Все життя як матриця, боротьба за краще,
Всюди лиш одна брехня, щохвилини важче.
І усе що нам вдалось, все лише омана,
Як окропом льє чоло, начебто кохання.
Всі слова ілюзія, почуття не справжні,
Поцілунок здобуття, і шляхи незнані.
Я по шляху тому йшов, ковзани надів я,
Це немов прекрасний сон, втрачена надія.
Я не знаю де я є, і чи все це справжнє,
Але я блукаю десь, та мені все важче.
Я не Нео й не герой, я проста людина,
І як кріплене вино, б’є кохання сила.
