Благала, молила,
Тримала за руки,
Поділась десь сила,
За що такі муки?
Заглянув у очі,
«Не плач, рідненька»,
Страшенні ті ночі,
Згорьована ненька.
СМС-ки скупі,
Інколи шле,
Короткі дзвінки,
А мамі все зле.
«Хто, як не я,
Чуєш, матусю,
Моя ж це земля,
Я повернуся».
Пугач кричить,
Чує біду,
Мама не спить,
Їй не до сну.
Слізна молитва,
Лина до неба,
А там іде битва,
«Не треба, не треба!
Схаменися, катюго,
Тебе я благаю,
За що ця наруга?
Війну проклинаю.
Сатана клятий,
Завзято регоче,
Всім миром проклятий,
Правди чути не хоче».
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/789-proklyata-vijna.html
Ми всі обурені!
