Очі,
Такі вогненні і палаючі,
як завжди,
розкинуті. безмежними барвами.
змінюються.
при першому подиху вітру.
до невпізнання.
моя необізнаність
і деяка дратівливість
від цієї твоєї примарливої звички
мабуть
добряче надокучила вже
всім сусідам -
людям,
що живуть по-сусідству
з моїм світом,
моєю безмежністю,
моєю вічністю.
І коли,
своїми залізними ланцюгами
примарливої справедливості
вони намагаються дійти до Тартару моєї душі -
вони дивуються.
Бо це здається так близько,
а досі ніхто не дійшов.
Крім тебе.
Та тобі подібних.
Які по суті своїй
надто мені подібні
щоб противитися
цьому прагненню.
Прагненню душевної Волі.
А може
чогось більшого.
Хто знає
Поки не зазирне
у свій власний Тартар
