| Сторінки (12/1127): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Шквал емоцій, клопіт, стрес –
Разом рухають прогрес.
То ж ти темпу не збавляй!
Ну, а там – інфаркт.., і край…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433172
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 23.06.2013
[i] Слова: Ярослав Чорногуз
Виконує: Ярослав Чорногуз
Запис: Руслан Шевченко[/i]
Полюби мене знову, кохана,
Відречись від огуди й журби,
Хай на серці затягнеться рана,
Полюби, полюби, полюби.
Полюби мене знову - до болю,
До тремтіння щемливого рук.
Я страждання твої обезболю,
В білі шати я сум уберу.
Полюби мене знову… Як пісня –
Хай життя наше лине в світи,
Хай веселка у небі повисне –
О світи мені, сонце, світи!
Полюби мене знов. Хай зігріє
Нас повітря жагуче весни.
О прилинь, о прийди, наче мрія,
Наче казка - в мої віщі сни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433165
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2013
[b]Микола Трубілко [/b]
[i]"Географія на дотик"[u][/u][/i]
Рівне
2012
Колись в молоді роки я був учасником-оркестрантом народної самодіяльної музичної капели. Самодіяльність – окремий напрямок мистецтва вільний від академічних правил і норм, які виховуються професійною школою. Той мій самодіяльний запал досі ще не затух, і тому я використовую його і в інших іпостасях. Наприклад, в літературі.
Відчути себе учасником літературного процесу – це так заманливо.
Тож, вдаючи з себе самодіяльного літературного критика, пишу критичний огляд книжечки «Географія на дотик» Миколи Трубілка, такого ж як і сам я самодіяльного поета. А чом би й ні.
На тлі загального зниження коефіцієнта інтелекту всенародних мас елітарні, верхівкові прояви «ученого артистизму», «професійної культури» є нудними і програшними.
Так про що це я?! Ага!
Елементами літ.процесу є не лише різноманіття художніх методів, напрямків, стилів, шкіл, типів творчості, жанрів, але і рівень їх майстерності. Я вважаю, що право на життя має різнокаліберна творчість. Кожен твір знайде свого читача. Занадто складний твір, як і не дуже глибокий за своїми художніми якостями матимуть обмежене число читальників. Знайти ту золоту середину, яка забезпечила б масові тиражі і солідні гонорари, не кожному дано.
Щось таки відбувається в нашому світі, щось змінює наш світогляд, коли вже ми бачимо, що одні відходять від слів до «діла», а інші, навпаки, тягнуться до слова, до Поезії, до літературної творчості, нехай і аматорської. От і Микола Трубілко зізнається нам, що «у школі віршів терпіти не міг». Його творчість –непрофесійна. Проте, її можна віднести до розряду народної художньої творчості.
Днями я побував на виставці Марії Примаченко, представниці «народного примітиву». Можливо, саме це дозволило мені знайти жанрову спорідненість між малярством Марії Примаченко та віршуванням Миколи Трубілка і на цьому побудувати свою статтю.
Справді, Микола Трубілко не переймається дотриманням чіткої метрики, не вишукує наднові рими, не придумує якісь особливі тропи та інші «заморочки», не володіє професійними літературними хитрощами та поетичними тонкощами. І це надає його збірочці особливого шарму наївного мистецтва.
В самодіяльному мистецтві творча безпосередність, власний погляд на світ нерідко виражаються в оригінальних спостереженнях і знахідках. Це стосується і збірки «Географія на дотик».
В книжечці я знайшов чимало цікавого.
Сподобались метафори:
«Сонце ввімкнуло дальнє світло»(5)*,
«Коктейль на основі молочного туману» (32).
Спостеріг патріотичні ноти любові до малої Батьківщини – Рокитнянщини в таких віршах:
«Сарненський «Хрещатик» – вулиця Широка» (21),
«У нас все є» (22),
«П’ю фірмовий коктейль поліський» (32),
та на стор.10 - «А козацьку славу здобувайте нову».
Є в збірці й ностальгія за молодими роками:
«Я – з покоління років сімдесятих»(23),
«Казка про джерело» (39).
Є й оспівування людей праці:
«Мужчинам, котрі наскрізь пропахли бензином»(45),
«Казковий ліс»(36).
Все ж, найкраще, на мою думку, автору даються твори в жанрі народного гумору:
«Якби моя бабуся встали»(52) – про нинішні «порядки» в селі з вирощуванням маку та конопель,
«Вперед у середньовіччя»(54) – з чародійним рецептом «гарного життя»,
«Йде війна народна»(57)– про непрості взаємини селян з колорадським жуком,
«Справжня краса»(59)– про «цінність» соснового лісу.
Сподобались потішний вірш «Гра в імена» і гумористичні пейзажні замальовки:
«Спалені мрії»(46),
«Осіннє»(48),
Цікавими є експериментальне відтворення українсько-білоруського суржику:
«По губяки ми ходили»(16),
блатної «фєні»:
«Нова зима»(29),
сучасного молодіжного «приблатньонного» сленгу в прикольному переспіві-пародії журливої «дівочої» пісні:
«Балада про нещасливе кохання»(64).
Справді сподобались і справили сильне враження вірші:
«Поганий настрій»(61) – про наше фальшиво-пластмасове життя,
«Прогулянка за місто»(60) – антиіделічна замальовка сучасного ландшафту,
«На водоймі лебідь заклював лебідку»(37) – моторошнувате розвінчання міфу про лебедине кохання,
«Кажуть, пісня українська – «нє формат»(14).
На завершення хочу побажати Миколі Трубілку розвивати саме іронічно-гумористичну складову свого літературного таланту, поступово переходячи в розряд професійних майстрів.
P.S.
Скажимо дружне «Ні!» поблажливо-поверхневому відношенню до народно-самодіяльної творчості.
------------------------
* В дужках - номер сторінки збірки «Географія на дотик»,
з якої взято наведені рядки.
13.06.13
Євмен Бардаков
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431599
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.06.2013
Горілки чарка в свято, або вина стакан –
це доза «для Європи», а не для нас слов’ян!
Як пити – то вже пити! Гуляти – так гуляти!
…………….
Цирозом нам печінка все зможе пригадати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431358
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 13.06.2013
Ти хекаєш! Пітнієш! Зате такий кругленький!
І талія вже, мабуть, більше метра у обхваті!
Їж тістечка, цукерки, щось смажене й жирненьке!
Менш рухайся, сиди під «тєліком» у хаті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431139
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.06.2013
Димок від сигарети підкопчує легені.
Пневмофіброз, бронхіт і рак – це ще не скрута!
Подумаєш, гангрена! Це тільки теревені!
Пали тютюн і далі – це виглядає круто!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431133
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.06.2013
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=x1VkjkHyusA[/youtube]
Все рідше я буваю на весіллях
і все частіше на похоронах.
Все менш змістовним робиться дозвілля.
Приходять мертві все частіше в снах.
Вже не на жарт котушка розкрутилась
із ниткою на ній мого життя.
Не втну вже те, що запросто робилось.
Щоправда, знаю те, чого не знав.
Тужити хоч і смішно за собою,
та чи доцільні радісні пісні?
Радіти осені і сумувать весною
усе частіш доводится мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2013
Микола Мисковець
Гімну мотоблочників
Розкинулись ниви, розлогі, широкі
Городи, сади і поля
Гей друзі, заводьте свої мотоблоки
Бо праці чекає земля
Хай весело зранку співають мотори
І землю хай ріжуть плуги
Хай родиться хліб, і минає нас горе
Жінки хай печуть пироги
Хай кінь наш залізний ніде не спіткнеться
Добром хай нам стелиться шлях
І рід наш козацький не переведеться
І сила хай буде в руках
Хай нас обминають біда і хвороби
І чарка стоїть на столі
Нам Бог помагає, бо ми хлібороби
На рідній Батькіській Землі!
==========================
Дід Миколай
Поглянь за порогами знову світає
Вкраїнонька мила, голубонько щира,
Зневажена в полі лежить.
В яругах і долах, в твоїх синіх горах,
Зґвалтована чайка кричить.
Ой, матінко рідна, ти горличко сиза,
За що розп’яли вороги.
Невже так приспав тебе ворог й лакиза,
Чи встати не маєш снаги?
Ой, де твої дітоньки, де ті соколи,
Чи вже тебе знов продали.
А може могилами ходять довкола,
Чи може ми їх прокляли.
Із страшного сну, я прошу ти проснися,
Глибоким корінням з журби.
Хозарським бандитам в поклін не схилися,
Пора їм ламати хребти.
Ген хвилі глибокі, Дніпро піднімає,
У гнів вилива з берегів.
Поглянь за порогами знову світає,
Вже виросли внуки в синів.
В яругах і долах, вже гомін лунає,
Заснулих пробуджує в сні.
Лакеїв й бандитів вже дріж пробиває,
Закалена зброя в огні.
====================
горлиця
НЕ СПИ, МОЯ ДУМО !
Не спи моя думо,
Ще спати завчасно,
Ще дзвони не б’ють «упокій»,
Ще сонце сміється
І серце ще б’ється,
Пташки ще летять у вирій.
У творчому слові
Джерельна криниця,
Відкриті простори небес.
Де слово витає,
Там юність літає
У світі краси і чудес.
Не спи моя думо,
Шугай понад хмари,
Швидкішого тебе – нема!
Ти й вітер піймаєш,
Весь світ облітаєш,
Ти ясність – в ній никне пітьма!
Не спи моя думо,
Ще спати завчасно,
Ще дзвони не б’ють «упокій»,
Ще сонце сміється
І серце ще б’ється,
Пташки ще летять у вирій.
Стискаю в долоні
Прожиті хвилини,
Ці вічні перлини душі.
Вони не зникають,
Лиш спомин лишають,
Навіки в вечірній тиші.
У творчому слові
Джерельна криниця,
Відкриті простори небес.
Де слово витає,
Там юність літає
У світі краси і чудес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427375
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2013
В місті все є – круговерть, штовханина,
шум, загазованість, кіптява, чад.
В місті – мураха ти, а не людина.
В місті можливостей вічний парад.
Світяться вікна в будинку навпроти.
Що там у кого – падіння чи злет?
Там розслабляються після роботи
злодій, трудяга, а може й поет…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425668
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.05.2013
[i] Слова: Ярослав Чорногуз
Виконує: Ярослав Чорногуз
Запис: Руслан Шевченко[/i]
Кліп: Олексій Тичко
http://www.youtube.com/watch?v=yJRmo28Kr4g&list=UU7rtLlou3vfQBbF8DviCEBg
==================
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yJRmo28Kr4g[/youtube]
Сяє золотом лагідний вечір,
Десь витає зажура легка,
Ляже вітру пестлива рука
На берізки оголені плечі.
