Моя ти мово,мово солов*їна,
Дзвінка й прозора,мов вода із джерела,
Ти ніжна, як роса ранкова,
Мов райдуга в кольорах,дощова!
Моя ти мово,мово неповторна,
Ти насолода весняних медів,
Квітковим подихом у серце линеш,
На крила соколів,тай силою вітрів!
Моя ти мово,мов морська перлина,
Виблискуєш відлунням синіх гір,
Тебе леліяти й на вік славити буду,
В мені,живеш,ти пам*яттю дідів!
Моя ти мово,мово калинова,
Той кришталевий дзвін,
Дзвіночків польових,
Лунаєш люба голосом діброви,
Таким дзвінким,немов дитячий сміх.
Любім її,за велич,за свободу,
За дух Шевченка,за слова Каменяра!
Не зганьблена ніколи вона буде,
Прославлена у поколіннях,на віка!
Ой, коли ж нарешті на підтримку мови, літератури, культури хоч щось, та виділятимуть? Культуру треба м"яко, витончено плекати. Не так, як якоюсь дурною вказівкою... Гарно
Леся Утриско відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00