Шевченко любий мій,
Чому сумуєш?
Чому у смутку ти живеш?
А в тебе очі такі сумні , жалісні...
Багато чого побачив ти...
Тарасе...
***
Завжди з дитинства ти страждав,
І через складнощі життя пройшов,
І не спинився...
Продовжив рятуватись...
Рятуватись від долі кріпатства.
Ти гідно йшов , не опускав голови на різні перешкоди.
Завтжди прагнув до мистетства!
Та усім серцем вірив у дружбу!
***
Знайшов ти друзів вірних,
Які врятують, допоможуть у скрутну хвилину.
Вони зберегли тобі життя...
Життя - звичайного кріпака,
Тарасе...
Твоя доля скрутна,
Але ти залишишся навіки,
У наших серцях!