Ніжним сяйвом себе огорнула,
Світ - відлуння моїх давніх мрій.
Швидко молодість так промайнула. -
Забуватись,-кажу їй,-не смій!
Не бринить ні жага, ні розпука -
Заспокоїлась миром душа.
Юність - старості мила онука,
А життя - зачудований птах.
Любо сонечко, трави і ріки -
Серце знову Любов віднайшло.
Те, що краяло душу, навіки
За туманами вдаль відійшло.
