Чому життя таке підступне?..
Кохання, ніби вірус злий,
Пронизує і душу, й тіло,
Хоч розумію – ТИ ЧУЖИЙ...
Чужим не може бути Сонце,
Хоч світить не лише мені...
Чужим не може бути вітер,
Хоч не одна я на Землі...
Чужі дощі.., сніги.., морози..,
Тумани й навіть небеса..?
А де ж воно – МОЄ НАСПРАВДІ?..
Невже лиш в серці пустота..?
Я безталанною родилась
І невезучою зросла...
Тому, напевно, я навчилась,
Як в душу не впускати зла..?
Бо, як природа, що в морози
Затихне й ніби просто спить,
З весною сонце зустрічаю
І серце полум’ям горить.
Кипить в мені жага бажання!..
Бурлить душа, як ураган!..
Бо знов прокинулось кохання –
Густий розсіявся туман...
Туман, котрий вказав дорогу
На путь, яким ступаєш Ти!
Я щиро вдячна долі й Богу,
Що допоміг Тебе знайти!..
Можливо, знову це помилка,
Можливо, марево, дурман..?
Та я жива і хочу жити,
Хоч небезпечний цей обман!..
Можливо, в цьому Божа Воля,
Призначення.., життєва роль..,
Щоб знову й знову прокидатись
І не згасав душі вогонь..?
Не кожному судилась доля –
Сім’я.., стабільність без турбот...
А я ж на світ цей появилась,
Щоб шлях долати до висот!
Щоб, ніби свічка, що згорає,
Теплом укутувати всіх...
Так і життя моє минає
І час на місці не стоїть...
Я не дозволю смутку й горю
Очей торкнутися моїх!
Свій шлях пройду крізь „терни” гордо,
Щоб відродити радість й сміх!
Щоб кожну мить ділитись щастям,
Щоб дарувати всім тепло!..
Раз не судилося кохання,
То щоб і лиха не було!!!!
ID:
17605
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 17.08.2006 15:49:52
© дата внесення змiн: 01.02.2021 16:42:29
автор: Lilafea
Вкажіть причину вашої скарги
|