І тремтіння повітря прошиє,
Як одкине голівку вона,
Мов захмелена танцем сповна,
Вигина лебединую шию.
Ах, поривчасті рухи вогнисті,
В`яже скрипка щемливую нить,
Пару пристрасть гойда, аж дзвенить,
Аж виблискує сяйвом намисто.
Він любов`ю іскрить ув обличчя,
Аж спалахує чаром жага,
І спокусливо ніжка ляга
На м`язисте стегно чоловіче.
Потім – спогадом – марення вранці –
Золотавої сукні стриптиз,
І кохання сяйний парадиз,
Як відлуння жагучого танцю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425650
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2013
Запашний вітерець пряде
з буйноцвіття духмяний вальс.
Причаровує – в рай веде.
Тільки як же мені без Вас?
Старовинний п’янкий романс –
приміряє весна фату.
Кружеляє натхненно вальс.
А я Вас виглядаю тут.
Знаю, прийде жаданий час,
наче яблука у меду.
Запрошу Вас на дивний вальс.
До кохання натхненно йду.
Пелюстковий весняний вальс –
молода заметіль в саду...
Я так хочу зустріти Вас,
доки яблука не впадуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425025
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2013
[i]Слова: горлиця (Наталя Буняк)
Виконує: Ярослав Чорногуз
Запис: Руслан Шевченко[/i]
Кліп: Олексій Тичко:
http://www.youtube.com/watch?v=lDIG7fBaFos
=================
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=lDIG7fBaFos[/youtube]
Подаруй мені сонця краплинку,
Усміхнися до мене ще раз.
Я жариною в небо полину,
Розтоплю заморожений час.
І пол’ються дощі теплозорі,
Зросять землю, нап’ються поля.
І у сяйві небес - веселково,
Запалає любові зоря.
І згадаються дні солов’їні,
Наші теплі вологі уста,
Що в коханні ставали єдині.
Нам далека була самота.
Хоч минають літа тих розмаїв,
Листя жовкне і гаснуть вогні
Та у серці весна! Я кохаю!
Шлю цілунки гарячі тобі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423884
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2013
горлиця
ЛЕБЕДІ
Де ти, весно красна,
Лебедя згубила?
Біля очерету
Хмаронька осіла.
Ой не плач лебідко, серцем не тужи,
Своє біле пір’я щемко бережи,
Очерет не сховище, там його немає,
Почекай на вЕсну, вже зима зникає!
Розпростала крила,
Зранку на зорі,
Здалеку біліла,
У своїй красі.
Ой зустрівся лебедь, обнялись крильми
Обмінались серцем- не буде журби!
Дивишся й любуєшся-вірна їх любов
В неї його серце, в нього її зов!
Розпростала крила
Вже весна цвіла
Лебединка біла
Лебедя знайшла!
Піднялися крила,зранку на зорі,
Здалеку біліли, у своїй красі.
Заплелися крилами,у парі пливуть,
Серденька вітрилами, їх у даль несуть.
===============
Юрген Пті
Дракоша
(Дестская песня)
Рамка как окошко –
впору мне пришлась.
Девочка-дракоша,
я смотрю на вас.
За стекла скорлупкою
скромницей смотрюсь,
перепонку хрупкую
расколоть боюсь.
Хвост, чешуек кружево,
крылья на спине –
ото всех зверюшек
что-то есть во мне.
А в глазах огромных
необычный блеск –
у милашки-скромницы
свой секретик есть.
Лапы, шея, рожки...
Только у меня,
на других похожей,
грудь полна огня.
Кто не побоится
моё окно открыть,
тот со мною сможет
в небесах парить.
А замёрзнет ежели
в вышине летая –
я дыханьем нежным
помогу оттаять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423327
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2013
[i]КНДР погрожувала ядерним ударом по США, Південнй Кореї та Японії 15 квітня з нагоди дня народження засновника ідей чучхе* «Сонця Нації» Кім Ір Сена.
(з газет)[/i]
====================
Кінець світу знову чомусь не відбувся!
То що ж, тепер всім нудьгувать?!
Тому в день народження «Сонечка чучхе»
кортить хлопцям щось підірвать.
І хто б не садив нас на ядерні палі,
і де б не поча́ли лить кров,
цивілізаційний виточок спіралі
вкотре обірветься знов.
Підуть в небуття Авіценна і Дарвін,
Ньютон, Кім Ір Сен, Лао Цзи.
Згорять усі Біблії, Тори й Корани
і е́нциклопедії всі.
Забудуться Фройд, Андрухович з Гомером,
Мао Цзедун, Горбачов.
Будинки, палаци, скульптури Родена –
усе запечеться на скло.
А ядерно-зимній сніжок як розтане
і попіл осяде кругом,
то знову сюди прилетять марсіани
підправити людям геном**.
Вони може схре́стять кроля із минтаєм
й ворону з конем у кошмар.
Тоді ми поплаваєм чи пострибаєм,
чи політаємо.
Карр!
15.04.13
=========================
* – В КНДР «чучхе», як офіційна ідеологія вважається гармонійною трансформацією ідей марксизму-ленінізму на основі давньокорейскої філософської думки.
** – Гено́м — сукупність всієї спадкової генетичної інформації організму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423085
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.05.2013
Смерть победил гибелью,
казнью добыл бессмертие.
Черное белым выбелил –
он ось земной круговерти.
Младший брат Прометея...
Иерархи этот день
исчисляют по лунному календарю,
день надежды поверивших всех
и раскаявшихся во спасение.
А неспавшие ночь
наблюдают как чудо зарю –
даже солнце встает
по-особенному в Воскресение.
(Юрген Пті)
Хрестимось, хрестимось тисячу років.
У «П’ятикнижжі» топимо віру.
Юдо-масонські плани широкі –
вірою в містику дерти з нас шкіру.
Вірить в обман фанатична сірома.
Благочестива брехня – «аргумент».
«Смерть переможе Життя» – аксіома.
(Ставим на третьому слові акцент?)
(В.О.)
===============
Фоторобота Юргена Пті
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422951
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.05.2013
ПЕЧАЛЬНИЙ ВАЛЬС
[i]Слова: Ярослав Чорногуз
Виконує: Ярослав Чорногуз
Запис: Руслан Шевченко
Кліп: Олексій Тичко[/i]
http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=rdHB-ueo638
===============
[youtube]http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=rdHB-ueo638[/youtube]
Віхола, віхола, віхола
Все замела навкруги…
Люба, куди ж ти поїхала
І на які береги?
Ваша величносте, сніжносте,
Білим фарбуєте все.
Леле моя, світла ніжносте,
Де тебе вітер несе?
Вальс із коханою жінкою
Хто там танцює і де?
Вже поцілунком-сніжинкою
Ласка твоя не впаде.
Вкриють мене, наче ватою,
Інших сніжинок рої…
Мов на щоках розтаватимуть
Сльози розлуки мої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2013
[i] Слова: Адель
Виконує: Ярослав Чорногуз
Запис: Руслан Шевченко
Кліп: Олексій Тичко[/i]
http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=OafTiqPOURE#!
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OafTiqPOURE[/youtube]
Ми з тобою вдвох,
наче промені -
сонцем зіткані,
днем натомлені.
Днем натомлені,
розігрітими
диво барвами -
чудо-квітами.
Чудо-квітами,
бджіл оселями,
намальовані
паралелями.
Паралелями
та між буйних трав,
та у зелен-снах,
там де вітер спав.
Там де вітер спав
колисаночки
жайвір розливав
з рання-ранечку.
З рання-ранечку
та й до присмерку
допивали хміль
літа присмаку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421473
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2013
Іде собі дядько до власної «тачки».
Дістав дорогу сигарету із пачки.
Колись він про «тачку» таку лише мріяв.
Колись кучерявий був. Зараз – лисіє.
Тепер з черевцем. Обважнів. Споважнів.
Нема вже насичених радісних днів.
Здоров’я було і веселі жінки.
Усіх їх колись вдовольняв залюбки.
Був спорт, молодецтво, гулянки, пісні…
Тепер лише стенокардії нічні.
Іде собі дядько до власної «тачки».
Пожбурив зі злом сигарет цілу пачку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421138
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 26.04.2013
Іде собі жінка. Вона ще щось хоче.
Можливо, ще мріє про пристрасні ночі.
Стидається трішечки зморшок своїх.
А ще – повноти. А ще – набряку ніг.
А ще – зафарбованої сивини
і зменшення пружності нижче спини.
Уже в неї збулися всі сподівання –
кар’єра, свій дім і дітей щебетання.
Та має надію на ще щось таке…
На щось небуденне, яскраве, палке.
Можливо, ще мріє про пристрасні ночі.
Іде собі жінка. Вона ще щось хоче…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420916
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 25.04.2013
Юрген Пті
Хмаринка
Де той обрій, за яким щастя нас чекає?
Як зустрінеш, то хіба ти його впiзнаєш?
Ось дорога, що веде за село від хати.
I над шляхом цим пливе хмарка волохата.
Чути гомін, що луна ніби-то з-за рiчки?
По тополях вітерець шелестить потічком.
Де той обрій, за яким, доля нас чекає?
Чи на північ, чи на схід? Та хто ж його знає...
===================
горлиця
Калина
Під вікном калина біліла,
Пелюстки весняні губила.
Не журись, калино, це ж тільки цвіт!
Скоро прийде літечко,
У сонці дозрієш.
І своє ти личенько
Рум’янцем покриєш.
У кожній ягідонці,
Дух, мов сонце, сходить.
Символ Україноньки -
Добру славу родить!
Під вікном калина біліла,
Пелюстки весняні губила.
Не журись, калино, це тільки цвіт!
Журавлі над долами,
Пролетять ключами.
Волю не поборену,
Понесуть морями!
Зацвіте калинонька,
Більш плакать не буде,
Знає, після зимоньки,
Знов весна прибуде!
Під вікном калина біліла,
Пелюстки весняні губила.
Не журись, калино, це тільки цвіт!
============================
Рідний
Проминули швидко дні
1.Проминули швидко дні,
А літа за ними.
Нещодавно навесні
Ми були малими.
А сьогодні вже у нас
Діти й онучата,
І дозріли ми якраз
Для людського свята.
