Біда не приходить сама,
Біда приходить із ним -
Чорним безликим вороном,
Темним круком -
Із тим, кого називала
Раніше другом,
Хоча, насправді, він
Був коханцем...
Він брав тебе - ніжну -
Тендітну,
Він брав тебе - щиру
Й привітну,
У війська свої новобранцем,
І штурмував тобою
Столиці,
Сльози твої текли по
Обличчі
Навколо його
Особистих мурів.
Він убивав тебе
Повільно і довго,
Чуттєво і терпко,
Глибоко й важко.
Сокіл годує
Сирітку-пташку,
Залишинку долі,
Дочку зозулі.
Нехай би його
Решетили кулі,
Але любиш його...
Жертва і звір -
У одному колі...
Бо всі ці страждання
Із присмаком волі,
Яка зовсім далеко
І зовсім чужа...
Весною вертають
Лелеки,
А біда не приходить одна.
