Студентів в країні є досить багато
Але ж не усі обдаровані люди
Хтось вчиться для того, щоб кірочку мати
А хтось у майбутньому генієм буде
Та ні, тут не тільки про справи технічні
Комп’ютери, хімію й інші науки
Є речі на перший хоч погляд простіші
Але вчити їх, часом справжнії муки.
Філолог наприклад,то досить цікаво
Ти мови вчиш,звичаї й інші дивини
Пізнаєш що було до цього не знано
Світ іншим сприймаєш щодня й щохвилини
Якщо ти стараєшся,вчиш ідеально
Гризеш істерично граніти й каміння
Поїхать в країни заморські реально
Це і є нагорода за всі твої вміння
Знайомтесь..Катруся чи Кейт, Катерина
Філолог-професія, хобі – співати
Весела, цікава, шалена людина
Ніколи друзякам не дасть сумувати
Історію цю мені вона казала
Коли ми за чашкою кави сиділи
Я тістечко тихо своє доїдала
Вона ж на хлопчину якогось гляділа
А очі її ніби зорі сіяли
«Цей хлопець так схожий…» А через хвилину
« Того що розкажу ще друзі не знали
І так…уяви собі всю цю картину
Я вчилася добре, не спала ночами
Писала конспекти,слова,семінари
У мене вже глюки з*являтись почали
Здавалось не ВУЗ це,а справжнії нари
Навчання мені почало набридати
Аж тут наш декан завітав на уроці
«В студенти по обміну є кандидати
Катруся ти їдеш!»- Сижу я у шоці
Валіза стоїть,і мамуся ридає
Я рік проживу без своєї домівки
…І зовсім не знаю,що мене чекає
Везу я свій фотик і трохи готівки.
Летіла я довго, мене всю трусило
То каву пила,то дивилась на хмари
Можливо велику помилку зробила
І там в мене будуть лиш сум та кошмари
А з іншого боку це рік без контролю
Хоч пий,хоч гуляй-не дізнається тато
Отак розмовляла я тихо з собою
А потім на трохи лягла подрімати.
Приїхала..Господи як тут красиво
А я теребила свої хворі нерви
Тепер схаменулась,і просто забила
І дупця віщує,нароблю я мерви
Живу у гуртожитку,класні тут баби
Із різних країн,є і русі,й блондинки
Одні з них страшніші болотної жаби
А інші неначе спустились з картинки
Навчання пішло,дні скажено летіли
Вже місяць вчу мову та інші предмети
З сусідками над серіалом ревіли
І вільно читали журнали й газети
І разу одного забили на пари
Гуляли весь день по кафе й магазинам
Забули про норми,пристойність й запари
Співали пісні і катались в корзинах
Годинник все цокає, вже вечоріє
Бо сонце втомилось, іде воно спати
Кофтинка моя якось зовсім не гріє
Забігли у клуб щоб хоч потанцювати
Зайшли,подивились,за стійку засіли
Замовили дуже і дуже багато
Самбука,вино плюс коньяк та текіла
Нічого не треба,я йду зажигати
Що я там робила,туман в голові
У натовпі подруга десь розчинилась
Тому нуднувато тут стало мені
На вулиці з лахами я опинилась.
І настрій не той щоб кудись вже іти
Відкрила я сумку,шукаю мобілку
Хотіла лише подзвонити в таксі
Тепер же я схожа на справжню дибілку
Почула я шум,загудів десь мотор
Підняла я очі,прикол не вловила
Там був не «Порше»,в нім сидів не мажор
А лиш якийсь дивний худющий хлопчина
Червоний шолом,чорний мотик, це так….
На мене летить наче пташка на муху
Схопив мою сумку,і ось який нах
Ще пару секунд і не чуть його духу
Дійшло ой-йо-йой обікрали мене
Кричати не стала,не дуже ревіла
Поганий це день, але він же ж мине
Я далі пішла, хоч мене і хилило
_____________________________________________
РАНОК
Набридливе сонце світило в кімнаті
Прокинулась я, щось не так, відчуваю
І тут розумію: не в себе я в хаті
Як тут опинилася??...Не пам’ятаю
«Нарешті»- як грім серед ясного неба
Почувши я ледь не сховалась під ліжко
«Тебе щоб збудити, це танк певно треба,
Давай, просинайся моя білосніжко»
Піднявши повіки я бачу картину:
Юнак мого віку,чорнявий та гарний
Не схожий на падл..кхм погану людину
Моє перше враження - кадр цікавий
А що я тут роблю? Ти хто? Що тут сталось?
