам і все міцніше займає почесне місце в культурній спадщині світу. Так італійський шансон менш відомий в порівнянні з їх нудотно-солодкавою попсою. Але, насправді, італійська музика надзвичайно багата і є чимало виконавців авторських пісень, в яких текст – головна їх складова. Є шансон єврейський, польський, навіть японський. Англомовний шансон також дотримується основної традиції авторської пісні: камерність, оповідальність, особливий акцент на тексти, коли людина, можливо не маючи голосу, співає від щирого серця. Перш за все, це чесна пісня, проспівана від душі і для душі, а не для ніг.
Після розпаду СССР на його теренах відбулося стрімке спохаблення прекрасного терміну «шансон», хоча пострадянського інтелігента і гнітило використання знайомого слова не за призначенням. Наступного десятиріччя, після 1991 року, російський шоу-бізнес «збагатився» численними виконавцями так званого «російського шансону».
На початку 2000-х почався зліт FM-станції «Радіо Шансон». Протягом наступних декількох років відбулась легітимізація жанру, який раніше чесно називався «[b]блатною піснею[/b]». Поодинокі протести вщухли, «[b]російський шансон[/b]» став однією з незаперечних реалій культурного ландшафту пострадянського простору, де ця музика набула чи не державного рівня (церемонія нагородження «Шансон року» у Державному кремлівському палаці).
Чому [i]російський шансон[/i]? Бо пісні пишуться саме цією мовою. Місце, де народився російський шансон, – це більшість виправних закладів для радянських в’язнів на півночі Росії.
Термін «російський шансон» став загальною назвою окрім блатних, табірних пісень, також для пісень всіх інших жанрів, які в радянські часи були офіційно заборонені для публічного виконання і знаходились у «культурному підпіллі»
(це і так звані «білогвардійські», емігрантські пісні, кабацькі, ресторанні, дворові пісні, репертуар «міського романсу» і різноманітної «циганщини», тощо).
Вперше блатні пісні на грамплатівках були видані в 1930-і роки. Виконував їх відомий радянський композитор і джазмен, уродженець Одеси Лазарь Вайсбейн (сценічний псевдонім «Леонід Утьосов»).
В російській імперії термін «шансон» ще на початку XX століття стали застосовувати для відокремлення ресторанної музики притаманної місцевим околицям, циганським пісням, та пісням окремих міст (серед міст, які вплинули на розвиток шансону, почесне місце належить, безумовно, Одесі). Видатним шансоньє свого часу був Вертинський.
Традиційні мелодії російського «[b]блатняка[/b]» запозичені з ресторанних пісень і куплетів, що складалися і виконувалися єврейськими артистами.У музичному відношенні (мелодика, аранжування) ці пісні відчували сильний вплив клезмеру, який простежується в жанрі до сих пір. (Кле́змер - традиційна народна музика східноєвропейських євреїв з особливим стилем її виконання.)*
Є виконавці шансону, які вперто називають себе бардами.
Є барди, які називають себе шансоньє. Наприклад, Володимир Висоцький не любив, коли його називали бардом. Хоча по всім ознакам він ним і був.
Бард – це унікальна творча особистість, автор-виконавець, що поєднує в собі чотири таланти: поета, композитора, співака і музиканта.
Прообразами сучасних бардів у свій час були давньогрецькі лірики, українські лірники, бандуристи, кобзарі і їм подібні поети, які були практично у кожного народу. Подібність, перш за все в тому, що сучасний "бард" як і стародавній поет виконує власні вірші найчастіше сам акомпануючи на струнному інструменті (зазвичай, на гітарі).
Перші авторські пісні українською мовою виникли в Києві у середині 1960-х (А. Горчинський), у Львові на початку1980-х у вигляді співаної поезії (В. Морозов). Ці пісні відрізняються більшою роллю музики в її співвідношенні зі словом, активнішими творчими пошуками, інтересом до фольклору, ширшими функціями (пробудження національної самосвідомості та інтересу до української мови й культури).
У Києві перший концерт україномовної авторської пісні відбувся 1985 в молодіжному театрі з ініціативи тодішнього головного режисера Л. Танюка. 1988 у Львові з'явився театр авторської пісні «Не журись!» (В. Морозов, А. Панчишин, Т. Чувай та ін.). На хвилі національного піднесення в Україні 1988-91рр. україномовна авторська пісня вийшла з «андеґраунду» й розквітла на фестивалях «Червона рута» й «Оберіг».
Відтоді визначалися такі лінії авторської пісні: [b]поп-бард[/b] (В. Морозов, Л. Бондар, згодом С. Підкаура, С. Шишкін, гурти «Очеретяний кварк», «Чорні черешні»),
[b]рокбард[/b] (гурт «Рутенія», пізніше — М. Алімов, гурти «Арахнофобія», «ЗАО»),
[b]гротесково-пародійна [/b](І. Сітарський, згодом В. Асауленко, Ганна Лев, гурти «Метелики», «Дід Свистун і казкові хлопці»),
[b]імпресіоністська[/b] (І. Козаченко),
[b]соціально-критична[/b] та [b]політико-сатирична[/b] (В. Давидов, А. Панчишин, О. Смик, Тризубий Стас),
[b]національно-патріотична[/b] (Н. Бурмака, Е. Драч, К. Москалець, О. Покальчук, згодом Ю. Коваленко, А. Сенченко, В. Чудик),
у тому числі її [b]неокобзарське[/b] відгалуження (В. Жданкін, пізніше Ю. Баришовець, І. Виспінський, В. Непом'ящий, Р. Терентьєв). Останнє та її відгалуження здебільшого побудовано на особливостях українського фольклору, по-сучасному переосмислених або стилізованих.*
Якщо україномовний бардівський пісенний жанр ще більш-менш розвивався. То Україномовний шансон — ще мало характерний для України жанр музики.
Деякі українські автори всеж позиціонують себе, як виконавці українського шансону – Северин Палидович (сценічне ім'я Ерко), Євген Дашин, Леонід Репета, Віктор Каганюк, Еміль Крупник, Люцина Хворост. *
Була навіть спроба на каналі НТН запустити проект «Легенди шансону» де був би представлений питомо український контекст навіть у російськомовних текстах і одіозних для когось трьох акордах, а також україномовні пісні цього жанру.
Намагання переспівати тексти легенд шансону українською сприймається лише, як пародія (Антін Мухарський у образі Ореста Лютого), і, можливо, свідчать про відчутний брак саме україномовної міської культури в нашій країні.
Особливе місце також в українській народній музиці займає батярська пісня –породження самобутньої львівської субкультури. За багатьма ознаками батярські пісні –з простецькою музикою і сюжетними текстами, що легко запам’ятовувались, ретро-атмосферою міжвоєнних 30-х років, виконанням в веселих львівських кнайпах і цукернях – можна віднести до жанру шансону.
Але хотілося б щоб пісенний жанр українського шансону розвивався у нас активніше, при цьому відмежовуючись від «російського шансону», відрізняючись вищим рівнем культури, яка притаманна українській ментальності.
Насамкінець, спробую дати своє визначення українському шансону.
[b]Український шансон [/b]– це маленький музичний театр одного актора; це
україномовна сюжетна пісня народного характеру (з ліричною, драматичною чи комічною фабулою), в якій текстова складова може переважати над музичною.
[i][b]Співаймо! Хто співає, той журбу проганяє![/b][/i]
-----------------------
*– для написання замітки було використано інформацію з Вікіпедії та інших інтернет-реурсів.
Євмен Бардаков
20.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625134
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.11.2015
Приспів:
Не вір ти, юначе,
Чарівним світанкам…
Не вір ти, козаче,
Гаданню циганки…
Любили тебе до безтями,
До смутку, до плачу, до болю!
Ти можеш гордитись синами,
Що голови склали за волю!
На що було їм сподіватись,
І де свій притулок знайти?
Дві сили зійшлись воювати,
Щоб решту без жалю змести.
Приспів.
А доля - билиночка в полі,-
Вітрам всім і бурям на зло!
Дівчина, струнка як тополя,
Тебе провела за село.
Прощання сльозина упала,
А коні уже під сідлом…
У бій ви пішли на світанні,
Щоб більш не вернутись в село.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622670
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.11.2015
Проходить через мене занепалого
буденність, як вода через пісок.
Але трапляються буває спалахи
яскравих вражень, настроїв, думок.
Буває дуже хочеться освідчитись
в любові «на живу» чи у думках
бригаді муз лякливих, недосвідчених
із табуном пегасів у лісах.
Життя розмотується плівкою магнітною
з котушки сподівань, палких надій,
прожектами і планами вагітної
в бобіну втрачених можливостей і мрій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622382
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 19.11.2015
До брів долоні прикладаю –
побачить щастя свого хоч би тінь.
Уважно й довго споглядаю
далечінь.
Аж раптом чую сміх тихенький –
хтось смикає за полу піджака:
– Куди ти дивишся, дурненький?
Ось же я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622164
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.11.2015
Все минає і все міняється.
Вже шлють телеграми із телефона!
Ніде не зустрінеш вже грамофона,
А графомани ще попадаються.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621838
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.11.2015
[b](або
мріяти про Космос)[/b]
-----------
[u][i]Одноактна мікро-п’єса[/i][/u]
[i]Діючі особи та виконавці:[b][/b][/i]
[b]Він[i][/i][/b] – [i]типовий фахівець державного органу – костюм, галстук, окуляри, лисина.[/i]
[b]Вона[i][/i][/b] – [i]білявка, чимось схожа на студентку.
---------------[/i]
[color="#9c4b4b"]Вестибюль державної установи – відділу державної реєстрації актів цивільного стану. На підлозі добряче обчовганий ногами відвідувачів лінолеум з малюнком, що імітує паркет. Трохи пошарпані стіни. Значні дефекти на них вміло прикриті стендами зі зразками казенних паперів.[/color]
----------
[i]Вона невпевнено йде через вестибюль. В руках – тека.
Він рухається зустрічним курсом. Несе пилку-дворучку.[/i]
-------------------------
– Це «рацс»?
– Рацс!
– Добрий день!
– Добрий!
– А Ви хто?
– Діловод.
– А чому Ви з пилкою.
– Ввечері в мене концерт.
– А-а!
– А шо хіба?
– В мене до Вас справа чи то пак – діло.
– Ну?
– Хочу змінити ім’я.
– Нема проблем. Подайте заяву в письмовій формі.
– Вже написала,
–[i] подає[/i].
– Ви хочете змінити ім’я Даздраперма Піндюрина на Хажипетра Піндюрина?
– Так! Даздрапермою запропонував назвати дідусь. Це скорочено від «да зравстуєт пєрвоє мая». Воно мене вже дістало…
– Пєрвоє мая?
– І воно теж!
– Розумію...А Хажипетра – це «хай жиє перше травня»?
– Еге!
– Патріотично! А може краще щось простіше, щоб не прийшлося згодом знову змінювати ім’я, платити держмито…
– Наприклад?
– Ну, може Агафія, Броніслава, Віринея, Горпина…
– Ви маєте рацію.
– Тоді заодно можна змінити і прізвище. Довбня, Квач, Свинаренко, Сіробаба…
[i]Дівчина починає страждати, заломлюючи пальці на руках, ворушить безгучно губами.[/i]
– Що це Ви..?
– Перебираю шістнадцять можливих варіантів.
– Ну, і…
– Сіробабою не хочу… Агафія Довбня – ні…Горпина Свинаренко – теж ні…Броніслава Свинаренко звучить краще…І от Віринея Квач – теж наче непогано…
[i]По виразу обличчя дівчини добре видно, що вона зіткнулась зі справжньою дилемою. По виразу його обличчя помітно, що дівчина йому подобається.[/i]
– Пройдімо в мій кабінет. Там нам буде зручніше.
[i]Обоє підходять до дверей кабінету. І тут вона помічає на дверях золотаву табличку. Читає вголос і стає, як вкопана.[/i]
– Діловод Перкосрак Какаєв…
– Так! Це я!
– А-а… Це як?,
[i]– показує рукою на надпис.[/i]
– Перкосрак – це «перша космічна ракета». Батько мріяв бути космонавтом…
[i]Німа сцена.[/i]
[b][i]Завіса.[/i][/b]
----------------
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619219
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 07.11.2015
Віталій Назарук
[i] Повернення сина[/i]
Повернувсь з країв далеких,
На порозі хати став…
Навесні, немов лелека,
До гніздечка завітав.
Сонце вже зійшло на небі,
Дув легенький вітерець,
Білий став, неначе лебідь,
Ось матуся і отець.
Приспів:
Стріла мене моя мама,
Стрів татусь при сивині…
Долі стомлені роками,
Чи наснилось це мені?..
Як живете, моя мамо?
Чи здорові, Тату, ви?
Посивіли ви з роками,
Як без мене тут жили?
Повернувся я назовсім,
Щоб надати всьому лад,
Хоч уже і в мене осінь,
Але вам я дуже рад.
Приспів.
Поклонюся їм у пояс,
Пригорнуся до грудей,
Може серце заспокою,
Сльози витру із очей.
Все зроблю, щоб їхня старість,
Їм була не в тяготу,
Почерпну батьківську мудрість,
Дам їм старість золоту.
Приспів.
--------------------------
Ганна Верес
[i] Подаруй мені ніч[/i]
Подаруй мені ніч,
Я й так чекала довгі роки.
Подаруй мені ніч,
Принишкли щоб зірки.
Подаруй мені ніч,
Спинився спів щоби і вода…
Подаруй мені ніч –
Стомилась я одна…
Приспів:
Розкажи мені, коханий,
І про ніч, і почуття,
Солов'їв я попрохаю,
Хай до ранку не свистять.
На заквітчаній калині
Лиш воркують голубки,
Але пісня знову лине,
Заворожує зірки.
Подаруй мені ніч,
Солодкий трунок питиму губ.
Подаруй мені ніч,
Забула щоб нудьгу.
Подаруй мені ніч,
Щоби втекти від земних тривог…
Подаруй мені ніч –
Одну любов на двох…
Приспів.
------------------
Ганна Верес
[i]Я нап’юсь води з криниці[/i]
Є багато доріг,
Та лиш одна між ними свята,
Там де отчий поріг,
Мене він вигляда,
І з портрета вгорі
Моя матуся, ще молода,
І криниця в дворі,
А в ній жива вода.
Приспів:
Я нап’юсь води з криниці,
Обійму весь білий світ.
Чи не сон мені це сниться.
Притуляю ружі цвіт.
А вона мене цілує
(Зачекалася давно).
І п’янить це, і хвилює
Ще сильніш, аніж вино!
Я пройдусь по траві,
Там чарівні мотиви дзвенять,
А думки в голові
Знову одне твердять:
Ми приходим у світ,
Щоби любові йому додать,
Щоби множився квіт
І в джерелі вода.
Приспів.
----------------
Світлана Моренець
[i] На війну пішов мій милий[/i]
Сум сердечний мій тужливий
ти, сопілонько, зіграй...
На війну пішов мій милий
захищати рідний край...
Я, голубкою, щоночі
все лечу на сонця схід,
в волошкові глянуть очі,
відмолити їх від бід.
Приспів:
Розгорну́ в півнеба крила,
наче янгол, обійму...
Щоби втома не зморила –
я її собі візьму.
Ой ти, скрипочко чарівна,
заспівай йому вві сні,
що чекаю його вірно,
що – в молитвах день при дні –
посивіла рідна мати,
батько, спохмурнівши, вмовк...
що пуста без нього хата...
жде рідня й малий синок.
Розгорну в півнеба крила,
наче янгол, обніму...
Якщо куля зачепила –
я твій біль собі візьму.
У воронках житнє поле,
"градом" зорана стерня...
Мій козаче, мій соко́ле,
ти – мій захист і броня!
Жду тебе із поля бою,
наче милості Небес!..
Щоб не сталося з тобою,
знай, що
Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ!
Розгорну в півнеба крила,
на порозі обійму...
Бог простить, що я молила,
проклинаючи війну...
----------------------
Олександр ПЕЧОРА
[i]Мелодія кохання[/i]
Найприємніше відлуння,
моє серденько не край.
Зачепило ніжні струни
й відійшло за небокрай.
Знову й знову жалить пам’ять
і п’янить за ліком літ.
Ти лишилась зорепадом,
й досі кличеш у політ!