Приспів.
Молодосте світла і ясна,
Ти подарувала нам щастя
Цвіт весни і радість згадали ми.
Те, що юність не повернеться
Іноді стискає за серце,
Але ж так буває поміж людьми.
2.А зі спогаду не йде
Житіє студентське,
Все прекрасне, молоде,
Незабутнє всеньке.
Безклопіття юних днів,
Безтурботний спокій,
Наче в озері на дні,
В пам’яті глибокій.
3.Ми зустрілися ще раз,
А когось немає,
Одгулявши юний вальс,
Хтось вже спочиває.
Нам життя одне дано,
Дякувати Богу,
Недарма прийшло воно
До цього порогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420099
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2013
Біль опадає снігом білим знову / співаний сонет/
[i]Слова: Сірого Володимира
Виконує: Рідний
Запис: Рогатинський Ігор[/i]
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412296
Кліп -
http://www.youtube.com/watch?v=IYDv8gNDq8k
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=IYDv8gNDq8k[/youtube]
==================
Біль опадає снігом білим знову
Углиб душі, на пригірки журби,
І шепче, осідаючи: якби
Вернутися у тиху ту розмову,
У пору ту, замріяну, казкову,
Довіри на півслові - не клятьби,
Де серце в серце стукало: люби
І ласкою кохання зачаровуй!
Та слизько там, на пагорбах отих,
Де легіт щастя вереснево стих
І острахом наповнилася тиша,
Де нам удвох не стріти яву дня,
І все минуле, наче маячня,
Імлою пам'яті морозно дише.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2013
Можна запросто в масі спокус
заблудитись між злом і добром.
Розібратись з цим всім не берусь…
Все, що близьке нас робить рабом.
Від прив’язаностей не втекти.
Всіх потреб до нуля не зведеш.
Спокушатимеш істину ти,
поки шляхом житейським бредеш:
у релігії – вірою й серцем,
спокушають в законах – права,
почуттями спокусиш в мистецтві,
ну, а владою – в ігрищах зла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417988
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.04.2013
В дитинстві дуже цвинтаря боявся,
крім мертвих ще хтось, думав, там ховався.
Містичне щось, непізнане, страшне
лякало слабодухого мене.
З землі стирчать антенами хрести,
єднаючи і ТОЙ, і ЦЕЙ світи.
Якщо прислухатись, почуєш справжнє диво –
покійників розмову неквапливу:
«Знай, хлопче, кладовисько – не архів
й не звалище забутих мертвяків,
не парк і не рекреаційна зона,
а місце шанобливого поклона,
це сховок заборонених скарбів,
святий спочинок згаснутих світів!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417726
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 11.04.2013
Немов хмаркИ літа минають,
та не сумую я про дні,
коли почую, як лунають
моєї юності пісні.
Дівча мов мак квітучий в полі
радіє сонцю і весні.
Таємні струни зачіпають
моєї юності пісні.
У вирій друзі відлітають,
лиш відгомін у далині.
Усіх до мене повертають
моєї юності пісні.
Як затужу за рідним краєм
десь на далекій чужині,
у мить всі хмари розганяють
моєї юності пісні.
У серці сотні тих мелодій
звучать веселі і сумні,
та наймиліші – колискові
моєї матері пісні.
Щоби щасливо вік прожити
та обійти шляхи трудні -
зі мною завжди погляд мами
й моєї юності пісні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417434
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2013
Щось мрійливе сталося –
Серце обірвалося...
І не може втрапити
В ритм звичайний свій.
Я тобі всміхаюся
Й ні на гріш не каюся.
Я тобі всміхаюся,
Бо - ти чарівний.
Серце б’ється з прозами
І не дружить з розумом.
А ось ти прислухайся
І почуть зумій.
Я тобі всміхаюся
Й ні на гріш не каюся.
Я тобі всміхаюся,
Бо - ти чарівний.
...Враз душа із осені
Опинилась в провесні,
Промайнувши думкою
Через сніговій...
Я тобі всміхаюся
Каюся вже, каюся.
Я ТОБІ всміхаюся ,
Але ж ТИ... не мій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417168
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2013
горлиця
Ще такої весни не було!
Повівають весняні вітри,
Повертаються в край мій лелеки,
Серцем чую, повернешся й ти,
Край залишиш чужий і далекий.
Радощів, любощів, сонячних споминів
в хаті шуміло мов гай,
Веснонько красная, ти стільки променів
Внесла, хоч в жмені збирай!
І поллютяся із серця пісні,
Поцілунки, обійми, вітання.
Ще не було такої весни,
Щоб весна поховала прощання!
Родичі зійдуться , гамірним звичаєм
Чаші піднімуть - Вітай!
Скотяться каменем роки із відчаєм,
Рідна земля - Оце рай!
=====================
Олекса Удайко
Леліяти Любов
Як хотілось леліять Любов –
Квітчану стежину у рай доглядать,
Як хотілось в коханні обнов -
Щось потаємне, як рай, обізнать…
Приспів:
Добрий свій чин милостивий Всевишній
Дарує в наступних життях,
Боюсь – наші душі цнотливі, безгрішні
В Галактичних заблудять стежках…
Як хотілось садок посадить,
І чорнобривці в саду поливать...
То була б нам щасливая мить –
І небесна, й земна благодать.
В нашім раї нам любо жилось би
Серед квіту, шаноби, любові і трав,
Та чомусь наші мольби і просьби
Господь в своє серце іще не ввібрав…
Не вертається наша любов,
Бо в річку одну два разú не ступить!
Лиш у пам’яті відблиск розмов:
Неповторна, жадана і рідкісна мить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416834
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2013
Вона.
Осідає тихо в ніжність вечір,
Хвилі часу стукають у скроні.
Обійми мене ще раз за плечі,
Поцілуй сполохані долоні.
Він.
Я без тебе сонечка не бачу,
А твої вуста – мені дарунок.
Пригорнися, пташко, для удачі,
Хай вогнем палає поцілунок.
Вона.
Ти послухай, як шепоче серце.
Це здійснилась заповітна мрія.
У мені твій подих відізветься,
Я без тебе й дихати не вмію.
Він.
І мені без тебе не прожити,
Я люблю тебе, моя кохана.
Буду все життя тебе любити,
Сонечко моє, чи зірко рання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416434
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2013
Плаче вітер, плаче вітер...
І додолу хилить віти.
Гнуться віти у тополі,
Сумно вітру в моїй долі.
Гнуться віти у тополі,
Тісно вітру в моїй долі.
Смійся, вітре, смійся, сильний!
Не ламай мене, красиву,
А принось мені щорання
Гарну звістку про кохання!
А принось мені щорання
Світлу звістку про кохання!
Як нема від кого нести,
Хай твоя любов воскресне.
Не обламуй мої віти,
Ти ж бо ніжний, сильний вітре.
Не обламуй мої віти,
Ти ж бо справжній, сильний вітре.
Плаче вітер, плаче вітер...
І додолу хилить віти.
Гнуться віти у тополі,
Плаче вітер в моїй долі…
Гнуться віти у тополі,
Доля вітру в моїй долі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414122
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2013
Народ – українці – аскети.
Вже звикли до злиднів, нужди.
Закрийте їм всі туалети –
і те, мабуть, стерплять вони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413129
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 27.03.2013
Зійшли самі ми із романтики карет.
Та до ракет нового нас не допустили.
Застиглих пристрастей ми зберегли комплект.
Але вулкани почуттів вже не диміли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412848
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 26.03.2013
Серед білої весно-зими
в тиші сніжних заметів й пітьми
під комп’ютером теплим сиджу
і слова на екрані пишу.
22.03.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412360
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 25.03.2013
Служба і кар’єра, пізній шлюб і втома…
Тож чи випадкова лишня хромосома?
Даунят не кожен визнає своїми.
Лишні й нестандартні вони теж, як всі ми!
21.03.13
===========
Двадцять перше березня — Всесвітній день людини із синдромом Дауна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411186
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.03.2013
Хтось вірші не читає, хтось не бачить красу.
День Поезії нині відзначають не всі.
Хтось на пошуки Бога не знаходить часу́.
Якщо душа не убога, значить, Бог у душі.
21.03.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411057
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 21.03.2013
Ходив Андріївським узвозом – на красу дивився.
Я б тут ще довго кайфував, та раптом злива – літо.
Картиною якийсь художник від дощу прикрився.
Мистецтво захищає нас від зовнішнього світу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410506
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 19.03.2013
Ярослав Чорногуз
ОСІННЄ ТАНГО БЕРЕЗИ
Сяє золотом лагідний вечір,
Десь витає зажура легка,
Ляже вітру пестлива рука
На берізки оголені плечі.
І тремтіння повітря прошиє,
Як одкине голівку вона,
Мов захмелена танцем сповна,
Вигина лебединую шию.
Ах, поривчасті рухи вогнисті,
В`яже скрипка щемливую нить,
Пару пристрасть гойда, аж дзвенить,
Аж виблискує сяйвом намисто.
Він любов`ю іскрить ув обличчя,
Аж спалахує чаром жага,
І спокусливо ніжка ляга
На м`язисте стегно чоловіче.
Потім – спогадом – марення вранці –
Золотавої сукні стриптиз,
І кохання сяйний парадиз,
Як відлуння жагучого танцю.
=======================
Олекса Удайко
КОХАННЯ ЖИВЕ Й НЕВМИРУЩЕ
Моя люба, почнем все спочатку,
Ти пробач мені холод розлук!
Розтривожу теплом своїх рук
І не дам твому серцю зачахнуть:
Своїм духом натхненно зігрію,
Відболілою щирістю слів –
Солов'їний сердець переспів – .
І зрощу в тобі Віру й Надію,
Що є вічне, а що є минуще –
Давній спір і знайомі слова!
Лиш Любов наша вічно жива,
Лиш кохання живе й невмируще.
Я для тебе збудую хороми,
Одягну тебе в шовк і парчу...
В дивосвіт почуттів полечу
Я з тобою з пекельної втоми…
Поведу тебе в казку Любові
І збудую для вічності дім.
Під вінець благодаті ходім –
Там не буде страждання і болю.
==================================
irinag
Танго життя
Вже дзвенять почуття ручаями,
Ти признався в коханні мені.
Ми з тобою у світі одні
Горимо у взаємнім бажанні.
Приспів:
Наше танго – мелодія долі,
Незрівнянна ні з чим висота…
Ми танцюємо танець життя,
Що для нас не скінчиться ніколи.
