Вірші
Живе в мені одна відрада:
У вірші душу виливаю.
У риму ллється підло „зрада“
І кров вампіром випиває…
Хтось посилає серед днини
Тяжке журіння… Як узнати?
Я чую тихе з домовини:
„Борися, синку“, - шепче мати.
Невже, ти рідна, звідти чуєш,
Як я, розтерзаний, ридаю?
Невже звідтіль мене чатуєш?
…Прошепотіла: „Я все знаю…“.
Спасибі, люба та єдина,
Твоя душа і там страждає…
Журою стогне домовина,
Розбите серце дориває…
