Не треба запевняти, що я "хтось" -
Людина, особистість чи персона.
Нехай упаде з голови корона,
Я буду у очах своїх "ніщо"
Нe треба дарувати теплих слів!
Вони лиш зверху ласкою покриті,
А всередині - звичайніський гнів.
Через слова оті людські серця розбиті.
Нe говоріть, якщо не знаєте напевно
Чи я весела, чи серйозна, чи сумна
На вітер всі слова кидаєте даремно,
Їх понесе з собою течія.
Нe припускайте мого божевілля,
Я ще боротись здатна і терпіти!
Можливо, сонце й перестало гріти,
Та є ще люди, що дарують розуміння.
Нe задавайте риторичних запитань
І не просіть вам показати чудо,
Бо розчаруєтесь в собі, наївні люди!
Нехай майструє крила вам Ікар.
Бo тe, щo загубили, не знайдете!
І не шукайте те, чого не треба!
Не реставруйте Вавилонську вежу,
Бо ви по ній лише униз зійдете...
Ви прагнете усім поставити оцінку
Й за будь-яку ціну убити мрійника.
Теорія мого життя проста:
Я встигну долічити лиш до ста...
![Галинк@: [ніщо] - ВІРШ](/img/logopart2_ua.gif){kind=small}
