Колись на камінь мовчазний
зірката ніч проллє
сріблястий промінь осяйний.
Аж там – ім'я твоє!
Світів розгоном ніч віта
епітафічний стрій.
Твій вік додав один лиш такт
в серцевий часу бій.
Синичка щастя у руці,
примари журавлів…
Безслав'я сіль, прослави ціль…
Срібляні кілька слів…
варіант 2
Помисли тільки! Зимний згляд зірок
вночі на камінь упаде,
окреслить букви сріберний дзюрок…
Й дивись! Твоє ім'я складе!
Ця ніч розгонить серпантин світів -
епітафічний стрій віта.
Твій вік – скупий відтин серед віків,
у Серці часу малий такт.
Терпіння, труд і стертий ними зиск;
і сміх і стогін вперемін;
ганьби брудота, слави зрадний блиск…
Сріблене слово на спочин.
Оригінал: Robert Service
Just think! some night the stars will gleam
Upon a cold gray stone,
And trace a name with silver beam,
And lo! 'twill be your own.
That night is speeding on to greet
Your epitaphic rhyme.
Your life is but a little beat
Within the heart of Time.
A little gain, a little pain, *)
A laugh lest you may moan;
A little blame, a little fame,
A star-gleam on a stone.