*****
Летять роки́,
Немов пташки,
В далеке майбуття,
Летять вже вік,
Звідкіль повік
Не буде вороття.
Летять щомить
І не спинить
Нам їх швидкий політ
Ані на мить,
Допоки вмить
Не згасне білий світ,
Немов свічки
Чи то зірки,
Що сяють в небесах
На весь цей світ.
Зупинить літ
Свій лиш тоді час-птах.
Коли цей час
Прийде́ до нас
Не зна, либонь, ніхто,
Чи то за мить
Прийде́ та мить,
Чи то за років сто.
Чи слід того
Впродовж всього
Життя чекати нам?
Звичайно, ні,
А слід мені,
А також, звісно, вам
Впродовж всього
Життя свого
Єдиного мить,
Як серцем всім
На світі цім
Бажаємо всі, жить.
Адже дано
Життя одно
Для того нам усім,
Щоб щастя в нас
Було весь час
На білім світі цім.
Та варто знать,
Щоб щастя мать,
Не мріяти лишень,
Рук не складать,
А працювать
Потрібно кожен день,
Та не так-сяк
Та абияк,
Належно слід робить.
І в тую ж мить
Щаслива мить,
Мов птаха, прилетить
В твоє життя,
У почуття,
А також у думки,
Щоб не тужив
Ти лиш, а жив
На світі залюбки
І все робив,
Аби лишив
Слід добрий в світі цім
Ще при житті,
Щоб в майбутті
Нащадки теж на нім
Не просто так
Жили, а всмак
Впродовж всього життя,
Що лиш одне,
Бо, як мине,
То вже без вороття.
Євген Ковальчук, 16. 11. 2020
ID:
1007602
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 05.03.2024 22:07:37
© дата внесення змiн: 05.03.2024 22:07:37
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
