Егоїзм, дитинство чи каприз?
Порятуйте, друзі, від напасті.
Осінь вперто прихиляє вниз,
А мені – дай неодмінно щастя!
Ні, не треба феєрверків слів,
Пристрасті,до згуби неземної,
Бо таким я вже переболів
Просто будь, кохана, так зі мною
Щоби день скресав і засинав
У віночку лагідних обіймів.
Хай відходить за овид весна,
Ту, що в серці, загубити біймось.
Клопоти і праця без кінця.
Ми з тобою – не на віки- вічні,
І тому мені розмова ця
І гірка, і боляче –трагічна.
Отакий посутній прес-реліз.
Але із наближенням до грудня
Егоїзм, дитинство та каприз
Все частіше нас торкатись будуть.
Ваші вірші завжди технічно вивірені, а теми близькі серцю, дякую, Вікторе
stawitscky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Радий щиро Вас чути.Рідко напишу таке, щоб самому було відкриттям.Стерлися леза почуттів.
Але й не писати не можу. Так що терпіть.
Добра Вам і радості!