Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ганна Верес: Я бачу світ - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Юхниця Євген, 28.01.2024 - 21:58
Ваш вірш пронизує, мов рентгени... Стани свідомості наші... Дякую! Проовжую Вашу тему віршиком, на який Ви надихнули:Це ми помітили їх ниньки, дні війни. …А тридцять років нашої весни – Вбивались у Іраках, Сіріях, Афганістанах, мексиканських вирах, У Лівіях, у Грузіях – Такі ж, як ми, й безглуздо… І не дарма аж го́рбились батьки, Аби у нас – не сталося війни. Щоб ми … не вірили у лаврове майбу́ття, Й лише самі його в’язали собі, суддями. Й тепер - дошукую епітети …ілюмінаторні, Бо вже не впевнений, що потім зможу за́думки… 28.01.2024р. Ганна Верес відповів на коментар Юхниця Євген, 29.01.2024 - 15:45
Сердечне спасибі Вам за приємний для мене комент. Дуже правильно Ви написав у своєму вірші про тридцятирічне ходіння по муках нашого народу, коли наші сини гинули на чужих війнах, у чужих землях. Сама часто пишу про це, але може ж хоч тепер прозріє і світ, і ми, наскільки коротке людське життя, аби затівати війни. Болить мені наша війна. І не тільки тому, що наш народ страждає, аде й тому, що воює і мій внучок. Хай всі боги рятують Україну. А Вам у подарунок один із моїх обнадійливих віршів. Дніпре сивий!Дніпре сивий, вільний, сильний! Дніпре повноводий! Здавна батько ти русинам – Батько мого роду. Ти віки пливеш по землях, Широких, багатих, Обіч ліси та озера, Сади білі й хати. Напилися тої волі І ми, Дніпре, – люди, Та чомусь не маєм долі – Ніяк не здобудем. Топчуть, палять землю цюю Вороги-заброди, На душі у нас гарцюють, Цвіт зривають роду. Та нема такої сили, Щоб тебе спинити, І хоч нас віки косили, – Лиш міцніють ниті Мого змученого роду – Гордий він, живучий. Буде вільним він народом, Як і ти, Ревучий! 10.02.2017. З повагою Ганна Верес (Демиденко). Ганна Верес відповів на коментар Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський, 29.01.2024 - 15:29
Дякую вам щиро, друзі.
|
|
|