Цікавою була ідея,
Щоб поливати орхідею,
Яку колись приніс дивак...
У ньому щось було не так!
Підступний "друг" проліз в родину,
Неначе змій в лиху годину...
Слова ласкаві він казав...
І потихеньку руйнував...
Але жива та орхідея,
Хоча душі немає в неї,
Хоча висить засохла квітка...
Квітка зради... Сили звідки?
А сили йдуть не від людей -
Отих руйнівників сімей.
Вони ідуть від трьох сердець,
Скалічених аж нанівець...
Пройшли через лиху годину
Собака, кішка і людина!
І знов кохання вітерець
Несе тепло від трьох сердець.
І буде жити орхідея,
Бо вже нова в неї ідея -
Плекати щастя теплі квіти,
Серця любов'ю обігріти!
Ребрик С. В.
