Навіщо люди проживають на землі?
Щоб їсти хліб, щоб «заливати сливи»,
І знову й знову «наступати на граблі»,
Шукати розум, витрачати сили…
Навіщо людям зморщені вітрила
І корабель, що гине на землі?
Навіщо людям перекрикувати світ?
Усе життя збирати і копити
А потім, раптом, розгубити чи пропити,
Лишивши собі крихти на обід.
Заради того ґвалтувати білий світ
Щоб себе витягти, а інших притопити…
Усе життя проходить у трудах,
У буднях, загрубілих від роботи…
«Зелений змій» спасає щосуботи,
Чи мрії, що з’являються у снах
І залишають поцілунки на вустах,
Надію, що ми люди – не істоти…
Ні, це не правда! Все давно не так!
Життя дано, щоб вірити, творити,
Не існувати, а кохати – жити,
Не загасити іскру у очах,
І знати, що усе в твоїх руках,
Що ніжно пестять і дарують квіти,
Що можуть – мають серце відігріти…
Не існувати, а кохати – жити,
Не загасити іскру у очах,
І знати, що усе в твоїх руках,
Що ніжно пестять і дарують квіти,
Що можуть – мають серце відігріти…
Віктор Нагорний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
взаємно!!!
__________
Не треба відчувати злісну заздрість
І від невдач ховатись у траву
Не треба існувати, скривши радість
Лише любити з криком «Я Живу!»
__________
Віктор Нагорний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую!
Лише кохати, дарувати світло,
Щоб у душі не морщилось - а квітло...
