Гламурні рамки і портрети,
там серед них і твій в рядку,
листи чекаєш в інтернеті,
сайти знайомств і все в пусту....
Казкові мрії ти носила ,
літала десь у небесах.
Трішки засмучена й красива ,
я ніби знаю весь твій шлях.
Летіла ти , згоріли крила,
та не осипався ще цвіт.
І не холодна ніби крига,
і не колюча наче дріт!
Цього сторіччя павутина,
з'єднає хай - щоб бути вдвох,
і вечорами вклавши сина,
гортаєш сайти й власний блог.
Оценка поэта: 5 Незвично написан вірш, ніби от от і обірвется. А загалом тема реальності, але може хоч так жінки себе відчувають потрібними, загалом люди? хоча це моя думка.
Автору бравісимо!
Олексій Тичко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за коментар!Теми віршів беруться з реального життя....
Приємно засвідчитись, що є чоловіки, здатні на тепле розуміння жіночих доль і на таке тактовне і поетичне ставлення.
гарний вірш, на злобу дня, скажімо 
але, можливо, так і краще? раніше листувались поштою, тепер нетом... 