Ця мелодія нас закружляла,
Не на день, не на два, не на рік.
Ти у світі один чоловік,
Без якого я щастя б не мала.
Приспів.
Ще живуть почуття в нашім домі,
Діти-внуки у ньому зросли.
А згадай, як колись ми були
Лиш прості випадкові знайомі.
Приспів.
================
горлиця
Пролітайте сніги пролітайте
Знай, що я тебе кохаю, мій милий, мій весняний , безмежно так люблю.
Пролітайте сніги пролітайте,
Хай у серце заходить весна,
В моїх мріях гаряча струна,
Хай під кригою пісню співає.
Вже набридло завжди нарікати,
я не можу буть завжди в сльозах.
Просто хочу любов’ю палать,
Хоч горіти та все ж не втухати.
Знай, що я тебе кохаю, мій милий, мій весняний, безмежно так люблю.
Знов щебече в саду соловейко,
Розливає забуті пісні,
Ті гарячі пориви весни,
Хлюпнуть знову у моє серденько.
Подарую тобі не забуте
Те кохання ,що квітло в саду,
Вийму з снігу й наново вкладу
Мерзле серце, роками закуте!
Знай, що я тебе кохаю, мій милий, мій весняний , безмежно так люблю.
Я кохаю тебе і вітрами
Струшу сніг, що осівся в душі,
Поверну ті минулі роки,
Не засипле нас більше снігами!
Наше сонце сідає за гору,
Та проміння лишає в серцях,
Повернеться кохання мов птах
І співатиме пісню бадьору!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410262
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2013
Щось закони працюють несміло.
Справедливі вони лиш частково.
Від душі відділяється тіло.
Від думок відірвалося Слово.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409968
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.03.2013
В поліклініці з самого рана
вже чимало народу сидить.
Молодий стоматолог Оксана
видаляє усе, що болить.
– Ти чому тут? – в одного питаю.
– Треба вирвати Мудрості Зуб,
дуже він мені жить заважає.
Через нього посивів мій чуб.
– І ми теж!! – чуть крізь щелепи стислі, –
Мусим Мудрості Зуб виривать! –
на обличчях всіх вирази кислі,
перелякані очі блищать.
– Як же так!? – раптом я розлютився. –
Подуріли вже зовсім тут ви?!
Все зробіть, щоби з вами лишився
Зуб Сміливості, Зуб Доброти,
Зуб Любові, Зуб Радості й Щастя,
Зуби Віри, Надії й Снаги!
Краще вирвіть, якщо вам удасться,
Зуби Злості і Зуби Нудьги,
Зуби Заздрості, Страху й Обмана! –
я кричав, і мій голос гримів. –
Зупинись, стоматолог Оксана!
Не чіпай позитивних зубів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409526
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.03.2013
irinag
Ти, коханий, прийди
Заспівай мені про сині гори,
Заспівай про далекі краї.
Твоє серце до мене говорить,
Та слова не потрібні мені.
Приспів:
Ти, коханий, прийди…
Залиши в моїм серці надію.
Заблукай в мої сни,
Де про тебе я райдужно мрію.
Розкажи про кохання, юначе,
Розкажи, як ти довго чекав.
Моє серце і рветься, і плаче,
Світ такої любові не знав.
Приспів:
Ти, коханий, прийди…
Залиши в моїм серці надію.
Заблукай в мої сни,
Де про тебе я райдужно мрію.
======================
Любов Ігнатова
Поцілую твої сині очі,
Як весняний кружлятиме сніг.
Я без них тепер жити не хочу,
Бо без них тепер жити- то гріх.
П-В:
Я зустрів тебе в снах,
У обіймах зимової ночі,
І прийдешня весна
Все здійснила, що сніг напророчив...
Поцілую твої ніжні руки,
І уста, щоб прогнати печаль.
Не допустимо більше розлуки,
Розіб'ємо недолі скрижаль.
П-В:
Зацілую тебе,
Цілуватиму знову і знову.
Ти - дарунок небес,
Моя чиста джерельна любове!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409378
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2013
Московський Самовар при повному параді
по Києву, як вдома, давай собі ходить.
Калина і Вареник були страшенно раді,
старались, з шкури лізли, щоб гостю догодить.
Борщ хоче стати Щами, Бандура – Балалайкою.
Матрьошка для Галу́шки – улюблений кумир.
Всі вчаться спілкуватись «крутим» матюччям-лайкою.
В Горілочки із Водкою братерське свято й мир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408765
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.03.2013
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407408
Замело сиву даль,
Замережило,
Світанкову вуаль
Забентежило.
Здійняло дивний сум
Щемно-трепетний,
Візерунками дум
Переплетений.
Кожен погляд і крок-
Напророчений;
Аріадни клубок
Переточений.
Вузликовим письмом,
Давно втраченим,
Я озвучу кіно
Непобачене...
Замітає весна,
Засумовує,
І печаль та пісна
Обціловує...
(Замело сиву даль,
Замережило,
Світанкову вуаль
Забентежило.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408469
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2013
Куди і звідки йде людське життя?
Вперед? Назад?
В зеніт із глибини?
Спускаємося в прірву майбуття
з божественних вершин старовини?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408146
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.03.2013
Біль опадає снігом білим знову
Углиб душі, на пригірки журби,
І шепче, осідаючи: якби
Вернутися у тиху ту розмову,
У пору ту, замріяну, казкову,
Довіри на півслові - не клятьби,
Де серце в серце стукало: люби
І ласкою кохання зачаровуй!
Та слизько там, на пагорбах отих,
Де легіт ласки вереснево стих
І острахом наповнилася тиша,
Де нам удвох не стріти яву дня,
І все минуле, наче маячня,
Імлою пам'яті морозно дише.
(І все минуле, наче маячня,
Імлою пам'яті морозно дише...)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407905
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2013
Я до школи іду.
Все, як завжди, знайоме і звичне.
Я до школи іду,
Бо чекає на мене мій клас.
Та чому це в дітей
Посмутніли веселі обличчя?
Бо стрічаємось ми
Усі разом останній вже раз...
Задивилася школа
Печальними вікнами в небо,
Закружляли у вальсі
Всі учні, батьки, вчителі…
Це прийшов випускний…
Але вам сумувати не треба,
Бо у кожного з вас
Є дорога своя по землі!.
Ви знайдете в житті
Молоде і незвідане щастя,
І кохання, і радість,
і першу дорослу весну.
І - я знаю – комусь
На шляху цім судилося впасти,
І злетіти комусь
У небесну стрімку далину.
Не лякайтесь життя,
Хоч воно й не висвітлює карти,
Не лякайтесь падінь,
Бо від болю міцнішає крок.
Пам'ятайте про школу,
Бо звідси, від рідної парти
Починається шлях
Через терни життя – до зірок…
Пам’ятайте про нас –
Ми не просто хотіли навчити,
Ми навчали вас дружбі –
а дружба не має ціни…
Пам’ятайте про нас,
Бо для нас ви ще все-таки діти –
найдорожчі на світі,
дорослі вже доньки й сини.
Пам’ятайте цей вечір,
і літні усміхнені зорі,
пам’ятайте це місто –
єдине воно на землі…
Задивилася школа
Печальними вікнами вгору,
Проводжаючи в небо
Зміцнілих своїх журавлів…
Так минає життя,
і таке його вічне хитання…
уже кличе вас доля
в далекі незнані краї…
Пригадайте ж колись
Свою школу, і дзвоник останній,
І оцей випускний,
і світанок над містом своїм…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2013
Був місяць серпень... Ще не раз
Прийдуть серпневі дні з серпанку,
Та лиш одного дня не стане
В житті моєму. Це той час,
Коли берізку, мов кохану,
Я обіймав останній раз.
Останній раз, останній раз...
Останній раз твій стан білявий
До мого линув залюбки.
І нам здавалось: на віки
Не роз'єднать нас. Та заграва,
Згасивши мрії, мов свічки,
На небосхилі запалала.
День запалила – запалала...
Останній раз листи летіли
Й плескали щастям у чоло,
Неначе в казці те було...
Вони сказать усе ж хотіли:
"Все промайнуло, все пройшло".
І шелестіли-шепотіли:
"Уже пройшло, усе пройшло..."
Був місяць серпень. Це той час,
Коли вже осінь йде з туману...
Та я чекать не перестану
Свою берізку. Хоч в сей час
Я обіймав свою кохану
Останній раз, останній раз.
Останній раз...Останній раз...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2013
Йому людські надії дали сили.
Здававсь він соколом, що принесе свободу.
Тепер обскубаний, безлапий і безкрилий –
віддертий атом від молекули народу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406783
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.03.2013
Невизнаний геній-митець на державу й народ ображався –
словами беззвучними він говорив урочи́сто й барвисто.
Про секс грубо мріючи, пурхала зграйка дівуль-феміністок.
Чийсь труп політичний при битій дорозі лежав розкладався.
===============
На фото картина Василя Кандінського
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406499
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 05.03.2013
Три постаті у скверику побачив.
Бабулька – згадує минуле й хоче сісти.
Юнак – замріявсь, бо побачення призначив.
Дворняжка – просто хоче щось поїсти.
-----------------
Звучить власна композиція-тріо
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405765
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 03.03.2013
Журавлики в небі летять –
вертають в залишені ку́бла.
Біжить до бабусі дитя.
Всіх тягне туди, де їх люблять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405622
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 02.03.2013
Краса весни прозора, швидкоплинна.
Це пам’ятай у перший день її.
Священних днів-корів йде череда невпинна.
Гармонію шукай у кожнім дні.
01.03.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405310
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 01.03.2013
Нарешті за два дні до офіційного початку в мій настрій прийшла весна.
Нарешті почув (і побачив) першу ластівку - першу пісню на запропоновану мною мелодію, яку заспівали. Вірніше заспівав (І як заспівав!!) - Сірий Володимир (Рідний).
Записав пісню Рогатинський Ігор.
Відео кліп скомпонуваав і виставив в youtube - Олексій Тичко:
http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=HlAlH3vv9K4
Послухайте! Чи і Вам вона так сподобається, як припала до душі мені?
Слова: Володимира Сірого (Рідний)
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=HlAlH3vv9K4[/youtube]
Дума про смерть козака
З поля хмільного, яру крутого
Линула пісня вітрів,
Про козаченька та й молодого,
Як він свою смерть зустрів.
Били гармати, коні летіли,
Дико шаліла війна,
І у козаче молоде тіло
Вп’ялася шабля стальна.
