Навіщо тіло навпіл рвати?
Коли ти можеш все змінити
Навіщо душу в Всесвіт відпускати,
Якщо без неї морок в світі?
Та мало хто це розуміє,
Бо деградація цього не планувала
В її руках маріонетка діє
Безвільним кроком мчить в провалля...
І так впаде чергове тіло,
Що втратило жагу до мрій
На мить у невагомості злетіло,
І знов обман...Немає крил!
Як так? Мені ж казали?!!!!!!
Злечу у вись подібний птаху!
Черговий раз неправдою вбивали,
Шукаючи вже нового невдаху...
А попередній залишивсь лежати,
Скривавлений серед могутніх брил....
А хочеться з останніх сил кричати:
Чому ми народилися без крил?!
Та річ не в тім, що ми чогось бажаєм,
Здійнятись в синь і вітру відчувати,
А річ у тім, що один одного вбиваєм
Слабких...Які невміють виживати....
Самі ми ковалі своєї долі,
А не пір*їна в серці урагану,
Самі вставляєм руки в кайданИ неволі
Які ніколи не дадуть літати....
Зі святом!