Приспів:
Непогасна зоре рання,
чи зустрінемося де?
Та мелодія кохання
повертає нас в Едем.
Ненароком впало слово –
залишивсь недобрий слід.
Спотикнулось знову й знову,
й недоречно світ поблід.
А тепер я маюсь, каюсь,
бережу тепло обох.
Слово – пташка, а чи камінь…
Безперечно – Слово – Бог!
Приспів.
Я до тебе серцем лину
і здригаються уста.
Нашу пісню лебедину
вже не воскресять літа.
Та в Любов, що розквітала,
світла пам’ять поверта.
Ти коханою зосталась,
адже ти мені – свята!
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2015
Пісню на слова свого вчителя Віктора Фінковського виконуюють його учні Гаврилюк Оля і Стасій Настя.
-----------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IAmoTSuZVwY[/youtube]
Похід козаків починався
І кожен до бою змагався.
Дай, Боже, нам сили на щодень
Десятки зростали до сотень.
Приспів:
Співай, бандуристе,
Співай, козаченьку,
Співай про звитягу
І про волю-неньку!
Співай, бандуристе,
Співай, славен сину,
Співай про звитягу
І про Україну!
Як гетьман підносив булаву,
Вже роєм козацтво ставало...
Литаври заклично лунали,
І сотні ставали полками.
Приспів.
Литаври заклично лунали,
Нам славу вони віщували,
Бо ми хазяї в себе вдома -
Хай буде завжди Перемога!
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618201
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.11.2015
[youtube]https://youtu.be/dJuaIUO_VjI[/youtube]
Світить місяць у дозорі,
ясні зорі доганя.
А по місячній дорозі
неборак веде коня.
Про недолю зажурився,
зовсім спокою нема.
Сам не зна, де опинився.
А на часі вже жнива.
Приспів:
Не цурайсь родини, брате.
В поле рідне повертай.
Щоби долю обирати,
треба Господа питать.
Не подумав – дім покинув,
на чужині загаса.
Не шукає в тому винних,
бо найбільше винен сам.
Блудний сину, схаменися,
та мерщій коня сідлай.
Ріднокраю поклонися,
долю праведну не лай.
Приспів.
Не шукай в чужині раю,
хай там як вона сія.
Рідний дім не вибирають,
над усе – земля твоя.
Всім погідно жити треба,
один-одному годить.
Бо на всіх єдине небо,
бо Господь на всіх один.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617973
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.11.2015
[youtube]https://youtu.be/QVpdmHy0KnA[/youtube]
-------------------
Ой гуляв козак
Та не день, не два,
Тай не три, не п’ять –
Всю неділеньку.
Погуляв козак –
Завтра виїжджать,
Коня запрягать
Тай на війноньку.
Прибував козак
У Січ-матінку,
Підкував коня,
Гострить шабельку:
– Вірна шабле, ти,
Моя подруго,
Будеш берегти
Буйну голову.
Ой ти, шабелько,
З сталі кована,
Доле-матінко,
Ризикована.
Ой, вернусь чи ні,
Тільки Бог те зна,
Поможи жоні,
Козаків казна.
Ой ти, конику,
Воронесенький,
Послужи мені
Ще вірнесенько:
Якщо упаду,
Ти мене прикрий,
А як смерть знайду,
То тікай, покинь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615307
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.10.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2CZSMFbkiJ4[/youtube]
Виконана в 2019 р.-
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fA87PSiMApM[/youtube]
Відцвіла під тином знову рута-м’ята,
Пахкотить сьогодні тільки у руках,
М’ята, моя м’ята, запах твій – це свято,
Знають в розмаїтті м’яту у віках…
Пахнеш ти весною, пахнеш коли літо,
Пахнеш і осіння, пахнеш, як зима,
Ти любов’ю пахнеш - маєш право жити,
Ми жалкуєм завжди, як тебе нема.
Візьму тебе в руки і нап’юся чаю,
З чашки чи з горнятка з запахом твоїм,
Я чарівну м’яту всюди величаю,
Що співає завжди спокоєм моїм…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2015
Пісню на слова Ю. Лазірка
виконує Володимир Сірий (Рідний)
----------------
небо низького росту
де ти моя дитино
там де померти просто
круки летять у гості
чорна з вогню година
чорна з вогню година
очі позатуляла
може щe не загинув
бачили мого сина
там де війна лягала
там де війна лягала
світе ти сивий наче
душі повисихали
труни позабивали
злива не йде а плаче
злива не йде а плаче
там на землі розбитій
сина і сну не бачу
хай він мені пробачить
вісткою нині вбитій
вісткою нині вбитій
в горі перегорілій
як же на світі жити
Бога й людей любити
сину мій цвіте білий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614221
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.10.2015
Слова і виконання – Ярослав Чорногуз
Звукозапис - Олександра Салицького
Кліп – Олексія Тичка
----------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=E2wxQVApuro[/youtube]
Світи мені, любове осяйна,
Весну життя даруй душі, Богине,
І музику, де плаче глибина,
Тонкого болю ронячи перлини.
Люблю тебе, небесна і земна,
У пречудову і похмуру днину,
Леліє сни чарівні таїна
У величавій горизонту сині!
(Це – наслання з диявольських куліс,
Коли полуда очі закриває,
Омани серця непролазний ліс?..)
Веди вперед, за овид небокраю,
Імлу прониже ніжний сонця спис –
Його кохання світло окриляє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2015
Я з дитинства ходив на околицю –
відкривати природи красу.
Починалася тут моя вольниця.
Мрії-думи сюди я несу.
Спомин давній лоскоче і колеться.
Тут же юність буяла моя!
Приманила до себе околиця.
Повінь мрій пам’ятатиму я.
Приспів:
Що судилося – перемелеться.
Обганятиме мрія мету.
Що минулося – вже не повернеться,
а перейде у пам’ять святу.
Рідне місто молодшає-твориться.
Вже не стріну старих яворів.
Подалася за обрій околиця,
та рояться тут мрії мої.
Перемріється тут, перемолиться.
Будуть радощі ще і жалі.
Давні друзі мої за околицю
відлітають, немов журавлі.
Приспів.
Ой ти доленько, сизая горлице,
ще воркуй мені, не відлітай.
У задумі ходжу по околиці:
це ж отут колись був мені рай.
Заховалось за обрієм сонечко.
Гостювала синиця в руці.
Сизим птахом іду за околицю,
і сльозина бринить на щоці.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2015
Слова - Світлана Костюк
Виконує пісню - Заслужена артистка України Світлана Мирвода
Виступ на Поетичній сцені V-го міжнародного фестивалю "КНИЖКОВИЙ АРСЕНАЛ" в подвір’ї Арсеналу під час презентації нової поетичної збірки Світлани Костюк «Траєкторія самоспалення. Щоденникові записи у віршах» (Видавництво «Букрек») 24 квітня, 2015.
-------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hB42UYL5Z-w[/youtube]
знов ця невидима стіна
старанно зведена між нами
що без шпаринки без вікна
без сонця в глечиках і брами…
і тільки тіні наугад
танцюють сальсу опівночі
і меркнуть зорі в`яне сад
і без очей блідніють очі…
червоне світло хтось пролив
хоч я мовчу і на зелене
хтось нашу зустріч відмолив
бо це життя таке студене…
тремтить знеструмлена струна
по стінах сум повзе і відчай
ця нами зведена стіна
і найміцніша і найвища…
вона прозора і легка
вона космічна і кармінна
тому й тремтить твоя рука
що світло-вічне…світло – вічне…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2015
Пісню на слова - Олександра ПЕЧОРИ наважився заспівати.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pM1iotnvmPM[/youtube]
А це фонограм а з субтитрами -
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Cf2B9Xo6mcw[/youtube]
Незабутню й досі
впізнаю я осінь.
На шляху до тебе
догорає день.
Рудочубий вечір
падає на плечі,
сивогриве небо
грітися веде.
Обрієм заграва
зайнялась лукаво
та й заграла в сурми
про мої літа.
Колисає вітер
росяну палітру,
колисковим сумом
тишу огорта.
А мене та просинь
повернутись просить,
де колись з тобою
молодим ходив.
Лине без упину
дивне павутиння –
нашого кохання
спомин дорогий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2015
Віталій Назарук
[b] У вирій[/b]
Позбирались клини,
Позбирались клини,
В синім небі в путь нелегкий…
І летять в небесах,
І летять в небесах,
Журавлі в політ далекий…
Приспів:
Сльози знов на очах,
Смуток ліг у душі,
Журавлине «курли» тихо - тихо лунає…
Ждемо вас журавлі,
Знов на рідній землі,
У святому пташиному, рідному краї…
Проводжаю клини,
Що махають крильми,
Проводжаю у путь нелегкий…
Проводжаю я,
Проводжаєш ти,
Журавлів у край далекий…
Приспів.
Позбирались клини,
Позбирались клини,
В синім небі в путь нелегкий…
І летять в небесах,
І летять в небесах,
Журавлі в політ далекий…
Приспів.
-------------------------
Олекса Удайко
[b] Хто розхитує човна[/b]
Чи вниз течія, чи до нових висот –
Куди пливемо, вкраїнці? –
За рідний народ, за рідний народ –
Пліч-о-пліч – в ряди, вкраїнці...
Приспів:
Хто розхитує човна – то наші чужинці...
У них дому немає, та є ще... тюрма!
То ж любіть свою неньку, брати-українці,
Бо найкраща у світі, й другої нема...
І Північ, і Центр, і Захід, і Схід!
Нема чого нам ділити:
То Богом було нам створено світ –
Єдину для нас колиску.
Приспів.
Ми кажемо вам: наш народ не діліть,
І се́пари, і федерасти!
Вкраїну очистимо: нечисті вмить
Не буде ні нігтика в хаті!
Приспів.
-------------------
горлиця
[b] Розлука [/b]
Під вербою дівча,
Тихо пісню співа,
На доріжку задивлені очі.
Скоро місяць зійде,
А чи ж милий прийде,
Чи пригорне він серце дівоче.
Ось вже й місяць зійшов,
Милий так й не прийшов,
В небі блиском світилися зорі ясні.
Нічка тепла була,
Та любов не цвіла,
Навіть зорі свій блиск зупинили тоді.
Полетіла б до хмар,
Щоб роздмухати жар ,
Щоб побачити очі кохані.
Та вже сили нема,
Ллється пісня сумна,
Не поверне любов на світанні.
Пісня стихла в душі,
Лиш шумлять комиші,
Закигикала чайка про волю тоді.
Співчувала вона,
Бо кінчалась весна,
Знала холод несе біль і більше журби
Полетіла б до хмар,
Щоб роздмухати жар ,
Щоб побачити очі кохані.
Та вже сили нема,
Ллється пісня сумна,
Не поверне любов на світанні.
Ось вже й місяць зійшов,
Милий так й не прийшов,
В небі блиском світилися зорі ясні.
Нічка тепла була,
Та любов не цвіла,
Навіть зорі свій блиск зупинили тоді.
---------------------
Валентина Малая
[b] Наш дух перемоги всесильний і вічний[/b]
Наш дух ,наш дух перемоги,всесильний і вічний!
Йому слава в віках!
Співай і борись, співай і борись!
Ворогів ми переможем!
Піднімайсь увись, піднімайсь увись!
Станемо усі сторожем!
Приспів:
Моя Україно , ти багата та пишна!
Козацького духу Вкраїна моя!
Ми поборемо все, що із темряви вийшло!
Бо ми - одна дружна і сильна сім'я!!
Наш дух ,наш дух перемоги,всесильний і вічний!
Йому слава в віках!
Співай і борись, співай і борись!
Ворогів ми переможем!
Піднімайсь увись, піднімайсь увись!
Станемо усі сторожем!
Приспів:
Ніхто не надіне НАМ на руки кайдани!
Бо батько і мати нам всіМ небеса!
І ми недаремно збираєм майдани!
Ми людства всього як та СОВІСТЬ й КРАСА!
Наш дух ,наш дух перемоги,всесильний і вічний!
Йому слава в віках!
Співай і борись, співай і борись!
Ворогів ми переможем!
Піднімайсь увись, піднімайсь увись!
Станемо усі сторожем!
Приспів:
І БУДЕ КРАЇНА ЦВІСТИ І БУЯТИ!
Та ні, не на зло, а на щастя всім нам!
І буде завжди гордо прапор сіяти!
Бо вірні ми й гідні своїм іменам!!
Речитатив:
БО ВІРНІ МИ Й ГІДНІ СВОЇМ ІМЕНАМ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2015
[u]Літературний альманах[/u]
[b][i]«Дух землі»[/i][/b]
[b]Видавець Стасюк Л.С.[/b]
Хмельницький – 2015
Видавництво книг "Лілія" (видавець Стасюк Л.С.) з Хмельницького випустило в світ нову збірочку віршів – літературний альманах «Дух Землі». І я, як патріот, тішуся, бо вихід кожної книжки є ще одною зернинкою в наш великий український мішок сукупного інтелектуального життя нації. Тим паче, це тематичний альманах патріотичної спрямованості.
Звичайно, патріотизм значною мірою – почуття природне. Будь-кому властиво любити ті місця, де він народився, намагатися їх пам’ятати, зберігати, прагнути побачити їх знову і знову.
Але чи могли б ми відчувати патріотичні настрої у всій повноті, якби не бачили, що їх відчувають і інші? Чи могли б ми написати патріотичні вірші, якби не читали патріотичні вірші поетів-земляків? Мабуть що ні. А значить патріотизму також треба вчитись. Навчатись самому і навчати співвітчизників, насамперед молодь.
Навчати можна двома способами. Перший – це розказати, як треба робити, навести приклад, як добре хтось щось вчинив. Другий – показати, як не треба і як не гарно. Це стосується і прикладів поведінки, і прикладів мислення, світогляду, творчості. Потрібно самостійно, без сподівання на владу шукати способи патріотичного виховання. Патріотизм тоді сильний, коли виховується самими громадянами, не сподіваючись на серйозну підтримку державних структур.
Та повернімося до нашої збірочки. В ній є тексти, які підходять для обох способів дидактики*, тобто якісна, як на мій суб’єктивний погляд, поезія і вірші не зовсім, сказати б, ідеальні.
Якщо виходити з визначення поезії, як «емоції, втіленої в досконалій мовній структурі», то емоції – це душа, а форма чи структура це тіло вірша. Одне без другого не справляє враження. Душа без тіла не проявляє себе, а тіло без душі – мертве. Коли не буде вміння втілювати почування словами – не буде поезії.
В альманасі «Дух Землі» з емоціями повний порядок, їх енергетичний потенціал задовольняє цілком. Щодо формальної досконалості – є питання.
Наведу нижче декілька строф з віршів альманаху, які сподобались і тому підходять для першого способу дидактики. Те, що здалося недосконалим – можливо, лише моя упереджена думка і тому його згадувати не буду.
Завжди скептично ставився до нетематичних літературних альманахів, таких собі поетичних «збірних солянок». Від хаотичного нагромадження тем, сюжетів, жанрів, стилів, форм, а буває ще й мов – йде обертом голова. Немає цілісності сприйняття такої книжки, лише сумбур**.
Навіть в тематичній збірці кожен твір унікальний, кожен несе свою ідею. В літературному альманасі «Дух Землі» є широкий спектр настроїв і думок, мотивів*** і лейтмотивів****. Природно, що найголовніший із них це любов в різноманітних патріотичних проявах.
– Любов до найрідніших людей, до сім’ї
Наприклад, така строфа в Ірини Рибчук:
[i]«…Малює син мені свої думки:
Ось він, подвір’я, хата,
Дерева, песики, автомобіль…
А тут – його найближчі мама й тато!...»[/i](111*****)
– Любов до людей близьких по духу чи спільним інтересам:
[i]«…Мертві друзі з фейсбуку
здаються такими живими,
коли ти не знаєш про те, що
їх уже немає в цьому світі….»[/i](184)
Андрій Скакодуб
– Замилування довколишнім:
В Ірини Рибчук
[i]«…Смакує літо персики в садку,
Он причаївся пташок у кутку,
Десь галасують дзвінко малюки,
Ламають персикам тонкі гілки…»[/i](109)
– Любов до рідної землі:
[i]«…Я тихенько приляжу
На прив’ялий покіс
І блаженно вдихну
Запах сіна і меду.
Приголублю очима
Краєвид – темний ліс.