Випав з комоня, став на коліна,
Руки підніс до небес,
Прощай дівчино і Україно,
Уся родинонько теж.
А побратими взяли на руки
Та й понад річку стрімку,
Хвильок блакитних гамірні звуки
Стишили біль козаку.
Верби гойдали віття зелене,
Тьохкав в гаю соловей…
- Ой чи ти вийдеш , мила, за мене, -
Витекло кров’ю з грудей.
З поля хмільного, яру крутого
Линула пісня вітрів,
Про козаченька та й молодого,
Як він свою смерть зустрів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405064
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 28.02.2013
Переклад пісні Ільдара Курмаєва(Южного)
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=EQoSHCJDi9Y[/youtube]
Терпіти біль і відчай серце вже не може.
Душа моя тепла не просить, не горить.
Навіть самотність не хвилює, не тривожить.
І голос внутрішній давно в мені мовчить.
Стомивсь від порожнеч світобудови.
Набридли вже марнота й суєта.
Гризуть думки мене, затьмарюють свідомість.
Нудних, безтямних днів тривожить пустота.
Спиніть-но Землю! Хочу я зійти!
Життя мене вже так втомило!
Уже не маю більше сили.
Мені б десь спокій віднайти…
Вже все обридло. Та жаліть мене не варто.
Я всіх прощу. І вас прошу мене простіть.
Десь помилявся може, жив не дуже гарно.
Та тільки Бог осудить. Ви всі не судіть.
Нехай Господь один за все мене осудить
і за гріхи мої накаже чи простить.
Так часто бродять по життю заблудлі люди
з душею зраненою, що весь час болить.
Спиніть-но Землю! Хочу я зійти!
Життя мене вже так втомило!
Уже не маю більше сили.
Мені б десь спокій віднайти…
-----------------
Южный Ильдар (Курмаев)
Остановите Землю я сойду
Устало сердце от отчаяния и боли,
Душа моя тепла не просит, не горит,
И одиночество давно не беспокоит,
И голос внутренний давно во мне молчит.
Устал от пустоты мировозданья,
Как надоела мне мирская суета,
И мысли черные мне путают сознанье,
И дней бессмысленных тревожит пустота.
Остановите землю, я сойду,
Я так устал от жизни бренной,
Покой найду я во вселенной,
Устал в земном аду.
Как надоело все, жалеть меня не надо,
Я всех прощу, и вас прошу, простите мне,
Быть может, был не прав, и жил не так как надо,
Но только бог судья, а вы не судьи мне.
И пусть господь один за все меня осудит,
И за грехи меня накажет и простит,
Есть в этой жизни заблудившиеся люди,
С душой израненной, которая болит.
Остановите землю, я сойду,
Я так устал от жизни бренной,
Покой найду я во вселенной,
Устал в земном аду.
============
На фото Ільдар Курмаєв
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404778
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 27.02.2013
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337944
Нерозказана казка для тебе,
Вечір тихо спадає в траву.
На сторінках закритого неба
Я шукаю останню строфу.
Жовтий місяць засвічує зорі,
Глядить в очі - ніяк не заснеш.
Ти колись обіцяв, що в долонях
Ясну зірку з небес принесеш.
Не неси мені ночі намисто,
Двері дому мого відчини.
Можеш квітів принести врочисто,
Де під зорями в веснах цвіли.
Розпроміниться серце зірками
В діамантах яскравих квіток.
Засміюся дзвінкими піснями
До любові на відстані крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2013
У калюжі на шосе
місяць топчуть перехожі.
Проституток мент пасе.
Дні на краплі дуже схожі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403704
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 24.02.2013
Фонтана бризки у парку брильянтовий туман.
Це сфотографувати, думав, так би було класно.
Поки за «фотіком» ходив, хтось виключив фонтан.
Майстерність – коли ЩО і ЯК приходять одночасно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403143
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 21.02.2013
Диск сонячний за обрій завалився.
На землю наче натягли ковпак із вати.
Дідусь у власному подвір’ї заблудився.
Раптові сутінки – це завжди страшнувато.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402868
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 20.02.2013
Вона до нього не прийшла. Пішла з кимсь кращим.
Десь дівся кіт. Букет зів’яв. Вечеря скисла.
Сторожко різна звірина снує по хащам.
Життя – прекрасний хаос і … відсутність смисла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402620
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 19.02.2013
Китайці підбираються до нас все ближче. У нас не лише ялинкові гірлянди, комп’ютери і автомобілі їхні. Вже навіть сало і часник на базарах китайського виробництва.
В інтернеті зустрів таку дзенську притчу:
Одного японського поета запитали, як написати китайський вірш. "Зазвичай, він складається з чотирьох рядків, - пояснив той. - Перший рядок містить початкову фазу, другий - продовження цієї фази, третій відвертається від неї і починає нову фазу, четверта об'єднує всі три."
Я вирішив скористатися цією жартівливою "інструкцією" і спробувати освоїти нову для себе форму поетичної мініатюри – "китайський вірш". Може хтось теж захоче спробувати.
---------------
Вірш перший:
(Літо)
Трави обважніли в росах.
Все сія, іскриться, гра.
Жаба мружиться від сонця.
Літо – радості пора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402341
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 19.02.2013
Кричу сам собі гудком паровозним
для свого аматорства думку невтішну:
«Писати вірші – заняття серйозне!
А друкувати оте – просто смішно!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401430
рубрика: Поезія,
дата поступления 15.02.2013
Запашний вітерець пряде
з буйноцвіття жаданий вальс.
Причаровує – в рай веде.
Тільки як же мені без Вас?
Старовинний п’янкий романс –
приміряє весна фату.
Кружеляє натхненно вальс.
А я Вас виглядаю тут.
Знаю, прийде предивний час,
наче яблука у меду.
Запрошу Вас на дивний вальс.
До кохання натхненно йду.
Пелюстковий весняний вальс –
молода заметіль в саду...
Я так хочу зустріти Вас,
доки яблука не впадуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401375
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2013
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qqGDvVbutGw[/youtube]
Наспівано в 2021 р. -
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xhdiAHS2gec[/youtube]
Змучені рученьки, стомлені ніженьки
Годі турботи нести!
Час і поспати - вже котиться ніченька.
Спи, моя любонько, спи!
Тож закривай свої яснії віченька,
Я колихатиму сни,
Буде колискою темная ніченька.
Спи, моє серденько, спи!
Сам я всю ніч буревійну не спатиму,
Щоб не проспати весни,
Крила надій твоїх снами плекатиму.
Спи, моя зоренько, спи!
Буду всю нічку твій сон споглядати я,
Ти ж цю зухвалість прости.
Ранню зорю з нетерпінням я ждатиму.
Спи, моя ладонько, спи!
Буду з лиця твого пити водиченьку,
Та не порушу краси,
Свідком любові хай буде лиш ніченька.
Спи, моя доленько, спи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2013
Так солодко вірить в загробне життя –
душа живе вічно і ти не вмираєш!
Тебе укріпляє ця віра свята,
ти силу життєву весь час набираєш.
Та за́ п’ятдесят розумієш, що ВСЕ –
ти вже́ на вершині і спуск розпочався.
Чи стрімко, чи ні, та тебе вниз несе.
В провалля смертельне уже ти зірвався.
Чи планеруєш, чи каменем вниз
падаєш. Думаєш: «Що там в безодні?..
Може квітучий едемський сюрприз?
Чи небуття в порожнечі холодній?»
Наше земне справжньосуще буття
швидше до другого думку схиляє.
Так солодко вірить в загробне життя!
Так гірко пізнать, що його не буває…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400887
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.02.2013
Наталя Кривун
1. Маленький котик якось пішов собі один гуляти по калюжах.
Весняний дощик якось його тепленькими краплинами полив.
Маленький котик тоді серйозно на таку застуду занедужав,
Що цілий місяць на дощ не виходив, а крізь віконне скло глядів.
2.Тепер виходимо втрьох: маленький котик я і дощик погуляти.
З собою завжди берем ми парасольку і яскраві чобітки.
Та нам потрібно завжди через хвилину знову в рідний дім вертатись,
Бо через дощик отой маленький котик утікає навтьоки..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400299
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2013
Здавалося б, життя людське тривале,
багато часу є для різних справ.
Хвилин для щастя все ж, насправді, мало.
Їх швидкоплинність кожен відчував.
Якщо відняти старість й перші роки,
коли ти ні на що не здатен до пуття,
(без нагляду зробить не можеш кроку) –
залишиться всього лиш півжиття.
А ще відмінусуєм сон, хвороби,
час, втрачений на їжу і питво,
роботу за́для гро́шей і неробство –
в сухому залишку зостанеться ніщо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399768
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.02.2013
течія липка й тягуча,
доля темна і сліпа,
стежка кручена й колюча,
віра в завтрашнє тупа…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399442
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.02.2013
Раскрылся розовый бутон,
Прильнул к фиалке голубой,
И, легким ветром пробужден,
Склонился ландыш над травой.
Пел жаворонок в синеве,
Взлетая выше облаков,
И сладкозвучный соловей
Пел детям песню из кустов.
(Иосиф Джугашвили(Сталин))
-----------------------------------
Вони романтиками в юності були,
вірші писали, гарно малювали.
Та згодом у політику пішли
і монстрами жахаючими стали.
Чому мистецтво пересилила війна?
Чому змінили солодкаве на криваве?
Перо і пензлі, о́брази й слова
вони відкинули заради влади й слави.
----------------------
На фото картина роботи Адольфа Гітлера.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398238
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.02.2013
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WEB2UBjh2LM[/youtube]
Танго –
останнє танго –
урочисто мелодія звучить для нас…
танго –
зимове танго –
нам нагадало раптом той весняний час…
Приспів:
А музика звучить божественно і лагідно:
немов чарівний сон –
сердець свавільний тон;
й солодкий фіміам
з небес спустився нам,
наповнюючи зал духмяно-томним ладаном.
Танго –
останнє танго –
до теплих згадок про любов привело нас….
Танго –
зимове танго –
і в пам’яті вже той щасливий літній час…
Приспів.
Танго –
останнє танго –
і рій думок про почуття весняні в нас…
Танго –
зимове танго...
збудило в серці наш весільний вальс.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2013
Олена Iськова
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=Tcr1HjZbuKo[/youtube]
Українська земля
Прикриє крильми від біди янголя:
Це свята українська земля.
В небесах, в небесах рідний стяг майоріє привільно.
І несуть голуби мир, якого чекали віки.
