Закривавилось небо і плаче,
Шепелявить продажним дощем,
Це ж за що смертоносність собача
Вп’ялась в груди затяжним плачем?
Це ж за що в решето - нам серце?!
Це ж за що нам прокляті царі?
Чи кулак їх скажений померхне,
Що заклав нашій Мамі парі?
Стогне в вусі сумне стоголосся,
Волеїди за дім наш взялись ,
Демонство тут у нас повелося,
Горло точить, брати, люта рись.
Боже мій, чи гартуєш Ти душу?
Чи караєш за що нас, чи…?
Нас цей гарт у крові засушить,
І ярмо приросте на плечі.
Закривавилось небо,волає,
Мамо, мамо проснулась ти!
Але ворога лютая зграя
Гне братерські завзяті хребти!
Ще не вмерла, ой не вмерла
Твоя сила натягнених вен,
І здобуті Сотнею перли
Не зірвати із наших рамен.
Пропололи вже ми своє поле,
Хоч будяк все росте,а зась!
Промінь Матері ясночолий
Ще не раз воз’єднає нас!
26.03.2014 р. 00:55
