Привіт, хто я ?
Ідучи навмання вулицями
це випадковість чи так задумано ?
Тіло наповнене запитаннями
крокуючи вулицею, музика
нашіптує як бути
Виведи мене на фінішну пряму
самотньої ночі у неділю
я обіцяю все забути
Хтось знає, коли я самотній
і коли я плачу як атлант
давай просто сміятись
не відмовляйся від такої оферти
набиваючи новий блант
бо ми приречені померти
Страждаю від фрустрації атак
іноді кохання недостатньо
і дорога важка
я не знаю чому так
Я буду цілувати тебе
під гарячим дощем
ми сходимо з розуму
вибери останні слова
покладемо їх у конверти
цей раз останній
бо ти і я це відомо
народжені померти.