Я на рідній землі,
Що для щастя ще треба?..»[/i](112)
Надія Таршин
– Любов до країни:
[i]«…Та я любив всім серцем Україну —
Засмучену, веселу і святу,
Любив я землю, як малу дитину,
Колись я з неї цвітом проросту...»[/i](4)
Світлана Бояркевич(Іспанія)
– Віра в свою країну:
[i]«…Гартує Господь непідкорених духом,
Не вбити ні війнам тебе, ні розрухам,
Ні ситим щурам, ні мистецьким повіям.
Хай звідки б пронизливий вітер не віяв…»[/i](16)
Валентина Попелюшка
– Наполягання на повазі до рідної мови:
[i]«…І коли у батьківській хаті
Ти говориш, немов чужинець,
Так і хочеться запитати:
Українцю, ти – українець?..»[/i](15)
Валентина Попелюшка
– Готовність захищати своє:
[i]«…Іду на ви.
Поцуплена легенда
З історії дідів, з моїх легень, де
Освячені віками корогви.
Я пам’ятаю і іду на ви…» [/i](85)
Лілія Батюк-Нечипоренко
– Про недавнішні героїчні сторінки, про небесну сотню:
[i]«…Як мертве листя, полетіли дні...
І ніби двері відчинились в пекло:
Ця смерть людей, застрягла у мені,
Мов куля, від якої серце смеркло…»[/i](90)
Анна Лимич
– Любов і вдячність героям, що захищали вітчизну:
[i]«…Неодмінно птахи прилетять у вітчизну свою,
І коли в небесах зарум`яниться сонячний промінь,
Заспівають пісні, прославляючи мир і весну,
І попадають зорі героям загиблим у спомин…»[/i](8)
[i]«…Гриф у гітари обніме, хрускіт відчує у пальцях,
Трепетно так притискають зброю, коханих, стакан…
Гляне на книжку пенсійну. Фото – йому дев`ятнадцять.
Бравий десантник в минулім. Хто він тепер?
Ветеран…»[/i](9)
Наталя Мазур
А чи багато людей прагнуть читати вірші взагалі і патріотичної спрямованості зокрема?
Це вже тема для інших роздумів.
==========
*Дида́ктика – один із розділів педагогіки, який вивчає закономірності засвоєння знань, умінь і навичок, формування переконань.
**Сумбу́р – щось неясне, безсистемне; плутанина, безладдя.
*** Мотив (в літературі) — проста складова частина сюжету, в рамках теми ліричного твору.
****Лейтмотив – конкретний образ, головна тема чи ідея, визначальна інтонація, що пронизує твір.
***** – в дужках номер сторінки в збірці.
====================
Євмен Бардаков
26.09.2015
========================
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609800
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.09.2015
ptaha
[b]Ой, збиралися орли[/b]
Ой, збиралися орли
На горі на раду:
Як від сарани степи
Їм урятувати?
Дарували їм громи
Блискавиці-стріли,
Щоби край свій рідний захистили.
Кличуть, кличуть сурми у похід!
- Твій я, мила, тільки до воріт!
Повернуся – Богові молись!
Ще й весілля справимо колись!
А дорога стелиться у степи, на схід.
І блакить над золотом в серці майорить.
Під козацьким чоботом хилиться полин
Наче голови орди.
Вилітали в степ орли,
Розправляли крила –
Під ногами сарани
Аж земля горіла.
Повість полум'яних літ
Сторінки писала,
Як орли край рідний захищали.
Ген звелися в небо ясени –
То Вкраїни кращії сини
Стали щільно, до плеча плече –
Жоден ворог з поля не втече.
А дорога стелиться у степи на схід,
Маками червоними поле майорить.
Під козацьким чоботом хилиться полин,
Наче голови орди.
Ой, збиралися орли,
Натомивши крила:
Від нашестя сарани
Рідний степ звільнили.
Ой, збиралися орли –
Орлят научали,
Щоб чужинців в край свій не пускали.
Грають сурми: скінчено війну!
- Дай-но, мила, швидше обійму!
На Покрову сядемо за стіл –
Засилаю завтра старостів!
А думки вертаються по стежках на схід,
Де одвічним янголом вартовий стоїть…
Під козацьким чоботом хилиться полин…
Слава мертвим і живим!
------------------
Віталій Назарук
[b] Золоте весілля[/b]
[i](Інструментальна перегра)[/i]
В нас сьогодні «Золоте весілля»,
Ми сюди прийдемо на похмілля
І сьогодні вдарим гопака.
В нас напевно доленька така…
В нас напевно доленька, доленька така,
Через те ми знову вріжем гопака.
Пролетіли поспіхом золоті літа,
Та пора ще золота…
[i] (перегра)[/i]
Танцюй, танцюй, танцюй, моя доле,
То нічого. що у боці коле,
Повернути б нам свої літа,
Щоб сміялась юність золота.
В нас напевно доленька, доленька така,
Через те ми знову вріжем гопака.
Пролетіли поспіхом золоті літа,
Та пора ще золота.
[i] (перегра)[/i]
В нас сьогодні «Золоте весілля»,
Ми сюди прийдемо на похмілля
І сьогодні вдарим гопака.
В нас напевно доленька така…
[i] (перегра)[/i]
Щоб сміялась доля наша золота,
Крізь тумани сивії, золоті літа,
Хай і далі буде в нас доленька така,
Щоб змогли ми гопака.
----------------
Дід Миколай
[b]Два бусли [/b]
На болоті два бусли журавлину брали,
У дзьобах нам принесли, та й почастували.
Розплескалося вино, на столи упало,
Й чорногузи із селом гуляли.
Бусли, бусли – вирій на порі,
Бузьки, бузьки разом угорі.
Хай обійде горе вас й холоди,
Щоби ви вернулися, як завжди.
Дай вам Бог здружитися бусли із орлом,
Ми ж чекати будемо, будем всім селом.
І хай путь ваш стелеться, серед гір й долин,
Та не спинить часу плин.
*
Цілу зиму чорногузи в чужині літали,
Яка довга та зима, що й засумували.
Радо й любо угорі, крильми лопотіли,
Повернулись буськи клекотіли.
Їх зустріли липи під вікном,
Вітерець грів з пазухи теплом.
Медовуху брали ми у бджіл,
Садовили знову всіх за стіл.
Пісня наша котиться хай далеко в світ,
Гарно відгуляємо, милі ваш приліт.
Вже земля цілована, йде трава в стебло,
Бо на дворі вже тепло.
*
Ой, як легко з чужини розправляти крила,
Бо удома на вітру вони, як вітрила.
Піднімає їх у вись в стрілах дивограю,
Аж за хмари ген до небокраю.
Бусли бусли, братики мої,
У степах замовкли солов’ї.
Тож летіте бусли на Донбас,
Щоб Господь Вкраїну нашу спас.
Занесіте сонечка їм крильми на схід,
Хай розтане в душах їх, зачерствілий лід.
У степах козацьких вже, чахне вуркаган -
То розсіявся туман.
--------------------
Валентина Малая
[b] Дужі і завзяті наші козаки! [/b]
Синьо- жовті наші прапори!
Це непереможнії стяги догори!
Буде-буде-процвітать Україна наша!
Суверенна, вільна і багата!
Розправляйте плечі, козаки!
Наші славні, сильні вожаки!
Рідна Україна славна у віках!
Бо вона тримається на чоловіках!
Дужі і завзяті наші козаки!
Всіх перемагають, ми не бурлаки!
Будем боронити наш любимий край
Нумо, пісню заспівай!
А наші козачки пісню заспівають.
Люті вороженьки щочимдуж тікають .
Виб'єм ворога, він навіки згине !
Пісня перемоги нехай всюди лине!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2015
Любов, гадала, залунає широко
Медово-ніжною мелодією див.
Але думки твої мовчали вироком,
Осінній сум останки мрії нагло змив.
А дощ меланхолійними мотивами,
Палке розкрилля обернувши у мінор,
Аби пориви не були бурхливими,
Сховає світ за сірою вуаллю штор.
Кохання наше - вигадка-фантазія,
Бо укриває серце глухонімота.
Забудемо цю зустріч, як оказію...
І я не та, що ти у сні шукав. Не та!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2015
ptaha
[i] По стежинах ходить осінь [/i]
По стежинах ходить осінь,
Шелестить дощем,
А у мене в серці просинь
Від твоїх очей.
По стежинах ходить осінь,
Жовта і смутна,
Та мені з тобою зовсім
Туга не страшна.
По стежинах ходить осінь,
Водить старостів,
А мені тепла задосить
Твоїх ніжних слів.
По стежинах ходить осінь,
Стелить хоругви,
За столи сідати просить
Після Покрови́…
-------------
zazemlena
[i] Осене, я так люблю тебе[/i]
Осене, я так люблю тебе,
О осене моя...
Ти повір, заходиш в диво-снах
Казкова, наче птах.
І губиш диво-пір'я -
Мрій шлях у журбі.
То чому ж знаходжу радість
Завжди я в тобі?
Сонячно буває на душі -
Зникає вмить печаль.
То мені ти одягне́ш свою
Безцінну пастораль...
Шепоче вітер пісню -
Вальс, блюз чи шансон...
падають зірками вірші:
Осене, ти - сон?
Гостем дощ непроханим прийде...
Чи ж є життя без сліз?
Осене, й таку люблю тебе -
У всьому істин зміст.
Ти фарбами звітуєш -
Біль, радість чи сум...
Тчеш по долі чи гаптуєш,
Осене, красу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2015
[i]«Про те, як тиша всіх століть
безсмертних щастю вчить…»[/i]
(Вільям Батлер Єтс)
У чорноті небес блукає білий кіт –
Такий самотній серед порожнечі
Муркоче коло Всесвіту воріт,
Самотність пророкує і, до речі,
Читає позабутий манускрипт
Написаний на камені дольмена.
Менгір мовчить, а в темних нішах крипт
Монахи написали про бої й знамена
Народів зниклих і літописи важкі
Де кожна літера тяжка й черлена –
Де королі Ірландії, де кланів ватажки?
Все зникло… І нащадок збайдужілий
На шибках пальцем вимальовує: «Нудьга!»
І нарікає, що життя марудне,
Марнує дні свої і в сірі будні
Відтінок буруватий додає вина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605822
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.09.2015
А я люблю, коли співає тиша
Птахами, вітром, краплями дощу –
Тоді перо небесні вірші пише,
П’ючи нектар із рими досхочу…
П’ючи нектар… було колись… та зникло…
Розлився сум туманом по полях…
У безголоссі заніміли ритми,
Ховаючи росинки у рядках…
Ховаючи росинки від не-квітів,
Які вогнедраконами цвітуть,
Які у вічність відправляють миті
Розтрощених снарядами секунд…
Розтрощених снарядами історій
Вже не зібрати в книгу польову…
А я люблю коли в зеленім полі
Співає тиша пісню солов’ю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2015
Чудес на світі, кажеш, не буває ?
Це виправдальні вироки нікчем.
За ґратами вікна - блаженні двоє
Танцюють танґо просто під дощем.
І вже ходу гальмують перехожі.
Цікаві з вікон голови стирчать,
Принишкли та отерпли в насторожі,
Покинули каструлі, фільми й чат.
Усенький світ мов зала театральна
В причасті всепрощальному застиг.
Є Він, Вона, і мить оця вінчальна,
Де дощ - лиш декорація для них.
І марили, і плакали довкола.
Наповнював небесний Водолій
Серця, немов посудини Ґрааля
Терпки́м коктейлем споминів і мрій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2015
Медитатива грози ©ДТРК «КУЛЬТУРА»
Зйомки – Павла Олійника
Монтаж – Галини Загороднюк
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Zi1GfAhV4fk[/youtube]
--------------------
З надією чекаємо грозу –
А раптом після неї стане краще?
Моменту істини пізнаємо красу?
Чи в голові щось виникне путяще?
Замовкли пта́хи… Зупинилися думки…
Настала грізна і густа гнітюча тиша.
Перетворися подумки в струмки –
І зрозумілим стане навіть найскладніше.
Заглянь в своє ти серце, як в люстерко –
І справи світу стануть не чужі.
Коли ж на небі з’явиться веселка,
Всі плями смутку змиються з душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602823
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.08.2015
[img]http://demotivators.org.ua/d/demotivators.org.ua-686504-3.jpg[/img]
[i] «Но мы еще дойдем до Ганга,
Но мы еще умрем в боях,
Чтоб от Японии до Англии
Сияла Родина моя.»[/i]
(Павел Коган, 1940)
----------------
Коли ж нажрешся ти, тварюко?!
Коли насититься нутро?!
Коли московські довгі руки
Не лізтимуть в чуже добро?!
Аж до Японії, до Ганга
«сіяют» мацаки́ твої.
Скажу кацапам без туману:
«Умріть в боях! Згоріть в огні!»
--------------
[b]мацаки́[/b] – те саме, що щу́пальця
[b]кацапія[/b] – жартівлива назва Російської Федерації. Слово «кацап» — тюркського походження, і походить від арабського слова «касаб» (qassab). Вже віддавна знане в мовах багатьох східних турецьких племен і значить «різник», «лютий чоловік», «кат», «деспот», «злодій».
(З Вікісловника)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2015
[b]Пиріг Л.А.[/b]
[b]«День за днем…Рік за роком…»[i][/i][/b]
[u]Видавництво «Світ успіху»[/u]
Київ – 2015
Ошатний том книги мемуарів Любомира Антоновича Пирога «День за днем… Рік за роком» …» (Видавництво «Світ успіху», Київ – 2015) має вельми бібліофільський наклад – всього 150 примірників.
В першій книзі спогадів «Було колись…» (Видавництво «Світ успіху», Київ – 2013) відображено період від народження до переїзду в Київ.
Книга «День за днем…Рік за роком…» є наче продовженням попередніх споминів і охоплює більш ніж півстоліття (1958-2011) київського періоду біографії.
Обидві книги – високої культури видання стосовно всіх її складових – і зміст, і художнє оформлення, і поліграфічне виконання, і наявність якісних фотоілюстрацій.
Я читав книжку, люб’язно надіслану мені Любомиром Антоновичем, неквапливо рядок за рядком, бо саме в деталях і криється найбільша привабливість хронікально-документального життєпису. Тоді ти наче сам проживаєш ще одне життя. Читання похапцем – колажне, фрагментарне – годиться хіба що для переглядання гезет-журналів чи малохудожньої літератури.
Хіба не цікаво прослідкувати життєвий шлях хлопця з хліборобської галичанської сім’ї, крокуючи за ним сходинками його особистісного зростання «день за днем, рік за роком». Хіба не цікаво дізнатись, як він став доктором медичних наук, професором, членом-кореспондентом Національної академії наук України, академіком Національної академії медичних наук, народним депутатом України (1990-1994рр), лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки, президентом Світової федерації українських лікарських товариств (і це далеко ще не повний перелік всіх його звань і напрямків діяльності). Хіба не цікаво, як цей чоловік зміг підтримувати в собі таке широке коло зацікавлень – лікар, вчений, колекціонер, бібліофіл, театрал, меломан, громадський діяч, патріот і захисник всього українського. Хіба не цікаво, які були в цієї людини стосунки з батьками, земляками, колегами, друзями, видатними особистостями, з якими йому доводилося спілкуватись, зрештою, з власною сім’єю.
Про все це можна довідатись прочитавши книгу спогадів «День за днем… Рік за роком…».
Любомир Антонович не зосереджується на переосмисленні, аналізі життєвого шляху. Він лише, наче літописець, скрупульозно хронологічно відтворює «день за днем, рік за роком», спираючись на власні спогади, щоденникові записи (які вів, починаючи з дитинства, все життя), перелік прочитаних книг (з коротким чи розлогим фіксуванням вражень від прочитаного), кіно-квитки після переглянутих кінофільмів, програмки відвіданих наукових конференцій, різноманітних зборів, виставок і експозицій, концертів, вистав і спектаклів, (які він не викидає, архівує), вірші, цитати, афоризми з прочитаних книг, часописів, газет (які теж зберігав).
І цей стиль, можливо, навіть краще ніж літературно-художній дає можливість зануритись в час, що минув, відчути історичний період. А проте сухою мову мемуарів не назвеш. Автор чудово, просто таки по-письменницьки, володіє і художніми прийомами.
