Сьогодні знову ти один
Читаєш зорям свої вірші,
А я вдихаю на балконі дим,
У мене зорі зовсім інші.
Тобі не треба слухачів,
Крім неба, місяця, планети,
Бо не підслухані ніким,
Відпущенні у ввись думки-комети.
Їхня безмежність - то гарант,
Він безперечний, непохитний,
Підтвердженням є їх талант,
Ховати мрії твої у вічність.
Зробити так, щоб назавжди
Від злих очей й нерозуміння,
Прикрити страх і біль душі,
Вони являються спасінням.
І мовчазливе їх знання
Мені відкриється у пісні,
У барвах пісні солов*я,
Що нею мовить сам Всевишній.
Та тиха сповідь ліпше слів,
Лунає гучно і правдиво,
Лишень ти б слухати умів,
Коли здіймаєш очі в небо.