Клянемось в дружбі вічній за столом,
Під чаркою потискуючи руки…
Пусті вібруєм у повітрі звуки,
Лукаво в грі вклоняючись чолом.
То поспішаєм каятись в гріхах,
То помилки поквапом визнаємо…
Та чи ж страждаєм , як інтригу в*ємо
Ми на безжальних совісті ножах?
Бажання є за все переболіть
І спопелить єство в сумліннях муки,
І , безсумнівно, розум щоб та руки
Лишили слід на теренах століть.
Хто ж на вчорашніх промахах тяжких
Навчається осмислено і справно?
Хто ж бруд брехні не кидав непоправно
На лицарів освічених й святих?
Душі та вуст соромницький стриптиз,
Якщо словами бряжчимо пустими,
Якщо в юрмі буваємо такими –
Такий в житті й отримуємо приз!
Для мене дружба - це одна з найбільших цінностей, але багато разів я переконувалась, що справжньої обмаль.. і кожного разу нестерпно боляче визнавати, що тебе зрадили (((
Щира правда...
