*****
-Велімире,а хто такі бродники?-спитав якось Борвій у сивовусого волхва старого і мудрого дідугана.
-Бродники –то ті що блукають світом,шукають у ньому себе.Шукають,правди любові і втіхи,спокою і тепла.Я ТАКОЖ бродник.
-Бо у хащах живеш?-спитав отрок.
-Бо я лиш мандрівець у житті,подорожній,гість.-усміхнувшись відповів волхв.
-А батько говорив мені що бродники,то вбивці,розбійники і п*яниці.-розгублено зауважив хлопець.
-Є й такі погодився кудесник.-У них в головах бродить хміль й вони п*яні від світу.А дехто з люду тікає до них,рятуючись від свавілля княжих тіунів,бояр і дружинників.Немає однакових доріг,і доль однакових немає.
-Я не піду в гридні,бо не хочу чинити людям пакості.-відказав Борвій.
-Іти мусиш щоб берегти правду Божу і людську.Часом словом ,а часом мечем.
-Чому так багато зла на землі,старче?
-Бо зло годуємо…Топчемо не лиш людей і квіти, але й богів…Але боги без нас проживуть,а от чи проживемо ми без них?
-А що найкраще в світі?
-Спів птаха і слово Друга.-сказав мудрець.
****
Люба Монтег!
Сьогодні мені снилось,ніби,я йшов до тебе крізь фйорди,крізь засніжені гори ,вітри,пустелі і сніги…Йшов долаючи біль і безнадію,напевне знаючи ,що ти десь є…І хоча я ніде тебе не бачив,проте явно відчував твою присутність,наповненість світу тобою…Щастя… тепер я знаю ,яке воно на смак,і якою гіркою буває ціна за нього заплачена…Знаєш часами мені шкода що у мене немає варязького меча чи щита,на якому можна було викарбувати твоє ім*я і носити його з собою повсякчас як згадку і оберіг…
З Тобою на вістрі серця….Люблю тебе,моя квітко,і чекаю від тебе голубів миру…Не забувай,мене,хоч я напевне того й не заслуговую….
У цій самотині я став крихкий і примхливий,як рослинка, котру треба щоденно доглядати.Обіймаю і чекаю листів!
З любов*ю Бенджамін.
*Тіуни-управителі часів Київської Русі.
** Гридні-княже військо,дружина.