Ось, наприклад, такий пейзажний опис:
[i]«Пухнасті шапки снігу, зм’ягчене в падаючому снігу світло ліхтарів і вікон навіюють безпредметну тугу, настроюють на ліричний лад. Коли зупинитися, щоби не чути м’якого скрипу снігу під ногами і власного дихання, до вух вливається тиша, що перебивається тільки ударами сніжинок об вушні раковини. Зрідка десь далеко загавкає собака, проскрипить сніг під чиїмись ногами. У пітьмі сірій і густій, приглушено і протяжно гуде потяг. Це вже недалеко від дому. А на головній вулиці та на головній алеї парку снують люди, бризкає сміх; хтось у когось кинув сніговою кулькою, починається двобій. Ось снігова куля потрапила між віття дерева і звідти посипався сніг. Регіт, писк.»[/i](с.22)*
Зустрічаються в книзі описи помешкань, картин побуту, навіть снів (с.25)
Безумовно, окрім подій в щоденникових записах автор занотовував і якісь свої думки. Деякі з них він наводить в споминах.
Наприклад, про мету життя:[i] «Душевно почуваю себе краще у повені обов’язків, хоч і опановує втома. Розслаблено, пасивно відпочивати – не для мене. Песимізму щодо суті, мети життя не відчуваю ніколи. Ніколи, ніде я не нудьгував, завжди і всюди мені було цікаво. Я жив, учився, працював, брав від життя все, що було мені цікавим.»[/i](с.119)
Про спокій і неспокій: [i]«Іноді хочеться спокою, душевної гармонії…Та частіше сам шукаю неспокою, його задоволення додає мені більше впевненості в собі, самоутвердження в житті»[/i](с.283)
Часто задумується про смерть і старість (наприклад, на с.360).
Ось є такий запис, зроблений ще в 1967-му, в віці 36-ти років: [i]« В останні роки на цвинтарі почуваю себе моторошно. Боюся смерті. Багато не зроблено. Не завершено. Зрештою, взагалі ніколи не зупинюся. Найжахливіше в мене – це постійне відчуття тимчасовості, нестабільності, постійне відчуття обов’язку, відчуття незавершеності в роботі. Можливо, це мине тоді, коли я дозрію до переконання, що все одно всього не зроблю, тобто, коли збайдужію, зчерствію..)»[/i] (с.135)
Або ось іще:[i] «Нестерпно, що коли тебе не стане, так же буде світити сонце, так же будуть чергуватися пори року, будуть сміятися люди. Отже без тебе можуть обійтися, тебе не згадають. Тому намагаєшся залишити після себе слід в житті в результатах своєї праці. Це прагнення реалізується мною не тільки плодами моєї професійної діяльності, наукової роботи, але й деталями моїх повсякденних занять – веденням записів, колекціонуванням, і т.д., і т.п.».[/i] (с.99)
Десь з 1993 року і в подальшому зустрічаються такі думки: [i]«Писати статті набридло. Навіщо це мені? Імпонує бачити надрукованим своє прізвище? Десь у підсвідомості жевріє надія, що друкований слід сприятиме продовженню пам’яті про мене…»[/i](с.321)
Любомир Антонович Пиріг все життя з книжками. Збирав їх доти, доки не заповнив ними весь можливий простір квартири і робочого кабінету. А потім став роздаровувати бібліотекам, музеям, знайомим. Часто бідкався, що не встигає прочитати всього, що придбав в книгарні чи передплатив. Наприклад, на с.271:[i] «Жаль, що немає часу читати художню літературу».[/i]
Він талановитий читач і чудовий критик – двома трьома реченнями дає точну і чітку характеристику прочитаному, яскраво коментує, аналізує переглянуті фільми, вистави, прослухані концерти.
Наприклад, про книгу І.Багряного «Людина біжить над прірвою» написав:
[i]«…Усвідомлюю, що герой (роману) є символом, але все одно тяжко повірити, що людина спроможна витерпіти, перенести такі муки й страждання фізичні і душевні. Порівняння можу знайти в долі героя Дж.Лондона серед випробувань природньої стихії. Тут же герой стає жертвою і безжалісної природи, і двоногих озвірілих істот, просякнутих людиноненависницькою ідеологією. Вражає мовне багатство, майстерне володіння словом, вміння створювати образи і відтворювати почуття, ситуації наглядно, «намацально». Вдячний матеріал для кіносценаріїв – розписано до подробиць дію, мізансцени. Разом з тим виникає сумнів, чи можна кінематографічно так наглядно представити внутрішні монологи , ремінісценції, психологію персонажів, як у романі? Адже тут домінує слово, яке в кінематографі є другорядним.» [/i](с.320)
Про повість Ю.Щербака «Хроніка міста Ярополя»:[i] «Це – феєрверк вигадки, фантазії, химерних історій та ситуацій, створених, здається, в одному пориві, на одному диханні. Романтично піднесений тон розповіді відповідає цій овіяній романтикою історичній епосі, про яку йде мова. І тому виникає своєрідний настрій довіри до того, що читаєш…» [/i](с. 222)
Є і досить розлогі коментарі, як наприклад щодо повісті Б.Антоненка-Давидовича «За ширмою».(с.35)
Любомир Антонович не бажає замкнутися лише на службових обов’язках. Він відвідав все, що було цікавим в житті Києва, та ще й встигав багато чого з того фіксувати в своїх щоденникових записах. Він бачив велику кількість видатних музикантів, переслухав силу силенну живої класичної музики, розвинув в собі хороший смак. В своїх мемуарах він згадує не лише на яких концертах був, а і з яким репертуаром хто виступав (наприклад, с.181), не лише який кінофільм переглянув, а і яке враження склав про нього. Це допомагає відчути (тим, хто молодший) чи згадати (тим, хто старший) ту епоху.
Автор зізнається:[i] «З гуманітаріями мені все таки цікавіше»[/i](с.244). Тому й не дивно дізнатися з книги, що він товаришував з письменниками (Щербак. Коротич, Драч, Павличко, Мушкетик, Танюк) з акторами (Ступка), співаками (Діана Петриненко, Раїса Кириченко), художниками (Марчук), конструкторами (Антонов) і багатьма іншими видатними особистостями (навіть політиками).
Родзинками в книзі розсипано дотепні слова і вирази, гумористичні моменти, смішні ситуації, жарти, анекдоти, курйози. Наприклад, розказане кимось про два щити на одній трасі.(На одному –[i]«Догоним и перегоним Америку»[/i], а на другому – [i]«Не уверен – не обгоняй»[/i]) (с.40)
Або під час відпочинку в санаторії [i]«…писати не можу, тому що сусіди постійно верзуть то про жінок, то про ниркові камені.»[/i]
Чи збори, які носять формальний характер називає «збіговиськами».
Є в книзі трішечки і про чиїсь безглузді чи кримінальні витівки, про секс-пригоди курортних відпочивальників, і про випивку, і про гроші, і про корупційні замашки деяких наших «звьозд естради».
Але тим, хто бажає прочитати про «круту житуху», модні імена, світські плітки, подробиці перебуття верхів, професійні «секрети», підтвердження або спростування «достовірних» чуток – треба читати не цю книжку.
Та все ж було декілька епізодів в книзі, в яких відчувається, що автор, як учасник і свідок великих і цікавих подій, сказав менше ніж знає (швидше за все з морально-етичних міркувань). Це трохи зачіпає моє читацьке самолюбство. Але ці крихітні епізоди недосказаності цілком компенсуються фактами і думками щирої відвертості вражаючої сили. Наприклад, деякі моторошні подробиці війни(с.240) Автор не криється, згадує свої помилки, невдачі, хибні висновки. Не приховує свої почуття провини і безпорадності, коли хворіли батьки. Задумується про власну потрібність, доцільність існування.(с.330) Часто переймається питанням щодо своїх колекцій, зібрань – [i]« Чи буде це потрібне комусь?»[/i](с.321, 352). Або гіркий запис під час подорожі Черкащиною: [i]«…Із колишньої «героїки» залишилась лише пристрасть до горілки» [/i](с.79)
Будучи вже життя патріотом України і поборником всього українського все ж пише: [i]«Щодо узагальненого українця, то «найхарактернішою рисою» є самоприниження, відсутність національної гідності на грунті відсутності викорчуваної подіями і часом національної свідомості.»(с.357)
Або в роздумах про Сковороду: «Ніяк не можу простити українцям і минулого, і сучасності, коли вони, «вибиваючись в люди», нехтують своєю українськістю, забувають про свою місію, як представників нації, репрезентантів свого народу..»[/i](с.159)
Все ж в своєму житті (і в мемуарах є про це) Любомир Антонович постійно обороняє батьківську мову від тотального наступу зросійщення, відмічає стан функціонування української мови в різних містах, в професійному і науковому середовищі, на різноманітних заходах. Пам’ятає всіх, хто не побоявся виступати рідною мовою. Українською він не лише постійно вів приватну переписку і листування з громадськістю, а ще окрім цього і всю службову, професійну документацію, що в тодішніх умовах було непросто.
(Без перебільшення можна сказати, що лише 1% лікарів у веденні медичної документації послуговувались українською мовою в Україні, а в східних областях і Києві і того менше, навіть в роки «незалежності». Як казали мені одні столичні «доктори» під час «помаранчевої» революції – «Може і пішли б на майдан, але ж тоді нова влада змусить історії хвороби на «державній» мові писати».)
Академік Пиріг довгий час був і залишається понині маленьким острівцем в невеличкому архіпелазі українства, посеред океану кацапщини, «кегебізма» і міщанства столиці України.
Йому, як справжньому колекціонеру вдалося в своїх спогадах зібрати, систематизувати, законсервувати для наступних поколінь дні і роки свого життя в такому непростому 20-му і на початку такого обнадійливого 21-го століттях.
Він розповів про свої найбільші небезпеки і переживання, про головні напруження усіх сил, особисті зустрічі з видатними людьми, значні справи свого життя.
Він не лише відповідає на головні питання своєї біографії – Що? Хто? З ким? Як? Коли? Чому? Для чого? Яким чином? – він ще й дає портрет епохи очима очевидця і учасника.
-------------
*– в дужках номер сторінки в книзі «День за днем…Рік за роком…»
19.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601051
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.08.2015
Слова - Олег Чорногуз
Виконання - Ярослав Чорногуз
Звукозапис - Олександр Салицький
Кліп – Олексій Тичко
------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GnU4lBsoRzY[/youtube]
(романс)
Відлітають хмари в сиву осінь,
Як і наші золоті літа…
Я ж тебе кохаю, мила, досі -
Ти для мене й досі молода.
Я ж тебе сьогодні, в день святковий,
Коли ти забула... скільки літ …
Відведу у дивний світ казковий -
У бентежний, неповторний світ…
А літа летять у сині далі…
Облітає листя у саду,
І в такій божественній печалі
Все люблю, як милу й молоду!
І як в день весняно-світанковий
В своїм серці пролісків нарву…
І повір, кохана, це не спомин
Я тебе кохаю наяву.
Пам’ятаєш …біля моря вечір..,
Коли хвилі лащились до ніг..
Я торкав твої засмаглі плечі
Та ніяк освідчитись не міг …
То були такі душевні муки!
Та ти знаєш… я не златоуст…
Я несміло взяв тебе за руки..,
Й перший раз торкнувся твоїх уст…
То було…немовби тільки вчора
Перед нами в мріях цілий світ,
Хто кохає – той живе без горя
В шістдесят і в дев’яносто літ…
За вікном бентежить сива осінь,
І ясна всміхається печаль.
Я ж тебе люблю так щиро й досі,
Що мені і юності не жаль…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2015
Слова і виконання - Ярослав Чорногуз
Звукозапис - Олександр Салицький
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8Epd3yGyXDY[/youtube]
Лікарко, як добре, що Ви є,
Хвилями здіймаються вже груди,
Серденько послухайте моє,
Як воно шалено битись буде.
Гляну на очей чарівний блиск,
Каре сяйво упаде з-під вії.
І відчую, як підскочить тиск,
Тіло затремтить і заніміє.
І раптово – ніжністю легка –
На чоло лягає розпашіле
Трепетна і лагідна рука,
Посмішка вуста торкає милі.
- Не хвилюйтесь, пацієнте, так!
Ох, палка і буйна Ви натура,
Бережіться у свої літа –
Піднялась у Вас температура.
- Полікуйте серце Ви моє,
Лікарко, уперше і востаннє,
Від усіх недуг вже ліки є,
Та немає ліків од кохання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2015
Запряжу, загнуздаю я дні,
Підкує грім всі дні - чудо-коні.
Хай засвітиться щастя в мені
Ясним ЗАВТРА й погідним СЬОГОДНІ.
Посміхнусь лиш назустріч вітрам
І зустріну їх, мов щирих друзів,
Запрошу у життя свого храм,
Міражі хай розвіють ілюзій.
І вклонюсь я в пошані дощам,
Що змивали із долі пилини,
Що розчистили простір думкам,
В храмі сяяли справ дивперлини.
Чарувала щоб ніжність роси -
Мрій, надій моїх з серця волога...
І щоб пломінь земної краси
Освітив у майбутнє дорогу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2015
Віталій Назарук
ЗІРОНЬКО МОЯ
Приспів:
Зіронько моя, світи мені - світи мені,
Я так люблю тебе…
Вранці по нескошеній траві
Проведу кохану на поріг,
По моїй заквітчаній землі,
Де не мовкнуть диво – солов’ї…
Приспів.
В очі озеркові загляну,
Полум’яних вуст відчую смак,
Я тебе за плечі обніму,
Пригорну, бо ж я таки козак…
Приспів.
Та коли зійде нова зоря,
В гай прилинуть нові солов’ї,
Нас зустріне росами земля -
Це дарунок і тобі й мені…
-------------------
natalux
Крила
Приспів:
Чайкою б злетіти і в небесну вись!
І шептати «вниз лиш не дивись»
Сонце вже лягло на небокрай.
Хвилі гладять стомлений пісок.
Може пекло це, а може – рай.
Наче шлях відкрився до зірок.
Приспів.
Хочеться, як Янголи святі,
Крилами змахнути – і за мить
Мчати до незвіданих світів…
Ниє серце, мліє і болить.
Приспів.
Тільки не судилося, бо доля
Випала блукати між довкіль,
І безкрило мріяти про волю,
Й відчувати між лопаток біль.
--------------------
Олекса Удайко
Приспів:
Зіронько моя, ти мені світи, світи…
Я до тебе вже лечу!
В небі, бачу, світять дві зорі,
Світять ясно, та ще не зійшлись…
Бо одна давно уже вгорі,
Інша – лише прагне в Божу вись.
Приспів.
Зірко, я давно до тебе йду,
Скоро вже й до неба доторкнусь…
Буду грати, мила, на дуду,
Й кликати тебе додому, в Русь.
Приспів.
Та судилось такички повік –
Різну Бог вручив в житті стезю:
Я міський, невільний чоловік,
Ти ж пасеш на хуторі козу…
----------------------
Роя
Доле моя, світи!
Приспів:
Я тебе знайду через роки, через віки,
Лиш, доле моя, світи!
Я тебе шукаю крізь віки,
Виглядаю в мареві доріг...
І у плині доленьки-ріки
Закликаю щастя на поріг!
Приспів.
Віддзвеніли коники-літа,
Затоптали думи молоді,
Де зоріла юність золота,
Де збирали зорі у воді...
Приспів.
Посріблила скроні сивина,
Та не загасила почуття,
І у серці зіронька одна
Прокладає шлях у майбуття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2015
Зйомки – Павла Олійника
Монтаж – Галини Загороднюк (ДТРК «КУЛЬТУРА»)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=u9oOQBhqWo8[/youtube]
------------------
Тут запахи гарячої землі.
Отари, табуни, пташині крики.
Самодостатні тут і люди, і джмелі.
У всьому тут Дух Степу вільний, дикий.
Історія. Життя. Природи храм.
Безмежний простір аж до небосхилу.
Відкритий завжди будь-яким вітрам.
