Коли кохання покидає нас
І у серцях стихає тріпотіння,
Й останній вогник безнадійно згас,
Запепеліють квіти на вугіллях
Відбитки щастя, замкнуті на вік,
Там будуть жити й зігрівати душу,
Хай будуть трохи схожими на сніг,
Все ж споминів минулих не порушать.
Коли кохання покидає нас
Торкніться ніжно білих візерунків,
Без болю, жалкування і образ,
Неначе з скриньки цінних подарунків.
Дивіться довго й покладіть назад,
Замкніть на ключ та йдіть спокійно жити,
Нехай у серці, все ще снігопад,
Вкриває тихо на вугіллях квіти...
Мальовка В. Миловець
