Не плач, це всього лиш тіло.
Ну а душа?.. А душа...
В Небо уже полетіла,
Серед живих бо чужа.
Що одинока не буде
Там, під склепінням небес,
Знаю, бо нашого люду,
Наче вкраїнський конгрес...
От і сьогоднішня днина
Ще сотні дві додала.
Для полководців людина,
В звіті лиш риска мала.
Мати, дружина і діти
Знають тій рисці ціну,
Серце їм ранять ті звіти,
Тож проклинають війну.
Чорні відмітки на карті
Є і ще будуть нові...
Будемо пам'яті варті
Тих, що... НАВІКИ ЖИВІ.
написали сильно и больно , и вдвойне больнее, что за эти смерти никто не ответит, а ведь их могло не быть, если бы не глупость нашего доморощенного наполеона, ведь всем было понятно, что не удержаться в котле, ведь предлагали в Минске решить этот вопрос без лишних потерь, так нет же мы - гордые... а ребята - мёртвые... ЗА ЧТО ИХ?..КОМУ ЭТО БЫЛО НУЖНО?..КТО ОТВЕТИТ ЗА ЭТО?..СКОЛЬКО ЭТОМУ ПРОДОЛЖАТЬСЯ?..
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"От і сьогоднішня днина
Ще сотні дві додала.
Для полководців людина,
В звіті лиш риска мала." - а це, що правда, то правда...дивлячись на те, яке ставлення до солдатів, яких практично не годують та, майже нічим не забезпечують( бачу, скоро розвернуться солдати на Київ.
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не розвернуться, поки зовнішнього ворога не подолають... Аби лиш Бог їх беріг...