В собі таїть наш степ велику силу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594381
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.07.2015
[b] «Чатує в століттях Чернеча Гора»[/b]
[i]ВІСНИК III-го міжнародного поетичного конкурсу[/i]
[u]Видавництво «Склянка часу»[/u]
Канів – 2015
Потішити свій авторський гонор, «ознайомити широкий загал із власними творами» при бажанні кожен, хто пише, може в малочисельних українських альманахах, збірках, антологіях, журналах. Видання, зрозуміло, друкуються «із залученням коштів авторів». Каюсь, і сам не обмежувався присутністю лише на інтернетівських літературних сайтах – неодноразово прилучався до «друкованого слова». Признаюсь, мені не дуже подобалося приймати участь в збірці ніяк не структурованій, яка являла собою суцільний «вінегрет» творів різножанрових, різномасштабних по об’єму, тематиці, майстерності. Завжди надавав перевагу збірникам тематичним, щоб хоч щось в ньому об’єднувало тексти в єдине ціле.
Днями прочитав ВІСНИК III-го міжнародного поетичного конкурсу "Чатує в століттях Чернеча гора". Ідея тематичності, інтегральності була в ньому спеціально обумовлена.
Редакція журналу (і видавництво) "Склянка часу*Zeitglas" до 200-ліття від дня народження Тараса Шевченка започаткувало (і вже третій рік продовжує, за що їм велика подяка) «Конкурс на кращий поетичний твір».
Звести всі твори до якогось одного знаменника мали певні обмеження –тобто умови конкурсу, а саме:
– тема громадянської лірики «Обніміться ж, брати мої», яка полягає «у висвітленні проблем подолання духовної та політичної кризи в Україні та пошуку її місця серед інших держав».
– мова написання — українська або російська;
– кількість творів — ОДИН
– обсяг твору - обмежується "повними" двадцятьма рядками
– термін подання творів до 30 травня 2015 року
Не обмеженим був лише вік учасників. А також редакція міжнародного журналу "Склянка Часу*Zeitglas" та члени конкурсного журі обіцяли «радо ознайомити широке коло читачів з найкращими зразками сучасної поезії, котра не знає утисків кордонів та цензорів.»
Журі відібрало 120 віршів – це десь 10% від кількості надісланих на конкурс.
Щодо теми. Багато віршів представлено на воєнну і навколовоєнну тематику. Воно й зрозуміло. Найбільше з таких запам’ятались вірші Нестеренко Надії (77) *, Підвисоцької Лідії (86).
В час, коли йде війна, тема «Обніміться ж, брати мої» є навіть дуже актуальною. Щоправда, різні автори потрактували її (і тему, і війну) по-різному. Одні пропонують об’єднатись українцям в протистоянні з цілком зрозумілим ворогом-агресором. (Цілком розділяю цю думку). Інші пропонували «обійнятись» незрозуміло з ким, припинити війну незрозуміло проти кого:
[i]«Чтобы объятия душу согрели…
Всех братьев колыбели-планеты.»[/i]
(«Земли объятия» (54))
Дехто перебуває в «полной нєпоняткє»:
[i]«…Как только вошли с двух сторон к нам войска.
Не можем понять где свои?!»[/i]
(вірш «На сердце тоска» (46))
Автор вірша «Вековая дружба» (25) орієнтується краще, але пропонує обійнятися з «вєковєчним другом»:
[i]«За чашкой чая вместе мы сойдёмся
И «трубку мира» выкурим сполна».[/i]
Є вірші, не буду тут їх наводити, в яких хто є хто неясно, тексти можна трактувати двозначно.
Цікавим є вірш «Два інваліди, два Івана, два світи»(99). Це справжня історико-соціальна балада з драматичним сюжетом про двох дідів – бувшого бандерівця і бувшого енкеведиста – онук яких:
[i]«Син України – напівбандерівець і напівмоскаль».[/i]
Щоправда, цей вірш, (як і декілька інших в збірці), вийшов за «обмеження двадцятьма рядками». Та для цього вірша я б також зробив виключення.
Сподобались мені вірші, які торкалися безпосередньо теми Кобзаря і його заповітів, таких поетів: Тилик Ігор (112), Задорожна Маріанна (39), Корсунська Тамара (56), Яремчук Володимир (129), Міхалевський Віталій (75), Обшарська Раїса (79), Олійник Мирослава (81), Соляр Ганна (103),
Проте до участі в конкурсі було прийнято декілька віршів, (з них є й досить непогані), в яких не йдеться ні про Україну, ні про Шевченка, ні про обнімання з братами (справжніми чи «вєковєчними»), ні про «висвітлення проблем подолання духовної та політичної кризи в Україні та пошуку її місця серед інших держав», тобто такі, які ніяк не відповідають тематиці конкурсу. (Наприклад, «Бунт марионетки»(44), «Летний сон»(70), «Вечный бой»(72), «Мой дом на улице в конце»(117), «Видимо, не те читались книги»(124) та деякі інші вірші).
Відмітив би ще вірші таких авторів: Романюк Микола (93), Старченко Віталій (105), Лісненко Тетяна (65), Кринична Світлана (62), Торон Вікторія (115).
В книжечці чимало друкарських помилок і це дещо псує загальне враження.
Називаю, нарешті, прізвища трьох, на мою думку, кращих авторів, які своєю поезією не лише заглибились в тему конкурсу, а ще й продемонстрували неабияку майстерність, торкнули чимось таким, що не проаналізуєш ніяким критичним методом.
Це –
Данилюк Наталя з віршем «Народе мій, воскреслий у віках»(30),
Федчишин Ігор, вірш «Тарасові думи»(122),
Паливода Петро, «Мальви під вікном»(84).
Хочеться сказати, що на сайті «Клуб Поезії» я зустрічав багато чудових віршів, які відповідали темі конкурсу. Жаль, що їх автори не надіслали їх журі. Якби тими віршами замінити відверто слабкі, або не відповідні темі твори в «Віснику», а ще виправити «очепатки» – то вийшла б чудова книжечка.
---------------------
* – в дужках номер сторінки в збірці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592198
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.07.2015
На краєчку старого села,
На стовпі журавлина хатина.
Примостились там він і вона,
Йде весна, скоро буде родина.
Нехай дують зловісні вітри,
В них гніздо будувалось з любові.
Журавлят пригортали вони,
Щоб вростали у пір’я здорові.
Приспів:
Проминула весняна пора,
Відлетіли з гнізда журавлята,
Понесли вічну згадку тепла,
У якім зігрівала їх мати.
Дивувалися всі навкруги,
Що гніздо не змогли вітри здути,
Що на самім вершечку, вгорі,
Ці сміливі птахи могли бути.
Материнське вчувається «кру»
Te останнє «кру- кру» на прощання,
Перебудуть холодну зиму,
Твердо вірять - ще буде вітання!
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2015
Слова - Олег Чорногуз
Виконання - Ярослав Чорногуз
Звукозапис - Олександр Салицький
Кліп – Олексій Тичко
------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CA4Sv5CIU-4[/youtube]
Пахнуть липи медвяно і хмільно
В серці – збудження радісний щем.
І рука твоя ніжно й повільно,
Як у вальсі, ляга на плече.
Всесвіт чулий летить понад нами,
Ніч шепоче мені: «Приголуб!»
І сп`янілий, торкаюсь губами
До твоїх нецілованих губ.
Пахнуть коси медвяно, духмяно,
Сіножать засина поміж плес,
І здається, в тобі я розтану,
Наче хмарка у сині небес.
Ніч заснула і впала на груди,
Засина поміж трав вітерець,
І нічого навкруг нас не чути,
Окрім стукоту наших сердець.
Я не можу із пам `яті стерти
Ніч, коханням наповнену вщерть…
Я хотів би від щастя померти,
Бо ж кохання сильніше за смерть.
Ніч зітхає і млосно і хмільно,
Сіножать ожива поміж плес,
І згорають, як роки, повільно
Зорі в куполі синіх небес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2015
[i]Музичний альманах[/i]
[b][u]«Октава»[/u][/b]
[u]Видавництво "Склянка часу"[/u]
[b]Канів – 2015[/b]
Видавництво і часопис «Склянка часу» вже не один рік знайомить своїх читачів з поезією і прозою, як авторів-професіоналів, так і аматорів письменництва, чим вносить свій вклад в підтримку літературного процесу в Україні.
«Склянка часу» підтримує також і художників, публікуючи ілюстрації, репродукції картин і графічних робіт.
Тому вірним і логічним кроком стала спроба висвітлення і музичної творчості декого з ентузіастів композиторства. Було запропоновано надсилати матеріали для альманаху «Октава», а потім і видано збірку нарисів не про столичних «звьоздних» знаменитостей, а про музикантів, композиторів, так би мовити, першого ешалону.
Читаючи збірку, не раз ловив себе на думці який же талановитий у нас народ, він може творити і завдяки сприятливим умовам і всепереч несприятливим.
В кожному нарисі на двох-трьох сторінках стисло розповідається про творчу чиюсь творчу долю, часто подвижницьку працю.
Ось розповідь про сільського ді-джея, який зумів створити в звичайному клубі дійсно епіцентр молодіжного життя.
Ось юний талант, вражений технікою біт-боксу заокеанського майстра, самотужки засвоїв її, почав виступати на сцені, а згодом став створювати власні танцювальні композиції.
Хтось разом з групою ентузіастів створив джазовий колектив і започаткував музичий фестиваль.
Хтось організував ряд музично-пісеннних проектів, в тому числі і для людей з обмеженими фізичними можливостями, стимулював їх сценічні виступи, успішно проводить арт-терапію – досить ефективний метод лікування і реабілітації інвалідів.
Один ентузіаст керує ансамблем, другий оркестром, третій хором.
Комусь пощастило активно працювати «вживу» в організованих гуртках, центрах, музичних студіях, школах мистецтв, будинках народної творчості.
Комусь вдалося знайти середовище однодумців в віртуальному просторі і там намагатись самореалізовуватись.
Деякі самодіяльні композитори створюють пісні разом з місцевими поетами і виступають перед земляками на концертах, тематичних вечорах.
Є й такі, що приймають участь в конкурсах, фестивалях, музичних проектах, на гастролях, виступають на радіо і телебаченні.
Дехто з композиторів розповідає про особливості своєї музичної творчої «кухні». А Ігор Тилик, Віктор Николишин ділиться цікавими філососькими роздумами про природу музичної творчості, процес творення.
В нарисах перераховуються досягнення, творчі здобутки того чи іншого митця – концерти, збірки, презентації, аудіо-диски, окремі твори.
Цікавим і логічним є й присутність в збірнику «Октава» нот пісень після кожного нарису. Дещо з доробку композиторів, згаданих в збірнику вдалося знайти і послухати (хвала Інтернету).
І подумалось мені знову після прочитання альманаху – подібні видання, як повітря потрібні для розвитку, розширення літературно-мистецького, музичного середовища в Україні.
Це на просто незаповнена ніша, це незаповнене море, яке нам, українцям, є чим заповнити.
Тим паче, що тепер віце-прем’єр-міністр і міністр культури України Кириленко ініціює введення обов’язкової квоти трансляції в ефірі українських пісень до 75%. Донедавна діяла квота, яка зобов'язувала теле- і радіо-канали транслювати не менше 50% україномовної продукції. Проте, радіостанції в Україні («українськими» їх назвати язик не повертається) усі квоти дуже легко обходили: наприклад, «крутили» виключно україномовні пісні в проміжку десь від 2 ночі до 6 ранку, формально дотримуючись законодавчих вимог. Таке собі «ѓетто-мюзик». Більше того, до радіостанцій, які повністю ігнорували виконання квот («Радіо-шансон», « Рускоє Радіо», «Наше радіо», «Ретро FM», «Шарманка») в час, коли йде війна з Росією, додаються нові (наприклад, «Радіо Пятніца»), яке транслює виключно низькопробну російськомовну попсу.
Щодо телеканалів, то україномовний продукт тут можна знайти ще рідше. А все те, що цілими днями транслюють теле- та радіостанції приводить лише до деградації. Проблема в тому, що власниками українських медіа є неукраїнці. Всім музичним гуртам, котрі творять сповнене національної ідеї мистецтво взагалі закрито шлях до теле- чи радіоефіру.
Можливо цього разу, коли в горнилі війни в Україні нарешті формується громадянське суспільство, квота дійсно збільшить шанси на появу в ефірі україномовних пісень. Вона стане приводом для програмних менеджерів і діджеїв придивитись уважніше до того, як виглядає зараз асортимент пісень, що створюються і записуються в Україні. От і стануть тоді їм в пригоді такі збірочки, як «Октава».
29.06.15
-------------------
[i]P.S.[/i] Ця замітка є логічним продовженням ремінісценції "Мрійте! Мрії збуваються!"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509705
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2015
Олекса Удайко
ВІДДАЙ ЛЮБОВ
Віддай мені хоч крихітку тепла!..
Я відігріюсь в нім, та не зомлію
І не згорю, як ніч моя, дотла,
Лиш засвічусь від іскорки надії.
Віддай негоди і похмурі дні…
А ще панянку-ніжність у додачу...
Й прокинешся – як у казковім сні:
Я всім життям своїм тобі віддячу!
Віддай любов, та вірність не поруш!
Тобі змурую я гранітну пристань
І вирощу мільйони білих руж...
А ще віддам тобі жагучу пристрасть.
Та ряст топтати, мила, не спіши:
Піти у вічність, серденько, успієш.
Віддай кришталі серця і душі!
Віддай любов!.. І ти не пожалієш.
--------------------
Віталій Назарук
ЛЕЛЕКИ
Давно вже на крилі, давно лелеки
Збираються у край, у край далекий,
Мої літа, біжать у даль далеко –
Немов до вирію летять лелеки…
Птахи летять в вишині,
Линуть у теплі краї…
Через літа, через моря далекі,
Повернуться до нас назад лелеки,
І заклекоче на весні гніздечко,
І порадіє знов моє сердечко.
Птахи летять ввишині,
Радість несуть навесні…
Давно вже на крилі, давно лелеки,
Збираються у край, у край далекий,
Мої літа, біжать у даль далеко –
Немов до вирію летять лелеки…
--------------------
Крилата
Чому жура?
Чому жура гніздо у серці звила?
Чому додолу опустились крила?
Чому жарина ув очах погасла,
Не будить кров п'янке кохання гасло?
О, чом так смутно мені
В літні червневі ці дні?
Чому Земля спинилась на орбіті?
Чуття клубком застигли у граніті,
Чому у сонця помаліли сили?
Тому що ти забув про мене, милий.
Чом ти покинув мене?
Ой, як же холодом дме.
О, повернись, дощем рясним пролийся.
Душі моєї ти любов’ю впийся
Чуття тримать навіщо у заторі?
Давай запалимо у небі зорі.
О, повернися в життя.
Радість верни почуттям.
--------------------
Дід Миколай
Спустився шал цей із небес
Акордом пристрасть вирвалась із гами,
Нектар любові, спитий вже губами…
Не можу милий більше, я страждати,
Сьогодні ж хочу все тобі віддати.
Як, Боже, милі мені,
Благості ці неземні.
Не зволікай прошу тебе, не зволікай,
Я віддалася вся, прошу тебе, кохай.
Моє серденько втомлене хмеліє,
Бери мене усю не пожалієш.
Як, Боже, милі мені,
Благості ці неземні.
Візьми мене за грудоньки руками,
Омий нектар любові знов губами.
До мене милий в лоно йди прилини,
Які ж солодкі ці мені хвилини.
Як, Боже, милі мені,
Благості ці неземні.
Пробач нам, Боже, ці гріхи простивши,
Кохання наше, грішне освятивши.
Адже спустився шал цей із небес,
Зійшов до нас із райдуги чудес.
-----------------
горлиця
Моя незабутня хатина
Минають дні далеко на чужині ,
А я ще й досі у своїй хатині,
У мріях, у думках у снах тривожних,
До серця пригортаю згадку кожну.
У мріях, у думках, у снах тривожних,
До серця пригортаю згадку кожну.
Летять роки і тануть мов сніжинки,
В моїй душі біжать у даль стежинки ,
І крутяться, міняються картини,
Екран погас, а я ще на чужині.
І крутяться, міняються картини
Екран погас, а я ще на чужині.
О, краю мій, і ти моя хатина,
Нехай лютує сива хуртовина,
Та ви у серці, а тут завжди тепло,
Моє дитинство й досі ще не смеркло .
Та ви у серці, а тут завжди тепло,
Моє дитинство й досі ще не смеркло.
----------------
Юрген Пті (Юрій Малий)
Небесна сотня
Вже стільки днів, як ви в душі країни.
