Білів, червонів - я нічого не пам'ятаю:
Зтерлося, вицвіло, зникло в роках.
Ти прийшов як у сні, де нічого не маю
І нічого не буду тримати в руках.
Чи то день, чи то ніч – загубилось і зникло,
Осінь - глузду пора: звелось на нівець.
Ти прийшов і вкусив, і встромилися ікла,
Час минає, а ти - невиправний ссавець.
Не лікує, не жде, а я зможу забути,
Як молилася - бог ставить плату за це.
Ти не знаєш, чого варта крапля отрути,
Що роками твоє дарувало лице.
Де любов, а де мара - нічого не знаю:
Замішалося в серці, згубилось навік.
Ти прийшов восени, знову пам'ять картаю,
Знову бога молю, ти - не той чоловік.
