Дивися в очі темряви...І смійся!
Бо ти – людина, бачиш свої сни,
Безмежні краплі подихів,що линуть,
Всередину,назовні і кудись...
Ми віддаєм тепло своє для світу,
І забираємо собі його частину,
Лишаєм тільки попіл і руїни,
Що тихо тліють сонячної днини,
Та в них росте трава і дивні квіти,
Які ми також прийдемо й зірвемо,
Щоб передать собі або людині,
Яка від них хоч буде шаленіти?!
Збирайтесь люди – час ламати стіни,
Мені вже так набридло тут сидіти,
Пора відкрить новий – четвертий вимір,
Додать лише одну маленьку стрічку...
Хоч це для мене можете зробити?
Беріть усе...Авжеж окрім життя,
Бо все для всіх...А лиш життя для мене!
Все хочуть розірвати на шматки.
Ховався довго світла я не бачив,
Веселих знаків й проявів буття,
Як кігтями все корчимуть гримаси,
Собаки злі підвиглядом маля,
Все це- потоки слів для світу всього,
Ех,як бажав,щоб люди це почули,
Відчули міць,що лине вище думки,
І розсуває гори для зірок,
Для милих цяток,що лежать на небі,
І творять візерунки для думок...
