Я розповім тобі про все своє життя,
про радість, смуток, а також про небуття,
про сонце, місяць, день і ніч,
про море і пустиню та про їхню міць.
Хто я така? чому до тебе пишу?
Буду писати, аж доки муза не полишить,
Хочу розкрити я життя нашого зміст,
і кожен вік, та що він нам приніс.
Проходить рік за роком, день за днем,
зима зі снігом, осінь із дощем,
ми живемо ми любим, відчуваєм,
а потім все помалу забуваєм.
Усі ми кричимо на цілий світ кохаю,
та з часом наше це захоплення минає,
Й тоді і я і ти, чи може інший хто,
закутавштсь у одіяло в чотирьох стінах сидимо.
Бувають також справжні почуття,
та розумієм це коли назад немає вороття,
І хочеться тоді нам плакати, кричати,
бо справжніх почуттів уже не приховати...
