першим кроком -
вихід з кімнати і зламані підбори.
мій чарівник говорить,
що я і так осягла висоти його чекань.
сухотне тіло герані
з невистачання опадів і терпіння,
тебе не покине той,
хто іще не приходив...
а як прийде-
настане нагода
й покинеш сама.
кроком другим - зима
і її вже зріділі запаси.
твого часу не стане,
бо жодна неділя
крім смерті
в кишенях нічого уже не утне.
твоє слово рясне
опадає десь в кутиках його уст.
і якщо не відпустить,
ти зробиш крок під номером три...
а зараз гори,
зігрівай собою палаци надії,
ти ж добре це вмієш..
ятри собі совість так
наче споминів не виконуєш
і єдиною охороною,
чуткою про життя -
підвіконне тіло
забутої пеларгонії...
