Небо чорне мов земля,
Ця планета не твоя.
В Пекло Рай перетворили,
Що ж ви люди натворили.
Алчність, підлість та брехня,
Ось чому іде війна.
Хижаки навколо, люди.
Ненаситні люди всюди.
Лиш голодний убиває,
Ситий мовчки споглядає.
Як цинічно всюди брешуть,
Оскал всюди хижаків.
Чорна тьма і очі, очі,
Очі у вогні, пекельні дні.
Рвуть життя і в землю, землю,
Всюди лиш кровавий слід.
Ненаситне, люте племя
Інородних хижаків.
У котли людей загнали,
Розвели пекельні чвари,
В полум'я смолу, смолу
І чекають Сатану.
А ковчега більш не буде,
Всі ви грішні, грішні всюди.
Кажуть божий то є суд,
Бо творили лише блуд.
Ви блукали в темноті,
То ж й митарства в самоті.
Кола ада всіх чекають,
Смолу в котли доливають.
Пекло Землю поглинає,
Ранок буде, хто вже знає?
Люцифер засяє в небі?
Править нами тут богема.
А хвостаті лиш плазують,
Над людьми вони глузують.
p/s Переглянув відео https://www.youtube.com/watch?v=W0xAAK2vg9o написав цей вірш, мало в чому погоджусь з порохоботами та все ж осадок після перегляду гіркий.
Тікай, зайчику,тікай.
Що вовку тут можна,
Те зайцеві зась.
Як надоїв божевільний
Цей фарс.
Зайчик у полі травичку щіпав,
Мисливець в кущах на нього чекав.
Зайчик щодуху він нього тікав,
Мисливець напився, тому й не попав.
В лісі ж на зайця вовчик чекав,
Зайчик у пащу вовку й попав.
Так і в житті одні бабки стрежуть,
Другі ці бабки браткам цим несуть.
Кажете страшно.
Божевільня, тюрма,
Кажете біс, а за ним Сатана.
Ви ще щасливі, ви ще живі,
Вічні ще муки ось там
У цій тьмі.
Кажете страшно,
Горить вже земля,
Ад він же вічний,
Нетільки війна.
Тліє надія,
Свіча ж догора.
Були ж там міста,
Міст вже нема.
Були там мости.
Мостів вже нема.
Золото де, покажить нам його.
Ртуть куди зникла й інше добро?
Люди, де люди?
Там де й зайці?
Вовки ви в шкурах
Певно вівці.
Вовк в опозицію до вовка став,
Зуби в усмішці він приховав.
Шакали щоночі на Місяць лиш виють,
Мають надію, мають надію.
Сирени щоночі рвуть і ревуть,
Останні надії вони відберуть.
Зайці мисливцями скоро вже будуть?
Вовк лише зайця тягне до суду.
Як не крути, як не верти,
Зайчик тікай, поки живий.
ID:
1007555
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 05.03.2024 11:01:14
© дата внесення змiн: 05.03.2024 14:45:53
автор: oreol
Вкажіть причину вашої скарги
|
это точно
згоден.. Свята правда! 
за коментар
