Окуляри ілюзій розбиваються склом усередину.
Не ховайся, не множ, бо приціл все одно вже наведено.
Не врятують ні копії, ані резервне збереження.
Не обійдешся скромним, легеньким збентеженням
Кілька слів, зла усмішка, прокльони чи навіть підстава
Й розпливається перед очима ворожа постава.
Розривається серденько, плаче гіркими сльозами,
І надривно кричить – ми оточені знов ворогами.
Та чи були ви друзями? Може всього лиш ілюзія?
На підтримку і вірність не надто погана алюзія?
Десь твої ідеали спотворюють вигляд реальності,
Тож навчись розуміти коли розставляють тональності.
22.06.24
Точнісінько так. 
