... А тим часом в Іскоростені за столом у трапезній сидять князь Мал та його воєвода й повірений Сорог. Вони повернулися з вдалого полювання. Уже встигли добре пообідати та випити по кухлю меду.
Мал
Сорого, знаєш, як вона мені приснилась...
Як в лані були в неї очі.
Вона на мене так дивилась...
А я шептав їй: Ольго, хочу
Одну тебе. Їй простогнав про свою муку...
Мій друже, я їй все сказав:
Коли він брав тебе за руку,
Я, Ольго, тричі помирав.
(Сорог наливає ще меду. Випили )
Сорог
Князю, чи причаровано тебе
Ольга, Ольга... Вона тобі лиш сниться.
Ти лиш поклич, люба піде
Мал
Не хочу я в руках синиці.
Сорог
Іди у капище, молись Стрибогу.
Проси, щоб мукам вже прийшов кінець.
Склади офіру, що приємна богу,
А потім Доброславу кликни під вінець.
Вона давно ізсохлась за тобою.
І дівка добра, й з білого ребра.
Їй пасувало би назватися жоною
Древлянського великого князя.
Мал
Мій милий друже. Як тобі сказати...
Любові полум'я не просто загасить.
Іду у бій, а чи лягаю спати,
А в грудях так щось тисне і болить.
Її побачив з вінчиком в волоссі ,
У платті, що як ліс було зелене.
Її маленькі ніжки були босі
Вона всміхалась, але не до мене...
( Мал встав з-за столу. Підійшов до вікна. Замріяно )
...Зате тепер, як Ігор вже в могилі
Скажу: Люблю, - прекрасній я княгині
І буду гладить руки її білі,
І очі буду цілувати сині сині...
(Почувся тупіт коня. Мал побачив у вікні гінця з Києва. Крикнув служниці)
Уже до мене. І в тій хвилі
Нехай зайде цей післанець!
Поглянь, як мчав, аж кінь у милі
(Сорог не встаючи з-за столу каже)
Та князю, трохи май терпець.
( Заходить посланець. Вклонився. )
Мал
Вже говори! Й усе до слова,
Княгиня каже що, мені....
За добру вість візьмеш корову.
А схочеш, то бери і дві.
Посланець
Для тебе, князю, звістку добру
Привіз із Києва гонець.
Сказала Ольга слово: Добре!
Я з Малом стану під вінець.
( Мал засміявся. А гонець продовжував)
Древлянський князю, я летів
Сказать, щоб ти прислав іще сватів.
До нас прийде хай знать твоя,
Бо в нас традиція така.
далі буде
Оксана Максимишин-Корабель
8 жовтня 2014 р