Мільйони питань все летіли й летіли
Не заспокоюсь докИ не дізнаюсь
А руки і ноги чомусь затремтіли.
«Ну це….ми того, познайомились в барі,
Ти так розридалась, що люди зглядались,
Хтось вкрав твою сумку.. ти бУла в запарі
А потім ми разом пилИ і сміялись.
Ну..хм… ти звичайно з вином перебрала
Вже ледь не вляглася під стіл на підлогу,
Адресу свою ти мені не сказала
І я на спині тебе ніс всю дорогу»
От що вже поробиш? Ну з ким не буває
А фішку про себе давно таку знаю
Розсол то фігня..він не допомагає
Коли алкоголю багато мішаю.
Піднялася з ліжка, зібрала одежі
Поки мій «дружок» готував нам сніданок
Здається що я перейшла усі межі
Хаха, не забуду ніколи цей ранок
До себе додому дісталася пішки
Розмита косметика, зачіска – «хата»
В кімнату зайшла, почалися насмішки
Поржала я з себе, й пішла далі спати.
_______________________________________________________________________________
А далі як завжди, гуляла і вчилась
Але ж без пригод я жити не можу
ЯкОсь після пар в універі лишилась
І раптом «узріла» знайомую рожу.
Це ж той…що прокинулась в нього на ранок
О боже, він вчиться в моїм універі
Згадався мені той жахливий світанок
І вибігла я у найближчії двері
Усілась під кущ, у тіньок щоб без сонця
Віддихалась думаю все…пощастило
І тут як почую «Нічо собі, хто це!!!!»
Все все усередині раптом застигло.
А що тут казати..і схоже буває,
Знайомство не з кращих, а що тут робити?
Він рокер -Чубачі, тусить і бухає
Ми потім частенько гуляти ходили.
Співає пісні, досить файне звучання
Дівчата заморські по ньому всцикались
Скажіть, ну яке тут до біса навчання
Забили на все, і лише розважались.
Ну ясне тут діло, влюбилась по вуха
І він певно також,бо вів себе мило
Рвав квіти із клумб мій крутий відчайдуха
Співав серенади….нас просто накрило.
Ходили з Чучу ми весь час лиш за руки
Вночі нас чекали численні «забіги»
На ранок не дім, а бардак і розруха
Немов налетіли сюди печеніги.
А час все минав, скоро треба додому,
І я потихеньку на землю спускалась
Потрібно провести серйозну розмову
А серденько в грудях сильніше стискалось.
Розмова пройшла скажем так…не найкраще,
Сварилися дуже, пішли в хід тарілки
«Та ти не людина, а щось непутяще»-
Сказав і пішов…Я ж налила горілки.
______________________________________________________________________
Настав цей вже день, ось сьогодні я їду,
Не бачились ми після сварки ніразу
Збираю торби, й зразу після обіду
Злечу і забуду ту наглу заразу.
Аеропорт, реєстрація, на руках є білети,
Я здала весь багаж і прощалась з дівками
Повертаюсь,іду,проходжу турнікети
Тихо плачу, а серце виє вовками.
Як в кіно в нас не вийшло хоча б через те,
Що чекала його, але він не з’явився
Як на мене, кохання – щось досить гірке
Це кришталик, який раптом впав і розбився.
_______________________________________________________________________
Ось ми знову в кафе, сидим біля вікна
Я давно своє тістечко тихо доїла
Катя каже «Несіть сюди пляшку вина,
Кава ваша за вечір мені надоїла»
ID:
496569
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 03.05.2014 18:24:19
© дата внесення змiн: 03.05.2014 18:25:47
автор: Льолька
Вкажіть причину вашої скарги
|
