Пробач, що я так думаю про тебе…
Я бачила сьогодні дивний сон:
Там хмари пропливали синім небом,
Ми ними милувалися разом.
Ти знав усе, про що б я не казала, -
Ти знав усе про мене і без слів…
І я про тебе все на світі знала,
Тому, що ти й ховати не хотів.
І ти, чомусь, тримав мене за руку,
А я мовчала, ніби так і треба,
Стояли, не зронивши навіть звуку,
Й дивилися то в очі, то на небо.
Пробач, що ти в думках моїх і в серці,
Що є важливим не лише у сні.
Не має значення, як чудо це зоветься,
Бо ти безмежно дорогий мені.
Є люди, що несуть з собою світло
І світ цей роблять кращим кожну мить,
Що вміють душу поглядом зігріти,
Я певна, що ти є одним із них.
І я радію, коли ти веселий,
І мені сумно, коли ти сумний.
Пробач, що я так думаю про тебе,
Бо ти мені насправді дорогий!
08.01.2013
Дуже зворушує Ваш вірш. І те, то Ви повторюєте Пробач, говорить, що Вам ця людина дуже дорога, про що Ви і написали в кінці. Але насправді, ця людина має Вам безмежно дякувати!!!
Таня Кириленко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Він справді дякував, коли прочитав.
І я Вам дякую за теплі слова
І те, то Ви повторюєте Пробач, говорить, що Вам ця людина дуже дорога, про що Ви і написали в кінці. Але насправді, ця людина має Вам безмежно дякувати!!! 
Дуже гарно.. 
рш)
