Не ймуть мені віри без гаманів
Не ймуть мені віри без гарних очей
Не ймуть мені віри, бо талан мій
Тепер ніхто радувати не хоче
Навіть дівочі, карі очі
Дивитись у цей бік стидають
Бо я сірома, бідний хлопець
Та бідного ніхто і не кохає.
І він страдає, кожен страдає
Хто має таку долю, як і я
Хто має світ й не має Раю
Хто має долю та не має життя.
Такого, щоб не повне сміття
Такого, щоб люди хоч трохи любили
Такого, щоб світ за дві копійки не продав
А знав, що ми не спіли
Щастя хватить. Ми лиш сіли
У гурті на сирій землі
Багато таких, що біль гасили
Сльозами по щоці своїй.
Багато таких, що на землі цій
Гребли усе, що ми спіймали
Бо є лиш кучка гарних слів
Що душу всю свою продали.
Чорту продали. А ті, що тримали
Ті, що навіки її берегли
Ті, що таланом прикривались
І є ті самі бідаки.
