час схожий на маленького
неслухняного хлопчика
що втікає від своїх батьків
і якщо йому крикнути вслід
"зачекай"
він зупиниться
обернеться
покаже язик
засміється
і знов побіжить туди
де дні стоятимуть натовпом
роки лише сумішшю атомів
життя лиш
передбаченням почуттів
ніколи
ніколи його не побачимо
маленького неслухняного хлопчика
що бігає навколо нас
то втікаючи подалі
то наближаючись на відстань
простягнутої руки
здається торкнись і все
ти спіймаєш його
і життя стане не просто
переліком сірих днів
чимось більшим
суттєвішим
переповненим сенсом
переповненим світанками
у яких сонце посміхатиметься тобі
а не запитуватиме
щоранку
"що тварюко? знову змарнуєш день?"
марнуватиму. і не лише день.
бо ще не все втрачено.
ще є що втрачати.
26.07.2014р. [05:57>