Піднімемо з колін нашу матінку рідну.
І осяють їй шлях благодатні зірки.
Прикриє крильми від біди янголя:
Це свята українська земля.
Від Карпат до Дніпра, від Донбасу до світлого Криму
Молитви, молитви промовляє за неньку народ:
Вбережи, збережи, навіки нескориму,
І від власних іуд, і безжальних заброд.
Прикриє крильми від біди янголя:
Це свята українська земля.
Журавлі, журавлі, повертайтесь до рідного дому.
Стугонить в жилах кров, коли чуєте рідні слова.
Ми напишем разом в піднебессі нічному:
Україна цвіте! Україна жива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397803
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2013
«Тотальна більшість висококваліфікованих фахівців з вищою освітою думають про роботу за кордоном, оскільки українську молодь не влаштовує економічна та політична ситуація в країні».
(З газет)
----------------
Голова є, руки й ноги,
ще й закінчив «універ».
Та можливості у нього
геть відсутні тут тепер.
Нам можливості обмежить
наші держ.мужі змогли.
На обмеженість обстежить
було б варто їх самих.
В керівництві – інваліди
совісті, душі й ума.
Тому наші діти їдуть
не від доброго життя.
-----------------
Десь добро стовідсоткове
пронизало простір-час.
Зло завжди є випадковим,
але любить воно нас…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396793
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2013
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393119
Ген за небокраєм сонечко сідає,
І приходить нічка чарівна.
А у синіх горах, на високім плаї,
Жде мене гуцулочка одна.
Приспів:
Я прийду до тебе мила через гори,
Принесу тобі у серденько весну.
Зацвіте моя любов на всі простори,
Коли я тебе до себе пригорну.
А у тебе очі, мов волошки, сині,
Чисті, як карпатських гір роса.
Полонила душу, там на полонині,
Чарівна гуцулочки краса.
Приспів:
Я прийду до тебе мила через гори,
Принесу тобі у серденько весну.
Зацвіте моя любов на всі простори,
Коли я тебе до себе пригорну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2013
(оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393117)
Замовк рояль, обірвані ж бо струни,
І музика давно вже не звучить.
Але душа ще п'є весняний трунок,
І серце щось шепоче, не мовчить.
Мо', про любов, і мужність, і відвагу
Про те, чого забракло нам в житті?
Воно дає нам, грішникам, наснагу
Очищення знайти у каятті.
Покаймося ж, о люди, перед Богом,
Очистимо своє єство від зла
Та виберем собі таку дорогу,
Яка б усіх до Храму привела!
Серця з'єднавши в нерушимі узи,
Підемо рано, у досвітній час
Будити віді сну спасенні музи,
Поки, дав Бог, гармати ще мовчать.
І скресне сонця життєдайний промінь,
І музика звучатиме ще нам,
Коли в душі святої правди пломінь,
Коли у серці місце є богам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2013
Любов Ігнатова
Тополина заметіль
Знов любов летить мені в долоні
Білим пухом звідусіль,
Хоч вкриває наші скроні
Тополина заметіль.
В тополиній заметілі
Наші долі звечорілі
Знов танцюють білий вальс,
Аж зліта над нами час...
Ми за руки узялися ніжно-
От би вічно так тримать!
А довкола білосніжно
Роки юності летять...
На тобі лежать оті пушинки,
Як весільний твій наряд.
Дві зустрілись половинки
В тополиний зорепад...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395206
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2013
Етична драбина. Рух вгору по ній
часу́ вимагає й моральних зусиль.
Завжди є спокуса зірватися вниз.
Тримайсь за щаблі компромісу! Держись!
==============
Звучить власна музична п'єса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395167
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.01.2013
В нас – компроміс терпимості й гріха.
Це індивідуальний нам дарунок –
своя пропорція добра і зла,
як дактилоскопічний візерунок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394891
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.01.2013
«Майже реальність» в нас проникла.
Відкрились ми своїм світам.
Нема кордонів. Відстань зникла.
Ми зустрічаємось десь ТАМ.
Вдивляємось в свої екрани
для емоційних насолод.
Ми – віртуальні громадяни
кимось уявлених спільнот.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393284
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.01.2013
Слова сумні на самоті –
похмуре марне віршування…
Минулись роки золоті,
та не згасає зірка рання.
Магічно в сяєві очей
жадана пісня воскресає.
З безодні зоряних ночей
свіча в моєму серці сяє
й так ніжно-гаряче пече.
Благали очі – зоставайсь!
Безперестану хлипав ранок.
Цей запізнілий білий вальс…
Давно вже сад одцвів, кохана.
Зотліли квіти ледь не всі.
Не виривай слова із мене.
Іще пелюстка у росі.
Хоча зів’янули ромени,
та ще пелюстка у росі.
Гублю слова, але молю:
не скаламуть очей озерця.
О, як же я тебе люблю!
Впусти мене у всесвіт серця.
Вже стільки зим переборов!
Минаються лихі години.
Слід пам’ятати знов і знов:
в основі кожної людини
завжди покладена Любов.
Минуле сутністю не є.
Тепер свого не втрачу шансу.
Твоя присутність додає
в мою ментальність ренесансу.
Ти не чекай мене, не жди.
Вже видно все, як на долоні.
Не помилися знов, гляди.
Не вдержиш істину в полоні.
Прийди й зостанься назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392975
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2013
П’ю червоне вино по краплинці – смакую…
І з’являється хміль – грає в жилах тепло.
Грію келих в руках і устами цілую.
А іскристе вино виграє через скло.
І іскриться вино в кришталевім бокалі,
А від свічки вогонь відбивається в склі.
І пролиті краплини, мов з намиста коралі,
Залишають кроваві сліди на столі.
О, червоне вино, ти напій, що від Бога,
Ти даруєш тепло і несеш до небес!
Ти частинка краси, чи чогось неземного,
Ти поетів напій, а ще більш поетес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391826
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2013
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eUTNNpvde14[/youtube]
-----------
Мамо, мамо, де живуть загаслі зорі?
Мамо, мамо, знову сняться віщі сни!
Мамо, мамо, розкажи, чому надворі
перша осінь, що без тебе,
відреклася від весни?
Перша осінь, що без тебе,
відреклася від весни…
Мамо, мамо, у полях самі стеблини.
Бачиш вітер, їх із ранку обірвав.
Пригадай-но, як із пухом тополиним
нашу хату, cум лелечий,
тихим ранком огортав.
Нашу хату, сум лелечий,
тихим ранком огортав…
Не згадаєш... заросла бур'яном стежка.
Не пригорнеш, через мармуру полон.
Знаєш мамо, я тепер твої сережки
подарую своїй доні,
в ніч перед святим Різдвом.
Подарую своїй доні
в ніч перед святим Різдвом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2013
(Новогодние мысли о надувной снегурочке)
И хоть не ОТ-КУТЮРа – есть не просит,
она вполне удовлетворена,
в синтетике волос её не видишь проседь.
А подкачать – всегда юна она.
И если доставать её нечасто,
она есть повод размышлять о счастье.
(Юрген Пті)
----------------------
(Привід поміркувати про щастя)
Жінки природу теж матеріальну мають –
Адам для Єви дав ребро своє.
Як не запалюють жінки, а допікають –
не в них, а у тобі причина є.
Красуня снігова, русалка-риба в ластах,
залізна леді, з гуми, во плоті –
усі жінки – це лиш запрошення до щастя.
Вирішуй сам – щасливим буть чи ні.
Що тобі цінне в жінці – сексуальність, хтивість,
округлість заду, персів висота
чи чесність, вірність, домовитість і кмітливість,
весела вдача, розум, теплота?
……………………..
Хоча з коханням у житті не розминутись
з часів, як був сотворений Адам,
сопливої сентиментальності позбутись
в поезії бажаю все ж всім нам.
(В.О.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391625
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2013
З появою першої зірки на небі
ми сядем до столу – Святвечір настав!
На світле і радісне свято сімейне
прадавній народний звичАй нас зібрав!
З горіхами й медом кутя предковічна
і дюжина страв – символ схрещення кіл.
До нас прилітають ефіром космічним
всі предки й сідають із нами за стіл.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390335
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 06.01.2013
Я не пойду вас провожать,
хоть так положено. У всех.
Меня не нужно вам прощать,
и мне на вас сердиться грех.
Остались шкаф, диван и стол.
И есть где жить, и есть, где есть.
Теперь - другой паркетный пол.
И это - за несчастность месть.
(Юрген Пті)
Чому і в хороших людей
житейські проблеми бувають?
Той, хто не має проблем,
сенсу в житті не шукає.
...............................
Смуток усівся на плечі.
Десь ділись мир, спокій і радість.
Це зірці – блищать в порожнечі.
Самому ж нелегко лишатись.
Життя – це пригода? Чи гра?
Чи шанс? Чи наука? Чи шлях?
Це ми проходим життя?
Чи може воно нас дола?
(В.О.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390134
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2013
Прихили до мене кольори,
Скільки там лишилося ще жити,
Синь небес і золотаве жито
Хай зі мною будуть до пори.
Прихили на мій короткий вік
Свіжу зелень весняного степу,
Бірюзу морської хвильки теплу
І прозору прохолоду рік.
Подаруй наприкінці доріг
Пурпуровий захід сонце-світу:
Надвечір’я згадує прожите –
Хай зігріє серце до пори..
Хай зійде на край мій благодать
Ніжністю рожевого світанку,
Хай веселка із дощів серпанку
У прийдешнє міст перекида.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389223
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2013
– Знає про теє світ всенький,
як тебе, мила, любив!
Йди-но сюди, дорогенька,
я тобі кільки купив.
----------------
На фото власна робота
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2013
1.Я у вашу вдивляюся осінь,
В ній , неначе зізнання палке,
Вітер лист пурпуровий відносить
У безкрає і дальнє таке.
Пр -в:
Хоч упевнений , що не дістану
Голубине і щире «люблю»,
До студеного вашого лану
Сонцем душу журливо тулю.
2.Я хмариною в небі за вами
Полечу ризиковано ввись,
І проллюся рясними дощами,
Де ви з літом навік обнялись.
3.Я у вашу вдивляюся осінь,
Як це сталося - не осягну:
Ви мого доторкнулись волосся,
Заплели юність у сивину…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2012
[img]http://www.svit-uspihu.com.ua/su/images/Пирог_обкл.jpg[/img]
Любомир Антонович Пиріг!
Це ім’я́ уже звучить як ода!
