Любов солодка – нива неозора
Орати кличе дужого вола,
І, степом диким бувши вчора,
Сьогодні повна житнього стебла,
Недавно ще рабиня - вже сеньйора,
Якій лицює слава і хвала.
Тверда земля - нескорена дівиця ,
Котрій насіння в лоні і не сниться.
Гірка розлука –непрохідні хащі,
Де тишу крають уві млі сичі,
Ґрунти її навік - віків пропащі,
Що знають навіть і не сіячі.
- Тож кидати туди насіння нащо!, -
Дорослі мовлять , скажуть й шмаркачі.
Зростити плід життя у них не вдасться, -
У нетрях тих немає місця щастю.
Я випив з долі келиха ясного
І кинув сім'я у пухку ріллю,
Росте мені і втіха, і підмога,
Щастить у всім, що тільки не роблю
І за усе це прославляю Бога,
Подяку щиру Всеблагому шлю.
Ідіть на ниви , порайте , плекайте,
Дичавини корчасті - оминайте!
Мудрі роздуми дорослої мудрої людини.
Мені здається отут - "Подяку щиру всеблагому шлю" - слово "всеблагому" треба з великої букви писати. Так мені пам"ятається.
Рідний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
