Відцвіло і зів'яло болюче кохання,
Хмарна осінь навік поселилась в душі,
Десь позаду залишились всі сподівання,
Одинока й сумна я стою на межі.
У минулому - радість і світлі надії,
А майбутнє - холодне, як лід.
Відлетіли всі мрії, мов птахи у вирій,
Залишивши в душі теплий слід.
А думки знову линуть в далеке минуле,
Де любила, згораючи від почуттів...
Як ця зустріч усе сколихнула!
Ти такий же, як був... тільки теж посивів.
Голос рідний бентежить, тривожить до болю.
Та невже, я і досі люблю?
"Все життя я думками був поруч з тобою.
Ти лиш слово скажи, все для тебе зроблю"
Вже давно розвели нас життєві стежини.
І чому ми раніш не зустрілись?
Попросила б тебе: "Подаруй мені сина".
А тепер... лише смуток в душі. Не судилось.
Просто, іноді пробую пережити те, що відчувають інші. Дякую!
Вище носа!Ви ж оптимістка 
