-Мамо, чому в тебе очі сумні,
Мамо, ти плакала?
- Ні, доню, ні...
-Мамо, чому в серці криється сум?
-Важко мені від тужливих цих дум:
Скоро залишишся, доню, сама,
Бо на волоссі моїм вже зима,
Зморшки глибокі укрили чоло...
Мабуть, життя до кінця підійшло.
Близько вже смерть, та її не боюсь,
Лише за тебе, дитино, молюсь,
Буде без мене нелегко тобі,
Зможе утішити хто у журбі?
Хто тебе, доню, розрадить... Не я...
-Матінко, мамо, рідненька моя,
Дуже прошу тебе, мамо, не плач,
Ти за образу і сльози пробач.
Матінко, мамо, голубко моя,
Щастя без тебе не матиму я.