Ні ви не янголи, я з цим не згодний.
Хмаринки білі ви у небі синім,
про вас я плачу не лише сьогодні.
Іще недавно ви – живі та різні,
Нам відстояли право на свободу.
І зараз де б не був я, але скрізь ви
на небі синім з заходу до сходу.
На небі, непомітна та присутня,
Увесь цей час і далі, відсьогодні,
Нестиме варту, в тому її сутність,
За наш народ його Небесна Сотня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2015
Світлана Моренець
ІЩЕ ЛЮБЛЮ
Вже стільки сходжено стежками
і бездоріжжями життя...
Як хвиль у морі, так між нами
любові, болю й каяття...
Приспів:
Роки, мов птахи пролітають,
до хмар зросла твоя верба...
На осінь літо повертає,
та серце обмина журба,
бо руку я твою тримаю
і поки разом ти і я.
Торкаєш ти моє волосся –
і шумовинням в серці кров...
Налитим, визрілим колоссям
хвилюється іще любов.
Приспів:
Без тебе тягнуться години
і зміст життя втрачає нить...
Щомить до тебе серцем лину
і голос трепетно бринить...
Ховаю в серці, як перлину,
любові кожну світлу мить...
-------------------------
горлиця
ПРИЙДИ
Я знов чекав , а ти не вийшла,
Поблідла вже наша зоря,
Кругом лягала чорна тиша,
Тебе нема, тебе нема!
Приспів:
Прийди, моєму серцю мила,
Чом зникла десь, немов весна,
Прийди, зима нам знищить крила,
Впадуть сніжинками чуття.
Прийди, зима нам знищить крила,
Впадуть сніжинками чуття.
Тебе любив, хоч все даремно,
Я був для тебе просто гра,
Кохання ти моє безмежне,
Отруту ти мені дала.
Приспів.
-----------------------
Віталій Назарук
ЧЕРВОНІ ВИШНІ
Гілки покрили рясно вишні,
Червоні ягоди - давно…
В цей час ми двоє стали грішні,
Кохання випили вино.
Приспів:
Червоні вишні вже дозріли,
І все було немов у сні…
Бо ми з тобою стали грішні,
Єдині грішні на землі.
Бо ми з тобою стали грішні,
Єдині грішні на землі.
Очей від тебе не відводив
І губи-вишні цілував,
А соловей «тьох-тьох» виводив,
І зайві нам були слова.
Приспів:
Завжди люблю вишневу пору,
Бо пахнуть вишнею вуста,
Ми рахували в небі зорі,
Де вишня в ягодах густа.
Ми рахували в небі зорі,
Де вишня в ягодах густа.
---------------
natalux
В кав’ярні
В такій знайомій нам кав’ярні
Рука в руці, а очі - вниз.
Не говори, не псуй мовчання.
Це і не примха й не каприз.
Приспів:
Те, що важливе, є мовчазне.
Все зрозуміла я давно.
А розлучатись треба вчасно,
Поки не згіркло ще вино.
Мовчи, дозволь мені забути
Твій голос і твої слова.
Не додавай в вино отрути.
Любов моя іще жива.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2015
Світлана Моренець
ПОКИ В'ЄТЬСЯ ДОРОГА
Все частіше вертаюсь туди,
де ступили в життя перші кроки,
де залишились босі сліди
від дитинства на довгії роки,
де змивали і тінь від біди
безтурботності чисті потоки.
Пр:
Зачекай!
Не ховайся в туман,
карооке веселе дівчатко!
Я – майбутнє твоє, не обман...
Дай же ручку! Пройдемо спочатку
всі стежини... спочатку...
Обійдем всі куточки двора,
де всміхалися мамині квіти,
щебетала сільська дітвора
і привітно вклонялися віти...
мамин голос почуєм здаля... –
найрідніший, найкращий у світі!
Пр:
Одзовись!
Повернись хоч на мить
світло юності, цвіт неповторний!
Не озвався... Лиш вітер шумить
і сумує під звуки валторни,
що життя – неповторне.
Коли ро́ки вповільнюють кров
і сміються над нами з люстерця,
ми в дитинство вертаємось знов –
з кришталевого п'ємо джерельця,
там черпаємо сили й любов
і лікуємо зранене серце.
Пр:
Не тікай!
Ще хвилинку зажди,
моє миле дівча босоноге!
Ти – мов совість моя назавжди,
доки в'ється життєва дорога...
Поки в'ється дорога...
---------
Віталій Назарук
МОЯ РІДНА ЗЕМЛЯ
Україно, моя синьоока, де в намисті калина й жита…
Я люблю тебе, земле моя, бо для мене завжди ти свята…
Я люблю тебе, земле моя, тут моя воскресає душа…
Приспів:
Земле моя…Відродись!
Я прошу материнського слова,
Я люблю тебе, земле моя,
Моя рідна земля, калинова…
Моя рідна земля…
Україно, мій краю святий, солов’ї у гаях стоголосі,
Ти для мене з дитинства свята, доля миру у Господа просить,
Ти для мене з дитинства свята, доля миру у Господа просить,
Приспів.
Україно, моя синьоока, де в намисті калина й жита…
Я люблю тебе, земле моя, бо для мене завжди ти свята…
Я люблю тебе, земле моя, тут моя воскресає душа…
Приспів.
--------------------------
zazemlena
Де ти є?
Де ти є? Де ти є? Де ти є?
Все сумує душа. Плаче скрипка.
Ти кохання, ти щастя моє.
То далеко ти, то зовсім близько.
Ти кохання. Ти щастя моє,
То далеко ти, то зовсім близько.
Приспів:
Де тиє?
Це для тебе пісні.
Пригортаюсь до тебе душею.
Я слова всі зібрав чарівні...
Де ти є? Де ти є? Де ти є? Де...
Посміхнись хоч Орфею...
Літній день заквітчав ліс і луг,
І зозуля кує для нас долю...
Ти кохання моє, ти мій друг,
Ти неволиш й даєш мені волю.
Ти кохання моє, ти мій друг,
Ти неволиш й даєш мені волю.
Приспів.
Я знайду, щиро вір, я знайду,
Серед тисяч тебе відшукаю,
І дощем попід ноги впаду,
Бо тебе лиш єдину кохаю.
І дощем попід ноги впаду,
Бо тебе лиш єдину кохаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2015
Підніми мене тату на руки, -
Я у снах, як молитву шепчу…
Повиро́стали діти й онуки...
Хоч на хвильку в дитинство втечу.
В грудях серденько жме від розпуки,
Відігрій мене татку крильми…
За ті сльози… і довгі розлуки,
Свого сина старого прости.
На руках твоїх хочу літати,
Як пір’їнка мала на вітру...
Диво спробую, - вітер впіймати,
Пташенятком малим на льоту.
Ой, як же хочу я небо дістати,
Опинитись в Чумацькім шляху…
Щоб тебе там за шию обняти,
І змінити цю долю лиху.
Як багато не встиг я сказати,
Усе коні спиняв на скаку…
Лише зараз відчув біль утрати
На своїм, посивілім віку.
Ти підніми мене тату на руки,
Я у вічність до тебе кричу…
Перейми мої болі і муки,
Я ж щоночі до тебе лечу.
В грудях серденько жме від розпуки,
Відігрій мене татку крильми…
За ті сльози… і довгі розлуки,
Свого сина старого прости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586270
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2015
Слова - Надії Козак
Виконання – Ярослав Чорногуз
Звукозапис - Олександр Салицький
Кліп – Олексія Тичка
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ms4AIiZeupM[/youtube]
Зійшлися восени, як чорнобривці зрілі
Одним погідним днем всі кольори зуміли
Ввібрати з дивини гаптованого літа,
Коли в нас не було і гадки, щоб зустрітись...
Приспів:
Бурштинові зірки накрили нас з тобою,
Відбившись у душі шаленого прибою;
А почуття зайшли з настояного цвіту...
Які ж вони терпкі ці доленосні квіти...
Розвісила пора мережку з павутиння,
Щоб не подумав хтось, що ми у чомусь винні.
Адже зайшли у цвіт так якось...ненароком:
Від погляду очей - до неземних потоків...
Приспів:
Бурштинові зірки накрили нас з тобою,
Відбившись у душі шаленого прибою;
А почуття зайшли з настояного цвіту...
Які ж вони терпкі ці доленосні квіти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585790
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2015
zazemlena
Нахили мені край неба
Приспів:
Нахили мені,
Нахили мені,
Нахили мені край неба,
Бо любов моя
Зіркою сія,
Бо загину я без тебе.
Мої очі зорять, коханий,
На вустах твоє мріє ім’я,
Б‘ється серденько полум’яно,
Як зустрінемось десь ти і я.
Як ти поряд – стихає вітер,
Дощ ховається в гори, ліси.
В моїй долі ти сонцем світиш,
Джерело ти натхнення й краси.
Приспів.
Ти для мене - лебідка вірна,
Ти і мрія й надія моя.
Ти – троянда моя розквітла,
Де ти будеш, там буду і я.
Як ти поряд – душа співає,
Переспівує всіх солов’їв.
Ніжно я тебе пригортаю –
Найдорожчий мій скарб із скарбів.
Приспів.
Як ми разом – життя прекрасне:
Крізь події спішать дні й роки.
І кохання наше не згасне.
Серця потяг юначо палкий.
Завжди поряд – і сонце світить.
З неба хмари зникають вмить.
Нас вітають дерева і квіти…
Вік тривала б ця радісна мить…
-----------------
Віталій Назарук
Приспів:
Дівчино моя, ластівко моя,
Я цілую білі коси,
Ти ясна зоря, ти моя зоря,
А це наші стиглі роси…
Як весною сяють очі,
Меду вип’ю із вуст твоїх,
Обніму я за стан дівочий,
Він розтопить у серці сніг.
Ти життя мого троянда,
Ти надія моя і жура,
Ти моя гірська лаванда,
Ти єдина моя зоря.
Приспів.
Замість зір дивлюся в очі,
В їх чарівную глибину,
Що сіяють посеред ночі,
Що позбавили вже від сну.
Моя люба, кохана зоре,
Знов до нас прийшла весна,
Ти мого кохання море,
Долі нашої глибина...
Приспів.
Як весною сяють очі,
Меду вип’ю із вуст твоїх,
Обніму я за стан дівочий,
Він розтопить в серці сніг.
Ти життя мого троянда,
Ти надія моя і жура,
Ти моя гірська лаванда,
Ти єдина моя зоря.
-------------------
горлиця
ОЙ, ТИ КОНЮ ПИШНОГРИВИЙ!
Ой, ти коню пишногривий,
Б`ють копита, хай дрижить замля!
Осідлає чорнобривий,
Як засвітить вечірня зоря.
Кінь несеться, а трави гнуться,
Воля кличе, він дожене,
Синє небо житам всміхнеться,
В полі пісня знов оживе!
Ой, ти коню пишногривий,
Б`ють копита, хай дрижить замля!
Осідлає чорнобривий,
Як засвітить вечірня зоря.
Десь в далі ще б`ють гармати ,
Це ще залишки злої війни !
Геть журбу, бо ростуть крилаті,
Чорнобривого горді сини!
Ой, ти коню пишногривий,
Б`ють копита, хай дрижить замля!
Осідлає чорнобривий,
Як засвітить вечірня зоря.
Стій мій коню, усе скінчилось,
Воля сонечком в нас вже зійшла,
Ми з тобою в війну влучились,
Щоб була у нас знову весна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585060
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2015
Слова - Ніна Третяк
Виконання - Ярослав Чорногуз
Звукозапис - Олександр Салицький
Кліп – Олексій Тичко
-----------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JSs6apfJdvk[/youtube]
Хто, скажи мені, хто,
Напророчив біду твоїй долі?
Ти у зоні АТО,
На вчорашньому мирному полі.
В тебе цілиться брат,
Що одвічно вважав своїм братом...
Поряд рветься снаряд.
Зорі падають вниз зорепадом.
Ти у зоні АТО
За чужу не ховаєшся спину,
Як не ти, тоді хто
В час лихий порятує країну,
Як не ти, тоді хто,
Принесе перемогу крилату?
Ти у зоні АТО -
Твоя місія – перемагати!
А коли все мине
І війна, непотрібна нікому,
Сном страшним промайне –
Ти повернешся іншим додому.
Почуття, відчуття
Не даватимуть довго ще спати.
За Вітчизну життя
Ти готовий синівське віддати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584756
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.06.2015
Зйомки – Павла Олійника
Монтаж – Галини Загороднюк (ДТРК «КУЛЬТУРА»)
----------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=trtNFt90aIA[/youtube]
Життя подібне на забутий танець,
що був народним і придворним – менует,
де кожен за ранжиром лише стане
й підтримає порядок – етикет.
Життя – пряма дорога, як лінійка
з народженням і смертю на кінцях;
чи коло циферблату, або змійка,
чи струмінь, що пульсує у серцях.
Життя для нас – призначення небесне.
У чомусь всі ми королеви й королі.
Народимось, помрем і знов воскреснем,
лишивши слід ходіння на землі.
Життя – краса й гармонія природи,
І хаосу веселий хоровод.
Життя це прагнення блаженства і свободи,
Весни і осені, спочинку і пригод.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577738
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.04.2015
Слова - Іван Гентош
Виконання – Ярослав Чорногуз
Звукозапис - Олександр Салицький
Кліп – Олексія Тичка
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-qlIxKuxrqU[/youtube]
----------------
(романс)
Вже павутинки у волоссі,
І сум-печаль в очах святі…
Та ще не осінь, ще не осінь –
Я цілував би очі ті…
Не нарікаю і не плачу,
Не ображаюсь, не кляну –
Тебе одну у снах лиш бачу,
І в них люблю тебе одну.
Я долі ще не раз пробачу,
Що час сплива за роком рік –
Лиш уповаю на удачу,
Що ти подивишся в мій бік.
Заб’ється серце, затріпоче,
Полине пташкою увись…
Не відводи від мене очі,
Благаю – тільки подивись.
І світ заграє веселково,
Хоча ні спокою, ні сну…
Лиш не мовчи, скажи хоч слово,
Бо я люблю тебе одну.
Ті почуття куди подіти?
Святе тепло – рука в руці…
Ще буде рай, і буде літо,
І ти, прекрасна, в світі цім…
А як той час таки настане
Вступати в осінь золоту –
Розвіють вранішні тумани,
І сум, і жаль, і самоту…
Життя чудове й незбагненне,
Таке, як в юності колись…
Благаю, просто глянь на мене,
Мені очима усміхнись…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576872
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2015
Слова - Станіслав Бондаренко
Виконання - Ярослав Чорногуз
Звукозапис - Олександр Салицький
Кліп – Олексій Тичко
-----------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EuVH2DX7VlE#t=176[/youtube]
...Краями у цього трищастя -
дві площі, а в центрі - Майдан:
з пришестям мільйонів, з причастям,
Простим прикладанням до ран.
Як цілили в нас відморозки,
чий погляд з-під масок склянів,
ти знав: ми лише відголоски
нестомлених Стусових слів.
Як тільки ментівське тріпло ще
стріляти давало наказ,
Став брук Європейської площі,
І Бог став, і вітер - за нас.
Всі дні ту ментівську босоту
Він чадом із шин годував:
знав напрям той вітер свободи
і "ленти" надій подавав...
Коли полетіли гранати
з Грушевського в бік барикад,
Поранена камера правду
таки зберегла для внучат.
"Овець" навчимося прощати,
та спершу - карати убивць.
Бо справа - майдан і Хрещатик,
а зліва - Дніпро задививсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2015
[i][b]Олег Чорногуз[/b][/i]
[b][u]«Дорога до України»[/u][/b]
[b]Харків – 2014[/b]
Видавництво «Майдан»
[img]http://media.coop/wp-content/uploads/2014/11/CHORNOGUZ.jpg[/img]
В 80-ті наша невеличка і тепла студентська гопкомпанія (як і зрештою вся Україна) захопилася веселими і дотепними сатиричними романами Олега Чорногуза «Аристократ» із Вапнярки» і « Претенденти на папаху». Це були перші в історії літератури українські сатиричні романи. Тоді вони стали справжніми бестселерами. Читачі розбирали їх на крилаті фрази. А ми, студенти-медики, «по приколу» називали один одного іменами героїв цих романів – Євграф («граф») Сідалковський, Стратон Стратонович, Михайло Танасович Ховрашкевич, Даромир Чигиренко-Рєпнінський, Клавдій Миколайович Хлівнюк і т.п. В цих гостро-соціальних сатиричних творах Олег Чорногуз змалював (не згірше Гоголя в «Мертвих душах») різноманітних мерзотників, колоритних негідників і інших яскравих пародійних персонажей.