Безліч він в житті пройшов доріг
і досяг вершин в ім’я народу.
Лікар, педагог і публіцист,
вчений з вчинками громадянина,
патріот, інтелігент, філателіст,
з літери великої Людина!
Всім нам мудрі каже він слова:
«Українські лікарі, спілкуймось!»,
«Є Закон Збереження Добра!»,
«Друзі, будьмо пильними й шануймось!».
Приклад для наслідування – Ви!
Особистість українством знана!
Хай же Бог дарує Вам роки!
А від нас завжди Вам буде шана!
-----------------------------------
На фото – Любоми́р Анто́нович Пирі́г— доктор медичних наук, член-кореспондент НАН України, академік АМНУ завідувач кафедри нефрології Київської медичної академії післядипломної освіти імені Платона Шупика, президент Світової федерації українських лікарських товариств, і т.д.
-----------------------------------
Книга Любомира Пирога "Бібліографія"
Видавництво "Світ успіху"
Київ - 2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388130
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.12.2012
З поля хмільного, яру крутого
Линула пісня вітрів,
Про козаченька та й молодого,
Як він свою смерть зустрів.
Били гармати, коні летіли,
Дико шаліла війна,
І у козаче молоде тіло
Вп’ялася шабля стальна.
Випав з комоня, став на коліна,
Руки підніс до небес,
Прощай дівчино і Україно,
Уся родинонько теж.
А побратими взяли на руки
Та й понад річку стрімку,
Хвильок блакитних гамірні звуки
Стишили біль козаку.
Верби гойдали віття зелене,
Тьохкав в гаю соловей…
- Ой чи ти вийдеш , мила, за мене, -
Витекло кров’ю з грудей.
З поля хмільного, яру крутого
Линула пісня вітрів,
Про козаченька та й молодого,
Як він свою смерть зустрів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387732
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2012
Поле,
рідне прабатьківське поле,
як би не склалася доля,
завжди до тебе горнусь.
В світах
довго не стану блукати,
а повернуся до хати –
в рідну пракиївську Русь.
Мотив звучить, веде,
у неозору даль.
І ти чекай, мене,
з усіх доріг чекай,
коханий край!
Доле,
небом дарована доле,
дай мені розуму й волі –
я тобі серце віддам.
Ніде
я не прошу собі раю,
тільки якби в ріднокраї
не поселялась біда.
Мотив звучить, веде,
у неозору даль.
Та тільки ж ти мене ,
й на мить не покидай,
і сили дай!
Воле,
будь непохитною, воле,
щоб не цуралася доля
й поле родило врожай.
За те,
щоб не велися, як вівці,
в згоді жили українці –
жити й померти не жаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387437
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2012
(казочка)
Жила собі на світі Собака Джуна. Була вона в одного господаря на службі – охороняла двір. Службових обов'язків в неї, власне, було небагато: подавай голос – тобто гавкай – коли хтось в двір заходить, і більш нічого. Поскільки сторонні заходили до них не так і часто, то Джуна гавкала ще й на кротів, які іноді зосліпу потрапляли в її поле зору, залишаючи терикончики землі; гавкала на чужих котів, що із цікавості ходили по паркану, заглядуючи в їхній двір; іноді Собака гавкала й на господареву Козу Зорьку. Господареві не подобалось, що Джуна даремно здіймала тривогу, і тоді він сварив її, або навіть раз-другий бив палицею.
- Ну що, догавкалась?!- зловтішалась в таких випадках Коза.
Джуна трохи сердилась, гарчала, але швидко забувала прикрий інцидент.
Як і Собака, Коза теж стояла на прив'язі. Цілими днями вони були поряд і, хочеш не хочеш, доводилось спілкуватись.
Щоб продемонструвати свою вищість, Зорька задавала Джуні різні абстрактні запитання, конкретні відповіді на які не зміг би дати жоден дипломований філософ. Джуна - добра душа - вряди годи прислухалась про що там просторікує "мудра" Коза.
Ось і цього дня Зорька спитала в Джуни:
- Скажи мені, Собако, ти можеш назвати своє життя яскравим? Тобі вдається уникати сірої повсякденності?
Джуна призупинила помахи хвостом:
- Не знаю, не задумувалась над цим. Живу собі та й годі.
- От-от! Так і життя пройде, а ти бездумно проіснуєш, наче ота трава, що росте в дворі і по якій я топчуся.
- Гав!- вигукнула Джуна.- Яка в мене може бути яскравість чи різноманітність в житті, коли я сиджу на цепу. Я прив'язана до своїх щоденних обов'язків. Я, хоч і не трава і маю ноги, могла б пересуватись, але я не вільна.
- Свобода, несвобода - поняття відносні,- ремиґаючи, заявила Коза.- Я он теж стою на прив'язі, але я володію прихованою, таємною свободою.
- В чому ж вона - ця твоя таємна свобода?
- Бе!- сказала Коза.- Вона в наявності вибору. Я весь час вільна вибирати: чи мені пощипати травичку, чи погризти гілочку, чи попити водичку, яку залишив господар, чи погризти бурячок; чи помовчати, чи побекати; чи постояти, чи полежати; чи під час доїння спокійно віддати Господареві все молоко чи покомизитися, щоб він трохи зі мною помучився.
-Гав-гав,- сказала Собака.- Яке відношення мають всі ці буденні дрібниці до справжньої Свободи?
- Нє-е! Все наше життя складається з дрібниць. Я вмію втішатись приємними дрібницями й дурницями. А ще я вмію очікувати щось небуденне, наприклад, день, коли Господар поведе мене на прогулянку в ліс поласувати молодими пагінцями кущів чи до сусідського цапа.Часто саме очікування цікавіше того, що очікуєш.
- Я завжди очікую вранішню і вечірню порцію супу від Господаря,- зізналась Джуна,- і не сказала б, що очікування супу краще ніж сам суп.
- Бе на тебе!- презирливо бекнула Коза. - Ти просто обмежена, тупа животина.Ти боїшся випробувань, перемін.Ти сама не бажаєш різноманітності в своєму житті. Ти – гаврик – тобто сіра, пересічна особина.
- Гав.., гав..! – ображено лаялась Собака, бігаючи навкруг кілка, до якого була прип'ята.
Дошкульні слова Зорьки зачепили її за живе, збуривши в голові безкінечний вихор одноманітних, настирливих думок.
Коза відійшла від Собаки на скільки дозволяла прив'язь, демонстративно повернулась задом і, нахиливши голову, стала дрімати. Дрімати й спати вона дуже любила, і собачий гавкіт їй ніяк не заважав. Ввечері, коли Господар вилив Джуні в миску чергову порцію запашного супу, Собака під впливом
думок після розмови з Козою, вирішила, мабуть, урізноманітнити своє існування, і зробила нехарактерний, винятковий вчинок - перевернула миску, й суп розлився по землі.
Господар розсердився, вилаявся і вдарив Джуну палицею.
- Ав-в-в!- заскавчала Собака й заховалась в будку, подумавши, що досвід - така річ, яка з'являється зразу після того, коли вже непотрібна.
Господар подоїв Козу і повів на ніч в хлів.
Проходячи повз собачу будку, Зорька бекнула цитату когось з мудрагелів:
- Не можеш змінити обставин, зміни своє відношення до них.
- Гр-р,- загарчала Джуна.
Так в тому дворі Коза і Собака і досі поживають, і за розмовами й суперечками віку доживають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2012
(психотерапевтичне)
Дружище, старина, прости за пустословие,
за русский стих от недоземляка,
но в календарь взглянувши внове, я
увидел дату. И наверняка.
Ура, не рухнул мир и быть рассвету снова.
Увы, в грядущий день всё повторится –
и вечное засаленное Слово
и многие, пожеванные лица.
И среди этой повседневной круговерти,
одно лицо, что я вручную сделал,
мне улыбнется ласковее смерти,
и с жизнью вечной повстречаюсь смело?
А может поживу неделю, месяц,
пусть на огне кипит моя реторта,
а руки глину ласковую месят
во славу Бога, что похож на Черта.
Добра и Зла известны очертания,
их суть и их последствия - загадка,
их прояснить - достойное призвание,
но где бы сил добыть себе украдкой?
22.12.12
(Юрген Пті)
-----------------------
Не загрузати в труднощах життєвих!
Забути про печаль! Відкинуть страх!
Минуле і майбутнє – несуттєве!
Теперішнє тримати лиш в думках!
Дарма, що не вдається всіх любити!
Не може маятник хитатись в один бік!
Із посмішкою на обличчі легше жити!
Збирай лиш позитивне за свій вік!
22.12.12
(В.О.)
===================
P.S. На фото керамічна маска роботи Юргена Пті
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387124
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2012
Ми перемовились очима –
і віддзеркалилася суть.
Ні, не розраджував нічим я,
лиш роз’ятрив взаємний сум.
Ми довго порізно томились,
у самоті стелилась мла.
Вже наші душі поріднились –
єднання стежка проросла.
Приспів:
Не снилась, а привиділась мені:
ясне обличчя осявало темінь.
В твоїх очах дивився я на себе –
і вірив диву, й серцем пломенів.
О, як багато говорили очі!
Всього не зміг і досі осягти.
Коли вже потім говорила ти –
я впізнавав усе, що напророчив…
І потаємне не втаїти,
бо й невимовність вже кричить.
Палкі серця, немов магніти,
не роз’єднать, не розлучить.
Тримають ланцюги печалі.
Прикутий, та немов лечу.
Ми так промовисто мовчали!
Ніхто, крім нас, того не чув.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386845
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2012
Последний день для землян?
А если майя не врали?
Ну что же – мы все старались,
стремились и ошибались,
любили и ушибались,
к вершинам своим взбирались...
Ну, что ж – подставляй стакан!
(Юрген Пті)
Пандемії. Голод. Війни. Чорнобильський стронцій.
Землетруси і вулкани. Зміна полюсів.
Астероїди. Комети. Вибухи на Сонці…
Вже лякали нас нещасних хто і як хотів.
Нащо нам Апокаліпсис – знищення живого?!
Знов пророчий пережили вкотре вже обман.
Досить думати-гадати! Помолімся Богу!
Вип’єм, братці! Наливайте! Ось вам мій стакан!
(В.О.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386710
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2012
Вітерець лебедино,
Вітерець лебедино,
Вітерець лебедино
Мої думи несе.
Мама рідна, єдина,
Мама рідна, єдина,
Мама рідна єдина
Зрозуміє усе.
