Рок-н-рол з тобою,
І ти це знаєш краще всіх,
Він не марить героєм,
Залишаючи тобі безліч втіх.
Він з тобою! Я запевняю…
І ти теж! Прошу, визнай це!
Ти коливаєшся далі від краю,
Та я ж знаю твоє істинне лице!
Твоє лице! Твоє! Ти мене чуєш?
І в це я вірю! Як не крути, та як!
Він близько! І ти його відчуваєш!
Яким, насправді є його смак!
Смак драйву, впевненості, сили,
Світла твоєї загадковості, містики,
Та я все-таки напишу про могили,
Можливо і дивно! Але все це є ти…
Рок-н-рол з тобою,
І навіть, коли я помітно пішов…
Удари барабанного бою,
Приємні як наркотичний укол
Знаю, слухаєш сьому пісню,
З сумом…я не її персонажем,
Хоча посміхаючись. Звісно…
Милуюсь вечірнім пейзажем.
Так, там де сонце – це ліхтарі,
Телефонні розмови, як порятунок,
Та «кольорових снів» аж наприкінці,
Лиш маленький наш подарунок…
Ти ж цей рок-н-рол не забудеш,
Він як новонароджене немовля,
Коли ти тільки його розбудеш,
Перші слова «Ось це моє життя»…
)