(Я неодноразово задавався питанням – чому не екранізовують ці іскрометні, стильні з виразно українським національним обличчям романи? Чому взагалі не роблять жанрового кіна на національному матеріалі, навіть зараз в роки Незалежності?
Та це тема для окремої розмови.)
В доробку Олега Федоровича понад 30 книжок, із них 15 романів. Є сатирично гострі, направлені проти антиукраїнських сил памфлети, есеї, фейлетони, новели, публіцистичні статті, кіноповісті, п’єси. Твори його перекладено 20 мовами світу, зокрема есперанто. Книжки виходили стотисячними накладами — чи багато хто із сучасних українських письменників міг (і може) таким похвалитися!
І лише в 2014 році в 78 років Олег Чорногуз видав першу книгу поезій «Дорога до України» і з самоіронією назвав себе "молодим поетом".
І от я тримаю цю книжку в руках з дарчим написом автора – живого класика української літератури.
Вам кортить довідатись, як це мені вдалося? Тоді вам треба дочитати цю замітку до кінця.
Вірші в книзі згруповані в шість розділів.
Розділ «На цілий світ сказати мушу» містить гостро-публіцистичні вірші такі, як «Тремти, Московіє, тремти», «Ми братами ніколи не будемо», «Чи хочуть москалі війни», «Раби ідуть» і інші, в яких Олег Федорович аналізує природу російських імперських амбіцій, засуджує цинізм і расизм кремлівської політики, передрікає московитським окупантам неминучість розплати:
[i]…Отож брехнею не циганьте –
Ганьба Москві на цілий світ!
Тебе, Росіє – окупанте,
Зловісний проковтне Аїд!
Ти не держава, ти примара,
Ти Цербер – двоголовий пес.
Бог є на світі й Божа кара
Чига на тебе із небес. (10)*
…………….
О, ви, ординці Чингісхана,
Прокляті Богом москалі,
А суд страшний таки настане –
Він з вас почнеться на землі!...(10)[/i]
Не випадково, перші сотні примірників книги поета відправлені на фронт і вже надихають на перемогу бійців у «війні на три букви» – АТО.
Другий розділ книги «Чоловіче, кличе віче!», містить поетичні твори про рідний край, про трагічні і звитяжні події його історії, філософські, полемічні роздуми про сильні і слабкі сторони українського національного характеру, заклики до пробудження національної свідомості. Це вірші: «Чоловіче, кличе віче!», «Українцю», «Древній русич», «Сумний біль 33-го року», «Заклик!» та інші.
[i]…Отож вставай, і дух твій гордий
Щоб не схиливсь ні перед ким!
І будь ти перший і хоробрий,
Щоб рідний дим не був гірким. (40)[/i]
В розділі «Ювілейне» представлено вірші-присвяти, в тому числі культовому журналу «Перець», якому Олег Чорногуз віддав більше двадцяти років життя: «З перцем», «На честь чергової смерті безсмертного журналу «Перець»» та інші вірші.
[i]Помер журнал, помер веселий,
Що стільки літ людей смішив.
Сміялись всі в містах і селах,
Та чимсь панам не догодив.
А був пекучий він і знаний,
І що сказать – таки гіркий,
Що закрутило в ніздрях пану,
Заклало вухам всі дірки… (106)[/i]
Розділ «Шкатулка із секретом» містить дотепні вірші-лічилки, вірші-абетки та інші вірші для дітей. Не втримаюсь, наведу декілька рядків, в яких згадується мій казковий однофамілець:
[i]…Гостей зібралося чимало:
Лисиці, зайчики стрибали,
У шубках прохані єноти,
Соми вусаті, бегемоти.
……………..
Із Задзеркальної країни
З’явилась гномиків родина.
На колісниці мчали вдвох
Кощій і цар із лісу – Ох... (124)[/i]
В розділі «Казкові фантазії» – три віршовані казки: «В країні див», «Стоголов», «Про козака Нетака». Їх можна читати і дітям, і дорослим, бо це казки-притчі, казки-антиутопії** з дуже вгадуваними персонажами недавньої нашої історії. Наведу тут тільки утопічно**-ідилічні рядки з казки «В країні див»:
[i]«… Вітчизну щиро всі любили,
Зі справедливістю дружили.
Земля була, немов з медів –
І солов’я лунав там спів.
Борщі і сало щедро їли,
Смачні вареники ліпили.
А на гілках садів ковбаси
Висіли мов би ті прикраси.
Вода текла, як та вишнівка,
І кожен шанував домівку.
І чутно скрізь веселий спів,
Так час минав щасливих днів…» (141)[/i]
Що було далі – читати краще з бромом, як і всю нашу українську історію***.
Розділ «Осіння феєрія» – це справді підбірка феєрично-романтичної, ностальгійно-щемної лірики: «Невідісланий лист», «Ностальгія», «Елегія», «Зустріч з минулим», «Наодинці з журбою» та інші. Тут і пройняті сумним настроєм, і піднесені, і емоційно забарвлені, хвилююче-чутливі вірші. Всі вони так і просяться на музику. Тому деякі з них композитори поклали на музику, а в книжці представлено ноти: Олександра Білаша до вірша «Прощальний романс»****, Віталія Кирейка до вірша «Пахнуть липи». А до вірша «Золоті літа» є ноти мелодії, написаної мною – Віктором Ох-ом. Дві строфи з нього:
[i]…То було…немовби тільки вчора:
Перед нами в мріях цілий світ.
Хто кохає – той живе без горя
В шістдесят і в дев’яносто літ…
За вікном бентежить сива осінь,
І ясна всміхається печаль.
Я ж тебе люблю так щиро й досі,
Що мені і юності не жаль…(72)[/i]
Самому Олегу Федоровичу моє музичне бачення вірша сподобалось, тому він і включив ноти в свою збірку та ще й люб’язно надіслав мені один екземпляр книги. Ми з його сином (поетом, педагогом, співаком, бандуристом) Ярославом Чорногузом, навіть, плануємо створити, виконати і записати ще декілька пісень на вірші батька.
І на завершення. Не буде перебільшенням сказати, що громадянські вірші Олега Чорногуза гуртують українську націю і розширюють коло українських патріотів, а лірика любові спонукає до осягнення ідеалів краси. Вся ж представлена збірка – то справжня поезія, яка наповнена аристократизмом духу.
І ще. Поет зламав уявлення, що вірші пишуть лише в підлітковому і юному віці. Якщо в грудях б’ється молоде серце, якщо в душі ви залишаєтесь романтиком і борцем, то ви будете творити поезію і в 80 років! Це справді довів нам своєю книжкою «Дорога до України» Олег Федорович Чорногуз, якому 15 квітня виповнюється 79 років. У вірші «Сповідь Дон Кіхота ХХІ-го століття» він говорить:
[i]І буде знов перо, мов меч,
І сміх, мов грізна гільйотина,
Були ми вісники предтеч –
Жила б кохана Україна.
Тому сьогодні я ожив,
Щоб жити з усміхом віднині:
Живу, служу так, як служив
Народу й рідній Україні. (62)[/i]
Залишається лише побажати поету нових творчих здобутків.
---------------------
*– в дужках номер сторінки в збірці.
** – Утопія — літературний жанр, наближений до фантастики. Для нього характерне те, що автор має неабияку переконаність в бездоганності проголошеної ним ідеї про ідеальне суспільство.
Антиутопія – вигадане суспільство, яке є антитезою утопії. Зазвичай для нього характерний гнітючий суспільний контроль.
***– відомий український письменник та політичний діяч Володимир Винниченко писав, що українську історію без заспокійливого (брому) читати неможливо, але сам посприяв тому, щоб так було і надалі.
**** – пісню можна послухати в ЮТюбі:
https://www.youtube.com/watch?v=qGY3uPJ8QdA
12.04.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573928
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.04.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MUA6QmRXMqk[/youtube]
----------------------
Високий, тінистий і густо-зелений
стоїть зачарований ліс.
Лякає і вабить він чимсь незбагненним.
В цей храм я молитву приніс.
На мить уявив себе деревом древнім,
що в землю корінням вросло.
Вбираю у себе всю масу енергій,
що дало Життя Джерело.
Зникає та сила в космічних просторах
і в ліс повертається знов.
І в тих споконвічних життєвих повторах
таїться основа основ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573539
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2015
Слова - Станіслав Бондаренко
Виконання - Ярослав Чорногуз
Звукозапис - Олександра Салицького
Кліп – Олексій Тичко
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T1L-JeYLw9c[/youtube]
Бачу, ти засмучена, зашарілась,
ніби хтось назвав тебе "просто дикою"
чи "провокаційною Еврідікою"...
чи твої араби на щось жалілись?
Знаєш, люди всюди тепер змаліли
(Ще Сосо згноїв, мабуть, кращі зерна):
от у нас - що вище й розкішніш вілли,
то двонога фауна в них мізерніш.
Вже мені жалівся і "Вор в законє"
каже, світ розклався, як свідчать дані.
І нема "понятій" ні тут, ні в зоні,
як було в совєцькі часи недавні:
ще як на Подолі стояв "Ударник",
той кінотеатричок дерев"яний,
де ми з ним дивились кіно бездарне,
Все ж оптимістичне - щоб люд не в"янув.
... Глянь, таки світає. А перед ранком
(ні, я не про напад якийсь серцевий),
перед ранком, мабуть, ми всі підранки,
а твоє лице постає взірцевим.
Євросвіт ясніє вже євроличком
(Хоч Жадан казав би про європопу),
крихітко-кровинко, моя величність,
ти моя фіранка, моя Європо!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572220
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.04.2015
Слова і кліп – Олексій Тичко
Виконання - Ярослав Чорногуз
Звукозапис - Олександра Салицького
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0lQllgX3WkI[/youtube]
------------------------
Нерівність сил у чистім полі,
Розтанув сніг від теплих гільз.
Усе до купи: люди, коні,
Тачанки і соломи віз.
Студентські пальта і шинелі
На полі битви біля Крут.
У рай для душ відкриті двері,
тризуб і стяг упали з рук.
Прийшли під Крути тільки триста,
Спартанський дух, немов воскрес.
Упали, як у осінь листя,
Тілами вкрили сніг увесь.
Сусід північний - брат чи ворог?
Втоптав у сніг усі стяги,
А вітер ніс на Київ порох
І дим неволі навкруги…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570945
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.03.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IwvkszFt3CE[/youtube]
(абсурдема №3)
Хто з нас не ліпив із пластиліну,
не моделював об’єм в «3D»*.
Хтось стругав дощечку, хтось м’яв глину,
пробував довбати щось тверде.
Пластика мала – без постамента.
Це взаємини фактур і мас,
радості момент експеримента,
передсмак здивованих гримас.
Невеликий розмір дозволяє
вкластися у кризисний бюджет.
Грище узагальнень визначає
майже необмежений сюжет.
Може бути геть пустим простецтво,
в одиничних творах штуки нуль,
а в ширвжитку критися мистецтво
в кухнях підготовлених бабуль.
Лінія передає ідею,
натяк на духовний діалог.
Дійде може навіть до музею…
І каталог переросте у некролог.
-------------
3D * - (від англ. 3-dimensional). На комп'ютерному жаргоні може означати що-небудь, що має три виміри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569157
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.03.2015
Олекса Удайко
МИЛА МОЯ ЛУНКО
Мила, не журися.. мене поцілуй,
серце зашкарубле й мене зачаруй…
Жайвори у висі долі нам прядуть,
в щастя прокладають путь.
Приспів:
Хай жайвір співає,
чарівно співає…
Ти – моя кохана…
Я до тебе йду.
Пташина та пісня..
моє серце крає,
Ти – моя кохана…
Я тебе знайду.
Ми пройдем, кохана, стежину одну
Й зустрінемо нашу єдину весну.
Вже серця̀ радіють, в пере́дсмаку мруть,
спільну долю нашу ждуть…
Приспів.
Мила моя лунко, мій безцінний скарб:
красне твоє личко – в моїм серці карб –
стан манливий дуже, наче та верба.
Ти – як та моя судьба.
Приспів.
-----------------
Віталій Назарук
ВЕСІЛЬНА
Заграли музики польку на два боки,
Каблуки гарячі, червоніють щоки,
Втома десь поділась, сліду вже нема.
І пішла до танцю пара молода.
Приспів:
І пішла до танцю
І пішла до танцю,
І пішла до танцю,
Пара молода…
І пішла до танцю
І пішла до танцю,
І пішла до танцю,
Пара молода…
Грайте музиченьки, гарне в нас весілля,
Прийдемо ще взавтра сюди на похмілля,
Від утоми зранку не буде й сліда,
Знов піде до танцю пара молода.
Приспів:
І піде до танцю,
І піде до танцю,
І піде до танцю
Пара молода…
І піде до танцю,
І піде до танцю,
І піде до танцю
Пара молода…
Стан стрункий дівочий і кремезні плечі,
Скоро порадіють молоді малечі.
А коли народить мужу козака,
На хрестинах знову вріжем гопака.
Приспів:
Грайте музиченьки,
Грайте музиченьки,
Грайте музиченьки,
Дружно, як один…
Грайте музиченьки,
Грайте музиченьки,
Грайте музиченьки,
Щоб родився син.
------------------
горлиця
Щастя мариться
Ось так ти до мене,
Ніжно пригорнись,
Хай пала любов,
Ти ж бо, не барись!
Йди, йди, я чекаю,
Нічка замала,
Зацілую я...
Весна!
Приспів:
Щастя мариться,
Весна далиться,
Ну ж бо милий, трохи підспішись,
Серце стукає
І не слухає,
Ой коханий мій, де ж ти забаривсь
Ось вже небо в зорях
Ясна буде ніч.
Я жду не діждуся,
Слізоньки із віч.
Йди, йди я чекаю,
Нічка замала.
Зачекалсь я...
Нема!
Приспів.
Впала зірка з неба.
У серці вогонь.
Мені цього й треба.
Срібло біля скронь.
Ти йдеш, підбігаєш
Уже майже тут.
Сонця жмут,
Ще весна!
Приспів.
-------------
Крилата
На схід піду, люди,
Край мій у біді.
Проганяти буду
Ворога з землі.
Бо хто ж, хто ж це зробить,
Та коли не я?
В мене сила –
Ще й яка!
Приспів:
Піду битися,
Не миритися,
Зброю добру лиш подавай.
Буде щастям
Мій край іскритися.
Гей, отамане, не зівай!
Ворога здолаєм,
Дух міцний у нас.
Заблищать над краєм
Зорі, мов алмаз.
Світ нам допоможе.
Як не помогти?
Станьмо ж дружно
Я і ти.
Приспів.
Не плач, люба мамо.
Й тату, ти не плач.
Загояться рани,
Вийдемо з невдач.
Перемога близько,
Вірте в нас усі.
Край засвітиться в красі.
Приспів:
Підем битися,
Не миритися,
Зброю добру візьмем в кулак
Буде щастям
Наш край іскритися.
А по-іншому ж
То ніяк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568331
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2015
Тебе люблю. А, може, все це марення,
Фантазія, магічна дія снів,
Моїх бажань закритих віддзеркалення,
Плід давніх, мною приспаних вогнів?
Тебе люблю. Та що про тебе відаю?
Знов доля мені кидає пастки.
З тобою засипаю я і снідаю,
І твою тишу ріжу на шматки.
Тебе люблю. Тобою хочу впитися,
Звільнити душу із тісних бинтів,
Або на час хоч міцно притулитися
До дум твоїх гарячих і чуттів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568146
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2015
Юрій Лазірко
небо низького росту
де ти моя дитино
там де померти просто
круки летять у гості
чорна з вогню година
чорна з вогню година
очі позатуляла
може щe не загинув
бачили мого сина
там де війна лягала
там де війна лягала
світе ти сивий наче
душі повисихали
труни позабивали
злива не йде а плаче
злива не йде а плаче
там на землі розбитій
сина і сну не бачу
хай він мені пробачить
вісткою нині вбитій
вісткою нині вбитій
в горі перегорілій
як же на світі жити
Бога й людей любити
сину мій цвіте білий
---------------
Олекса Удайко
(К годовщине аннексии Крыма)
Ялта зелено-багряна…
Хмурятся тучками дни…
Желто-лиловы платаны
Стелют ландшафт не одни. (2 раза)
Припев:
Море неистово волны
Шквалом бросает о брег…
Где же вы, дни мои, полны
Тайних желаний и нег?..(2 раза)
Радуетесь ли со мною?