У час коли в замріяній долині
Спадає в роси пісня солов'я,
Як у дитинстві, по м'якій стежині,
Уздовж подвір'я йду до хати я.
Хата вишнями вбрана,
Хата вишнями вбрана,
Хата вишнями вбрана -
Мій початок доріг.
Мамо рідна, кохана,
Мамо рідна, кохана,
Мамо рідна, кохана,
Ти - життя оберіг.
Матуся сива жде біля порогу
У хусточці терновій на плечах,
І крізь одвічну за дітей тривогу,
Любов ясніє в маминих очах.
Мамі рідній благання,
Мамі рідній благання,
Мамі рідній благання
Тихо я шепочу.
За твої всі страждання,
За твої всі страждання,
За твої всі страждання
Я прощення прошу.
Торкнуся зморщок на щоці устами,
На серці радість грають скрипалі.
За тебе Богу помолюся, мамо,
Бо ти для мене Ангел на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386382
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2012
Романс
Не торопи, судьба! Не торопи...
По жизни, как по лезвию кинжала,
Всегда вдогонку за тобой бежала.
Не торопи, судьба, не торопи...
Позволь, прошу, пока не вышел срок,
Перевести дыхание и мысли,
Замедлить бег свой по спирали жизни.
Позволь, прошу, пока не вышел срок.
Дай мне, судьба, еще подняться ввысь
И, ощутив свободу и пространство,
Даруй поверить в это постоянство.
Дай мне, судьба, еще подняться ввысь.
Чтоб не померкнул свет в моей душе,
Не отнимай любовь, надежду, веру!
Дай нежностью наполниться сверх меры,
Чтоб не померкнул свет в моей душе.
Дай счастья мне испить еще глоток:
Любимых губ касаться на рассвете,
Быть для него единственной на свете!
Дай счастья мне испить еще глоток.
Не торопи, судьба! Не торопи...
По жизни, как по лезвию кинжала,
Всегда вдогонку за тобой бежала.
Не торопи, судьба, не торопи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385620
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2012
[youtube]https://youtu.be/awzhRPBpluM[/youtube]
Лебеді летіли до тепла
у прозорій прохолодній гладі.
Голубінь між крилами текла,
вітерець ласкаво пір’я гладив.
Приспів:
Коли в небі пісня –
як же не радіти,
як же не хотіти полетіти в даль?
Лебеді провісні
крилонька гойдали,
наче підіймали на душі вуаль.
Наді мною низько линув клин,
розправляли пружно крила-руки,
мов розкриту книгу-життєплин,
лебеді любові і розлуки.
Приспів.
В нелегкому леті шурхіт-скрип
лоскотав, зігрів і стиснув душу.
Лебединий дивний манускрипт
спраглим серцем розгадати мушу.
Приспів.
Тільки б не зазнали холодів,
не зреклись жаданого маршруту.
Ген по небу розчерки надій –
в голубіні ніжній тане кутик.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383942
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2012
Осінній сніг
на землю ліг.
Багаття згасло, стихли звуки.
Над білим полем – чорні круки…
Немов за гріх
на землю ліг
осінній сніг.
Приспів:
Заметіль. Заметіль.
Розгулялась невпопад.
Але душу зігріва листопад.
Притуляється до ніг,
розтає осінній сніг.
Розгулялась заметіль невпопад.
Осінній сніг –
новий мотив.
Та біла заздрість швидко тане.
Невже ж ми бачимось востаннє?
Невже згасив
старий мотив
осінній сніг?
Приспів.
Осінній сніг –
неначе сміх,
неначе витівка юнацька.
Кохання не мина зненацька.
Лиш білий гріх,
лиш білий сміх –
осінній сніг.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383178
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2012
Олександр ПЕЧОРА
ДОРОГА ЩАСТЯ
У довічному пошуку щастя
часто губимо ми стремена.
Розчиняються в просторі й часі
імена, імена, імена...
Як виростав, у снах, неначе птах,
частенько я літав понад хатами.
Де б не бував, але не забував
гніздечко рідне батьківське жадане.
Коні зморені гублять підкови.
На шляху і вітрить, і гримить.
Все по колу, по колу, по колу
спішимо, а до вічності – мить.
Судилось нам відміряне пройти,
але куди б не слалися дороги –
нам полонить серця старий мотив
і кличе нас до отчого порогу.
Щастя близько й занадто далеко,
притомилися руки й роки,
та гніздяться, клекочуть лелеки,
немовлятам радіють батьки.
Яскраве сонце сяде за межу,
а на світанку буде знову ясно.
Тому я часто внукові кажу:
буває важко, та життя прекрасне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382573
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2012
В суцвіттях бавивсь вітерець.
В садку співала іволга.
Мотив закоханих сердець
складала біла віхола.
Весняний сад явив романс
і пахощі медовії.
Отут для нас родився вальс
з мелодії чудової.
Росли-гойдалися плоди.
Той спомин душу радує.
І ми приходили сюди,
як груші пахли-падали.
О, літній сад! Прекрасний час!
І тепло, й буйно-зелено.
Кохання танцювали вальс
щасливими, веселими.
Червоні яблука висять.
І любо як дивитися.
О, як танцює рідний сад!
Як дивно буде снитися.
Осінній сад гостинно як
низесенько вклоняється.
Барвистий килим простеля –
у вальсі не спиняється.
Наш не скінчається роман,
вже й глави припорошені.
Кохання сад чекає нас
на спомин-вальс запрошує.
Зимовий сад стрічає нас
і кружеля метелиця.
От-от скінчиться білий вальс,
от-от весна повернеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382436
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2012
Валентин Бут
Зоряне танго для валькірії
Певно хтось тут всесильний ворожить,
Певно тут перетнулись світи,
Бо не можу, я справді не можу
Погляд свій від твого відвести.
Невипадково тут зустрілись ми,
Тож я прошу, дозвольте, мила панно,
Мені сьогодні, на краю зими,
Вас запросить на це чарівне танго.
Очі в очі, за порухом порух,
Десь розтанули простір і час,
Танго нас понесло поміж зорі
І нема тут нікого, крім нас.
Ми летимо крізь зоряні світи
Крізь океан чуттєвого прибою -
Чаклунко мила, що зробила ти –
Як розлучитись нам тепер з тобою…
-----------------------
Цією піснею-танго вітаємо Валькірію, в неї сьогодні 05.12 день народження!
=============================
Галина_Литовченко
ЗАГУБЛЕНА СТЕЖИНА
Ми купалися в росяних травах,
Дарувала черемуха цвіт,
Я вплітала у коси купаву -
Це ж пройшло стільки літ, стільки літ...
Пр.:Десь там гудуть над квітами джмелі,
В дорогу кличе шепіт тополиний.
Чекає вишня в рідному селі
І в спориші загублена стежина.
Мов учора, бродили ми садом,
Розсипали пісні солов`ї,
Солов`ям ти підсвистував радо,
Розплітав ніжно коси мої.
Пр.:Десь там гудуть над квітами джмелі,
В дорогу кличе шепіт тополиний,
Чекає вишня в рідному селі
І в спориші загублена стежина.
Я направо пішла, ти - наліво,
Не згадаю чия в тім вина.
Та коли солов`я чую співи,
Озивається серця струна.
Пр.:Десь там гудуть над квітами джмелі,
В дорогу кличе шепіт тополиний:
- Чекає вишня в рідному селі
І в спориші загублена стежина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381954
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2012
Важких доріг долаємо багато:
йдемо-йдемо – блукаємо в світах…
Сурмлять вітри до батьківської хати,
та не злітає доленьки літак.
То ми, то нас дороги обирали.
І ми того й не знали до пуття,
бо молоді були й тоді не знали, - (двічі)
що вже назад не буде вороття.
І ми йдемо, і нас не зупинити.
І несемо в серцях важкий вантаж.
Ми вже його навчились боронити,
хоч скрипимо, та маємо кураж.
Авжеж, без крил польоту не буває.
І сонце вже сховалось за межу.
Та споконвіку заново світає – - (двічі)
і не спинити літ нетлінних душ.
О, як додому хочеться летіти!
Болючих дум отам витає рій.
З усіх світів, немов до неньки діти,
вертаймо знов і знов на крилах мрій.
Важкі шляхи судились нам з тобою,
та поки ще сурмлять палкі серця, –
ми окриляймось вірою й любов’ю, - (двічі)
й додому хай несе нас пісня ця!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379280
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2012
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372983
Зачекай мене там,
де розгнузданий вітер
Заплітає у коси
холодні сніги.
Знай: до тебе спішу,
щоб руками зігріти
Твої пальці, а серце
спасти від нудьги.
Зачекай мене там,
де акації білі
Ароматом казковим
торкаються вій.
На рамена мої
свої руки несміло
Опусти і поринь
в зачаклованість мрій.
Зачекай мене там,
де любов колоситься
І в надії бентежні
роняє плоди.
Ти назустріч мені
полетиш, наче птиця,
Коли з дальніх доріг
повернусь назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378983
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2012
Олександр ПЕЧОРА
ПІСНЯ З ДОРОГИ
Доріг подолано багато,
та ми блукаємо в світах.
Сурмлять вітри – чекає хата!
Та не злітає наш літак.
Дороги різні обирали
і не пізнали до пуття.
Ми молоді були й не знали –
назад не буде вороття.
Йдемо, і нас не зупинити,
і рве серця важкий вантаж.
Хоч скрипимо, не варто нити,
долаймо впевнено віраж.
Без крил польоту не буває.
Втікає сонце за межу,
та завжди заново світає,
бо вічний літ нетлінних душ.
Додому прагнемо летіти:
болючих дум витає рій…
З усіх світів до неньки діти
вертають знов на крилах мрій.
Не покидаймо поля бою,
доки сурмлять палкі серця.
Пройнявшись вірою й любов'ю,
додому лине пісня ця.
=======================
горлиця
Цвіте весна, я так люблю тебе.
Візьми мене, мене візьми.
Прийде зима і снігом стану я.
Поки цвіту візьми мене.
Заснуть поля пожовкнуть дні в журбі
І зникну я , і зникнеш ти,
І полетять у вирій журавлі,
Візьми мене в ці дні весни.
Життя це мить, берім від нього все.
Люби завжди, бо час пливе.
Вдихай весну, весна лиш раз цвіте.
Час, ворог злий, весну вкраде.
Цвіте весна, я так люблю тебе.
Візьми мене, мене візьми.
Прийде зима і снігом стану я.
Поки цвіту візьми мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378718
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2012