Прочь ли пускаетесь вскачь?
Я вам чудес не открою –
Я не бродячий циркач…(2 раза)
Припев.
Вам бы с зимою уладить,
Да усмирить холода!
Реквием морю – руладно
Плачет морская вода…(2 раза)
Припев.
Волны волнуйтеся в море,
Бейте и дале, как встарь…
Я ж покидаю вас с горя –
Счастья унылый кустарь!(2 раза)
Припев.
Верю я, явится лето…
Зов его слышу давно…
Сердце лучит дивным светом:
Тайну раскроет оно…(2 раза)
-----------------
Віталій Назарук
Знову весна на дворі,
Знову весна на дворі,
Знову весна на дворі,
Знов журавлі летять,
Знов журавлі летять…
Певно така в нас доля,
Певно така в нас доля,
Певно така в нас доля,
Жити, але мовчать,
Жити, але мовчать.
З’явиться цвіт калини,
З’явиться цвіт калини,
З’явиться цвіт калини,
Ляже весни печать,
Ляже весни печать.
Знов розцвіте країна,
Знов розцвіте країна,
Знов розцвіте країна,
Вдягнеться в благодать,
Вдягнеться в благодать.
Знову весна на дворі,
Знову весна на дворі,
Знову весна на дворі,
Знов журавлі летять,
Знов журавлі летять…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567653
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gklyYgVbzCs[/youtube]
Ми природі не цікаві після сорока,
бо вичерпується наш ре-продуктивний вік.
Хочем чути компліменти, наче жартома,
розуміючи, що старість вже неподалік.
Перетворюється тіло в камеру тортур.
Стрімко наближає дряхлість невблаганний час.
Не мистецтво вже вражає – сечовий міхур.
Не книгарня, а лікарня більше вабить нас.
Дух здоровий в дужім тілі – формула проста.
В досконалості тілесній благість настає.
Царство справжньої природи з тіла пророста.
Радість спілкування з Богом йога надає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566904
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.03.2015
Заворожи мені, волхве,
Друже сивоусий,
Ти вже серце запечатав,
А я ще боюся.
Боюся ще погорілу
Пустку руйновати,
Боюся ще, мій голубе,
Серце поховати.
Може, вернеться надія
З тією водою
Зцілющою й живущою,
Дрібною сльозою.
Може, вернеться з-за світа
В пустку зимовати,
Хоч всередині обілить
Горілую хату.
І витопить, і нагріє,
І світло засвітить...
Може, ще раз прокинуться
Мої думи-діти.
Може, ще раз помолюся,
З дітками заплачу,
Може, ще раз сонце правди
Хоч крізь сон побачу...
Стань же братом, хоч одури,
Скажи, що робити:
Чи молитись, чи журитись,
Чи тім’я розбити??!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565501
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 09.03.2015
Слова і виконання – Ярослав Чорногуз
Звукозапис - Олександра Салицького
Кліп – Олексія Тичка
------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CEtyMkw43lc[/youtube]
Посивіли кульбаби на луках
Поміж пагонів юних трави.
Ніби сум віковічний розлуки
Голівоньку мою оповив.
Тихий шепіт озерної ріні,
Де вітрець легкі хвилі жене
Щебетання палкі солов`їні
Утішали немовби мене.
Чи небесні навіяли чари
Чи уява ті спогади в`є,
Раптом в образі ніжної хмари
Личко миле явилось твоє.
Де взялася незвідана сила,
Що злетіти давала снагу?
Так до себе та хмарка манила
Поцілунком повітряним губ.
Як метелик, на світло, на диво
Вітерцем полетів я увись.
Хмарні коси я пестив щасливий
І вуста із вустами злились.
…Посивіли кульбаби на луках,
Сива думка по мозкові б`є:
«Все минає, мине і розлука –
Чом так тьохнуло серце моє?!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xJcZrTAxVhM[/youtube]
--------------------
«Весь світ театр!» – Шекспір сказав, – « А ми актори!»
То ж кожен грає якусь роль своїм лицем.
Якщо зустрінеться тобі в житті потвора –
Не бійся! Може ти зустрівся з мудрецем.
Одягнеш маску – й ти не ти – хтось зовсім інший.
Не той характер навіть, а не тільки вид.
Мудрішим, старшим станеш, наче, чи добрішим.
Втішайся виглядом цим доки не обрид.
Помре начальник – одягни личину суму .
Приїде теща – штучну пику «Радий я!» .
Екзаменатору змайструй портретом ду́му.
Зобразить все фізіономія твоя.
В людині маска нові грані розкриває.
За машкарою може критись світлий лик.
Обличчя іноді до маски приростає,
І може стати із нікчеми чарівник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564061
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.03.2015
Автор відео - Галина Химочка
Музика - Віктор Ох
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pkekqbEj11U[/youtube]
На узбіччі світових імперій
утворилась диво-квітка – Чернівці –
римський поліс, до Європи двері.
Тут жили митці і мудреці.
Кажуть підмітали тут бруківку
пишними букетами троянд.
На фіакрах вирушить в мандрівку
мали змогу більшість громадян.
Започаткував тут нову еру
Габсбург Франц* – великий австріяк.
[i](Тут моя не склалась муз.кар’єра
але музикою тут увесь просяк.)[/i]
Хвиль карпатських скам'яніла піна,
[i] (в мене все життя на язиці),[/i]
тихе щастя неньки України,
місто-казка славні Чернівці.
------------------
* - Фра́нц Йо́сиф I— імператор Австрійської імперії і король Богемії з 2 грудня 1848 року, апостольний король Угорщини з 2 грудня 1848 по 14 квітня 1849 року (1-й раз) та з 13 серпня 1849 (2-й раз); король Галичини та Володимирії; великий герцог Буковини; з 15 березня 1867 року — голова двоєдиної держави — Австро-Угорської монархії. Правив 68 років.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563004
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.02.2015
Слова - Людмила Ганяк (insolito)
Виконує - Володя Охріменко
----------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eUTNNpvde14[/youtube]
Мамо, мамо, де живуть загаслі зорі?
Мамо, мамо, знову сняться віщі сни!
Мамо, мамо, розкажи, чому надворі
перша осінь, що без тебе,
відреклася від весни?
Перша осінь, що без тебе,
відреклася від весни…
Мамо, мамо, у полях самі стеблини.
Бачиш вітер, їх із ранку обірвав.
Пригадай-но, як із пухом тополиним
нашу хату, cум лелечий,
тихим ранком огортав.
Нашу хату, сум лелечий,
тихим ранком огортав…
Не згадаєш... заросла бур'яном стежка.
Не пригорнеш, через мармуру полон.
Знаєш мамо, я тепер твої сережки
подарую своїй доні,
в ніч перед святим Різдвом.
Подарую своїй доні
в ніч перед святим Різдвом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562242
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2015
Двадцятий вік спинився біля тину.
Священна хата – криком самоти.
Отут на світ прийшла проста людина,
щоб землю рідну словом освітить.
Свята світлиця вбрана рушниками.
І образи, й на покуті – свіча.
В барвистих квітах – вічна мати Ганна,
і світлий сум в згорьованих очах.
Приспів:
Рідні до болю лиця –
мати і лицар-син.
Мріє свята світлиця.
Тут народивсь Василь.
Мріє в задумі Удай,
плине в Сулу й Дніпро.
Йдуть до світлиці люди.
Тут струменить добро!
І Василева правда – гори рушить.
І знову, й знову – повінь і жнива.
Байдужих будять і лікують душу
нетлінні, мудрі, праведні слова.
В широкий світ сягла стежина сина
з фортеці духу на семи вітрах.
Тут білолиця мила Батьківщина,
отут – його духовності вівтар.
Приспів:
Рідні до болю лиця –
мати і лицар-син.
Мріє свята світлиця.
Дивиться в світ Василь.
Хаті сумній на втіху –
дивний калини квіт,
мальви під саму стріху,
лебедів клич-політ…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561526
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2015
В росії є й нормальні люди,
але їх дуже мало там.
А решта – кацапня-іуди –
угноєння своїм царькам.
Антихрист вже прийшов на землю!
Він у кацапів – президент.
Уже давно засів у кремль він
і мріє знищить світ ущент.
Кацапський «мір» смердючі лапи
свої протягує завжди.
В лайні сидять собі кацапи
і прагнуть всіх втягнуть туди.
Така вже сутність всіх кацапів –
убогість, п’янство і розбій.
Не стулять і двох слів без мата,
Зате на газовій трубі.
Кацапи – заздрісний народець.
Кацапи - нація нездар.
Сучасний їхній полководець –
їх душ убогих кочегар.
Від тупості і безнадії
Кацапи майже всі спились.
Скільки кацапів на росії ?–
на рейтинг путіна дивись.
Він дав їм величі оману –
удав і стадо «вandar-log».
Вони для нього – як барани.
Для них їх путін майже бог.
Кацапи – тварі гидомирні,
Що в світ лиш ненависть несуть.
Під наглядом вождя сумирні.
Тому їх, як свиней, пасуть.
Війна триває три століття.
Ще прийде перемоги час.
Переживемо лихоліття.
Кацапам не здолати нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560697
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.02.2015
Автор відео - Галина Химочка
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=an41h57LC8I[/youtube]
Життя – поїздка в один з кінців.
Та якщо сісти на «сто сімнадцятий*» -
приїду в казку – до Чернівців,
щоби з дитинством мати побачення.
Вже не відчую тут [u]тих[/u] смаків
в ларьках єврейських і забігайлівках.
[u]Таких[/u] не купиш вже пиріжків.
Настали інші тепер реалії.
Та Кобилянська* ще й досі є.
Зостались вежі, собори й башточки.
На гарних площах народ снує -
душі своєї дарує часточки.
Ох, ностальгія – цей дивний стан.
Вже не зустріти минуле втрачене…
Ці сентименти лише обман?
Візьму і сяду на «сто сімнадцятий*»!
-----------
*- Сто сімнадцятий - Поїзд №117 Київ-Чернівці
** Кобилянська - одна з наймальовничіших вулиць Чернівців - імені Ольги Кобилянської. В минулому вулиця Панська - головна вулиця міста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1tBuyDOhZ1U[/youtube]
Океан - це цілий всесвіт. Непізна́ний. Грізний.
Він красивий на світанку і вночі, і вдень.
Він то теплий, то холодний, він буває різний.
Він прабатько, годувальник, джерело натхнень.
Ми живем в пласкому світі на горизонталі.
Океан дає свободу мешканцям своїм.
Може там все так, як має бути в ідеалі.
Може там у океані мав би буть наш дім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553009
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.01.2015
Слова - Олександри Кійко
Виконання - Ярослав Чорногуз
Запис - Олександр Салицький
Кліп – Олексій Тичко
------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m_BEYzQVcq8#t=451[/youtube]
Закрила очі ніч у тиші.
Танцюють світлом ліхтарі.
І щось приховується більше...
Сьогодні просто снись мені.
У візерунку мліють зорі
Пророцтвом наших віщих снів.
Якщо хвилин щасливих сотні,
Не думай скільки буде днів.
Поглянь ще раз в моє обличчя.
За крок майбутнє в далині.
І лиш вперед повз всі узбіччя...
А зараз просто снись мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552434
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VTL3s8EP_DU[/youtube]
---------------
Бігли коні через ліс,
Їх весняний вітер ніс,
А стежина їх вела
До води, до джерела.
Бігли коні навпростець,
Гомонів їм вітерець:
Повертайтеся туди
Вже немає там води.
Приспів:
Гей ви, коні вороні,
У далекій стороні
Залишайте дні сумні,
Щоб співалося мені.
Бігли коні через гай,
Кого хочеш вибирай,
Якщо вибереш мене,
Тебе щастя не мине.
То не коні, то літа
Юність мчиться золота,
Пролетить, неначе мить –
Поспішай, душа, любить.
Приспів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549834
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2015
(еквіритмічний переклад тексту пісні
з репертуару Сальваторе Адамо)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=K-DKXuWuoYM[/youtube]
[b] Падав сніг[i][/i][/b]
Сніг опадає.
А ти не прийдеш.
Сніг все кружляє.
Але сум мій без меж.
Біла сніжинко,
Ти сльозою впадеш!
Пташка на гілці
В розпачі теж.
Ти сьогодні не прийдеш!
Моє серце розіб’єш!
Білий сніг все обсипає,
І байдужо так кружляє.
Ла-ла-ла………
У-у-у………..
Сніг опадає .
А ти не прийдеш.
Сніг все кружляє
скорботно, та все ж,
Сум, безнадію
Він не накрив,
Білу самотність
Не запорошив.
Ти сьогодні не прийдеш!
Моє серце розіб’єш!
Білий сніг все обсипає,
І байдужо так кружляє.
Ла-ла-ла………
У-у-у………..
==========================
[b] Salvatore Adamo[/b]
[i]Tombe la neige [/i]
Tombe la neige
Tu ne viendras pas ce soir
Tombe la neige
Et mon cœur s’habille de noir
Ce soyeux cortège
Tout en larmes blanches
L’oiseau sur la branche
Pleure le sortilège
Tu ne viendras pas ce soir
Me crie mon désespoir
Mais tombe la neige
Impassible manège
Tombe la neige
Tu ne viendras pas ce soir
Tombe la neige
Tout est blanc de désespoir
Triste certitude
Le froid et l’absence
Cet odieux silence
Blanche solitude
Tu ne viendras pas ce soir
Me crie mon désespoir
Mais tombe la neige
Impassible manège
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549492
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2015
Забіліли сніги над світом,
Завірюха не бачить світу,
Закрутила сніжинок зграю –
І з полону не випускає.
Приспів:
[i]Я снігами бреду, снігами,
Поспішаю в село до мами.
Де країна дитинства чудова,
Де різдвяна кутя медова.
[/i]
А хурделиця посміялась –
І погналась за кимсь, погналась,
А на небі зоря різдвяна
Випливала з густого туману.
Приспів.
Задивились на землю зорі –
Просвітліло в душі й надворі,
Де безмежно щаслива мати
Виглядає мене на свято.
Приспів.
Перейшла я густими снігами,
Поклонилась зірниці і мамі,
І країні дитинства казковій,
І різдвяній куті медовій.
---------------
Ніна Третяк - поет з великим творчим стажем - тільки-но з'явилась в дружній сім'ї сайту Клуб Поезії. Цією піснею вітаю її з цим.
З Різдвом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549298
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2015
Коли вночі у дім, квартиру, хату
Прийде Різдво, ялинка і вогні -
Згадай, хоч на хвилинку, про солдата,
Який в окопі мерзне на війні.
Який своє Різдво зустріне в полі
Під кулі свист і вітру коляду…
Хай спогад твій йому тамує болі,
Хай щира згадка піднімає дух,
Бо в цьогорічнім році щастя й туга
Змішались в датах, цифрах, іменах…
Яке ж Різдво без батька, сина, друга…
Які ж свята, коли іде війна.
І в час, коли годинник цокне в тиші
Й по вінця буде келих. Щастя… сміх…
Не говори тостів хвалебно-пишних,
А помолись за мертвих
і живих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548767
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2015
Білосніжна скатертина.
Все сріблиться і дзвенить.
Днів зимових самотина
через стіни студенить.
В зимнім чуді є потреба.
Час замерз і ледь повзе.
Грип напав на хмуре небо,
Навіть в сонця ГРЗ.
Все, що я за рік напташив,
В своїй нірці розложу,
Запрошу когось із наших,
Щось важливе розкажу.
Буде полум'я в каміні.
Ми читатимем вірші.
Від сп'яніння й розуміння
Потепліє на душі.
Тижнів два ми будем п'яно
Підкоряти зимній пік,
доки врешті-решт не грянем:
«Ну, так здрастуй, новий рік!»
01.01.15
-------------
На фото власний малюнок - чорна акварель
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547935
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.01.2015